Ухвала № 141389047 у справі № 908/3271/25 від 11.11.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

11.11.2026 м. Дніпро Справа № 908/3271/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Висоцького А.М. (доповідач у справі), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Ніка" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2025 (суддя Давиденко І.В.) у справі № 908/3271/25

за позовом Концерну "Міські теплові мережі"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Ніка"

про стягнення 332 479,23 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2025 у справі № 908/3271/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Ніка" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 332 479,23 грн заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Ніка" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 3 989,76 грн судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Ніка" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Крім того, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Висоцького А.М. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

Відповідно до відомостей, що містить система «Діловодство спеціалізованого суду» оскаржуване рішення суду надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Ніка" до його електронного кабінету та доставлено 24.12.2025 о 02:20.

Суд відхилив доводи скаржника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які обґрунтовані втратою доступу до поштової скриньки, оскільки сам по собі факт втрати такого доступу не свідчить про об`єктивну неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії, з урахуванням наявності зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд". З даного приводу 27.10.2026 постановлено ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, скаржнику запропоновано подати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.

06.11.2026 апелянтом подано нове клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Подане клопотання, у тому числі, мотивовано тим, що 01.05.2025 внаслідок детонації шахеда поруч з квартирою головного бухгалтера був пошкоджений ноутбук підприємства (після опаду штукатурки), на якому була розміщена документація та документообіг товариства, включно з ключами електронних цифрових підписів. Втрата електронного цифрового підпису позбавила відповідача можливості заходити до електронного кабінету ЄСІТС.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

При цьому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Ґарсія Манібардо проти Іспанії").

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).

ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Також ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").

При цьому, якщо процесуальним законом окреслені певні строки, особи, що звертаються зі скаргами мають бути обізнані, що такі строки будуть застосовані.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв`язку з відсутністю об`єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.

Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:

« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».

Аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при винесенні постанови від 13.05.2026 у справі № 904/5450/25.

Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

В свою чергу частина друга статті 256 ГПК України встановлює, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Колегія суддів відзначає, що наведені у клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме пошкодження техніки внаслідок збройної агресії, стосуються подій, які відбулися наприкінці травня 2026 року, тобто більш ніж через пів року з моменту одержання відповідачем повного рішення суду першої інстанції.

Посилання заявника на відсутність кваліфікованого електронного підпису (КЕП) саме по собі не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки не свідчить про існування об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.04.2025 у справі № 908/2948/23, відповідно до статей 119, 256 ГПК України поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій (пункти 70- 77 постанови).

При цьому обов`язок доведення таких обставин покладається саме на заявника. Самого лише посилання на певну обставину недостатньо: заявник повинен довести її реальний вплив на можливість своєчасного звернення до суду, а суд - надати цим доводам належну оцінку та навести мотиви визнання причин пропуску строку поважними.

Отже, відсутність КЕП як така є недостатньою підставою для поновлення процесуального строку, оскільки не підтверджує ані об`єктивної неможливості звернення до суду, ані наявності непереборних перешкод для вчинення відповідної процесуальної дії. За відсутності доказів конкретних об`єктивних обставин, які унеможливлювали отримання або використання КЕП протягом усього періоду пропуску строку, такі доводи фактично зводяться до обґрунтування власної організаційної неспроможності заявника та не можуть виправдовувати недотримання встановлених законом процесуальних строків.

Більше того, у пунктах 76- 77 зазначеної постанови Верховний Суд наголосив, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила, а його безпідставне поновлення нівелює значення процесуальних строків та порушує принцип правової визначеності. Суд також підкреслив неприпустимість формального поновлення строку без належного дослідження та мотивування поважності причин його пропуску (пункти 89, 96, 100- 103 постанови).

Таким чином, в обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду. Події, які за доводами апелянта, призвели до втрати електронного цифрового підпису, враховуючи значний проміжок часу (більше року) не можуть бути визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Ніка" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Ніка" про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2025 у справі № 908/3271/25 - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Ніка" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2025 у справі № 908/3271/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Таким чином, оскільки апеляційну скаргу апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" зазначена скарга зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Суддя Андрейчук Л.В.

Суддя Вінніков С.В.