Рішення № 141389162 у справі № 904/3610/26 від 28.10.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/3610/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від прокурора: Кочнєва В.С.

від позивача: Чикаренко О.О.

від відповідача: Маглиш А.С. (в режимі відеоконференції);

від третьої особи: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області (53207, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Нікополь, вул. Патріотів України, буд. 174)

в інтересах держави в особі позивача: Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49004, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 1; ідентифікаційний код 00022467)

до відповідача Покровської міської ради Дніпропетровської області (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Покров, вулиця Центральна, будинок 48; ідентифікаційний код 34081234)

за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Космічна (Соборний район), будинок 35; ідентифікаційний код 45632138)

про скасування державної реєстрації права комунальної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Стислий виклад позиції прокурора.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що на території Покровської міської територіальної громади перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га, право комунальної власності на яку зареєстровано за Покровською міською радою.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га є сформованою, на даний час обліковується як земля комунальної власності сільськогосподарського призначення та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області.

Прокурор зазначає, що державну реєстрацію вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, як ділянки сільськогосподарського призначення, проведено неправомірно, в результаті чого, в подальшому, реєстрацію права комунальної власності за міською радою на вказану земельну ділянку здійснено незаконно з огляду на те, що частина вказаної земельної ділянки фактично не являється земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, оскільки відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс», використовується для ведення лісового господарства, з державної у комунальну власність не вилучалася та не передавалася.

Належність вказаної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджено інформацією державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 23.03.2023 за № 118, з якої встановлено, що земельна ділянка загальною площею 25,1989 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 частково знаходиться в межах державного лісового фонду кв. 14 виділ 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП «Марганецький лісгосп», орієнтовна площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 з межами кв. 14 виділ 1, 4, 7-13 становить 24,5140 га із загальної площі ділянки 25,1989 га.

При цьому відповідно до технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту «земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Покровська міська громада, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024, який виконано фізичною особою-підприємцем Нестеренко С. Я., який має кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №010588 від 12.04.2013, земельна ділянка площею 25,1989 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024) за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Шолоховська сільська рада має накладання на землі лісогосподарського призначення згідно планово-картографічних матеріалів Нікопольського лісництва Запорізького надлісництва філії «Східний лісовий офіс ДП «Ліси України». Площа накладання складає 24,4212 га. Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 майже на 97% складається з земель лісового фонду.

Право користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України на спірну земельну ділянку підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Прокурор зазначає, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка частково знаходиться у межах державного лісового фонду, як земельну ділянку сільськогосподарського призначення, за особою, яка протиправно її набула у власність, унеможливлює проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у разі витребування частини земельної ділянки площею 24,4212 га, яка перебуває у складі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024, загальною площею 25,1989 га.

Вказане і стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.

2. Стислий виклад позиції позивача

Позивачем надано письмові пояснення по суті позовних вимог, у яких зазначає, що на території Дніпропетровської області повноваження щодо вилучення та розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення поза межами населених пунктів здійснюються Дніпропетровською обласною державною адміністрацією з 27.05.2021. Станом на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказу №37-ОТГ від 07.12.2020 рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та її передачу з державної до комунальної власності міг приймати виключно Кабінет Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Позивач зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка ймовірно частково накладається на землі державного лісового фонду, тобто лише частина спірної земельної ділянки площею 24,5140 га є власністю держави, а інша її частина належить до земель комунальної власності. За таких обставин повернення усієї спірної земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності відповідача на частину земельної ділянки, а часткове її повернення неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав. Відповідно, зобов`язати відповідача повернути частину сформованої земельної ділянки на користь позивача, у такому випадку буде неправомірним.

Ураховуючи викладене, на думку позивача, позовна вимога, викладена органами прокуратури у пункті 4 прохальної частини позовної заяви, є незаконною та необґрунтованою.

Разом з тим, якщо при розгляді справи № 904/3610/26 буде встановлено, що спірна земельна ділянка площею 24,5140 га, яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га, належить до земель державного лісового фонду лісогосподарського призначення, знаходиться в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, така ділянка не може перебувати в комунальній власності. В такому випадку, на думку позивача, належним способом захисту інтересів держави щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності площею 24,5140 га є позовні вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га та скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Позивач зазначає, що у разі, якщо можливо встановити чіткі межі ділянки лісогосподарського призначення площею 24,5140 га у загальному масиві земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га, відповідач не позбавлений права замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в результаті виготовлення якої сертифікованим інженером-землевпорядником будуть проведені топографо-геодезичні роботи, встановити нові межі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 з "виключенням" з неї земель державного лісового фонду лісогосподарського призначення.

3. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що прокурором не надано жодних доказів існування рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо передачі третій особі - ДСГП «Ліси України» спірної земельної ділянки у постійне користування.

Відповідач зазначає, що прокурор, стверджуючи, що на праві постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" знаходяться землі лісового фонду, наявність яких підтверджується картографічними матеріалами, не взяв до уваги, що такі землі не можуть бути об`єктом цивільних прав. Тобто, погоджуючись з вимогами пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, треба зауважити, що картографічні матеріали, які підтверджують права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, мають містити дані про сформовані земельні ділянки лісового фонду, як об`єктів цивільних прав (з наявним кадастровим номером та державною реєстрацією самої ділянки у Державному земельному кадастрі). Тільки за таких умов можливо стверджувати про наявність порушення прав землекористувача з боку інших осіб та, відповідно, підстав судового захисту таких прав.

Відповідач наголошує, що вирішення спірних питань у даній справі вирішується шляхом інвентаризації земель відповідно до Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 №476, а не скасуванням державної реєстрації права комунальної власності, скасуванням державної реєстрації земельної ділянки та витребуванням земельної ділянки з комунальної власності.

Крім того відповідач зазначає, що враховуючи, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №37-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» прийнято 07.12.2020, рішення сесії Покровської міської ради №11 яким прийнято до комунальної власності землі сільськогосподарського призначення загальною площею 836,3024 га, у кількості 22 земельних ділянок, які розташовані на території Покровської міської територіальної громади за межами населених пунктів прийнято 17.12.2020 (Оприлюднено на офіційному сайті Покровської міської ради Дніпропетровської області (https://pkrv.dp.gov.ua/) та доступне за посиланням: https://pkrv.dp.gov.ua/documents/rishennya_misykoyi_radi/oficiyni_rishennya/2020_rik/17_grudnya), право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024, загальною площею 25,1989 га зареєстроване за Покровською міською радою 22.12.2020, а позов подано прокурором лише 16.06.2026, прокурором порушені строки звернення до суду з даним позовом.

За твердженням відповідача, строк, у межах якого позивач міг звернутись до суду з даним позовом, становить 3 роки та сплив у 2023 році.

З урахуванням викладеного, відповідач просить, у разі наявності підстав для задоволення позовних вимог, застосувати позовну давність.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

16.06.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Покровської міської ради Дніпропетровської області про скасування державної реєстрації права комунальної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки, яка містить вимоги:

- залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (ідентифікаційний код 45632138);

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 25,1989 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024, проведену 22.12.2020 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Покровської міської ради Нестреляй О.М. (номер відомостей про речове право: 39982792, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2262443912121);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 25,1989 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024 у Державному земельному кадастрі;

- витребувати від Покровської міської ради Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 34081234) на користь Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації (ідентифікаційний код 00022467) земельну ділянку площею 24,4212 га, що є складовою земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 площею 25,1989 га та розташована в системі координат СК-63 5 зона;

- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р [рахунок приховано] в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір у розмірі 9 870,20 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 справу №904/3610/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

22.06.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання 14.07.2026 об 11:00 год. Залучено до участі у справі, як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

23.06.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №31058/26 від 23.06.2026) про залучення третьої особи, а саме: залучення до участі у справі №904/3610/26 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

24.06.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №31271/26 від 24.06.2026) про застосування наслідків пропущення позовної давності.

02.07.2026 до господарського суду від керівника Нікопольської окружної прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду №32907/26 від 02.07.2026) на заяву про застосування позовної давності.

03.07.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 33214/26 від 03.07.2026) з додатками.

07.07.2026 до господарського суду від прокурора Нікопольської окружної прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду №33853/26 від 07.07.2026).

14.07.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду № 34843/26 від 14.07.2026).

14.07.2026 у підготовче засідання з`явились прокурор, повноважний представник позивача та повноважні представники відповідача, повноважний представник третьої особи у вказане підготовче засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

14.07.2026 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 21.09.2026 включно. Призначено підготовче судове засідання у справі на 08.09.2026 о 12:00 год.

08.09.2026 у судове засідання з`явилися прокурор, повноважний представник відповідача у режимі відеоконференції. Представник позивача та третьої особи не з`явились, про час та дату судового засідання сторони повідомлялись належним чином.

У вказаному підготовчому засіданні обговорені питання, що стосуються виконання завдань підготовчого засідання, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.

08.09.2026 ухвалою господарського суду постановлено закрити підготовче провадження у справі №904/3610/26. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 06.10.2026 о 12:45 год.

06.10.2026 у судове засідання з`явились прокурор, повноважні представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у вказане судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У вказаному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступне слово сторін.

З огляду на поставлені судом сторонам запитання щодо предмету спору, суд прийшов до висновку про надання сторонам часу для відповіді та необхідності оголосити перерву в судовому засіданні в межах розумного строку до 20.10.2026 о 15:00 год.

Сторони не заперечували проти оголошення перерви в судовому засіданні в межах розумного строку.

06.10.2026 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні у справі №904/3610/26 в межах розумного строку. Повідомлено сторін, що продовження судового розгляду відбудеться 20.10.2026 о 15:00 год.

19.10.2026 до господарського суду від прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення (вх. суду №50859/26 від 19.10.2026).

20.10.2026 ухвалою господарського суду виправлено описки, допущені в ухвалі господарського суду від 06.10.2026 у справі №904/3610/26.

20.10.2026 у судове засідання з`явились прокурор, повноважний представник позивача та повноважний представник відповідача. Представник третьої особи у вказане судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У вказаному судовому засіданні обговорені питання що стосуються розгляду справи по суті, досліджено докази, наявні в матеріалах справи, та заслухано виступи представників сторін у судових дебатах.

В судовому засіданні 20.10.2026 після судових дебатів господарський суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 28.10.2026 о 14:20 годині.

20.10.2026 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/3610/26 призначено на 28.10.2026 о 14:20 год.

У судове засідання 28.10.2026 з`явився прокурор, представник позивача, представник відповідача (в режимі відеоконференції), представник третьої особи у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.10.2026 проголошено скорочене рішення суду.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського

суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/3610/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом, оцінка доказів та аргументів сторін

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за твердженням прокурора, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га в Державному земельному кадастрі, як ділянки сільськогосподарського призначення, проведено неправомірно, в результаті чого в подальшому реєстрацію права комунальної власності за міською радою на вказану земельну ділянку здійснено незаконно, з огляду на те, що частина вказаної земельної ділянки фактично не являється земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, оскільки відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», використовується для ведення лісового господарства, з державної у комунальну власність не вилучалася та не передавалася.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га в Державному земельному кадастрі.

(2) Факт державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024, загальною площею 25,1989 га.

(3) Наявність підстав для витребування від Покровської міської ради Дніпропетровської області на користь Дніпропетровської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 24,4212 га, що є складовою земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 площею 25,1989 га та розташована в системі координат СК-63 5 зона.

1. Щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га в Державному земельному кадастрі.

Як вбачається з матеріалів справи, на території Покровської міської територіальної громади Дніпропетровської області розташована земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га, сільськогосподарського призначення, право комунальної власності на яку зареєстровано за Покровською міською радою Дніпропетровської області.

Вказана земельна ділянка сформована за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Покровської міської територіальної громади та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.12.2020 № 37-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», передана у комунальну власність за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність № б/н від 07.12.2020(земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га зазначена у пункті 9 акту приймання-передачі) (а.с.27-29, т.1).

Рішенням сесії Покровської міської ради Дніпропетровської області №11 від 17.12.2020 «Про прийняття у комунальну власність Покровської міської територіальної громади Дніпропетровської області з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» (а.с. 30-31, т.1) прийнято у комунальну власність Покровської міської територіальної громади (Покровської міської ради) Дніпропетровської області за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 836,3324 га, які розташовані на території Покровської міської територіальної громади Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Як вбачається, в загальний масив земельних ділянок, які перейшли у комунальну власність, також увійшла земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 33, т.1) вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га, у Державному земельному кадастрі проведена 11.12.2019 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель 04.12.2019, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га є сформованою.

2. Щодо державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024, загальною площею 25,1989 га.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №382687695 від 13.06.2024, а.с. 32, т.1) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 зареєстровано 22.12.2020 за Покровською міською радою Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2262443912121).

3. Щодо наявності підстав для витребування від Покровської міської ради Дніпропетровської на користь Дніпропетровської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 24,4212 га, що є складовою земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 площею 25,1989 га та розташована в системі координат СК-63 5 зона.

Прокурор наголошує, що державну реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, як ділянки сільськогосподарського призначення, проведено неправомірно, в результаті чого в подальшому реєстрацію права комунальної власності за Покровською міською радою Дніпропетровської області на вказану земельну ділянку здійснено незаконно з огляду на те, що частина вказаної земельної ділянки фактично не являється земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, оскільки відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", використовується для ведення лісового господарства, з державної у комунальну власність не вилучалася та не передавалася.

Так, відповідно до інформації Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 23.03.2023 за № 118 (а.с. 35-36, т.1) земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га частково знаходиться в межах державного лісового фонду - кв. 14 виділ 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП «Марганецький лісгосп», орієнтовна площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 з межами кв. 14 виділ 1, 4, 7-13 становить 24,5140 га із загальної площі ділянки 25,1989 га.

При цьому відповідно до технічного звіту з топографо-геодезичних робіт від 16.04.2026 по об`єкту - земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Покровська міська громада, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024 (а.с. 83 на звороті-90, т.1), який виконано фізичною особою-підприємцем Нестеренко С. Я., що має кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №010588 від 12.04.2013 (а.с. 84, т.1), земельна ділянка площею 25,1989 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024) за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Шолоховська сільська рада має накладання на землі лісогосподарського призначення згідно з планово-картографічними матеріалами Нікопольського лісництва Запорізького надлісництва філії «Східний лісовий офіс ДП «Ліси України». Площа накладання складає 24,4212 га.

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 майже на 97% складається з земель лісового фонду.

Зазначена інформація підтверджується також листами Філії «Дніпровське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 05.06.2024 № 334/27.1-2024 (а.с. 38, т.1) та Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 01.08.2025 №1711/32.6-2025 (а.с. 50), відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 розташована на землях Державного лісового фонду, а саме: на території кварталу 14 виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва філії «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України». Підприємство не погоджувало вилучення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024. Землевпорядна документація на погодження по вказаній земельній ділянці не надходила.

Крім того, в матеріалах справи наявний витяг з проєкту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство» Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, який містить також протоколи першої та другої лісовпорядної наради. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство» розроблені у 2014 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» та є складовою частиною проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Марганецьке лісове господарство» Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства» (а.с. 38 на звороті-46,т.1).

Міністерство екології та природних ресурсів, враховуючи пропозиції протокольних засідань лісовпорядних комісій з розгляду матеріалів лісовпорядкування, листом від 14.12.2015 № 5/1-8/15119-15 (а.с. 52, т.1) погодило проєкти організації та розвитку лісового господарства для державних підприємств Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства згідно з переліком (ревізійний період впровадження матеріалів лісовпорядкування проекту 2014-2023 роки), в якому також зазначено ДП «Марганецьке лісове господарство».

Прокурор зазначає, що відповідно до пункту 4.30 Положення про Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.11.2012 №395, яким передбачено повноваження Управління на затвердження матеріалів лісовпорядкування, а також на підставі погодження Міністерства екології та природних ресурсів України, Дніпропетровським обласним управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України наказом від 15.02.2016 № 8 затверджено матеріали лісовпорядкування (проект організації та розвитку господарства) державних лісогосподарських підприємств (ревізійний період впровадження матеріалів лісовпорядкування (проекту) 2014-2023 роки. Отже, право користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України на спірну земельну ділянку підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Так, відповідно до пункту 1.2 Проекту (а.с. 38 на звороті-46, т.1), Марганецька лісомеліоративна станція була організована в 1970 році згідно з Постановою ЦК КПУ і РМ УРСР № 320 від 16.05.1967 року «Про невідкладні міри з захисту ґрунтів від вітряної та водної ерозії Української РСР» і наказу Міністерства лісового господарства УРСР №3 від 07.01.1970 року, до складу якої увійшли державні ліси, які передані з Криворізького держлісгоспу, площею 3666 га. В складі Марганецької ЛМС перебували Апостолівська виробнича дільниця, Нікопольське і Марганецьке лісництва. Наказом Міністерства лісового господарства № 133 від 31.10.1991 року Марганецька ЛМС перейменована в Марганецький держлісгосп. Наказом Держкомітету лісового господарства України № 143 від 10.02.2005 року Марганецький держлісгосп перейменовано в ДП «Марганецьке лісове господарство». 23.09.2022 ДП «Марганецьке лісове господарство» припинено в результаті реорганізації (дата запису про припинення - 23.09.2022), а його правонаступником є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Відповідно до підпункту 1.1.2 Проекту «Віднесення лісів до місцевих органів влади», квартали 6-14, 54 Нікопольського лісництва (в тому числі квартали 7,8 Нікопольського лісництва) розташовані на території Шолоховської сільської ради, Нікопольського району на площі 403,4 га.

Також, відповідно до даних Національної кадастрової системи, з застосуванням шару «ліси» спірна земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення. Крім того, з даних Національної кадастрової системи вбачається, що спірна земельна ділянка вкрита лісовими насадженнями - деревами.

Прокурор наголошує, що таким чином факт перетину спірної ділянки площею 25,1989 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 з земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», повністю підтверджується інформацією і картографічними матеріалами ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», інформацією Філії «Дніпровське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», інформацією Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, даними Національної кадастрової системи, технічним звітом з топографо-геодезичних робіт. Викладене свідчить, що майже 97% земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 знаходиться на землях державного лісового фонду, наданих в постійне користування Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

За твердженням прокурора, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.12.2020 № 37-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (а.с. 27-29, т.1) припинено право постійного користування ДП «Марганецьке лісове господарство» , правонаступником якого є ДП «Ліси України», частиною земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 24,4212 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га, змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення та форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги статей 20, 83, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України.

Отже, вжиття окружною прокуратурою представницьких заходів шляхом звернення до суду з позовом було необхідним, оскільки стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес.

IV. Мотиви суду

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Водночас, у статті 5 Лісового кодексу України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Згідно з частиною 1 статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання в постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення не приймалися, оскільки право користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» підтверджується, зокрема, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року, що відповідає пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, відповідно до якого до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 9 Лісового кодексу України, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Статтями 45, 54 Лісового кодексу України визначено, що облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами. Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів. Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду у справі №369/16317/18 від 31.03.2021, у справі № 360/1998/18 від 06.04.2021 у справі № 380/375/17 від 09.06.2021, у справі № 369/16416/18 від 16.06.2021 у справі № 359/11910/14 від 24.11.2021, у справі № 372/2093/19 від 25.01.2023, у справі № 488/2812/17 від 16.08.2023, а також в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 368/1158/16-ц від 30.05.2018, № 488/402/16-ц від 23.10.2019, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 907/459/17 від 15.01.2019, № 911/604/18 від 19.06.2019, № 925/889/19 від 04.08.2021 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 707/2196/15-ц від 21.04.2021.

Згідно з технічним звітом з топографо-геодезичних робіт від 16.04.2026 по об`єкту - земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Покровська міська громада, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024 (а.с. 83-90, т.1), який виконано фізичною особою-підприємцем Нестеренко С. Я., що має кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №010588 від 12.04.2013 (а.с. 84, т.1), земельна ділянка площею 25,1989 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024) за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Шолоховська сільська рада має накладання на землі лісогосподарського призначення згідно з планово-картографічними матеріалами Нікопольського лісництва Запорізького надлісництва філії «Східний лісовий офіс ДП «Ліси України». Площа накладання складає 24,4212 га.

Відповідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що спірна земельна ділянка, перебувала у постійному користуванні ДП «Марганецьке лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", використовувалась для ведення лісового господарства, незаконно вибула з державної власності.

Однак, жодного рішення уповноваженими органами у відповідності до статті 149 Земельного кодексу України про вилучення з постійного користування ДП «Марганецьке лісове господарство» або Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" спірної земельної ділянки не приймалось.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частинами 4, 5 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з частинами 1-2, 6 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Більше того, станом на 07.12.2020 відповідно до частини 9 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, мав повноваження вилучати також Кабінет Міністрів України.

Враховуючи викладене, вилучати земельну ділянку державної власності, що розташована за межами населеного пункту, на території Покровської міської територіальної громади Дніпропетровської області могла виключно Дніпропетровська обласна державна адміністрація, яка жодних рішень з даного приводу не приймала, або Кабінет Міністрів України, рішення якого також відсутнє.

Крім того, питання вилучення земельної ділянки з постійного користування не погоджувалось із постійним землекористувачем - ДП «Марганецьке лісове господарство» або Філією «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

При цьому суд враховує, що витребування усієї спірної земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності на частину земельної ділянки, а часткове її витребування неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав. Відповідно, витребування у відповідача частини сформованої земельної ділянки на користь Позивача, у такому випадку буде неправомірним, а здійснити її поділ неможливо.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 № 916/1750/22 (пункти 45-46).

B свою чергу, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном державної власності.

Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за особою, на земельну ділянку, яка частково знаходиться у межах земельної ділянки лісогосподарського призначення, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка протиправно її набула у власність, унеможливлює проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у разі витребування частини земельної ділянки площею 24,4212 га, яка перебуває у складі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га.

Відповідно до положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи. При цьому, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації.

Скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, тягне за собою припинення речових прав за відповідачем - Покровською міською радою Дніпропетровської області на спірне нерухоме майно, що узгоджується з приписами статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника земельної ділянки. Зважаючи на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому підстави залучення державного реєстратора до участі у справі як співвідповідача відсутні.

Таким чином, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на неї за Відповідачем, відомості про які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Подібні за змістом правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 361/4307/16.

Отже, є підстави для скасування державної реєстрації за Покровською міською радою Дніпропетровської області з закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2262443912121.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.

Вказану позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 № 925/1265/16, від 04.09.2018 у справі №915/127/18.

На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 площею 25,1989 га належить на праві комунальної власності Покровській міській раді Дніпропетровської області.

Відповідно до відомостей національної кадастрової системи до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 25,1989 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Ці відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель лісогосподарського призначення, оскільки, як зазначено вище, земельна ділянка площею 25,1989 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024) має накладання на землі лісогосподарського призначення, площа накладання меж складає 24,4212 га із загальної площі 25,1989 га.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Водночас до того часу, поки в Державному земельному кадастрі продовжуватиме розміщуватися інформація про земельну ділянку з таким цільовим призначенням, яке суперечить дійсному, такі дані в розумінні статті 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» є офіційними.

Статтею 16 Цивільного кодексу України законодавцем передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування та інші.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Способами захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

У випадку скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України вона припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що своєю чергою надасть змогу запобігти можливим повторним порушенням земельного законодавства.

Таким чином, є підстави для скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 25,1989 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024, проведеної 22.12.2020 ,у складі якої перебуває земельна ділянка площею 24,4212 га, що належить до земель лісогосподарського призначення.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18).

Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц зазначила, що суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 446/478/19 зазначила, що у разі часткового накладання спірної земельної ділянки на земельну ділянку позивача, витребування як належний спосіб захисту не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр"). Не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору.

Таке втручання не може визнаватися законним. Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством. Отже, у такому випадку належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що накладається на земельну ділянку позивача.

Враховуючи викладене, з огляду на предмет і підстави позову, належним способом захисту порушеного права в даному випадку є віндикаційний позов, а саме, позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається, тобто щодо частини земельної ділянки, яка може бути витребувана.

Як вже було зазначено вище, площа земельної ділянки, яка накладається на землі лісогосподарського призначення складає 24,4212 га та є меншою від загальної площі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024, прийнятою у комунальну власність Покровською міською радою Дніпропетровської області згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 37-ОТГ від 07.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яка є власником цієї ділянки на теперішній час.

Таким чином, витребування як належний спосіб захисту у цій справі може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення, а саме земельної ділянки площею 24,4212 га, що є складовою земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 площею 25,1989 га та розташована в системі координат СК-63 5 зона:

№1 X 5279227.3776 Y 5189823.4244, №2 X 5279216.1686 Y 5189806.3795,

№3 X 5278913.1600 Y 5189623.2276, №4 X 5278670.9048 Y 5189651.6888,

№5 X 5278670.7310 Y 5189650.5030, №6 X 5278665.9400 Y 5189617.8500,

№7 X 5278666.5400 Y 5189617.6900, №8 X 5278674.0900 Y 5189609.0300,

№9 X 5278682.0600 Y 5189595.6000, №10 X 5278707.2300 Y 5189545.5300,

№11 X 5278733.9300 Y 5189494.1700, №12 X 5278733.7155 Y 5189490.4308,

№13 X 5278755.2802 Y 5189451.8201, №14 X 5278766.5800 Y 5189449.6800,

№15 X 5278772.1300 Y 5189439.4000, №16 X 5278811.6400 Y 5189366.1700,

№17 X 5278811.2176 Y 5189351.6663, №18 X 5278824.8304 Y 5189327.2932,

№19 X 5278831.5900 Y 5189327.7100, №20 X 5278873.8600 Y 5189259.4100,

№21 X 5278905.9552 Y 5189193.5285, №22 X 5278960.1131 Y 5189111.9327,

№23 X 5279019.8500 Y 5189047.3200, №24 X 5279038.3200 Y 5189026.4800,

№25 X 5279046.2500 Y 5189012.9300, №26 X 5279047.2200 Y 5188999.5700,

№27 X 5279049.5900 Y 5188994.0600, №28 X 5279058.4500 Y 5188973.4900,

№29 X 5279063.1248 Y 5188956.7325, №30 X 5279082.2084 Y 5188927.9805,

№31 X 5279086.4200 Y 5188926.3700, №32 X 5279104.6300 Y 5188927.3300,

№33 X 5279113.9200 Y 5188923.9600, №34 X 5279128.2100 Y 5188911.8100,

№35 X 5279138.3800 Y 5188899.6900, №36 X 5279126.0400 Y 5188932.9800,

№37 X 5279113.9880 Y 5189013.1300, №38 X 5279111.5110 Y 5189064.6350,

№39 X 5279100.7080 Y 5189120.7860, №40 X 5279083.0610 Y 5189171.8530,

№41 X 5279087.0220 Y 5189236.6830, №42 X 5279104.9690 Y 5189340.1730,

№43 X 5279142.5960 Y 5189443.5360, №44 X 5279180.8880 Y 5189548.7170,

№45 X 5279219.2010 Y 5189643.2260, №46 X 5279256.7740 Y 5189735.9010,

№47 X 5279282.8670 Y 5189809.7460, №48 X 5279316.2100 Y 5189879.7000,

№49 X 5279312.8650 Y 5189939.2320, №50 X 5279329.4920 Y 5189980.4150,

№51 X 5279350.9190 Y 5190002.4200, №52 X 5279353.5560 Y 5190055.9940,

№53 X 5279348.3090 Y 5190096.4430, №54 X 5279357.0750 Y 5190114.6870,

№55 X 5279378.3370 Y 5190138.8050, №56 X 5279392.0530 Y 5190220.5850,

№57 X 5279417.7700 Y 5190379.2350, №58 X 5279440.4420 Y 5190474.3110,

№59 X 5279468.1910 Y 5190541.1150, №60 X 5279442.7000 Y 5190579.3100,

№61 X 5279424.5600 Y 5190545.6500, №62 X 5279417.3500 Y 5190511.6500,

№63 X 5279415.5300 Y 5190468.5400, №64 X 5279408.7200 Y 5190426.9500,

№65 X 5279391.7800 Y 5190363.5500, №66 X 5279383.1610 Y 5190331.3440,

№67 X 5279343.8000 Y 5190212.9500, №68 X 5279341.2900 Y 5190205.3900,

№69 X 5279331.8300 Y 5190171.1400, №70 X 5279317.4500 Y 5190072.3800,

№71 X 5279316.6500 Y 5190069.2300, №72 X 5279287.9900 Y 5189954.9000,

№73 X 5279274.6800 Y 5189901.8300, №74 X 5279246.5700 Y 5189835.1700,

№75 X 5279227.3776 Y 5189823.4244, які знаходяться в межах земельної ділянки площею 25,1989 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024.

Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Тому, в контексті обставин цієї справи належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві власності державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у комунальній власності Покровської міської ради.

Відповідно до частин 1-2, 6 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Встановлено, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація жодних рішень щодо спірної земельної ділянки з даного приводу не приймала, питання вилучення земельної ділянки з постійного користування із постійним землекористувачем Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" не погоджувалось.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 37-ОТГ від 07.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким Покровській міській раді Дніпропетровської області передано у комунальну власність земельну ділянку загальною площею 25,1989 га на території Покровської міської територіальної громади Дніпропетровської області, прийнято у порушення вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 3, 20, 67, 71, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття зазначеного наказу), оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватися у власність для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів, а відтак не відповідає закону.

При цьому, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду. За змістом висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, пункти 78-81; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним, що слідує з постанов Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53).

Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони».

Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Аналогічні правові висновки також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181).

Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу державної влади, відповідно до якого відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц та від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

В позовній заяві керівника Нікопольської окружної прокуратури не ставиться вимога щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Пред`явлення позову - це дія, яку вчиняє особа з метою захисту своїх прав, свобод чи інтересів (прав, свобод чи інтересів інших осіб) шляхом подання позовної заяви до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71) вказувала на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто визначення предмета і підстав позову є правом позивача, яке реалізується на його власний розсуд, а встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду під час розгляду справи та ухвалення рішення.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено невідповідність наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 37-ОТГ від 07.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» вимогам законодавства, що враховується судом при вирішенні спору про витребування майна, без визнання цього наказу недійсним у резолютивній частині рішення

Прокурор у позовній заяві визначив відповідачем Покровську міську раду Дніпропетровської області, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном держави - набула права комунальної власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024.

З цього приводу суд вважає необхідним дослідити питання інституту добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19 (провадження № 12-18гс20) сформулювала такий висновок: «Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори».

Велика Палата Верховного Суду також вже звертала увагу на те, що добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 вказано, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №916/1533/21 зазначено, що у спорах про витребування земельних ділянок добросовісність набувачів підлягає обґрунтованому сумніву з огляду на те, що вони не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних властивостей ділянки знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ліс і ділянки вибули з володіння держави з порушенням вимог закону.

Частина 2 статті 68 Конституції України визначає: «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності». Як конституційна презумпція найвищого рівня, вона має перевагу перед всіма іншими презумпціями. Вона застосовується в тих випадках, коли правове регулювання визначене, як це є в даній справі. У постанові Верховного Суду від 01.05.2025 у справі № 369/1457/22 суд, аналізуючи добросовісність дій відповідача при набутті у власність земельної ділянки, зазначив, що «відповідачка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям права власності на земельну ділянку, повинна була знати про її належність до земель оборони. ОСОБА 1 повинна була враховувати можливі обмеження щодо використання таких земель, неможливість їх набуття в рамках цивільно-правової угоди, а отже мала можливість утриматися від її укладання».

Необхідно зазначити, що Покровська міська рада Дніпропетровської області не є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісогосподарського призначення, знала або, проявивши розумну обачність, мала знати про те, що земельна ділянка має ознаки земель лісогосподарського призначення. Враховуючи місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024, очевидне її перебування у межах земель лісогосподарського призначення, проявивши розумну обачність, відповідач міг та повинен був знати про те, що ця ділянка не може бути передана йому у власність.

Отже, земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час набуття ним земельної ділянки у власність.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №357/9328/15-ц.

Набуття у комунальну власність земельної ділянки, розташованої в межах земель лісогосподарського призначення, без відповідної згоди уповноважених органів та відповідного вилучення, порушує вимоги земельного законодавства України, а отже є підставою для витребування такої ділянки на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що у спірних правовідносинах майно не вибувало у приватну власність, а перехід фактично відбувся з державної у комунальну власність. Перехід майна з державної у комунальну власність здійснюється у порядку, визначеному законодавством, та не охоплюється інститутом добросовісного набувача, який застосовується виключно до майна, набутого за правочином (договором) від особи, яка не мала права його відчужувати.

Стаття 388 Цивільного кодексу України визначає право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати майно від набувача, якщо воно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати. Частина 4 статті 388 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі безвідплатного набуття майна від особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати таке майно від добросовісного набувача у всіх випадках.

У даному випадку Покровською міською радою Дніпропетровської області право комунальної власності на спірну земельну ділянку набуте безвідплатно - на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.12.2020 № 37-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

Таким чином, майно було передано до комунальної власності безвідплатно і не є предметом відплатного цивільно-правового правочину, що виключає застосування інституту добросовісного набувача.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається, відповідач у заяві про застосування наслідків пропуску позовної давності просить суд: у разі наявності підстав для задоволення позовних вимог, застосувати позовну давність, посилаючись на те, що рішення сесії Покровської міської ради №11, яким прийнято до комунальної власності землі сільськогосподарського призначення загальною площею 836,3024 га, у кількості 22 земельних ділянок, що розташовані на території Покровської міської територіальної громади за межами населених пунктів, прийнято 17.12.2020 року та оприлюднено на офіційному сайті Покровської міської ради Дніпропетровської області (https://pkrv.dp.gov.ua/) й доступне за посиланням: https://pkrv.dp.gov.ua/documents/rishennya_misykoyi_radi/oficiyni_rishennya/2020_rik/17_ grudnya.

Відповідач зазначає, що з огляду на те, що рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області «Про прийняття у комунальну власність Покровської міської територіальної громади Дніпропетровської області з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» від 17.12.2020 №11 було оприлюднено та наявне на офіційному сайті Покровської міської ради Дніпропетровської області, як прокурор, що виступає на стороні позивача, так і позивач безпосередньо, як це зазначено в статті 261 Цивільного кодексу України, могли довідатись про прийняття у комунальну власність Покровської міської територіальної громади Дніпропетровської області, а саме з моменту оприлюднення рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області №11 від 17.12.2020. Крім того, на офіційному сайті Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (https://dnipropetrovska.land.gov.ua/) розміщений та доступний за посиланням перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності у комунальну власність Покровській міській територіальній громаді Нікопольського району, в якому значиться спірна земельна ділянка. Крім того, інформація про формування земельної ділянки, її межі та про її статус як ділянки, що перебуває у власності Покровської міської територіальної громади Нікопольського району, була доступна на сайті Публічної кадастрової карти України.

З урахуванням вищевикладеного, на думку відповідача, позивач не лише міг бути обізнаний про порушення свого права, але й був зобов`язаний знати про стан власності земельних ділянок. Отже, строк, у межах якого позивач міг звернутись до суду з даним позовом, становить 3 роки та сплив у 2023 році.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2017 року у справі №6-1852цс16, від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 та від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16.

Доводи Покровської міської ради фактично зводяться до твердження, що наявність у публічному доступі відповідних рішень, наявність запису у Державному реєстрі речових прав автоматично встановлює перебіг позовної давності. При цьому відповідач у заяві не надав жодних доказів, що уповноважений орган державної влади або прокурор був обізнаний про незаконність реєстрації або мав реальну, а не абстрактну можливість виявити порушення у 2020 році, оскільки сама по собі наявність рішень та вчинення реєстраційних дій не розкриває незаконність вибуття земельної ділянки, а тому відсутні правові підстави ототожнювати момент державної реєстрації з моментом, коли держава дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Виявити накладення земельної ділянки на землі лісового фонду лише за результатами опрацювання інформації про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не вбачається за можливе.

Прокурор, заперечуючи проти заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, зазначає, що про виявленні порушення прокурору стало відомо після встановлення площі накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду, що стало можливим лише після одержання листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 23.03.2023 за № 118, яким визначено площу накладення на земель лісового фонду площею 24,5140 га, чим фактично встановлено наявність порушень інтересів держави. При цьому, до направлення прокуратурою запиту до Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації у позивача також була відсутня інформація щодо виявлених порушень. З урахуванням викладеного, прокурору та позивачу щодо наявності виявлених порушень об`єктивно стало відомо лише 23.03.2023, після отримання листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 23.03.2023 за №118, яким визначено площу накладення на земель лісового фонду.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд дійшов висновку про необгрунтованість заяви про застосування наслідків пропущення позовної давності з огляду на наступне.

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон №540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.03.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон №2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон №3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX.

Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Таким чином, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану та після набрання 04.09.2025 чинності Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX - перебіг позовної давності поновлено.

З огляду на приписи ст. 256, 257 ЦК України, п. 12, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також враховуючи дату звернення позивача із даним позовом до суду - 16.06.2026 та дату, коли на думку відповідача позивач міг дізнатися про порушення свого права, а також дату, коли за твердженням прокурора йому та позивачу стало відомо про порушення його права, суд дійшов висновку, що позовну давність у даній справі позивачем не пропущено.

Висновки суду узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 (провадження №12-19гс25) (п. 86-96).

Щодо підстав представництва прокурором суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом або іншою заявою (пункт 1 частини 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною чи іншою заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі №927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17.

Прокурором було встановлено, а в подальшому і судом у даній справі, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація, як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.

Порушення інтересів держави в даному випадку полягає у вибутті земель лісогосподарського призначення із власності держави.

Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації листом від 24.05.2024 №2-1857/0/261-24 (а.с. 94-95, т.1) повідомив Нікопольську окружну прокуратуру, що, враховуючи необізнаність облдержадміністрації про факти передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність, з незалежних від неї причин, заходи з метою усунення перешкод у користуванні шляхом повернення її у власність держави в судовому порядку не вживалися та зазначив, що вважає, що є підстави для здійснення прокурором представництва в суді.

Крім того, з листа Департаменту економічного розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 24.11.2025 №5588/0/31-25 (а.с. 91, т.1) вбачається, що станом на 21.11.2025 заходи з метою витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення не вживалися.

З огляду на вказане, під час листування, яке здійснювалося Нікопольською окружною прокуратурою Дніпропетровської області на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором встановлено порушення інтересів держави та невжиття компетентним органом заходів, спрямованих на захист цих інтересів, що стало підставою для представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах.

В порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою листом від 02.06.2026 №61-3155ВИХ-26) було повідомлено позивача про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді (а.с. 78-79, т.1).

При цьому за наявності загрози інтересам держави та нездійсненні їх захисту органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі уповноваженого органу.

Отже, суд дійшов висновку, що керівником Нікопольської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

V. Висновки Суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення з метою забезпечення права сторін на справедливий судовий розгляд та здійснення суспільного контролю за правосуддям. Водночас суд не зобов`язаний надавати відповідь на кожен довід сторін, якщо у рішенні викладено мотиви, достатні для розуміння підстав його ухвалення з урахуванням конкретних обставин справи та характеру спірних правовідносин.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що прокурор обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Як вбачається, за подання позову до господарського суду Дніпропетровською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 9 870,20 грн.

Дана позовна заява містить дві позовні вимоги немайнового характеру (скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі) та одну майнову вимогу про витребування частини земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру. Таким чином, сума судового збору за вимоги немайнового характеру становить: 5324,80 грн. (3328*2*0,8=5324,80 грн.)

Згідно з відомостями Національної кадастрової системи нормативно-грошова оцінка земельної ділянки [номер приховано]:02:001:0024 площею 25,1989 га складає 390 845,85 грн або 15 510,43 грн за 1 га.

Таким чином, нормативно-грошова оцінка 24,4212 га становить 378 783,31 грн (15510,43 х 24,4212 га). Отже, сума судового збору за вимогу про витребування земельної ділянки площею 24,4212 га, за яку необхідно сплатити судовий збір становить 4 545,40 грн. (5681,75*0,8). За таких обставин, при пред`явленні до господарського суду через систему «Електронний суд» даної позовної заяви, що містить дві позовні вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, розмір судового збору становить 9 870,20 грн. (5324,80 грн. + 4545,40 грн.)

Отже, стягненню з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає 9 870,20 грн - витрат на сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 25,1989 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024, проведену 22.12.2020 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області Нестреляй О.М. (номер відомостей про речове право: 39982792, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2262443912121).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 25,1989 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0024 у Державному земельному кадастрі.

Витребувати від Покровської міської ради Дніпропетровської області (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Покров, вулиця Центральна, будинок 48; ідентифікаційний код 34081234) на користь Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49004, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 1; ідентифікаційний код 00022467) земельну ділянку площею 24,4212 га, що є складовою земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0024 площею 25,1989 га та розташована в системі координат СК-63 5 зона:

№1 X 5279227.3776 Y 5189823.4244, №2 X 5279216.1686 Y 5189806.3795,

№3 X 5278913.1600 Y 5189623.2276, №4 X 5278670.9048 Y 5189651.6888,

№5 X 5278670.7310 Y 5189650.5030, №6 X 5278665.9400 Y 5189617.8500,

№7 X 5278666.5400 Y 5189617.6900, №8 X 5278674.0900 Y 5189609.0300,

№9 X 5278682.0600 Y 5189595.6000, №10 X 5278707.2300 Y 5189545.5300,

№11 X 5278733.9300 Y 5189494.1700, №12 X 5278733.7155 Y 5189490.4308,

№13 X 5278755.2802 Y 5189451.8201, №14 X 5278766.5800 Y 5189449.6800,

№15 X 5278772.1300 Y 5189439.4000, №16 X 5278811.6400 Y 5189366.1700,

№17 X 5278811.2176 Y 5189351.6663, №18 X 5278824.8304 Y 5189327.2932,

№19 X 5278831.5900 Y 5189327.7100, №20 X 5278873.8600 Y 5189259.4100,

№21 X 5278905.9552 Y 5189193.5285, №22 X 5278960.1131 Y 5189111.9327,

№23 X 5279019.8500 Y 5189047.3200, №24 X 5279038.3200 Y 5189026.4800,

№25 X 5279046.2500 Y 5189012.9300, №26 X 5279047.2200 Y 5188999.5700,

№27 X 5279049.5900 Y 5188994.0600, №28 X 5279058.4500 Y 5188973.4900,

№29 X 5279063.1248 Y 5188956.7325, №30 X 5279082.2084 Y 5188927.9805,

№31 X 5279086.4200 Y 5188926.3700, №32 X 5279104.6300 Y 5188927.3300,

№33 X 5279113.9200 Y 5188923.9600, №34 X 5279128.2100 Y 5188911.8100,

№35 X 5279138.3800 Y 5188899.6900, №36 X 5279126.0400 Y 5188932.9800,

№37 X 5279113.9880 Y 5189013.1300, №38 X 5279111.5110 Y 5189064.6350,

№39 X 5279100.7080 Y 5189120.7860, №40 X 5279083.0610 Y 5189171.8530,

№41 X 5279087.0220 Y 5189236.6830, №42 X 5279104.9690 Y 5189340.1730,

№43 X 5279142.5960 Y 5189443.5360, №44 X 5279180.8880 Y 5189548.7170,

№45 X 5279219.2010 Y 5189643.2260, №46 X 5279256.7740 Y 5189735.9010,

№47 X 5279282.8670 Y 5189809.7460, №48 X 5279316.2100 Y 5189879.7000,

№49 X 5279312.8650 Y 5189939.2320, №50 X 5279329.4920 Y 5189980.4150,

№51 X 5279350.9190 Y 5190002.4200, №52 X 5279353.5560 Y 5190055.9940,

№53 X 5279348.3090 Y 5190096.4430, №54 X 5279357.0750 Y 5190114.6870,

№55 X 5279378.3370 Y 5190138.8050, №56 X 5279392.0530 Y 5190220.5850,

№57 X 5279417.7700 Y 5190379.2350, №58 X 5279440.4420 Y 5190474.3110,

№59 X 5279468.1910 Y 5190541.1150, №60 X 5279442.7000 Y 5190579.3100,

№61 X 5279424.5600 Y 5190545.6500, №62 X 5279417.3500 Y 5190511.6500,

№63 X 5279415.5300 Y 5190468.5400, №64 X 5279408.7200 Y 5190426.9500,

№65 X 5279391.7800 Y 5190363.5500, №66 X 5279383.1610 Y 5190331.3440,

№67 X 5279343.8000 Y 5190212.9500, №68 X 5279341.2900 Y 5190205.3900,

№69 X 5279331.8300 Y 5190171.1400, №70 X 5279317.4500 Y 5190072.3800,

№71 X 5279316.6500 Y 5190069.2300, №72 X 5279287.9900 Y 5189954.9000,

№73 X 5279274.6800 Y 5189901.8300, №74 X 5279246.5700 Y 5189835.1700,

№75 X 5279227.3776 Y 5189823.4244.

Стягнути з Покровської міської ради Дніпропетровської області (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Покров, вулиця Центральна, будинок 48; ідентифікаційний код 34081234) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р [рахунок приховано] в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) 9 870,20 грн (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят гривень двадцять копійок) - витрат на сплату судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09.11.2026

Суддя Т.В. Іванова