Постанова № 141388724 у справі № 910/29/26 від 29.10.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2026 р. Справа№ 910/29/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Никифоренко В.І.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Василюк А.О.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 у справі №910/29/26 (суддя Підченко Ю.О., повне рішення складено 13.04.2026) за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Офісу Генерального прокурора про стягнення 2 000 029 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора про стягнення 2 000 000 грн моральної шкоди та 29,00 грн матеріальної шкоди.

Так, позивач вказує, що в результаті незаконних дій посадових (службових осіб) Офісу Генерального прокурора при розгляді заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.10.2022 року за вих. 136, спричинено приниження ділової репутації, завдано матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 у справі №910/29/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Враховуючи недоведеність факту спричинення позивачу шкоди у розумінні статей 1167, 1174, 1176 ЦК України без установлення усіх складових елементів, необхідних для цивільно-правової відповідальності за наведеними статтями закону, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована аналогічними доводами, що й позовна заява.

У скарзі (по тексту) Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича заявлено клопотання (без зазначення його у прохальній частині апеляційної скарги), в якому скаржник просить суд звернутись до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення статті 56 Конституції України.

Стосовно вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 11 ГПК України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України приймає Пленум Верховного Суду.

Утім заявлене скаржником клопотання за своїм змістом стосується не питання тлумачення положень статті 56 Конституції України та роз`яснення змісту і мети правових норм, яке є загальнообов`язковим для всіх суб`єктів їх застосування і реалізації. Натомість це клопотання спрямоване на вирішення питання встановлення факту порушення суб`єктивного права скаржника - Господарства на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди та захисту цього права, тобто вирішення спору по суті.

Аналіз положень статті 56 Конституції України та статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України дає підстави для висновку про те, що положення статті 56 Конституції України є загальною нормою, якою встановлено право особи на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Водночас, положення Глави 82 "Відшкодування шкоди" ЦК України є спеціальними та визначають у передбачених цією главою випадках підстави та порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Таким чином, апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями ініціювати перед Конституційним Судом України питання офіційного тлумачення норм Конституції України, у зв`язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить довідка про доставку електронного документу (ухвали про призначення справи до розгляду на 29.10.2026) до електронного кабінету позивача.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення позивача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, з огляду на наявність викладеної письмово позиції скаржника, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося 04.10.2022 року за вих. № 136 на адресу Генерального прокурора із заявою про кримінальне правопорушення в якій було в тому числі вказано:

"…Керуючись ст. 8, 40 Конституції України, ст. 55, 56, ст. 214 КПК України прошу:

1. зареєструвати дану заяву в Єдиному реєстрі досудових розслідувань;

2. відкрити кримінальне провадження за ст. 382 КК України відносно службових (посадових) осіб Львівської обласної прокуратури, які зловживаючи посадовим становищем, всупереч інтересів служби, при розгляді моєї заяви про вчинене кримінальне правопорушення ,шляхом умисного не виконання:

- Ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30.07.2020 року по справі № 461/5833/20 порушили права, гарантовані ст. 40 Конституції України, ст. 56 КПК України;

3. Визнати Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича потерпілою стороною у даному кримінальному проваджені;…..".

За результатами розгляду Офіс Генерального прокурора заявнику надав письмову відповідь від 14.10.2022 за № 17/2/1-23711-22 про відсутність підстав для внесення за його заявою відомостей до ЄРДР та роз`яснено порядок оскарження дій та бездіяльності слідчого чи прокурора.

Реалізуючи своє право на захист, позивач звернувся з відповідною скаргою до Печерського районного суду міста Києва.

Відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 757/29611/22-к, уповноважених службових осіб Офісу Генерального прокурора зобов`язано внести до ЄРДР відомості за заявою представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича від 04.10.2022 № 136.

На виконання вказаної ухвали Офісом Генерального прокурора 28.11.2022 до ЄРДР внесено відомості за № 4202200[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, про що повідомлено суд та заявника. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, а здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва - прокурорам Львівської обласної прокуратури.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що в результаті незаконних дій посадових (службових осіб) Офісу Генерального прокурора при розгляді заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.10.2022 року за вих. 136, спричинено приниження ділової репутації, завдано матеріальної та моральної шкоди.

На думку позивача, для відновлення попереднього стану необхідне відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 000 грн, адже на підставі вимог ст. 56 Конституції України дане право на відшкодування моральної шкоди гарантовано та відповідно до вимог ст. 22, 64 Конституції України не може бути обмежене, оскільки основний принцип органів державної влади це виконання вимог законів і в даному випадку посадові (службові) особи Офісу Генерального прокурора грубо порушили права, гарантовані ст. 40 Конституції України та КПК України.

Суд першої інстанції, враховуючи недоведеність факту спричинення позивачу шкоди у розумінні статей 1167, 1174, 1176 ЦК України без установлення усіх складових елементів, необхідних для цивільно-правової відповідальності за наведеними статтями закону, дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, у статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 цього ж Кодексу).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

За загальним правилом, згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 цього ж Кодексу визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №916/1423/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 сформульований висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).

При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

Вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Отже, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві моральної шкоди у цій справі необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Так, позивач звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, посилається на те, що йому було завдано моральну шкоду у розмірі 2 000 000, 00 грн, через несвоєчасне внесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань, однак на підтвердження зазначеного, не надано суду ніяких доказів, а вказане твердження ґрунтується лише на поясненнях та припущеннях позивача.

Фермерським господарством не надано доказів на підтвердження своїх доводів про заподіяння шкоди його іміджу, приниження його ділової репутації.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок дій відповідача було порушено ділові зв`язки позивача, не вказано, які це саме ділові зв`язки, з якими особами, неможливо продовжувати активну підприємницьку діяльність та порушено стосунки з оточуючими людьми, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн відсутні.

Колегія суддів вказує, що позивач не обґрунтував із посиланням на відповідні докази, яким чином дії/рішення відповідача завдали моральної шкоди, принизили ділову репутацію позивача, як юридичної особи, у чому саме полягала неможливість діяльності позивача як юридичної особи та який зв`язок такої неможливості пов`язаний із діями відповідача.

Позивач не зазначив, у чому саме полягала діяльність позивача як юридичної особи, та яким чином вона змінилася (у бік погіршення) у зв`язку з неправомірними діями відповідача.

Суд враховує, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.11.2022 у справі № 757/29611/22-к, зобов`язано уповноважених службових осіб Офісу Генерального прокурора внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості із заяви (повідомлення) представника Фермерського господарства "Бурки Віталія Володимировича" Бурки Валерія Володимировича про вчинення кримінального правопорушення від 04.10.2022 вих. № 136, яке отримано уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора 06.10.2022, та розпочати досудове розслідування з приводу повідомлених даних.

Разом з тим, вказаною ухвалою, дії або бездіяльність Офісу Генерального прокурора протиправними не визнавалися.

Також, позивач зазначає, що діями/бездіяльністю відповідача йому було завдано матеріальної шкоди у розмірі 29 грн, які були витрачені для направлення на адресу Печерського районного суду м. Києва скарги на відповідні порушення.

Проте, такі витрати не є збитками, а відносяться до судових витрат у справі №757/29611/22-к, що розподіляються за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

Тому, підстави для стягнення матеріальної шкоди в розмірі 29,00 грн у даній справі також відсутні.

Також Суд відхиляє доводи скаржника про те, що спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, оскільки сторонами спору у цій справі є юридичні особи, вимога позивача спрямована на захист цивільного права на відшкодування шкоди, відповідно, такий спір за змістом приписів глави 2 ГПК України підлягає вирішенню у господарській юрисдикції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина друга цієї ж статті).

Оскільки при вирішенні спору по суті позивачу відмовлено у позові, а його апеляційна скарга залишена без задоволення із залишенням без змін оскаржуваного рішення, то витрати по сплаті судового збору не підлягають розподілу в силу звільнення позивача від сплати судового збору, що передбачено пунктом 11 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 у справі №910/29/26 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 09.11.2026 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко