Постанова № 141388722 у справі № 910/2070/19 від 29.10.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2026 р. Справа№ 910/2070/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Никифоренко В.І.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача 1 - представник не прибув,

від відповідача 2 - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/2070/19 (суддя Ярмак О.М., повний текст складено - 29.05.2019) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" до фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича та Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на грошові кошти та зняття арешту з рахунку,

встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича та Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві 1) про визнання за позивачем право власності на грошові кошти в розмірі 48 974,00 грн., що знаходяться на рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича № НОМЕР_1 у Київському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк", м.Київ, МФО 321842; 2) зняття арешту з грошових коштів у розмірі 48 974,00 грн., які знаходяться рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича № НОМЕР_1 у Київському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк", м.Київ, МФО 321842.

Позовні вимоги мотивовані тим, що кошти в сумі 48 840,00 грн. на рахунок ФОП Заліського Б.Ю. були перераховані позивачем 04.01.2019 помилково, в той же день позивачу стало відомо, що рахунок, на який перераховані кошти знаходиться під арештом, який накладений державним виконавцем в рамках ВП № 34088275 і ФОП Заліський Б.Ю. не може повернути ці кошти. Святошинським ВДВС на звернення позивача відмовлено у наданні будь-якої інформації щодо накладення арешту, зазначивши, що підстави для зняття арешту відсутні.

Таким чином, позивач стверджує, що він є належним власником грошових коштів у розмірі 48 794,00 грн., які перераховані помилково та просить визнати за ним право власності на ці кошти і зняти з них арешт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/2070/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимоги до відповідача 1, суд посилаючись на положення ст. 392 ЦК України, вказав, що у ній йдеться про визнання права власності, яка не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує право власності.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач 1 визнає та не оспорює право власності позивача на його кошти, що були перераховані на його рахунок на підставі платіжних доручень, помилково оформлених позивачем, з зазначенням реквізитів відповідача 1 - Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича.

При цьому повернення вказаних коштів неможливе, оскільки рахунок на який надійшли кошти є арештованим на підставі постанови про арешт коштів боржника від 07.09.2018, прийнятої головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ВП № 34088275 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/1612/589/2012, виданого Комсомольським судом Полтавської області про стягнення аліментів з Заліського Богдана Юрійовича на користь Заліської Оксани Олександрівни на утримання неповнолітньої доньки, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження , штрафів у розмірі 111597,25 грн.

З зазначених вище підстав позивач заявляє також вимоги і до відповідача 2 - Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

При цьому, позивачем не надано належних доказів та не доведено, яким чином діями Державної виконавчої служби порушено право позивача.

Також, місцевий господарський суд вказав, що позивач заявив вимоги про захист свого права у спосіб, який не є ефективним, оскільки навіть за умови зняття арешту з рахунку ФОП Заліського Б.Ю. позивачу не гарантовано право на отримання та розпорядження вказаними коштами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована аналогічними доводами, що й позовна заява.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 28.09.2026) до електронних кабінетів позивача та відповідача-2.

Стосовно повідомлення відповідача-1, то в ході здійснення апеляційного провадження судом встановлено факт смерті Заліського Богдана Юрійовича.

Згідно листа від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори по спадковій справі Заліського Богдана Юрійовича спадкоємці не зверталися.

Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача-2 , а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог до фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича, з закриттям провадження у справі в частині вимог до нього, з наступних підстав.

04.01.2019 позивачем із поточного рахунку № НОМЕР_2 відкритого у ПАТ "Креді Агріколь Банк", м.Київ, код банку 300614 здійснено перерахування грошових коштів на рахунок Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича № НОМЕР_1 відкритий у АТ КБ "Приватбанк", код банку 321842, на підставі платіжних доручень №6 від 04.01.2019 на суму 24901,00 грн., № 7 від 04.01.2019 на суму 23 893,00 грн., платником відповідно до яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс", у призначенні платежу у платіжному дорученні № 6 зазначено: "Оплата за послуги по рахунку №65 від 19.12.2018 без ПДВ.", у платіжному дорученні № 7: "Оплата за послуги по рахунку №69 від 25.12.2018 без ПДВ."

Як стверджує в позовній заяві позивач, 04.01.2019 він звернувся до Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича листом №001 від 04.01.2019 з проханням повернути помилково перераховані кошти на його рахунок.

Листом б/н і без дати у відповідь на вказаний лист, ФОП Заліський Б.Ю. підтвердив факт надходження від позивача грошових коштів на загальну суму 48 794,00 грн. за платіжними дорученнями № 6 та № 7 від 04.01.2019, які є помилково перерахованими та не заперечив проти їх повернення; зазначив, що жодних договірних відносин між сторонами не існує, а рахунки №65 від 19.12.2018, № 69 від 25.12.2018 він не виписував та не направляв на адресу позивача, а також повідомив про неможливість повернути належні позивачу кошти у зв`язку із тим, що рахунок на який вони були зараховані арештований за виконавчим провадженням №34088275, відкритим Святошинським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому він (Заліський Б.Ю.) є боржником.

10.01.2019 позивач звернувся до начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з листом, в якому повідомив про помилкове перерахування грошових коштів на рахунок ФОП Заліського Б.Ю. (відповідача-1) на підставі платіжних доручень №6 від 04.01.2019 у розмірі 24901,00 грн. та № 7 від 04.01.2019 у розмірі 24893,00 грн. у зв`язку з чим просив відповідача-2 повідомити, чи дійсно грошові кошти, які знаходяться на рахунку відповідача-1 є арештованими.

Також просив не здійснювати будь-яких перерахувань грошових коштів в розмірі 48 794,00 грн. з рахунку відповідача-1, а також звільнити з під арешту належні позивачу грошові кошти в сумі 48794,00 грн.

Вказаний лист було отримано відповідачем-2 10.01.2019, що підтверджується відбитком штемпелю вхідної кореспонденції відповідача-2.

Листом б/н від 04.02.2019 Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомив позивача, що дійсно у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження №34088275 про стягнення аліментів з боржника Заліського Богдана Юрійовича, при цьому, оскільки позивач не є стороною вказаного виконавчого провадження, відсутня можливість надати інформацію, щодо виконавчих дій, які здійснені в рамках виконавчого провадження №34088275.

Крім того Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомив позивача про відсутність підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження", для зняття арешту з коштів боржника.

Позивач звернувся із даним позовом до суду про визнання за ним права власності на грошові кошти в розмірі 48 974,00 грн., що знаходяться на рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича № НОМЕР_1 у Київському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк", м.Київ, МФО 321842; а також зняття арешту з грошових коштів у розмірі 48 974,00 грн., які знаходяться рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича № НОМЕР_1 у Київському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк", м.Київ, МФО 321842.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 316, 328, 1212 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач 1 визнає та не оспорює право власності позивача на його кошти, що були перераховані на його рахунок на підставі платіжних доручень, помилково оформлених позивачем, з зазначенням реквізитів відповідача 1 - Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича.

При цьому повернення вказаних коштів неможливе, оскільки рахунок на який надійшли кошти є арештованим на підставі постанови про арешт коштів боржника від 07.09.2018, прийнятої головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ВП № 34088275 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/1612/589/2012 , виданого Комсомольським м/судом Полтавської області про стягнення аліментів з Заліського Богдана Юрійовича на користь Заліської Оксани Олександрівни на утримання неповнолітньої доньки, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження , штрафів у розмірі 111597,25 грн.

Як зазначено судом вище, обґрунтовуючи поданий позов, позивач посилався на те, що грошові кошти в сумі 48 974,00 грн. є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс", безпідставно набуті Фізичною особою-підприємцем Заліським Богданом Юрійовичем та перебувають під арештом, накладеним в межах виконавчого провадження, боржником за яким є саме відповідач-1.

З зазначених вище підстав позивач заявляє також вимоги і до відповідача-2 - Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

При цьому, позивачем не надано належних доказів та не доведено, яким чином діями Державної виконавчої служби порушено право позивача, та підставність посилання позивача на статтю 59 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає звільнення майна, а не грошових коштів, з-під арешту.

Позивач заявив вимоги про захист свого права у спосіб, який не є ефективним, оскільки навіть за умови зняття арешту з рахунку ФОП Заліського Б.Ю. позивачу не гарантовано право на отримання та розпорядження вказаними коштами.

Колегія суддів вважає наявними підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича, з закриттям провадження у справі в частині вимог до нього, з наступних підстав.

В судовому засіданні 22.07.2019 апелянтом було подано заяву про зупинення апеляційного провадження у даній справі до здійснення правонаступництва та залучення до участі у справі правонаступника фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича.

В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на те, що 10.06.2019 директору ТОВ "Імператор-Автотранс" стало відомо про смерть Заліського Богдана Юрійовича. Для документального підтвердження даного факту, адвокатом позивача - Гноцем Д.І. було направлено відповідний запит до Святошинського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану. У відповідь на запит від Святошинського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану надійшов лист №3259/16.10-09 від 02.07.2019 про надання інформації, в якому зазначено, що перевіркою здійсненою за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про смерть Заліського Богдана Юрійовича №6802 зареєстрований 22.04.2019 відділом реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві. З огляду на вказані обставини, апелянт просить зупинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши подану заяву, дійшла висновку про її задоволення та зупинення провадження у даній справі, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Приписами частин 1, 2 статті 1220 Цивільного кодексу України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 227 цього Кодексу - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (п. 1 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Враховуючи факт смерті Заліського Богдана Юрійовича , колегія суддів дійшла до висновку про задоволення заяви позивача та зупинення апеляційного провадження у справі №910/2070/19 до залучення до участі у справі правонаступника фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №910/2070/19 до залучення до участі у справі правонаступника фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича.

До Північного апеляційного господарського суду 25.10.2021 від позивача надійшло клопотання про витребування від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори інформації про наявних спадкоємців померлого Заліського Богдана Юрійовича, мотивоване ненаданням наведених відомостей на запит ТОВ "Імператор-Автотранс".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 витребувано від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори (вул. Гната Юри, 9, м. Київ, 03148) відомості про наявних спадкоємців фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До Північного апеляційного господарського суду від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори 30.11.2021 року надійшли копії матеріалів спадкової справи.

У вказаній справі відсутня інформація про наявних спадкоємців фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 поновлено провадження у справі, витребувано від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори відомості про наявних спадкоємців фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження у справі зупинено до усунення обставин, що викликали його зупинення.

В подальшому, на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов лист від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, у якому зазначено, що по спадковій справі Заліського Богдана Юрійовича станом на 30.01.2026 року спадкоємці не зверталися.

Отже, колегією суддів встановлено, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції настала смерть фізичної особи - відповідача 1 (запис про смерть Заліського Богдана Юрійовича №6802 зареєстрований 22.04.2019, рішення прийнято судом - 16.05.2019).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 227 цього Кодексу - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (п. 1 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції був зобов`язаний зупинити провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.

Наведеного місцевим господарським судом здійснено не було.

В свою чергу, як вже було вказано вище, судом апеляційної інстанції було зупинено провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Згідно отриманої відповіді від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори по спадковій справі Заліського Богдана Юрійовича станом на 30.01.2026 року спадкоємці не зверталися.

Отже, відповідно правонаступник вказаного учасника відсутній.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/2070/19 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог до фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича, з закриттям провадження у справі №910/2070/19 в частині вимог до фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича.

В частині відмови вимог до відповідача-2 оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, враховуючи наступне.

Так, вимогою пред`явленою до відповідача 2 у даній справі є зняття арешту з грошових коштів у розмірі 48 974,00 грн., які знаходяться рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича № НОМЕР_1 у Київському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк", м.Київ, МФО 321842.

При цьому, вказана вимога пов`язана із вимогою до відповідача 1 про визнання за позивачем право власності на грошові кошти в розмірі 48 974,00 грн., що знаходяться на рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича № НОМЕР_1 у Київському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк", м.Київ, МФО 321842, стосовно якої судом закрито провадження у справі.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Позивачем не надано належних доказів та не доведено, яким чином діями Державної виконавчої служби порушено право позивача.

Крім цього, слід зазначити наступне.

Способи захисту цивільних прав і законних інтересів осіб, прав та законних інтересів суб`єктів господарювання визначені у статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, визначений статті 16 Цивільного кодексу України перелік способів захисту порушених прав та інтересів не є вичерпними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Така правова позиція вже неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, а також, як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі, що розглядається, була врахована судами попередніх інстанцій.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки Верховного Суду сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, у постановах Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі № 910/11383/23, від 11 лютого 2025 року у справі № 922/985/24, від 13 травня 2026 року у справі № 903/689/25.

Позивач заявив вимоги про захист свого права у спосіб, який не є ефективним, оскільки навіть за умови зняття арешту з рахунку ФОП Заліського Б.Ю. позивачу не гарантовано право на отримання та розпорядження вказаними коштами.

З огляду на наведене вище, оскаржуване рішення в частині відмови вимог до відповідача 2 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/2070/19 не підлягає задоволенню.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/2070/19 залишити без задоволення.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/2070/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича.

4. Закрити провадження у справі №910/2070/19 в частині вимог до фізичної особи - підприємця Заліського Богдана Юрійовича.

5. В частині відмови у задоволенні вимог до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/2070/19 залишити без змін.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 09.11.2026 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук