Постанова № 141388727 у справі № 910/11550/24 від 09.11.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2026 р. Справа№ 910/11550/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Колесника Р.М.

Демидової А.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026

у справі № 910/11550/24 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Державної податкової служби України

про стягнення 50 502,99 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України про стягнення 50 502, 99 грн., а саме 38 599, 58 грн основного боргу, 8 840, 46 грн процентів річних та 3 062, 95 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами Договору № 3 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 09.03.2021 в частині своєчасної та повної оплати вартості спожитої (купленої) електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі № 910/11550/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 38 599,58 грн заборгованості, 3 062,95 інфляційних втрат, 8 840, 46 грн процентів річних, 3 028,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що свої зобов`язання щодо сплати Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальнику "останньої надії" електричної енергії грошових коштів в сумі 38 599, 58 грн у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Державної податкової служби України утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві. Місцевий господарський суд також зазначив, що факт відсутності надходження коштів від розпорядника бюджетних коштів в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати поставленої електричної енергії. Щодо визначеного сторонами договору розміру відсотків річних суд першої інстанції вказав, що три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних. Водночас, в даному випадку сторони обумовили в пункті 7.4. Комерційної пропозиції (Додаток № 1 до Договору) 15% річних за прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати електричної енергії.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державна податкова служба України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу Державної податкової служби України, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі № 910/11550/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Державної податкової служби України відмовити повністю, розгляд справи здійснювати за участі повноважного представника ДПС.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а висновки місцевого господарського суду такими, що не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені без повного та всебічного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, без належної оцінки доводів та заперечень відповідача, а також із неправильним визначенням предмета доказування у справі. Зокрема скаржник вважає, що суд першої інстанції фактично обмежився констатацією правомірності дій оператора системи розподілу щодо уточнення даних комерційного обліку та зробив висновок про наявність у ДПС заборгованості без дослідження тих юридично значущих обставин, які безпосередньо входили до предмета доказування у цій справі. Також скаржник вважає, що у рішенні місцевого господарського суду відсутня оцінка того, чи підтверджується матеріалами справи правильність самого перерахунку, яким чином уточнені показники комерційного обліку трансформувалися у суму 38 599, 58 грн, чи відповідає ця сума скоригованим даним оператора системи розподілу, а також чи підтверджується такі обставини належними та допустимим доказами. Крім того на думку скаржника поза межами судового дослідження залишилися доводи ДПС про те, що взаєморозрахунки між сторонами за відповідний розрахунковий період були звершені ще у 2021 році, а акти купівлі-продажу електричної енергії, сформовані на підставі наявних на той момент даних комерційного обліку, у тому числі коригувальний акт від 20.12.201 № 16538, були виконані сторонами в повному обсязі. Помилковий висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ДПС основної суми заборгованості зумовив також неправильне вирішення вимог позивача про стягнення 15 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.08.2026 апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі № 910/11550/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Хрипуна О.О., суддів: Демидової А.М., Колесника Р.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі № 910/11550/24, вирішено апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі № 910/11550/24 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

21.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції справа № 910/11550/24 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил статей 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 року № 1344 "Про видачу ліцензій з постачання електричної енергії споживачу ПАТ "АКХЗ", ТОВ "ЕНЕРСВІТ", ТОВ "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", ТОВ "ИНТЕХСЕРВИС", ТОВ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ", ТОВ "КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО", ТОВ "ПЕТ", ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОСТІЛ", ТОВ "ТІС", ТОВ "УКРТРАНСЛІТ", ТОВ "ТД ИРБИС", ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" та МКП "ХМЕЛЬНИЦЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії"

За приписами ст. 1, 64 вказаного Закону постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" призначається на строк до трьох років.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року №1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року.

Законодавством України, зокрема, положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ суворо врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Так, положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 ПРРЕЕ).

Постановою від 14.03.2018 року № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами, та є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку. Зокрема, Правилами затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Відповідно до п.1.1.2 Правил договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - домовленість між постачальником "останньої надії" та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником "останньої надії" за цінами постачальника "останньої надії".

Частиною 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.4.2 Правил вказано, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Згідно п.1.2.9. Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником; у разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції; на вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку (п.3.1.7 Правил).

Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно (п. 3.2.1 Правил).

Положеннями п.3.4.4 Правил визначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником; договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Як вбачається з п. 6.2.6 Правил якщо споживач до моменту його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" не обрав електропостачальника або не забезпечив власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку, адміністратор комерційного обліку в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом внесення змін в одноденний строк до реєстрів точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника "останньої надії" у порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, з одночасним повідомленням операторів системи, споживача та постачальника "останньої надії".

За даними ПАТ "ДТЕК Київські електромережі", на якого було покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (у редакції, яка діяла до 01.07.2024 року), відповідача було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.01.2021 року. Вказане підтверджується листом-повідомленням ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" від 11.01.2021року № 3/01/3/731 про переведення споживача, копія якого наявна в матеріалах справи.

ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" листом № 3/01/21/32103 від 28.10.2022 повідомило позивача про те, що з 01.11.2022 року останнім як постачальником "останньої надії" здійснюватиметься електропостачання споживача - ДПС України.

Пунктом 3.2.1 Правил визначено, що постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх веб-сайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно розроблені на основі типових договорів.

Так, з 27.12.2018 року на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивачем, як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Комерційна пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Додаток №1 до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Верховний Суд у постанові від 20.09.2021 року у справі № 910/8958/20 зазначив, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини 1 статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду від 04.04.2023 року у справі № 905/1791/21, від 19.11.2023 року у справі № 910/11817/22, від 13.02.2024 року у справі № 910/14138/22.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", умови якого відповідач як споживач електроенергії прийняв з урахуванням п. 1.2.9. Правил та комерційної пропозиції.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", положень ПРРЕЕ між Державною податковою службою України (відповідач у справі, споживач за договором) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач у справі, постачальник за договором) було укладено 09.03.2021 року Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір), за умовами п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 1.1 Договору він є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - ДПЗД "Укрінтеренерго" (далі - постачальник) споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 13.1 Договору цей Договір приєднання набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Крім того, сторонами укладено Додаткову угоду № 1 про закупівлю послуг з постачання електричної енергії від 09.03.2021 року до Договору, якою сторони доповнили правочин п.п.2.3, 2.4, 5.17-5.19, а також виклали в новій редакції п. 12.5, 13.1 Договору.

Згідно п. 13.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 09.03.2021 року до Договору "Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2021 року та діє до 31.12.2021 року, а в частині постачання електричної енергії по 31.03.2021 року (включно), але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором."

Вказаний Договір та Додаткова угода № 1 до нього підписані представниками постачальника та споживача і скріплені печатками сторін.

Отже, колегія суддів зазначає, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України, § 3 глави 30 Господарського кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Господарський кодекс України) та Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

За умовами п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) найменування предмета закупівлі: за кодом згідно Національного класифікатора ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (постачання електричної енергії).

Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених п. 3.2 цієї глави.

У відповідності до ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Аналогічні умови забезпечення постачальником гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання передбачені також п.3.2 Договору.

Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальника, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється (п. 3.4 Договору).

Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення передбаченого ПРРЕЕ (п. 3.6 Договору).

Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 09.03.2021 року доповнено договір №3 від 09.03.2021 пунктом 2.4, в якому передбачено, що "обсяг постачання електричної енергії на 01.01.2021-31.03.2021 ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" як оператора системи розподілу/передачі становить: січень 2021 року 284 370 кВт*год, лютий 2021 року 398 147 кВт*год, березень 2021 року 398 147 кВт*год".

У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2 Договору).

Додатковою угодою №1 від 09.03.2021 року доповнено Договір пунктом 5.17, за умовами якого вартість послуг за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.4 цього договору і становить 3 015 834,82 грн., крім того ПДВ 603 166,96 грн., всього з ПДВ 3 619 001,78 грн.

Крім того Додатковою угодою №1 від 09.03.2021 року доповнено Договір пунктом 5.18, згідно якого споживач несе відповідальність за перевищення суми договору та очікуваних обсягів постачання електричної енергії. У разі перевищення вартості договору, визначеної в пункті 5.17 договору або фактичного обсягу споживання електричної енергії понад обсягом, зазначеним в пункту 2.4 договору, в періоді зазначеному в пункті 5 цієї додаткової угоди, Споживач зобов`язаний здійснити закупівлю додаткових послуг з постачання електричної енергії, як товарної продукції, у постачальника "останньої надії".

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8 Договору).

Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За умовами п. 5.10 Договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до пункту 5.10 Договору оплата виставленого постачальником рахунка за Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Також, як встановлено судом, Додатком № 1 до договору є Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", за умовами якої:

- ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживач постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 року №1179 (п. 1.1);

- споживач сплачує 100% вартості від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку… Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних отриманих постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (п. 4.1);

- остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14 (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 4.2);

- акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію Акту купівлі - продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі - продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі - продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал Акту купівлі - продажу у двох примірниках один екземпляр оригіналу Акту купівлі - продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі - продажу в триденний термін повертається на поштву адресу постачальника. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляра Акту купівлі - продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений. Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами Акт купівлі - продажу, оформлений відповідно до умов, визначених у цьому розділі (п. 4.4);

- оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, визначений у Договорі або рахунку. При здійсненні оплати за електричну енергію споживач обов`язково зазначає у призначенні платежу номер, дату рахунку та період, за який здійснюється оплата (пункт 4.5 розділу 4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021).

Докази того, що сторони узгодили інший строк та/або порядок оплати електричної енергії за Договором в матеріалах справи відсутні.

Положеннями статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Оператор системи розподілу (далі ОСР) надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу зобов`язаний, зокрема, при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором; надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Оператором системи розподілу у даних відносинах є ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року № 1411).

Таким чином, позивач отримує всю необхідну інформацію про споживачів, які стали споживачами позивача від ОСР (ПАТ "ДТЕК Київські електромережі"), який зобов`язаний надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, встановлених законодавством, яке регулює діяльність у сфері енергетики.

Відповідно до положень пункту 4.12 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 року № 312.

У період перебування відповідача на постачанні електричної енергії у позивача, як постачальника "останньої надії", зокрема, січень-березень 2021 року, діяла Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 року.

Відтак, обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у період споживання з січня по березень 2021 року було визначено позивачем після отримання від ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" звітів про фактичне споживання електричної енергії за відповідний період.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії відповідачем, отриманих від оператора системи розподілу - ПАТ "ДТЕК Київські електромережі", ДПЗД "Укрінтеренерго" було складено Акти купівлі-продажу електроенергії, а саме: № 004832 від 31.01.2021 року за січень 2021 року на суму 1 014 709,51 грн., згідно якого обсяг спожитої електричної енергії 284 370 кВт*год.; № 009267 від 28.02.2021 року за лютий 2021 року на суму 1 555 221,94 грн. - обсяг спожитої електричної енергії 475 528 кВт*год; № 012414 від 31.03.2021 року за березень 2021 року на суму 1 602 000,28 грн. - обсяг спожитої електричної енергії 436 363 кВт*год.

Відповідно до умов Договору та Комерційної пропозиції на підставі вказаних актів купівлі - продажу позивачем було сформовано рахунки: від 15.02.2021 року № 00[телефон приховано]/08/О01/10729 на суму 1 014 709,51 грн., № 00[телефон приховано]/08/О02/15680 від 16.03.2021 року на суму 1 555 221,94 грн., які було надіслано на електронну адресу Державної податкової служби України post@tax.gov.ua 16.02.2021 року і 27.03.2021 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та оплачено відповідачем в повному обсязі.

В подальшому, 20.12.2021 року сторонами підписано коригувальний акт № 016538 до акту від 31.03.2021 року № 012414 за березень 2021 року (обсяг спожитої електричної енергії - 156 877 кВт*год, загальна вартість - 575 935,63 грн.) та на підставі вказаного позивачем сформовано рахунок №00[телефон приховано]/08/К03/23988 від 20.12.2021 року на суму 1 026 064,65 грн.

Місцевий господарський суд дослідив, що наразі, в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, згідно яких відповідачем здійснено розрахунки з позивачем:

- 19.03.2021 року згідно платіжного доручення від 11.03.2021 року № 408 - грошові кошти в розмірі 1 014 709,51 грн., призначення платежу "оплата за вик. ел.енергії за 02.2021; дог. №3 від 09.02.21; дод.уг.1 від 09.03.21; акт №004832 від 09.03.21";

- 23.03.2021 року згідно платіжного доручення від 22.03.2021 року № 1590 - грошові кошти в розмірі 1 555 221,94 грн., призначення платежу "оплата за вик. ел.енергії за 01.2021; дог. №3 від 09.02.21; дод.уг.1 від 09.03.21; акт №009267 від 28.02.21";

- 24.12.2021 року згідно платіжного доручення від 22.12.2021 року № 5325 - грошові кошти в розмірі 1 026 064,65 грн., призначення платежу "оплата за вик. ел.енергії за 03.2021; дог. №3 від 09.02.21; дод.уг.1 від 09.03.21; акт №016538 від 20.12.21".

Також, в матеріалах справи наявний лист №10435/6/99-00-01-02-06 від 11.05.2021 року відповідно до якого Державна податкова служба України звернулася до ДПЗД "Укрінтергенерго" щодо необхідності уточнення обсягів спожитої відповідачем у березні 2021 року електричної енергії.

Позивач в свою чергу у відповідь на вказаний лист, листом №44/09-7215/ПОН від 21.05.2021 року повідомив про опрацювання вказаного вище звернення.

Вказане звернення відповідача було направлено позивачем листом від 27.07.2021 року № 44/10-7640 до ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" для розгляду по суті, оскільки останній є оператором систем розподілу і передачі спожитої електричної енергії, яка поставляється постачальником "останньої надії". Копія вказаного листа направлена до Державної податкової служби України.

ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" листом №3/01/5/30258 від 14.10.2022 повідомило позивача, що в березні 2021 року зі споживача ДПС України (ЄДРПОУ 43005393) було помилково знятий обсяг у розмірі 10 514 кВт*год, на підставі чого надано коригування в бік збільшення на такий самий обсяг.

В подальшому, позивачем 23.02.2023 року за №44/10-617/ПОН направлено на адресу відповідача супровідний лист з коригувальним актом від 31.01.2023 №32849 до акту від 20.12.2021 № 16538 купівлі-продажу електроенергії за березень 2021 року на суму 1 064 664,23 грн. - обсяг спожитої електричної енергії 290 000 кВт*год, відповідний рахунок №00[телефон приховано]/08/К03/40375 від 08.02.2023 року на суму 38 599,58 грн. та вищезазначений лист ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" №3/01/5/30258 від 14.10.2022 року.

Відповідно до положень пункту 4.14 Правил платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам, зокрема електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії.

Положеннями пункту 4.3. Комерційної пропозиції встановлено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2 Комерційної пропозиції. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначений лист був надісланий 23.02.2023 року на електронну адресу Державної податкової служби України [пошта прихована], що підтверджується відповідною роздруківкою.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, заперечень щодо загального обсягу фактично спожитої електричної енергії за період січень - березень 2021 року в обсязі, який визначений на підставі даних комерційного обліку оператора системи розподілу на об`єктах споживача (відповідача), а також її вартості за вказаними актами та рахунками, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаних актах та рахунках, з боку споживача не надано.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПЗД "Укрінтернерго" як постачальником виконано прийняті на себе зобов`язання з продажу електричної енергії у відповідності до умов Договору в обсягах та на суму, зазначену в вищезазначених рахунках та актах, а відповідачем, у свою чергу, придбано у позивача вироблену електричну енергію у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з вимогами підпункту 2 та підпункту 6 пункту 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або договором.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з невиконанням зобов`язань з оплати поставленої електричної енергії за Договором та з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою №44/11-006728 від 11.01.2024 року, яка разом з рахунками та актами купівлі - продажу була направлена на електронну адресу відповідача та доставлена останньому 15.01.2024, що підтверджується копією електронного повідомлення на офіційні електронні адреси Державної податкової служби України.

Втім, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом першої інстанції, свої зобов`язання щодо сплати Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальнику "останньої надії" електричної енергії грошових коштів в сумі 38 599, 58 грн у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Державної податкової служби України утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Щодо доводів скаржника, що суд першої інстанції фактично обмежився констатацією правомірності дій оператора системи розподілу щодо уточнення даних комерційного обліку, відсутності оцінки того, чи підтверджується матеріалами справи правильність самого перерахунку, яким чином уточнені показники комерційного обліку трансформувалися у суму 38 599, 58 грн, чи відповідає ця сума скоригованим даним оператора системи розподілу, а також чи підтверджується такі обставини належними та допустимим доказами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії та Кодексу комерційного обліку електричної енергії дані комерційного обліку використовуються для визначення фактичних обсягів електричної енергії та проведення відповідних фінансових розрахунків.

Відповідно до пункту 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Спірним Договором від 09.03.2021 року № 3 (в редакції додаткової угоди №1 від 09.03.2021 року) передбачено безумовний обов`язок відповідача сплати надмірне (понад прогнозовані обсяги) споживання електричної енергії, яка була йому надана постачальником "останньої надії".

При цьому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки формування актів та рахунків і, відповідно, їх коригування, здійснюється на підставі звітів ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" (оператор систем розподілу), про розмір фактично спожитої електричної енергії, за наявності у матеріалах справи звітів останнього, у суду відсутні підстави вважати коригування проведені позивачем незаконними та безпідставними, як про це заявляє скаржник.

Також, суд першої інстанції вірно звернув увагу на факт сплати відповідачем першого відкоригованого рахунку на березень 2021 року, з огляду на що відхилив заперечення відповідача з посиланням на недійсність другого коригувального акту й рахунку.

Згідно п. 13.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 09.03.2021 року до Договору "Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2021 року та діє до 31.12.2021 року, а в частині постачання електричної енергії по 31.03.2021 року (включно), але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором."

Отже, сам по собі той факт, що між сторонами вже відбулися певні розрахунки, не означає неможливості подальшого коригування таких розрахунків, якщо після цього отримано належні уточнені дані комерційного обліку.

Таким чином, твердження скаржник про те, що здійснене у 2021 році коригування нібито остаточно припинило будь-яку можливість подальшого уточнення обсягів електричної енергії, не ґрунтується ані на умовах договору, ані на спеціальному законодавстві.

Колегія суддів також зазначає, що з наявного в матеріалах справи звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпустку електричної енергії за точками обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" встановлено, що по відповідачу - Державній податковій службі України було надано послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.01.2021 по 31.03.2021, що не оспорюється відповідачем.

Отже, доказова конструкція позивача складається не з одного документа, а з послідовного ланцюга: дані комерційного обліку ОСР > звіти щодо фактичного корисного відпуску за точками комерційного обліку > формування постачальником актів і рахунків > направлення та отримання їх споживачем > подальше повторне підтвердження ОСР тих самих місячних обсягів.

Такий спосіб доказування загалом відповідає нормативно визначеній моделі розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії.

Аналогічний підхід щодо механізму формування розрахункових документів постачальником «останньої надії» підтверджується практикою Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2026 у справі № 922/922/24 при дослідженні умов договору ПОН та комерційної пропозиції зазначено, що обсяг фактично спожитої електричної енергії визначається оператором системи, який виконує відповідні функції комерційного обліку, а постачальник після отримання таких даних формує акт купівлі-продажу.

Підтвердженням значення даних комерційного обліку є й актуальна практика Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У постанові від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23 Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з того, що сформовані відповідно до законодавства дані комерційного обліку є підставою для визначення фактичних обсягів виробленої, відпущеної та купленої електричної енергії і проведення фінансових розрахунків між учасниками ринку. Водночас Об`єднана палата наголосила, що такі дані можуть уточнюватися в разі надходження нової чи скоригованої інформації.

Наведений висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформульований щодо іншого сегмента ринку електричної енергії, тому колегія суддів не переносить його механічно на правовідносини сторін даної справи. Однак він підтверджує загальний принцип: для розрахунків вирішальним є зміст належним чином сформованих даних комерційного обліку, а не обов`язкова наявність у судовій справі одного певного паперового документа з конкретною назвою.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати фактично поставлених обсягів електричної енергії відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у сумі 38 599,58 грн. за поставлену електроенергію за вказаним Договором правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Щодо нарахуванню позивачем до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та п. 7.4. Договору 8 840,46 грн. 15% річних за період 03.03.2023 - 10.09.2024 та 3 062,95 грн. втрат від інфляції за період березень 2023-липень 2024, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник не наводить самостійного контррозрахунку зазначених сум та не заперечує арифметичний алгоритм їх обчислення як такий. Його заперечення мають переважно похідний характер, а саме, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ДПС основної суми заборгованості зумовив також неправильне вирішення вимог позивача про стягнення 15 % річних та інфляційних втрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу у сумі 38 599,58 грн. за поставлену електроенергію, похідний характер заперечень скаржника сам по собі не дає підстав для відмови у застосуванні наслідків прострочення грошового зобов`язання.

Водночас, зважаючи на значний розмір додаткових нарахувань, колегія суддів вважає необхідним окремо перевірити правову підставу застосування 15 % річних, момент виникнення прострочення та правильність розрахунку обох складових відповідальності.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Спеціальні наслідки прострочення саме грошового зобов`язання встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Саме таке диспозитивне правило щодо розміру процентів закріплене законодавцем.

Таким чином, закон безпосередньо допускає встановлення договором розміру процентів річних, відмінного від 3 %.

У даній справі такий інший розмір процентів був прямо передбачений умовами договору.

За умовами пункту 7.4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 року споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний крім оплати штрафних санкцій та збитків сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 % річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Таким чином, застосування позивачем ставки 15 % річних не є довільною зміною встановлених законом 3 % та не є окремою штрафною санкцією, розмір якої самостійно визначений кредитором після виникнення прострочення. Це погоджений умовами договору інший розмір процентів річних у розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Правова природа інфляційних втрат та процентів річних за статтею 625 Цивільного кодексу України неодноразово роз`яснювалася Великою Палатою Верховного Суду.

Так, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нарахування інфляційних втрат та процентів річних на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та способом захисту майнового права й інтересу кредитора: інфляційна складова компенсує знецінення грошових коштів, а проценти неналежне виконання боржником грошового зобов`язання.

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду також сформулювала висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних є додатковим (акцесорним) до основного грошового зобов`язання, залежить від нього та поділяє його юридичну долю. Цей висновок надалі застосований Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Тому встановлення колегією суддів існування основного невиконаного грошового зобов`язання є необхідною, але не єдиною передумовою для стягнення передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України сум: додатково необхідно визначити момент початку прострочення та перевірити правильність нарахувань.

Щодо моменту виникнення прострочення колегія суддів виходить з умов договору та Комерційної пропозиції.

За пунктом 5.10 договору оплата рахунку має бути здійснена у строки, визначені рахунком, але строк для оплати не може бути меншим ніж п`ять робочих днів з дня отримання рахунку споживачем.

Позивачем 23.02.2023 року за №44/10-617/ПОН направлено на адресу відповідача супровідний лист, зокрема з рахунком №00[телефон приховано]/08/К03/40375 від 08.02.2023 року на суму 38 599,58 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначений лист був надісланий 23.02.2023 року на електронну адресу Державної податкової служби України [пошта прихована], що підтверджується відповідною роздруківкою.

П`ять робочих днів після його отримання спливли 02.03.2023, а тому з 03.03.2023 невиконане грошове зобов`язання є простроченим.

Саме такі початкові дати використані ДПЗД «Укрінтеренерго» у розрахунку 15 % річних та інфляційних втрат.

У такий спосіб, твердження скаржника про неможливість установити момент виникнення прострочення матеріалами справи спростовується.

З огляду на викладене вище, колегія суддів, здійснивши перевірку нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір останніх відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних та втрат від інфляції правомірно задоволені в заявленому позивачем розмірі, а саме 8 840, 46 грн процентів річних та 3 062, 95 грн втрат від інфляції.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі №910/11550/24, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державної податкової служби України не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі № 910/11550/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі № 910/11550/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11550/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Р.М. Колесник

А.М. Демидова