Постанова № 141388551 у справі № 914/1175/26 від 10.11.2026

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Справа № 914/1175/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іванчук С.В., судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» б/н від 01.09.2026 (вх.№01-05/2942/26 від 03.09.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 (повне рішення складено та підписано 12.08.2026, суддя Березяк Н.Є.)

у справі №914/1175/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло», м. Київ,

до відповідача: Фізичної особи підприємця Ілясевича Ігоря Дмитровича, м. Новояворівськ, Львівська область,

про: стягнення заборгованості у розмірі 24 907,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» звернулось із позовом до Фізичної особи-підприємця Ілясевича Ігоря Дмитровича про стягнення заборгованості у розмірі 24 907,80 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що згідно з ч. 5 ст. 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами фактично склалися договірні відносини з постачання теплової енергії на умовах публічного договору приєднання, оскільки відповідач, отримуючи послуги, приєднався до умов договору, проте заходів щодо оформлення договірних відносин у письмовій формі не вжив. Позивач здійснював нарахування плати за теплову енергію та абонентське обслуговування на підставі загальнобудинкових показників лічильника і затверджених тарифів, формував рахунки та акти приймання-передачі послуг, які направлялися відповідачу, однак залишились без оплати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

- відповідач не подавав заяви приєднання і не здійснював оплати (чого не заперечує позивач) і не користувався послугою (всі долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі та акт звірки підписані лише зі сторони позивача); крім того, як стверджує сам позивач у відповіді на відзив, нежитлове приміщення відповідача відокремлене від системи централізованого теплопостачання; якщо Ілясевич Ігор Дмитрович як фізична особа (співвласник) і зобов`язаний здійснювати оплату за частину теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби на опалення, то лише в порядку , визначеному нормами чинного законодавства;

- фізична особа підприємець не є співвласником багатоквартирного будинку. Докази укладення з ним договору у встановленому Цивільним кодексом України порядку в матеріалах справи відсутні. Ні положеннями Цивільного кодексу України, ні Законом №2189 , ні іншими підзаконними актами не встановлено укладення договору в односторонньому порядку із користувачами приміщень (яким є відповідач) а не з співвласниками приміщень;

- оскільки за зобов`язаннями за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії відповідає співвласник багатоквартирного будинку, яким відповідач не є, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі №914/1175/26 та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт покликається на такі доводи:

- у матеріалах справи міститься Інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка підтверджує той факт, що Ілясевич Ігор Дмитрович з 14.09.2000 року і станом на момент звернення до Господарського суду Львівської області є фізичною особою-підприємцем;

- за вказаною адресою відповідачем здійснюється господарська (підприємницька) діяльність, а саме: у нежитловому приміщенні розміщена аптека та надаються послуги фотокопіювання. Цей факт не заперечувався відповідачем та не ставився під сумнів судом першої інстанції;

- згідно з Цивільним кодексом України фізична особа-підприємець залишається фізичною особою, але набуває статусу суб`єкта господарювання. Наявність цього статусу не відокремлює майно підприємця від майна фізичної особи;

- Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі № 489/7113/21 з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду зазначив, що з урахуванням того, що предметом спору у справі №489/7113/21 є стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, нарахованої відповідачу як власнику нежитлового приміщення магазину, який використовує це приміщення як фізична особа-підприємець у своїй господарській діяльності, заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства;

- якщо суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем у цій справі Ілясевич І.Д. має виступати як фізична особа, а не ФОП, то з урахуванням зазначеного висновку повинен був закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

- відповідач фактично отримує послугу з постачання теплової енергії в частині загальнобудинкових потреб на опалення будівлі та від транзитних трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення, які прокладені в його приміщенні, що підтверджується нормами чинного законодавства України.

- наявність транзитних стояків у приміщенні Відповідача підтверджено в процесі розгляду справи в суді першої інстанції. Будинок, в якому розміщене приміщення відповідача, не від`єднаний від мереж централізованого опалення та до нього в опалювальні сезони здійснювалася подача теплової енергії, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи;

- суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду про те, що відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги, викладену зокрема у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц, від 25.03.2020 № 211/3347/18, від 31.10.2019 № 754/14098/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 916/3566/13;

- пунктом 14 Правил визначено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодовування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку;

- норми чинного законодавства України встановлюють плату за абонентське обслуговування як частину плати виконавцю комунальної послуги і не встановлюють при цьому вимоги щодо письмової форми договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що немає претензій та зауважень до оскаржуваного рішення, відтак просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026, сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» б/н від 01.09.2026 (вх.№01-05/2942/26 від 03.09.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі №914/1175/26. На підставі ч. 13 ст. 8 ГПК України вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

17.09.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Господарського суду Львівської області надійшли матеріали справи №914/1175/26.

21.09.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшов відзив ФОП Ілясевича Ігоря Дмитровича (вх.№01-04/7956/26 від 17.09.2026), в якому відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвали суду доставлено учасникам справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів та повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Новояворівської міської ради Львівської області від 19.11.2019 №1119 «Про визначення ТОВ «Нафтогаз Тепло» виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та виконавцем послуг з постачання гарячої води на території Новояворівської міської ради» Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» визначено виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та виконавцем послуг з постачання гарячої води на території Новояворівської міської ради. (Том 1, а.с. 15)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21696292 від 15.05.2014, Ілясевичу Ігорю Дмитровичу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 74,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . . (Том 1, а.с. 24)

Право приватної власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано 15.05.2014, номер запису про право власності 5667559, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 327591146258.

Згідно з відомостями зазначеного витягу, об`єкт нерухомого майна визначений як приміщення аптеки. У відомостях про об`єкт також зазначено приміщення загальною площею 11,1 кв. м, що перебуває у спільному користуванні трьох власників (по 3,7 кв. м).

У матеріалах справи також міститься технічний паспорт на приміщення аптеки загальною площею 74,9 кв. м за адресою: м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, №6, виготовлений 27.02.2014 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». . (Том 1, а.с. 25)

Технічний паспорт містить план приміщення першого поверху та технічну характеристику приміщення, зокрема відомості про його площу, склад приміщень і наявні інженерні комунікації.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 26.01.2022 №26 «Про коригування тарифів на теплову енергію та постачання гарячої води для ТзОВ «Нафтогаз Тепло»» для інших споживачів установлено тариф на послугу з постачання теплової енергії в розмірі 4 389,44 грн за 1 Гкал без ПДВ, або 5 267,33 грн за 1 Гкал з ПДВ. Зазначеним рішенням передбачено застосування скоригованих тарифів з 01.01.2022. (Том 1, а.с. 16)

Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 06.12.2023 №672 «Про встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для ТзОВ «Нафтогаз Тепло»» для інших споживачів установлено тариф на послугу з постачання теплової енергії в розмірі 5 305,16 грн за 1 Гкал без ПДВ, або 6 366,20 грн за 1 Гкал з ПДВ. (Том 1, а.с. 17)

Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 24.01.2024 №59 «Про встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для ТзОВ «Нафтогаз Тепло»» для інших споживачів установлено тариф на послугу з постачання теплової енергії в розмірі 3 673,14 грн за 1 Гкал без ПДВ, або 4 407,77 грн за 1 Гкал з ПДВ. (Том 1, а.с. 18)

Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 27.11.2024 №852 «Про встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для ТзОВ «Нафтогаз Тепло»» для інших споживачів установлено тариф на послугу з постачання теплової енергії в розмірі 3 866,97 грн за 1 Гкал без ПДВ, або 4 640,36 грн за 1 Гкал з ПДВ. . (Том 1, а.с. 19)

Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 23.07.2025 №469 «Про встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для ТзОВ «Нафтогаз Тепло»» для інших споживачів установлено тариф на послугу з постачання теплової енергії в розмірі 4 026,33 грн за 1 Гкал без ПДВ, або 4 831,60 грн за 1 Гкал з ПДВ. Пунктом 3 цього рішення передбачено, що тарифи набирають чинності з 01.10.2025. . (Том 1, а.с. 20)

Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 19.11.2025 №751 «Про встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для ТзОВ «Нафтогаз Тепло»» для інших споживачів установлено тариф на послугу з постачання теплової енергії в розмірі 4 213,54 грн за 1 Гкал без ПДВ, або 5 056,25 грн за 1 Гкал з ПДВ. . (Том 1, а.с. 21)

На підтвердження обставин постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку №6 по вул. Степана Бандери у м. Новояворівську позивачем надано акти про пуск теплоносія за відповідні опалювальні періоди. Зокрема, у матеріалах справи містяться:

- акт про пуск теплоносія від 21.11.2022, складений представником ТзОВ «Нафтогаз Тепло» та головою ОСББ, відповідно до якого 05.11.2022 о 09:00 на житловий будинок за адресою: вул. Степана Бандери, 6, здійснено подачу теплоносія для надання послуги з постачання теплової енергії; (Том 1, а.с. 26)

- акт про пуск теплоносія від 27.10.2023, складений представником ТзОВ «Нафтогаз Тепло» та представником споживача, у якому відображено відомості щодо початку подачі теплоносія до житлового будинку №6 по вул. Степана Бандери у жовтні 2023 року (Том 1, а.с. 27)

- акт про пуск теплоносія від 31.10.2024, відповідно до якого 31.10.2024 о 05:00 на житловий будинок за адресою: вул. Степана Бандери, 6, здійснено подачу теплоносія для надання послуги з постачання теплової енергії (Том 1, а.с. 28)

- акт про пуск теплоносія від 03.11.2025, у якому зазначено, що 01.11.2025 здійснено подачу теплоносія до житлового будинку №6 по вул. Степана Бандери у м. Новояворівську (Том 1, а.с. 29)

Указані акти містять підписи представників ТзОВ «Нафтогаз Тепло» та представників споживача (ОСББ).

Крім того, матеріали справи містять акти про відпуск теплової енергії та документи щодо комерційного обліку теплової енергії у зазначеному багатоквартирному будинку.

Так, у матеріалах наявний Акт про відпуск теплової енергії за квітень 2023 року, датований 20.04.2023, складений представниками ТзОВ «Нафтогаз Тепло» та споживача, який містить відомості про прилад обліку теплової енергії, встановлений у будинку, та його показники за відповідний період. (Том 1, а.с. 30)

Актом №65 від 30.04.2024 про відпуск теплової енергії за квітень 2024 року, складеним представником ТзОВ «Нафтогаз Тепло» за участю представника ОСББ, зафіксовано показники приладу комерційного обліку теплової енергії марки Infocal 5, DN 50, заводський номер 606302N051, за період з 31.03.2024 по 30.04.2024. (Том 1, а.с. 31)

Актом №65 від 16.04.2025 про відпуск теплової енергії за квітень 2025 року зафіксовано показники приладу комерційного обліку теплової енергії марки Infocal 5, DN 50, заводський номер 606302N051, за період з 01.04.2025 по 14.04.2025. (Том 1, а.с. 32)

Актом №65 від 31.03.2026 про відпуск теплової енергії за березень 2026 року зафіксовано показники приладу комерційного обліку теплової енергії, інформація про прилад обліку відсутня. (Том 1, а.с. 33)

Також у матеріалах справи міститься Акт опломбування/розпломбування приладу комерційного обліку теплової енергії №298 від 25.08.2020, складений представниками ТзОВ «Нафтогаз Тепло» та споживача ОСББ «Наш район 24», щодо приладу комерційного обліку теплової енергії, встановленого у будинку №6 по вул. Степана Бандери у м.Новояворівськ. (Том 1, а.с. 34)

Відповідно до зазначеного акта, прилад комерційного обліку теплової енергії марки Infocal 5, DN 50, прийнято на комерційний облік. В акті відображено показники лічильника, відомості про пломбування його складових частин та дату повірки.

На підтвердження метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки надано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35/06911 від 08.08.2019, відповідно до якого теплолічильник Infocal 5, заводський номер 606302N051, за результатами проведеної повірки відповідав установленим вимогам. Строк чинності зазначеного свідоцтва визначено до 08.08.2023. (Том 1, а.с. 35)

У матеріалах справи також міститься Акт опломбування/розпломбування приладу комерційного обліку теплової енергії від 27.09.2023, яким зафіксовано обставини опломбування приладу обліку теплової енергії марки Infocal 5, DN 50, заводський номер 606302N051, його показники та відповідні пломби. (Том 1, а.с. 36)

Крім того, надано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 19.09.2023 щодо теплолічильника Infocal 5, заводський номер 606302N051, відповідно до якого засіб вимірювальної техніки за результатами повірки відповідав установленим вимогам, а строк чинності свідоцтва визначено до 19.09.2027. (Том 1, а.с. 37)

Актом опломбування/розпломбування приладу комерційного обліку теплової енергії №1401 від 17.10.2025 відображено відомості щодо приладу обліку теплової енергії, встановленого у будинку №6 по вул. Степана Бандери, зокрема його марки, показників, складових частин та пломбування. Відповідно до акта на комерційний облік прийнято прилад марки Sharky 775. (Том 1, а.с. 38)

На підтвердження розміру заборгованості ФОП Ілясевича І.Д. позивачем надано розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.01.2026. (Том 1, а.с. 39)

У зазначеному розрахунку наведено особовий рахунок № НОМЕР_1 , споживача ФОП Ілясевича І.Д., площу приміщення, яка використана для нарахувань, 74,90 кв. м, застосовані тарифи, помісячні обсяги теплової енергії, нараховані суми, коригування та відомості про оплату. Відповідно до цього розрахунку позивачем здійснено такі нарахування за послуги з постачання теплової енергії:

За 2022 рік:за листопад 2022 року - 0,143783 Гкал на суму 757,35 грн з ПДВ; за грудень 2022 року - 0,231756 Гкал на суму 1 220,74 грн з ПДВ.

За 2023 рік:за січень 2023 року - 0,235775 Гкал на суму 1 241,90 грн з ПДВ; за лютий 2023 року - 0,202244 Гкал на суму 1 065,29 грн з ПДВ; за березень 2023 року - 0,198636 Гкал на суму 1 046,28 грн з ПДВ; за квітень 2023 року - 0,074434 Гкал на суму 392,07 грн з ПДВ, а також відображено коригування на 7,86 грн; за травень - вересень 2023 року нарахування вартості теплової енергії у розрахунку відсутні; за жовтень 2023 року - 0,037972 Гкал на суму 124,01 грн з ПДВ; за листопад 2023 року - 0,216158 Гкал на суму 819,77 грн з ПДВ, а також відображено коригування на 22,00 грн; за грудень 2023 року - 0,232104 Гкал на суму 1 019,56 грн з ПДВ, а також відображено коригування на 233,83 грн.

За 2024 рік: за січень 2024 року - 0,245230 Гкал на суму 1 124,15 грн з ПДВ; за лютий 2024 року - 0,198061 Гкал на суму 881,74 грн з ПДВ; за березень 2024 року - 0,188158 Гкал на суму 804,48 грн з ПДВ; за квітень 2024 року - 0,006070 Гкал на суму 25,15 грн з ПДВ; за травень - вересень 2024 року нарахування вартості теплової енергії у розрахунку відсутні; за жовтень 2024 року - 0,005098 Гкал на суму 24,49 грн з ПДВ; за листопад 2024 року - 0,235141 Гкал на суму 1 140,10 грн з ПДВ; за грудень 2024 року - 0,225069 Гкал на суму 1 111,10 грн з ПДВ.

За 2025 рік: за січень 2025 року - 0,237337 Гкал на суму 1 343,63 грн з ПДВ; за лютий 2025 року - 0,213587 Гкал на суму 1 228,99 грн з ПДВ; за березень 2025 року - 0,186391 Гкал на суму 1 107,10 грн з ПДВ; за квітень 2025 року - 0,084635 Гкал на суму 475,21 грн з ПДВ; за травень - жовтень 2025 року нарахування вартості теплової енергії у розрахунку відсутні; за листопад 2025 року - 0,231629 Гкал на суму 1 510,84 грн з ПДВ; за грудень 2025 року - 0,223424 Гкал на суму 1 468,12 грн з ПДВ.

За 2026 рік: за січень 2026 року - 0,270401 Гкал на суму 1 845,74 грн з ПДВ, а також відображено коригування на 43,18 грн.

Відповідно до підсумкових відомостей зазначеного розрахунку за період з листопада 2022 року по січень 2026 року позивачем нараховано 4,123093 Гкал теплової енергії на суму 21 777,81 грн з ПДВ. Додатково відображено коригування на загальну суму 306,87 грн.

З урахуванням зазначених коригувань загальна сума нарахувань за послуги з постачання теплової енергії становить 22 084,68 грн.

У графах розрахунку щодо проведених відповідачем оплат зазначено 0,00 грн.

Окремо позивачем надано довідку щодо здійснених коригувань нарахувань за послуги з постачання теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 . (Том 1, а.с. 40)

Відповідно до зазначеної довідки позивачем відображено такі коригування: - у квітні 2023 року - коригування обсягу теплової енергії на 0,001493 Гкал, що у грошовому вираженні становить 7,86 грн з ПДВ; у листопаді 2023 року - коригування на суму 22,00 грн з ПДВ; у грудні 2023 року - коригування на суму 233,83 грн з ПДВ; у січні 2026 року - коригування на суму 43,18 грн з ПДВ.

У примітках до довідки позивачем зазначено підстави здійснення відповідних перерахунків, зокрема зміни коефіцієнта перерахунку, пов`язані зі зміною ціни природного газу, та зміну тарифів на послугу з постачання теплової енергії.

Також у матеріалах справи міститься окремий розрахунок заборгованості за послуги з абонентського обслуговування постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.01.2026. (Том 1, а.с. 41)

Відповідно до зазначеного розрахунку позивачем здійснювались щомісячні нарахування плати за абонентське обслуговування за такими розмірами: за листопад та грудень 2022 року - по 27,92 грн з ПДВ щомісячно; за січень та лютий 2023 року - по 27,92 грн з ПДВ щомісячно; за березень - грудень 2023 року - по 39,47 грн з ПДВ щомісячно; за січень - грудень 2024 року - по 36,45 грн з ПДВ щомісячно; за січень - грудень 2025 року - по 42,94 грн з ПДВ щомісячно; за січень 2026 року - 47,19 грн з ПДВ.

За підсумками зазначеного розрахунку загальна сума нарахованої плати за абонентське обслуговування за період з листопада 2022 року по січень 2026 року становить 1 506,25 грн з ПДВ.

Відомості про здійснення відповідачем оплати в зазначеному розрахунку відсутні, у графах щодо проведених оплат зазначено 0,00 грн.

На підтвердження здійснення нарахувань за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у матеріалах справи містяться помісячні рахунки на оплату товарів/послуг з постачання теплової енергії та акти приймання-передачі за відповідні розрахункові періоди з листопада 2022 року по січень 2026 року. (Том 1, а.с. 42-122)

Зазначені рахунки та акти оформлені ТОВ «Нафтогаз Тепло» на споживача ФОП Ілясевича І.Д. із зазначенням особового рахунку № НОМЕР_1 та номера договору №456 ТЕ/НЯ.

У рахунках на оплату відображено найменування послуг, кількість нарахованої теплової енергії, застосований тариф, відповідні коефіцієнти, вартість послуг без ПДВ, суму ПДВ, загальну вартість нарахувань за відповідний місяць, а також сальдо особового рахунку.

Акти приймання-передачі складені за відповідні розрахункові місяці та містять відомості про нараховану вартість послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування. В окремих актах відображено також здійснені позивачем перерахунки.

Зокрема, за листопад 2022 року складено акт приймання-передачі №100[телефон приховано]/11/2022 від 30.11.2022, у якому відображено нарахування вартості послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування. (Том 1, а.с. 43)

За грудень 2022 року складено акт приймання-передачі №100[телефон приховано]/12/2022 від 31.12.2022. (Том 1, а.с. 45)

За січень - грудень 2023 року матеріали справи містять відповідні помісячні акти приймання-передачі та рахунки на оплату. У рахунках за опалювальні місяці відображено нарахування вартості теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, а за місяці, у яких обсяг теплової енергії визначений як нульовий, - нарахування плати за абонентське обслуговування.

Аналогічні помісячні рахунки та акти приймання-передачі складені за січень - грудень 2024 року, січень - грудень 2025 року та січень 2026 року.

Усі долучені позивачем помісячні акти приймання-передачі містять підпис уповноваженого представника ТОВ «Нафтогаз Тепло». Підписи відповідача на зазначених актах відсутні.

На підтвердження направлення відповідачу рахунків на оплату та актів приймання-передачі послуг позивачем надано копії супровідних листів та документів поштового відправлення.

Зокрема, у матеріалах справи міститься супровідний лист ТзОВ «Нафтогаз Тепло» №126/1.12/49-133/9 щодо направлення ФОП Ілясевичу І.Д. документів за листопад та грудень 2023 року. У листі зазначено про направлення листів щодо зміни тарифів, розміру плати за абонентське обслуговування, рахунків на оплату та актів приймання-передачі послуг у двох примірниках. Також позивач просив оплатити заборгованість, підписати акти та повернути один їх примірник. (Том 1, а.с. 66)

У матеріалах справи міститься лист ТзОВ «Нафтогаз Тепло» від 29.03.2024 №126/1.12/7-335/7, адресований ФОП Ілясевичу І.Д., яким позивач направив рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та акти приймання-передачі за січень і лютий 2024 року. У зазначеному листі позивач просив оплатити заборгованість, підписати та повернути один примірник актів приймання-передачі. (Том 1, а.с. 72)

Листом від 15.08.2024 №126/1.12/3-1-678 ТОВ «Нафтогаз Тепло» направило відповідачу рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та акти приймання-передачі за липень 2024 року. У листі також міститься прохання про оплату заборгованості та повернення підписаних актів. (Том 1, а.с. 86)

Листом від 15.01.2025 №126/1.12/3-1-144 позивач направив ФОП Ілясевичу І.Д. рахунок на оплату та акти приймання-передачі за грудень 2024 року. (Том 1, а.с. 98)

Листом від 25.02.2025 №126/1.12/3-1-126 ТОВ «Нафтогаз Тепло» направило відповідачу рахунки на оплату та акти приймання-передачі за січень 2025 року. (Том 1, а.с. 102)

Листом від 21.07.2025 №126/1.12/3-501 позивач направив відповідачу рахунки на оплату та акти приймання-передачі за травень і червень 2025 року, з проханням здійснити оплату та повернути підписані примірники актів. (Том 1, а.с. 112)

Листом від 21.11.2025 №126/1.12/3-831 позивач направив ФОП Ілясевичу І.Д. рахунки на оплату та акти приймання-передачі за жовтень 2025 року. (Том 1, а.с. 124)

Листом від 18.12.2025 №126/1.12/3-1-915 позивач направив відповідачу рахунки на оплату та акти приймання-передачі за листопад 2025 року. У листі також зазначено про додавання актів звірки та повідомлень щодо документообігу і встановлених тарифів. (Том 1, а.с. 128)

До зазначених листів позивачем долучено відповідні документи поштового зв`язку, зокрема накладні та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресованих ФОП Ілясевичу І.Д. за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, у матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, складений ТОВ «Нафтогаз Тепло» щодо взаєморозрахунків з ФОП Ілясевичем І.Д. за договором №456 ТЕ/НЯ. Акт містить відомості про нарахування за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування. З боку споживача акт не підписаний. (Том 1, а.с. 132)

Також у матеріалах справи міститься Попередження про звернення до суду про стягнення коштів від 12.11.2024 №126/1.12/3-1-490, адресоване ФОП Ілясевичу І.Д. (Том 1, а.с. 130)

У зазначеному попередженні ТОВ «Нафтогаз Тепло» повідомило відповідача про наявність заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування щодо нежитлового приміщення за адресою: м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, буд. 6, яка станом на 01.10.2024, за твердженням позивача, становила 11 620,61 грн, з яких:10 786,18 грн - за послуги з постачання теплової енергії; 834,43 грн за абонентське обслуговування.

Позивач запропонував відповідачу сплатити зазначену заборгованість протягом десяти днів з моменту отримання попередження та повідомив про намір звернутися до суду в разі невиконання вимоги.

Крім того, матеріали справи містять вимогу ТОВ «Нафтогаз Тепло» про сплату заборгованості, у якій позивач повідомляв відповідача про наявність заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування станом на 01.01.2024 у розмірі 8 457,04 грн та пропонував сплатити відповідну суму протягом десяти днів з моменту отримання вимоги. (Том 1, а.с. 141)

Вимогою про сплату заборгованості від 25.07.2025 №126/1.12/3-517 позивач повідомив ФОП Ілясевича І.Д. про наявність заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування станом на 01.06.2025 у розмірі 18 375,28 грн.

У зазначеній вимозі ТОВ «Нафтогаз Тепло» запропонувало відповідачу сплатити заборгованість протягом десяти днів з моменту отримання вимоги та попередило про можливість звернення до суду з вимогами про стягнення суми боргу, інфляційних втрат і трьох процентів річних.

До матеріалів справи долучено документи поштового зв`язку щодо направлення зазначених вимог та попередження відповідачу.

В матеріалах справи міститься заява-приєднання до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, адресовану оператору системи розподілу ТзОВ «Нафтогаз Тепло» в особі філії «Новояворівські електромережі» від 01.09.2020, підписана ФОП Ілясевичем Ігорем Дмитровичем. (Том 1, а.с. 212)

Відповідно до зазначеної заяви-приєднання, споживач підтвердив своє волевиявлення щодо приєднання до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на вебсайті оператора системи розподілу.

У заяві зазначено ФОП Ілясевича Ігоря Дмитровича як споживача, наведено відомості щодо об`єкта, розташованого за адресою: м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, 6, а також реквізити споживача. Документ містить дату підписання 01.09.2020 та особистий підпис Ілясевича І.Д.

09.02.2021 представником ТзОВ «Нафтогаз Тепло» за участю Ілясевича Ігоря Дмитровича складено акт обстеження нежитлового приміщення, розташованого у будинку №6 по вул. Степана Бандери у м. Новояворівську. (Том 1, а.с. 196)

Відповідно до зазначеного акта, під час обстеження встановлено відсутність безпосереднього централізованого опалення нежитлового приміщення. Водночас зафіксовано наявність транзитних трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення, які проходять через зазначене приміщення. В акті наведено характеристики трубопроводів, зокрема їх діаметр 28 мм, відомості щодо довжини та кількості.

За результатами обстеження складено припис, яким передбачено здійснення теплоізоляції транзитних трубопроводів. У приписі визначено строк виконання відповідних робіт з 10.02.2021 по 19.02.2021.

Акт обстеження та припис містять підпис представника ТзОВ «Нафтогаз Тепло», а також підпис Ілясевича І.Д. про ознайомлення з актом та отримання його примірника.

У матеріалах справи також міститься інформаційний лист ТзОВ «Нафтогаз Тепло» щодо порядку надання послуг з постачання теплової енергії та здійснення відповідних нарахувань. (Том 1, а.с. 199)

У зазначеному листі товариство повідомило, що з 01.11.2021 набули чинності індивідуальні договори приєднання на надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які є публічними договорами приєднання та, відповідно до повідомлення товариства, були оприлюднені 01.10.2021 на корпоративному вебсайті ТОВ «Нафтогаз Тепло».

Позивач також повідомив про здійснення розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії між споживачами багатоквартирного будинку відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

У листі зазначено, що відповідно до змін, внесених наказом Мінрегіону від 28.12.2021 №358, з початку опалювального періоду 2022/2023 років нарахування здійснюватимуться з урахуванням нового порядку визначення обсягів теплової енергії на загальнобудинкові потреби, забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та теплової енергії, яка надходить до окремих приміщень від транзитних трубопроводів.

Крім того, товариство запропонувало споживачу до 01.12.2022 надати копії технічного паспорта приміщення, документа, який підтверджує право власності або користування приміщенням, а також інші документи для уточнення інформації, оформлення договірних відносин та здійснення коректних нарахувань.

На підтвердження порядку визначення обсягу теплової енергії, нарахованої відповідачу, позивачем надано розрахунок нарахувань за послуги з постачання теплової енергії за грудень 2025 року щодо об`єкта ФОП Ілясевича І.Д. за адресою: АДРЕСА_1 . (Том 1, а.с. 200)

Відповідно до зазначеного розрахунку загальний обсяг теплової енергії, спожитої будинком №6 по вул. Степана Бандери у грудні 2025 року, за показниками комерційного приладу обліку марки SHARKY-775 №87415101 становив 106,24 Гкал. Загальний обсяг теплової енергії, нарахованої відповідачу за грудень 2025 року, становить 0,223424 Гкал. (Том 1, а.с. 202)

У заключній частині зазначеного розрахунку позивачем вказано, що нарахування за інші розрахункові місяці здійснюються відповідно до чинної Методики розподілу №315.

Крім того, позивачем надано розрахунок розміру плати за абонентське обслуговування споживачів, з якими укладені індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води по Новояворівській ТЕЦ на 2026 рік. (Том 1, а.с. 203)

Відповідно до зазначеного розрахунку загальна вартість послуг з абонентського обслуговування без ПДВ становить 11 604 760,58 грн, у тому числі щодо послуги з постачання теплової енергії - 5 802 380,29 грн.

До складу розрахункової вартості включено прямі витрати, загальновиробничі та адміністративні витрати, а також плановий прибуток.

Кількість абонентів послуги з постачання теплової енергії визначено в розмірі 10 040.

Розрахункова вартість абонентського обслуговування одного споживача теплової енергії становить 48,16 грн без ПДВ, або 57,79 грн з ПДВ.

При цьому в документі зазначено, що граничний розмір плати з 01.01.2026 з ПДВ становить 47,19 грн на одного абонента.

Окремо розраховано вартість обслуговування комерційного приладу обліку теплової енергії в розмірі 2,42 грн на одного абонента на місяць. Водночас підсумковий розмір абонентської плати для виставлення рахунків споживачам як без обслуговування вузла комерційного обліку, так і з його обслуговуванням визначено в розмірі 47,19 грн з ПДВ.

Окрім основної заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати та три проценти річних.

Згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком, позивач визначив інфляційні втрати за період з 18.08.2025 по 30.03.2026, застосувавши індекси інфляції за відповідні місяці зазначеного періоду. (Том 1, а.с. 9)

Для розрахунку інфляційних втрат позивачем використано суму заборгованості 18 375,28 грн, до якої застосовано сукупний індекс інфляції 1,05308962.

За результатами зазначеного розрахунку сума інфляційних втрат становить 975,54 грн.

Крім того, позивачем нараховано три проценти річних на суму заборгованості 18 375,28 грн за період з 18.08.2025 по 31.03.2026. За результатами розрахунку сума трьох процентів річних становить 341,33 грн.

Таким чином, посилаючись на несплату відповідачем вартості послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з листопада 2022 року по січень 2026 року, ТОВ «Нафтогаз Тепло» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ФОП Ілясевича І.Д. заборгованості у загальному розмірі 24 907,80 грн, з яких: 22 084,68 грн - основна заборгованість за послуги з постачання теплової енергії; 1 506,25 грн - заборгованість за абонентське обслуговування; 975,54 грн - інфляційні втрати; 341,33 грн - три проценти річних.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є вимога ТзОВ «Нафтогаз Тепло» до ФОП Ілясевича Ігоря Дмитровича про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, а також нарахованих інфляційних втрат і трьох процентів річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати зазначених послуг.

Згідно зі статтею 50 Цивільного кодексу України фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

При цьому набуття фізичною особою статусу підприємця не створює нового, відокремленого від неї суб`єкта права та не припиняє її цивільної правосуб`єктності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №922/4239/16 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу підприємця, не втрачає статусу фізичної особи, а набуває додаткової ознаки - суб`єкта господарювання.

Вирішення питання про належність спору до господарської юрисдикції залежить від того, чи виступає фізична особа у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи мають такі правовідносини господарський характер.

Аналогічний підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 14.01.2026 у справі №686/31401/23, у якій зазначено, що сам собою статус фізичної особи - підприємця не означає поширення господарської юрисдикції на всі правовідносини за участю такої особи. Визначальними є характер спірних правовідносин, предмет спору, суб`єктний склад та зміст прав і обов`язків сторін у їх сукупності.

Водночас у постанові від 25.06.2026 у справі №742/1269/24 Верховний Суд, вирішуючи питання юрисдикції спору про стягнення заборгованості за теплову енергію щодо нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках, погодився з тим, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, якщо відповідні приміщення використовуються їх власником для здійснення підприємницької діяльності.

Як встановлено з матеріалів справи, Ілясевич Ігор Дмитрович на підставі державної реєстрації права власності від 15.05.2014 є власником нежитлового приміщення загальною площею 74,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічної документації зазначений об`єкт зареєстрований як нежитлове приміщення аптеки, тобто за своїм функціональним призначенням не є житловим приміщенням, призначеним для задоволення особистих побутових потреб власника.

Разом із тим Ілясевич І.Д. зареєстрований як фізична особа - підприємець. Відповідно до наявних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед зареєстрованих видів його економічної діяльності зазначено, зокрема, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (КВЕД 47.19), а також надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).

Наведені види економічної діяльності за своїм характером можуть здійснюватися з використанням нежитлових приміщень, у тому числі об`єктів торговельного призначення, а також шляхом передання належної підприємцю нерухомості в користування іншим особам.

Поряд із цим колегія суддів враховує, що 01.09.2020 Ілясевич І.Д. особисто підписав заяву-приєднання до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, у якій виступив саме як фізична особа - підприємець та зазначив об`єкт за адресою: м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, 6.

Отже, за результатами оцінки зазначених доказів у сукупності колегія суддів має підстави для висновку про наявність об`єктивного зв`язку спірного нежитлового приміщення з підприємницькою діяльністю відповідача, що підлягає врахуванню під час визначення господарського характеру спірних правовідносин.

Щодо наявності у відповідача обов`язку з оплати послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками такого будинку.

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, а також своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Отже, правовий статус співвласника багатоквартирного будинку безпосередньо пов`язаний із належністю особі на праві власності квартири або нежитлового приміщення у такому будинку та не залежить від здійснення нею підприємницької діяльності, фактичного користування спільним майном або наявності індивідуальних засобів опалення в належному їй приміщенні.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. При цьому споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Разом із тим частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено спеціальний порядок виникнення договірних відносин між виконавцем комунальної послуги та співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема шляхом укладення індивідуального договору, що є публічним договором приєднання, за умови дотримання встановленого зазначеною нормою порядку.

Водночас, відсутність підписаного сторонами договору не може свідчити про відсутність між ними відповідних правовідносин та не звільняє споживача від обов`язку оплатити належно надані йому комунальні послуги за умови доведення факту їх надання, обсягу та вартості.

Аналогічний правовий підхід викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, відповідно до якого відсутність договору про постачання теплової енергії за умови підтвердження факту її постачання не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично спожиту теплову енергію.

Крім того, у постанові від 16.06.2026 у справі №920/1061/23(920/1071/25) Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відсутність підписаного примірника типового договору не спростовує обов`язку споживача щодо оплати наданих постачальником комунальних послуг.

Відтак висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов`язку з оплати послуг з постачання теплової енергії з огляду на відсутність підписаного індивідуального договору не відповідає наведеним положенням законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Щодо правових наслідків відокремлення належного відповідачу нежитлового приміщення від системи централізованого опалення.

Колегія суддів зазначає, що необхідно розмежовувати безпосереднє опалення окремого приміщення від системи централізованого теплопостачання, споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та надходження теплової енергії до приміщення від транзитних трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії між споживачами здійснюється з урахуванням установлених законодавством особливостей визначення обсягів теплової енергії, витраченої на опалення житлових і нежитлових приміщень, місць загального користування, допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

Порядок такого розподілу визначено Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358.

Відповідно до пункту 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє їх власників від обов`язку відшкодовувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі.

Відповідний обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між споживачами згідно з Методикою №315, у тому числі між власниками приміщень, які обладнані індивідуальними системами опалення або відокремлені від системи централізованого теплопостачання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2026 у справі №920/1061/23(920/759/25), у якій зазначено, що обов`язок власника нежитлового приміщення, у тому числі обладнаного окремим входом та відокремленого від мереж централізованого теплопостачання, відшкодовувати витрати за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб опалення безпосередньо передбачений Правилами №830 та Методикою №315.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що відсутність підключення нежитлового приміщення до централізованого опалення та наявність у ньому лише ізольованого транзитного трубопроводу самі собою не є підставами для звільнення власника від обов`язку оплачувати теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби.

Отже, відокремлення окремого приміщення від системи централізованого опалення не припиняє функціонування внутрішньобудинкової системи опалення загалом та не усуває обов`язку власника такого приміщення брати участь у відшкодуванні визначеної законодавством частки відповідних витрат.

Як убачається з акта обстеження від 09.02.2021 №113, складеного представником ТОВ «Нафтогаз Тепло» за участю Ілясевича І.Д., у належному відповідачу нежитловому приміщенні встановлено відсутність безпосереднього централізованого опалення та зафіксовано наявність неізольованих транзитних трубопроводів діаметром 28 мм, із зазначенням їх довжини 3,5 м та кількості 4 шт. За результатами обстеження відповідачу видано припис щодо здійснення теплоізоляції зазначених трубопроводів у строк з 10.02.2021 по 19.02.2021. Акт обстеження та припис містять підпис Ілясевича І.Д. про ознайомлення з актом та отримання його примірника.

Наведені обставини свідчать про те, що належне відповідачу нежитлове приміщення не опалюється безпосередньо за допомогою опалювальних приладів централізованої системи теплопостачання, однак через нього проходять транзитні трубопроводи, які є складовою внутрішньобудинкової системи опалення.

При цьому наявність транзитних трубопроводів має самостійне значення для визначення обсягу теплової енергії, який може бути віднесений на відповідне приміщення.

Зокрема, пунктом 2 розділу II Методики №315 передбачено визначення обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням або окремих приміщень з транзитними мережами опалення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення.

Відповідно до зазначеної Методики обсяг такої теплової енергії визначається розрахунковим шляхом з урахуванням питомих теплових втрат трубопроводів, їх довжини та фактичної кількості годин надання послуги з постачання теплової енергії у відповідному розрахунковому періоді.

При цьому відсутність у приміщенні безпосередніх опалювальних приладів не виключає надходження до нього теплової енергії від транзитних трубопроводів.

Водночас визначення відповідного обсягу повинно здійснюватися за спеціальними правилами Методики №315, а не за загальним порядком розрахунку вартості опалення приміщень, безпосередньо підключених до централізованої системи.

Крім того, згідно з підпунктом 2 пункту 5 розділу III Методики №315 обсяг теплової енергії, який підлягає розподілу на приміщення з індивідуальним опаленням або окреме приміщення з транзитними мережами опалення, визначається з урахуванням як обсягу теплової енергії від транзитних трубопроводів, так і частки теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення.

Отже, наведені складові мають різну правову та фактичну природу: теплова енергія на загальнобудинкові потреби розподіляється між співвласниками будинку відповідно до встановленого законодавством порядку, тоді як теплова енергія від транзитних трубопроводів визначається з урахуванням характеристик трубопроводів, прокладених безпосередньо у відповідному приміщенні.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що позивач не здійснював нарахування за безпосереднє централізоване опалення нежитлового приміщення як приміщення з діючими опалювальними приладами, а визначав відповідні обсяги з урахуванням спеціального порядку розподілу теплової енергії для приміщень, відокремлених від централізованого опалення.

Водночас колегія суддів враховує, що існування законодавчо визначеного обов`язку з оплати відповідних складових теплової енергії не звільняє позивача від необхідності доведення конкретних обсягів та вартості нарахованих послуг.

У цьому контексті колегія суддів враховує правовий підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 20.08.2026 у справі №908/438/25, відповідно до якого наявність правових підстав для розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби не є достатньою підставою для задоволення вимог про стягнення заборгованості у разі недоведеності правильності визначення її розміру.

Щодо наведеного позивачем розрахунку обсягу наданих послуг та розрахунку заборгованості.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, колегія суддів зазначає, що наявність у відповідача передбаченого законодавством обов`язку брати участь в оплаті теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, вимагає обґрунтування та підтвердження, розміру заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, на позивача покладається обов`язок доведення не лише існування правових підстав для нарахування плати за теплову енергію, але й правильності визначення обсягу теплової енергії, віднесеного на належне відповідачу приміщення, та її вартості.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, з огляду на відсутність безпосереднього централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача та наявність у ньому транзитних трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення, позивачем визначався обсяг теплової енергії, який складається з двох самостійних складових: частки теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та обсягу теплової енергії, яка надходить до приміщення від транзитних трубопроводів.

Зазначений порядок визначення обсягу теплової енергії врегульований Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Відповідно до положень цієї Методики обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається з урахуванням загального обсягу споживання теплової енергії будинком, площі місць загального користування та допоміжних приміщень, площі приміщень із централізованим та індивідуальним опаленням, а також витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Надалі визначений обсяг розподіляється між відповідними приміщеннями згідно з передбаченим Методикою порядком, з урахуванням їх площі.

Водночас обсяг теплової енергії від транзитних трубопроводів визначається розрахунковим шляхом із застосуванням показників питомих теплових втрат трубопроводів, їх довжини та фактичної тривалості надання послуги в розрахунковому періоді.

Таким чином, правильність визначення обсягу теплової енергії, що припадає на окреме приміщення, безпосередньо залежить від достовірності вихідних показників, які використовуються у відповідних формулах. При цьому, арифметична правильність наведених у розрахунку обчислень не є тотожною документальному підтвердженню достовірності вихідних даних, використаних для їх проведення.

Так, у розрахунку за грудень 2025 року позивачем зазначено загальний обсяг споживання теплової енергії будинком - 106,24 Гкал, однак до відповідного розрахунку не долучено первинних документів, на підставі яких визначено саме цей показник, зокрема належного помісячного звіту вузла комерційного обліку теплової енергії, який дозволяв би перевірити зазначений обсяг за відповідний розрахунковий період.

Крім того, у розрахунку використано загальну площу опалювальних приміщень із централізованим опаленням, площу місць загального користування та допоміжних приміщень, площу приміщень з індивідуальним опаленням, а також довжину трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення, однак матеріали справи не містять належного документального підтвердження всієї сукупності зазначених показників. Аналогічно позивачем не надано належного обґрунтування походження показника загальної довжини транзитних трубопроводів у приміщеннях з індивідуальним опаленням, не надано доказів, в підтвердження фактичного показника довжини трубопроводів у відповідача.

Таким чином, навіть наведений позивачем детальний розрахунок за грудень 2025 року дозволяє відтворити лише послідовність математичних дій, однак не дає можливості перевірити достовірність усіх вихідних величин, використаних для визначення кінцевого обсягу спожитих Гкал.

Крім того, колегія суддів враховує, що зазначений детальний розрахунок стосується виключно грудня 2025 року, тоді як позовні вимоги заявлено за період з листопада 2022 року по січень 2026 року. Щодо інших розрахункових місяців позивачем надано зведені розрахунки заборгованості, та не надано документально обґрунтованих розрахунків наданих послуг за інші заявлені періоди.

Водночас зазначені розрахунки не містять вихідних даних, необхідних для відтворення, нарахування розподілу теплової енергії відповідно до Методики №315 за кожен із заявлених розрахункових періодів. Зокрема, матеріали справи не містять достатньої сукупності належних документів щодо фактичних помісячних обсягів теплової енергії, спожитої багатоквартирним будинком, фактичної тривалості її постачання, актуальності використаних площ приміщень, характеристик внутрішньобудинкової системи опалення та інших показників, необхідних для перевірки проведеного позивачем розподілу.

Наявні у справі акти відпуску теплової енергії, документи щодо вузла комерційного обліку та його повірки підтверджують відповідні обставини функціонування системи теплопостачання будинку, однак у сукупності з іншими доказами не дозволяють установити правильність визначення всіх помісячних обсягів теплової енергії, віднесених саме на приміщення відповідача.

При цьому колегія суддів враховує, що Методика №315 у визначених нею випадках допускає застосування спрощеного порядку обчислення обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби за відсутності окремих технічних відомостей. Однак застосування такого порядку також потребує належного обґрунтування вибору відповідного способу розрахунку та підтвердження вихідних показників, необхідних для його здійснення.

У цій справі позивачем не наведено належного обґрунтування підставності проведених нарахувань за для можливості перевірки заявлених нарахувань за іншим передбаченим Методикою способом на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Відтак надання позивачем розрахунку, складеного відповідно до певної математичної формули, без належного документального підтвердження використаних у ній показників не може вважатися достатнім доказом обґрунтованості, та вірного визначення фактичного обсягу теплової енергії та її вартості.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.07.2026 у справі №920/1061/23(920/1064/25), у якій Верховний Суд погодився з висновками апеляційного господарського суду про недоведеність заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з огляду на відсутність належних первинних документів, які дозволяли б перевірити правильність вихідних показників, використаних для проведення розрахунку відповідно до Методики №315.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що наявність установленого законодавством порядку розподілу теплової енергії не звільняє виконавця послуги від обов`язку доведення правильності застосованих розрахункових величин та обґрунтованості визначеного на їх підставі розміру заборгованості.

Застосовуючи наведений правовий підхід до встановлених обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що наявність у відповідача обов`язку оплачувати належну йому частку теплової енергії на загальнобудинкові потреби не може підміняти необхідності доведення позивачем конкретного розміру відповідної плати.

Саме на позивача, який здійснював нарахування та володіє відомостями щодо застосованого ним порядку розподілу теплової енергії, покладається обов`язок обґрунтувати вихідні дані, використані для визначення відповідних обсягів.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності відповідно до статей 74, 79 та 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та вірогідними доказами обсяг теплової енергії, віднесеного на приміщення відповідача протягом спірного періоду, а відтак і розмір заявленої до стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

За таких обставин вимога ТзОВ «Нафтогаз Тепло» про стягнення з ФОП Ілясевича І.Д. 22 084,68 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії є необґрунтованою, не підтвердженою та недоведеною в заявленому розмірі та не підлягає задоволенню.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, відсутні й підстави для задоволення похідних позовних вимог про стягнення 975,54 грн інфляційних втрат та 341,33 грн трьох процентів річних, нарахованих на заявлену суму основної заборгованості.

Щодо нарахування плати за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування визначена Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189 -, відповідно до якого це - платіж, який споживач сплачує виконавцю для відшкодування витрат виконавця.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування є платежем, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а також виконанням інших визначених законом функцій, пов`язаних з обслуговуванням абонентів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» до тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води не враховуються витрати, які включаються до складу плати за абонентське обслуговування.

Відтак нарахування зазначеної плати не залежить безпосередньо від кількості теплової енергії, спожитої в конкретному розрахунковому місяці, та може здійснюватися також у міжопалювальний період.

Позивачем відкрито на ім`я відповідача особовий рахунок № НОМЕР_1 , здійснювалися щомісячні нарахування, формувалися рахунки на оплату, акти приймання-передачі, а також вчинялися дії щодо направлення відповідачу відповідних розрахункових документів та вимог про сплату заборгованості.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за абонентське обслуговування та відповідних помісячних рахунків, за період з листопада 2022 року по січень 2026 року позивачем нараховано: за листопад-грудень 2022 року - 55,84 грн; за 2023 рік - 450,54 грн; за 2024 рік - 437,40 грн; за 2025 рік - 515,28 грн; за січень 2026 року - 47,19 грн. Загальна сума нарахувань за абонентське обслуговування становить 55,84 + 450,54 + 437,40 + 515,28 + 47,19 = 1 506,25 грн.

Наведена сума арифметично узгоджується з помісячними нарахуваннями, відображеними в рахунках та окремому розрахунку заборгованості за абонентське обслуговування. Зокрема, за листопад 2022 року - лютий 2023 року нарахування здійснювалися в розмірі 27,92 грн щомісяця; за березень-грудень 2023 року - 39,47 грн; протягом 2024 року - 36,45 грн; протягом 2025 року - 42,94 грн; за січень 2026 року - 47,19 грн.

При цьому заборгованість за абонентське обслуговування визначена позивачем окремо від заборгованості за теплову енергію, що дозволяє перевірити її розмір без використання вихідних показників розподілу теплової енергії за Методикою №315.

Відтак колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 506,25 грн заборгованості за абонентське обслуговування.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

З урахуванням установлених судом підстав виникнення обов`язку щодо оплати абонентського обслуговування та перевірки відповідних нарахувань вимога позивача про стягнення 1 506,25 грн підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 1 506,25 грн заборгованості за абонентське обслуговування.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за абонентське обслуговування.

Як встановлено з наданих позивачем розрахунків, рахунків на оплату, до визначеної ним розрахункової бази в розмірі 18 375,28 грн включено заборгованість за абонентське обслуговування за період з листопада 2022 року по травень 2025 року включно в загальному розмірі 1 158,48 грн. Враховуючи, що вимоги про стягнення заборгованості за абонентське обслуговування визнані колегією суддів обґрунтованими, а відповідачем допущено прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання, наявні правові підстави для застосування до цієї суми наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат на підтверджену суму заборгованості за абонентське обслуговування за період 18.08.2025 по 30.03.2026 в розмірі 1 158,48 грн., колегія суддів встановила, що їх розмір становить 61,50 грн. Водночас, здійснивши перерахунок трьох процентів річних на суму заборгованості 1 158,48 грн за заявлений позивачем період з 18.08.2025 по 31.03.2026 включно, що становить 226 календарних днів, колегія суддів встановила, що їх розмір становить 21,52 грн. (1 158,48 грн х 3% х 226 / 365)

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 61,50 грн інфляційних втрат та 21,52 грн трьох процентів річних, нарахованих на підтверджену заборгованість за абонентське обслуговування, тоді як у задоволенні решти зазначених вимог належить відмовити.

З урахуванням установлених судом підстав виникнення обов`язку щодо оплати абонентського обслуговування та перевірки відповідних нарахувань вимога позивача про стягнення 1 506,25 грн., а також 61,50 грн інфляційних втрат та 21,52 грн трьох процентів річних, нарахованих на підтверджену заборгованість за абонентське обслуговування підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 1 589,27 грн заборгованості за абонентське обслуговування з врахуванням інфляційних та трьох відсотків річних, врешті оскаржуване рішення залишити без змін.

Висновки апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судові витрати.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги ТзОВ «Нафтогаз Тепло», скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду з ФОП Ілясевича Ігоря Дмитровича на користь ТзОВ «Нафтогаз Тепло» підлягає стягненню 212,35 грн судового збору за подання позовної заяви та 318,52 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» б/н від 01.09.2026 (вх.№01-05/2942/26 від 03.09.2026) - задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі №914/1175/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 1 589,27 грн., з яких 1 506,25 грн. заборгованості за абонентське обслуговування, а також 61,50 грн інфляційних втрат та 21,52 грн трьох процентів річних. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» задоволити .

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ілясевича Ігоря Дмитровича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (ідентифікаційний код 42399765, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) 1 589,27 грн. (тисячу п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 27 коп.) заборгованості, з яких 1 506,25 грн. заборгованості за абонентське обслуговування, а також 61,50 грн інфляційних втрат та 21,52 грн трьох процентів річних.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ілясевича Ігоря Дмитровича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (ідентифікаційний код 42399765, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 212,35 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ілясевича Ігоря Дмитровича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (ідентифікаційний код 42399765, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 318,52 грн.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Ржепецький В.О.

суддя Степанюк Н.Л.