Постанова № 141388690 у справі № 916/3485/26 від 11.11.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Одеса Справа № 916/3485/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання (за дорученням головуючого) Гричулевич А.Н.

за участю представників учасників справи:

від заявника: Приватного підприємства «Брайловський» Мала А.М., на підставі ордеру

від скаржника: Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області -

не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 про забезпечення позову

у справі № 916/3485/26

за заявою Приватного підприємства "Брайловський", с. Ширяєве Одеської області

до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, с. Ширяєве Одеської області

про забезпечення позову

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову та ухвали суду першої інстанції.

24.08.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Брайловський", с. Ширяєве Одеської області до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області с. Ширяєве Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2570-VIII сесії XLIII скликання VIII Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області "Про відмову приватному підприємству "Браїловський" (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк" на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га; визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2571-VIII XLIII сесії VIII скликання Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області "Про відмову приватному підприємству "Браїловський" (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк" на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га; визнання укладеною додаткову угоду № 1 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 343 від 15.11.2018 року на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га, реєстраційний номер 15168667451254, розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) у відповідній редакції та визнання укладеною додаткову угоду №2 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 340 від 15.11.2018 на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га, реєстраційний номер 46[телефон приховано], розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) у відповідній редакції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2026 відкрито провадження у справі №916/3485/26; постановлено розглядати справу №916/3485/26 в порядку загального позовного провадження.

09.09.2026, з урахуванням уточнень від 09.09.2026 за вх.№30599/26, до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га,-51255481900:016001:0145 площею 16,1669 га,-51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га.- [номер приховано]:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га, шляхом заборони Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області (66800, Україна, Березівський р-н, Одеська область, селище Ширяєве, вулиця Грушевського, будинок 102,ЄДРПОУ:04378994) змінювати цільове призначення земельних ділянок, здійснювати їх перетворення, їх поділ, їх об`єднання з іншими земельними ділянками, виставляти на земельні торги (аукціон) право оренди земельних ділянок до набрання законної сили судовим рішенням у справі 916/3485/26.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що між Приватним підприємством "Брайловський", с. Ширяєве Одеської області та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області були укладені договори оренди земельних ділянок №340 та №343 від 15.11.2018 строком на 7 років, якими передбачено переважне право орендаря на поновлення договорів за умови належного виконання ним своїх обов`язків та своєчасного повідомлення орендодавця про намір продовжити орендні відносини.

Позивач зазначає, що 14.10.2025 належним чином направив Ширяївській селищній раді листи-повідомлення про намір поновити договори оренди та проєкти відповідних додаткових угод. На думку позивача, Ширяївська селищна рада безпідставно відмовила у поновленні договорів рішеннями від 31.10.2025 №2570-VIII та №2571-VIII, пославшись на те, що до листа-повідомлення не було додано проєкт нового договору оренди. Позивач вважає таку підставу неправомірною, оскільки відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, яку він вважає застосовною до спірних правовідносин, орендар мав додати саме проєкт додаткової угоди, а не проєкт нового договору. У зв`язку з цим позивач наполягає, що ним було дотримано передбачену законом процедуру реалізації переважного права на поновлення оренди. Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує подальшими діями відповідача щодо спірних земельних ділянок. Зокрема, рішенням від 20.02.2026 №2648-VIII було розпочато підготовку земельної ділянки площею 48,5006 га до земельних торгів шляхом її поділу, рішенням від 03.04.2026 №2702-VIII затверджено її поділ на три окремі земельні ділянки площею по 16,1669 га, а рішенням від 10.07.2026 №2817-VIII відповідні земельні ділянки, а також земельну ділянку площею 3,4755 га включено до переліку об`єктів, право оренди яких виставляється на земельні торги. Позивач вважає, що такі дії свідчать про реальну можливість подальшого розпорядження спірними земельними ділянками, у тому числі їх передачі іншим особам, зміни цільового призначення, поділу, об`єднання або виставлення права оренди на аукціон. На його переконання, у разі невжиття заходів забезпечення позову це може призвести до припинення існування відповідних земельних ділянок як самостійних об`єктів цивільних прав або виникнення прав третіх осіб, унаслідок чого захист прав позивача в межах цієї справи буде істотно ускладнений або стане неможливим без нових судових проваджень. З огляду на це позивач просить накласти арешт на земельні ділянки, утворені внаслідок поділу ділянки площею 48,5006 га, а також на земельну ділянку площею 3,4755 га, та заборонити Ширяївській селищній раді змінювати їх цільове призначення, здійснювати поділ, об`єднання чи інші перетворення, а також виставляти право їх оренди на земельні торги до набрання законної сили рішенням у справі №916/3485/26.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 року у справі №916/3485/26 задоволено частково заяву Приватного підприємства "Брайловський", с. Ширяєве Одеської області від 09.09.2026 за вх.№2-1765/26, з урахуванням уточнень від 09.09.2026 за вх.№30599/26, по справі №916/3485/26. Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га, 51255481900:016001:0145, площею 16,1669 га, 51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га, [номер приховано]:01:003:0401, площею 3,4755 га. Відмовлено Приватному підприємству "Брайловський" в решті частини заявлених вимог у заяві від 09.09.2026 за вх.№2-1765/26, з урахуванням уточнень від 09.09.2026 за вх.№30599/26, по справі №916/3485/26.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви, оскільки накладення арешту на спірні земельні ділянки є необхідним і достатнім заходом для збереження їх правового стану та недопущення передачі права оренди третім особам, що могло б істотно ускладнити ефективне поновлення прав позивача. Водночас, інші заявлені заборони суд визнав неспівмірними предмету спору та надмірними, оскільки арешт земельних ділянок сам по собі забезпечує належний захист прав позивача до вирішення справи по суті.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Ширяївська селищна рада Березівського району Одеської області, с. Ширяєве Одеської області з ухвалою суду першої інстанції не погодилася, тому звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 11 вересня 2026 року з урахуванням ухвали від 14.09.2026р про забезпечення позову у справі № 916/3485/26 повністю. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Приватному підприємству "Брайловський", с. Ширяєве Одеської області у задоволенні заяви про забезпечення позову від 09.09.2026 року повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, за доводами апеляційної скарги зазначив, що накладення арешту на земельні ділянки передбачає реєстрацію відповідного обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявність якого відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови у державній реєстрації права оренди. Таким чином, навіть у разі проведення земельних торгів та визначення їх переможців останні будуть позбавлені можливості зареєструвати набуте право оренди, що, на думку апелянта, нівелює правовий зміст проведення аукціону.

Апелянт наголошує, що застосований судом першої інстанції 11.09.2026 спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки комунальної власності імперативно заблокував можливість проведення державної реєстрації права оренди по договорам оренди землі, які були б укладені за результатами земельних торгів (аукціон), які мали відбутися 15.09.2026 року. Інформація про проведення аукціону опубліковано на електронному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМАГРОСЕРВIС» за ідентифікатором LRE001-UA-20260814-53180, LRE001-UA-20260814-82346, LRE001-UA-20260814-79432 із визначенням дати його проведення - 15.09.2026.

Крім того, на думку апелянта, накладення арешту на земельні ділянки комунальної власності є надмірним втручанням у повноваження органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями територіальної громади та свідчить про недотримання судом принципів співмірності заходів забезпечення позову, правової визначеності й балансу інтересів сторін.

На підтвердження негативних наслідків застосованого заходу апелянт посилається на ризик невикористання земельних ділянок, можливість їх самовільного зайняття та використання без належних правовстановлюючих документів, погіршення якісного стану земель, а також недоотримання територіальною громадою надходжень до місцевого бюджету у вигляді орендної плати.

Скаржник зазначає, що надані позивачем рішення Ширяївської селищної ради від 20.02.2026 № 2648-VIII, від 03.04.2026 № 2702-VIII та від 10.07.2026 № 2817-VIII не є предметом оскарження у справі, залишаються чинними та не визнані незаконними у встановленому законом порядку. Водночас зазначені рішення були прийняті після закінчення строку дії договорів оренди № 340 та № 343 і припинення державної реєстрації відповідних прав оренди. За таких обставин сам факт прийняття радою рішень щодо поділу земельних ділянок та проведення земельних торгів не може автоматично свідчити про наявність ризиків, які виправдовують накладення арешту на майно.

Апелянт наголошує, що предметом позову є оскарження рішень ради від 31.10.2025 №2570-VIII та № 2571-VIII про відмову в укладенні договорів оренди на новий строк, а також вимоги про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди №340 та №343. Натомість рішення ради щодо поділу земельних ділянок та включення новостворених земельних ділянок до переліку об`єктів земельних торгів позивачем не оскаржуються і не входять до предмета спору. Відтак, застосувавши арешт до земельних ділянок, які не є безпосереднім об`єктом заявлених позовних вимог, суд фактично поширив забезпечувальні заходи на правовідносини, які не є предметом судового розгляду, та допустив втручання у виконання чинних рішень органу місцевого самоврядування.

Крім того, скаржник зауважує, що суд першої інстанції не врахував, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0614 площею 48,5006 га, щодо якої позивач просить визнати укладеною додаткову угоду № 2 до договору оренди № 340, унаслідок поділу припинила існування як самостійний об`єкт цивільних прав. Натомість сформовано три нові земельні ділянки з окремими кадастровими номерами 51255481900:01:001:0144, 51255481900:01:001:0145 та 51255481900:01:001:0146, право комунальної власності на які зареєстровано за територіальною громадою. Отже, на момент звернення позивача до суду первісна земельна ділянка вже не існувала як об`єкт цивільних прав, тоді як новостворені земельні ділянки не були предметом заявлених позовних вимог.

За таких обставин апелянт вважає, що суд безпідставно поширив арешт на новостворені земельні ділянки, щодо яких позивач не заявляв вимог про визнання укладеними договорів оренди або додаткових угод. Це свідчить про відсутність належного зв`язку між обраним заходом забезпечення позову та предметом спору, а також про порушення принципів співмірності й адекватності заходів забезпечення позову, передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції не встановив належними та допустимими доказами реальності загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду, не перевірив співмірності застосованого заходу забезпечення із заявленими позовними вимогами, не врахував правового статусу земельних ділянок та фактично вийшов за межі предмета спору, створивши перешкоди у реалізації повноважень територіальної громади щодо розпорядження землями комунальної власності.

Крім того, апелянт наголошує, що накладення арешту на земельні ділянки унеможливило проведення призначених на 15.09.2026 земельних торгів, у зв`язку з чим селищна рада була змушена їх скасувати. За доводами апелянта, це призвело до блокування процедури передачі земельних ділянок в оренду на конкурентних засадах, позбавлення територіальної громади можливості отримувати надходження до місцевого бюджету від орендної плати, а також обмеження прав потенційних учасників земельних торгів. Водночас суд не здійснив належного співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з можливими наслідками їх невжиття.

Також апелянт вважає, що суд передчасно надав оцінку доказам, які стосуються суті спору та підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті, зокрема, документам щодо реалізації позивачем переважного права на поновлення договорів оренди землі. Зазначає, що листи-повідомлення позивача від 14.10.2025 №14/10 та №14/10-1 були направлені без додавання проєктів додаткових угод, як того вимагає частина друга статті 33 Закону України «Про оренду землі», а тому не відповідали встановленому законом порядку реалізації переважного права орендаря. За результатами їх розгляду рада прийняла рішення від 31.10.2025 № 2570-VIII та № 2571-VIII про відмову в поновленні договорів оренди. При цьому повторний лист-повідомлення № 14/1-10, за твердженням апелянта, не підтверджений належними доказами його вручення відповідачу. У зв`язку із цим апелянт вважає, що надані позивачем документи не підтверджують наявності у нього переважного права на поновлення договорів оренди, а відповідні обставини мають бути встановлені та оцінені під час вирішення спору по суті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, с. Ширяєве Одеської області на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 року у справі №916/3485/26; призначено справу до судового розгляду.

25.10.2026 року через підсистему "Електронний суд" до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Брайловський", с. Ширяєве Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 про накладання арешту на земельні ділянки без змін, а апеляційну скаргу Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, с. Ширяєве Одеської області без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Приватним підприємством "Брайловський" 15.11.2018 було укладено договори оренди землі № 340 та № 343 строком на сім років, за умовами яких орендар мав переважне право на поновлення договорів оренди за умови належного виконання своїх обов`язків та своєчасного повідомлення орендодавця про намір продовжити орендні відносини.

Позивач стверджує, що належним чином реалізував передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право на поновлення договорів оренди, направивши відповідачу листи-повідомлення від 14.10.2025 № 14/10 та № 14/10-1, а також повторний лист-повідомлення вих. № 14/1/10 від 14.10.2025 із проектами додаткових угод до обох договорів оренди, що, за його твердженням, підтверджується документами кур`єрської служби доставки та описом вкладення. Водночас відповідач не надав відповіді на зазначене звернення, натомість рішеннями від 31.10.2025 № 2570-VIII та № 2571-VIII відмовив у поновленні договорів оренди, посилаючись на відсутність проектів договорів оренди у складі первісних листів-повідомлень.

На переконання позивача, така підстава для відмови є неправомірною, оскільки відповідно до умов укладених договорів та положень частин першої - третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладення договорів, орендар мав додавати до листа-повідомлення саме проект додаткової угоди, а не проект нового договору оренди. Позивач наголошує, що повторне звернення із відповідними проектами додаткових угод було направлено відповідачу, однак останній ухилився від їх розгляду та погодження, чим, на думку позивача, порушив його переважне право на поновлення орендних відносин.

Крім того, позивач зазначає, що подальші дії селищної ради щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0614 площею 48,5006 га на три окремі земельні ділянки, а також включення новостворених земельних ділянок і земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:003:0401 до переліку об`єктів, право оренди яких виставляється на земельні торги, свідчать про намір відповідача передати спірні земельні ділянки в оренду іншим особам без урахування заявленого позивачем переважного права. На думку позивача, такі дії створюють перешкоди для реалізації його прав та можуть ускладнити ефективний захист порушених прав у межах цієї справи.

Відзив долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник Приватного підприємства "Брайловський", підтримав доводи з мотивів, що викладених письмово у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать довідка про доставку до електронного кабінетів ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

10.11.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, у якій останній просить апеляційну скаргу по справі № № 916/3485/26, призначену на 11.11.2026 року о 14:00 год. розглядати за відсутності заявника Ширяївської селищної ради на підставі наявних у суду матеріалів, яка розглянута колегією суддів та задоволена.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України, Пискал проти України, Майстер проти України, Субот проти України, Крюков проти України, Крат проти України, Сокор проти України, Кобченко проти України, Шульга проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ ФПК ГРОСС проти України, Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, що прийняла участь в засіданні суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Ширяївської селищної ради

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 року про забезпечення позову у справі № 916/3485/26 в оскаржуваній частині не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України та потребує скасування, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, та вже було зазначено вище за текстом постанови, 24.08.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Брайловський", с. Ширяєве Одеської області до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області с. Ширяєве Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2570-VIII сесії XLIII скликання VIII Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області "Про відмову приватному підприємству "Браїловський" (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк" на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га; визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2571-VIII XLIII сесії VIII скликання Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області "Про відмову приватному підприємству "Браїловський" (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк" на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га; визнання укладеною додаткову угоду № 1 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 343 від 15.11.2018 року на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га, реєстраційний номер 15168667451254, розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) у відповідній редакції та визнання укладеною додаткову угоду №2 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 340 від 15.11.2018 на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га, реєстраційний номер 46[телефон приховано], розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) у відповідній редакції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2026 відкрито провадження у справі №916/3485/26; постановлено розглядати справу №916/3485/26 в порядку загального позовного провадження.

09.09.2026, з урахуванням уточнень (вх.№30599/26), до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га,-51255481900:016001:0145 площею 16,1669 га,-51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га.- [номер приховано]:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га, шляхом заборони Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області (66800, Україна, Березівський р-н, Одеська область, селище Ширяєве, вулиця Грушевського, будинок 102,ЄДРПОУ:04378994) змінювати цільове призначення земельних ділянок, здійснювати їх перетворення, їх поділ, їх об`єднання з іншими земельними ділянками, виставляти на земельні торги (аукціон) право оренди земельних ділянок до набрання законної сили судовим рішенням у справі 916/3485/26.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що між Приватним підприємством "Брайловський", с. Ширяєве Одеської області та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області були укладені договори оренди земельних ділянок №340 та №343 від 15.11.2018 строком на 7 років, якими передбачено переважне право орендаря на поновлення договорів за умови належного виконання ним своїх обов`язків та своєчасного повідомлення орендодавця про намір продовжити орендні відносини.

Позивач зазначає, що 14.10.2025 належним чином направив Ширяївській селищній раді листи-повідомлення про намір поновити договори оренди та проєкти відповідних додаткових угод. На думку позивача, Ширяївська селищна рада безпідставно відмовила у поновленні договорів рішеннями від 31.10.2025 №2570-VIII та №2571-VIII, пославшись на те, що до листа-повідомлення не було додано проєкт нового договору оренди. Позивач вважає таку підставу неправомірною, оскільки відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, яку він вважає застосовною до спірних правовідносин, орендар мав додати саме проєкт додаткової угоди, а не проєкт нового договору. У зв`язку з цим позивач наполягає, що ним було дотримано передбачену законом процедуру реалізації переважного права на поновлення оренди. Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує подальшими діями відповідача щодо спірних земельних ділянок. Зокрема, рішенням від 20.02.2026 №2648-VIII було розпочато підготовку земельної ділянки площею 48,5006 га до земельних торгів шляхом її поділу, рішенням від 03.04.2026 №2702-VIII затверджено її поділ на три окремі земельні ділянки площею по 16,1669 га, а рішенням від 10.07.2026 №2817-VIII відповідні земельні ділянки, а також земельну ділянку площею 3,4755 га включено до переліку об`єктів, право оренди яких виставляється на земельні торги. Позивач вважає, що такі дії свідчать про реальну можливість подальшого розпорядження спірними земельними ділянками, у тому числі їх передачі іншим особам, зміни цільового призначення, поділу, об`єднання або виставлення права оренди на аукціон. На його переконання, у разі невжиття заходів забезпечення позову це може призвести до припинення існування відповідних земельних ділянок як самостійних об`єктів цивільних прав або виникнення прав третіх осіб, унаслідок чого захист прав позивача в межах цієї справи буде істотно ускладнений або стане неможливим без нових судових проваджень. З огляду на це позивач просить накласти арешт на земельні ділянки, утворені внаслідок поділу ділянки площею 48,5006 га, а також на земельну ділянку площею 3,4755 га, та заборонити Ширяївській селищній раді змінювати їх цільове призначення, здійснювати поділ, об`єднання чи інші перетворення, а також виставляти право їх оренди на земельні торги до набрання законної сили рішенням у справі №916/3485/26.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 року у справі №916/3485/26 задоволено частково заяву Приватного підприємства "Брайловський", с. Ширяєве Одеської області від 09.09.2026 за вх.№2-1765/26, з урахуванням уточнень від 09.09.2026 за вх.№30599/26, по справі №916/3485/26. Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га, 51255481900:016001:0145, площею 16,1669 га, 51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га, [номер приховано]:01:003:0401, площею 3,4755 га. Відмовлено Приватному підприємству "Брайловський" в решті частини заявлених вимог у заяві від 09.09.2026 за вх.№2-1765/26, з урахуванням уточнень від 09.09.2026 за вх.№30599/26, по справі №916/3485/26.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви, оскільки накладення арешту на спірні земельні ділянки є необхідним і достатнім заходом для збереження їх правового стану та недопущення передачі права оренди третім особам, що могло б істотно ускладнити ефективне поновлення прав позивача. Водночас інші заявлені заборони суд визнав неспівмірними предмету спору та надмірними, оскільки арешт земельних ділянок сам по собі забезпечує належний захист прав позивача до вирішення справи по суті.

Зі вказаною ухвалою відповідач не погодився в частині задоволення заяви щодо накладення арешту та звернувся до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Предметом апеляційного перегляду в даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельні ділянки, які зазначені вище.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній частині ухвали.

Оскільки у даному разі ухвала суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині задоволення місцевим господарським судом заяви позивача про забезпечення позову щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідні земельні ділянки, обставини щодо відмови в задоволенні решти заяви позивача про забезпечення позову, в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в апеляційному порядку не переглядаються.

Переглядаючи частково оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

За змістом статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Так, ухвалюючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельні ділянки у даній справі, суд першої інстанції вказав, що, з огляду на предмет спору, суд дійшов висновку, що передача права оренди спірних земельних ділянок третім особам може призвести до виникнення нових правовідносин та істотно ускладнити ефективний захист і поновлення прав позивача у разі задоволення позову. Накладення арешту на земельні ділянки є співмірним із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язане з предметом спору та спрямоване на збереження їх існуючого правового стану до вирішення справи по суті. При цьому такий захід має тимчасовий характер, не вирішує спір по суті та лише обмежує право розпорядження земельними ділянками на час судового розгляду. Арешт стосується земельних ділянок, утворених унаслідок поділу земельної ділянки площею 48,5006 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0614), а також земельної ділянки площею 3,4755 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:003:0401), які безпосередньо пов`язані з орендними правовідносинами, що є предметом спору.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, з огляду на таке.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішень Ширяївської селищної ради від 31.10.2025 № 2570-VIII та № 2571-VIII про відмову Приватному підприємству "Брайловський" у поновленні договорів оренди земельних ділянок кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0614 загальною площею 48,5006 га та кадастровий номер [номер приховано]:01:003:0401 загальною площею 3,4755 га, а також визнання укладеними додаткових угод про поновлення та внесення змін до відповідних договорів оренди землі від 15.11.2018 № 340 та № 343 на новий строк у запропонованій позивачем редакції. Тобто, позовні вимоги направлені на захист, як стверджує позивач, наявного у нього права користування земельними ділянками.

Судова колегія зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту спрямований на усунення правових наслідків оскаржуваних рішень Ширяївської селищної ради та безпосереднє відновлення порушеного, на думку позивача, права орендаря шляхом визнання судом укладеними відповідних додаткових угод до договорів оренди землі на новий строк у запропонованій позивачем редакції.

Однак, суд першої інстанції, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки, не врахував, що такий захід забезпечення позову не узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі не стосуються витребування земельних ділянок на користь позивача, тобто, не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідні земельні ділянки; накладення арешту на земельні ділянки не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру, які стосуються, зокрема, врегулювання перешкод у користуванні земельними ділянками (поновлення договору оренди на новий строк як щодо тієї земельної ділянки, яка існує, так і щодо новостворених земельних ділянок, які взагалі не є предметом договорів оренди з позивачем).

Крім цього, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з огляду на предмет позову у цій справі призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника цих ділянок, а саме, Ширяївської селищної ради.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.10.2026 у справі №917/918/26.

За наведеного судова колегія констатує, що місцевим господарським судом під час розгляду заяви позивача про забезпечення позову, при ухваленні судового рішення саме в частині накладенні арешту на земельні ділянки, сформовано помилковий висновок про імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав позивача у разі невжиття саме такого заходу.

Усупереч вимогам частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України захід забезпечення позову, який вжитий судом у цій справі, вочевидь не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Крім того, судова колегія зауважує, що, як вже зазначалося вище, позовна вимога про зобов`язання укласти додаткову угоду №2 стосується земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0614, а суд першої інстанції наклав арешт на три новоутворені земельні ділянки площею по 16,1669 га, які взагалі не є безпосереднім предметом позовних вимог, оскільки позивач не заявляв вимог щодо цих ділянок.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції, застосовуючи заходи забезпечення позову до новостворених земельних ділянок, не врахував положення частини дванадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, якою заборонено вживати заходів, що призводять до припинення, зупинення або іншого втручання у проведення публічних конкурсних процедур, зокрема, земельних торгів. Так, прийняття селищною радою рішення від 10.07.2026 № 2817-VIII започаткувало процедуру реалізації права оренди новостворених земельних ділянок на земельних торгах, а накладення на них арешту фактично унеможливлює проведення аукціону та втручається у повноваження органу місцевого самоврядування, обмежуючи можливість ефективного використання земель комунальної власності й отримання відповідних надходжень до місцевого бюджету.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, оцінивши дані доводи та аргументацію заявника в частині арешту земельних ділянок, суд апеляційної інстанції вказує, що вони не відповідають наведеним вище вимогам, оскільки заявником в цій частині не доведено суду необхідність застосування обраного ним заходу забезпечення позову у даній справі.

В свою чергу, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.

Отже, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на зазначені земельні ділянки, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування судом саме такого виду забезпечення позову.

Аналізуючи наявність/відсутність підстав, передбачених положеннями статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України для забезпечення позову, судова колегія дійшла висновку про те, що позивач, подаючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельні ділянки, які належать відповідачу (територіальній громаді) на праві власності, не навів обґрунтованих доводів як щодо співмірності обраного виду забезпечення позову, так і щодо обґрунтованості припущення, що невжиття саме таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду і його заява не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову і частково задовольнивши заяву позивача саме в частині накладення арешту на спірні земельні ділянки, в оскаржуваній ухвалі не дотримався принципу їх співмірності з заявленими позивачем вимогами, не врахував, що такими заходами не повинна блокуватися законна діяльність відповідача, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Також суд не дослідив питання доведення позивачем належними, допустимими та вірогідними доказами на підтвердження своєї вимоги саме про арешт земельних ділянок у даному спорі, виходячи з предмету та доказів, які він надав до суду.

Судова колегія звертає увагу сторін, що наразі не є предметом апеляційного перегляду заява про застосування судом інших заходів забезпечення позову у даній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В даному випадку, як вже зазначалося вище за текстом постанови, заявником не доведено належними засобами доказування необхідність застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт, співмірність його застосування з предметом позовних вимог, зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту, що буде постановлений у даній справі.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, с. Ширяєве Одеської області потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 року про забезпечення позову у справі №916/3485/26 в оскаржуваній частині не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в оскаржуваній частині.

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом даної апеляційної скарги, має бути здійснено, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.

Керуючись ст. 136, 137, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, с. Ширяєве Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 про забезпечення позову у справі № 916/3485/26 задовольнити.

Скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 року про забезпечення позову в оскаржуваній частині у справі №916/3485/26.

Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Брайловський", с. Ширяєве Одеської області про забезпечення позову в оскаржуваній частині.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.11.2026 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді: Я.Ф. Савицький

А.І. Ярош