Постанова № 141389043 у справі № 908/3474/25 від 09.11.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 м.Дніпро справа №908/3474/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

суддів: Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.

розглянув у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 (суддя Боєва О.С.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» ідентифікаційний код 44532905 (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 62)

до відповідача Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради ідентифікаційний код 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про стягнення суми 9427 грн 84 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовної заяви.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про стягнення 9427 грн 84 коп. заборгованості по внесках на управління будинком за період з 01.04.2022 до 31.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на приписи статей 319, 322, 360, 382, 385, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 16, 17, 20, 21, 22, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статей 7, 10, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також положення Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» та рішення загальних зборів співвласників. Позивач зазначив, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , у якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62», що підтверджується листом Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 07.11.2025 №2935/01-37/01 та копією технічного паспорта. Рішенням загальних зборів співвласників, оформленим протоколом №2 від 30.01.2022, встановлено внесок на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,00 грн за 1 кв.м загальної площі квартири, проте відповідач внески не сплачував, у зв`язку з чим за період з 01.04.2022 до 31.10.2025 утворилася заборгованість у розмірі 9427 гривень 84 копійок.

Позивач також зазначив, що відповідно до висновку Верховного Суду, який викладенй у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19, прийняті відповідно до статуту рішення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов`язковими тільки для співвласників і не створюють зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень, а за відсутності договору, який би передбачав обов`язок орендаря (наймача) зі сплати внесків на управління будинком, такий обов`язок несе власник квартири, що узгоджується з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2025 у справі №908/2457/24. Щодо позовної давності позивач зазначив, що її строк продовжено на період дії воєнного стану відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3028 грн 00 коп. судового збору та 3500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а також встановити спосіб виконання рішення шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» задоволено, стягнуто з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» 9427 грн 84 коп. заборгованості по внесках на управління будинком, 3028 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та 2500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статей 322, 360 Цивільного кодексу України, частини другої статті 7, частини третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статей 15, 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та положень Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» кожний власник квартири у багатоквартирному будинку, у якому створено об`єднання співвласників, зобов`язаний сплачувати внески на утримання спільного майна у розмірі, який встановлений загальними зборами об`єднання, пропорційно до загальної площі квартири. Встановивши, що квартира №2 у будинку №62 по вул. Патріотичній у м. Запоріжжі є неприватизованою та перебуває у власності територіальної громади міста Запоріжжя, а розмір внеску визначено рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №2 від 30.01.2022, суд першої інстанції перевірив розрахунок позивача, визнав його правильним та дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 9427 грн 84 коп. з урахуванням сплачених 500 грн 00 коп.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що обов`язок сплачувати внески на управління будинком несуть наймачі квартири, суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19. За цим висновком чинне законодавство, визначаючи у частині четвертій статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов`язання наймачів (орендарів), не передбачає механізму його реалізації, зокрема права об`єднання співвласників на примусове стягнення відповідних коштів з наймачів (орендарів) у судовому порядку. Рішення об`єднання співвласників обов`язкові тільки для співвласників, а обов`язок наймача (орендаря) зі сплати внесків виникає лише у разі його передбачення договором з власником майна або з об`єднанням співвласників. Суд першої інстанції також зазначив, що до спірних правовідносин застосовуються норми спеціальних законів, а не Житлового кодексу України, і саме на співвласника покладено обов`язок сплачувати належні внески і платежі, а тому територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради як власник квартири є належним відповідачем у справі.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував малозначність справи, ціну позову, кількість складених позивачем заяв по суті справи, однотипність таких справ, а також заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат. З урахуванням критеріїв, які визначені частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про стягнення 2500 грн 00 коп. замість заявлених 3500 грн 00 коп.

Визначаючи порядок виконання рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки місцевого бюджету, є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, тому стягнення підлягає здійсненню з його рахунку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

06.03.2026 Запорізькою міською радою подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026, у якій вона просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а також стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не встановлено обставин, які мають значення для справи. Скаржник звернув увагу на те, що відповідно до статей 2, 3, 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком може здійснюватися співвласниками, управителем або об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, а тому створення об`єднання є лише однією з форм управління будинком. Скаржник вважає, що частина четверта статті 12 цього Закону є спеціальною нормою, яка встановлює виняток із загального обов`язку співвласника сплачувати внески і платежі, які передбачені частиною першою статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», оскільки згідно з нею зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм квартир комунальної власності несуть наймачі таких квартир. Скаржник також зазначив, що ні Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ні Типовий статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не містять чіткого визначення джерел фінансування утримання будинку, окрім посилання на внески і платежі.

Апелянт вказав, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власником неприватизованих квартир є територіальна громада або держава, а згідно з абзацом п`ятнадцятим статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності здійснюється територіальною громадою безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. На думку скаржника, обов`язок наймача квартири комунальної власності нести витрати на утримання житла передбачено статтями 9, 58, 61, 66-68, 179 Житлового кодексу України, пунктами 2 та 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, а також статтею 9 та прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», згідно з якими реєстрація місця проживання особи у житлі, що підлягає приватизації, підтверджує її право на проживання у ньому. Скаржник зазначив, що, хоча Законом України «Про основні засади житлової політики» Житловий кодекс України визнано таким, що втратив чинність, за винятком окремих статей, дія цього Закону поширюється лише на житлові відносини, які виникли після набрання ним чинності, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Житлового кодексу України, які були чинними на час їх виникнення.

На думку скаржника, територіальна громада, надаючи громадянам квартири комунальної власності у безстрокове та безоплатне користування з правом подальшої приватизації, виконує гарантоване статтею 47 Конституції України право на житло та повноваження, які визначені статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тоді як наймач зобов`язаний забезпечувати належне утримання наданого йому житла, у тому числі нести витрати на управління багатоквартирним будинком. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки нормам Житлового кодексу України, які визначають правовий статус наймачів, що призвело до неправильного застосування частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

На підтвердження того, що квартирою фактично володіють і користуються її наймачі, скаржник послався на архівну інформацію МКП «Основаніє», у якій зазначено, що за квартирою №2 особовий рахунок № НОМЕР_1 зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , листи Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 27.11.2025 №06.4-02/02/3446 та від 29.12.2025 №06.4-06/02/33953 про реєстрацію у квартирі місця проживання трьох осіб, а також акт обстеження житлового приміщення від 03.12.2025, який складений комунальним підприємством «Запоріжремсервіс», за яким у квартирі проживає ОСОБА_2 . Скаржник вважає, що ці докази та доводи відповідача судом першої інстанції не досліджено і не враховано, що свідчить про нез`ясування обставин, які мають значення для справи.

Апелянт зазначив, що висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19, не є релевантним до спірних правовідносин. У справі №906/884/19 предметом розгляду було орендоване нежитлове приміщення, а у цій справі спір стосується квартири комунальної власності, яка надана фізичним особам у безоплатне та безстрокове користування. На думку скаржника, найм житла регулюється спеціальними нормами глави 59 Цивільного кодексу України, зокрема частиною другою статті 810 цього Кодексу, та Житловим кодексом України, а тому не може ототожнюватися з орендою будівлі або іншої капітальної споруди. Наймач житла комунальної власності сплачує квартирну плату та плату за житлово-комунальні послуги їх виконавцям, справляння з нього плати на користь власника законодавством не передбачено, а відповідно до статті 651 Житлового кодексу України наймач може набути займане житло у власність шляхом приватизації, тоді як правових підстав для передачі такого житла в оренду на платній основі законодавство не містить. Скаржник вважає, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку має право вимагати сплати внесків від наймачів квартир комунальної власності на підставі частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», додатково закріпивши такий обов`язок наймачів у статуті об`єднання.

Крім того, Запорізька міська рада не погоджується зі стягненням 2500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи цей розмір неспівмірним із ціною позову, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт з огляду на поширеність таких справ, відсутність у справі виняткових обставин та мінімальний час, витрачений адвокатом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги Запорізької міської ради в повному обсязі, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 залишити в силі. Позивач також просив стягнути з відповідача 2500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, та розглянути справу без участі його та його представника.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що відповідно до статей 11, 14, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства і виконуються у встановлених ними межах. Згідно зі статтями 172, 319, 322, 327, 360, 382, 385 Цивільного кодексу України та статтями 1, 10, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада як власник майна, що перебуває у комунальній власності, зобов`язана утримувати належне їй майно, а як власник квартири у багатоквартирному будинку є співвласником спільного майна будинку та зобов`язана брати участь у витратах на його управління, утримання і збереження. Позивач послався на статті 4, 5, частину другу статті 7, статті 9, 10 та частину третю статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», згідно з якими власниками квартир у багатоквартирному будинку можуть бути територіальні громади, кожний співвласник несе зобов`язання щодо утримання спільного майна пропорційно до своєї частки, невикористання власником належної йому квартири не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління будинком, а у разі утворення у будинку об`єднання співвласників прийняття рішень з питань управління будинком здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність таких об`єднань. Позивач зазначив, що цей Закон є базовим для всіх багатоквартирних будинків, тоді як Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є спеціальним для будинків, у яких створено об`єднання співвласників.

Позивач звернув увагу на те, що відповідно до статей 1, 4, 10, 12, 13, 15, 16, 20-23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання самостійно визначає порядок управління будинком, порядок сплати, перелік та розміри внесків співвласників встановлюються загальними зборами об`єднання, рішення яких є обов`язковим для всіх співвласників, а співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Аналогічні положення закріплено у Статуті Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» (пункти 1, 3 розділу ІІ, пункти 2, 3, 11 розділу ІІІ, пункт 2 розділу IV, пункт 2 розділу V, розділ VI Статуту). Рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №2 від 30.01.2022, встановлено внесок у розмірі 6,00 грн за 1 кв.м загальної площі квартири, яке в силу частини п`ятої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є обов`язковим для всіх співвласників. Посилаючись на статті 525, 526, 598, 599 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року відповідачу щомісячно нараховувалося 230,88 грн, а загалом нараховано 9927 грн 84 коп., з яких сплачено 500 грн 00 коп. (у березні 2025 року 300 грн 00 коп., у жовтні 2025 року 200 грн 00 коп.). Доказів сплати решти суми відповідач не надав, а розрахунок заборгованості судом першої інстанції перевірено і визнано правильним.

Щодо доводів скаржника про обов`язок наймачів сплачувати внески позивач зазначив, що частиною першою статті 26 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено право власника приміщення здати його в оренду, а частиною четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено зобов`язання наймачів (орендарів) квартир комунальної власності зі здійснення витрат на управління будинком. Водночас, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19, законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, зокрема права об`єднання співвласників на примусове стягнення відповідних коштів з наймачів (орендарів) у судовому порядку. З урахуванням статті 511 Цивільного кодексу України прийняті відповідно до статуту рішення об`єднання не встановлюють зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень, а обов`язок наймача (орендаря) зі сплати внесків виникає лише у разі передбачення його договором з власником майна або з об`єднанням співвласників. Позивач зазначив, що такий висновок відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України підлягає врахуванню судом, а до спірних правовідносин застосовуються норми спеціальних законів, якими обов`язок сплачувати внески покладено саме на співвласника. Тому територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради як власник квартири, що відповідачем не заперечується, є належним відповідачем у справі.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), суддів: Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026. Витребувано матеріали справи №908/3474/25 з Господарського суду Запорізької області. Враховуючи, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи відповідно до частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

26.03.2026 через систему «Електронний суд» від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції в силі та стягнути з відповідача 2500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

11.01.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» (далі - ОСББ «Патріотична 62»), ідентифікаційний код 44532905, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 62, керівник Даніш Максим Віталійович.

Статут ОСББ «Патріотична 62» затверджено установчими зборами об`єднання, що оформлено протоколом №1 від 17.10.2021.

Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 62, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (пункт 1 розділу І Статуту).

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом (пункт 1 розділу ІІ Статуту).

Завданням та предметом діяльності об`єднання є, зокрема, забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (пункт 3 розділу ІІ Статуту).

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори (пункт 2 розділу ІІІ Статуту). До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження кошторису та визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (пункт 3 розділу ІІІ Статуту).

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (пункт 11 розділу ІІІ Статуту).

Сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами, є обов`язковою для всіх співвласників, а частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (пункт 2 розділу IV Статуту).

Співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (пункт 2 розділу V Статуту). Співвласники є відповідальними за порушення Статуту об`єднання та рішень статутних органів (розділ VI Статуту).

30.01.2022 відбулися загальні збори співвласників багатоквартирного будинку №62 по вул. Патріотичній у м. Запоріжжі, рішення яких оформлено протоколом №2. Згідно з протоколом загальна кількість співвласників будинку становить 74 особи, загальна площа квартир та нежитлових приміщень 2261,59 кв.м. У зборах взяли участь співвласники у кількості 24 осіб, яким належать квартири та нежитлові приміщення загальною площею 776,6 кв.м, а у письмовому опитуванні 25 осіб, яким належать квартири та нежитлові приміщення загальною площею 669,17 кв.м.

За результатами голосування («за» 49 співвласників (66,15%), «проти» 0) загальні збори прийняли рішення відмовитися від управління будинком Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «НАДІЯ» та прийняти будинок і прибудинкову територію в самостійне управління шляхом самозабезпечення (питання 2 порядку денного), а також затвердити кошторис та встановити розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ «Патріотична 62» у розмірі 6,00 грн за 1 кв.м загальної площі квартири та нежитлового приміщення (питання 3 порядку денного).

04.11.2025 адвокат Здорик Олександр Ігорович, діючи на підставі договору про надання правової допомоги від 31.10.2025, укладеного з ОСББ «Патріотична 62», звернувся до Запорізької міської ради з адвокатським запитом про надання інформації щодо права власності на квартиру АДРЕСА_2 та її загальної площі.

Листом від 07.11.2025 №2935/01-37/01 Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради повідомив, що відповідно до реєстру (обліку) житлового фонду комунальної власності м. Запоріжжя квартира АДРЕСА_2 обліковується як неприватизована та перебуває у власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Згідно з розрахунком заборгованості від 13.11.2025, який складений ОСББ «Патріотична 62» по особовому рахунку № НОМЕР_2 (квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 38,48 кв.м), за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року відповідачу щомісячно нараховувалися внески на управління будинком за тарифом 6,00 грн за 1 кв.м у розмірі 230,88 грн, а всього нараховано 9927 грн 84 коп. За спірний період сплачено 500 грн 00 коп. (у березні 2025 року 300 грн 00 коп., у жовтні 2025 року 200 грн 00 коп.), у зв`язку з чим станом на 01.11.2025 заборгованість становить 9427 грн 84 коп.

Листом від 27.11.2025 №06.4-02/02/3446 Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради на запит Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради повідомив, що за адресою: АДРЕСА_4 у період з 01.04.2022 по 31.10.2025 було зареєстровано місце проживання трьох осіб, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація щодо реєстрації права власності Запорізької міської територіальної громади на квартиру за цією адресою відсутня.

Листом від 03.12.2025 №4615/01-03 комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради повідомило, що відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 №520 підприємство було призначено управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , однак у зв`язку з рішенням співвласників про зміну керуючої компанії з 01.01.2019 послуги з управління цим будинком не надає та абонентський облік не веде. Станом на 01.01.2019 у базі даних абонентів за адресою: АДРЕСА_4 значиться один особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я Шестіра Т.В., за яким значиться 3 особи. Договір найму (або інший договір, укладений з наймачем) на підприємстві відсутній.

Згідно з копією особового рахунку № НОМЕР_1 , який наданий комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» станом на 01.01.2019, наймачем квартири АДРЕСА_2 зазначено ОСОБА_2 , квартира двокімнатна, загальна площа 38,48 кв.м, житлова площа 23,98 кв.м. Відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_1 , станом на 01.09.2016, відповідальним квартиронаймачем зазначено ОСОБА_1 , статус житла територіальна громада, кількість проживаючих 3 особи.

03.12.2025 представниками комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради складено акт обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , у якому зазначено, що квартира двокімнатна, площею 38,48 кв.м, розташована у першому під`їзді на першому поверсі, та що зі слів сусідів і голови ОСББ «Патріотична 62» у квартирі тривалий час (більше десяти років) проживає ОСОБА_2 . Акт підписано лише представниками комунального підприємства, підписи мешканців будинку в ньому відсутні.

У листі від 29.12.2025 №06.4-06/02/33953, який наданий на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 25.12.2025, Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради повідомив, що за адресою: АДРЕСА_4 у період з 01.04.2022 до 31.10.2025 були зареєстровані ОСОБА_3 (з 26.07.2005 по теперішній час), ОСОБА_4 (з 01.02.1996 по теперішній час) та ОСОБА_2 (з 10.02.1983 по теперішній час). Інформація та документи, на підставі яких було зареєстровано місце проживання осіб до 04.04.2016, у Департаменті відсутні.

Ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_2 , договір найму цієї квартири, а також будь-який договір між ОСББ «Патріотична 62» та особами, які проживають у квартирі, щодо сплати внесків на управління будинком у матеріалах справи відсутні.

31.10.2025 між ОСББ «Патріотична 62» (Замовник) в особі голови правління Даніша Максима Віталійовича та адвокатом Здориком Олександром Ігоровичем (Виконавець), який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001618, укладено договір про надання правової допомоги. За договором Виконавець зобов`язався надавати Замовнику правову допомогу в судах першої, а при необхідності на окремо обговорених умовах і другої та третьої інстанцій (пункт 1.1 договору). Замовник зобов`язався сплатити винагороду та компенсувати фактичні витрати Виконавця у розмірі та на умовах, визначених Додатком №1 до договору (пункт 1.2 договору).

Гонорар адвоката за підготовку однієї позовної заяви, відзиву, заперечення становить 2500 грн 00 коп., а за підготовку одного адвокатського запиту 1000 грн 00 коп. Факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (пункти 1.2, 1.5, 2 Додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 31.10.2025).

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 04.11.2025 адвокат надав ОСББ «Патріотична 62» послуги з підготовки адвокатського запиту на суму 1000 грн 00 коп., а згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 14.11.2025 послуги з підготовки позовної заяви щодо квартири №2 на суму 2500 грн 00 коп. Замовник претензій до наданих послуг не має.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у суді апеляційної інстанції, позивач надав акт прийому-передачі наданих послуг від 25.03.2026 за договором про надання правової допомоги від 31.10.2025, згідно з яким адвокат Здорик Олександр Ігорович надав ОСББ «Патріотична 62» послуги з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу на суму 2500 грн 00 коп.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом перегляду у цій справі є спір про стягнення Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради заборгованості по внесках на управління багатоквартирним будинком, яка утворилася за квартирою АДРЕСА_2 за період з 01.04.2022 по 31.10.2025. Місцевий господарський суд встановив, а учасники справи не заперечують, що зазначена квартира загальною площею 38,48 кв.м є неприватизованою та перебуває у власності територіальної громади міста Запоріжжя, що підтверджується листом Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 07.11.2025 №2935/01-37/01. Управління будинком здійснює ОСББ «Патріотична 62», загальні збори якого рішенням, оформленим протоколом №2 від 30.01.2022, прийняли будинок у самостійне управління шляхом самозабезпечення та встановили внесок на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,00 грн за 1 кв.м загальної площі квартири та нежитлового приміщення.

Відповідно до розрахунку позивача за період з квітня 2022 року до жовтня 2025 року за квартирою АДРЕСА_3 щомісячно нараховувалися внески у розмірі 230,88 грн, а всього нараховано 9927 грн 84 коп., з яких сплачено 500 грн 00 коп., у зв`язку з чим заборгованість становить 9427 грн 84 коп. Суд першої інстанції перевірив цей розрахунок і визнав його правильним. Правильність розрахунку, розмір заборгованості та факт несплати внесків у апеляційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються у апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши матеріали справи, погоджується з наведеними обставинами, які встановлено місцевим господарським судом на підставі письмових доказів і які не були предметом оспорювання у апеляційній скарзі та відзиві на неї. З урахуванням доводів учасників справи апеляційний суд констатує, що межі спору, який підлягає розгляду у апеляційному порядку, зводяться до двох питань. Перше - на кого покладається обов`язок сплачувати внески на управління багатоквартирним будинком за неприватизовану квартиру комунальної власності - на територіальну громаду, як власника квартири чи на осіб, які проживають у ній як наймачі, і, відповідно, чи є Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради належним відповідачем у справі. Друге - чи обґрунтовано суд першої інстанції стягнув з відповідача 2500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи, які відповідач заявляв у суді першої інстанції щодо сплати 500 грн 00 коп. невстановленими особами, а також визначений судом першої інстанції порядок виконання рішення шляхом списання коштів з рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради скаржником у апеляційній скарзі не наводяться. Тому колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції у цій частині не переглядає.

Відповідно до частини четвертої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Згідно зі статтею 322 цього Кодексу власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Відповідно до статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна. Для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, управління, утримання і використання його спільного майна власники квартир та нежитлових приміщень можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (частина перша статті 385 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 4 та частиною першою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава, і такі власники є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 цього Закону). Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (частина третя статті 12 цього Закону).

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, а співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

До виключної компетенції загальних зборів об`єднання належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, а рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання (частина друга статті 21 цього Закону). Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів (частина третя статті 23 цього Закону). Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (частина перша статті 20 цього Закону).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання спільного майна об`єднання має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 цього Закону).

Наведені положення закону відтворено у Статуті ОСББ «Патріотична 62», за яким рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (пункт 11 розділу ІІІ Статуту). Сплата встановлених загальними зборами внесків і платежів у розмірах і в строки, визначені загальними зборами, є обов`язковою для всіх співвласників, а частка співвласника визначається пропорційно до загальної площі квартири, що перебуває у його власності (пункт 2 розділу IV Статуту). Співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (пункт 2 розділу V Статуту).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок співвласника багатоквартирного будинку сплачувати внески на утримання спільного майна виникає безпосередньо із закону, статуту об`єднання та рішення його загальних зборів і не залежить від укладення окремого договору між співвласником та об`єднанням. Такий висновок узгоджується з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2025 у справі №908/2457/24, яка ухвалена у спорі за участю того самого відповідача.

Відповідно до статей 172, 327 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки, у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, через органи місцевого самоврядування. Оскільки квартира АДРЕСА_2 перебуває у власності територіальної громади міста Запоріжжя, саме вона є співвласником спільного майна цього багатоквартирного будинку. Відповідно, рішення загальних зборів ОСББ «Патріотична 62», оформлене протоколом №2 від 30.01.2022, щодо розміру внеску на утримання будинку для неї обов`язкове в силу закону, і вона зобов`язана сплачувати внески на рівних умовах з іншими співвласниками.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з доводом скаржника про те, що створення об`єднання співвласників є лише однією з форм управління багатоквартирним будинком, які визначені статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення цього Закону. Співвласники будинку АДРЕСА_5 обрали саме таку форму управління: створили ОСББ «Патріотична 62» та рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №2 від 30.01.2022, прийняли будинок у самостійне управління шляхом самозабезпечення. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, прийняття рішень щодо управління будинком здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників. Тому відносини щодо встановлення та сплати внесків на управління будинком регулюються Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статтями 20-23 якого визначено, що порядок сплати, перелік та розміри внесків співвласників встановлюються загальними зборами об`єднання. З огляду на це посилання скаржника на відсутність у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Типовому статуті об`єднання чіткого визначення джерел фінансування утримання будинку не спростовує обов`язку співвласника сплачувати внески, розмір яких встановлено рішенням загальних зборів.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 виклав висновок щодо застосування цієї норми. За цим висновком, визначаючи зобов`язання орендарів (наймачів) зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для об`єднання права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів (наймачів) у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). З урахуванням статті 511 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи, прийняті відповідно до статуту рішення об`єднання співвласників є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень у такому будинку. Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати наймачем (орендарем) витрат на управління будинком мають бути врегульовані або окремим договором між ним та об`єднанням співвласників, або шляхом встановлення обов`язку з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення безпосередньо в умовах договору найму (оренди).

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, частина четверта статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не є нормою, яка звільняє власника квартири комунальної власності від обов`язку сплачувати внески на управління будинком перед об`єднанням співвласників. Обов`язок наймача щодо таких витрат може бути реалізований лише на підставі відповідного договору. Матеріали справи такого договору не містять, а з листа комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради від 03.12.2025 №4615/01-03, наданого самим відповідачем, вбачається, що договір найму квартири АДРЕСА_3 у будинку №62 по вул. Патріотичній на підприємстві відсутній. За таких обставин обов`язок сплачувати внески на управління будинком несе власник квартири Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Посилання скаржника на статті 9, 58, 61, 66-68, 179 Житлового кодексу України, пункти 2 та 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє. Ці норми визначають підстави та порядок надання і користування жилими приміщеннями державного та громадського житлового фонду, а також обов`язки наймача щодо внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги. Тобто вони регулюють відносини наймача з наймодавцем та виконавцями житлово-комунальних послуг, а не відносини співвласників багатоквартирного будинку з об`єднанням співвласників щодо утримання спільного майна будинку. Наймач квартири комунальної власності не набуває статусу співвласника багатоквартирного будинку, а норми житлового законодавства не встановлюють його обов`язку сплачувати внески, розмір яких визначено рішенням загальних зборів об`єднання співвласників. З цих самих підстав визнання Житлового кодексу України таким, що втратив чинність, на підставі Закону України «Про основні засади житлової політики» та питання застосування його норм до спірного періоду не впливають на вирішення цього спору.

Так само не підтверджують обов`язку осіб, які проживають у квартирі, сплачувати внески на управління будинком посилання скаржника на статтю 9 та прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Ці норми визначають підстави реєстрації місця проживання особи, і така реєстрація може свідчити про право особи на проживання у житлі, однак не створює для неї зобов`язань перед об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що територіальна громада, надаючи громадянам житло комунальної власності у користування, здійснює повноваження, які визначені статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та забезпечує реалізацію гарантованого статтею 47 Конституції України права на житло. Разом з тим, надання квартири у користування громадянам не припиняє права комунальної власності на неї, що, як зазначає сам скаржник із посиланням на Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та абзац п`ятнадцятий статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить територіальній громаді. Відповідно, на територіальну громаду як власника квартири в силу статей 322, 360 Цивільного кодексу України покладається тягар утримання належного їй майна, у тому числі обов`язок брати участь у витратах на утримання спільного майна багатоквартирного будинку. Питання врегулювання відносин між власником квартири та особами, які нею користуються, щодо відшкодування таких витрат не є предметом цього спору.

Безпідставним є і довід скаржника про те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки нормам Житлового кодексу України, оскільки суд першої інстанції розглянув його та дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціальних законів Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Колегія суддів апеляційного господарського суду з цим висновком погоджується.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з доводом скаржника про нерелевантність висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначила, що подібність правовідносин слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий, тобто оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників, є основним, а два інші додатковими. Тому у кожному випадку порівняння правовідносин на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, і порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням, а суб`єктний склад та об`єкти спорів лише у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням.

У справі №906/884/19 спір виник щодо обов`язку орендаря нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, власником яких є міська рада, сплачувати внески на утримання будинку, встановлені рішенням загальних зборів об`єднання співвласників. Верховний Суд виклав висновок саме щодо застосування частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Ця норма однаково поширюється на квартири та нежитлові приміщення державної або комунальної власності, однаково охоплює наймачів та орендарів і не розмежовує правовий режим найму житла та оренди нежитлових приміщень. У цій справі спір також виник щодо того, чи несе обов`язок зі сплати внесків на управління будинком особа, яка користується приміщенням комунальної власності, не будучи його власником, або такий обов`язок залишається за власником приміщення - органом місцевого самоврядування. Отже, спірні правовідносини в обох справах є подібними за змістовим критерієм, оскільки визначаються застосуванням однієї й тієї самої норми права. Відмінність об`єкта, тобто житлове чи нежитлове приміщення, з урахуванням змісту частини четвертої статті 12 зазначеного Закону не має визначального значення.

Посилання скаржника на те, що найм житла комунальної власності регулюється главою 59 Цивільного кодексу України, зокрема частиною другою статті 810 цього Кодексу, має безоплатний характер, а наймач відповідно до статті 651 Житлового кодексу України може набути житло у власність шляхом приватизації, не спростовує наведеного висновку. Зазначені обставини характеризують відносини між власником житла та наймачем, однак не свідчать про те, що обов`язок щодо витрат на управління багатоквартирним будинком перейшов від власника до наймача. Навпаки, відсутність між ними будь-якого договору, яким би такий обов`язок покладався на наймача, лише підтверджує, що відповідний тягар залишається на власникові квартири.

Безпідставним є і твердження скаржника про те, що об`єднання співвласників має право вимагати сплати внесків від наймачів квартир комунальної власності, закріпивши такий обов`язок у статуті об`єднання. Статут об`єднання та рішення його загальних зборів з наведених вище підстав є обов`язковими лише для співвласників і не можуть встановлювати зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень у будинку. Крім того, навіть можливість об`єднання вступити у договірні відносини з наймачами не звільняє власника квартири від обов`язку, який покладено на нього законом.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76 цього Кодексу).

Надані відповідачем докази, а саме архівна інформація МКП «Основаніє» та копії особового рахунку № НОМЕР_1 , листи Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 27.11.2025 №06.4-02/02/3446 і від 29.12.2025 №06.4-06/02/33953 та акт обстеження житлового приміщення від 03.12.2025, свідчать лише про відкриття особового рахунку на ім`я ОСОБА_1 , реєстрацію у квартирі місця проживання трьох осіб та фактичне проживання у ній цієї особи. Водночас ці докази не підтверджують наявності договору, на підставі якого обов`язок зі сплати внесків на управління будинком перед ОСББ «Патріотична 62» було б покладено на осіб, які проживають у квартирі. Навпаки, з листа комунального підприємства «Запоріжремсервіс» вбачається відсутність договору найму, а з листа Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 29.12.2025 відсутність документів, на підставі яких було зареєстровано місце проживання цих осіб до 04.04.2016. Отже, з огляду на встановлений законом обов`язок власника сплачувати внески на управління будинком, зазначені докази не спростовують обставин, які входять у предмет доказування у цій справі, і обґрунтовано не вплинули на висновок суду першої інстанції.

Незгода скаржника з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів не свідчить про їх недослідження чи про порушення судом вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Щодо доводу скаржника про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 цього Кодексу). Для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У разі недотримання цих вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (частини п`ята, шоста статті 126 цього Кодексу). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд також враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (частина п`ята статті 129 цього Кодексу).

Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, а також оцінювати, чи були ці витрати фактично понесені, та їх необхідність.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач заявив до стягнення 3500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. На їх підтвердження позивач надав договір про надання правової допомоги від 31.10.2025, Додаток №1 до нього, яким визначено вартість окремих видів правничої допомоги, та акти прийому-передачі наданих послуг від 04.11.2025 і від 14.11.2025. Розглянувши заперечення відповідача, суд першої інстанції врахував малозначність справи, ціну позову, кількість складених позивачем заяв по суті справи та однотипність таких справ і зменшив розмір відшкодування до 2500 грн 00 коп. Ця сума відповідає встановленій Додатком №1 до договору вартості підготовки однієї позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги щодо типовості справи, відсутності підвищеної складності, незначного обсягу виконаної адвокатом роботи та невеликої ціни позову по суті повторюють заперечення відповідача, які вже були враховані судом першої інстанції при зменшенні розміру відшкодування. Доказів того, що стягнута сума є неспівмірною з обсягом та складністю наданих адвокатом послуг, скаржник ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав, тобто обов`язку, передбаченого частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не виконав. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції, стягуючи з відповідача 2500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, правильно застосував статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, і підстав для зміни рішення у цій частині немає.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги у сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що наведені скаржником аргументи не спростовують установленого законом обов`язку територіальної громади міста Запоріжжя як власника квартири №2 у будинку №62 по вул. Патріотичній у м. Запоріжжі сплачувати внески на управління багатоквартирним будинком у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів ОСББ «Патріотична 62». Скаржник також не надав доказів того, що такий обов`язок у встановленому законом порядку було покладено на осіб, які проживають у квартирі. Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, обґрунтовано врахував висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19, та дійшов правильного висновку про те, що Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради є належним відповідачем у справі, а заборгованість у розмірі 9427 грн 84 коп. підлягає стягненню з неї на користь позивача.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження наявних у справі доказів, з наданням належної оцінки доводам сторін. Тому підстави для його скасування чи зміни, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, відсутні, а апеляційна скарга Запорізької міської ради задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на сторону, не на користь якої ухвалено постанову.

Оскільки апеляційну скаргу Запорізької міської ради залишено без задоволення, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача 2500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правової допомоги від 31.10.2025, за яким адвокат Здорик Олександр Ігорович зобов`язався надавати позивачу правову допомогу, у тому числі у суді другої інстанції (пункт 1.1 договору). Вартість підготовки одного відзиву визначено у розмірі 2500 грн 00 коп. (пункт 1.2 Додатку №1 до договору). Позивач також надав акт прийому-передачі наданих послуг від 25.03.2026, згідно з яким адвокат надав позивачу послуги з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу на суму 2500 грн 00 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що заявлені витрати пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, фактично понесені позивачем, підтверджені належними доказами та відповідають визначеній договором вартості послуг. Скаржник клопотання про зменшення розміру цих витрат з підстав, які передбачені частиною п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не заявив, а доказів їх неспівмірності не надав. З огляду на це колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 у справі №908/3474/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 у справі №908/3474/25 залишити без змін.

Стягнути з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Патріотична 62» (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 62, ідентифікаційний код 44532905) 2500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 02140892).

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Кучеренко

судді Т.Ю. Демчина

Т.В. Стефанів