Постанова № 141388581 у справі № 909/840/26 від 05.11.2026

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Львів Справа № 909/840/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Нарольського М.М. (головуючого), Степанюк Н.Л., Шаповала Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Чудяк Х.В.,

представників учасників справи в режимі відеоконференції:

від позивача (апелянта) - Ущук П.З.

від відповідача - Ящук Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2026 року (повний текст складено 27.08.2026 року, суддя Гула У.І.),

у справі № 909/840/26

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Загір`я"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 174 800 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

08.07.2026 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Загір`я" про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 174 800 грн, з яких: 231 000 грн - штраф в розмірі 7 % від ціни договору на підставі п. 7.3 Договору; 171 600 грн - пеня за період з 02.12.2025 по 23.01.2026; 112 200 грн - пеня за період з 14.02.2026 по 20.03.2026; 660 000 грн - штраф в розмірі 20 % на підставі п. 7.4 Договору.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором від 23.05.2025 щодо строків надання послуг з ремонту крану та надання таких неналежної якості, відтак, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції на підставі п. 7.3 Договору: штраф у розмірі 7 % від ціни договору та пеню у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення за порушення строків надання послуг, а також на підставі п. 7.4 Договору - штраф в розмірі 20 % від ціни договору за надання послуг неналежної якості.

Позиція відповідача щодо зменшення розміру штрафу

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач у поясненнях від 04.08.2026, серед іншого, зазначав про сукупність обставин щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2026 у справі № 909/840/26 відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване ст. ст. 627, 629 ЦК України та тим, що умовами договору прямо передбачено отримання стороною відповідної вимоги у письмовому вигляді, як обов`язкової умови для нарахування штрафних санкцій; кредитор має право нараховувати неустойку лише після отримання контрагентом такої вимоги. Сторони узгодили, що передумовою сплати штрафних санкцій є отримання від іншої сторони договору відповідної вимоги у письмовому вигляді (п. 7.12 Договору). Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу та отримання останнім письмової вимоги про стягнення неустойки. Іншим доводам сторін суд не надавав оцінку, з огляду на висновок суду про недотримання позивачем умов п. 7.12 Договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2026 у справі № 909/840/26 та ухвалити нове про задоволення позову та стягнення з відповідача неустойки в повному обсязі.

Зокрема, зазначає, що оскаржуване рішення суду суперечить статті 124 Конституції України та ухвалене без врахування правових позиції Конституційного Суду України та Верховного Суду, а відтак підлягає скасуванню. Наголошує, що досудовий порядок урегулювання спору у цій справі не визначений законом як обов`язковий в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України, а тому суд неправомірно відмовив у позові, при цьому, якщо суд вважав, що позасудове врегулювання спору є обов`язковим в силу закону (який саме закон - судом не вказано), то суд повинен був повернути позовну заяву відповідно до приписів п. 6 ч. 5 ст. 174 ГПК України, а не ухвалювати рішення по суті спору. Зазначає, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15, 16 ЦК України та статтею 4 ГПК України. Апелянт посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17. Також, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11, наголошує, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту. З посиланням на постанову Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 870/10/21 також вказує, що чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення йому претензії; обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2026 справі № 909/840/26; розгляд такої призначено на 02.11.2026. Суд задовольнив клопотання сторін про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позиція іншого учасника справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що пунктом 7.12 Договору сторони погодили умову про те, що лише з моменту отримання від іншої сторони відповідної вимоги у письмовому вигляді у позивача виникає право на нарахування неустойки; зі змісту вказаного пункту випливає погоджений сторонами юридичний факт, з настанням якого, пов`язане виникнення зобов`язання зі сплати санкцій. Також відповідач вважає помилковими посилання апелянта на пункт 6 частини п`ятої статті 174 ГПК України, оскільки у цій справі йдеться не про процесуальну передумову прийняття позову, а про зміст цивільного зобов`язання, а саме умови договору, погодженої самими сторонами. Поряд з тим, наголошує, що позовна заява не може замінити письмову вимогу в розумінні п. 7.12 Договору, за яким нарахування неустойки виникає не з моменту вимоги і не з моменту звернення до суду, а лише з моменту її отримання іншою стороною.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2026 у справі № 909/840/26 та ухвалити нове про задоволення позову та стягнення з відповідача штрафних санкцій, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

23.05.2025 за результатами проведеної закупівлі № UA-2025-03-11-004628-a між Акціонерним товариством "Українська залізниця" філія "Пасажирська компанія" (в тексті договору - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Загір`я" (в тексті договору - виконавець) укладено договір № ПК/ВЧ-5/25406/Ю, відповідно до умов якого, а саме п. 1.1 виконавець зобов`язався на свій ризик, власними силами та засобами надати послуги з поточного ремонту крана козлового ККС-10 ПКВЧ-5 Ужгород відповідно до Технічного завдання (Додаток № 1 до договору), а замовник - оплатити фактично надані послуги, які прийняті замовником та кінцевим одержувачем, яким згідно з п. 1.4 є Виробничий підрозділ Ужгородська пасажирська вагонна дільниця філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця".

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору якість наданих послуг повинна відповідати умовам цього договору та встановленим нормам та стандартам України відповідного виду послуг. Надання послуг виконується з дотриманням вимог законів та інших нормативно правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Якість та комплектність матеріалів, обладнання, запасних частин і вузлів (комплектуючих виробів), які будуть замінені, повинні відповідати нормативним документам, технічній документації, вимогам до якості, що підтверджується відповідними документами (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що під час надання послуг виконавець на кожну одиницю комплектуючого виробу, повинен надати документи, які підтверджують їх якість , походження, відповідність (сертифікат відповідності або декларація про відповідність, складена відповідно до вимог ДСТУ ISO/IES 17050-1:2006 або інші документи виробника, які підтверджують якість та походження продукції: сертифікат якості або паспорт якості / паспорт від виробника), оформлені належним чином і надаються кінцевому одержувачу до моменту підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець несе повну відповідальність за якість комплектуючих виробів, які будуть встановлені/замінені при наданні послуг.

Згідно з п. п. 3.2, 3.5 Договору ціна останнього становить без ПДВ - 3 300 000 грн. Ціна договору складається з загальної вартості послуг, наданих за договором протягом усього строку його дії.

У відповідності до п. п. 3.1, 3.3 Договору вартість наданих послуг визначається відповідно до Розрахунку вартості послуг (Додатку № 2 до цього договору) та Специфікації і калькуляції (з розшифровками) вартості послуг (Додатку № 3 до цього договору). Вартість послуг включає в себе всі необхідні податки і збори, витрати на транспортування, розвантаження, страхування, сплату митних тарифів у разі встановлення імпортних комплектуючих виробів, вартість дозволів (прав) та усі інші супутні витрати, що надається виконавцем.

У п. 5.2 Договору сторони погодили, що надання послуг розпочинається тільки на підставі отриманої виконавцем письмової рознарядки, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника та кінцевого одержувача до приймання послуг.

Згідно з п. 5.3 Договору сторони домовились, що всі документи за цим договором направляються сторонами в один із способів, серед яких - відправлення на електронну адресу.

Виконавець зобов`язаний надати послуги впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту надання кінцевим одержувачем рознарядки, якщо інший термін не визначений в рознарядці (п. 5.7 Договору).

Пунктами 5.10, 5.12 Договору передбачено, що після завершення надання послуг з ремонту, що визначені умовами цього договору, виконавець протягом 1 (однієї) доби надсилає повідомлення кінцевому одержувачу на електронну пошту [пошта прихована] та/або направляє рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу кінцевого одержувача зазначену у розділі 17 цього Договору інформацію про готовність повернути відремонтоване обладнання та узгоджує дату й час його повернення на територію кінцевого одержувача. В момент передачі відремонтованого обладнання, сторони підписують акт приймання обладнання з ремонту.

Послуги вважаються наданими в разі здійснення повного обсягу ремонту, що передбачено умовами договору, після проведення пуско-налагоджувальних робіт або позитивних випробувань - підписання акта випробування обладнання (Додаток № 6 до договору), надання виконавцем всіх документів згідно з цим договором та підписанням сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, який є основним документом, що підтверджує надання послуг (п. 5.13 Договору).

Кінцевий одержувач та замовник в 10-ти денний термін з моменту отримання акта приймання-передачі наданих послуг зобов`язані підписати його або надати мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови від підписання акта приймання-передачі наданих послуг сторони складають двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказується термін їх усунення, який повинен становити не більше 20 календарних днів (якщо інше не встановлено сторонами), але в межах дії договору. Усунення недоліків проводиться виконавцем за власний рахунок (п. 5.15 Договору).

Відповідальність сторін врегульовано розділом 7 Договору. Так, згідно з п. 7.3 Договору за порушення строків надання послуг виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від ціни Договору.

Згідно з п. 7.4 Договору виконавець за надання послуг неналежної якості, сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від ціни цього договору.

За домовленістю сторін, зобов`язання щодо оплати будь-яких штрафних санкцій (неустойки, пені, компенсації тощо), передбачених даним договором, виникає у сторін лише з моменту отримання від іншої сторони відповідної вимоги у письмовому вигляді (п. 7.12 Договору).

Додатком № 2 до договору сторони погодили Розрахунок вартості послуг, згідно яким вартість послуг становить 3 300 000 грн без ПДВ.

Згідно з Додатком № 3 до договору "Специфікація вартості послуг" і "Калькуляція на надання послуг з ремонту на одну одиницю" вартість послуг становить 3 300 000 грн.

02.10.2025 замовник на електронну адресу виконавця надіслав рознарядку № ПК-07/1998н від 02.10.2025, що підтверджується скріншотом з електронної переписки та не заперечується відповідачем, з огляду на що, враховуючи умови п. 5.7 Договору, крайній термін надання послуг виконавцем було 01.12.2025 (впродовж 60 календарних днів з моменту надання рознарядки).

28.10.2025 кінцевий одержувач передав, а виконавець прийняв в ремонт кран козловий ККС-10, про що складено Акт передачі обладнання в ремонт (дефектний акт) №1.

Листом за вих.№ 86 від 19.11.2025 виконавець просив Виробничий підрозділ Ужгородська пасажирська вагонна дільниця філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" продовжити термін надання послуг до 28.12.2025, у зв`язку з введенням графіків вимкнень електроенергії для контрагентів надавачів послуг (ливарні, токарні, фрезерні роботи подають електроенергію по 2-3 год. в робочий час), а також зміною погодніх умов (опади), що унеможливлює провести ремонт крана у повному обсязі у строк, встановлений договором.

У відповідь кінцевий одержувач заперечив щодо продовження терміну надання послуг. Тобто такі виконавець повинен був надати у строк - по 01.12.2025 (включно).

19.01.2026 виконавець листом № 12 повідомив замовника про завершення ремонту та просив створити комісію для випробування крана та прийняття такого після ремонту на 23.01.2026.

Докази звернення виконавця до замовника щодо прийняття наданих послуг з ремонту крана у період до 19.01.2026, в тому числі і в погоджений в договорі строк, у матеріалах справи відсутні.

23.01.2026 комісія у складі представників від кінцевого одержувача та виконавця підписала Акт № 2 виявлених недоліків при випробуванні крану козлового ККС-10 ПКВЧ-5 Ужгород, в якому зазначено виявлені невідповідності та вказано, що обладнання - кран козловий ККС-10 не пройшов випробування в робочому режимі згідно вимог Інструкції по експлуатації заводу-виробника.

В цьому акті зазначено: "послуги надані не в повному обсязі; згідно з п. 5.16 Договору надається 20 календарних днів для приведення у відповідність до вимог Додатку № 1 "Технічне завдання" Договору".

20.02.2026 комісія у складі представників від кінцевого одержувача склала Акт № 3 перевірки усунення недоліків відмічених в "Акті виявлених недоліків при випробуванні крану козлового ККС-10 ПКВЧ-5 Ужгород № 2 від 23.01.2026", в якому зафіксовано, що послуги з поточного ремонту крана козлового ККС-10 станом на 20.02.2026 надані не в повному обсязі.

25.03.2026 Філія "Пасажирська компанія" АТ ""Українська залізниця" надіслала на юридичну адресу виконавця лист № ПК-28/825 від 20.03.2026, в якому повідомила про втрату інтересу щодо отримання послуг з поточного ремонту крана козлового ККС-10, в частині не виконаних робіт згідно Рознарядки та неусунутих недоліків, котрі були виявлені при випробуванні крана козлового ККС-10 та вказані у Акті.

У липні 2026 року АТ "Українська залізниця" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ "Загір`я" штрафних санкцій в загальній сумі 1 174 800 грн, з яких: 231000 грн - штраф в розмірі 7 % від ціни договору, нарахований на підставі п. 7.3 Договору; 171 600 грн - пеня за період з 02.12.2025 по 23.01.2026; 112 200 грн - пеня за період з 14.02.2026 по 20.03.2026; 660 000 грн - штраф в розмірі 20 % від ціни договору, нарахований на підставі п. 7.4 Договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Як зазначалося вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі лише з тих підстав, що умовами договору (п. 7.12) передбачено отримання відповідної вимоги у письмовому вигляді як обов`язкової умови для нарахування штрафних санкцій, а тому кредитор має право нараховувати неустойку лише після отримання контрагентом такої вимоги; матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу та отримання відповідачем письмової вимоги про стягнення неустойки.

Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Як встановлено судом вище, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором у строк, погоджений сторонами в п. 5.7 договору - впродовж 60 календарних днів з моменту надання рознарядки, тобто по 01.12.2025 (включно), відтак, є таким, що прострочив в розумінні ч. 2 ст. 612 ЦК України.

Водночас, місцевий господарський суд, пославшись на п. 7.12 Договору, відмовив у задоволенні позову з огляду на відсутність письмової вимоги позивача про сплату неустойки.

Так, із змісту п. 7.12 Договору вбачається, що зобов`язання щодо оплати штрафних санкцій виникає у сторін лише з моменту отримання від іншої сторони відповідної вимоги у письмовому вигляді.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що отримання відповідачем письмової вимоги є обов`язковою умовою саме для нарахування штрафних санкцій, а тому кредитор має право нараховувати неустойку лише після отримання контрагентом такої вимоги - не ґрунтуються на змісті зазначеного положення договору, а також суперечать правовій природі неустойки, як цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України сплата неустойки - це правовий наслідок порушення зобов`язання, підставою застосування якого є безпосередньо факт порушення зобов`язання. В пункті 7.3 договору сторони також погодили нарахування та сплату неустойки саме за порушення строку надання послуг (пеня за кожен день прострочення; штраф за прострочення понад 30 днів).

Оцінюючи положення договору в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що нарахування неустойки сторони визначили саме як відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором, тобто підставою відповідальності є саме порушення строку надання послуг. При цьому, пункт 7.12 Договору стосується оплати (сплати) таких штрафних санкцій, а не можливості їх застосування/нарахування. Право кредитора нараховувати штрафні санкції пов`язується саме з встановленням факту порушення боржником зобов`язання, тобто право кредитора на неустойку виникає з моменту порушення боржником свого зобов`язання - у цьому випадку порушення строку, протягом якого відповідні послуги повинні бути надані.

З огляду на наведене, враховуючи правову природи неустойки та положення договору про неустойку в їх сукупності, колегія суддів вважає помилковим правовий підхід суду першої інстанції про те, що правовою підставою для відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки є не порушення ним строку надання послуг, а отримання ним письмової вимоги про це (тобто отримання письмової вимоги про необхідність сплатити неустойку).

В силу положень ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За обставинами справи, що розглядається, відповідач був обізнаний зі строками надання послуг (01.12.2025), правовим наслідком їх порушення (п. 7.3 договору). У письмових поясненнях в суді першої інстанції відповідач, заперечуючи проти позову, прямо визнавав, що погоджена сторонами умова п. 7.12 Договору - є умовою "із настанням якої пов`язано саме виникнення обов`язку сплатити санкції", не заперечуючи право позивача нараховувати неустойку з наступного дня прострочення, а також наголошував на тому, що до звернення до суду позивач не направляв, а відповідач не отримував окремої "письмової вимоги про сплату 1174800 грн або будь-якої іншої суми санкцій". Тож відсутні будь-які підстави вважати, що до ухвалення оскаржуваного рішення сторони по різному розуміли правові наслідки порушення основного зобов`язання (порушення строку надання послуг в якості підстав для нарахування пені та штрафу - п. 7.3 Договору), а відповідач мав легітимні очікування щодо саме нарахування неустойки виключно з моменту отримання письмової вимоги.

Крім цього, колегія суддів також зазначає, що посилання відповідача на неотримання ним "окремої" письмової вимоги не узгоджується з тим, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, що за встановлених судом обставин не позбавляло сторону права на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення неустойки, у зв`язку з порушенням іншою стороною договірних зобов`язань. Крім цього, колегія суддів відхиляє доводи відповідача і з тих підстав, що само по собі пред`явлення позову є однією із форм письмової вимоги сплатити раніше нараховані штрафні санкції, а отримання саме "окремої" письмової вимоги та її форма в п. 7.12 договору, в якості підстави провести таку сплату, сторонами не встановлена.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 1 174 800 грн штрафних санкцій, з яких: - 171 600 грн - пеня за період з 02.12.2025 по 23.01.2026; - 112200 грн - пеня за період з 14.02.2026 по 20.03.2026; - 231 000 грн - штраф в розмірі 7 % від ціни договору, нарахований на підставі п. 7.3 Договору; - 660 000 грн - штраф в розмірі 20 % від ціни договору, нарахований на підставі п. 7.4 Договору.

Щодо пені в сумі 171 600 грн за період з 02.12.2025 по 23.01.2026 та штрафу в сумі 231 000 грн (7 % від ціни договору), колегія суддів вважає нарахування таких підставним та обгрунтованим, з огляду на положення п. 7.3 Договору, згідно з яким за порушення строків надання послуг виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від ціни Договору, а також встановлених судом вище обставин щодо невиконання відповідачем ремонту крану у строк, погоджений сторонами в договорі (по 01.12.2025 включно), а також протягом 30-ти днів після цієї дати, тобто по 31.12.2025 включно (вперше відповідач звернувся до позивача з метою прийняття виконаних робіт лише 19.01.2026 - лист № 12).

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що штрафні санкції необхідно розраховувати від вартості фактично виконаних робіт (на думку відповідача це 2 580 645 грн), а не від 3 300 000 грн, оскільки у п. 7.3 Договору сторони прямо та чітко передбачили, що такий штраф розраховується саме від ціни договору, яка у відповідності до п. 3.2 Договору становить 3 300 000 грн, а пеня розраховується від вартості послуг.

Водночас, згідно з п. 3.1 Договору вартість наданих послуг визначається відповідно до Розрахунку вартості послуг (Додатку № 2 до цього договору) та Специфікації і калькуляції (з розшифровками) вартості послуг (Додатку № 3 до цього договору). Додатком № 2 до договору сторони погодили Розрахунок вартості послуг, згідно яким вартість послуг становить 3 300 000 грн без ПДВ. Згідно з Додатком № 3 до договору "Специфікація вартості послуг" і "Калькуляція на надання послуг з ремонту на одну одиницю" вартість послуг становить 3 300 000 грн. Отже, вказана сума погоджена сторонами, передбачена договором та додатками до нього, і саме з цієї суми слід обраховувати штраф та пеню, передбачені п. 7.3 Договору.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені за період з 02.12.2025 по 23.01.2026, що становить 171 600 грн, та штрафу в розмірі 7 %, що становить 231 000 грн), колегія суддів дійшла висновку, що такі розраховано позивачем правильно, а позовні вимоги щодо їх стягнення є підставними та обгрунтованими.

Щодо пені в сумі 112 200 грн за період з 14.02.2026 по 20.03.2026, колегія суддів зазначає наступне. Вказана пеня нарахована позивачем окремо на підставі пунктів 5.15 та 7.3 Договору, з посиланням на порушення відповідачем 20-тиденного строку усунення недоліків. Наведене визначено позивачем в якості підстави позову в цій частині.

Згідно з п. 5.15 Договору кінцевий одержувач та замовник в 10-ти денний термін з моменту отримання акта приймання-передачі наданих послуг зобов`язані підписати його або надати мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови від підписання акта приймання-передачі наданих послуг сторони складають двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказується термін їх усунення, який повинен становити не більше 20 календарних днів (якщо інше не встановлено сторонами), але в межах дії договору.

В матеріалах справи міститься Акт виявлених недоліків № 2 від 23.01.2026, в якому зазначено "послуги надані не в повному обсязі; згідно з п. 5.16 Договору надається 20 календарних днів для приведення у відповідність до вимог Додатку № 1 "Технічне завдання" Договору".

Як встановлено судом, пункт 5.16 у тексті договору взагалі відсутній, пункт 5.15 Договору передбачає термін усунення недоліків в межах дії договору, проте договір не встановлює відповідальність у вигляді пені за прострочення усунення недоліків (як зазначає позивач в якості підстави позову).

Колегія суддів враховує, що фактичні підстави позову суд не має право змінювати з власної ініціативи з огляду на приписи статей 2, 14 ГПК України, які зокрема, регламентують завдання та основні засади господарського судочинства та принцип диспозитивності. Тобто господарський суд має вирішувати спір лише у межах предмету та підстав позову, що самостійно визначаються позивачем у позовній заяві, та не може виходити за межі визначених предмету та підстав позову.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає відсутніми підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої окремо позивачем за період з 14.02.2026 по 20.03.2026 з підстав неусунення недоліків. Також, необхідно зазначити, що в силу п. 14.1 договору останній діє до 31.12.2025 року, а в пункті 5.15 сторони передбачили усунення недоліків із встановленням 20-денного строку лише в межах дії договору.

Щодо штрафу в розмірі 20 % від ціни договору, нарахованого на підставі п. 7.4 Договору в сумі 660 000 грн, колегія суддів виходить за наступного.

Згідно з п. 7.4 Договору виконавець за надання послуг неналежної якості, сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від ціни цього договору.

Як встановлено судом вище, 19.01.2026 виконавець листом № 12 повідомив замовника про завершення ремонту та просив створити комісію для випробування крана та прийняття такого після ремонту на 23.01.2026.

В наданих сторонами актах перевірки усунення недолків, в листуванні сторін не йдеться про надання послуг неналежної якості; натомість позивач, звертаючись до суду, стверджував про порушення строків надання послуг та їх ненадання в повному обсязі й не посилався на те, що послуги були надані наналежної якості. Тобто, позивач, стверджуючи про ненадання послуг в повному обсязі, одначасно вказує про неналежну їх якість. При цьому, позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували саме надання відповідачем послуг неналежної якості, у зв`язку з чим колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим нарахування штрафу на підставі п. 7 4 Договору.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність нарахування відповідачу штрафних санкцій в загальній сумі 402600 грн, з яких: 171600 грн - пеня за період з 02.12.2025 до 23.01.2026 та 231000 грн - штраф (7 % від ціни договору), нараховані на підставі п. 7.3 Договору.

Поряд з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач у поясненнях від 04.08.2026, серед іншого, зазначав про сукупність обставин щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема, посилався на: непропорційність розміру штрафних санкцій; необхідність дотримання балансу інтересів сторін; відсутність понесених позивачем збитків, внаслідок прострочення виконання; фактичну передачу крану на ремонт лише 28.10.2025, тобто через 26 календарних днів з надіслання рознарядки; повідомлення відповідачем про неможливість надання послуг у визначений договором строк та необхідність його продовження; значний обсяг виконання робіт з ремонту крану, що підтверджує актом комісії; усунення ним зауважень та ініціювання приймання крану з ремонту; недобросовісну поведінку позивача щодо неприйняття крану з ремонту.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Так, завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи, не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

При цьому, колегія суддів враховує, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі.

Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що зменшення розміру неустойки підпадає під регулювання норм частини третьої статті 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто вказана норма передбачає умови як підстави для зменшення пені і не визначає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них безвідносно до майнового стану сторін.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) у цій справі, апеляційний суд враховує: причини порушення; поведінку обох сторін, зокрема, відповідача, який до закінчення строку надання послуг попередив позивача про те, що не встигає завершити ремонт крану у строк, погоджений сторонами в договорі, та просив такий строк продовжити; також суд враховує, що договір укладено сторонами ще в травні 2025 року, а фактично рознарядку позивачем надіслано лише в жовтні 2025 року (тобто через чотири місяці після укладення та за три місяці до закінчення дії договору); передача крану на ремонт також відбулася не одночасно із моментом отримання відповідачем рознарядки, незважаюючи на це відповідач приступив до ремонту; звернення відповідача 19.01.2026 з проханням прийняти кран з ремонту відбулося з незначним простроченням.

З огляду на наведене вище, дослідивши обставини цієї справи та реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, виходячи з загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи також принцип розумного балансу між інтересами сторін, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них, колегія суддів дійшла висновків про необхідність зменшення розміру правомірно заявлених до стягнення штрафних санкцій, а саме: пені до 100 000 грн (з 171 600 грн), а штрафу - до 150 000 грн (з 231 000 грн). Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути штрафні санкції в загальній сумі 250 000 грн, враховуючи їх зменшення.

Колегія суддів вважає, що у цьому конкретному випадку штраф та пеня у зменшеному зазначеному колегією суддів розмірі цілком справедливо відіграє свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у цій справі і такий розмір враховує усі обставини справи та досліджені судом докази у справі.

На переконання колегії суддів, у цьому конкретному випадку визначена після зменшення сума неустойки не втрачає свою компенсаційну, забезпечувальну та превентивну функції, і не створює для боржника, з огляду на встановлені обставини, економічного стимулу порушувати договір, поряд з цим не призведе й до безпідставного збагачення кредитора.

Таке зменшення, за встановлених у цій справі обставин, є справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, а також проявом балансу між інтересами кредитора та боржника.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про: часткове задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2026 у справі № 909/840/26 та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 250000 грн штрафних санкцій.

Судові витрати

Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас Верховний Суд неодноразово зазначав, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23, від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.

У зв`язку з наведеним розподіл судового збору здійснюється пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судом обґрунтованими. Такий правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 12078 грн - у відшкодування витрат по сплаті судового збору, з яких: 4831,20 грн (1,5 % від 402600 грн * 0,8) - за подання позову та 7246,80 грн (150 % від (1,5 % від 402600 грн) * 0,8) - за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2026 у справі № 909/840/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Загір`я" про стягнення 1174800 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Загір`я" (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Г. Мартинця, будинок 45А; код ЄДРПОУ - 20533371) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ - 40075815) штрафні санкції в сумі 250 000 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Загір`я" (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Г. Мартинця, будинок 45А; код ЄДРПОУ - 20533371) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ - 40075815) 12 078 грн - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

На виконання постанови Господарському суду Івано-Франківської області видати накази.

Матеріали справи № 909/840/26 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 10.11.2026.

Головуючий суддя М.М. Нарольський

Судді Н.Л. Степанюк

Д.В. Шаповал