Постанова № 141388637 у справі № 916/2836/24 від 04.11.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса Справа № 916/2836/24

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Полінецька В.С.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Черніговська О.С., за посвідченням;

від Одеської міської ради: не з`явився;

від Управління інженерного захисту: Хворостовська О.О., у порядку самопредставництва;

від ТОВ «АРС»: не з`явився;

від КП «УЗБЕРЕЖЖЯ ОДЕСИ»: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

на ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову у забезпеченні позову

від 25 червня 2026 року (повний текст складено 25.06.2026)

у справі №916/2836/24

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Комунальне підприємство Одеської міської ради "УЗБЕРЕЖЖЯ ОДЕСИ"

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння правом приватної власності, дострокове розірвання договору суборенди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку, дострокове розірвання договору оренди берегозахисної споруди, зобов`язання повернути берегозахисну споруду, -

суддя суду першої інстанції: Бездоля Ю.С.,

місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 04.11.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

24.06.2024 керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС», у якому заявив вимоги про:

- зобов`язання відповідача власним коштом усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси, розташованою на узбережжі Чорного моря в районі пляжу на 12-й станції Великого Фонтану, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: нежилих будівель пляжного комплексу загальною площею 150,9 кв. м, а саме бару літ. «А» площею 44 кв. м та кафе літ. «Б» площею 106,9 кв. м, зареєстрованих за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 76А, а також незавершеного будівництвом приміщення охорони літ. «В» орієнтовною площею 153 кв. м;

- припинення володіння ТОВ «АРС» правом приватної власності на нежилі будівлі пляжного комплексу площею 224,4 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 76А, реєстраційний номер майна 5798377, номер запису 3359 у книзі 31 неж-179;

- дострокове розірвання укладеного між КП «Узбережжя Одеси» та ТОВ «АРС» договору суборенди земельної ділянки від 25.11.2002, предметом якого є земельна ділянка площею 4484 кв. м на узбережжі Чорного моря в районі пляжу на 12-й станції Великого Фонтану;

- зобов`язання відповідача повернути зазначену земельну ділянку територіальній громаді міста Одеси в особі КП «Узбережжя Одеси» з оформленням відповідного акта приймання-передачі;

- дострокове розірвання укладеного між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «АРС» договору оренди берегозахисної споруди від 25.01.2002 № 5/32-юр, предметом якого є ділянка штучного пляжу площею 0,6407 га в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами № 8 та № 9 другої черги протизсувних споруд;

- зобов`язання ТОВ «АРС» повернути вказану берегозахисну споруду територіальній громаді міста Одеси в особі зазначеного Управління шляхом підписання акта приймання-передачі.

Одночасно з пред`явленням позову прокурор подав заяву про забезпечення позову від 24.06.2024, у якій прокурор просив заборонити ТОВ «АРС», а також іншим фізичним та юридичним особам, які діють за його замовленням, зокрема генеральним підрядникам, виконувати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 4484 кв. м на узбережжі Чорного моря в районі пляжу на 12-й станції Великого Фонтану. Крім того, заявник просив накласти арешт на нежилі будівлі пляжного комплексу площею 224,4 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 76А, та заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цих об`єктів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 зазначену заяву задоволено в повному обсязі та застосовано всі запропоновані прокурором заходи забезпечення позову.

Ухвалою від 01.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 916/2836/24 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. Цією ж ухвалою до участі у справі на стороні позивачів залучено Комунальне підприємство Одеської міської ради «Узбережжя Одеси» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

23.06.2026 до суду надійшла нова заява прокурора про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову, заявник просив заборонити ТОВ «АРС», іншим суб`єктам господарювання, у тому числі суборендарям, а також фізичним особам, які можуть діяти за їх замовленням, встановлювати або розміщувати будь-які конструкції, споруди та їх елементи, зокрема настили, пандуси, апарелі, рампи, у тому числі збірно-розбірні, на ділянці штучного піщаного пляжу площею 0,6407 га в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами № 8 та № 9 другої черги протизсувних споруд, яку ТОВ «АРС» орендує за договором від 25.01.2002 № 5/32-юр.

Заяву про забезпечення позову мотивовано необхідністю збереження фактичного стану спірної берегозахисної споруди та запобігання виникненню обставин, які можуть істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про дострокове розірвання договору оренди від 25.01.2002 № 5/32-юр та повернення цієї споруди територіальній громаді міста Одеси.

В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що відповідач продовжує облаштування орендованої ділянки штучного піщаного пляжу конструкціями без письмового дозволу орендодавця та всупереч його приписам. Зокрема, під час обстеження 27.04.2026 на ділянці пляжу між траверсами № 8 та № 9 другої черги протизсувних споруд у районі 12-ї станції Великого Фонтану виявлено встановлення металевого каркаса шляхом заглиблення у піщаний матеріал 41 металевої конструкції, що зафіксовано на фотознімках. У зв`язку із цим Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради видано та направлено ТОВ «АРС» припис від 27.04.2026 № 270426/1 з вимогами припинити будівельні роботи й надати проектну документацію.

Однак, за доводами прокурора, вимоги зазначеного припису виконані не були, оскільки під час повторного обстеження 11.05.2026 зафіксовано продовження робіт з облаштування металевого каркаса під настил на спірній берегозахисній споруді, яку використовують ТОВ «АРС» за договором оренди від 25.01.2002 № 5/32-юр та ФОП Самошкін С. О. за договором суборенди від 08.05.2025.

Заявник також послався на систематичний характер порушень відповідачем умов користування орендованим майном. Зокрема, зазначив про надання у 2025 році платних послуг відпочивальникам без погодженого робочого проекту та невиконання приписів Управління від 09.06.2025, 19.06.2025, 23.06.2025 і 01.07.2025. На думку прокурора, така поведінка свідчить про недотримання, зокрема, пункту 4.11 договору оренди, яким передбачено обов`язок орендаря виконувати приписи орендодавця щодо технічного використання штучних пляжів і прилеглих споруд. Водночас істотні та тривалі порушення умов договору й вимог чинних на час відповідних правовідносин Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси заявник визначає підставами позовних вимог про розірвання договору та повернення орендованого майна.

За твердженням прокурора, продовження встановлення конструкцій на спірній ділянці пляжу створює реальний ризик зміни стану об`єкта, повернення якого є предметом позову. Розміщення додаткових споруд та їх елементів може зумовити необхідність їх подальшого демонтажу і проведення робіт зі звільнення берегозахисної споруди, а отже, ускладнити її повернення територіальній громаді та ефективне поновлення порушених прав у межах цього провадження.

Саме із запобіганням таким наслідкам заявник пов`язує необхідність заборони ТОВ «АРС», іншим суб`єктам господарювання, зокрема суборендарям, та фізичним особам, які діють за їх замовленням, встановлювати або розміщувати на спірній берегозахисній споруді будь-які конструкції, споруди та їх елементи, у тому числі збірно-розбірні. Прокурор наголошує, що запропонований захід безпосередньо стосується предмета спору, має тимчасовий характер, спрямований на збереження існуючого стану майна до набрання законної сили судовим рішенням та не передбачає вирішення позовних вимог по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2026 у справі №916/2836/24 (суддя Бездоля Ю. С.) у задоволенні заяви керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси від 23.06.2026 про забезпечення позову у справі № 916/2836/24 відмовлено. Судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову покладено на заявника.

Такий висновок суду мотивований тим, що договір оренди залишається чинним, а презумпція його правомірності не спростована. Відповідно до умов цього договору берегозахисну споруду передано відповідачу в тимчасове платне користування з метою надання послуг відпочивальникам. За таких обставин заборона встановлювати будь-які конструкції, споруди та їх елементи, у тому числі збірно-розбірні, на думку суду, може створити перешкоди у здійсненні прав і виконанні обов`язків за договором та призвести до часткового блокування господарської діяльності відповідача й інших осіб, які перебувають із ним у договірних відносинах.

Суд також відхилив доводи про те, що розміщення металевих каркасів саме по собі свідчить про утруднення повернення берегозахисної споруди у разі задоволення позову. З цього приводу суд послався на пункт 4.4 договору, яким передбачено обов`язок орендаря після припинення орендних правовідносин повернути об`єкт у належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду. Отже, за висновком суду, у разі задоволення позовних вимог відповідач у будь-якому випадку буде зобов`язаний привести орендоване майно у відповідний стан.

З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурор не підтвердив достатньо обґрунтованого припущення про істотне ускладнення чи неможливість виконання майбутнього рішення або ефективного поновлення прав позивачів без застосування запропонованої заборони. Натомість її запровадження за встановлених обставин суд розцінив як невиправдане втручання у господарську діяльність відповідача та інших осіб, яке не відповідає вимогам співмірності й збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 07.07.2026 виконувач обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.06.2026 у справі № 916/2836/24 та ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора задовольнити та заборонити відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «АРС», іншим суб`єктам господарювання (в тому числі суборендарям, але не виключно) та фізичним особам, що можуть діяти за їх замовленням, встановлювати (розміщувати) будь-які конструкції, споруди та їх елементи (настили, пандуси, апарелі, рампи тощо), в тому числі збірно-розбірні, на ділянці штучного піщаного пляжу в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами № 8 та № 9 другої черги протизсувних споруд, загальною площею 0,6407 га, орендарем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «АРС» за договором оренди берегозахисних споруд від 25.01.2002 № 5/32-юр.

Також апелянт просить судові витрати розподілити відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС» на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, за неповного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, та без належного врахування відповідних правових висновків Верховного Суду.

Скаржник посилається на те, що суд не надав належної оцінки сукупності доказів, які підтверджують послідовну зміну відповідачем фактичного стану спірної берегозахисної споруди. Зокрема, за доводами прокурора, протягом 2025- 2026 років ТОВ «АРС» здійснювало встановлення металевих конструкцій та облаштування настилів без письмового дозволу орендодавця і належного погодження проєктної документації, ігноруючи неодноразові приписи Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. На підтвердження зазначеного прокурор посилається на акти обстежень, приписи та матеріали фотофіксації.

Зокрема, під час обстеження 27.04.2026 зафіксовано встановлення 41 металевої конструкції, заглибленої у піщаний матеріал пляжу, у тому числі із зануренням опор у море, а обстеженнями від 11.05.2026 та 12.06.2026 - подальше виконання робіт з облаштування металевого каркаса, настилу та пандусу. На переконання скаржника, наведені обставини свідчать про реальність ризику подальшої зміни спірного об`єкта, оскільки такий ризик підтверджується конкретними діями відповідача, які тривають попри вимоги орендодавця про припинення порушень.

Прокурор вважає помилковим висновок суду про недоведеність можливого ускладнення виконання рішення у разі задоволення позову. З огляду на те, що предметом спору є, серед іншого, дострокове розірвання договору оренди та повернення берегозахисної споруди територіальній громаді міста Одеси, розміщення на ній нових конструкцій може зумовити необхідність їх демонтажу та проведення додаткових робіт зі звільнення об`єкта. Водночас, ураховуючи немайновий характер відповідних вимог, суд мав оцінити можливість ефективного поновлення прав позивачів у межах цього провадження без необхідності звернення з новими позовами, потреба в яких може виникнути внаслідок подальшого облаштування спірної території.

Скаржник також заперечує висновок про неспівмірність запропонованого заходу забезпечення позову та його невиправдане втручання у господарську діяльність відповідача. На думку прокурора, заборона встановлювати нові конструкції, споруди та їх елементи безпосередньо пов`язана з предметом спору й спрямована на збереження існуючого стану майна. Така заборона має тимчасовий характер, не передбачає вирішення спору по суті, а можливість її подальшого скасування та обмеження її дії спірним об`єктом, за позицією скаржника, забезпечують належний баланс інтересів сторін та інших осіб.

Крім того, прокурор зазначає, що висновок про відсутність підстав для забезпечення позову зроблено без належної оцінки поданих доказів у їх сукупності та без урахування стандарту вірогідності доказів, передбаченого статтею 79 ГПК України. На його переконання, зафіксоване продовження робіт і невиконання приписів орендодавця достатньо обґрунтовують імовірність виникнення перешкод для ефективного захисту прав позивачів.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 07.07.2026, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я. Ф., суддів Богацької Н. С. та Принцевської Н. М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.06.2026 у справі № 916/2836/24. Розгляд справи призначено на 04.11.2026 о 12:30.

04.11.2026 до початку розгляду апеляційної скарги від ТОВ «АРС» через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 04.11.2026 о 12:30, та надання доступу до матеріалів електронної справи.

Клопотання мотивовано тим, що представника ТОВ «АРС» - адвоката Зубрицького О. О., який брав участь у розгляді заяви про забезпечення позову в суді першої інстанції, не було належним чином повідомлено про відкриття апеляційного провадження, дату, час і місце судового засідання. За твердженням заявника, ухвала від 21.07.2026 про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з доданими матеріалами до електронного кабінету представника не надходили, а доступ до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» йому не надано. Про судове засідання, призначене на 04.11.2026, представник відповідача дізнався лише 03.11.2026.

Заявник зазначає, що наведені обставини позбавили його можливості ознайомитися з доводами апеляційної скарги, сформувати правову позицію, подати відзив та належним чином підготуватися до судового розгляду.

Крім того, представник відповідача посилається на неможливість участі в судовому засіданні 04.11.2026 о 12:30, у тому числі в режимі відеоконференції, у зв`язку з його обов`язковою участю цього ж дня з 12:00 до 14:00 у судовому засіданні Вищого антикорупційного суду у справі № 991/1013/23.

Обґрунтовуючи необхідність відкладення розгляду справи, заявник наголошує на намірі особисто брати участь у розгляді апеляційної скарги та надати пояснення щодо законності й обґрунтованості оскаржуваної ухвали. На його переконання, розгляд справи за наведених обставин без участі представника відповідача може порушити принципи рівності та змагальності сторін і право на справедливий судовий розгляд. У зв`язку із цим просить відкласти судове засідання, надати доступ до матеріалів електронної справи та повідомити про нову дату і час її розгляду шляхом направлення відповідної ухвали до його електронного кабінету.

Розглянувши клопотання представника ТОВ «АРС» про відкладення судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Доводи заявника щодо неналежного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання спростовуються матеріалами справи. Зокрема, згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду доставлено до електронного кабінету ТОВ «АРС» 22.07.2026 о 10:00. Отже, відповідач був завчасно повідомлений про розгляд справи, а неотримання зазначеної ухвали безпосередньо його представником не спростовує факту її вручення самому товариству.

Крім того, колегією суддів надано адвокату Зубрицькому О. О. доступ до матеріалів електронної справи в підсистемі «Електронний суд», що забезпечує можливість ознайомлення з апеляційною скаргою та доданими до неї документами.

Посилання представника відповідача на зайнятість в іншому судовому засіданні саме по собі не свідчить про неможливість розгляду цієї справи та не є безумовною підставою для його відкладення. Вирішальним під час розгляду такого клопотання є те, чи перешкоджає неявка представника вирішенню питань, винесених на розгляд суду.

Враховуючи належне та завчасне повідомлення ТОВ «АРС» про судове засідання, надання його представнику доступу до електронної справи та відсутність обставин, які унеможливлюють розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 04.11.2026 з`явилися представники прокуратури та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу й ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом установлення заявленої прокурором заборони.

Представник Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради також просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

З огляду на належне повідомлення учасників справи, відсутність вимоги про їхню обов`язкову явку та достатність наявних матеріалів для розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників інших учасників.

У судовому засіданні 04.11.2026 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують застосування заходів забезпечення позову з ризиком істотного ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення або ефективного захисту чи поновлення прав позивача. При цьому заборона відповідачу та іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору має відповідати вимозі співмірності. Отже, самого існування спору недостатньо: необхідно оцінити конкретний ризик і відповідність йому обсягу запитуваного обмеження.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності індивідуальної оцінки підстав забезпечення позову, зокрема ризику для ефективного захисту, співмірності заходу та дійсної мети звернення заявника. Можливість застосування забезпечення не визначається виключно тим, чи підлягатиме майбутнє рішення примусовому виконанню.

У цій справі заява прокурора від 23.06.2026 стосується вимог про дострокове розірвання договору оренди берегозахисної споруди від 25.01.2002 та повернення ділянки штучного пляжу площею 0,6407 га між траверсами № 8 та № 9 другої черги протизсувних споруд у районі 12-ї станції Великого Фонтану. Відповідно до послідовності викладення позовних вимог це п`ята та шоста вимоги.

Ухвалою від 27.06.2024 у справі вже застосовано заходи забезпечення позову щодо земельної ділянки площею 4484 кв. м та нежилих будівель пляжного комплексу. Водночас наявність цієї ухвали сама по собі не усуває потреби в оцінці нової заяви: попередні заходи та запитувана прокурором заборона мають різний предметний обсяг. Тому відмова в задоволенні заяви від 23.06.2026 не може обґрунтовуватися лише тим, що позов раніше вже було забезпечено.

Колегія суддів також враховує, що вимога про розірвання договору та вимога про повернення майна мають різний зміст. Повернення берегозахисної споруди передбачає вчинення відповідачем певних дій. Відтак підлягає оцінці як можливе ускладнення виконання рішення в цій частині, так і можливість ефективного поновлення прав позивачів у межах цього провадження. Немайновий характер вимог не звільняє заявника від обґрунтування відповідного ризику.

Прокурор просить заборонити ТОВ «АРС», іншим суб`єктам господарювання, зокрема суборендарям, та фізичним особам, які можуть діяти за їхнім замовленням, установлювати або розміщувати на всій спірній ділянці пляжу будь-які конструкції, споруди та їх елементи, включно з настилами, пандусами, апарелями, рампами та збірно-розбірними конструкціями.

Така заборона має зв`язок із предметом спору, оскільки стосується майна, повернення якого вимагається. Однак установлення цього зв`язку не є достатньою підставою для її застосування. Окремій перевірці підлягає необхідність заборони саме в запропонованому обсязі та співвідношення її наслідків із ризиками, на які посилається заявник.

На підтвердження необхідності забезпечення прокурор посилається на акти обстежень, приписи Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та матеріали фотофіксації. Зокрема, доводи заявника стосуються встановлення 41 металевої конструкції, заглибленої у піщаний матеріал пляжу, подальшого облаштування металевого каркаса, настилу та пандуса, а також продовження робіт після направлення приписів орендодавця.

Колегія суддів не залишає ці обставини поза увагою та не розцінює наведені докази як такі, що взагалі не стосуються питання забезпечення позову. Послідовне виконання робіт і невиконання вимог орендодавця можуть мати значення для оцінки ймовірності подальшого облаштування пляжу. Проте підтвердження факту проведення робіт і доведення необхідності заборонити будь-які конструкції на всій площі орендованого об`єкта є різними питаннями.

За своїм змістом зазначені матеріали фіксують розміщення конструкцій і розвиток робіт у часі. Водночас наведене прокурором обґрунтування не розкриває з достатньою конкретністю, яким чином саме невжиття запитуваної загальної заборони істотно ускладнить повернення берегозахисної споруди або позбавить позивачів можливості поновити свої права в межах цього спору. Посилання на необхідність демонтажу додаткових конструкцій пояснює можливість виникнення додаткових дій під час повернення майна, але саме по собі ще не визначає істотності відповідного ускладнення.

Для такого висновку мають значення характер кріплення конструкцій, їхній зв`язок із берегозахисною спорудою, вплив на її стан, обсяг робіт, необхідних для звільнення об`єкта, та інші обставини, які дають змогу оцінити реальний ризик. У наведеній аргументації ці питання не розкрито настільки, щоб обґрунтувати однакову заборону щодо всіх конструкцій незалежно від їхніх властивостей і призначення.

При цьому суд не вимагає доведення неминучості негативних наслідків, фактичного руйнування пляжу чи обов`язкового подання експертного висновку. Забезпечення позову має превентивний характер. Висновок про недостатність обґрунтування стосується співвідношення поданих матеріалів з обсягом заявленої заборони, а не встановлення для прокурора обов`язку довести майбутні події як такі, що вже відбулися.

Доводи про невиконання приписів орендодавця та порушення умов договору не можна автоматично ототожнювати з доведеністю всіх передумов забезпечення позову. Питання про наявність порушень, їхню істотність і достатність для дострокового розірвання договору належать до предмета розгляду спору по суті. Водночас на стадії забезпечення позову ті самі обставини оцінюються в іншому аспекті - чи підтверджують вони ризик для судового захисту і чи виправдовують саме обраний заявником захід.

Отже, відмова в забезпеченні позову не означає визнання правомірності встановлених конструкцій, погодження з невиконанням приписів або попереднього вирішення вимог про розірвання договору. Вона стосується достатності підстав для конкретного тимчасового обмеження.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що можливість виникнення нових спорів сама по собі зумовлює необхідність задоволення заяви. Підхід щодо захисту права в межах одного провадження, викладений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, підлягає застосуванню з урахуванням обставин конкретного спору. Необхідно з`ясувати, які саме дії можуть зробити заявлений спосіб захисту недостатнім і з яких причин виникне потреба в новому зверненні до суду.

У цій справі прокурор пов`язує таку потребу переважно з можливим подальшим демонтажем конструкцій. Однак установлення нових елементів не в кожному випадку означає виникнення самостійного спору, без вирішення якого повернути орендований об`єкт буде неможливо. У наведеному обґрунтуванні не конкретизовано, які нові права інших осіб або зміни об`єкта створять таку перешкоду. Сам факт використання пляжу суборендарем також не дає підстав без додаткової оцінки вважати новий позов необхідним наслідком невжиття заборони.

Пункт 4.4 договору передбачає повернення орендованих споруд у належному стані, не гіршому, ніж на час передачі в оренду. Ця умова має значення для визначення змісту зобов`язань орендаря після припинення договору. Водночас сама наявність договірного обов`язку не гарантує його добровільного виконання і не виключає застосування забезпечення позову за наявності належно обґрунтованого ризику.

Колегія суддів враховує зазначену умову в сукупності з іншими обставинами, а не як самостійну й безумовну підставу для відмови. Вирішальним залишається те, що наведені заявником обставини не обґрунтовують необхідності охопити забороною будь-яке подальше встановлення конструкцій на всій ділянці пляжу.

Оцінюючи співмірність, суд виходить зі змісту запитуваного обмеження. Воно не розрізняє капітальні та тимчасові конструкції, характер їхнього впливу на об`єкт, мету встановлення і наявність необхідних погоджень. До заборони прямо включено пандуси, апарелі та рампи. Отже, її буквальний зміст охоплює також розміщення елементів, які можуть використовуватися для доступу до пляжу, безпечного пересування та належної експлуатації орендованої території, якщо їх установлення відповідає закону й договору.

Колегія суддів не встановлює цим висновком, що конкретні роботи відповідача були погодженими або правомірними. Йдеться про обсяг самого заходу: запропонована заборона поширюється ширше, ніж лише на роботи, щодо яких прокурор навів обставини можливого порушення.

Договір передбачає використання штучного пляжу для надання послуг відпочивальникам. До вирішення спору про його дострокове розірвання сторони зберігають права й обов`язки, що випливають із чинних договірних відносин. Водночас презумпція правомірності правочину не поширюється автоматично на кожну дію орендаря та не перешкоджає суду застосувати пропорційні обмеження за наявності передбачених законом підстав.

Відтак суд не виходить із недопустимості будь-якого втручання в господарську діяльність відповідача. Таке втручання може бути виправданим потребою збереження предмета спору. Проте в цьому випадку загальний характер заборони створює обмеження експлуатації пляжу без достатнього розмежування дій, які становлять ризик для майбутнього захисту, та інших дій у межах користування орендованим майном. Саме це, у сукупності з наведеними вище недоліками обґрунтування ризику, не дає підстав визнати запитуваний захід співмірним.

Поширення заборони на інших осіб саме по собі не суперечить процесуальному закону. Однак у поєднанні з формулюванням про будь-які конструкції та їхні елементи воно збільшує обсяг обмеження, необхідність якого заявник повинен обґрунтувати. Посилання на договірні відносини відповідача з іншими суб`єктами не замінює оцінки того, які саме їхні дії створюють ризик для повернення спірного майна.

Довід апелянта про тимчасовий характер заборони та можливість її скасування не спростовує цього висновку. Тимчасовість є властивістю забезпечення позову, але не усуває наслідків обмеження протягом строку його дії. Тому вона має оцінюватися разом з необхідністю і співмірністю заходу, а не замість них.

Щодо посилання на статтю 79 ГПК України колегія суддів зазначає, що стандарт вірогідності доказів застосовується до встановлення конкретної обставини. Навіть прийняття доводів прокурора про проведення робіт та їх продовження після направлення приписів не означає автоматичного підтвердження іншого висновку - необхідності заборонити будь-які конструкції на всій території пляжу. Відмінність між оцінкою доказів факту робіт та оцінкою їх значення для заявленого заходу не свідчить про ігнорування доказів.

Посилання на публічний інтерес у збереженні комунального майна та належному використанні узбережжя заслуговує на увагу. Проте такий інтерес не звільняє від обґрунтування процесуальних передумов забезпечення позову. Його захист повинен здійснюватися за допомогою заходу, обсяг якого відповідає встановленому ризику, з урахуванням інтересів усіх осіб, на яких поширюватиметься заборона.

Загальні посилання апелянта на практику Верховного Суду, Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України щодо ефективності судового захисту не змінюють цієї оцінки. Колегія суддів не заперечує значення виконання судового рішення та превентивної охорони прав. Водночас із цих принципів не випливає обов`язок застосовувати будь-який запропонований заявником захід незалежно від його обґрунтованості й наслідків.

Зокрема, у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду оцінювала конкретний ризик відчуження спірної квартири, що міг унеможливити відновлення права обраним способом у межах того провадження. Цей висновок підтверджує необхідність установлення зв`язку між певною загрозою і конкретним заходом, а не універсальну обов`язковість забезпечення в кожному спорі щодо майна.

Таким чином, аргументи апеляційної скарги підтверджують наявність спору щодо умов використання пляжу та необхідність дослідження поведінки відповідача під час розгляду позову по суті. Однак у сукупності вони не спростовують висновку про недостатню обґрунтованість заборони в заявленому обсязі та її неспівмірність із ризиками, наведеними прокурором.

Відмова в задоволенні заяви від 23.06.2026 не скасовує заходів, застосованих ухвалою від 27.06.2024, не дозволяє порушення умов договору чи вимог законодавства та не визначає результату розгляду позову по суті. Предметом цього апеляційного перегляду є виключно правомірність відмови у застосуванні додаткового заходу забезпечення позову за поданим обґрунтуванням.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 25.06.2026 у справі № 916/2836/24.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.06.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/2836/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складений та підписаний 09.11.2026.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Богацька Н.С.

Суддя Принцевська Н.М.