Постанова № 141388957 у справі № 13/5025/2136/11 від 05.11.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Справа № 13/5025/2136/11

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Дехтярук І.А.

за участю представників:

апелянта: Щавінська Т.А.

арбітражний керуючий: Побережний В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької областi, постановлену 03.06.2026 суддею Вибодовським О.Д. у м. Хмельницький (повний текст ухвали складено 04.06.2026) у справі № 13/5025/2136/11

за заявою Закритого акціонерного товариства "Агромаш"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у даній справі затверджено звіт ліквідатора ЗАТ "Агромаш" арбітражного керуючого Побережного В.Т. про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора боржника у справі № 13/5025/2136/11 за період з 22.12.2022 по 31.12.2025 пропорційно кредиторським вимогам у розмірі 795484 грн; стягнуто, серед іншого, з Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Побережного В.Т. 308568, 24 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі № 13/5025/2136/11.

Не погоджуючись із таким процесуальним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у затвердженні звіту ліквідатора ЗАТ "Агромаш" арбітражного керуючого Побережного В.Т., з урахуванням уточнення про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора боржника у даній справі за період з 22.12.2022 по 31.12.2025 пропорційно кредиторським вимогам у розмірі 795484 грн та відмовити у стягненні з управління на користь арбітражного керуючого 308568, 24 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі № 13/5025/2136/11.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не досліджено обставини справи, порушено норми матеріального права, що призвело до винесення необґрунтованого рішення. Зазначає, що судом першої інстанції застосовано норми КУзПБ без урахування висновку щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного суду від 15.05.2018 у справі № 29/5005/486/2012, від 26.10.2021 у справі № 4/42-Б(906/1210/20). Управління вказує на відсутність підстав для покладення обов`язку з оплати грошової винагороди ліквідатора на кредиторів, оскільки такого джерела оплати послуг арбітражного керуючого не передбачено чинним законодавством, а ГУ ДПС у Хмельницькій області, у свою чергу, не схвалювало звіту по нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі № 13/5025/2136/11; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Від арбітражного керуючого Побережного В.Т. на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити останню.

Арбітражний керуючий Побережний В.Т. вимоги скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив останню залишити без задоволення.

Інші учасники провадження явку уповноважених представників не забезпечили, про час та дату засідання були належним чином повідомлені.

Згідно ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши в судовому засіданні арбітражного керуючого та представника скаржника, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.11.2011 порушено провадження у справі про санацію боржника його керівником з урахуванням особливостей, передбачених ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду від 19.12.2011 відкрито процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією - керівника боржника Жиловського Я.А., а розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Іващука В. А. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про санацію боржника розміщене в державному друкованому органі - газеті "Урядовий кур`єр" від 28.01.2012.

Ухвалою від 09.04.2012 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів, призначено перші збори кредиторів, а також призначено судове засідання щодо вирішення питання про затвердження плану санації, укладання мирової угоди чи відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою суду першої інстанції від 29.05.2012 боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором - арбітражного керуючого Іващука В. А.

Ухвалою суду від 20.10.2015 припинено повноваження арбітражного керуючого - ліквідатора Іващука В.А. та звільнено його від виконання обов`язків ліквідатора товариства; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Побережного В.Т.

Ухвалою суду від 22.12.2021 відсторонено арбітражного керуючого Побережного В.Т. від виконання повноважень ліквідатора ЗАТ "Агромаш" та призначено ліквідатором товариства арбітражного керуючого Білика В.А.

Ухвалою суду від 22.12.2022, зокрема відсторонено арбітражного керуючого Білика В.А. від виконання повноважень ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Побережного В.Т.

03.02.2026 арбітражним керуючим Побережним В.Т. до суду першої інстанції було подано для розгляду та затвердження ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора про проведену роботу під час ліквідаційної процедури банкрута, а також звіт про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора під час ліквідаційної процедури у справі № 13/5025/2136/11 за період з 22.12.2022 по 31.12.2025 у розмірі 795484 грн.

04.02.2026 ліквідатор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку ліквідаційної процедури у даній справі до 31.03.2026, з метою розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвалою суду першої інстанції від 05.02.2026 задоволено клопотання ліквідатора Побережного В.Т. про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора у справі № 13/5025/2136/11; продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноваження ліквідатора Побережного В.Т. до 31.03.2026 включно.

19.03.2026 до суду від ліквідатора надійшов звіт про нарахування грошової винагороди, а 24.03.2026 останній надіслав доповнення до звіту за № 18 від 03.02.2026 про нарахування грошової винагороди.

22.05.2026 ліквідатор надіслав до суду уточнення до звіту № 17 від 03.02.2026 про проведену роботу під час ліквідаційної процедури ЗАТ "Агромаш". Цього ж дня від ліквідатора надійшло уточнення до звіту № 18 від 03.02.2026 про нарахування та виплату грошової винагороди у даній справі.

Згідно ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Відтак, сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів чи комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку. А отже, звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а звіт за підсумками судових процедур (розпорядження майном, санації, ліквідації та інших) - затверджений господарським судом.

Як зазначено вище, арбітражним керуючим Побережним В.Т. подано до суду звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута, з урахуванням уточнення до звіту від 22.05.2026, за період з 22.12.2022 по 31.12.2025 у розмірі 795484 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний запит-повідомлення, у якому на розгляд комітету кредиторів поставлено питання щодо розгляду балансу та звіту ліквідатора про проведену роботу під час ліквідаційної процедури банкрута, а також питання з приводу розгляду звіту про нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень ліквідатора банкрута та долучено проект рішення зборів комітету кредиторів. У вказаному запиті-повідомленні ліквідатором також зазначено, що у разі згоди із запропонованим рішенням учасник опитування (кредитор) підписує проект рішення та надсилає його протягом 15 днів з дня отримання запиту, до 15.01.2026. Також до запиту ліквідатором долучено: ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора; проект рішення зборів комітету кредиторів; звіт про нарахування грошової винагороди.

Відповідні матеріали по опитуванню були направлені членам комітету кредиторів, зокрема надсилання вказаного запиту-повідомлення підтверджується роздруківками повідомлень надісланих електронною поштою членам комітету кредиторів, а також фіскальними чеками, долученими до матеріалів звіту.

У звіті ліквідатором зауважено, що на його адресу від Головного Управління ДПС в Хмельницької області надійшло повідомлення за № 244/6/22-01-13-02-10 від 07.01.2026, у якому управління повідомило, що з приводу схвалення звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу голосує "за", а щодо звіту про нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень ліквідатора банкрута - "проти". Також ліквідатором у звіті зазначено про те, що від інших кредиторів повідомлень не надходило.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд зробив вірне посилання на те, що КУзПБ не містить заборони винесення на затвердження господарського суду звіту про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат у разі його не схвалення комітетом кредиторів, а отже не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно.

Із поданого арбітражним керуючим Побережним В.Т. звіту про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі № 13/5025/2136/11, з урахуванням поданого уточнення до звіту про нарахування грошової винагороди вбачається, що сума основної грошової винагороди ліквідатора складає 795484 грн за період з 22.12.2022 по 31.12.2025, тобто відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 30 КУзПБ із розрахунку трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції грошової винагороди за вказаний період, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість та арифметичну коректність.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про затвердження звіту арбітражного керуючого Побережного В.Т. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ЗАТ "Агромаш" по справі про банкрутство № 13/5025/2136/11 за період з 22.12.2022 по 31.12.2025 на загальну суму 795484 грн.

Разом з тим, як зазначено вище, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою постановив покласти на кредиторів витрати арбітражного керуючого Побережного В.Т. у справі № 13/5025/2136/11, зокрема грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора та ліквідаційної процедури, з урахуванням принципу пропорційності грошових вимог кредиторів по справі.

Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що використання примусової праці забороняється; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. ст. 12, 30 КУзПБ, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.

Невиплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів та суперечить ст. 43 Конституції України.

Разом з цим, КУзПБ передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, при цьому Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі.

Матеріалами справи стверджується, що ліквідатором було подано низку поточних звітів (вх. № 05-06/289/23 від 10.03.2023, вх.№ 05-06/583/23 від 17.05.2023, вх.№ 05-06/1234/23 від 03.11.2023, вх.№ 05-06/148/25 від 31.01.2025, вх.№ 05-06/1673/25 від 05.09.2025, вх.№ 05-06/698/25 від 24.04.2025, вх.№05-06/1245/25 від 03.07.2025, вх.№05-06/1527/25 від 14.08.2025, вх.№ 05-06/2194/25 від 06.11.2025, вх.№ 05-06/283/26 від 03.02.2026) про виконану роботу в процесі здійснення ліквідаційної процедури банкрута.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту не виконання ліквідатором в ході здійснення ліквідаційної процедури вимог, передбачених КУзПБ.

Заявлена до оплати ліквідатором сума нарахована із розрахунку трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, тобто складає передбачений та встановлений ст. 30 КУзПБ розмір, а саме мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого за весь період виконання останнім обов`язків ліквідатора у справі № 13/5025/2136/11.

Згідно ч. 2 ст. 30 КУзПБ, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Окрім того, з поданого звіту ліквідатора вбачається, що фінансово-господарський стан підприємства характеризується ознаками стійкої неплатоспроможності, що свідчить про відсутність можливості відновлення платоспроможності підприємства, нездійснення підприємством господарської діяльності та відсутність активів тощо.

Матеріалами справи стверджується, що про усі вжиті заходи, які здійснювались ліквідатором Побережним В.Т. під час виконання ним обов`язків ліквідатора у справі №13/5025/2136/11, зокрема щодо пошуку майна банкрута та отриману інформацію від правореєструючих органів про відсутність майна на праві власності за банкрутом, яке б дозволило здійснити погашення вимог кредиторів, звітувалось ліквідатором як суду першої інстанції, так і комітету кредиторів за допомогою інформації, відображеної у поточних звітах.

Судова колегія також констатує, що вжиті ліквідатором заходи, поданий звіт ліквідатора, отримана інформація від реєструючих органів, банківських установ, а також ліквідаційних баланс засвідчили про відсутність майнових активів (майно та майнові права, грошові кошти) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, а відтак відсутні кошти для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого в повному обсязі. Наявність понесених витрат підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (ч. 14 ст. 39 КУзПБ), а тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника. Кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у порядку ст. 45 КУзПБ, припинивши свою участь у процедурі неплатоспроможності як учасники провадження. Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого. Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до ч. 2 ст. 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.

Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та ст. 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

Судами встановлено, що під час ліквідаційної процедури ліквідатором було вчинено усі необхідні дії та виконано усі обов`язки, покладені на нього КУзПБ, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ліквідатором при здійсненні ліквідаційної процедури не виконано вимоги, передбачені Кодексом.

Окрім того, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом також вірно зауважено про те, що саме до повноважень комітету кредиторів КУзПБ віднесено можливість у будь-який час ініціювати розгляд питання про припинення повноважень діючого ліквідатора з підстав неналежного виконання або невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків та компетенцію та клопотати перед судом про необхідність призначення нового ліквідатора. Кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди.

Однак, будь-яких рішень комітету кредиторів про визнання неналежними чи неправомірними дій ліквідатора, або поданих до суду скарг на дії/бездіяльність ліквідатора банкрута або інших обставин, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх повноважень з метою затягування розгляду справи про банкрутство матеріали справи не містять.

Як передбачено нормами КУзПБ, визначення джерела оплати послуг розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Кредитори, які очікують на результат діяльності арбітражного керуючого, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий, в свою чергу, правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, а оплата грошової винагороди, у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел, має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника. За відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої ст. 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу платності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів ст. 43 Конституції України та ст. 30 КУзПБ.

Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (ч. 14 ст. 39 КУзПБ), а отже основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника. Водночас, беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) має обов`язки, пов`язані із здійсненням провадження у справі. Ухвалою суду на такого кредитора можуть покладатися відповідні судові витрати щодо оплати послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого тощо.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.

Разом з тим, як вказано вище, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Той факт, що не сформовано ліквідаційну масу, а також, що кредиторами не створено відповідного грошового фонду, право на утворення якого передбачено попередніми законодавчими актами, що регулювали процедуру ліквідації банкрута, так і чинним КУзПБ, не звільняє кредиторів від обов`язку платити арбітражному керуючому за виконання роботи (позиція Верховного Суду у справі № 918/454/18 від 16.07.2020).

З огляду на викладене вище, відмінність боржників, яка виражається у різному статусі юридичних та фізичних осіб і застосування до них різних процедур, передбачених КУзПБ, жодним чином не може нівелювати право арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди та на відшкодування його витрат, що й підкреслено у правових висновках Верховного Суду викладених в постановах від 24.04.2018 у справі № 910/2923115-г, від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, від 16.04.2019 у справі № 914/2458/16, від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15.

Судом зауважується, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора про проведену роботу, при цьому, як зазначено в вказаній ухвалі представник ГУ ДПС у Хмельницькій області підтримав затвердження звіту ліквідатора про проведену роботу.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неможливість виконання покладеного на нього обов`язку з оплати основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого у зв`язку з обмеженим фінансуванням контролюючого органу в умовах воєнного стану, оскільки такі доводи не ґрунтуються на положеннях КУзПБ та суперечать усталеній практиці Верховного Суду.

Як зазначено вище, статтею 30 КУзПБ обумовлено, що арбітражний керуючий виконує свої повноваження за грошову винагороду, а законодавством визначено джерела її виплати та відшкодування понесених ним витрат.

При цьому КУзПБ не передбачає можливості звільнення кредитора від участі у покритті витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, з огляду на його правовий статус, майновий стан чи джерела фінансування.

Зокрема, у постанові від 06.11.2023 у справі № 916/956/13 Верховний Суд зазначив, що відповідно до вимог КУзПБ визначення джерела оплати послуг розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Отже, сам по собі факт того, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області є органом державної влади, фінансування якого здійснюється за рахунок бюджетних коштів, не створює для нього правових підстав для звільнення від участі у розподілі витрат на оплату послуг арбітражного керуючого.

Посилання скаржника на суттєве обмеження бюджетного фінансування податкових органів в умовах воєнного стану також не змінює правової природи відповідних правовідносин, оскільки питання визначення джерела покриття витрат арбітражного керуючого врегульоване спеціальним законодавством про банкрутство та не поставлене законодавцем у залежність від наявності у кредитора відповідних бюджетних асигнувань.

Інше тлумачення наведених положень фактично означало б запровадження не передбаченої законом пільги для окремої категорії кредиторів, що призводило б до необґрунтованого перекладення частини витрат на інших учасників провадження або безпосередньо на арбітражного керуючого.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання управління на те, що покладення відповідних витрат на кредиторів, зокрема державний орган, нівелює мету інституту банкрутства та створює додатковий фінансовий тягар для держави, адже здійснення процедури банкрутства передбачає не лише реалізацію права кредиторів на задоволення їхніх грошових вимог, а й необхідність забезпечення належного функціонування самого механізму неплатоспроможності, невід`ємною складовою якого є професійна діяльність арбітражного керуючого.

Водночас кредитори, беручи участь у процедурі банкрутства та користуючись її правовими механізмами, не можуть бути звільнені від пов`язаних із нею витрат виключно з мотивів особливостей свого правового статусу або джерел фінансування.

При цьому, покладення відповідних витрат пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог забезпечує справедливий розподіл фінансового тягаря між усіма кредиторами та відповідає принципу пропорційності, на якому ґрунтується порядок участі кредиторів у процедурі банкрутства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини не є передбаченими законодавством підставами для звільнення останнього від участі у покритті витрат на оплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а тому не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині.

Стосовно посилань скаржника на практику Верховного Суду, відповідно до якої оплаті підлягає виключно фактично виконана арбітражним керуючим робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала відповідна процедура банкрутства, колегія суддів зазначає, що наведені правові висновки спрямовані на забезпечення обґрунтованості визначення розміру грошової винагороди арбітражного керуючого та необхідності перевірки господарським судом фактично вчинених ним дій, їх обсягу, необхідності та відповідності покладеним на нього повноваженням. Водночас зазначена правова позиція не означає, що сама по собі тривалість ліквідаційної процедури є підставою для зменшення грошової винагороди арбітражного керуючого або відмови в її оплаті за відповідний період, якщо протягом такого періоду ним належним чином здійснювалися передбачені законодавством заходи ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції досліджено звіт арбітражного керуючого, перевірено здійснені ним заходи в межах ліквідаційної процедури та встановлено виконання останнім покладених на нього КУзПБ повноважень. Водночас скаржником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про невчинення арбітражним керуючим необхідних ліквідаційних заходів, безпідставне зволікання з їх проведенням, дублювання відповідних дій або нарахування винагороди за періоди, протягом яких повноваження фактично не здійснювалися.

Відтак, правові висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки фактичні обставини, що зумовлюють необхідність критичної оцінки нарахованої винагороди, у цій справі відсутні.

Враховуючи усе викладене, судова колегія вважає законним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення основної грошової винагороди в розмірі, заявленому ліквідатором, зокрема з Головного управління ДПС у Хмельницькій області в сумі 308568, 24 грн.

В силу ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області, судова колегія дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню, оскільки наведені управлінням аргументи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, за таких обставин, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі № 13/5025/2136/11 слід залишити без змін.

За результатами розгляду апеляційної скарги у даній справі, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року у справі № 13/5025/2136/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Справу № 13/5025/2136/11 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено "10" листопада 2026 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Петухов М.Г.