Постанова № 141388648 у справі № 916/1698/26 від 09.11.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса Справа № 916/1698/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк»

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026, ухвалене суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса

у справі № 916/1698/26

за позовом: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк»

до відповідачів:

1) Фізичної особи-підприємця Стецюри Яна Васильовича

2) ОСОБА_1

про: стягнення солідарно 173 886,60 грн,

ВСТАНОВИВ

У травні 2026 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі Банк) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Стецюри Яна Васильовича (далі ФОП Стецюра Я.В.) та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення з них 173886,60 грн, з яких: 136454,24 грн заборгованість за кредитом та 37431,98 грн - за процентами.

Позов мотивований неналежним виконанням ФОП Стецюрою Я.В. прийнятих на себе зобов`язань за укладеним з Банком 19.11.2021 кредитним договором №119.10-10/478 (далі кредитний договір) в частині повного та своєчасного повернення кредиту та процентів за користування ним, і оскільки за виконання цих зобов`язань поручилася ОСОБА_1 , уклавши з Банком 19.11.2021 відповідний договір поруки №П-1008 (далі договір поруки), Банк просив суд стягнути вказану суму з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі № 916/1698/26 позов Банка задоволено частково, стягнуто з відповідачів лише 136454,24 грн заборгованості за кредитом. У задоволенні решти позову (в частині стягнення 37431,98 грн процентів) відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитом, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано суду розрахунку заявленого до стягнення розміру процентів, що підлягають стягненню з відповідачів, в той час як доданий до позовної заяви розрахунок здійснений позивачем щодо іншого кредитного договору (від 25/05/2021 № 119.10-10/391) та іншого позичальника (ФОП Барансата Д.Ю.).

Не погодившись з рішеннями суду в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги Банк, не заперечуючи допущене ним порушення, яке полягає у ненаданні до позовної заяви розрахунку заборгованості по процентах саме за спірним кредитним договором, зазначає, що це є формальною та незначною помилкою, якої припустився представник позивача при формуванні додатків до позовної заяви, однак це жодним чином не свідчить про необґрунтованість та (або) недоведеність позовних вимог, адже матеріали цієї справи місять достатньо інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту заборгованості. Згідно усталеної практики Верховного Суду, доказами наявності кредитної заборгованості є саме первинні документи, зокрема, виписки по рахункам позичальника, в той час як розрахунок заборгованості є лише констатацією Банком наявності певної суми заборгованості позичальника, виготовленим на підставі виписок по рахункам з обліку кредитної заборгованості.

Скаржник зазначає, що розглядаючи справу, у випадку, якщо суд мав сумніви щодо наявності у позивача права вимоги певної частини кредитної заборгованості, він не був позбавлений можливості та мав право витребувати такі докази в позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 апеляційну скаргу залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, встановлено скаржнику 10-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом зазначення повного ім`я та місцезнаходження відповідачів.

18.08.2026 від скаржника надійшла заява (вх. № 3286/26/Д2) про усунення недоліків.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 за апеляційною скаргою Банка на рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/1698/26 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачам строк до 25.09.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу; роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1698/26.

З огляду на місцезнаходження відповідачів, яке відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.05.2026 № 987) належить тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, на підставі ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 на офіційному вебпорталі судової влади України було розміщено оголошення про їх повідомлення про відкриття апеляційного провадження у даній справі та про можливість вчинення відповідних процесуальних дій

Отже, суд належним чином повідомив відповідачів про розгляд справи в апеляційному порядку, відповідні ухвали суду у цій справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Однак, відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині незадоволених позовних вимог про стягнення з відповідачів процентів за користування кредитним коштами.

В решті рішення суду не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правового договору, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору. Таким чином, правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору.

За змістом статей 546, 553 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою, другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, як вже зазначалося, рішення суду оскаржується позивачем лише в частині незадоволених позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом.

З мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що єдиною підставою відмови у позові стало ненадання Банком розрахунку заборгованості по процентах.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства згідно з частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України є принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу та передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Частина перша статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до часин статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга).

Колегія суддів зазначає, що матеріали цієї справи містять укладений між Банком та ФОП Стецюрою Я.В. кредитний договір, згідно з яким Банк зобов`язався надати на умовах цього договору, а ФОП Стецюра Я.В. зобов`язується отримати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти за користування ним.

Кредитний договір містить умови, порядок та строки сплати процентів за користування кредитом.

Судом також встановлено, що Банк належним чином виконав прийняті на себе зобов`язання, в той час як ФОП Стецюра Я.В. їх порушив, повернувши Банку лише частину отриманих коштів.

Поряд з цим, судом встановлено, що Стецюра Л.Г. як Поручитель поручилася перед Банком за невиконання ФОП Стецюрою Я.В. усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору, у тому числі і зі сплати процентів за користування кредитом.

Договори є чинними та обов`язковими до виконання.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції досліджені надані позивачем виписки по рахункам позичальника, з огляду на які зроблено висновки про наявність підстав про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Разом з тим, позов в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами суд вважав недоведеним виключно у зв`язку з відсутністю відповідного розрахунку.

При цьому, суд обмежився лише посиланням на те, що доданий до позовної заяви розрахунок здійснений позивачем щодо іншого кредитного договору та іншого позичальника і не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, виписки з обліку заборгованості за процентами за користування кредитними коштами у сукупності та взаємозв`язку з умовами кредитного договору.

Колегія суддів зазначає, що подання розрахунку заборгованості є лише одним із можливих способів перевірки судом правильності заявленої до стягнення суми, але не є необхідною умовою для висновку суду про доведеність позовних вимог.

Доказами ж наявності кредитної заборгованості є саме первинні документи (кредитний договір, банківські виписки, тощо), а не розрахунок заборгованості.

Верховний Суд у своїх постановах від 23.10.2025 у справі №910/16298/24, від 30.09.2025 у справі №910/9313/24, від 16.09.2025 у справі №910/3353/24 звертав увагу не те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає слушними доводи скаржника про те, що у випадку, якщо суд мав сумніви щодо доданого позивачем розрахунку заборгованості по процентах, він не був позбавлений можливості з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи витребувати належний розрахунок у позивача.

Натомість, судом не було зобов`язано Банк надати належний розрахунок заборгованості по спірному кредитному договору, при цьому не спростовано заявлену Банком до стягнення суму по процентах, що стало наслідком безпідставної відмови у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - скасуванню, із прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі № 916/1698/26 в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову, а також змінити рішення суму в частині розподілу судових витрат.

В решті рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі № 916/1698/26 залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Стецюри Яна Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (73003, м. Херсон, вул. Європейська, 26, код ЄДРПОУ 02766367) прострочену заборгованість за основним боргом за кредитним договором №119.10-10/478 від 19.11.2021, розмір якої станом на 29.04.2026 становить 173 886 (сто сімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн 60 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стецюри Яна Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (73003, м. Херсон, вул. Європейська, 26, код ЄДРПОУ 02766367) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Стягнути з Стецюри Людмили Георгіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (73003, м. Херсон, вул. Європейська, 26, код ЄДРПОУ 02766367) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.».

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стецюри Яна Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (73003, м. Херсон, вул. Європейська, 26, код ЄДРПОУ 02766367) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 80 коп.

Стягнути з Стецюри Людмили Георгіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (73003, м. Херсон, вул. Європейська, 26, код ЄДРПОУ 02766367) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 80 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська