Рішення № 141388224 у справі № 695/4227/25 від 10.11.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4227/25

номер провадження 2/695/3066/26

10 листопада 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у залі суду у м. Золотоноша цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулось ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - позивач) з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням суду від 01.12.2025 у вказаній справі позов задоволено частково, ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №4272466 від 06.06.2021 у сумі 37 064 грн 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 2 408 грн 78 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 926 грн 90 коп.

У подальшому до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 08.07.2026 надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича про перегляд заочного рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.12.2025 у справі №695/4227/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Заруби Тетяни Валентинівни про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач не була належним чином повідомлена про судовий розгляд даної справи, судові повістки вона не отримувала. Відтак, відповідач була фактично позбавлена можливості надати суду докази, які спростовують позицію позивача. Так, ОСОБА_1 заперечує факт укладення кредитного договору між нею та первісним кредитором та вказує про відсутність належних доказів на підтвердження факту отримання кредитних коштів, а також заявлений до стягнення розмір судових витрат понесених позивачем на правничу допомогу.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.07.2026 прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення та призначено судове засідання з розгляду заяви на 09 год 05 хв. 31.07.2026.

Заперечуючи проти задоволення заяви, 30.07.2026 позивач надав до суду заперечення на заяву, у якій посилається на пропуск стороною відповідача строку звернення до суду з такою заявою та про відсутність правових підстав для перегляду заочного рішення суду.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.08.2026 задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича про перегляд заочного рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.12.2025 у справі №695/4227/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Заруби Тетяни Валентинівни про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської від 01.12.2025 у справі № 695/4227/25 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

28 серпня 2026 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача, посилаючись на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 вказав, що необхідно довести не лише код, а конкретний незмінний текст правочину, сам по собі запис про одноразовий ідентифікатор у паперовій копії не вирішує питання про те, який саме електронний файл був акцептований, чи був він сформований до акцепту, чи надсилався відповідачу після укладення договору та чи виключена можливість односторонньої зміни його змісту кредитодавцем. Щодо отримання відповідачем кредитних коштів представник відповідача вказав, що позивач повинен довести не лише наявність договору, а й реальне виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредиту. Щодо строку нарахування відсотків за користування кредитними коштами представник відповідача вказує, що позивач повинен довести, що саме умова про автопролонгацію входила до незмінного тексту договору, належно акцептованого відповідачем; що умова є прозорою для споживача; що настали всі передбачені договором умови її застосування; що на дату автопролонгації не було платежів, які змінювали базу нарахування; і що проценти розраховані за фактичним залишком тіла. Щодо переходу прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» за договором факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022, представник відповідача зазначив, що рамковий договір факторингу без належної первинної індивідуалізації вимоги не є достатнім доказом активної матеріально-правової легітимації наступного кредитора. Також представник відповідача надав суду контррозрахунок кредитної заборгованості. Заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу позивача, представник відповідача зазначив, що даний позов є типовим масовим спором про стягнення заборгованості, документи сформовані за стандартизованою моделлю, а тому заявлена сума потребує критичної оцінки.

01 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача у якому вона вказала наступне. Щодо отримання відповідачем примірника кредитного договору, який був підписаний нею представник позивача зазначила, що клієнт має технічну можливість зберегти текст пропозиції (оферти) і таким чином отримати її у формі, що у унеможливлює зміну її змісту. Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №132/1006/19, представник позивача зазначила, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений. Посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 у справі №263/3470/20, представник позивача зазначила, що квитанції надавача платіжних послуг є належним доказом видачі кредиту, а тому факт отримання відповідачем кредитних коштів вважає доведеним. Щодо нарахування відсотків представник позивача вказала, що до 04.10.2021 відсотки нараховувались на підставі п. 4.3.1 Договору (протягом 90 днів), а тому розрахунок боргу первісного кредитора складений чітко у відповідності до умов договору, про що зазначено вище. Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів переходу прав вимоги представник позивача вважає безпідставними, оскільки матеріали справи містять належні докази переходу права вимоги, зокрема договори факторингу та витяги з реєстрів боржників, які дозволяють ідентифікувати боржника, кредитний договір та обсяг переданих прав. Враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, представник позивача вважає, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 13 000 грн 00 коп. відсутні, а остання підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 23.09.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано докази від АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

У судове засідання представник позивача не прибув, надавши заяву, у якій просить здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули. Від представника відповідача 09.11.2026 надійшла заява, у якій він просить здійснювати розгляд справи без його участі та за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.06.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №4272466 (далі - договір), за умовами якого Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 1.3. договору, сума кредиту(загальний розмір) складає: 11 300 грн 00 коп. Тип кредиту - кредит.

Згідно з пунктом 1.4. договору, строк кредиту - 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Пунктом 1.5. договору, встановлено, що тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до пункту 1.5.1., стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

Згідно з пунктом 1.5.2. договору, знижена процентна ставка 0,95 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору,а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для Споживача лише як для учасника Програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Пунктом 3.1 договору, встановлено, що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація): Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору (пункт 4.3 договору).

Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора M908576, що підтверджується розділом 11 договору про надання споживчого кредиту №4272466 від 06.06.2021.

Договір про надання споживчого кредиту №4272466 від 06.06.2021 містить інформацію про контактні дані позикодавця, основні умови кредитування, спосіб та строк надання кредиту.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало відповідачу кошти у сумі 11 300 грн 00 коп. на умовах, передбачених договором. Зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КАМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 11.01.2024 №4008.

Крім того, на виконання ухвали суду від 23.09.2026 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду лист за вих.№20.1.0.0.0/7-261005/109611-БТ від 23.09.2026, у якому зазначено, що у банку емітовано картку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 та додано виписку по вказаній картці, з якої вбачається зарахування платежу у сумі 11 300 грн 00 коп. 06.06.2021.

Нарахування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відсотків за користування кредитними коштами за договором №4272466 від 06.06.2021 на умовах, встановлених даним договором, підтверджується наданою позивачем карткою обліку договору.

24 січня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №24-01/2022, за умовами якого Клієнт Первісний Кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 43 020 921 грн 51 коп., а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування у порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками.

Передача від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022 прав вимоги до відповідача за договором №4272466 від 06.06.2021 підтверджується платіжним дорученням №323110003 від 24.01.2022, актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022, актом приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022 та реєстром боржників до договору факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022.

Відповідно до розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» станом на 10.01.2023 заборгованість відповідача за договором №4272466 від 06.06.2021 становить 37 273 грн 59 коп., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 11 300 грн 00 коп., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 25 764 грн 00 коп., інфляційні збитки - 180 грн 80 коп. та нараховані 3% річних 28 грн 79 коп.

10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 №4272466 від 06.06.2021, що стверджується реєстром боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, актом приймання передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 від 10.01.2023 та актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судому постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи № 127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, договір №4272466 від 06.06.2021 між первісним кредитором та відповідачем підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий відповідачу.

Доказів про те, що персональні дані відповідача (її паспортних даних, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від її імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталась, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд зазначає, що відповідно до досліджених довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КАМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 11.01.2024 №4008 та листа за вих.№20.1.0.0.0/7-261005/109611-БТ від 23.09.2026, наданого АТ КБ «ПРИВАТБАНК», грошові кошти за договором перераховані на картковий рахунок відповідача.

Позивачем належними чином доведений факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 11 300 грн 00 коп., а тому, суд дійшов висновку про правомірне нарахування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відсотків за користування кредитним коштами за договором №4272466 від 06.06.2021 укладеним з відповідачем.

Окрім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо нарахування відсотків поза межами строку дії договору та зазначає таке.

Пунктом 3.1 договору, встановлено, що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація): Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору (пункт 4.3 договору).

Так, з Картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за кредитним договором №4272466 від 06.06.2021, вбачається, що відповідач прострочила повернення кредиту, тому враховуючи п. 4.3 Договору строк користування кредитом було автопролонговано на 90 днів.

Тому на підставі пунктів 1.4 та 4.3 договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» нарахувало відсотки за користування кредитними коштами за період з 06.06.2021 до 04.10.2021 у сумі 25 764 грн 00 коп.

Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом у сумі 25 764 грн 00 коп. за період дії договору про споживчий кредит з врахуванням його пролонгації.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Передача від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022 прав вимоги до відповідача за договором №4272466 від 06.06.2021 підтверджується платіжним дорученням №323110003 від 24.01.2022, актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022, актом приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022 та реєстром боржників до договору факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022.

10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 №4272466 від 06.06.2021, що стверджується реєстром боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, актом приймання передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 від 10.01.2023 та актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023.

Суд враховує, що договори факторингу містять умови щодо порядку відступлення прав вимоги, а надані реєстри дають можливість ідентифікувати відповідача, номер і дату кредитного договору та розмір переданої грошової вимоги.

Твердження представника відповідача на недоведеність переходу права вимоги є безпідставними, оскільки позивач підтвердив факт переходу права вимоги, надавши відповідні докази.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 180 грн 80 коп. та 3% річних у сумі 28 грн 79 коп. за договором №4272466 від 06.06.2021, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення 3% річних та інфляційних збитків, що нараховані на заборгованість, яка виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №4272466 від 06.06.2021 є неправомірним та не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Усупереч умовам договору відповідач свої зобов`язання не виконала. Після відступлення ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за договором №4272466 від 06.06.2021.

Дослідивши зібрані в справі докази, та оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором №4272466 від 06.06.2021 у сумі 37 064 грн 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 11 300 грн 00 коп. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25 764 грн 00 коп.

Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 13 000 грн 00 коп., суд зазначає про таке.

На підтвердження реальності вказаних витрат до матеріалів справи долучено договір №01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги, прас-лист АО «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги №1179 від 01.08.2025, витяг з акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, згідно з якими розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 13 000 грн 00 коп.

Вказані докази у сукупності доводять наявність та реальність витрат позивача на правову допомогу.

Заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу позивача, представник відповідача зазначив, що даний позов є типовим масовим спором про стягнення заборгованості, документи сформовані за стандартизованою моделлю, а тому заявлена сума потребує критичної оцінки.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика щодо розгляду аналогічних справ, враховуючи, що подання таких позовів, не є одиничним випадком, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, та заперечення сторони відповідача щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, вимога в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 2 000 грн 00 коп.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 2 408 грн 78 коп.

Керуючись ст.4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №4272466 від 06.06.2021 у сумі 37 064 (тридцять сім тисяч шістдесят чотири) грн 00 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати зі сплати судового збору у сумі 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська