Рішення № 141389289 у справі № 906/1214/26 від 05.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1214/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Давидюка В.К.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Дідовець Ю.П. - витяг з ЄДР

Чемерис О.О. - витяг з ЄДР

від відповідача: Тимофєєв Ю.О. - паспорт серія НОМЕР_1 від 21.05.1996, виданий Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради

до Тимофєєва Юрія Олександровича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Північний офіс Держаудитслужби

про стягнення 69 611,43 грн.

Процесуальні дії у справі.

Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з Тимофєєва Юрія Олександровича 69 611,43 грн недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Житомирської міської територіальної громади.

Ухвалою суду від 05.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03 листопада 2026; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Північний офіс Держаудитслужби.

16.10.2026 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю.

Відповідач в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. У поясненнях від 14.10.2026 просив здійснювати розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні 03.11.2026 суд оголошував перерву до 05.11.2026. Після перерви суд проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Виклад позицій учасників судового процесу.

Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Тимофєєва Юрія Олександровича 69 611,43 грн безпідставно збережених коштів у вигляді недотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Житомирської міської територіальної громади, згідно з договором №16 від 01.08.2016.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у період з 01.01.2018 по 30.11.2022 користувався місцями розташування засобів зовнішньої реклами комунальної власності, сплачуючи плату в заниженому розмірі внаслідок неврахування площі фундаментів рекламних конструкцій. Позивач посилається на результати ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, якою встановлено неправильне визначення площі місць розташування рекламних засобів та недоотримання плати в сумі 69 611,43 грн. Зазначає, що правомірність висновків ревізії підтверджена постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 240/17778/23 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №906/1468/25.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався. У судових засіданнях позовні вимоги заперечував.

Північний офіс Держаудитслужби у письмових поясненнях від 14.10.2026 вказав, що позовні вимог підлягають задоволенню. Пояснив, що за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради за період з 01.01.2018 по 30.11.2022 встановлено порушення вимог п.32 "Типових правил розміщення зовнішньої реклами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, п.13.2 "Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Житомирі", затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010 №168, п.2 договорів, які укладені з 31 розповсюджувачем зовнішньої реклами, занижено технічні характеристики рекламного засобу, а саме площу горизонтальної проекції місця розташування рекламного засобу, на яку повинна нараховуватись плата за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та яку визначено без врахування площі таких елементів наземних конструкцій, як фундамент, що призвело до заниження розміру рекламних засобів та плати за розташування рекламних засобів та до ненадходження до міського бюджету коштів у розмірі 5180092,72 грн, у зв`язку з чим Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області направило позивачу вимогу №260608-14/980-2023 від 29.03.2023 про усунення порушень законодавства. Зазначив, що зазначена вимога про усунення виявлених порушень є законною, що підтверджено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №240/17778/23, а встановлені у цій справі обставини, на її думку, мають преюдиційне значення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.08.2016 між Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (Департамент) та Фізичною особою - підприємцем Тимофєєвим Юрієм Олександровичем (розповсюджувач, користувач) був укладений договір на розміщення зовнішньої реклами №16 (далі - договір, а.с. 36-37).

За умовами п.1 договору, згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради розповсюджувачу дозволено розмістити рекламні засоби на умовах, визначених договором, перелік яких вказаний в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2 договору визначено, що відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради вiд 11.03.2010 №168, розповсюджувач зобов`язується виконувати їх та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобiв, що перебувають у комунальній власності на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору, департамент зобов`язується дотримуватись умов цього договору, чинного законодавства з питань реклами, в тому числі рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради та Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі.

За умовами п. 8.3, 8.6 Договору, розповсюджувач зобов`язується проводити оплату за тимчасове користування мiсцями розташування рекламних засобів відповідно до тарифів, встановлених виконавчим комітетом Житомирської міської ради у відповідності до зони розташування рекламних засобiв у строки, передбачені цим договором; укласти додаткову угоду у зв`язку зі зміною тарифів на оплату.

Згідно з п. 8.10 Договору, розповсюджувач зобов`язується упродовж 3-х днів, з моменту отримання рахунків та актів наданих послуг підписати їх або надати вмотивовану письмову відмову в їх підписанні.

У пункті 9 Договору сторони узгодили, що оплата по цьому договору здійснюється розповсюджувачем на підставі тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради та диференціюються у зв`язку зі змінами в податковому законодавстві.

Відповідно до п.10 Договору оплата проводиться щомісячно, згiдно розрахунку оплати за тимчасове користування мiсцями розташування рекламних засобів з урахуванням зональних коефіцієнтів згiдно розрахунку, викладеному в додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору.

Як передбачено пунктом 14 Договору, зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладання додаткових угод, якi є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 17 договору визначено, що цей договір діє упродовж строку дії дозволу(ів), відповідно до дати терміну дії дозволу(ів).

У додатку №1 до договору (Адресна програма місць тимчасового розташування спеціальних конструкцій (спеціальні наземні конструкції) з 01.08.2016) визначено адреси місць розміщення зовнішньої реклами, площу місць розташування та терміни дії дозволів.

У додатку №2 до договору наведено розрахунок оплати за розміщення зовнішньої реклами згідно перелiку мiсць розташування спеціальних конструкцій (спеціальна наземна конструкція) та розмір плати за тимчасове користування місцями за місяць.

У подальшому між сторонами у 2021 році укладалися додаткові угоди, згідно з якими додаток №1 та додаток №2 до договору №16від 01.08.2016 викладалися у нових редакціях.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював розміщення зовнішньої реклами на підставі рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради та виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а саме:

- рішення №724 від 16.10.2015, дозвіл №2661 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 96, площею 8,5 кв.м.;

- рішення №724 від 16.10.2015, дозвіл №2660 за адресою: м. Житомир, вул. Жуйка, 35/2, площею 8,7 кв.м.;

- рішення №787 від 26.11.2009, дозвіл №1596 за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 45, площею 8,5 кв.м.;

- рішення №787 від 26.11.2009, дозвіл №1597 за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 100, площею 8,5 кв.м.;

- рішення №787 від 26.11.2009, дозвіл №1598 за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 34/1, площею 8,5 кв.м.

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту містобудування та земельних відносин міської ради за період з 01.01.2018 по 30.11.2022, за результатами якої складено акт ревізії від 17.02.2023 № 06-11-30/001 (а.с. 121-136).

Так, згідно з актом ревізії, зокрема встановлено, що Департаментом в порушення п.32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, пункту 13.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Житомир, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010 №168, а також п.2 договорів при визначенні розміру площі горизонтальної проекції рекламного засобу у дозволах та в договорах, укладених з розповсюджувачами, занижено технічні характеристики рекламного засобу, а саме площу горизонтальної проекції рекламного засобу, на яку повинна нараховуватися плата за розміщення зовнішньої реклами та яку визначено без врахування площі таких елементів наземної конструкції, як фундамент, що призвело до заниження розміру рекламного засобу та плати за розташування рекламних засобів в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), за підписом директора Департаменту Блажиєвського І.Й., та які прийнято до оплати розповсюджувачем, що підтверджено їх підписами, та у відповідних рахунках за надані послуги, які надіслано на адресу розповсюджувачів, та які ним оплачено, що призвело до недоотримання доходів загальним фондом бюджету Житомирської міської територіальної громади.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області направило до Департаменту вимогу від 29.03.2023 №260608-14/980-2023 про усунення виявлених під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту порушень законодавства.

Не погодившись з результатами ревізії, Департамент звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області № 260608-14/980-2023 від 29.03.2023.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №240/17778/23 апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області задоволено повністю, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради відмовлено.

Зважаючи на вказане, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 69 611,43грн безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Житомирської міської територіальної громади, згідно з договором №16 від 01.08.2016.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За визначенням, наведеним у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп.13 п."а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Типові правила).

У п.2 Типових правил вказано, що:

- дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;

- місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою);

- спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

У п. 3 Типових правил визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 5 Типових правил, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган).

Пунктом 6 Типових правил визначено, що до повноважень робочого органу належать, зокрема:

- розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;

- підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні;

- видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради.

Згідно з п. 9 Типових правил, для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу (п.23. 24 Типових правил).

Згідно з п.32 Типових правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Також, зважаючи на те, що дозволи, з урахуванням яких укладався договір, видавалися Комунальним підприємством "Реклама", Суд враховує, що у п.2.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Житомирі, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010 №168 (далі - Правила) зокрема вказано, що:

- дозвіл на розміщення зовнішньої реклами - реєстраційний документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;

- робочий орган - Комунальне підприємство "Реклама", на який покладено виконання функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у місті Житомирі.

У п.3.3 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Житомирі наведено повноваження Комунального підприємства "Реклама", серед яких:

- розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;

- підготовка проектів рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами або про відмову в їх наданні, щодо скасування дії дозволів або продовження строку їх дії;

- видача дозволу на розміщення зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради;

- ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів;

- відповідно до цих Правил розробляє, укладає з розповсюджувачами зовнішньої реклами договори на право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Житомира;

- підготовка і подання виконавчому комітету Житомирської міської ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення.

За умовами п.4.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Житомирі проводиться на підставі дозволів, що надаються Комунальним підприємством "Реклама" згідно з рішенням та у порядку, встановленому виконавчим комітетом Житомирської міської ради відповідно до цих Правил.

Дозволом на розміщення зовнішньої реклами є реєстраційний документ встановленої форми, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, що визначає право розповсюджувача зовнішньої реклами на встановлення окремої спеціальної конструкції на певний термін та у певному місці і містить відомості про розповсюджувача зовнішньої реклами, технічні характеристики спеціальної конструкції, місце її розташування з прив`язкою до топогеодезичного знімку місцевості (М 1:500), фотографічний знімок місця до і після розташування спеціальної конструкції, погоджувальну частину та інші необхідні відомості (п.4.2 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі).

Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві розповсюджувача зовнішньої реклами. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу (п.4.4, 4.5 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі).

Пунктом 7.1 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі визначено, що для одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами заявник подає в дозвільний центр виконавчого комітету Житомирської міської ради заяву за формою згідно з додатком 1 до цих Правил, до якої додаються:

- фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 см), на якому планується розташування рекламного засобу, з прив`язкою до місцевості;

- ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника як юридичною особи або фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п.8.1 Правил дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом - управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради.

Згідно з п.8.7 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі, Комунальне підприємство "Реклама" не більш як 15 робочих днів з дати одержання належним чином оформлених двох примірників дозволу розглядає заяву, готує і подає виконавчому комітету Житомирської міської ради пропозиції та проект відповідного рішення.

Виконавчий комітет Житомирської міської ради впродовж 5 робочих днів з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову в його наданні (п.8.8 Правил).

У разі прийняття рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами Комунальне підприємство "Реклама" протягом 5-ти робочих днів з дати прийняття рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради підписує обидва примірники дозволу, скріплює їх печаткою та передає протягом 2-х робочих днів адміністратору дозвільного центру (п.8.10 Правил).

У п.8.13 Правил вказано, що відповідно до прийнятого рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами заявник отримує в дозвільному центрі у представника Комунального підприємства "Реклама" договір на розміщення зовнішньої реклами, який необхідно укласти у семиденний термін з дня отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та здійснити всі необхідні платежі за тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами.

При цьому пунктом 9.1 Правил передбачено, що якщо протягом строку дії дозволу виникає потреба у зміні технологічної схеми рекламного засобу, розповсюджувач зовнішньої реклами звертається до Комунального підприємства "Реклама" з письмовою заявою у довільній формі про внесення у дозвіл необхідних змін.

У такому випадку згідно з п.9.2 Правил до заяви додається:

- технічна характеристика у технологічній схемі рекламного засобу;

- фотокартка рекламного засобу та ескізі з конструктивним рішенням.

Згідно з п.10.1 Правил, строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, що подається в дозвільний центр виконавчого комітету Житомирської міської ради розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу.

Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, встановлюється виконавчим комітетом Житомирської міської ради, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою) (п.13.1 Правил).

Відповідно до п. 13.2 Правил, площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції всіх елементів рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу з усіма елементами.

Пунктом 13.4 Правил визначено, що плата за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами здійснюється на підставі відповідних договорів між розповсюджувачем зовнішньої реклами та робочим органом, які повинні бути укладені впродовж семи робочих днів з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами здійснюється робочим органом з моменту прийняття відповідного рішення.

Згідно з пунктом 13.5 Правил, щомісячний розмір плати визначається шляхом множення місячної плати на:- розмір площі місця розташування рекламного засобу;

- коефіцієнт диференціації базового тарифу залежно від місця розташування об`єкта зовнішньої реклами;

- коригуючий коефіцієнт згідно з таблицею 3 розділу 14 Правил, за умови надання розповсюджувачем заяви, в якій чітко зазначено перелік адрес та терміни розміщення соціальної реклами.

У розділі 14 Правил наведено розрахункові тарифи плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території міста Житомира.

Водночас Суд враховує, що згідно з рішенням Житомирської міської ради від 19.05.2016 №236 припинено комунальне підприємство "Реклама" Житомирської міської ради шляхом ліквідації.

У подальшому рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20.07.2016 №647, у зв`язку з визначенням Департаменту містобудування та земельних відносин міської ради робочим органом з питань розміщення зовнішньої реклами, в Правилах розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі змінено назву робочого органу на Департамент містобудування та земельних відносин міської ради замість Комунальне підприємство "Реклама" у всіх відмінках по тексту Правил.

Отже, наведене правове регулювання підтверджує, що користування відповідачем місцями розташування рекламних засобів здійснювалося на підставі виданих у встановленому порядку дозволів та укладеного договору, а визначення площі місць розташування рекламних засобів, формування умов договору і нарахування плати належали до повноважень робочого органу, яким у спірний період був Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни, тарифи чи ставки, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 651, 654 ЦК України зміна договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, і має вчинятися у такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статей 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити кошти, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як установлено судом, між Департаментом та ФОП Тимофєєвим Юрієм Олександровичем 01.08.2016 був укладений договір №16 на розміщення зовнішньої реклами, за умовами якого відповідач здійснював оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Житомира.

Сторонами не заперечується, що розмір плати за договором визначався позивачем з урахуванням площі місць розташування рекламних засобів, зазначеної в дозволах на розміщення зовнішньої реклами, договорі та додатках до нього. Упродовж спірного періоду позивач здійснював нарахування відповідної плати, виставляв відповідачу рахунки на оплату та оформлював акти наданих послуг.

Підставою для заявленого позивачем перерахунку стали висновки акта ревізії від 17.02.2023 № 06-11-30/001 та вимога Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 29.03.2023 № 260608-14/980-2023. Департаменту було вказано на необхідність усунення виявлених порушень та забезпечення надходження до бюджету недоотриманих коштів, зокрема за договором №16від 01.08.2016 у сумі 69 611,43грн.

За змістом акта ревізії, у додатках №1 та №2 до договорів із розповсюджувачами зовнішньої реклами не відображено площу горизонтальної проекції таких елементів наземної конструкції рекламного засобу, як фундамент, що, на думку органу державного фінансового контролю, занижувало площу, на яку повинна нараховуватися плата за розміщення зовнішньої реклами.

В акті ревізії також зазначено, що за період з 01.01.2018 до 30.11.2022 Департаментом складалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за підписом директора Департаменту Блажиєвського І. Й. та виставлялися рахунки розповсюджувачам зовнішньої реклами за кожний місяць окремо, а розповсюджувачами здійснювалася оплата за користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Отже, з акта ревізії вбачається, що плата, яка фактично пред`являлася розповсюджувачам до оплати у спірний період, формувалася самим Департаментом на підставі даних дозволів, договорів та додатків до них.

За результатами проведеного аудиторами перерахунку визначено іншу площу місць розташування дев`яти рекламних засобів, ніж та, що була зазначена в дозволах та використовувалася при визначенні плати за договором.

Крім того, в акті ревізії зазначено, що порушення допущене директором Департаменту, який підписував розрахунки плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, а також начальником відділу дизайну міського середовища Департаменту Чемерис О. О., яка не дотрималася окремих положень посадової інструкції.

Таким чином, акт ревізії фіксує порушення у діяльності Департаменту та його посадових осіб при визначенні площі місць розташування рекламних засобів і формуванні розміру плати.

Заявлена позивачем до стягнення сума 69 611,43 грн є, по суті, різницею між платою, фактично нарахованою Департаментом у спірний період та сплаченою відповідачем відповідно до умов договору №16, і платою, яку, за розрахунком аудиторів, відповідач мав би сплатити з урахуванням збільшення площі місць розташування рекламних засобів на площу фундаментів наземних конструкцій.

Отже, спірна сума не є несплаченою договірною платою, яка була пред`явлена відповідачу до оплати у спірному періоді, а розрахована Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту у зв`язку з встановленими порушеннями вимог п.32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, п.13.2 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Житомирі, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010 №168, п.2 договорів та обрахування аудиторами іншої площі місця розташування рекламного засобу (з врахуванням (донарахуванням) фундаменту спеціальної наземної конструкції), ніж визначена договором.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №915/222/24 конкретизував раніше зроблені висновки, зазначивши, що акт ревізії Управління Держаудитслужби, якщо він складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії оцінюється судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі, не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається.

Суд зазначає, що акт ревізії може бути врахований як доказ того, що орган державного фінансового контролю встановив порушення у діяльності Департаменту. Однак сам по собі він не змінює умов укладеного між сторонами договору, не змінює розміру вже нарахованої та сплаченої договірної плати і не є самостійною підставою виникнення у відповідача нового грошового обов`язку зі сплати суми, яка не була нарахована йому Департаментом у спірний період.

Суд ураховує зазначений висновок Верховного Суду та оцінює акт ревізії в сукупності з іншими доказами, які стосуються підстав виникнення і виконання спірного грошового зобов`язання.

З акта ревізії вбачається, що недоотримання плати орган державного фінансового контролю пов`язав із неправильним визначенням Департаментом площі місць розташування рекламних засобів при оформленні договору та розрахунку плати.

При цьому акт ревізії фіксує порушення в діяльності Департаменту та його посадових осіб, які здійснювали оформлення відповідних документів, визначали розмір плати та забезпечували контроль за її надходженням.

Водночас установлене під час ревізії порушення порядку визначення площі місць розташування рекламних засобів не є тотожним встановленню факту порушення відповідачем вимог Правил розміщення зовнішньої реклами та умов укладеного договору, а також не свідчить про наявність у нього невиконаного грошового зобов`язання.

Акт ревізії не змінює умов укладеного між сторонами договору і не є самостійною правовою підставою виникнення у відповідача додаткового грошового зобов`язання.

Вимога органу державного фінансового контролю, адресована Департаменту як підконтрольній установі, не створює безпосередньо для відповідача обов`язку зі сплати визначеної аудиторами суми.

Тому для вирішення спору визначальним є не лише факт установлення органом державного фінансового контролю порушень у діяльності Департаменту, а й доведеність обставин, з якими матеріальне право пов`язує виникнення у відповідача обов`язку сплатити заявлену суму.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №240/17778/23 встановлено законність вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області №260608-14/980-2023 від 29.03.2023, яка передбачає сплату недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У справі №240/17778/23 предметом судового розгляду була правомірність вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, адресованої Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, щодо усунення виявлених за результатами ревізії порушень.

Натомість у справі, що розглядається, предметом спору є наявність у відповідача обов`язку сплатити 69 611,43грн як безпідставно збережені кошти.

Відповідач не брав участі у розгляді зазначеної адміністративної справи, а питання про наявність у нього грошового зобов`язання перед Департаментом за договором № 16 не становило предмета відповідного судового розгляду.

Отже, наведене судове рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення фактичних і правових підстав заявленої вимоги, а відповідача не позбавляє права заперечувати проти правильності визначення площі та розміру додаткової плати.

Як установлено судом, у дозволах на розміщення двох спірних рекламних засобів площу місця їх розташування визначено в таких розмірах:

- у дозволі №2661 (за адресою вул. Покровська, 96) - 8,5кв.;

- у дозволі №2660 (за адресою вул. Жуйка, 35/2) - 8,7кв.м.;

- у дозволі №1596 (за адресою проспект Незалежності, 45) - 8,5кв.м.;

- у дозволі 1597 (за адресою проспект Незалежності, 100) - 8,5кв.м.;

- у дозволі 1598 (за адресою вул. Вітрука, 34/1) - 8,5кв.м.

За результатами ревізії аудиторами визначено інші показники площі, а саме:

- за адресою вул. Покровська, 96 - 12,98кв.м;

- за адресою вул. Жуйка, 35/2 - 14,45 кв.м.;

- за адресою проспект Незалежності, 45 - 15,1 кв.м.;

- за адресою проспект Незалежності, 100 -12,98 кв.м.;

- за адресою вул. Вітрука, 34/1 - 12,98кв.м.

Позивач стверджує, що зазначені показники отримано на підставі ескізів рекламних засобів із конструктивними рішеннями, які відповідач подав при оформленні дозволів.

Суд ураховує, що відповідно до п. 13.2 Правил визначення площі місця розташування наземного рекламного засобу передбачає встановлення загальної площі горизонтальної проєкції відповідної конструкції з урахуванням нормативно визначеної прилеглої ділянки. За наявності кількох конструктивних елементів, горизонтальні проєкції яких повністю або частково перекриваються, правильність обчислення залежить від урахування їх взаємного розташування та меж відповідних проєкцій.

Водночас Суд не виключає можливості визначення площі за проєктно-технічною документацією без проведення фактичних обмірів за умови достатності такої документації для встановлення необхідних геометричних параметрів.

Отже, визначальним є не спосіб отримання вихідних даних, а те, чи підтверджують вони правильність відповідного обчислення.

При цьому необхідно встановити, яким геометричним параметрам відповідають величини, використані у формулі, чи відображають вони фактичні межі горизонтальної проєкції конструкції та чи виключено повторне врахування площі її елементів, що перекриваються.

У судовому засіданні представник позивача не надала пояснень, які б дозволили перевірити обґрунтованість здійсненого аудиторами перерахунку площі місць розташування рекламних засобів. Зокрема, позивач не обґрунтував, яким чином визначено додаткову площу, що не охоплюється межами місць розташування рекламних засобів, раніше зазначеними у відповідних дозволах, та чи враховано при цьому взаємне розташування і можливе перекриття горизонтальних проєкцій конструктивних елементів рекламних засобів.

При цьому суд зазначає, що саме арифметичне отримання показників 12,98кв.м., 14,45кв.м. та 15.1кв.м. не є достатнім для підтвердження правильності їх визначення відповідно до нормативного порядку обчислення площі.

Оцінивши наведені сторонами доводи та наявні докази, суд доходить висновку, що позивач не довів обґрунтованості використаних для перерахунку показників додаткової площі місць розташування рекламних засобів.

Разом з цим, оцінюючи подані докази відповідно до статей 74, 79, 86 ГПК України, суд доходить висновку, що позивач не довів обґрунтованості визначеного ним розміру додаткової плати за користування місцями розташування рекламних засобів.

Суд також враховує, що договір №16 від 01.08.2016 був укладений Департаментом з відповідачем на підставі чинних дозволів на розміщення зовнішньої реклами, у яких уже була визначена площа місць розташування рекламних засобів.

Як убачається з акта ревізії, ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності проводилася щодо Департаменту за період з 01.01.2018 до 30.11.2022, зокрема в частині дослідження договорів, укладених Департаментом з розповсюджувачами зовнішньої реклами у місті Житомирі.

В акті ревізії зазначено, що за результатами розгляду заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами Департамент готував проєкти рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради, після чого виконавчий комітет приймав рішення щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та умов поширення дії договорів.

Суд зазначає, що за Положенням про Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, затвердженим рішенням Житомирської міської ради від 08.11.2018 №1215, Департамент є робочим органом з питань розміщення зовнішньої реклами. До його компетенції віднесено, зокрема, розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами, внесення змін у дозволи, переоформлення дозволів, продовження строку їх дії, підготовку проєктів рішень виконавчого органу ради щодо надання дозволів, видачу дозволів, підготовку пропозицій щодо розміру плати, укладення договорів та здійснення контролю за надходженням коштів за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами.

Таким чином, визначення умов користування місцями розташування рекламних засобів, оформлення дозволів, підготовка відповідних рішень, формування договірних додатків, визначення розміру плати та контроль за її надходженням належали до сфери повноважень робочого органу, яким у спірний період був Департамент.

За таких обставин саме на Департамент як робочий орган покладалися повноваження щодо належного визначення площі місць розташування рекламних засобів, формування розрахунку плати та пред`явлення відповідачу відповідних рахунків. Водночас матеріали справи не підтверджують, що відповідач самостійно визначав площу місць розташування рекламних засобів, формував розрахунок плати або мав повноваження змінювати такі дані в односторонньому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 9.1 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Житомирі внесення змін до дозволу пов`язується з виникненням протягом строку дії дозволу потреби у зміні технологічної схеми рекламного засобу. У такому випадку розповсюджувач зовнішньої реклами звертається до робочого органу з письмовою заявою про внесення відповідних змін.

Отже, обов`язок відповідача ініціювати внесення змін до дозволів міг виникнути лише за наявності потреби у зміні технологічної схеми рекламного засобу. Позивач не довів, що у спірний період відповідач змінював технологічну схему рекламних засобів або мав об`єктивну потребу у внесенні таких змін.

За таких обставин не звернення відповідача із заявами про внесення змін до дозволів чи договору саме по собі не свідчить про порушення ним умов договору або Правил розміщення зовнішньої реклами.

Позивач обґрунтовує вимогу про стягнення 69 611,43 грн положеннями статті 1212 ЦК України, посилаючись на те, що відповідач зберіг зазначені кошти без достатньої правової підстави внаслідок користування місцями розташування рекламних засобів у більшому обсязі, ніж той, за який здійснювалася оплата.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте або збережене, згодом відпала.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що для виникнення кондикційного зобов`язання необхідним є встановлення сукупності таких обставин: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи; відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або збереження майна чи подальше відпадіння такої підстави.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 916/2478/20 (пункт 30), від 04 травня 2022 року у справі № 903/359/21 (пункт 34), від 05 жовтня 2022 року у справі № 904/4046/20 (пункт 22)).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18 (абзац 9 пункту 9.6), від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19 (абзац 2 пункту 4.5), від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18 (абзац 10 пункту 4.2), від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18 (абзац 10 пункту 4.1), від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20 (пункт 108)).

Водночас стаття 1212 ЦК України регулює позадоговірні зобов`язання. Тому її застосування у договірних правовідносинах можливе лише за умови, якщо майно набуте або збережене без достатньої правової підстави, зокрема якщо відповідний договір, правочин чи інша правова підстава в установленому порядку скасовані, визнані недійсними, припинені, змінені або відпали.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося у не заборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема внаслідок правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних, зокрема договірних, правовідносинах. У разі якщо правочин утворює правову підставу для набуття або збереження майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватися лише після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, припинена, змінена або відпала.

Суд ураховує, що протягом спірного періоду відносини сторін щодо користування місцями розташування рекламних засобів регулювалися договором №16 від 01.08.2016.

Водночас наявність договору не виключає можливості застосування статті 1212 ЦК України до майнових відносин, які не охоплюються його умовами.

Однак, як установлено судом за результатами дослідження доказів, позивач не довів обґрунтованості визначення додаткової площі місць розташування рекламних засобів та розміру плати, обчисленої з її урахуванням.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів факту збереження відповідачем заявленої суми коштів без достатньої правової підстави, а отже, відсутні підстави для задоволення позову за правилами статті 1212 ЦК України.

Суд також ураховує, що протягом спірного періоду відповідач користувався місцями розташування рекламних засобів на підставі чинних дозволів та укладеного договору, тоді як розмір щомісячної плати визначався Департаментом як уповноваженим органом.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідач подавав недостовірні відомості про технічні характеристики рекламних засобів, приховував від Департаменту конструктивні особливості їх фундаментів або самостійно змінював визначену в дозволах площу.

За таких обставин суд ураховує принципи добросовісності та правової визначеності, а також сформульовані Європейським судом з прав людини підходи щодо належного урядування.

У рішенні від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини виходив із того, що особа, яка добросовісно покладалася на правочин, укладений з органом місцевої влади, мала легітимне очікування щодо реалізації наданого їй майнового права, а негативні наслідки недоліків у діях органу влади не можуть автоматично покладатися на таку особу без оцінки пропорційності втручання.

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що принцип належного урядування вимагає від органів влади діяти вчасно, належно та послідовно, запроваджувати внутрішні процедури, які мінімізують ризик помилок і забезпечують юридичну визначеність у правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси особи. Водночас потреба виправити помилку органу влади не повинна непропорційно втручатися у права особи, яка добросовісно покладалася на легітимність дій такого органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд також враховує підхід Європейського суду з прав людини, сформульований у рішенні від 26.04.2018 у справі "Cakarevic проти Хорватії", щодо меж допустимого покладення на приватну особу негативних майнових наслідків помилки, допущеної компетентним органом публічної влади.

У зазначеній справі Європейський суд з прав людини виходив із того, що особа, яка отримувала відповідні виплати на підставі рішення компетентного адміністративного органу та не вводила цей орган в оману щодо обставин, які мали значення для таких виплат, мала легітимні підстави вважати їх правомірними. Органи влади не позбавлені можливості виправляти власні помилки, однак такі помилки, як правило, не повинні виправлятися виключно за рахунок добросовісної особи.

Відтак за обставин, коли відповідач дотримався встановленої процедури отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, уклав відповідний договір та належним чином виконував його умови шляхом оплати рахунків, сформованих самим позивачем, на відповідача не можуть бути покладені негативні майнові наслідки помилки, допущеної уповноваженим органом під час визначення площі місць розташування рекламних засобів та розрахунку плати за користування ними.

Однак за встановлених у цій справі обставин, коли відповідач дотримався встановленої процедури отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, уклав відповідний договір та належним чином виконував його умови шляхом оплати рахунків, сформованих самим позивачем, а позивач не довів фактичних та правових передумов виникнення додаткового грошового зобов`язання у заявленому розмірі, покладення на відповідача відповідного майнового обов`язку лише з огляду на встановлені під час ревізії порушення в діяльності Департаменту не відповідало б принципам добросовісності та правової визначеності.

З огляду на викладене позовні вимоги Департаменту про стягнення з Тимофєєва Юрія Олександровича 69 611,43 грн недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Житомирської міської територіальної громади, задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову витрати зі сплати судового збору відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 10.11.26

Суддя Давидюк В.К.

Позивачу - та третій особі - через електронний суд.

Відповідачу - АДРЕСА_1 (рек.).