Рішення № 141388337 у справі № 712/11407/26 від 11.11.2026

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/11407/26

Провадження № 2/711/5265/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

11.08.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що вона є наймачем, зареєстрована та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначене житлове приміщення було надане їй та членам її сім`ї на підставі рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси № 321 від 15.11.1989. Відповідач ОСОБА_2 є сином позивача та був зареєстрований у вказаній квартирі як член сім`ї наймача. На початку січня 2019 року відповідач добровільно залишив квартиру АДРЕСА_1 , вивіз усі належні йому особисті речі та з того часу у квартирі не проживає. Будь-яких спроб вселитися чи реалізувати право користування житлом відповідач не чинить, участі в оплаті житлово-комунальних послуг та утриманні житла не бере. Позивач наголошує, що з боку мешканців квартири відповідачеві жодних перешкод у користуванні житлом не чинилося, а його відсутність у спірному приміщенні має тривалий і добровільний характер. З огляду на наведене, позивач просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.09.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

14.10.2026 цивільна справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси та згідно з протоколом автоматизованого розподілу передана для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.10.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином; від її представника - адвоката Ткаченка О.А. надійшла заява, у якій він підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив; відзив на позовну заяву не подав; клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси № 321 від 15.11.1989 надана для заселення ОСОБА_1 та членам її сім`ї: ОСОБА_3 (чоловік), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_2 (син).

Позивач ОСОБА_1 є наймачем вказаного житлового приміщення, зареєстрована та постійно проживає у зазначеній квартирі.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивача та з 25.09.2013 зареєстрований у спірній квартирі як член сім`ї наймача. Проте з січня 2019 року відповідач за місцем реєстрації не проживає. Зазначені обставини підтверджуються актами про непроживання особи за місцем реєстрації від 25.07.2026, складеними за участю мешканців будинку та голови ОСББ.

За час непроживання у квартирі відповідач ОСОБА_2 спроб вселитися не здійснював, заходи щодо усунення перешкод у користуванні житлом у судовому чи іншому порядку не вживав, обов`язків щодо утримання житла та сплати житлово-комунальних послуг не виконує.

Доказів, які б свідчили про поважність причин непроживання відповідача ОСОБА_2 у спірному житловому приміщенні матеріали справи не містять та суду надано не було.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Зокрема така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.10.2022 у справі № 592/5041/21.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Виходячи з наведеного, наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням (квартирою) у будинках державного і громадського житлового фонду, у разі їх відсутності у жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами права, суд доходить висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказам довела факту непроживання відповідача ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з січня 2019 року.

Так, відповідач ОСОБА_2 добровільно залишив житлове приміщення, вивіз належні йому особисті речі та змінив місце проживання. Доказів того, що його відсутність була зумовлена поважними причинами (перебуванням у відрядженні, за кордоном, навчанням, лікуванням тощо) чи що з боку позивача або інших мешканців йому чинилися перешкоди у користуванні житлом, відповідачем суду надано не було, а матеріали справи таких відомостей не містять. Будь-яких вимог про вселення чи усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідач протягом усього часу непроживання у судовому чи іншому порядку не заявляв, обов`язків щодо утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг не виконував.

За таких обставин, враховуючи тривалу (понад сім років) відсутність відповідача у житловому приміщенні без поважних причин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 223, 258-259, 264-265, 268, 280-282, 353, 354 ЦПК України суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП в матеріалах справи відсутній) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Г. В. Булгакова