Постанова № 141388645 у справі № 916/1080/26 від 09.11.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса Справа № 916/1080/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2026, ухвалене суддею Нікітенком С.В., м. Одеса, повний текст складено та підписано 23.06.2026

у справі №916/1080/26

за позовом: Одеського обласного центру зайнятості

до відповідача Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк»

про: стягнення 69679,89 грн,

ВСТАНОВИВ

У березні 2026 року Одеський обласний центр зайнятості (далі Центр зайнятості) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Землякової Олени В`ячеславівни (далі ФОП Землякової О.В.), в якому просив суд стягнути з останньої на свою користь 69679,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачкою умов договору про надання мікрогранту від 09.08.2022 (далі договір) та положень абз. 11 п. 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738, зокрема, зазначено, що відповідачкою як отримувачем коштів протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та відповідні збори в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, наслідком чого є повернення суми різниці між загальною сумою фактично сплачених відповідних обов`язкових платежів (79960,11 грн) та сумою отриманого мікрогранту (149640 грн), що становить 69679,89 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 у справі №916/1080/26 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачкою не було порушено умов договору та Порядку, а положення абз. 11 п. 20 Порядку, про порушення якого зазначає Центр зайнятості, не існували на момент укладення між сторонами договору (09.08.2022).

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що:

- укладений між сторонами договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому, а тому, подаючи заявку та приєднуючись до умов договору, заявниця мала бути обізнана в тому числі з можливістю змін умов договору та обов`язку ознайомитись з такими змінами;

- правовідносини між сторонами врегульовані Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» та Порядком. Обов`язок отримувача коштів мікрогранту повернути їх не можна вважати видом юридичної відповідальності (санкції), оскільки такий обов`язок є фактично правовим наслідком невиконання отримувачем вимог Порядку;

- в межах цієї справи спірні правовідносини виникли у 2025 році у зв`язку з проведенням моніторингу Центром зайнятості та прийняття рішення. На вказану дату вже набрала чинності та була чинною нова редакція Порядку, яка суттєво змінила та деталізувала механізм контролю за виконанням вимог гранту, а також порядок врегулювання правовідносин щодо виконання його умов;

- оскільки обов`язок повернення коштів є договірним наслідком, а не санкцією, і цей наслідок настав у 2025 році, відповідачка була зобов`язана керуватися виключно актуальними положеннями нової редакції Порядку, які вона безпідставно проігнорувала.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1080/26, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.

24.07.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 апеляційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості залишено без руху на підставі частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України як таку, що не відповідає пункту другому частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України, встановлено скаржнику 10-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів доплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (за належними реквізитами).

31.07.2026 від Одеського обласного центру зайнятості надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 30.07.2026 №5635 на суму 1331,20 грн.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 прийнято справу №916/1080/26 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М., за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено іншим учасникам справи строк до 21.08.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

21.08.2026 від ФОП Землякової О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечувала проти її задоволення, зазначаючи про її необґрунтованість та безпідставність.

Зокрема, відповідачка зазначає про те, що:

- апелянт сам у своїй апеляційній скарзі визнає, що відповідачкою була виконана обов`язкова умова щодо працевлаштування працівників, а також, що у договорі про надання мікрогранту ні у редакції наказу Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969, ні у редакції наказу від 28.11.2024 №26810 не було передбачено обов`язок отримувача мікрогранту повернути різницю між сумою мікрогранту та сплаченими податками, зборами та іншими обов`язковими платежами;

- вимогу про необхідність повернення різниці суми отриманого мікрогранту та сплачених податків та зборів було додано в Порядок постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 №1043 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738», тобто через рік після укладення ФОП Земляковою О.В. договору мікрогранту;

- вищевказані обставини значно погіршують правове становище відповідачки та збільшують відповідальність у вигляді необхідності повернення частини коштів, якої на момент укладення договору мікрогранту не існувало взагалі.

Будь-яких інших заяв чи клопотань не надходило.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2022 ФОП Землякова О.В. подала заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, згідно з якої вона приєдналась до умов договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості (а.с.50 на звороті).

09.08.2022 між Державним центром зайнятості, АТ «Ощадбанком» та ФОП Земляковою О.В. укладено договір мікрогранту (далі договір) в розмірі 149640 грн шляхом підписання заяви про приєднання в відділенні уповноваженого банку.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах цієї справи відсутній, а позивачем не доданий сам текст договору.

Однак, судом встановлено, що на момент укладення договору діяв наказ Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969, яким, серед іншого, затверджено форму договору про надання мікрогранту.

Відповідно до розділу II договору (далі в редакції станом на 06.07.2022, тобто в редакції, що була чинною станом на момент укладення договору) на виконання цього договору на підставі рішення Державного центру зайнятості (далі ДЦЗ) про надання мікрогранту, прийнятого до його укладання отримувачу відповідно до Порядку та договору про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку, визначених умовами цього договору.

Згідно з п. 1 розділу IV договору використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до п. 3 розділу V цього договору.

Умовами п. 2 розділу IV договору передбачено, що отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дня його отримання (зарахування на рахунок отримувача).

У разі невикористання отримувачем коштів мікрогранту протягом шести місяців з дати його отримання або використання коштів мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду, невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються Уповноваженим банком на рахунок Міністерства економіки України, відкритий в Казначействі, для подальшого перерахування до Державного бюджету України (п. 6 розділу IV договору).

За змістом п. 7 розділу IV договору встановлено, що для підтвердження цільового використання мікрогранту ДЦЗ через регіональні, міські, районні, міські районні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору відповідно до Порядку.

У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору, передбачені цим пунктом та Порядком, витрачені кошти мікрогранту протягом одного місяця повертаються отримувачем до Уповноваженого банку, який протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Міністерства економіки України, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому порядку. Неповернуті отримувачем кошти мікрогранту стягуються з нього в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1 розділу V договору обов`язковою умовою є створення отримувачем протягом строку дії цього договору робочих місць залежно від розміру мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається у заяві про приєднання.

Згідно з п. 2 розділу VI договору отримувач зобов`язаний, серед іншого:

- використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором (п.п. 1);

- виконати обов`язкову умову визначену Порядком (п.п. 2);

- повернути до Уповноваженого банку різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими відповідно до Порядку податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невиконання обов`язкової умови (п.п. 5);

- повернути витрачені кошти мікрогранту протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору (п.п. 6);

- відповідати за виконання будь-яких інших обов`язків, покладених на нього цим договором та Порядком (п.п. 8).

Пунктом 4 розділу VI договору визначено, що ДЦЗ має право:

- через регіональні, міські, районні, міські районні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) відповідно до Порядку;

- вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо;

- вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами.

За п. 1 розділу VII договору встановлено, що сторони відповідають за своїми зобов`язаннями в межах, визначених чинним законодавством України.

У разі невиконання отримувачем обов`язкової умови він повертає відповідно до Порядку до Уповноваженого банку різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (п. 6 розділу VII договору).

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ХІ договору цей договір може бути розірваний достроково за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору. У такому випадку кошти мікрогранту підлягають поверненню отримувачем.

Цей договір може бути розірваний достроково ДЦЗ в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення отримувачу у випадках:

- неможливості встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього Договору факту цільового використання мікрогранту;

- встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору факту нецільового використання мікрогранту.

У разі дострокового розірвання цього договору ДЦЗ в односторонньому порядку отримувач зобов`язаний повернути кошти мікрогранту на умовах визначених цим договором та Порядком. Договір вважається розірваним після повернення таких коштів.

Згідно з розділом ХІІІ договору цей договір укладається виключно суб`єктом господарювання щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання мікрогранту та який відповідно може набути прав та обов`язків отримувача, передбачених цим договором. Інформацію про суб`єктів господарювання щодо яких прийняте зазначене рішення ДЦЗ надає Уповноваженому банку. Умови цього договору доводяться ДЦЗ до відома отримувачів шляхом оприлюднення його на сайті його тексту у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ.

Договір укладається шляхом приєднання отримувачем до його умов шляхом подання до Уповноваженого банку належним чином заповненої та підписаної отримувачем (його уповноваженим представником) заяви про приєднання (в трьох ідентичних примірниках), яка оформляється у письмовій формі. Договір вважається укладеним з дати проставляння Уповноваженим банком (його представником) відмітки на поданій йому отримувачем заяві про приєднання. Така відмітка проставляється Уповноваженим банком після належної ідентифікації та верифікації отримувача, а також перевірки відповідності її даних бізнес-плану та рішенню ДЦЗ про надання мікрогранту такому отримувачу. Уповноважений банк відмовляє у проставлянні зазначеної відмітки на Заяві про приєднання у випадку виявлення невідповідності вказаним документам.

Умови цього договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами.

Отримувач зобов`язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору.

Договір укладено з урахуванням положень Порядку (п. 2 розділу XІV договору).

Згідно заяви на отримання гранту на власну справу №892 NXI та бізнес плану, відповідачка 20.09.2022 отримала грошові кошти у розмірі 149640 грн.

12.09.2025 Одеською філією Центру зайнятості проведено перевірку дотримання відповідачкою умов договору за період з 23.04.2025 по 12.09.2025, про що складено відповідний акт від 12.09.2025 №399 (а.с.23 зворотна сторона - 24), за результатами якої встановлено:

- обов`язкова умова договору про надання мікрогранту відповідно до п. 20 Порядку виконана;

- сплачено податки, збори єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування отримувачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №738, згідно наданих відповідачкою документів та витягу з інформаційної системи ДПС, щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами, з 20.02.2022 по 01.09.2025 всього 79960,11 грн, з яких:

1) сума сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів) - 38834,72 грн;

2) сума сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку - 41125,39 грн;

- на дату підписання акту перевірки майно, придбане отримувачем мікрогранту, стосовно якого Постановою Кабінету Міністрів України №738 встановлені обмеження щодо їх відчуження до виконання умов договору, в наявності.

19.09.2025 завершився трирічний строк дії укладеного договору відповідно до Порядку, про що Центр зайнятості листом повідомляв ФОП Землякову О.В. (а.с.29 зворотна сторона).

В подальшому, як вбачається з Протоколу від 13.11.2025 №19, комісією Центру зайнятості з питань надання мікрогрантів/грантів прийнято рішення про повернення коштів мікрогрантів у тому числі ФОП Земляковою О.В.

Підставою для такого повернення комісія визначила встановлення різниці між загальною сумою фактично сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з Порядком працівників або за себе, та сумою отриманого мікрогранту. Зокрема, у ФОП Землякової О.В. така різниця складає 69679,89 грн.

10.11.2025 позивач направив відповідачці лист-претензію за вих.№4222/08.02-01-25/42-25 з вимогою у добровільному порядку повернути суму різниці між загальною сумою фактично сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з Порядком працівників або за себе, та сумою отриманого мікрогранту у розмірі 69679,89 грн, протягом 10 календарних днів з дати зазначеного листа.

Вказану претензію відповідачка залишила без відповіді.

Предметом позову у цій справі є вимоги Центру зайнятості стягнути з ФОП Землякової О.В. суму різниці між загальною сумою фактично сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників або за себе, та сумою отриманого мікрогранту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та зазначає наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Умовами пункту першого статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статі 12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (тут і далі в редакції, чинній станом на момент укладення договору) державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України.

Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» встановлено, що державна підтримка суб`єктів малого і середнього підприємництва та об`єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб`єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу..

Умовами статті 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Як вже зазначалося, 09.08.2022 після схвалення заявки на отримання мікрогранту, поданою відповідачкою, між ДЦЗ, АТ «Ощадбанк» та ФОП Земляковою О.В. укладено договір мікрогранту, який діяв по 19.09.2025 включно.

Водночас, судом встановлено, що умовами договору визначено лише 4 випадки, за яких у отримувача коштів виникає обов`язок повернути отримані кошти, а саме:

- у разі невикористання отримувачем коштів мікрогранту протягом шести місяців з дати його отримання або використання коштів мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду;

- у разі неможливості встановлення факту цільового або нецільового використання за результатами моніторингу та контролю;

- у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови (різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими обов`язковими платежами);

- у разі дострокового розірвання договору за згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Аналогічні положення містив і Порядок (в редакції станом на момент укладення договору). Жодних інших умов, за яких виникає необхідність повернення суми мікрогранту та/або будь-якої різниці, ні договір, ні Порядок не містив.

Факт виконання відповідачкою обов`язкової умови договору (щодо працевлаштування працівників) позивачем не заперечується, а визнається. Інших випадків, за яких у отримувача коштів виникає обов`язок повернути кошти, колегією суддів не встановлено.

Положення абз. 11 п. 20 Порядку, яким встановлено обов`язок отримувача повернути різницю між сумою сплачених обов`язкових платежів та сумою мікрогранту, і про порушення якого зазначає Центр зайнятості у позові, не існували на момент укладення договору (09.08.2022), про що цілком обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Відповідні зміни були внесені в Порядок постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738» від 06.09.2024 №1043, тобто вже після укладення договору.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та повернення різниці між сумою отриманого відповідачкою мікрогранту та фактично сплаченими нею обов`язковими платежами на підставі абз. 11 п. 20 Порядку в редакції, запровадженій вже після укладення договору, оскільки на момент виникнення договірних правовідносин така підстава повернення коштів була відсутня, а застосування змін, внесених до Порядку, після укладення договору суперечило б принципу незворотності дії законів у часі, закріпленого статтею 58 Конституції України і частиною 2 статті 5 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідне нормативне регулювання пов`язано саме з доповненням акта цивільного законодавства, а не з прийняттям нового.

Так, колегією суддів враховується, що відповідно до розділу ХІІІ укладеного між сторонами договору, зміна його умов в односторонньому порядку допускається лише шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на офіційному веб-сайті не пізніше ніж за сім днів до дати набрання чинності такими змінами.

Таким чином, для застосування до відповідачки положень зміненої редакції договору позивач мав довести факт розміщення нової редакції договору на офіційному веб-сайті ДЦЗ, а саме у передбаченій договором формі, наявність на відповідному файлі кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи ДЦЗ, а також дату такого розміщення, яка мала передувати даті набрання чинності змінами не пізніше ніж за сім днів.

Частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Згідно зі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, в порушення вищенаведених приписів процесуального закону, позивачем не надано до позовної заяви жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували дотримання порядку оприлюднення нової редакції договору.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, а також відсутність у першочерговій редакції договору положень, про порушення яких ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області 18.06.2026 у справі №916/1080/26 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті другому частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська