Ухвала № 141389220 у справі № 904/6700/26 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]

УХВАЛА

про забезпечення позову

11.11.2026 м. Дніпро Справа № 904/6700/26

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Експедішн»

про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Експедішн», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рат Україна», м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором підряду

Суддя Назаренко Н.Г.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Експедішн» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рат Україна» про стягнення заборгованість за договором транспортного експедирування № EXZG 2015/16 від 02.06.2015 у загальному розмірі 397 696,67 грн, з яких: основний борг - 360 038,00 грн; пеня за період з 11.08.2026 по 05.11.2026 - 27 155,75 грн; три проценти річних за період з 11.08.2026 по 05.11.2026 - 2 574,52 грн; інфляційні втрати за серпень - вересень 2026 року - 7 928,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Разом і позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Експедішн» подало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Рат Україна» (код ЄДРПОУ 35151789; 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі на рахунку ІВАN НОМЕР_1 , та на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Рат Україна» , у межах суми позову 397 696,67 грн, з накладенням арешту на майно лише в межах різниці між сумою позову та сумою арештованих грошових коштів.

Позивач обгрунтовує заяву тим, що основний борг становить плату за два міжнародні перевезення, організовані позивачем на замовлення відповідача (акти прийому-передачі виконаних послуг № 161 від 03.08.2026 на суму 163 422,00 грн та № 162 від 05.08.2026 на суму 196 616,00 грн). Строк оплати сплив 10.08.2026; з 11.08.2026 відповідач перебуває у простроченні і станом на дату подання цієї заяви не здійснив жодного платежу.

Позивач вказує, що відповідач не оспорює ні підстав виникнення, ні розміру основного боргу: він письмово визнав заборгованість у розмірі 360 038,00 грн у листах № 116 від 28.09.2026, № 116 від 29.10.2026, № 117 від 30.10.2026 та № 123 від 02.11.2026 («Підстави виникнення та розмір основного боргу товариство не оспорює. Предметом листування є лише строки його погашення» - лист № 123). Водночас Відповідач борг не сплачує, в односторонньому порядку пропонує відстрочити його погашення до 08.02.2027, просить не стягувати пеню, три проценти річних та інфляційні втрати за умови виконання запропонованого ним графіка, а на випадок звернення до суду заздалегідь повідомив про намір просити зменшити неустойку та розстрочити виконання рішення (ст. 331 ГПК України) - листи № 117 і № 123. Отже, між сторонами існує спір, який Позивач передає на вирішення суду.

Нормами статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, встановив наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до вказаної норми закону, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Експедішн» подало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Рат Україна» (код ЄДРПОУ 35151789; 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі на рахунку ІВАN НОМЕР_1 , та на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Рат Україна», у межах суми позову 397 696,67 грн, з накладенням арешту на майно лише в межах різниці між сумою позову та сумою арештованих грошових коштів.

На думку заявника невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення у майбутньому виконання рішення суду або взагалі унеможливить його виконання.

У частині 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Надаючи правову оцінку обставинам, викладеним у заяві про забезпечення позову до її подання, суд виходить із наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Так, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 пункт 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" v. Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), (GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

По суті, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Суд також зауважує, що необхідною для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Так, з матеріалів заяви вбачається, що предметом позову є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рат Україна» коштів в загальному розмірі 397 696,67 грн., що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту на належне йому майно, грошові кошти.

Самі по собі обставини безперешкодної можливості розпорядження відповідачем активами (грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07.07.2025 у справі №904/659/25.

Суд відзначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, та його майном є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, за умови якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 07.04.2025 у справі №915/1386/24.

Судом також враховано, що адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, суд зауважує, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Проаналізувавши доводи заявника, з урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що вжиття заявлених Дніпровською міською радою заходів забезпечення позову сприятиме захисту, поновленню порушених прав заявника та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів майбутнього позивача.

Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідачів чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити, зокрема, перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у Постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

Враховуючи вказане, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідає статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду спору) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.

Разом із тим, суд звертає увагу на наступне.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги необхідність дотримання співмірності та пропорційності заходів забезпечення позову, суд вважає за доцільне накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Рат Україна» та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариству з обмеженою відповідальністю «Рат Україна», в межах суми стягнення в розмірі 397 696,67 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Експедішн» про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Рат Україна» (код ЄДРПОУ 35151789; 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Рат Україна» (код ЄДРПОУ 35151789; 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37), у межах суми стягнення в розмірі 397 696,67 грн, до набрання рішенням по справі законної сили.

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Експедішн» (49098, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, код ЄДРПОУ: 39697716).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рат Україна» (код ЄДРПОУ 35151789; 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37)

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили - 11.11.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в строк до 12.11.2029.

Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Н.Г. Назаренко