Постанова № 141388685 у справі № 916/2049/26 від 11.11.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Одеса Справа № 916/2049/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Цісельського О.В.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 (повний текст рішення складено 14.09.2026, суддя Желєзна С.П.)

по справі №916/2049/26

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк"

до відповідачів:

1) Фізичної особи-підприємця Кулицької Ріти Андріївни;

2) ОСОБА_1 ;

про стягнення 111 278,79 грн,

(суддя першої інстанції: Желєзна С.П., дата та місце ухвалення рішення: 02.09.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У травні 2026 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України", Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кулицької Ріти Андріївни (далі - ФОП Кулицька Р.А., Відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Відповідач-2) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 111 278,79 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 90400,98 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 20877,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФОП Кулицькою Р.А. зобов`язань за Кредитним договором №119.10-10/486 від 08.12.2021, виконання зобов`язань за яким було забезпечено договором поруки, укладеним між Позивачем та ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Кулицької Ріти Андріївни та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитом у розмірі 90400,98 грн та заборгованість за процентами у розмірі 20 865,18 грн; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кулицької Ріти Андріївни на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судовий збір у розмірі 1331,05 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судовий збір у розмірі 1331,05 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Відмовляючи у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 12,63 грн, судом було зазначено, що нарахування Позивачем процентів поза межами строку кредитування (до 09.12.2024) не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених Позивачем вимог в цій частині шляхом присудження до стягнення з ФОП Кулицької Р.А. процентів у розмірі 20 865,18 грн, нарахованих до 07.12.2024, тобто у межах строку кредитування.

Частково не погоджуючись з таким рішенням, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 12,63 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог.

Апелянт вважає оскаржуване рішення суду від 02.09.2026 в частині залишення без задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих процентів за користування кредитними коштами, ухваленим з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Як зазначає Скаржник, між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений Кредитний договір №119.10-10/486, на виконання умов якого Позивач видав Відповідачеві-1 кредитні кошти в загальній сумі 100 000 грн строком до 07.12.2024, що підтверджується доданими Позивачем до позовної заяви доказами, а саме: меморіальним ордером № [номер приховано] від 08.12.2021 та випискою по рахунку. Таким чином, Банком підтверджено виконання Позивачем своїх договірних зобов`язань.

В свою чергу, Відповідач-1 не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за укладеним Кредитним договором у частині повернення кредиту, сплати процентів у повному обсязі та станом на 11.05.2026 заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем за вищевказаним договором становить 90 400,98 грн простроченої заборгованості за основним боргом та 20 877,81 грн - заборгованості за процентами.

Посилаючись на ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, Апелянт зазначає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з п.3.2 остаточним терміном повернення кредиту є 07.12.2024 (субота). Таким чином, на переконання Апелянта, кінцевий термін виконання зобов`язання законно змістився на понеділок, 09.12.2024. Це означає, що аж до кінця цього робочого дня Позичальник перебував у статусі добросовісного користувача, а не правопорушника. Перенесення строку на 09.12.2024 означає лише те, що Позичальник не вважався порушником у суботу та неділю, і Банк не мав права застосувати до нього штрафні санкції.

Апелянт зазначає, що оскільки останнім законним днем строку (з урахуванням перенесення через вихідні) був понеділок 09.12.2024, то після цієї дати правомірне користування грошима припинилося. Тому, починаючи з 10.12.2024, правомірний строк користування кредитом вичерпується. З цього моменту позичальник стає простроченим боржником. Тоді право Банку на нарахування звичайних договірних процентів припиняється (згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду у справі №444/951/15-ц), і Банк отримує право вимагати кошти вже в порядку інших правових норм.

Як зауважує Скаржник, положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначають правила визначення дня закінчення строку виконання зобов`язання, якщо він припадає на вихідний день, з метою захисту боржника від застосування санкцій за прострочення. Проте, зазначена норма не змінює матеріально-правову природу кредитного договору як оплатної угоди та не звільняє позичальника від обов`язку сплачувати проценти за фактичне користування кредитом за кожен календарний день відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України. Оскільки кошти перебували у правомірному користуванні Позичальника в період з 07.12.2024 по 09.12.2024 включно, нарахування Банком договірних процентів за ці дні є законним та обґрунтованим. Натомість, оскільки Позичальник не виконав зобов`язання 09.12.2024, Банк правомірно припинив нарахування договірних процентів з 10.12.2024 у відповідності до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №444/951/15 ц.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 по справі №916/2049/26; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 по справі №916/2049/26 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2049/26.

З огляду на те, що адреса реєстрації Фізичної особи-підприємця Кулицької Ріти Андріївни та ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , яка належить до територій, тимчасово окупованих російською федерацією, з метою належного повідомлення Відповідачів про відкриття апеляційного провадження у даній справі та про вчинення відповідних процесуальних дій, судом 15.10.2026 було оприлюднено на офіційному вебпорталі судової влади України оголошення про повідомлення Фізичної особи-підприємця Кулицької Ріти Андріївни та ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі.

15.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2049/26.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористались, що у відповідності до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2021 між АТ "Державний ощадний банк України" (Банк) та ФОП Кулицькою Р.А. (Позичальник) було укладено Кредитний договір №119.10-10/486 (далі - Договір), розділ 3 якого визначає основні умови кредитування.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору сума та валюта максимального ліміту кредитування становить 100 000 грн; спосіб надання кредиту та строк кредитування наступні: кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 07.12.2024.

Згідно з п. 3.3. Договору виконання Позичальником зобов`язання за цим договором забезпечується порукою поручителя ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

У відповідності до пп. 3.4.1. Договору процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірі 18,50% (вісімнадцять цілих п`ятдесят сотих) процентів річних.

Згідно з пп. 3.4.5. Договору проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється: 1) у випадку своєчасного погашення основної суми боргу - в день фактичного повного погашення основної суми боргу (повернення кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається; 2) у випадку прострочення погашення основної суми боргу - у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договором строку/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом. Якщо умовами договору встановлено зобов`язання Позичальника повернути частину основної суми боргу, то щодо неї строк правомірного користування, за який нараховуються проценти, обчислюється аналогічно до викладеного вище.

Підпунктом 3.4.6. Договору передбачено, що нараховані за період з дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення Позичальником кредиту (або його частини) проценти сплачуються Позичальником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, а в разі розірвання цього договору або настання остаточного терміну повернення кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу.

За користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором (п. 3.15. Договору).

Згідно з п. 3.16. Договору з метою виконання зобов`язання Позичальник, шляхом надання Банку розрахункового документу, направляє кошти на погашення заборгованості за цим Договором (крім випадку, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів з рахунку(ів) Позичальника. Таке погашення проводиться з використанням рахунку НОМЕР_2 (код Банку 352457) у валюті, що передбачена умовами цього Договору для кожного виду платежу та Банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості Позичальника за відповідним зобов`язанням. Підписанням цього Договору Позичальник доручає Банку здійснити зарахування коштів в погашення заборгованості Позичальника за відповідним Зобов`язанням в порядку (в черговості), визначеному п. 3.17. цього Договору.

Пунктом 3.17. Кредитного договору встановлено, що виконання зобов`язання Позичальником та погашення заборгованості за цим договором здійснюється в такій послідовності (черговості):

- сплата несплачених своєчасно процентів за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце);

- сплата несплаченої своєчасно частини основної суми боргу (у випадках, якщо прострочення буде мати місце);

- сплата строкових нарахованих процентів за користування кредитом;

- сплата пені за непогашення у строк основної суми боргу (якщо непогашення буде мати місце);

- сплата пені за непогашення у строк процентів за користування кредитом (якщо непогашення буде мати місце);

- сплата інших платежів та/або штрафних санкцій, що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору;

- сплата строкової частини основної суми боргу.

Позичальник здійснює повернення кредиту та проводить сплату процентів за користування ним відповідно до графіку платежів, який є додатком 2 до цього договору, та у випадках, визначених договором, підлягає корегуванню Банком (п. 3.10 Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, передбачених цим договором, Банк має право застосувати до позичальника штрафні санкції за порушення позичальником строків виконання зобов`язання щодо погашення основної суми боргу та/або сплати комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом - пеню на користь банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.3. Договору у разі прострочення Позичальником повернення основної суми боргу або її частини, в тому числі після спливу строку, встановленого для дострокового погашення в повному обсязі основної суми боргу у випадках відкликання Банком кредиту, передбачених цим договором, на прострочену основну суму боргу або її частину припиняють нараховуватись проценти за користування кредитом, а згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення нараховуються проценти річних у валюті основної суми боргу в наступному розмірі:

1) 21,50% (двадцять одна ціла п`ятдесят сотих) процентів річних від простроченої суми (у разі прострочення повернення основної суми боргу, яке Позичальник повинен здійснити у зв`язку з відкликанням кредиту в порядку, передбаченому п. 3.13 Договору або у зв`язку з настанням остаточного терміну повернення кредиту, визначеного п. 3.2. Договору з урахуванням п. 4.2.4. Договору);

2) 18,50% (вісімнадцять цілих п`ятдесят сотих) процентів річних від простроченої суми (у разі прострочення повернення основної суми боргу (відповідної її частини) в інших випадках, відмінних від тих, які визначені у пп. 1 цього п. 6.3. Договору), які підлягають сплаті за весь час прострочення до дня фактичного повернення простроченої основної суми боргу або відповідної її частини. Зазначені в цьому підпункту проценти не є неустойкою, штрафом, пенею та сплачуються щомісячно у строки, аналогічні тим, які визначені пп. 3.4. цього Договору.

Згідно з п. 6.3.1. Договору проценти за вказаною в п.6.3. Договору ставкою нараховуються на суму простроченої основної суми боргу або відповідної її частини починаючи з дня (включно), наступного за днем, в який відповідно до умов цього договору основна сума боргу або відповідна її частина підлягала поверненню позичальником, в тому числі, але не виключно, у зв`язку з:

- настанням термінів / спливу строку повернення основної суми боргу або відповідної її частини, визначених відповідно до п. 3.2. цього Договору;

- настанням термінів / спливу строків виконанням вимоги банку про відкликання кредиту, визначених п. 3.13 цього договору;

- виникненням інших обставин/подій, у зв`язку з якими відповідно до умов цього договору або законодавства термін повернення кредиту або його частини вважається таким, що настав.

У додатку №2 до Договору викладено графік платежів, згідно з яким Позичальник зобов`язаний щомісячно з 07.01.2022 до 07.11.2024 погашати суму кредиту у розмірі по 2777,78 грн, 07.12.2024 - у розмірі 2777,70 грн.

08.12.2021 між АТ "Державний ощадний банк України" (Кредитор або Банк), ФОП ОСОБА_2 (Боржник) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено договір поруки №П-1017 (далі - Договір поруки), згідно з п. п. 2.1, 2.2 якого Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Боржник, в порядку, визначеному кредитним договором.

При цьому у п. 1.1 Договору поруки сторонами було передбачено, що під Кредитним договором сторони розуміють договір №119.10-10/486 від 08.12.2021, укладений між Кредитором та Боржником.

Відповідно до п. 2.4. Договору поруки обсяг зобов`язань Поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах, визначених цим Договором) зобов`язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання.

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язання, а також несе визначену законодавством відповідальність за порушення ним встановленого цим договором грошового зобов`язання, в тому числі щодо сплати коштів за користування чужими грошовими коштами (п. 2.5. Договору поруки).

Пунктом 2.6. Договору поруки унормовано, що Поручитель погоджується та зобов`язується солідарно відповідати за виконання зобов`язання правонаступниками Боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за Кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за зобов`язанням відповідно до законодавства.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а Поручитель та Боржник з моменту порушення Боржником зобов`язання відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (пп. 3.2.2. Договору поруки).

Підпунктом 3.2.3. Договору поруки встановлено, що Кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за Кредитним договором на власний вибір, як від Боржника і Поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до Поручителя Кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) Поручителю вимогу (пп. 3.2.4. Договору поруки).

Відповідно до п. 10.3 Договору поруки дія поруки за цим договором для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін (за бажанням).

АТ "Державний ощадний банк України" на виконання зобов`язань за Кредитним договором №119.10-10/486 від 08.12.2021 було видано ФОП Кулицькій Р.А. кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 08.12.2021.

На підтвердження часткового виконання ФОП Кулицькою Р.А. зобов`язань за Кредитним договором №119.10-10/486 від 08.12.2021 Позивачем були надані виписки по банківському рахунку Відповідача.

Листами від 12.02.2026 АТ "Державний ощадний банк України" повідомило ФОП Кулицьку Р.А. та ОСОБА_1 про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором №119.10-10/486 від 08.12.2021 у загальному розмірі 155 424,39 грн. Вказаний лист був двічі направлений на електронну пошту Позичальника адресовану Позичальнику та Поручителю, вказану в кредитному договорі, оскільки у договорі поруки контактна електронна пошта Поручителя не вказана.

Із наданого Позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що АТ "Державний ощадний банк України" нараховано Відповідачу 20 877,81 грн процентів до 09.12.2024.

Доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості матеріали справи не містять.

Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Кулицької Ріти Андріївни та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитом у розмірі 90 400,98 грн та заборгованість за процентами у розмірі 20 865,18 грн; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кулицької Ріти Андріївни на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судовий збір у розмірі 1 331,05 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судовий збір у розмірі 1 331,05 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду, виходячи з того, що проценти за кредитом є платою за правомірне користування кредитними коштами, дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 викладено наступні висновки щодо нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку повернення кредиту.

За змістом ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

У такий спосіб, у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти за правомірне користування кредитом, передбачені статтею 1048 Цивільного кодексу України, та проценти, які нараховуються у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 цього Кодексу. При цьому, закінчення строку кредитування не припиняє обов`язку позичальника сплатити проценти, нараховані протягом такого строку, проте виключає подальше нарахування процентів як плати за правомірне користування кредитними коштами.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 дійшла висновку, що сторони, уклавши кредитний договір, мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Відповідно до Цивільного кодексу України строк договору є його істотною умовою. Так, за умовами укладеного між сторонами Кредитного договору сторони, зокрема у п. 3.2 Договору, погодили, що термін повернення кредиту не пізніше 07.12.2024.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як встановлено судовою колегією раніше, 08.12.2021 між АТ "Державний ощадний банк України" та ФОП Кулицькою Р.А. було укладено Кредитний договір №119.10-10/486, на виконання зобов`язань за яким Банком було видано Позичальнику кредитні кошти у розмірі 100 000 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером.

Проте, як з`ясовано судом, та не спростовано ФОП Кулицькою Р.А., на дату звернення АТ "Державний ощадний банк України" до суду з даними позовними вимогами Відповідачем не було у повному обсязі повернуто кредитні кошти, які за умовами Кредитного договору №119.10-10/486 від 08.12.2021 були надані Відповідачу-1 на строк до 07.12.2024.

Судова колегія зауважує, що рішення суду першої інстанції не оскаржується Позивачем в частині задоволених позовних вимог щодо солідарного стягнення з Відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 90 400,98 грн та заборгованість за процентами у розмірі 20 865,18 грн. Натомість, Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 12,63 грн, а тому, відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції переглядається лише в оскаржуваній частині.

Щодо заявлених АТ "Державний ощадний банк України" вимог про стягнення процентів у розмірі 20 877,81 грн, нарахованих до 09.12.2024, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення шляхом присудження до стягнення з ФОП Кулицької Р.А. процентів у розмірі 20 865,18 грн, нарахованих до 07.12.2024. Нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування (з 08.12.2024 по 09.12.2024 включно у розмірі 12,63 грн) є безпідставним, оскільки після закінчення погодженого строку кредитування банк не має права продовжувати нарахування процентів саме як плати за правомірне користування кредитом відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України. Підтвердженою матеріалами справи є заборгованість з повернення кредитних коштів на суму 90 400,98 грн та зі сплати процентів у сумі 20 865,18 грн.

Водночас, судова колегія відхиляє доводи Апелянта щодо правомірного користування Позичальником коштами в період з 07.12.2024 по 09.12.2024 включно, через застосування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, а отже правомірність нарахування з 07.12.2024 по 09.12.2024 відсотків за користування кредитом.

Так, відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. За змістом частини другої статті 252 Цивільного кодексу України термін може бути визначений календарною датою. Таким чином, у спірних правовідносинах сторони визначили момент завершення строку правомірного користування кредитними коштами конкретною календарною датою 07.12.2024. Дійсно, 07.12.2024 припадало на вихідний день (суботу), отже основна сума боргу могла бути погашена Позичальником у понеділок 09.12.2026. Водночас, означене жодними чином не свідчить про те, що строк кредитування продовжився до 09.12.2026 включно та до цієї дати Банк мав право нараховувати проценти, як за правомірне користування кредитними коштами, оскільки погоджений сторонами строк кредитування завершився саме 07.12.2024 і не продовжувався на 08 чи 09 грудня 2024 року.

Подібний підхід застосовано й об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, в якій при визначенні сторонами конкретного останнього дня кредитування та повернення кредиту проценти за статтею 1048 Цивільного кодексу України визнано такими, що можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У такий спосіб, щодо 12,63 грн Банк фактично продовжив застосовувати механізм плати за користування кредитом після закінчення погодженого строку такого користування.

Колегія суддів зауважує, що структура укладеного між сторонами Договору свідчить про розмежування сторонами: плати за правомірне користування кредитом та договірного розміру процентів за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до пункту 3.4.1 Договору процентна ставка є фіксованою та становить 18,50% річних. Згідно з п. 3.4.5 Договору проценти нараховуються щомісячно за строк правомірного користування основною сумою боргу. Тобто за змістом пункту 3.4 процентна ставка є платою позичальника за правомірне користування наданими кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Інший правовий механізм сторони передбачили у пункті 6.3. Договору. Відповідно до зазначеної умови у разі прострочення Позичальником повернення основної суми боргу або її частини, в тому числі після спливу строку, встановленого для дострокового погашення в повному обсязі основної суми боргу у випадках відкликання Банком кредиту, передбачених цим договором, на прострочену основну суму боргу або її частину припиняють нараховуватись проценти за користування кредитом, а згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення нараховуються проценти річних у валюті основної суми боргу в наступному розмірі:

1) 21,50% (двадцять одна ціла п`ятдесят сотих) процентів річних від простроченої суми (у разі прострочення повернення основної суми боргу, яке Позичальник повинен здійснити у зв`язку з відкликанням кредиту в порядку, передбаченому п. 3.13 Договору або у зв`язку з настанням остаточного терміну повернення кредиту, визначеного п. 3.2. Договору з урахуванням п. 4.2.4. Договору);

2) 18,50% (вісімнадцять цілих п`ятдесят сотих) процентів річних від простроченої суми (у разі прострочення повернення основної суми боргу (відповідної її частини) в інших випадках, відмінних від тих, які визначені у пп. 1 цього п. 6.3. Договору), які підлягають сплаті за весь час прострочення до дня фактичного повернення простроченої основної суми боргу або відповідної її частини. Зазначені в цьому підпункту проценти не є неустойкою, штрафом, пенею та сплачуються щомісячно у строки, аналогічні тим, які визначені пп. 3.4. цього Договору.

Згідно з п. 6.3.1. Договору проценти за вказаною в п.6.3. Договору ставкою нараховуються на суму простроченої основної суми боргу або відповідної її частини починаючи з дня (включно), наступного за днем, в який відповідно до умов цього договору основна сума боргу або відповідна її частина підлягала поверненню позичальником, в тому числі, але не виключно, у зв`язку з:

- настанням термінів / спливу строку повернення основної суми боргу або відповідної її частини, визначених відповідно до п. 3.2. цього договору;

- настанням термінів / спливу строків виконанням вимоги банку про відкликання кредиту, визначених п. 3.13 цього договору;

- виникненням інших обставин/подій, у зв`язку з якими відповідно до умов цього договору або законодавства термін повернення кредиту або його частини вважається таким, що настав.

Так, сторони погодили, що встановлений пунктом 6.3 розмір процентної ставки є іншим розміром процентів у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, встановленим договором у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання. Зміст Договору не дає підстав ототожнювати проценти, передбачені пунктом 6.3, із процентами за правомірне користування кредитом за статтею 1048 Цивільного кодексу України. Навпаки, сторони прямо та недвозначно з посиланням на конкретну норму закону погодили, що проценти за пунктом 6.3 є договірним розміром процентів, які застосовуються у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання.

У даній справі спрямованість пункту 6.3 Договору на визначення міри відповідальності за неправомірну поведінку боржника є очевидною: підставою є саме порушення строку повернення кредиту; проценти нараховуються не на строкову, а на прострочену заборгованість; початок нарахування пов`язаний з настанням прострочення; договором прямо передбачено застосування механізму після настання кінцевого терміну; сторони безпосередньо визначили нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Тому підстав для застосування правила contra proferentem немає.

Крім того, Банк сам посилається на пункт 6.3 Договору та зазначає, що цією умовою встановлено розмір процентів за неправомірне користування кредитними коштами (тобто поза межами строку). При цьому формулювання з п. 6.3.1 Договору регулює порядок застосування передбаченого цим пунктом механізму щодо простроченої заборгованості, але не встановлює нового кінцевого строку кредитування та не надає позичальнику права після 07.12.2024 продовжувати правомірно користуватися коштами на умовах пункту 3.4 Договору. Тому передбачене пунктом 6.3 технічне віднесення непогашеної заборгованості до простроченої наступного дня не може бути підставою для продовження періоду нарахування процентів за статтею 1048 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів наголошує, що підстава для виключення зазначених 12,63 грн є іншою, ніж підстава для виключення процентів за пунктом 6.3: проценти за пунктом 6.3 мають правову природу відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України, натомість 12,63 грн є базовими процентами, нарахованими за механізмом статті 1048 Цивільного кодексу України після припинення права кредитодавця на отримання плати за правомірне користування кредитом.

Крім того, відповідно до ст. 541, 543 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2025 у справі № 910/1986/25 наголошено, що законодавець пов`язує виникнення солідарної відповідальності у зобов`язальному праві, коли існує відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

Солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12.09.2018 у справі №569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23.01.2019 у справі №712/21651/12 (провадження № 14-526 цс 18)).

З огляду на укладення 08.12.2021 між АТ "Державний ощадний банк України", ФОП Кулицькою Р.А. та ОСОБА_1 . Договору поруки №П-1017, за умовами якого Поручитель відповідає перед Банком як солідарний боржник за виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для солідарного стягнення із Відповідачів заборгованості у загальному розмірі 111 266,16 грн.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 по справі №916/2049/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" - без задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 по справі №916/2049/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 по справі №916/2049/26 - залишити без змін.

Матеріали справи №916/2049/26 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

О.В. Цісельський