Постанова № 141389061 у справі № 904/768/24 від 06.08.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 року м.Дніпро Справа № 904/768/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Джепи Ю.А.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

від позивача: ДЕМЧЕНКО АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ (власні засоби EasyCon) - представник КПТМ "Криворіжтепломережа", адвокат свідоцтво серія ДП № 3811 від 17.08.2018р.

інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 (суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 904/768/24 (повне рішення складено 16.09.25)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

до Приватного підприємства "Спецбудмонтаж-21", м. Дніпро

про стягнення 1 571 698,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) у лютому 2024 року звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Спецбудмонтаж-21" (далі - відповідач) про стягнення 1 571 698,52 грн, з яких 1 250 762,46 грн - заборгованість за теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.03.2022, 256 777,71 грн - інфляційні втрати за період з січня 2022 року по грудень 2023 року та 64 158,35 грн - 3% річних за період з 27.12.2021 по 09.02.2024, за договором купівлі-продажу теплової енергії № 11979 від 05.11.2021.

Після сплати відповідачем під час розгляду справи 706 742,69 грн позивач 13.12.2024 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України про стягнення 544 019,77 грн заборгованості за той самий період, 256 777,71 грн інфляційних втрат та 64 158,35 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 у справі № 904/768/24 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 280,02 грн заборгованості, 142 371,55 грн інфляційних втрат, 39 893,74 грн 3% річних та 13 354,32 грн витрат на сплату судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено; закрито провадження у справі в частині стягнення 706 742,69 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що вузол комерційного обліку теплової енергії на об`єкті відповідача у період дії договору до 19.10.2022 був справний, тому обсяги поставленої теплової енергії слід було визначати за його показаннями; доказів недопуску відповідачем представників позивача для зняття показань, пошкодження або неправильної роботи вузла обліку немає, тому позивач неправомірно визначив обсяг і вартість теплової енергії за період з 17.02.2022 по 31.03.2022 розрахунковим способом і не довів фактичного обсягу поставленої теплової енергії та розміру заборгованості за цей період; висновком судової експертизи підтверджено поставку у період з 01.11.2021 по 16.02.2022 139,76 Гкал вартістю 708 022,76 грн, а визначити обсяги та вартість теплової енергії за період з 17.02.2022 по 31.03.2022 експерт не зміг.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося з апеляційною скаргою (у новій редакції, поданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху), у якій просить скасувати рішення в частині незадоволення позовних вимог на суму 681 410,52 грн (542 739,75 грн основної заборгованості, 114 406,16 грн інфляційних втрат, 24 264,61 грн 3% річних), задовольнити позовні вимоги в цій частині, вирішити питання щодо судових витрат позивача, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом ухвали від 11.06.2024 (постанова Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024), та покласти судові витрати за подання апеляційної скарги на відповідача. Рішення оскаржується в частині незадоволення позовних вимог щодо основної заборгованості за період з 17.02.2022 по 31.03.2022 та нарахованих на неї інфляційних втрат і 3% річних, а також в частині неврахування здійснених позивачем перерахунків у зв`язку зі зміною ціни природного газу.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за період з 17.02.2022 по 31.03.2022, а також відповідних інфляційних втрат і 3 % річних, не врахувавши правомірність застосування позивачем розрахункового способу визначення обсягу спожитої теплової енергії та здійснених перерахунків у зв`язку зі зміною ціни природного газу.

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" стверджує, що відповідач відповідно до умов договору та положень законодавства був зобов`язаний щомісяця передавати показники приладу обліку теплової енергії, однак після підписання акта приймання-передачі від 16.02.2022 цього не робив, у зв`язку з чим позивач правомірно застосував розрахунковий спосіб нарахування плати за спожиту теплову енергію. При цьому, на думку скаржника, суд першої інстанції помилково виходив із того, що відсутність підписаних сторонами актів за відповідний період виключає можливість стягнення нарахованої заборгованості, не врахувавши положення Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, та умов договору № 11979 від 05.11.2021.

Також апелянт не погоджується з тим, що суд першої інстанції поклав в основу рішення висновок судової експертизи, відповідно до якого підтверджено заборгованість лише за період з 01.11.2021 по 16.02.2022. Зазначає, що експерт не визначав обсягів та вартості теплової енергії за період з 17.02.2022 по 31.03.2022, оскільки це питання виходило за межі його компетенції, а також не досліджував здійснені позивачем перерахунки у зв`язку зі зміною ціни природного газу. При цьому, за твердженням скаржника, експерт фактично лише підсумував обсяги теплової енергії, зафіксовані в актах, підписаних сторонами, та помножив їх на відповідний тариф, не врахувавши спірні нарахування. Разом з тим, скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показникам приладу обліку теплової енергії, зафіксованим під час його технічного огляду 19.10.2022. Зокрема, порівняно з показниками, зафіксованими сторонами 16.02.2022, різниця становила 66,72 Гкал. На думку апелянта, навіть за умови незастосування розрахункового способу суд мав дослідити ці показники та визначити вартість фактично спожитої теплової енергії, яка, за його розрахунком, становить 338 002,85 грн, із нарахуванням відповідних інфляційних втрат та 3 % річних. Водночас відповідач, як зазначає скаржник, не здійснив оплати за вказаний обсяг теплової енергії.

Окремо скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував здійснені позивачем перерахунки вартості теплової енергії у зв`язку зі зміною ціни природного газу, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209. При цьому, за твердженням скаржника, відповідач не заперечував проти таких перерахунків та не надав доказів їх неправомірності. Також сторона вказує на допущену експертом арифметичну помилку щодо розміру недоплаченої відповідачем заборгованості за погоджений сторонами період, яка становить 1 280,07 грн, а не 1 280,02 грн, як зазначено у висновку експерта. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно переніс цю помилку до судового рішення та, пославшись на наявність експертного висновку, не здійснив самостійної оцінки інших доказів у справі, чим порушив положення статей 86 та 104 ГПК України щодо оцінки доказів і висновку експерта.

З огляду на викладене Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" виснує, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, які мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у їх сукупності та неправильно застосував положення законодавства, що регулює порядок обліку й нарахування плати за теплову енергію. У зв`язку з цим просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 681 410,52 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, а також вирішити питання про розподіл судових витрат, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Приватне підприємство "Спецбудмонтаж-21" не скористалось можливістю подати відзив на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим не висловило своєї позиції щодо наведених апелянтом доводів і вимог. Що не перешкоджає перегляду судового рішення відповідно до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

У суді першої інстанції відповідач заперечував проти позову, посилаючись на неотримання рахунків-фактур, призупинення ремонтних робіт на об`єкті з 01.02.2022 через відсутність фінансування, неможливість визначення обсягу теплової енергії розрахунковим способом за наявності справного вузла обліку та на необхідність визначення обсягу за показаннями лічильника.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Процесуальний рух справи детально відображено у відповідних ухвалах суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 05.11.2021 між КПТМ "Криворіжтепломережа" (продавець) та ПП "Спецбудмонтаж-21" (покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 11979 щодо відпуску теплової енергії на потреби опалення будинку КДНЗ № 201 по вул. Алмазній, 41 у м. Кривому Розі на період проведення ремонтних робіт; Пунктом 2.1 договору передбачено, що облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом, а у разі пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку нарахування здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень; пунктом 2.4 договору визначено, що покупець, який має прилад обліку, веде журнал обліку споживання теплової енергії та щомісяця у термін до 20 числа інформує продавця про фактичне споживання теплової енергії з наступним складанням акта; пунктами 3.1, 3.2 договору встановлено, що покупець щомісяця до 15 числа самостійно отримує у продавця рахунок-фактуру, акти звіряння розрахунків і акти приймання-передачі товарної продукції, а оплата проводиться не пізніше 10 календарних днів з дня отримання рахунку-фактури; Ціна 1 Гкал теплової енергії у спірний період становила 5 065,99 грн з ПДВ; За період з 01.11.2021 по 16.02.2022 обсяг поставленої відповідачу теплової енергії становить 139,76 Гкал вартістю 708 022,76 грн, що зафіксовано погодженими сторонами актами приймання-передачі теплової енергії, останній з яких складено 16.02.2022; За період з 17.02.2022 по 31.03.2022 позивач визначив обсяг теплової енергії розрахунковим способом за договірним навантаженням; Після відкриття провадження у справі відповідач платіжною інструкцією від 08.05.2024 № 255 сплатив позивачу 706 742,69 грн; 19.10.2022 представниками позивача, власника будівлі та обслуговуючої організації складено акт технічного огляду вузла обліку теплової енергії, яким пошкоджень лічильника, засувок, пломб та кабелів з`єднання не виявлено, а вузол комерційного обліку знято з абонентського обліку з 19.10.2022; Згідно з висновком судової економічної експертизи від 26.06.2025 № 688-25 документально підтверджено поставку теплової енергії за період з 01.11.2021 по 16.02.2022 в обсязі 139,76 Гкал вартістю 708 022,76 грн, а визначити обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії за період з 17.02.2022 по 31.03.2022 експерт не зміг.

Крім цього, враховуючи доводи і вимоги апеляційної скарги, колегією суддів, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо стягнення 706 742,69 грн та в частині стягнення з відповідача 1 280,02 грн заборгованості, 142 371,55 грн інфляційних втрат, 39 893,74 грн 3% річних та 13 354,32 грн судового збору, яке учасниками справи не оскаржується оскільки не містить доводів щодо незаконності рішення в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) "зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання".

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що "Зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором".

Згідно з абзацом першим частини 4 статті 11 цього Закону "в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду)", а абзацом третім цієї частини передбачено, що "Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем".

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, встановлено, що "У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді".

Колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач правомірно визначив обсяг теплової енергії, поставленої відповідачу у період з 17.02.2022 по 31.03.2022, розрахунковим способом, оскільки відповідач не виконав обов`язку щомісяця інформувати продавця про фактичне споживання теплової енергії, з огляду на таке:

Сторони пунктом 2.4 договору поклали обов`язок вести журнал обліку споживання теплової енергії та щомісяця до 20 числа інформувати продавця про фактичне споживання саме на покупця, тобто передбачили в договорі інше, ніж зняття показань вузла обліку виконавцем, у розумінні частини 1 статті 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Останній погоджений сторонами акт приймання-передачі теплової енергії складено 16.02.2022, а доказів інформування відповідачем позивача про показання вузла обліку за період з 17.02.2022 по 31.03.2022 матеріали справи не містять.

Отже, у спірний період мав місце випадок ненадання споживачем у визначений договором строк показань вузла обліку, для якого абзацом першим частини 4 статті 11 цього Закону встановлено окремий порядок комерційного обліку. Суд першої інстанції, навівши зміст цієї норми, дійшов висновку про неправомірність розрахункового способу лише з огляду на відсутність доказів недопуску до вузла обліку, його пошкодження чи неправильної роботи, не надавши оцінки пункту 2.4 договору та тому, що споживач не надавав показань, тобто не застосував норму, яка підлягала застосуванню до встановлених обставин.

Договір укладено 05.11.2021 на період проведення ремонтних робіт, тому даних про середнє споживання відповідачем теплової енергії у попередньому опалювальному періоді, яке абзац перший частини 4 статті 11 Закону визначає базою розрахунку на перші три місяці, у справі немає і бути не могло. За таких обставин визначення позивачем обсягу теплової енергії відповідно до договірного навантаження, тобто способом, який сторони узгодили у пункті 2.1 договору і який пункт 23 Правил користування тепловою енергією встановлює для споживачів без приладів комерційного обліку, узгоджується з умовами договору та вимогами законодавства. Відповідач, на якого договором покладено обов`язок вести журнал обліку, даних цього журналу за спірний період суду не надав і власного розрахунку обсягу спожитої теплової енергії не навів.

Показання вузла обліку, зафіксовані в акті технічного огляду від 19.10.2022, не спростовують розрахунку позивача, оскільки цей акт складено після закінчення опалювального періоду з метою зняття вузла обліку з абонентського обліку, він не є актом приймання-передачі теплової енергії в розумінні пункту 2.4 договору і не містить даних про споживання за спірний період.

Абзац третій частини 4 статті 11 Закону пов`язує обов`язок перерахунку з відновленням надання показань самим споживачем, однак доказів того, що відповідач відновив надання показань у порядку пункту 2.4 договору або звертався до позивача з вимогою про перерахунок, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 виснував, що "Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний." (мотивувальна частина).

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Наданий позивачем розрахунок обсягу теплової енергії за договірним навантаженням відповідачем не спростований жодним доказом, а тому є більш вірогідним, ніж заперечення відповідача, які ґрунтуються лише на запереченні правомірності розрахункового способу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, докази, надані позивачем є більш вірогідними, а висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів обсягу теплової енергії, поставленої відповідачу у період з 17.02.2022 по 31.03.2022, ґрунтується на неправильному застосуванні частини 4 статті 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та не відповідає обставинам справи.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції, пославшись на висновок експерта, не надав оцінки іншим доказам у справі та фактично переклав на експерта вирішення питання про правомірність способу визначення обсягу теплової енергії, з огляду на таке:

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України "Предметом висновку експерта не можуть бути питання права", а відповідно до частини 1 статті 104 цього Кодексу "Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу".

Так, експертом не встановлено ані відсутності споживання теплової енергії у період з 17.02.2022 по 31.03.2022, ані іншого її обсягу, ніж визначений позивачем,

Висновки про неможливість визначення обсягів та вартості спожитої теплової енергії за цей період не можуть визнаватися такими, що носять заздалегідь встановлений характер.

Питання про те, чи мав позивач право застосувати розрахунковий спосіб за ненадання споживачем показань вузла обліку, відноситься до питання права, яке суд мав вирішити самостійно, застосувавши умови договору та частину 4 статті 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

В свою чергу, той факт, що позивач не заявляв клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи, не впливає на обов`язок суду оцінити наявні у справі докази у їх сукупності.

При цьому, колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки нарахуванням позивача у зв`язку зі зміною ціни природного газу, з огляду на наступне :

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу" встановлено, що механізм зміни теплопостачальною організацією розміру нарахувань за теплову енергію у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу застосовується до споживачів теплової енергії ("крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій"), а така зміна розміру нарахувань "починаючи із нарахувань за жовтень 2021 р. відображається щомісяця у платіжних документах зазначених споживачів, надісланих у місяці, що настає за розрахунковим періодом".

Відповідач є приватним підприємством, тобто належить до споживачів, до яких застосовується зазначений механізм. Позивач обґрунтовував розмір заборгованості, зокрема, змінами нарахувань у зв`язку зі зміною ціни природного газу та надавав суду відповідні пояснення і розрахунки, однак суд першої інстанції цих нарахувань не досліджував і мотивів їх відхилення в рішенні не навів, а експерт, згідно з доводами апеляційної скарги, цих нарахувань також не досліджував. Доказів, які б спростовували правомірність або розмір таких нарахувань, відповідач не надав.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що заборгованість відповідача за теплову енергію, поставлену за договором купівлі-продажу теплової енергії від 05.11.2021 № 11979 у період з 01.11.2021 по 31.03.2022, у частині 542 739,75 грн, не стягнутій рішенням суду першої інстанції доведена, що, у свою чергу, є підставою для задоволення похідних вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 114 406,16 грн і 3% річних у сумі 24 264,61 грн, у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, з огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про відсутність прострочення через неотримання рахунків-фактур відхиляються як безпідставні, оскільки пунктом 3.1 договору сторони поклали на покупця обов`язок щомісяця до 15 числа самостійно отримувати у продавця рахунок-фактуру, а тому неотримання рахунків з причин, що залежали від самого покупця, не відстрочує настання строку оплати.

Колегія суддів враховує, що в мотивувальній частині рішення суму нарахувань позивача розрахунковим способом за період з 17.02.2022 по 31.03.2022 зазначено як "131 969,04 грн. + 340 941,13 грн. = 427 910,17 грн.", тоді як сума наведених доданків становить 472 910,17 грн, а дату платіжної інструкції № 255 зазначено як "08.05.25 р." замість 08.05.2024. Крім цього, різниця між визначеною експертом вартістю теплової енергії за період з 01.11.2021 по 16.02.2022 (708 022,76 грн) та сплаченою відповідачем сумою (706 742,69 грн) становить 1 280,07 грн, а не 1 280,02 грн, однак ця різниця у 0,05 грн охоплюється сумою 542 739,75 грн, яку апелянт обчислив як різницю між підтримуваною ним сумою заборгованості 544 019,77 грн та стягнутою судом першої інстанції сумою 1 280,02 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що зазначені неточності є технічними описками, які не вплинули на встановлення обставин справи, однак разом з наведеними вище порушеннями свідчать про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право "скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення". Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 277 цього Кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є "неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи", "невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи" та "порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права", при цьому відповідно до частини 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема, "незастосування закону, який підлягав застосуванню".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 у справі № 904/768/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 17.02.2022 по 31.03.2022 - скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат:

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 18 860,38 грн та за подання апеляційних скарг у сумі 14 687,79 грн. покладаються на відповідача - Приватне підприємство "Спецбудмонтаж-21" як на особу, проти якої ухвалено судове рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 272, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 у справі №904/768/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 у справі №904/768/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 17.02.2022 р. по 31.03.2022 р. - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Спецбудмонтаж-21", (49017, м. Дніпро, вул. Академіка Лазаряна, буд. 10, кв. 80. ЄДРПОУ 32417358) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, 9 ЄДРПОУ 03342184) заборгованість за теплову енергію за період з 01.11.2021 р. по 31.03.2022 р. у розмірі 1 250 762, 46 грн., суми збитків від інфляції - 256 777, 71 грн. (з січня 2022 р. по грудень 2023 р.), 3 % річних - 64 158, 35 грн. (з 27.12.2021 р. по 09.02.2024р.).

Стягнути з Приватного підприємства "Спецбудмонтаж-21" (49017, м. Дніпро, вул. Академіка Лазаряна, буд. 10, кв. 80. ЄДРПОУ 32417358) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, 9 ЄДРПОУ 03342184) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 18 860,38 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 14 687,79 грн.

Видачу наказу з урахуванням реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготоволено 10.11.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя Ю.А. Джепа