Рішення № 141389329 у справі № 907/591/26 від 28.10.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/591/26

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Хустської окружної прокуратури Закарпатської області, код ЄДРПОУ - [номер приховано], місцезнаходження - 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця 900-річчя Хуста, будинок 16, в інтересах держави в особі

позивача 1: Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350027, місцезнаходження - 90432, Закарпатська область, Хустський район, село Драгово, вулиця Центральна, будинок 100,

позивача 2: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 38015668, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 14,

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542, місцезнаходження - 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156,

про стягнення шкоди, заподіяної довкіллю, порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок незаконної рубки дерев,

за участі представників сторін:

від прокуратури - прокурор Задорожко С.С.,

від позивача 1 - не з`явився,

від позивача 2 - Пеняк Н.М., у порядку самопредставництва,

від відповідача - адвокат Буря В.В. (згідно ордеру серії АО №1214909 від 21.01.2026), в режимі відеоконференції,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Хустської окружної прокуратури Закарпатської області (далі - прокурор) через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою №07.54-3098вих-26 07.54-114-346-26 від 29.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/631/26 від 29.05.2026) в інтересах держави в особі позивача 1 - Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області, позивача 2 - Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до відповідачів - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» і філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 1594293,67 грн шкоди, заподіяної довкіллю, порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок незаконної рубки дерев.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026.

Процесуальні дії у справі

02.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Хустської окружної прокуратури Закарпатської області надійшло клопотання про уточнення назви відповідача №07.54-114-346-26 від 02.06.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/5271/26), згідно якого прокурор просить вважати належним відповідачем у справі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - відповідач, ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс»). Прокурор обґрунтовує клопотання тим, що позовну заяву Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Драгівської сільської ради та Державної екологічної інспекції Закарпатської області про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, було подано 29.05.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС», внаслідок чого титульна сторінка сформувалася системою автоматично, помилково розділивши відповідача на двох окремих відповідачів. Так як згідно з Положенням про філію «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 27.02.2026 та Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» вказана філія є відокремленим підрозділом підприємства без статусу юридичної особи, то наведене зумовлює необхідність визначення належним відповідачем у справі №907/591/26 саме ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» як постійного лісокористувача у спірних правовідносинах.

Згідно з ухвалою від 03.06.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; задовольнив клопотання Хустської окружної прокуратури Закарпатської області про уточнення назви відповідача №07.54-114-346-26 від 02.06.2026 та вирішив здійснювати розгляд справи з урахування клопотання Хустської окружної прокуратури Закарпатської області про уточнення назви відповідача №07.54-114-346-26 від 02.06.2026; призначив підготовче засідання у справі на 01.07.2026 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

17.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява про підтримку позовних вимог та розгляд справи без участі представника позивача №392 від 17.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/5978/26), згідно з якою позивач 1 просить: долучити письмові пояснення до матеріалів справи, врахувати позицію Драгівської сільської ради щодо підтримки позовних вимог прокурора та задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі; розгляд справи здійснювати без участі представника Драгівської сільської ради за наявними у суді матеріалами.

22.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Буря В.В. надійшов відзив на позовну заяву від 19.06.2026 (який зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/6075/26).

23.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Хустської окружної прокуратури Закарпатської області надійшла відповідь на відзив №07.54-114-346-26 від 23.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/6161/26).

29.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Буря В.В. надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та їх приєднання до справи від 29.06.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/6352/26).

Згідно з ухвалою від 30.06.2026 суд задовольнив заяву представника відповідача - адвоката Буря В.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 26.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/6310/26 від 29.06.2026).

01.07.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Хустської окружної прокуратури Закарпатської області надійшли заперечення на клопотання про приєднання доказів №07.54-114-346-26 від 01.07.2026 (які зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/6425/26).

Згідно з ухвалою від 01.07.2026 суд задовольнив клопотання представника відповідача - адвоката Буря В.В. про поновлення строку на подання доказів та їх приєднання до справи від 29.06.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/6352/26 від 29.06.2026); задовольнив усне клопотання прокурора про оголошення перерви у підготовчому засіданні та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 29.07.2026.

Разом з тим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 - к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку станом на 29.07.2026, а тому згідно з ухвалою від 22.07.2026 суд продовжив з ініціативи суду строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання по справі на 27.08.2026.

Згідно з ухвалою від 27.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.09.2026.

У судовому засіданні по розгляду справи по суті 28.09.2026 під час з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами, суд заслухав вступне слово прокурора, представника позивача 2 та представника відповідача, дослідив письмові докази, а також пояснення учасників справи, що містяться в заявах по суті справи та відповідно до ст. 217 ГПК України оголосив про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами. Надалі у судовому засіданні відповідно до ухвали від 28.09.2026 суд задовольнив усне клопотання представника позивача 2 про оголошення перерви у судовому засіданні та оголосив перерву в судовому засіданні до 28.10.2026.

У судовому засіданні 28.10.2026, у судових дебатах суд заслухав виступи з промовами (заключними словами) прокурора, представника позивача 2 та представника відповідача, після чого відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення у цьому судовому засіданні.

Після повернення 28.10.2026 зі стадії ухвалення судового рішення, у порядку ч. 1 та 6 ст. 240 ГПК України суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Аргументи сторін

Суть спору за позицією прокурора

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що під час планової та позапланової ревізій, проведених 22.04.2025 та 24.04.2025 працівниками Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у кварталі 13 виділів 12, 35, кварталі 12 виділу 11 , кварталі 14 виділів 38, 5, 14 Драгівського лісництва (останній квартал належить до земель природно-заповідного фонду Карпатського біосферного заповідника) виявлено самовільну рубку 37 сироростучих дерев різних порід третіми особами. Прокурор зазначає, що відповідач як постійний лісокористувач в силу вимог ст.ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України проявив протиправну бездіяльність і не забезпечив належну охорону та збереження лісових насаджень на підконтрольній йому території, що є підставою для покладення на нього деліктної цивільно-правової відповідальності. На підставі розрахунків Державної екологічної інспекції, проведених згідно постанов Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 та №575 від 10.05.2022 у межах кримінального провадження №12025071050000285 від 15.05.2025, прокурор просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області 1594293,67 грн шкоди, заподіяної довкіллю, порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок незаконної рубки дерев, а також просить суд стягнути судові витрати у виді судового збору в розмірі 19131,53 грн на користь Закарпатської обласної прокуратури.

Позиція позивача 1

У заяві про підтримку позовних вимог та розгляд справи без участі представника позивача №392 від 17.06.2026, Драгівська сільська рада Хустського району Закарпатської області зазначила, що позовні вимоги прокурора у справі вона підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, вказавши одночасно, що просить розгляд справи здійснювати без участі її представника.

Позиція позивача 2

У вступному слові в судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник Державної екологічної інспекції у Закарпатській області повідомила про підтримання повністю позовних вимог прокурора у справі, підтвердила правильність та обрунтованість проведених представниками позивача 2 розрахунків розміру шкоди, заподіяної довкіллю порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що було здійснено у межах кримінального провадження.

Позиція відповідача

У відзиві на позовну заяву від 19.06.2026, відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах повністю відсутні всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення, а отже, відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків.

У відзиві наголошується, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність протиправної поведінки, шкідливого результату, причинного зв`язку та вини особи, причому обов`язок довести ці обставини покладено саме на позивача. Відповідач підкреслює, що прокурор не надав жодних доказів протиправності його поведінки як постійного лісокористувача чи наявності причинно-наслідкового зв`язку між його діянням і незаконною рубкою дерев.

За твердженням відповідача, він вжив вичерпний комплекс заходів організаційного характеру щодо охорони лісу від незаконних рубок. Зокрема, незаконну рубку 37 сироростучих дерев у кварталах 12, 13 та 14 Драгівського лісництва було самостійно виявлено працівниками державної лісової охорони постійного лісокористувача під час планової весняної та позапланової ревізії. Після цього працівники лісової охорони невідкладно склали відповідні матеріали та направили їх до органу досудового розслідування для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, початку досудового розслідування та встановлення винних осіб. Отже, саме відповідач вчинив дії по виявленню незаконних рубок, що було підставою реєстрації Хустським районним управлінням поліції ГУ НП у Закарпатській області кримінального провадження №12025071050000285 від 15.05.2025.

Відповідач акцентує увагу на тому, що він здійснює охорону лісових насаджень на площі в десятки тисяч гектарів за умов, коли законодавство гарантує кожному громадянину право вільного перебування в лісах державної власності. Своєчасне виявлення та документування одиничних випадків незаконних рубок невстановленими особами та негайне інформування поліції свідчить про належне виконання державною лісовою охороною своїх посадових обов`язків, а не про протиправну бездіяльність.

Окрім того, у відзиві зазначається, що можливість притягнення постійного лісокористувача до цивільно-правової відповідальності та стягнення збитків не може ставитися в залежність від того, чи будуть встановлені правоохоронними органами особи, які безпосередньо вчинили незаконну рубку, оскільки така обставина жодним чином не залежить від поведінки відповідача.

Отже, відповідач зазначає, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження протиправності поведінки відповідача як постійного лісокористувача, наявності причинно-наслідкового зв`язку між його діяннями та наслідками у вигляді незаконних рубок 37 сироростучих дерев різних порід і діаметром у кварталах 12, 13 та 14 Драгівського лісництва.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокуратури в повному обсязі.

Доводи викладені сторонами у інших заявах по суті справи

У відповіді на відзив від 23.06.2026, прокурор повністю не погоджується з доводами відповідача про те, що лісогосподарські підприємства як постійні лісокористувачі не несуть цивільну відповідальність у разі виявлення ними факту незаконних рубок на підконтрольній території, а також щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діяннями відповідача та завданням шкоди. Такі заперечення проти аргументів відповідача, прокурор обґрунтовує з посиланням на норми чинного законодавства, зокрема положення Лісового кодексу України, відповідно до яких постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, а також вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування способами, що забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів.

Щодо цього прокурор наголошує, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, а забезпечення цієї охорони покладається саме на постійних лісокористувачів. Прокурор наголошує, що основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від незаконних рубок. Водночас, за порушення лісового законодавства та вимог щодо ведення лісового господарства, а також за порушення вимог щодо використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, псуванні чи знищенні природних комплексів передбачена відповідальність осіб, винних у таких порушеннях. Відтак, державні лісогосподарські підприємства зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу та навколишньому природному середовищу внаслідок порушення законодавства, причому така шкода підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, так як незаконні рубки дерев виявлено на території Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є постійним лісокористувачем, а тому саме на нього покладено обов`язок щодо організації і забезпечення охорони і захисту лісів від незаконних рубок.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання трудових або службових обов`язків.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та завданню відповідних збитків. Неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством та статутом обов`язків щодо охорони лісів, на переконання прокурора, безумовно свідчить про причинно наслiдковий зв`язок між протиправною поведінкою (бездiяльнiстю) та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді рубки дерев та про наявність складу цивільного правопорушення, що є підставою для задоволення позовних вимог у справі.

Узгодженість таких тверджень прокурора, відповідно до його доводів, підтверджується численною судовою практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 24.02.2021 у справі №906/366/20, від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 21.02.2020 у справі №920/1106/17, від 09.12.2019 у справі №906/1338/18, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16 та від 20.12.2018 у справі №924/12/18. У зв`язку з цим доводи відповідача про відсутність причинно-наслідкового зв`язку та повного складу цивільного правопорушення, на переконання прокурора, повністю спростовуються приписами законодавства, обставинами справи та сталою судовою практикою.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

09.05.2026 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - Хустське районне управління поліції) подало заяву №9473/39.2.1.1-2025 про вчинення злочину, передбаченого ст.246 КК України, у якій заявник повідомив, що на виконання наказу філії «Карпатський лісовий офіс» №394/39.2.1.1. від 11.03.2025 «Про проведення планової весняної ревізії лісових обходів (майстерських дільниць)» 22.04.2025 комісією Драгівського лісництва було проведено планову весняну ревізію, під час якої в обході №4: у кварталі 13 виділі 12, у кварталі 13 виділі 35, в кварталі 12 виділі 11 виявлено самовільну рубку 28 дерев породи бук та загальний об`єм самовільної рубки складає 38,15 куб.м, чим заподіяно шкоду лісу в загальній сумі 638261,65 грн.

До заяви про вчинення злочину №9473/39.2.1.1-2025 від 09.05.2026 до Хустського районного управління поліції відповідачем долучені такі додатки в копіях: акту огляду місця події вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.04.2025, акту №4 планової весняної ревізії обходу №4 Драгівського лісництва Хустського надлісництва від 22.04.2025, польової відомості від 21.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 13 виділ 12, польової відомості від 21.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 13 виділ 35, польової відомості від 21.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 12 виділі 11, а також долучено переліково-оцінювальні відомості від 22.04.2025, відомості переводу діаметрів пнів, обрахунки шкоди заподіяної лісу від 22.04.2025 згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, складені відповідачем через виявлення незаконних рубок дерев по кварталу 13 виділі 12, по кварталу 13 виділі 35, по кварталу 12 виділі 11 Драгівського лісництва.

Отже, із заяви ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про вчинення злочину від 09.05.2026 №9473/39.2.1.1-2025 на адресу Хустського районного управління поліції та долучених до заяви копій документів, складених відповідачем, вбачається, що на виконання наказу філії «Карпатський лісовий офіс» №394/39.2.1.1. від 11.03.2025 «Про проведення планової весняної ревізії лісових обходів (майстерських дільниць)» 22.04.2025 комісією у складі лісничого Драгівського лісництва Поковба М.М., помічника лісничого Шак О.Ю., у присутності майстра лісу, закріпленого за обходом №4 Курбели В.М. було проведено планову весняну ревізію, під час якої в обході №4: у кварталі 13 виділі 12 виявлено самовільну рубку 3 сироростучих дерев породи бук діаметром пня 40, 43 і 55 см, об`єм самовільної рубки становить 4,76 куб.м, розмір шкоди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 становить 60875,94 грн; в кварталі 13 виділі 35 виявлено самовільну рубку 3 сироростучих дерев породи бук діаметром пня 40, 64 і 55 см, об`єм самовільної рубки становить 7,1 куб.м, розмір шкоди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 становить 74280,27 грн; в кварталі 12 виділі 11 виявлено самовільну рубку 22 сироростучих дерев породи бук діаметром пня 30, 37, 38, 44, 40, 47, 45, 43, 48, 50, 50, 53, 53, 55, 60, 50, 50, 63, 62, 65, 63, 64 см, об`єм самовільної рубки становить 26,29 куб.м, розмір шкоди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 становить 503105,44 грн. Відтак, загальний об`єм самовільної рубки виявленої відповідачем при проведенні планової ревізії майстерської дільниці №4 Драгівського лісництва складає 38,15 куб.м, чим заподіяно шкоду лісу в загальній сумі 638261,65 грн.

Крім цього, 09.05.2026 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» до Хустського районного управління поліції подало заяву №9463/39.2.1.1-2025 про вчинення злочину, передбаченого ст.246 КК України, у якій заявник повідомив, що 22.04.2025 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний) майстра лісу Курбела В.М., комісією Драгівського лісництва проведено позапланову ревізію, під час якої в обході №4: у кварталі 14 виділі 38 виявлено самовільну рубку 2 сироростучих дерев породи ясен і вільха, у кварталі 14 виділі 5 виявлено самовільну рубку 4 сироростучих дерев породи вільха, явір та граб, у кварталі 14 виділі 14 виявлено самовільну рубку 3 сироростучих дерев породи бук та граб; загальний об`єм самовільної рубки виявленої відповідачем складає 12,031 куб.м, чим заподіяно шкоду природно-заповідному фонду в загальній сумі 956032,00 грн.

У заяві про вчинення злочину №9463/39.2.1.1-2025 від 09.05.2026 відповідач повідомив Хустське районне управління поліції, що квартал 14 Драгівського лісництва відноситься до природно-заповідного фонду, так як територія належить до Біосферного заповідника, зона антропогенних ландшафтів.

До заяви про вчинення злочину №9463/39.2.1.1-2025 від 09.05.2026 до Хустського районного управління поліції відповідачем долучені такі додатки в копіях: акту огляду місця події вчинення правопорушення лісового законодавства від 24.04.2025, акту без номера позапланової ревізії (прийому-передачі) лісового обходу №4 майстерської дільниці Драгівського лісництва Хустського надлісництва від 24.04.2025, польової відомості від 24.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 14 виділ 14, польової відомості від 24.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 14 виділ 5, польової відомості від 24.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 14 виділі 38, а також долучено переліково-оцінювальні відомості, відомості переводу діаметрів пнів, обрахунки шкоди заподіяної лісу від 24.04.2025 згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575, складені відповідачем через виявлення незаконних рубок дерев по кварталу 14 виділ 38, по кварталу 14 виділ 5, по кварталу 14 виділ 14.

Отже, із заяви ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про вчинення злочину від 09.05.2026 №9463/39.2.1.1-2025 на адресу Хустського районного управління поліції та долучених до заяви документів, складених відповідачем, вбачається, що 24.04.2025 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (через лікарняний) майстра лісу Курбели В.М., комісією Драгівського лісництва у складі лісничого Драгівського лісництва Поковба М.М., помічника лісничого Шак О.Ю., у присутності майстра лісу Романюк В.М. було проведено позапланову ревізію, під час якої в обході №4: у кварталі 14 виділі 38 виявлено самовільну рубку 2 сироростучих дерев: породи ясен діаметром пня 96 см та вільха діаметром 39 см, об`єм самовільної рубки становить 9,28 куб.м, розмір шкоди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 становить 597452,8 грн; в кварталі 14 виділі 5 виявлено самовільну рубку 4 сироростучих дерев: породи вільха діаметром пня 42 см, явір 27 і 23 см та граб 15 см, об`єм самовільної рубки становить 1,731 куб.м, розмір шкоди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 становить 255001,6; в кварталі 14 виділі 14 виявлено самовільну рубку 3 сироростучих дерев: породи бук діаметром пня 32 см та граб 13 і 18 см, об`єм самовільної рубки становить 1,02 куб.м, розмір шкоди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 становить 103577,6 грн. Відтак, загальний об`єм самовільної рубки виявленої відповідачем при проведенні позапланової ревізії майстерської дільниці №4 Драгівського лісництва складає 12,031 куб.м, чим заподіяно шкоду природно-заповідному фонду в загальній сумі 956032,00 грн.

З витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12025071050000285 від 15.05.2025 вбачається, що на підставі заяв відповідача про вчинення злочину від 09.05.2026 №9463/39.2.1.1-2025 та від 09.05.2026 №9473/39.2.1.1-2025 Хустським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області зареєстровано кримінальне провадження за ч.1 ст.246 КК України за фактом виявлення незаконної рубки дерев, що було виявлено в ході ревізій обходу №4 Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Згідно з постановою від 28.05.2026 прокурор Хустської окружної прокуратури Закарпатської області надав дозвіл на використання зазначених у постанові матеріалів кримінального провадження №12025071050000285 від 15.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України та надав дозвіл на розголошення відомостей, які в них містяться під час підготовки, подачі та розгляду позовної заяви Хустською окружною прокуратурою.

Враховуючи наведене, до матеріалів справи долучені копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025071050000285 від 15.05.2025, зареєстрованому за ч.1 ст.246 КК України, які підтверджують факт виявлення незаконної рубки у кварталі 13 виділів 12, 35, кварталі 12 виділу 11 , кварталі 14 виділів 38, 5, 14 Драгівського лісництва 37 сироростучих дерев різних порід та заподіяння шкоди довкіллю, порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у загальній сумі 1594293,67 грн.

Так, згідно з постановою про залучення спеціаліста від 24.09.2025 процесуальний прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Хустської окружної прокуратури Закарпатської області постановив: залучити у кримінальному провадженні №12025071050000285 від 15.05.2025 працівників Державної екологічної інспекції у Закарпатській області у якості спеціалістів для проведення розрахунків розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев на території Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» при розслідуванні даного кримінального провадження.

З листа від 26.09.2025 №2215-02 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на адресу Хустської окружної прокуратури «Про проведення розрахунку розміру шкоди», дана інспекція направила для долучення до матеріалів кримінального провадження №12025071050000285 від 15.05.2025 розрахунки розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок самовільної рубки дерев у виділах 5, 14 і 38 кварталу 14 Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» та розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у виділах 12 і 35 кварталу 13 та у виділі 11 кварталу 12 Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Згідно із розрахунками від 26.09.2025, проведеними спеціалістами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», незаконними рубками 28 дерев на території кварталу 13 виділів 12, 35, кварталу 12 виділу 11 Драгівського лісництва заподіяно шкоду на загальну суму 638261,67 грн

Згідно із розрахунками від 26.09.2025, проведеними спеціалістами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України №575 від 10.05.2022 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», незаконними рубками 9 дерев на території виділів 38, 5, 14 кварталу 14 Драгівського лісництва заподіяно шкоду порушенням законодавства про природно-заповідний фонд на загальну суму 956032,00 грн, враховуючи, що квартал 14 Драгівського лісництва відноситься до природно-заповідного фонду (територія належить до Біосферного заповідника, зона антропогенних ландшафтів).

Відповідно до п.1.1. Положення про Карпатський біосферний заповідник, затвердженого наказом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 16.12.2025 №3269, Карпатський біосферний заповідник входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Разом з цим, факт належності кварталу 14 Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» до земель природно-заповідного фонду Карпатського біосферного заповідника підтверджується охоронним зобов`язанням від 14.07.2011, згідно з яким Державне підприємство «Хустське лісове дослідне господарство» (далі - ДП «Хустське ЛДГ») дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини територій Карпатського біосферного заповідника в межах території Хустського району, лісфонд ДП «Хустське ЛДГ», Драгівське лісництво, квартали 7-9, 14-18,20, 21, Вільшанське лісництво, квартали 5-8,14.

Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України №876 від 28.10.2022 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» визначено правонаступником прав та обов`язків ДП «Хустське ЛДГ».

Таким чином, саме ДСГП «Ліси України» є правонаступником обов`язків ДП «Хустське ЛДГ», визначених охоронним зобов`язанням від 14.07.2011.

ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» листом №12543/39.2.2.4 2026 від 27.05.2026 повідомило Хустську окружну прокуратуру, що охорона кварталу 14 Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» здійснюється працівниками відповідача, на підтвердження чого надала витяг із Проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Хустське ЛДГ» та акт від 24.01.2025 закріплення обходів Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Карпатський біосферний заповідник листом №550 від 27.05.2026 повідомив Хустську окружну прокуратуру, що квартал 14 Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» включений до складу Карпатського біосферного заповідника без вилучення в постійного землекористувача відповідно до Указу Президента України № 563 від 26.11.1993 року «Про біосферні заповідники в Україні». Охорону кварталу 14 Драгівського лісництва забезпечує постійний лісокористувач, а саме - лісова охорона Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Слід зазначити, що відповідач не заперечує приналежність території кварталу 14 Драгівського лісництва, у виділах 38, 5, 14 якого виявлені незаконні рубки дерев, до природно-заповідного фонду, тим більше, що у заяві про вчинення злочину №9463/39.2.1.1-2025 від 09.05.2026 відповідач повідомив Хустське районне управління поліції, що такий квартал 14 Драгівського лісництва відноситься до природно-заповідного фонду, так як територія належить до Біосферного заповідника, зона антропогенних ландшафтів.

З посиланням на такі фактичні обставини справи, у позовній заяві прокурор зазначає, що відповідач як постійний лісокористувач в силу вимог ст.ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України проявив протиправну бездіяльність і не забезпечив належну охорону та збереження лісових насаджень на підконтрольній йому території, що є підставою для покладення на нього деліктної цивільно-правової відповідальності у виді стягнення з відповідача на користь держави в особі Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області 1594293,67 грн шкоди, заподіяної довкіллю, порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок незаконної рубки дерев. Розмір такої шкоди визначений на підставі розрахунків Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 26.09.2025, проведених згідно постанов Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 та №575 від 10.05.2022 у межах кримінального провадження №12025071050000285 від 15.05.2025, враховуючи також, що квартал 14 Драгівського лісництва, у виділах 38, 5, 14 якого виявлені незаконні рубки дерев, відноситься до природно-заповідного фонду.

Заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що прокурором не доведено протиправної поведінки/бездіяльності відповідача, як одного з елементів складу правопорушення та обов`язкової умови для стягнення збитків; прокурором не зазначено, які саме обов`язки і законодавчі норми у сфері ведення лісового господарства порушено відповідачем як лісокористувачем і не конкретизовано, які саме дії він повинен був вчинити з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок.

На підтвердження вжиття належних заходів з метою недопущення незаконних рубок дерев на територіях кварталу 13 виділах 12, 35, кварталу 12 виділі 11 , кварталу 14 виділах 38, 5, 14 Драгівського лісництва згідно клопотання про приєднання доказів від 29.06.2026, яке судом задоволено відповідно до ухвали суду від 01.07.2026, відповідач долучив до матеріалів справи наступні докази, які на його переконання, спростовують позовні вимоги прокурора, а саме:

- копію наказу по філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №1/39.4 від 02.01.2025 «Про введення в дію структури і штатного розпису» та копію штатного розпису філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», що вводився в дію з 01.01.2025;

- копію наказу по філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» №51-К від 24.01.2025 «Про призначення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 », відповідно до якого ОСОБА_1 з 27.01.2025 призначена на посаду помічника лісничого Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс», а ОСОБА_2 призначений на посаду майстра лісу Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс»;

- копію акту від 24.01.2025 про закріплення обходів (об`їздів) лісового обходу №4 Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», за змістом якого обхід №4 майстерської дільниці Драгівського лісництва, що складається з кварталів №10, 11, 12, 13, 14, 15, закріплено за матеріально-відповідальною особою - ОСОБА_2 , з яким 24.01.2025 укладено договір про повну матеріальну відповідальність;

- копію позапланової ревізії лісового обходу №4 майстерської дільниці Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 24.01.2025, якою не виявлено фактів скоєння лісопорушень, зокрема незаконних рубок дерев;

- копію договору №154 від 27.01.2025 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного з ОСОБА_2 , згідно з яким він як працівник відповідача, що займає посаду майстра лісу Драгівського лісництва Хустського надлісництва безпосередньо пов`язану із майном та іншими матеріальними цінностями довіреного обходу (майстерської ділянки) приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей;

- копію посадової інструкції майстра лісу ОСОБА_2 , затвердженої наказом філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 28.03.2025 №441/39.1.6.4, згідно з якою, зокрема, означений працівник відповідача здійснює контроль за організацією лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях (п.8 посадової інструкції);

- копію наказу по філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №473/39.4 від 04.04.2025 «Про введення в дію структури і штатного розпису» та копію штатного розпису філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», що вводився в дію з 01.04.2025.

З посиланням на такі докази у клопотанні про приєднання доказів від 29.06.2026 відповідач стверджує, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» як постійний лісокористувач відповідно до вимог ст. 86 Лісового кодексу України належним чином виконало свій обов`язок щодо організації охорони і захисту лісів від незаконних рубок на територіях кварталу 13 виділах 12, 35, кварталу 12 виділі 11 , кварталу 14 виділах 38, 5, 14 Драгівського лісництва, де у квітні 2025 року саме відповідачем були виявлені незаконні рубки дерев.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно положень ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При зверненні з даним позовом до суду прокурором позивачами визначено Драгівську сільську раду Хустського району Закарпатської області та Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області за позовною вимогою про стягнення шкоди заподіяної довкіллю внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об?єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси є її національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст. ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.

Статтею 15 цього Закону визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Крім цього, ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ №275 від 19.04.2017, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з п. 7 вказаного Положення, Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з підпунктами «ґ», «к» підп. 2 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №275 від 19.04.2017, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів; а також про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об?єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до п. п. 3 пункту 4 Положення Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Крім того, згідно з п.п. 8 пункту 4 Положення, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право пред`являти претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, розраховувати їх розмір, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. Відповідно до п. 1 Положення «Про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції», затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020, Державна екологічна інспекція відповідної області є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Отже, суд виснує, що прокурор правильно визначив позивачами у справі органи, уповноважені державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах - Драгівську сільську раду Хустського району Закарпатської області та Державну екологічну інспекцію у Закарпатської області.

Встановивши факт незаконної рубки 37 дерев різних порід, що призвело до заподіяння шкоди довкіллю порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в загальній сумі 1594293,67 грн, Хустською окружною прокуратурою розпочато реалізацію повноважень щодо встановлення обґрунтованих підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. Зокрема, на адресу Драгівської сільської ради було скеровано відповідний запит від 11.05.2026 №07.54-2776вих-26, у якому детально викладено обставини протиправної рубки на території кварталу 13 виділів 12, 35, кварталу 12 виділу 11, кварталу 14 виділів 5, 14, 38 Драгівського лісництва, що територіально належить вказаній раді, із відображенням розрахунку заподіяних збитків та вимогою щодо ініціювання заходів правового реагування. Однак, попри наявність достовірних відомостей про порушення майнових прав територіальної громади, уповноваженим органом не було вжито жодних заходів представницького характеру, спрямованих на відшкодування екологічної шкоди у судовому порядку, а, навпаки, у листі №350 від 22.05.2026 Драгівська сільська рада Хустського району Закарпатської області повідомила прокурора про не пред`явлення позову до відповідача з вказаних підстав та просила прокурора звернутися до суду в інтересах держави в особі сільської ради з метою стягнення з відповідача шкоди, завданої незаконними рубками дерев.

Зазначена поведінка органу місцевого самоврядування, яка полягає у тривалій бездіяльності, беззаперечно кваліфікується як неналежне виконання Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області покладених на неї повноважень щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Згідно з усталеною правозастосовною практикою, зокрема висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18, така пасивність компетентного органу є достатньою умовою для виникнення у прокурора самостійного права на захист публічних інтересів у судовому порядку.

З метою дотримання процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Хустською окружною прокуратурою Закарпатської області листом №07.54-2515 від 24.04.2026 було попередньо повідомлено про встановлені порушення інтересів держави Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області. У відповідь на запит прокуратури Державна екологічна інспекція у Закарпатській області листом №1262-13 від 08.05.2026 підтвердила нездійснення нею заходів державного нагляду та відсутність претензійно-позовної роботи з метою стягнення збитків, чим фактично визнала неможливість або небажання забезпечити належний рівень захисту екологічної безпеки держави власними силами.

Сукупність викладених обставин, що виражаються у пасивності як органу місцевого самоврядування, так і профільного державного контролюючого органу, створює виключні підстави для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою в інтересах держави в особі Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області з метою відновлення законності та стягнення шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до абзаців 1 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18 зазначається, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади та звернення до суду з позовом.

Норма ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду позивачів, цей факт свідчить, що вказані органи не виконують своїх повноважень із захисту інтересів держави, пов`язаних із охороною навколишнього природного середовища.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі - Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області та Державної екологічної інспекції у Закарпатської області.

Поряд з цим, Закарпатською обласною прокуратурою дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим попередньо до пред`явлення позову обидва позивачі були повідомлені прокуратурою згідно з листами №07.54-114-346-26 від 28.05.2026 та №07.54-114-346-26 від 28.05.2026 про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до Господарського суду Закарпатської області із вказаним позовом.

Щодо спірних правовідносин

За приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Частиною 1 ст. 16 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

При цьому, в розумінні ч. 1 та 2 ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної та комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним і комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним та комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Права та обов`язки постійних лісокористувачів регламентовані ст. 19 Лісового кодексу України, відповідно до ч. 2 якої постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

За змістом ст. 63 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 ст. 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, в тому числі, на постійних лісокористувачів.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 26.05.2022 у справі №922/2317/21, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 27.03.2024 у справі №908/65/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24.

Згідно з ч. 1 ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (п. 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України).

Частиною 1 ст. 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За приписами ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, до способів захисту прав і законних інтересів належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Водночас загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до ч. 1 та 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, ст. 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої деліктної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило ст. 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) остання складова вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 14.10.2024 у справі №912/4/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, в тому числі, здійснення незаконної порубки дерев (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

В розумінні положень ст. 1172 Цивільного кодексу України та ст. 19 Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків, в тому числі, з урахуванням обставин даної справ.

З досліджених судом письмових доказів у справі, зокрема матеріалів кримінального провадження №12025071050000285 від 15.05.2025 за ч. 1 ст. 246 КК України, які долучені до позовної заяви, а саме: заяв про вчинення злочину №9473/39.2.1.1-2025 від 09.05.2026 і №9473/39.2.1.1-2025 від 09.05.2026 до Хустського районного управління поліції, долучених до них акту огляду місця події вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.04.2025, акту №4 планової весняної ревізії обходу №4 Драгівського лісництва Хустського надлісництва від 22.04.2025, акту огляду місця події вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.04.2025, акту №4 планової весняної ревізії обходу №4 Драгівського лісництва Хустського надлісництва від 22.04.2025, польової відомості від 21.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 13 виділ 12, польової відомості від 21.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 13 виділ 35, польової відомості від 21.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 12 виділі 11, польової відомості від 21.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 13 виділ 12, польової відомості від 21.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 13 виділ 35, польової відомості від 21.04.2025 обліку пнів зрубаних дерев Драгівського лісництва у кварталі 12 виділі 11, переліково-оцінювальних відомостей та відомостей переводу діаметрів пнів по кожному виділу у місцях незаконних рубок, обрахунків шкоди заподіяної лісу від 22.04.2025 згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, обрахунків шкоди заподіяної лісу від 24.04.2025 згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575, розрахунків від 26.09.2025 спеціалістів Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, складених на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 та від 10.05.2022 №575, судом встановлений факт виявлення у квітні 2025 року незаконних рубок у кварталі 13 виділі 12, у кварталі 13 виділі 35, в кварталі 12 виділі 11 - всього 28 сироростучих дерев породи бук та факт виявлення у квітні 2025 року в кварталі 14 виділі 38,

у кварталі 14 виділі 5, у кварталі 14 виділі 14 незаконних рубок всього 9 сироростучих дерев, різних порід (бук, граб, ясен, вільха і граб). При цьому, приналежність кварталу 14 Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» до території природно-заповідного фонду учасниками справи не заперечується та підтверджується наявними у справі доказами.

Підсумовуючи викладене, суд виснує, що встановлена судом протиправна бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» щодо дотримання вимог ведення лісового господарства у кварталах 12, 13, 14 Драгівського лісництва, порушення ним встановлених у сфері охорони, захисту та раціонального використання лісів нормативно-правових актів є належною підставою для покладення на такого постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, визначальним є факт встановлення судом порушення відповідачем як лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдавання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев на підконтрольній відповідачу ділянці лісового фонду, незалежно від встановлення правоохоронними органами особи (осіб), яка/які вчинили такі незаконні рубки, оскільки саме постійний лісокористувач несе самостійну відповідальність за незабезпечення охорони та захисту лісу від незаконних рубок.

Щодо розміру шкоди, завданої держави порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконних рубок 37 сироростучих дерев різних порід, суд зазначає таке.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (ст. ст. 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.

На підтвердження заявленого до стягнення розміру збитків у цій справі прокурор подав суду здійснені посадовою особою Державної екологічної інспекції у Закарпатській області розрахунки шкоди, складені на підставі постанови процесуального прокурора про залучення спеціаліста від 24.09.2025 в кримінальному провадженні №12025071050000285 від 15.05.2025.

Так, згідно з розрахунками від 26.09.2025, проведеними спеціалістами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», незаконними рубками на території кварталу 13 виділів 12, 35, кварталу 12 виділу 11 Драгівського лісництва 28 сироростучих дерев породи бук заподіяно шкоду на загальну суму 638261,67 грн

Згідно із розрахунками від 26.09.2025, проведеними спеціалістами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України №575 від 10.05.2022 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», незаконними рубками 9 сироростучих дерев різних порід (бук, граб, ясен, вільха і граб) на території виділів 38, 5, 14 кварталу 14 Драгівського лісництва заподіяно шкоду порушенням законодавства про природно-заповідний фонд на загальну суму 956032,00 грн, враховуючи, що квартал 14 Драгівського лісництва відноситься до природно-заповідного фонду (територія належить до Біосферного заповідника, зона антропогенних ландшафтів).

Відповідач, заперечуючи проти позову, не наводить своїх заперечень щодо розміру шкоди, завданої державі, враховуючи виявлення незаконної рубки у кварталі 13 виділів 12, 35, кварталі 12 виділу 11 , кварталі 14 виділів 38, 5, 14 Драгівського лісництва 37 сироростучих дерев різних порід.

Більше цього, судом враховано, що у заяві ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про вчинення злочину від 09.05.2026 №9473/39.2.1.1-2025 на адресу Хустського районного управління поліції, заявник (відповідач у справі) вказав, що незаконними рубками на території кварталу 13 виділів 12, 35, кварталу 12 виділу 11 Драгівського лісництва 28 сироростучих дерев породи бук заподіяно шкоду на загальну суму 638261,65 грн.

У заяві про вчинення злочину №9463/39.2.1.1-2025 від 09.05.2026 відповідач повідомив Хустське районне управління поліції, що розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд незаконними рубками 9 сироростучих дерев різних порід (бук, граб, ясен, вільха і граб) на території виділів 38, 5, 14 кварталу 14 Драгівського лісництва становить 956032,00 грн.

Отже, розмір заподіяної шкоди об`єктивно підтверджений розрахунками Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, складеними 26.09.2025 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 (щодо кварталів 12 та 13) та постанови Кабінету Міністрів України №575 від 10.05.2022 (щодо кварталу 14, який входить до складу земель природно-заповідного фонду Карпатського біосферного заповідника), а також обрахунками шкоди заподіяної лісу від 22.04.2025 згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 та обрахунками шкоди заподіяної лісу від 22.04.2025 згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, які складені відповідачем і долучені до заяв ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про вчинення злочину від 09.05.2026 №9473/39.2.1.1-2025 та від 09.05.2026 №9463/39.2.1.1-2025 на адресу органу поліції. Такі розрахунки в загальному узгоджуються між собою, з урахуванням незначної розбіжності на суму 2 копійки.

Водночас, при визначенні розміру шкоди, заподіяної довкіллю порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд враховує саме розрахунки від 26.09.2025, проведені спеціалістом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 і №575 від 10.05.2022, які складені на підставі постанови прокурора про залучення спеціаліста від 24.09.2025 у кримінальному провадженні №12025071050000285 від 15.05.2025.

Щодо цього, судом враховано, що ст. 71 КПК України передбачено участь спеціаліста у кримінальному провадженні, а згідно з пп.8.1 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017, Інспекція уповноважена здійснювати розрахунок розміру шкоди, збитків і втрат, завданих навколишньому природному середовищу та природним ресурсам держави з питань, що належать до її компетенції.

Можливість здійснювати розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в тому числі внаслідок злочинних дій входить до повноважень Державної екологічної інспекції, як органу, на який державою покладено функцію контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водночас, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону використання під час розгляду господарської справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у господарській справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18.

Отже, розрахунками Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, складеними 26.09.2025 на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 і від 10.05.2022 №575, проведеними у кримінальному провадженні №12025071050000285 від 15.05.2025 на підставі постанови прокурора про залучення спеціаліста від 24.09.2025, підтверджено факт спричинення матеріальних збитків довкіллю внаслідок самовільної рубки 37 дерев у загальній сумі 1594293,67 грн.

Підсумовуючи викладене, суд виснує, що факт незаконної рубки невстановленими особами 37 дерев у кварталі 12 виділі 11, у кварталі 13 виділах 12, 35 та у кварталі 14 виділах 5, 14, 38 Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»; встановлена судом протиправна бездіяльність відповідача щодо дотримання вимог ведення лісового господарства у зазначених кварталах, порушення ним встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів нормативних актів, що призвело до таких незаконних рубок та заподіяння у зв`язку з цим шкоди відповідачем навколишньому природному середовищу в загальній сумі 1594293,67 грн - підтверджено у повному обсязі дослідженими судом доказами, а відтак позов прокурора підлягає задоволенню.

З урахуванням наведених вище висновків, суд відхиляє аргументи відповідача, наведені у відзиві з приводу недоведення, на думку відповідача, протиправної бездіяльності Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» з урахуванням того, що саме посадові особи цього підприємства повідомили правоохоронні органи (Хустське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області) відповідно до заяв про вчинення злочину від 09.05.2025 №9463/39.2.1.1.-2025 та №9473/39.2.1.1.-2025 про виявлені факти незаконних рубок дерев, що, за твердженням відповідача, свідчить про належне виконання посадовими особами згаданого підприємства покладених на них обов`язків щодо контролю і збереження лісів. Також з урахуванням наведених вище висновків, суд відхиляє аргументи відповідача у відзиві на позовну заяву проте, що прокурором не доведено протиправної поведінки/бездіяльності відповідача, як одного з елементів складу правопорушення та обов`язкової умови для стягнення збитків. Також не спростовує висновків суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо дотримання вимог ведення лісового господарства у кварталах 12, 13 і 14 Драгівського лісництва Хустського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс», яка призвела до незаконної рубки 37 дерев та є підставою для покладення на такого постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, посилання відповідача на долучені до клопотання про приєднання доказів від 29.06.2026 документи, зокрема, копії наказу по філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» №51-К від 24.01.2025 «Про призначення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 », договору №154 від 27.01.2025 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного з майстром лісу Драгівського лісництва Хустського надлісництва Курбела В.М., його посадової інструкції та інші документи, які долучені до клопотання відповідача від 29.06.2026. Зі змісту таких доводів відповідача, крім факту виявлення незаконних рубок і повідомлення про це правоохоронний орган, відповідач з посиланням на долучені до клопотання про приєднання доказів від 29.06.2026 документи, також вказує, що такі докази у їх сукупності підтверджують добросовісність дій лісокористувача та сумлінне виконання заходів щодо охорони лісу

Відхиляючи такі аргументи відповідача, суд при ухваленні рішення враховує, що у постанові від 11.02.2026 у справі № 907/278/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 907/48/24, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у такому випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Відтак, обов`язок щодо охорони лісів від незаконних рубок, а також обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс». Жодним чином не спростовує таких висновків суду факт виявлення філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» незаконної рубки дерев і направлення матеріалів до начальника Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області згідно із заявами про вчинення злочину від 09.05.2025 № 9463/39.2.1.1.-2025 та № 9473/39.2.1.1.-2025, оскільки повідомлення про незаконну рубку дерев правоохоронних органів очевидно не може трактуватися як вжиття належних заходів до охорони лісу від незаконної рубки.

У постанові від 11.02.2026 у справі №907/278/25 Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу.

Крім цього, у постанові від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Як зазначено вище, лісокористувач мав забезпечувати належну охорону лісонасаджень та вживати заходів для запобігання незаконним рубкам. Отже, сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення рубки дерев та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу.

Як убачається з матеріалів справи, факт незаконних рубок дерев у Драгівському лісництві виявлено у квітні 2025 року лісокористувачем саме під час планової весняної ревізії, проведеної на підставі наказу філії «Карпатський лісовий офіс» №394/39.2.1.1. від 11.03.2025 «Про проведення планової весняної ревізії лісових обходів (майстерських дільниць)», а також під час проведення позапланової ревізії (прийом-передача) лісового обходу №4 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний) майстра лісу ОСОБА_2 .

Отже, факти незаконних рубок, про які було повідомлені Хустське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області згідно із заявами про вчинення злочину від 09.05.2025 № 9463/39.2.1.1.-2025 та № 9473/39.2.1.1.-2025 виявлені не в результаті здійснення систематичних (безперервних) заходів з охорони та патрулювання лісових насаджень, а такі дії свідчать про виявлення вже вчиненого порушення.

Іншими словами проведення планових і позапланових ревізій не замінює собою постійної охорони лісу від незаконних рубок, яку відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України зобов`язаний забезпечувати постійний лісокористувач. Те, що порушення виявлено не в процесі поточної охорони території, лише додатково свідчить про недостатність вжитих лісокористувачем заходів саме з постійної (безперервної) охорони лісу.

Отже, сам по собі факт самостійного виявлення працівниками відповідача рубки дерев, повідомлення про злочин правоохоронний орган, покладення обов`язків по охороні лісу на майстра лісу ОСОБА_2 , укладення з ним договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та його посадова інструкція, не спростовує висновку суду про неналежну охорону лісу.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження здійснення ним конкретних заходів охорони лісу до моменту виявлення незаконної рубки або об`єктивної неможливості запобігти незаконній рубці. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази проведення регулярних обходів лісових насаджень, не надано графіки патрулювань, дані обліку обходів, акти перевірок стану охорони насаджень, відомості про встановлення охоронних систем чи попереджувальних знаків або вжиття інших профілактичних заходів тощо.

Щодо обгрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст.ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, та надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до наданої платіжної інструкції №602 (внутрішній номер 511723664) від 27.05.2026, враховуючи заявлені прокурором позовні вимоги у справі майнового характеру про стягнення з відповідача 1594293,67 грн, прокурором було здійснено сплату судового збору в розмірі 19131,53 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 5ст. 238 ГПК Україниу резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, так як суд задовольнив позовні вимоги прокурора повністю, а тому стягненню з відповідача на користь прокурора підлягають 19131,53 грн у повернення сплаченого судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542, місцезнаходження - 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156) на користь Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04350027, місцезнаходження - 90432, Закарпатська область, Хустський район, село Драгово, вулиця Центральна, будинок 100) 1594293,67 грн (один мільйон п`ятсот дев`яносто чотири тисячі двісті дев`яносто три гривень 67 копійок) шкоди, заподіяної довкіллю порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542, місцезнаходження - 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02909967; місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2 А) 19131,53 грн (дев`ятнадцять тисяч сто тридцять одну гривню 53 копійки) у повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене і підписане 10.11.2026.

Суддя С.В.Сисин