Рішення № 141387841 у справі № 949/956/26 від 10.11.2026

Справа №949/956/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко Михайло Ігорович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №1038039 від 26 лютого 2020 року в загальному розмірі 17125,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 11125,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 1000,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту. Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №1038039, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії, передбачених договором.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено шляхом реєстрації відповідачки в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, заповнення анкети-заяви, погодження умов кредитування та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону позичальника.

Первісний кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та перерахував відповідачці 5000,00 грн на зазначену нею банківську платіжну картку.

Водночас відповідачка взятих на себе зобов`язань належним чином не виконала, кредитні кошти, нараховані проценти та передбачену договором комісію у визначений строк не сплатила.

16 листопада 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №52-МЛ, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №1038039 від 26 лютого 2020 року.

Згідно з витягом із Реєстру боржників та випискою з особового рахунку заборгованість відповідачки становить 17125,00 грн. Оскільки зазначена заборгованість добровільно не погашена, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Від представника відповідачки адвоката Байди Ігоря Васильовича через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

У відзиві представник відповідачки зазначає, що ухвалу суду від 29 травня 2026 року про відкриття провадження у справі відповідачка не отримувала, а про її постановлення та призначення судового засідання випадково дізналася 07 липня 2026 року через цифровий портал «Дія», після чого звернулася за професійною правничою допомогою. У зв`язку з цим вважає, що встановлений судом п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву слід обчислювати з 07 липня 2026 року, коли відповідачці стало відомо про відкриття провадження у справі.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідачки посилається на недоведеність факту укладення кредитного договору №1038039 від 26 лютого 2020 року саме ОСОБА_1 . Зазначає, що відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 договору його укладення здійснюється в електронній формі в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті ТОВ «Мілоан» шляхом прийняття пропозиції кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається на номер мобільного телефону позичальника або передається іншим передбаченим способом.

На думку представника відповідачки, позивачем не надано належних доказів створення та реєстрації ОСОБА_1 особистого кабінету в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитодавця, направлення їй проєкту кредитного договору, отримання нею одноразового ідентифікатора та його безпосереднього використання для підписання договору.

При цьому представник відповідачки звертає увагу на те, що позивач посилається на довідку ТОВ «Мілоан» від 10 вересня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 нібито підписала кредитний договір із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 27 лютого 2020 року о 20 год. 55 хв., надісланим на номер мобільного телефону, зазначений під час оформлення кредиту. Однак, на переконання представника відповідачки, зазначена довідка, складена самим кредитодавцем, не підтверджує фактичного отримання одноразового ідентифікатора саме відповідачкою та особистого вчинення нею дій, спрямованих на укладення договору.

Представник відповідачки наголошує, що сам факт існування електронного кредитного договору не є достатнім доказом його укладення конкретною особою, а позивач повинен довести обставини реєстрації позичальника в інформаційній системі, отримання ним одноразового ідентифікатора, можливість його електронної ідентифікації та виконання умов договору. За відсутності таких доказів вважає недоведеним факт укладення спірного кредитного договору саме ОСОБА_1 .

Крім того, представник відповідачки заявляє про застосування позовної давності, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору строк повернення кредиту закінчився 27 березня 2020 року, тоді як позивач звернувся до суду лише у 2026 році.

Представником позивача адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій він заперечує проти доводів представника відповідачки та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що несвоєчасне подання ним процесуального документа зумовлене обставинами, пов`язаними з воєнним станом, зокрема повітряними тривогами, ракетними ударами та відключеннями електропостачання, які ускладнювали дотримання процесуальних строків.

Стосовно укладення кредитного договору представник позивача стверджує, що відповідачка самостійно ініціювала отримання кредиту шляхом заповнення анкети-заяви на веб-сайті ТОВ «Мілоан», ознайомилася з умовами кредитування та підтвердила їх прийняття за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на зазначений нею номер мобільного телефону. Вважає, що відповідні дії відповідачки відповідають вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а укладений у такий спосіб договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо розміру заборгованості представник позивача зазначає, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов кредитного договору, якими передбачено щоденну процентну ставку в розмірі 2,5 % від фактичного залишку кредиту. Вважає надану ТОВ «Мілоан» відомість про щоденні нарахування та погашення належним і допустимим доказом розміру заборгованості, оскільки вона відображає здійснені нарахування за кредитним договором. Крім того, зазначає, що відповідачка не надала власного контррозрахунку та доказів, які спростовували б правильність заявленої суми заборгованості.

Представник позивача також наполягає на правомірності стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн, передбаченої пунктом 1.5.1 кредитного договору. Зазначає, що ця комісія є одноразовою платою за підготовку, організацію та надання фінансової послуги, а не платою за надання інформації про стан кредитної заборгованості. Вважає, що її розмір був погоджений сторонами під час укладення договору, а тому підстав для відмови у стягненні зазначеної суми немає.

Заперечуючи проти застосування позовної давності, представник позивача посилається на положення статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, а також на спеціальні норми розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо продовження та зупинення перебігу позовної давності під час карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19, та воєнного стану. Зазначає, що після законодавчих змін, внесених Законом України №4434-IX, із 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності поновився, тому на момент звернення з позовом до суду строк позовної давності не сплив.

З огляду на наведене представник позивача вважає, що кредитний договір укладено належним чином, факт виникнення кредитних правовідносин підтверджено матеріалами справи, заборгованість визначена відповідно до умов договору, а доводи представника відповідачки не спростовують позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Байда Ігор Васильович у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення. Причин неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Водночас представником відповідачки подано відзив на позовну заяву, доводи якого суд враховує під час вирішення спору.

Відповідно до частин першої та третьої статті 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та її представника на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти них, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що 26 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 оформлено кредитний договір №1038039.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у сумі, визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитом у встановлені договором строки.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредиту становить 5000,00 грн.

Пунктом 1.3 договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів із 26 лютого 2020 року.

Відповідно до пункту 1.4 договору датою повернення кредиту та сплати комісії і процентів визначено 27 березня 2020 року.

Згідно з пунктом 1.5 договору сукупна вартість кредиту, без урахування його основної суми, розрахована за умови належного виконання сторонами зобов`язань у встановлені строки, становить 4750,00 грн.

Пунктом 1.5.1 договору передбачена одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн, що становить 20 % суми кредиту.

Відповідно до пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом за погоджений строк кредитування розраховані в розмірі 3750,00 грн за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним. Тип процентної ставки - фіксований.

Пунктом 1.6 договору стандартну процентну ставку визначено в розмірі 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти надаються шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальниці, зареєстрованої нею в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця.

За змістом пункту 2.2.2 договору нарахування процентів здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, до дати його фактичного повернення включно, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3 договору.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено можливість нарахування процентів за стандартною ставкою після визначеної договором дати повернення кредиту, зокрема протягом 60 днів, а також зазначено, що в період прострочення відповідні проценти можуть нараховуватися за вибором кредитодавця як проценти за користування кредитом або як проценти, передбачені статтею 625 ЦК України.

Водночас пунктами 2.3.1 та 2.3.2 договору встановлена окрема процедура продовження строку користування та повернення кредиту, яка передбачає наявність відповідної пропозиції кредитодавця і вчинення позичальницею дій щодо погодження такого продовження.

Додатком №1 до договору є Графік розрахунків, відповідно до якого на 27 березня 2020 року передбачено сплату 5000,00 грн основної суми кредиту, 1000,00 грн комісії та 3750,00 грн процентів, а всього 9750,00 грн.

Із зазначеного Графіка вбачається, що сторони визначили єдину дату остаточного повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів - 27 березня 2020 року.

Доказів укладення між сторонами додаткової угоди про продовження строку кредитування, вчинення відповідачкою передбачених пунктом 2.3 договору дій щодо пролонгації кредиту або погодження іншої дати його повернення матеріали справи не містять.

Кредитний договір укладено в електронній формі.

Із анкети-заяви на кредит №1038039, створеної 26 лютого 2020 року, вбачається, що під час оформлення кредиту зазначено персональні дані ОСОБА_1 , її дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу проживання та номер мобільного телефону.

В анкеті-заяві також відображено послідовність дій, пов`язаних з оформленням кредиту, зокрема заповнення заявки, автоматичну перевірку, перевірку в бюро кредитних історій, скоринг, верифікацію за телефоном, підтвердження умов кредитування та підписання договору.

Відповідно до відомостей анкети-заяви позичальницею запитувалася сума кредиту 7000,00 грн, тоді як кредитодавцем погоджено надання 5000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою одноразової комісії в розмірі 20 % та процентів за ставкою 2,5 % на день.

Крім того, до матеріалів справи долучено довідку ТОВ «Мілоан» від 10 вересня 2025 року, згідно з якою підписання договору №1038039 із використанням одноразового ідентифікатора зафіксовано 27 лютого 2020 року, а відповідний ідентифікатор надіслано на номер мобільного телефону, зазначений в анкеті-заяві.

Оцінюючи заперечення представника відповідачки щодо недоведеності укладення електронного договору, суд виходить із наступного.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а його зміст може бути зафіксований в одному або кількох електронних документах.

За змістом частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтями 11, 12 зазначеного Закону передбачено можливість укладення електронного договору шляхом прийняття пропозиції з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

При цьому електронний договір, укладений у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд враховує доводи представника відповідачки про те, що довідка кредитодавця не є незалежним технічним підтвердженням доставки SMS-повідомлення та особистого введення одноразового ідентифікатора відповідачкою.

Разом із тим зазначена довідка підлягає оцінці не ізольовано, а у сукупності з анкетою-заявою, відомостями про послідовність оформлення кредиту, змістом договору та доказами фактичного перерахування кредитних коштів.

З платіжного доручення №15842776 від 27 лютого 2020 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» здійснило переказ 5000,00 грн на платіжну картку з маскованим номером НОМЕР_1 , із зазначенням отримувачем ОСОБА_1 та призначенням платежу - кредитні кошти згідно з договором №1038039.

Крім того, на виконання запиту суду Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» надано інформацію щодо належності банківської картки та руху грошових коштів за відповідним рахунком.

З листа АТ КБ «ПриватБанк» від 02 жовтня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260928/70347-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , якій відповідає рахунок № НОМЕР_4 .

Із наданої банком виписки за період із 26 лютого 2020 року по 04 березня 2020 року вбачається, що 27 лютого 2020 року на зазначену платіжну картку зараховано 5000,00 грн.

Наведені відомості банку узгоджуються з платіжним дорученням первісного кредитодавця щодо дати, суми перерахування коштів та номера платіжної картки отримувача.

Суд також враховує, що відомості про власника картки, підтверджені безпосередньо банківською установою, відповідають персональним даним позичальниці, зазначеним у кредитному договорі та анкеті-заяві.

При цьому матеріали справи не містять доказів скасування зазначеної платіжної операції, повернення коштів кредитодавцю або зарахування їх іншій особі.

Отже, наявні у справі кредитний договір, анкета-заява, відомості про використання одноразового ідентифікатора, платіжне доручення та банківська виписка у своїй сукупності підтверджують виникнення кредитних правовідносин між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 і фактичне отримання останньою кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн.

За таких обставин доводи представника відповідачки щодо недоведеності факту укладення кредитного договору не спростовують сукупності досліджених судом доказів.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом також встановлено, що 16 листопада 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №52-МЛ, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги до боржників, визначених Реєстром боржників.

Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 16 листопада 2020 року підтверджено передачу новому кредитору Реєстру боржників, який містить відомості про 3286 боржників із загальною сумою заборгованості 48481864,57 грн.

Із витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №52-МЛ від 16 листопада 2020 року вбачається, що до позивача передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1038039 від 26 лютого 2020 року в загальному розмірі 17125,00 грн, з яких: 5000,00 грн - основний борг, 11125,00 грн - проценти та 1000,00 грн - комісія.

Виконання договору відступлення прав вимоги підтверджується платіжною інструкцією №20165 від 16 листопада 2020 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 1364797,32 грн із призначенням платежу - оплата за відступлення права вимоги згідно з договором №52-МЛ від 16 листопада 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, досліджені судом договір відступлення прав вимоги, акт приймання-передачі Реєстру боржників, витяг із Реєстру боржників та платіжна інструкція у своїй сукупності підтверджують перехід до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1038039 від 26 лютого 2020 року.

Водночас відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває права вимоги лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували в первісного кредитора. Сам факт зазначення певної суми заборгованості в Реєстрі боржників не звільняє суд від обов`язку перевірити правомірність її нарахування.

Оцінюючи вимогу про стягнення 5000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, суд виходить із того, що факт її надання та отримання відповідачкою підтверджено належними доказами, строк повернення кредиту настав 27 березня 2020 року, а доказів повного або часткового погашення цієї заборгованості матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення основної суми кредиту в розмірі 5000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 11125,00 грн процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок сплати процентів визначаються договором.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються кредитним договором.

Із наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №1038039 вбачається, що за період із 28 лютого 2020 року по 26 травня 2020 року включно, тобто за 89 календарних днів, нараховано проценти в загальному розмірі 11125,00 грн.

Нарахування здійснювалося за ставкою 2,5 % на день від суми кредиту 5000,00 грн, що становить 125,00 грн щоденно.

Водночас суд враховує, що відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 кредитного договору строк кредитування становить 30 днів, а датою повернення кредиту визначено 27 березня 2020 року. Зазначена дата також передбачена Графіком розрахунків, який є додатком до договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 викладено правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом припиняється після закінчення визначеного договором строку кредитування. Після цього права кредитодавця захищаються відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду також розмежувала проценти за правомірне користування кредитом та проценти, які нараховуються як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як убачається з умов кредитного договору, пунктом 2.3 передбачена можливість продовження строку кредитування за погодженням сторін. Однак доказів такого продовження позивачем не надано.

При цьому положення пункту 7.1 договору про його дію до повного виконання зобов`язань не свідчить про продовження строку кредитування.

Отже, право кредитодавця нараховувати проценти як плату за користування кредитом припинилося після 27 березня 2020 року.

Судом встановлено, що кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн фактично перераховано відповідачці 27 лютого 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору проценти нараховуються з дня, наступного за днем надання кредиту, тобто з 28 лютого 2020 року.

Таким чином, за період із 28 лютого 2020 року по 27 березня 2020 року включно, що становить 29 календарних днів, проценти за користування кредитом складають 3625,00 грн (5000,00 грн ? 2,5 % ? 29 днів).

Зазначена сума є меншою від передбачених Графіком розрахунків 3750,00 грн, оскільки фактичне надання кредиту відбулося 27 лютого 2020 року, а проценти відповідно до умов договору почали нараховуватися з наступного дня.

Решта процентів у розмірі 7500,00 грн нарахована за період із 28 березня 2020 року по 26 травня 2020 року включно, тобто після закінчення встановленого договором строку кредитування.

Хоча пунктом 2.2.3 договору передбачено нарахування процентів після закінчення строку повернення кредиту, такі нарахування пов`язані з простроченням виконання грошового зобов`язання, а не з правомірним користуванням кредитними коштами. При цьому зазначеним пунктом договору також передбачена можливість нарахування таких процентів відповідно до статті 625 ЦК України.

Водночас пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань у визначений законом період, починаючи з 01 березня 2020 року. Зазначене положення поширюється також на відповідні короткострокові кредити.

Оскільки проценти в розмірі 7500,00 грн нараховані після закінчення строку кредитування у зв`язку з неповерненням відповідачкою кредитних коштів, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Доводи представника позивача про те, що відповідачка не надала власного розрахунку заборгованості, не змінюють зазначеного висновку, оскільки відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести обґрунтованість заявлених вимог, а суд повинен перевірити не лише правильність розрахунку, а й правові підстави нарахування процентів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 11125,00 грн процентів за користування кредитом підлягає частковому задоволенню в розмірі 3625,00 грн, а у стягненні решти 7500,00 грн слід відмовити.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення 1000,00 грн комісії за надання кредиту, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору №1038039 від 26 лютого 2020 року комісія за надання кредиту становить 20 % від його суми та нараховується одноразово, що при сумі кредиту 5000,00 грн складає 1000,00 грн.

Суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення договору, дія цього Закону не поширювалася на кредитні договори, укладені на строк до одного місяця.

Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства.

У постанові від 20 вересня 2024 року у справі №331/2974/23 Верховний Суд зазначив, що встановлення одноразової комісії за видачу кредиту саме по собі не свідчить про нікчемність відповідної умови договору.

У даному випадку комісія прямо передбачена кредитним договором, її розмір погоджений сторонами, а обов`язок зі сплати пов`язаний із наданням кредиту, факт якого підтверджено дослідженими судом доказами.

За таких обставин суд не встановив підстав для висновку про нікчемність умови договору щодо одноразової комісії, тому вимога позивача про стягнення 1000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заяви представника відповідачки про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Як установлено судом, відповідно до умов кредитного договору №1038039 від 26 лютого 2020 року строк повернення кредиту настав 27 березня 2020 року, тому перебіг позовної давності за вимогою про його повернення розпочався 28 березня 2020 року.

Водночас суд враховує, що законодавством передбачалися особливості перебігу позовної давності під час карантину та воєнного стану.

Так, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX зазначений розділ ЦК України доповнено пунктом 19, яким передбачалося продовження позовної давності на строк дії воєнного стану.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-IX, який набрав чинності 30 січня 2024 року, встановлено зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану.

Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, у зв`язку з чим із зазначеної дати перебіг позовної давності поновився.

У постанові від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, її було продовжено на строк дії карантину до 30 червня 2023 року, надалі - на строк дії воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року перебіг позовної давності було зупинено.

У постанові від 30 вересня 2026 року у справі №334/4421/24 Верховний Суд, враховуючи набрання чинності Законом №4434-IX, уточнив, що перебіг позовної давності був зупинений із 30 січня 2024 року по 03 вересня 2025 року включно, а з 04 вересня 2025 року поновився.

Отже, на момент набрання чинності Законом №540-IX, тобто 02 квітня 2020 року, позовна давність за спірними зобов`язаннями не спливла. З урахуванням її продовження під час карантину та воєнного стану, подальшого зупинення і поновлення перебігу з 04 вересня 2025 року позивач, звернувшись до суду у травні 2026 року, не пропустив установленої законом позовної давності.

Посилання представника відповідачки на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 суд не бере до уваги як підставу для застосування позовної давності, оскільки наведені у ній висновки стосуються процесуальних строків звернення до адміністративного суду, тоді як позовна давність є строком матеріального цивільного права, порядок обчислення якого визначається положеннями ЦК України.

За таких обставин суд не встановив підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, тому заява представника відповідачки задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №1038039 від 26 лютого 2020 року в загальному розмірі 9625,00 грн, з яких: 5000,00 грн - основна сума кредиту, 3625,00 грн - проценти за користування кредитом та 1000,00 грн - комісія за надання кредиту. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 7500,00 грн процентів слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, яку сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №Д/24371 наданих послуг від 14 квітня 2026 року, детальний опис наданих послуг та ордер на надання правничої допомоги.

Із зазначеного акта вбачається, що позивачу надано професійну правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №1038039 від 26 лютого 2020 року, загальна вартість якої становить 8000,00 грн.

Відповідно до детального опису наданих послуг правнича допомога включала усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості тривалістю 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 години, погодження правової позиції клієнта тривалістю 30 хвилин, складання позовної заяви тривалістю 3 години 30 хвилин та її подання до суду. Загальна тривалість зазначених робіт становить 6 годин 30 хвилин.

При цьому пунктом 6 акта №Д/24371 від 14 квітня 2026 року передбачено обов`язок позивача здійснити оплату наданих послуг протягом одного року з моменту його підписання.

Оцінюючи зазначені витрати, суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за одним кредитним договором, а основними доказами є кредитний договір, розрахунок заборгованості, документи щодо перерахування кредитних коштів та переходу права вимоги, тобто докази, характерні для цієї категорії справ.

Разом з тим матеріалами справи підтверджено надання позивачу професійної правничої допомоги, її безпосередній зв`язок із розглядом цієї справи, перелік виконаних адвокатом робіт та погоджену сторонами вартість послуг.

Сам по собі типовий характер спору не свідчить про відсутність або непотрібність наданої правничої допомоги та не є підставою для повного неврахування відповідних витрат.

За таких обставин суд вважає витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом цієї справи та такими, що підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру в загальному розмірі 17125,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 9625,00 грн, а у задоволенні вимог на суму 7500,00 грн відмовлено.

Отже, частка задоволених позовних вимог становить 56,2044 %, а частка позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, - 43,7956 %.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 4496,35 грн таких витрат.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №32758 від 19 травня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено на суму 9625,00 грн із заявлених 17125,00 грн, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1496,39 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 5992,74 грн, з яких: 4496,35 грн - витрати на професійну правничу допомогу та 1496,39 грн - судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 16, 204, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 256, 257, 261, 267 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», «Про захист прав споживачів», статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1038039 від 26 лютого 2020 року в загальному розмірі 9625,00 грн (дев`ять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 00 копійок), з яких:

-5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за основною сумою кредиту;

-3625,00 грн (три тисячі шістсот двадцять п`ять гривень 00 копійок) - заборгованість за процентами за користування кредитом;

-1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) - заборгованість за комісією за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1496,39 грн (одна тисяча чотириста дев`яносто шість гривень 39 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4496,35 грн (чотири тисячі чотириста дев`яносто шість гривень 35 копійок).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, 79029, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_5 .

Суддя підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.