Постанова № 141389012 у справі № 922/3540/25 від 05.11.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Харків Справа № 922/3540/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" (вх.№2040 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.09.2026 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О., ухвалу складено та підписано 21.09.2026) у справі №922/3540/25

за позовом Харківської обласної ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А", селище Бабаї, Харківський район, Харківська область,

про зобов`язання звільнити частину покрівлі, стягнення 304 618,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2026 у справі №922/3540/25 у задоволенні заяви боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив з того, що факт демонтажу рекламного щита у 2022 році сам по собі не підтверджує повного виконання рішення суду у частині звільнення орендованого майна, оскільки після демонтажу рекламної конструкції залишилися елементи, належність яких боржнику не заперечується останнім у листах від 28.05.2026, 03.06.2026 та 07.07.2026, а належних та допустимих доказів фактичного повернення орендованого майна за актом приймання-передачі суду не надано. При цьому стягувач у запереченнях на заяву боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зазначив, що підписання актів приймання-передачі до повного демонтажу кріплень рекламних конструкцій не відповідає інтересам обласної ради, оскільки залишені конструкції погіршують естетичний стан пам`ятки архітектури, в зв`язку з чим суд констатував, що фактично рішення суду в частині звільнення та повернення орендованого майна не виконане. Посилання боржника у заяві на неможливість демонтажу залишків кріплень рекламних конструкцій ТОВ "Інвол А" з покрівлі будівлі у зв`язку з її пошкодженням та обов`язок власника (стягувача) здійснити капітальний ремонт покрівлі пам`ятки архітектури, належними та допустимими доказами не підтверджені. Суд наголосив, що в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника внаслідок його добровільного виконання боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, а також дослідження доказів, які свідчать про можливу зміну таких обставин, із прийняттям відповідних висновків у межах цього провадження не здійснюється. Намагання боржника довести у заяві відсутність обов`язку щодо демонтажу залишків кріплень рекламних конструкцій шляхом власного (суб`єктивного) тлумачення умов договору оренди від 12.04.2019 № 376Н та змісту рішення суду фактично спрямовані на переоцінку доказів і встановлених судом обставин справи, що суперечить вимогам статей 18, 326, 328 ГПК України та принципу обов`язковості судових рішень. Судом не встановлено передбачених частиною другою статті 328 ГПК України підстав для визнання наказу Господарського суду Харківської області від 22.05.2026 у справі № 922/3540/25 таким, що не підлягає виконанню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить за наслідками розгляду апеляційної скарги по суті - скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.09.2026 у справі № 922/3540/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" від 05.09.2026 і визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Харківської області від 22.05.2026 у справі № 922/3540/25 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" (ідентифікаційний код 42583345) звільнити частину покрівлі площею 22,5 м.кв. будівлі літ. "А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харкові, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", та повернути зазначене майно Харківській обласній раді (ідентифікаційний код 24283333) за актом приймання-передачі; судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покласти на стягувача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

-рішенням, що набрало законної сили, встановлено: майна ТОВ «Інвол А» на об`єкті оренди немає, а порушення відповідача полягає лише у неоформленні акту повернення. Саме ці обставини стали однією з підстав для зменшення неустойки на 50 %. Рішення стягувач не оскаржив. В ухвалі суд дійшов протилежного висновку: на об`єкті є майно боржника («елементи, належність яких боржнику не заперечується»), і через це рішення в частині звільнення майна не виконане. Таким чином суд переглянув обставину, встановлену рішенням у цій самій справі;

-резолютивна частина рішення від 02.03.2026 не покладає на ТОВ «Інвол А» обов`язку демонтувати закладні елементи, виконувати будівельно-монтажні роботи на покрівлі пам`ятки чи приводити покрівлю в інший стан. Позовних вимог про це стягувач не заявляв, і суд їх не розглядав. Вимогу демонтувати закладні стягувач уперше висунув лише на стадії виконання (листи від 22.07.2026 № 01-37/2108 та від 31.07.2026 № 01 43/2195);

-закладні металеві елементи кріплення, вмонтовані в несучу стіну та конструкції покрівлі, фізично з`єднані з будівлею, і вилучити їх можна лише шляхом механічного втручання в матеріал стін і покрівлі. За своєю правовою природою вони є складовою частиною будівлі (ст. 187 ЦК України) або невід`ємним поліпшенням об`єкта оренди у розумінні п. 4.1 договору;

-обов`язок «звільнити частину покрівлі» за рішенням суду (з урахуванням п. 4.1 договору) не охоплює демонтажу закладних елементів. Належні орендарю рухомі речі (рекламний щит) з об`єкта оренди вилучено ще у 2022 році, що й зафіксовано рішенням від 02.03.2026.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Харківська обласна рада звернулася до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А", в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, просив суд:

1. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" звільнити частину покрівлі площею 22,5 м.кв. будівлі літ. "А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", та зобов`язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" заборгованість з орендної плати за договором оренди комунального майна від 12 квітня 2019 року № 376 Н на загальну суму 304 618,75 грн, з яких: 61 022,77 грн сума заборгованості з орендної плати за період з 01.03.2022 по 03.10.2023, 243 595,98 грн неустойка за період з 04.10.2023 по 30.09.2025 на користь позивача до обласного бюджету (р/р [рахунок приховано] в Казначействі України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК Харківської області, Харківська МТГ, код ЄДРПОУ 37874947, код класифікації бюджету - 22080400).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/3540/25 зменшено розмір неустойки на 50%. Позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" звільнити частину покрівлі площею 22,5 м.кв. будівлі літ. "А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", та зобов`язати повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" на користь Харківської обласної ради до обласного бюджету заборгованість з орендної плати за договором оренди комунального майна від 12 квітня 2019 року № 376 Н в розмірі 61 022,77 грн за період з 01.03.2022 по 03.10.2023 та неустойку за період з 04.10.2023 по 30.09.2025 в сумі 121 797,99 грн, а також судовий збір в сумі 6 077,83 грн. В іншій частині позову щодо стягнення 121 797,99 грн неустойки - відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/3540/25 у частині задоволення позовних вимог Харківської обласної ради, прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Харківській обласній раді.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/3540/25.

22.05.2026 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/3540/25 Господарським судом Харківської області стягувачу видано відповідні накази.

18.06.2026 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пархоменко Наталією Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81298438 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 22.05.2026 у справі №922/3540/25.

05.09.2026 через систему Електронний суд боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" подав заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в якій останній просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Харківської області у справі № 922/3540/25 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" звільнити частину покрівлі площею 22,5 м.кв. будівлі літ. "А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", та зобов`язання повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі.

В обґрунтування заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню боржник посилається на те, що згідно реєстру пам`яток історії та монументального мистецтва м. Харкова будівля, розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37, є історичною пам`яткою місцевого значення (охоронний № 13, рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих № 61 від 25.01.1972 року).

Рекламний щит боржника, розміщений останнім на покрівлі вказаної будівлі на підставі договору оренди № 376Н, був демонтований працівниками КП "Міськелектротранссервіс" в ході проведення робіт по ліквідації наслідків ракетного удару по площі Свободи у місті Харкові, що підтверджується листом КП "Міськелектротранссервіс" № 154/25 від 15.12.2025.

28 травня 2026 року боржник звернувся до балансоутримувача з листом № 28/05/2026, в якому, посилаючись на неможливість демонтажу несучих та закладних елементів, просив погодити повернення орендованого майна без демонтажу залишків несучих та закладних елементів об`єктів оренди.

У відповідь листом від 29 травня 2026 року балансоутримувач повідомив боржника про те, що він не заперечує щодо прийняття на баланс залишків конструкцій та елементів, розміщених на покрівлі та фасадних частинах будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37. Одночасно повідомив, що питання щодо технічного стану зазначених конструкцій, можливості їх подальшої експлуатації, демонтажу, ремонту або утилізації має вирішуватися з урахуванням результатів технічного обстеження, вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, будівельних норм та вимог безпеки. При цьому балансоутримувач надав боржнику копії звіту від 14.07.2022 та акту від 19.07.2022 №14 про технічне обстеження будівлі, в яких зазначено, що подальша експлуатація будівлі можлива після проведення протиаварійних робіт з демонтажу карнизу, проведення капітального ремонту конструкцій покрівлі, проведення поточного ремонту віконних та дверних пройомів, внутрішнього опорядження та підлоги приміщень. Рекомендований термін виконання робіт: липень-вересень 2022 року.

Листом від 11.06.2026 балансоутримувач "відкликав" свій лист від 29.05.2026.

Боржник звернувся 03.06.2026 до стягувача з листом, в якому повідомляв про неможливість демонтажу закладних та несучих конструкцій і пропонував здійснити повернення майна в поточному стані, який відобразити в акті повернення майна.

07.07.2026 боржник направив стягувачу та балансоутримувачу лист з повідомленням про неможливість проведення ним самостійно будівельно-монтажних робіт з демонтажу залишків рекламної конструкції, просив надати дозвіл на проведення відповідних робіт з огляду на статус будівлі як об`єкту культурної спадщини.

Листом від 22.07.2026 стягувач відхилив запропонований боржником варіант, викладений в листі від 01.06.2026, і запропонував розглянути можливість безоплатної передачі металевих конструкцій балансоутримувачу.

Листом від 31.07.2026 стягувач відповів на лист боржника від 06.07.2026, зазначивши, що проведення будівельно-монтажних робіт на об`єктах культурної спадщини не потребують попереднього дозволу.

Відповідач зазначає, що договір оренди №376Н не передбачає обов`язку орендаря демонтувати кріплення рекламної конструкції після припинення договору оренди, оскільки кріплення нерозривно пов`язано з конструктивними елементами каркасу покрівлі будівлі. Безпосередньо рекламні конструкції боржника, в тому числі конструкція, розміщена на підставі договору оренди № 376Н, були пошкоджені внаслідок ракетного обстрілу і демонтовані в аварійному порядку КП "Міськелектротранссервіс" в 2022 році. На покрівлі будівлі залишились лише елементи кріплення конструкцій. Власником (стягувачем) і балансоутримувачем ці обставини не заперечуються. Отже безпосередньо рекламна конструкція боржника демонтована з орендованої площі покрівлі третьою особою ще до ухвалення рішення у справі № 922/3540/25. Залишки елементів кріплення рекламної конструкції, нерозривно пов`язані з конструктивними елементами покрівлі будівлі, не можуть бути демонтовані без проведення будівельно-монтажних робіт. Вони є невід`ємними поліпшеннями орендованого майна, самі по собі не перешкоджають користуванню будівлею, за звичайних обставин мають залишатись в розпорядженні власника орендованого майна як його невід`ємна частина. Будь-які будівельно-монтажні роботи на пошкодженій пам`ятці архітектури не можуть бути проведені боржником, оскільки до проведення капітального ремонту покрівлі (згідно проведеного обстеження) експлуатація будівлі є неможливою. Здійснення капітального ремонту покрівлі пам`ятки архітектури є обов`язком власника (стягувача). Демонтаж залишків елементів кріплення рекламної конструкції, за потреби, належним чином здійснюється в межах капітального ремонту покрівлі будівлі, тому не відноситься до компетенції та повноважень боржника.

Як зазначає відповідач, рішення суду у справі не встановлює обов`язку боржника здійснювати будівельно-монтажні роботи на будівлі з метою демонтажу залишків елементів кріплення рекламної конструкції. Вмонтовані в несучу стіну та конструкції покрівлі металеві предмети/опори ("закладні") є елементами, фізично з`єднаними з нерухомою річчю. Їх вилучення потребує механічного втручання у матеріал стіни та покрівлі, може спричинити руйнування кладки, покриття, вузлів кріплення або порушення стійкості пошкоджених конструкцій. Повноваження та обов`язок відновлення пошкодженого об`єкта культурної спадщини Законом покладено на власника або володільця (балансоутримувача). Після встановлення факту неможливості експлуатації будівлі до проведення капітального ремонту покрівлі (рекомендований термін: липень - вересень 2022 року) власник (стягувач) не здійснив капітальний ремонт до цього часу.

За таких обставин, на думку відповідача, виконавчий документ щодо обов`язку ТОВ "Інвол А" звільнити частину покрівлі площею 22,5 кв.м. не підлягає виконанню, оскільки вказана частина покрівлі звільнена від рекламного щита боржника ще до ухвалення рішення суду.

Крім того, як зазначено в заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги фактом не підписання боржником направленого йому балансоутримувачем акту повернення майна з оренди, стягувач підтвердив, що не висував боржнику вимог про демонтаж конструктивних елементів покрівлі як умови підписання акту про повернення майна. Натомість на стадії виконання рішення стягувач висуває таку вимогу за відсутності правових підстав. При цьому має місце суперечлива поведінка стягувача та балансоутримувача, які одночасно:

1) погоджуючись з фактом неможливості проведення будівельно-монтажних робіт, пропонують боржнику передати рештки елементів кріплення на баланс або безкоштовно передати у власність балансоутримувачу одночасно з підписанням акту повернення майна з оренди;

2) вимагають від боржника самостійно здійснити демонтаж рештків елементів кріплення, стверджуючи, що для цього не потрібний дозвіл від уповноваженого органу охорони об`єктів культурної спадщини.

Згідно умов договору оренди (п. 4.2.) акт повернення майна з оренди складає балансоутримувач, і зі своїм підписом три примірники акту направляє орендарю.

Відповідач зазначає, що враховуючи фактичне звільнення об`єкту оренди та не надання балансоутримувачем боржнику акту повернення майна з оренди для підписання боржником та надання суду, він не має повноважень самостійно скласти акт приймання-передачі та надати його виконавцю/суду, тому виконавчий документ в частині зобов`язання ТОВ "Інвол А" повернути частину покрівлі площею 22,5 кв.м. за актом приймання-передачі є таким, що не підлягає виконанню.

Позивач, заперечуючи проти поданої відповідачем заяви, вказує, що 03.06.2026 ТОВ "Інвол А" звернулося до обласної ради з листом щодо повернення раді орендованої частини покрівлі буд. № 37, розташованої по вул. Сумській у м. Харкові (ВП № 81298438 від 18.06.2026 у справі № 922/3540/25) із залишенням на ній металевих конструкцій, що належать ТОВ "Інвол А".

Листом від 22.07.2026 №01-37/2108 обласною радою була надана відповідь щодо можливої безоплатної передачі належних ТОВ "Інвол А" металевих конструкцій балансоутримувачу шляхом підписання акта приймання-передачі цього майна разом з актом повернення орендованого майна.

06.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" звернулося до ради з листом стосовно необхідності отримання дозволу на будівельно-монтажні роботи як передумови для виконання ТОВ "Інвол А" рішення суду у справі № 922/3540/25.

Обласною радою 31.07.2026 було надано відповідь на лист, згідно з якою ТОВ "Інвол А" було повідомлено, що статтею 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено перелік робіт на об`єктах культурної спадщини місцевого значення, будівельно-монтажні роботи у наведений перелік не входять, а залишки рекламних конструкцій ТОВ "Інвол А" не є елементами, що становлять культурну цінність, тому вимога про отримання дозволу на проведення зазначених робіт є необґрунтованою. Крім цього, обласною радою було наголошено на необхідності звільнити частину покрівлі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37, від майна товариства.

15.09.2026 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 7 частини третьої статті 2 ГПК).

Статтею 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Відповідно до положень статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини перша, третя статті 327 ГПК України).

Також частинами першою, другою статті 328 ГПК України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документа таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, у випадку звернення на підставі статті 328 ГПК України заявник повинен довести у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, а суд, з урахуванням положень статей 13, 74, 86 ГПК України, повинен встановити та перевірити відповідні обставини, наявність яких заявник вказує як підставу для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про що винести відповідну ухвалу.

Зі змісту ст. 328 ГПК України вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №910/8794/17, від 16.01.2018 у справі №755/15479/54-ц та від 12.10.2018 у справі №910/9026/13.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що резолютивна частина рішення від 02.03.2026 не покладає на ТОВ "Інвол А" обов`язку демонтувати закладні елементи, виконувати будівельно-монтажні роботи на покрівлі пам`ятки чи приводити покрівлю в інший стан. Позовних вимог про це стягувач не заявляв, і суд їх не розглядав. Вимогу демонтувати закладні стягувач уперше висунув лише на стадії виконання (листи від 22.07.2026 № 01-37/2108 та від 31.07.2026 № 01 43/2195).

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 у справі №922/3540/25 зобов`язано ТОВ "Інвол А" звільнити частину покрівлі площею 22,5 м.кв. будівлі літ. "А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків, що знаходиться на балансі Комунального закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості" та зобов`язано повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі.

Отже, судовим рішенням було чітко визначено обов`язок та спосіб його виконання ТОВ "Інвол А", а саме: звільнити частину покрівлі площею 22,5 м.кв. будівлі літ. "А-2", розташованої по вул. Сумській, 37 у м. Харків та повернути зазначене майно Харківській обласній раді за актом приймання-передачі.

В матеріалах справи наявний лист КП "Міськелектротранссервіс" за №154/25 від 15.12.2025, зі змісту якого вбачається факт демонтажу рекламного щита боржника на покрівлі вказаної будівлі на підставі договору оренди № 376Н працівниками КП "Міськелектротранссервіс" в ході проведення робіт по ліквідації наслідків ракетного удару по площі Свободи у місті Харкові.

Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, факт демонтажу рекламного щита у 2022 році сам по собі не підтверджує повного виконання рішення суду у частині звільнення орендованого майна, оскільки після демонтажу рекламної конструкції залишилися елементи, належність яких боржнику не заперечується останнім.

З матеріалів справи також вбачається, що 28.05.2026 боржник звернувся до балансоутримувача з листом № 28/05/2026, в якому, посилаючись на неможливість демонтажу несучих та закладних елементів, просив погодити повернення орендованого майна без демонтажу залишків несучих та закладних елементів об`єктів оренди.

03.06.2026 ТОВ "Інвол А" звернулося до Харківської обласної ради з листом, в якому повідомив, зокрема, про те, що демонтаж закладних та несучих конструкцій несе загрозу непередбаченого руйнування покриття та стропильної системи даху, становить небезпеку для виконавців таких робіт. У відповідності до п. 4.2. незмінюваних умов договору № 376H пропонував балансоутримувачу прийняти об`єкт оренди та зафіксувати його поточний стан в акті повернення орендованого майна.

У відповідь на вказаний лист Харківська обласна рада листом від 22.07.2026 №01-37/2108 повідомила щодо можливої безоплатної передачі належних ТОВ "Інвол А" металевих конструкцій балансоутримувачу - Комунальному закладу "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості" шляхом підписання акта приймання-передачі цього майна разом з актом повернення орендованого майна.

07.07.2026 ТОВ "Інвол А" звернулося до Харківської обласної ради з листом стосовно необхідності отримання дозволу на будівельно-монтажні роботи як передумови для виконання ТОВ "Інвол А" рішення суду у справі № 922/3540/25.

У листі від 31.07.2026 №01-43/2195 Харківська обласна рада повідомила ТОВ "Інвол А", що статтею 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено перелік робіт на об`єктах культурної спадщини місцевого значення, будівельно-монтажні роботи у наведений перелік не входять, а залишки рекламних конструкцій ТОВ "Інвол А" не є елементами, що становлять культурну цінність, тому вимога про отримання дозволу на проведення зазначених робіт є необґрунтованою, в зв`язку з чим просила звільнити частину покрівлі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37, від майна товариства.

Вказаний лист стягувача щодо звільнення орендованого майна залишено боржником без задоволення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неможливості вилучення металевих елементів кріплення, вмонтованих в несучу стіну та конструкції покрівлі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Згідно з частинами 1-2, 5 ст.778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Поліпшення об`єкта оренди - це будівельні, монтажні, інженерні або інші роботи (реконструкція, модернізація, добудова, дообладнання, модифікація), які проводяться орендарем або орендодавцем і призводять до підвищення техніко-економічних показників майна, збільшення його строку корисного використання або майбутніх економічних вигод.

Відповідно до п.1.1 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості та згода на які надана орендодавцем.

Учасниками справи не заперечується, що залишені на покрівлі елементи кріплення є складовими рекламної конструкції, розміщеної боржником на підставі договору оренди № 376Н.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що залишки кріплень на покрівлі не являються покращеннями фізичного (технічного) стану орендованого майна та його споживчих якостей, а доводи щодо неможливості відокремлення їх від покрівлі та несучих стін без їх пошкодження не підтверджені належними доказами.

За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, позивач, заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зазначає, що підписання актів приймання-передачі до повного демонтажу кріплень рекламних конструкцій не відповідає інтересам обласної ради, оскільки залишені конструкції погіршують естетичний стан пам`ятки архітектури.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, факт їх кріплення до конструктивних елементів будівлі не свідчить про те, що вони є конструктивними елементами пам`ятки архітектури. Відтак посилання боржника на те, що демонтаж зазначених елементів є втручанням у пам`ятку архітектури, є безпідставним.

Боржником не надано жодних належних доказів на підтвердження технічної неможливості їх демонтажу без пошкодження конструктивних елементів будівлі. Тому саме по собі посилання на вмонтованість кріплень у конструктивні елементи будівлі не може свідчити про об`єктивну неможливість виконання рішення суду.

Реальна можливість проведення таких робіт підтверджується тим, що у травні 2022 року працівники КП "Міськелектротранссервіс" успішно демонтували обладнання ТОВ "Інвол А" з цього ж об`єкта.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залишені конструкції погіршують естетичний стан пам`ятки архітектури. Також вони будуть перешкоджати технічному обслуговуванню будівлі та утруднять виконання можливих ремонтних робіт у майбутньому, що зумовить додаткові бюджетні витрати на їх зняття.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про те, що рішенням було встановлено відсутність майна ТОВ «Інвол А» на об`єкті оренди, а порушення відповідача полягає лише у неоформленні акту повернення; в ухвалі суд дійшов протилежного висновку: на об`єкті є майно боржника («елементи, належність яких боржнику не заперечується»), і через це рішення в частині звільнення майна не виконане, з огляду на наступне.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється (постанова Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17).

Разом з цим, заява боржника зводиться до оскарження рішення у даній справі та висловлення незгоди із висновками, які містяться в цьому рішенні.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, намагання боржника довести у заяві відсутність обов`язку щодо демонтажу залишків кріплень рекламних конструкцій шляхом власного (суб`єктивного) тлумачення умов договору оренди від 12.04.2019 № 376Н та змісту рішення суду фактично спрямовані на переоцінку доказів і встановлених судом обставин справи, що суперечить вимогам статей 18, 326, 328 ГПК України та принципу обов`язковості судових рішень, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 328 ГПК України підстав для визнання наказу Господарського суду Харківської області від 22.05.2026 у справі № 922/3540/25 таким, що не підлягає виконанню, та відмову у задоволенні заяви боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 15.09.2026 у справі №922/3540/25 без змін як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.09.2026 у справі №922/3540/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 11.11.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова