Рішення № 141388240 у справі № 697/193/26 від 11.11.2026

Справа № 697/193/26

Провадження № 2/697/422/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі головуючого судді Деревенського І.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») в особі свого представника Марії Ткаченко, через систему «Електронний суд» звернулось до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 2111624233546 від 26.04.2021 у розмірі 33345,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 13000 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2111624233546, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 4500 грн., строком на 1 (один) рік. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Позивач посилається на те, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачу 4500 грн. Відповідач кредит не повернув та проценти не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, за яким відступлено право вимоги, зокрема за кредитним договором відповідача. Надалі за договором відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передало відповідне право ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

У зв`язку з порушенням умов договору у відповідача виникла заборгованість, загальний розмір якої складає 83736,90 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 4500 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 79236,90 грн.

Проте враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 33345,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4500 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 28845,00 грн..

У зв`язку з вищевказаним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2111624233546 від 26.04.2021 у розмірі 33345,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 13000 грн..

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Сторона позивача повідомлена через систему «Електронний суд». Крім того, в прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача (а.с.6 на звороті).

Відповідача ОСОБА_1 було повідомлено шляхом направлення судової кореспонденції за місцем його реєстрації. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній», що відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд. Також, на офіційному сайті Канівського міськрайонного суду Черкаської області були зазначені відомості про дату та час розгляду справи. Тому, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 26.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2111624233546 «Стандартний» (а.с. 27-29).

За цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. (1.1. Договору).

Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. (1.3. Договору).

Граничний строк кредитування один рік (1.9. Договору).

Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в) (1.4. Договору).

У заяві-анкеті від 26.04.2021 визначено кредит у сумі 4500 грн., строк повернення - 16 днів та проценти за цей період у сумі 1440 грн. (а.с. 51). Графік платежів передбачає видачу коштів 26.04.2021 та єдиний платіж 11.05.2021 в сумі 5940 грн., із яких 4500 грн. - повернення кредиту, 1440 грн. - проценти (а.с. 67).

Заява-анкета містить відомості про підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором R9 26.04.2021.

Позикодавець свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти в обсязі, обумовленому Договором. Вказане підтверджується листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей» №б/н від 29.123.2025 яким підтверджено переказ 4500 грн. на картку з маскою № НОМЕР_1 за договором №2111624233546; час запиту - 26.04.2021 о 10:35:37. Сам платіжний провайдер зазначив, що повні відомості про держателя картки має банк-емітент (а.с.77).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2111624233546 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.11.2021 перед ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» складає 33345 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 4500 грн., заборгованість за відсотками 29745 грн. (а.с. 9-10).

01.12.2021 було укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №2111624233546 (а.с.14-18).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» прийняло право вимоги від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за кредитним договором №2111624233546 заборгованість ОСОБА_1 становить 33345,00 грн., з яких: 4500 грн заборгованість за тілом кредиту; 28845,00 грн. заборгованість за процентами (а.с.32).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2111624233546 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 складає 83736,90 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 4500 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 28845,00 грн., нараховані відсотки - 50391,90 грн. (а.с. 12).

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2111624233546 (а.с. 33-38).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» прийняло право вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором №2111624233546 заборгованість ОСОБА_1 становить 83736,90 грн., з яких: 4500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 36167,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами 79236,90 грн. (а.с.52).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2111624233546 перед позивачем вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.01.2026 складає 83736,90 грн.. Загальна заборгованість заявлена до стягнення станом на 20.01.2026 складає 33345,00 грн. (а.с.13).

Таким чином, позивач ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2111624233546.

Станом на день звернення до суду строк повернення грошових коштів за Договором настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить висновку про укладення вищевказаного Договору між відповідачем та Кредитодавцем.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких ці правочини можуть бути визнані недійсними (оспорюваними) за відсутності оспорення або визнання їх недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих у борг коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначених сторонами строків кредитування, як Первісному кредиторові, так і Новим кредиторам.

Відповідно до статей 213, 637 ЦК України умови договору тлумачаться у їх взаємному зв`язку. Частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає тлумачення нечітких або двозначних положень договорів на користь споживача.

У постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розглянула аналогічні умови договору «Стандартний» ТОВ «Служба миттєвого кредитування»: короткий строк за індивідуальними документами, річний граничний строк і поетапне підвищення денної ставки. Суд застосував тлумачення двозначних умов на користь споживача та визначив проценти за погодженою в анкеті сумою. Такий спосіб застосування договору не потребує окремого позову споживача.

У цій справі індивідуальні умови заяви-анкети та графіка визначають 16-денний строк і суму процентів 1440 грн.. Натомість загальні пункти 1.3, 1.4, 1.4.2 та 1.9 допускають різне розуміння строку й обсягу плати. Суд тлумачить цю суперечність на користь відповідача та виходить із погоджених індивідуальних умов. Доказів сплати процентів, яка відповідно до пункту 1.3 спричинила б перерахування 16-денного строку, або іншого належного погодження його продовження не надано.

Перевірений розрахунок процентів за погодженим періодом із 26.04.2021 до 11.05.2021 включно становить: 4500,00 грн. х 2% х 18 днів = 1440 грн.. Саме ці сума та період узгоджуються з графіком платежів.

Таким чином, належними до стягнення є 1440 грн. процентів. У решті заявлених вимог слід відмовити, оскільки цей висновок ґрунтується на тлумаченні двозначних умов договору та визначенні доведеного обсягу зобов`язання, а не на довільному зменшенні процентів через їх високий розмір.

Доказами одержання кредиту та розрахунком, у якому повернення тіла не відображено, підтверджено основний борг 4500,00 грн..

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав зобов`язання за Договором, а тому з нього на користь позивача, як правонаступника кредитора у зобов`язанні слід стягнути заборгованість у розмірі 5940 грн., з яких 4500 грн. - тіло кредиту, 1440 грн. - проценти.

Тому позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн., суд зазначає наступне.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач належними доказами підтвердив понесення ним витрат на правничу допомогу.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що понесені ним судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 4000 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, оскільки справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на те, що позов задоволено частково на суму 5940 грн., що становить 17,81 % від заявленого розміру, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 712,40 грн. (4000 грн. х 17,81%).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору у розмірі 474.17 грн. ( 2662,40 грн. х 17,81%).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4,7, 12, 15-16, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №2111624233546 від 26.04.2021 у розмірі 5940,00 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот сорок гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплачений судовий збір в розмірі 474,17 грн. (чотириста сімдесят чотири гривні 17 копійок) та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 712,40 грн. (сімсот дванадцять гривень 40 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 11.11.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий І . І . Деревенський