Рішення № 141389436 у справі № 909/909/26 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2026 м. Івано-Франківськ Справа № 909/909/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Пленюка Андрія Дмитровича

АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РедБокс сервіс"

76495, вул. Автоливмашівська, буд. 130, офіс 1, с. Хриплин, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область

76009, вул. Івана Павла ІІ, буд. 28, кв.105, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область

про стягнення 33988 грн 85 коп. заборгованості

ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець Пленюк Андрій Дмитрович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РедБокс сервіс" про стягнення 33 988 грн 85 коп. заборгованості, з яких: 27364 грн 00 коп. - основний борг, 2 001 грн 70 коп. - пеня, 2 736 грн 40 коп. - штраф, 1 668 грн 08 коп. - 25% річних, 218 грн 67 коп. - інфляційні втрати.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2026, суд залишив подану заяву без руху та встановив строк на усунення недоліків.

03.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від 31.07.2026 (вх.№14411/26) про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2026, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.08.2026 направлено в його електронний кабінет, що відповідає приписам ч. 11 ст.242 ГПК України та доставлено до його електронного кабінету 04.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 05.08.2026.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2026 вручено позивачу 04.08.2026.

Від відповідача копії цієї ухвали направлені за адресою, вказаною в позовній заяві та юридичною адресою, що відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулися до суду з відміткою Укрпошти 16.07.2025 "за закінченням терміну зберігання", 24.10.2026 "адресат відсутній".

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (постанови ВС від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 13.12.2023 у справі № 873/534/23).

При цьому, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому конкретному випадку - суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Також про розгляд цієї справи відповідачку повідомлено 07.10.2026 телефонограмою.

25.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 25.08.2026 (вх.№15595/26) про стягнення з відповідача на користь позивача 4 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, відповідач не оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 27 364 грн 00 коп., на яку відповідачу нараховано пеню, штраф, 25% річних та інфляційні втрати.

Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24.03.2026 між Фізичною особою-підприємцем Пленюком Андрієм Дмитровичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РедБокс сервіс" (покупець) укладено договір поставки №3, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати, або придбати і передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити запчастини та комплектуючі для автомобілів, інші супутні товари (надалі - товар) в кількості, асортименті та за ціною, що визначаються у відповідних рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору, поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії даного договору. Загальний обсяг товару, найменування, одиниця виміру, походження товару, ціна за одиницю товару, що постачається за цим договором, строк та умови поставки визначаються в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних стосовно кожної окремої партії товару.

В 4.1 договору визначено, що ціна товару, що постачається за цим договором, встановлюється в національній валюті України та відображається у рахунках-фактурах постачальника і видаткових накладних на товар, що складають невід`ємну частину даного договору.

За змістом п. 4.4 договору, покупець зобов`язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару в залежності від умов її оплати наступним чином:

- при поставці товару на умовах 100% попередньої оплати - протягом строку оплати, зазначеного у відповідному рахунку-фактурі за фактом його надання покупцю та за умови надходження всієї суми на банківський рахунок постачальника до поставки товару покупцю (пп. 4.4.1 договору);

- при поставці товару на умовах пост-оплати (якщо товар поставлений з відстрочкою платежу) - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцю, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідної видаткової накладної на товар (пп. 4.4.2 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору, форма розрахунків: безготівкова. Датою проведення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 5.3 договору, моментом передачі товару постачальником є дата передачі товару покупцеві на складі, зазначена у відповідній видатковій накладній, підписаній сторонами (належним чином уповноваженими представниками сторін), що підтверджуватиме передачу товару постачальником та прийняття його покупцем.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент отримання покупцем товару відповідно до п. 5.3. даного договору (п. 5.4 договору).

За змістом пунктів 6.1, 6.2 договору, товар приймається покупцем згідно відповідної видаткової накладної. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки товару з моменту фактичної передачі товару представнику покупця.

В п. 9.3 договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати фактично поставленого покупцю товару, покупець сплачує постачальнику на його письмову вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої за відповідний період, за кожен день прострочення оплати товару.

Відповідно до п. 9.4 договору, у випадку якщо покупець затримує здійснення оплати поставленого товару понад строк, більший ніж 10 (десять) календарних днів, розраховуючи від дати, коли відповідний товар повинен був бути сплачений покупцем, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф за недотримання строків оплати в розмірі 10% вартості неоплаченого товару.

Згідно з п. 9.5 договору, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання щодо оплати на користь постачальника поставленого товару, на вимогу постачальника зобов`язаний окрім пені та штрафу, визначених в пунктах 9.3., 9.4. даного договору, також сплатити на користь постачальника 25 (двадцять п`ять) процентів річних від простроченої суми.

В п. 10.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Відповідно до підписаної та скріпленої печатками обох сторін видаткової накладної №384 від 24.03.2026, на виконання договірних зобов`язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27 364 грн 30 коп.

01.06.2026 позивач надіслав відповідачу акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2026 та вимогу про сплату боргу і нарахованих санкцій.

За порушення строків оплати товару за період з 24.04.2026 по 21.07.2026 відповідачу нараховано 2 001 грн 70 коп. пені, 2736 грн 40 коп. штрафу, 1 668 грн 08 коп. 25% річних, 218 грн 67 коп. інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу вимог статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частинам 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В пп. 4.4.2 п. 4.4 договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару, при поставці товару на умовах пост-оплати (якщо товар поставлений з відстрочкою платежу) - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцю, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідної видаткової накладної на товар.

За встановлених судом обставин справи, на виконання умов договору позивач постав відповідачу товар на суму 27 364 грн 30 коп. - 24.03.2026. Відтак, враховуючи пп. 4.4.2 п. 4.4 договору, граничний строк оплати цього товару є 23.04.2026.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань за договором суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 364 грн 30 коп. основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.

За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотки річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У договорі сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати фактично поставленого покупцю товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої за відповідний період, за кожен день прострочення оплати товару. У випадку якщо покупець затримує здійснення оплати поставленого товару понад 10 календарних днів, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф за недотримання строків оплати в розмірі 10% вартості неоплаченого товару (п.п. 9.3, 9.4 договору).

Керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторони погодили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання щодо оплати на користь постачальника поставленого товару, на вимогу постачальника зобов`язаний окрім пені та штрафу, визначених в пунктах 9.3., 9.4. даного договору, також сплатити на користь постачальника 25 (двадцять п`ять) процентів річних від простроченої суми (п. 9.5 договору).

За прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі положень ст.625 ЦК України та пунктів 9.3 - 9.5 договору за період з 24.04.2026 по 21.07.2026 позивачем нараховано відповідачу 2 001 грн 70 коп. пені, 2736 грн 40 коп. штрафу, 1 668 грн 08 коп. 25% річних, 218 грн 67 коп. інфляційних втрат.

За перерахунком судом пені, штрафу, 25% річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, розмір пені становить 2 001 грн 70 коп., розмір штрафу - 2736 грн 40 коп., розмір 25% річних - 1 668 грн 08 коп., а розмір інфляційних втрат - 301 грн 41 коп.

Отже, розмір інфляційних втрат за перерахунком суду є більшим ніж визначив позивач. Проте суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому до задоволення належить заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат.

Відтак, з відповідача на користь позивача у зв`язку із простроченням оплати товару належить стягнути 2 001 грн 70 коп. пені, 2736 грн 40 коп. штрафу, 1 668 грн 08 коп. 25% річних, 218 грн 67 коп. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком, сума судових витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 4 000 грн 00 коп.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано такі докази:

- договір про надання правничої допомоги №ФО/2007-26 від 20.07.2026;

- розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу по договору №ФО/2007-26 про надання правничої допомоги від 20.07.2026;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 20.08.2026;

- довідку №47 від 20.08.2026 про здійснення оплати послуг на надання правничої допомоги у справі №909/909/26 у розмірі 4000 грн 00 коп.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з договору про надання правничої допомоги №ФО/2007-26 від 20.07.2026, укладеного між фізичною особою - підприємцем Пленюком Андрієм Дмитровичем (клієнт) та адвокатом Прокопів Людмилою Петрівною (адвокат), клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1 договору)

За змістом п. 2 договору, адвокат взяв на себе зобов`язання здійснювати захист прав і законних інтересів клієнта в усіх державних, комунальних, комерційних та інших підприємствах та установах, в тому числі, але не виключно, в судах України (місцевих судах, окружних судах; апеляційних судах; касаційних судах у складі Верховного суду), з правами наданими, на підставі чинного закону, позивачу, відповідачу, третій особі, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, представнику потерпілого та захиснику по господарським, адміністративним, цивільним, кримінальним справам та справам про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 4 договору, клієнт зобов`язався , зокрема, оплачувати витрати необхідні для виконання доручень, оплачувати гонорар адвоката.

В п. 4.1 договору визначено, що порядок оплати гонорару адвоката: за роботу виконану адвокатом клієнт зобов`язався сплатити суму у розмірі та строки, визначених розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу з врахуванням складності та кількості витраченого часу (надання консультацій, аналіз судової практики по спірному питанню, вивчення документів, підготовка документів, підготовка процесуальних документів).

Підписання клієнтом розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу та оплата наданих адвокатом послуг (правничої допомоги) є підтвердженням згоди клієнта з вартістю наданих адвокатом послуг (правничої допомоги) (п.4.2 договору).

Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу по договору №ФО/2007-26 про надання правничої допомоги від 20.07.2026, адвокат надав клієнту правничу допомогу у справі №909/909/26.

Сума гонорару, яка підлягає оплаті та фактично оплачена станом на 20.08.2026 становить 4 000 грн.

20.08.2026 сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв та оплатив наступні послуги:

- зустріч із клієнтом, вивчення документів клієнта, надання консультацій - 1000 грн 00 коп.;

- пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, розробка стратегії захисту інтересів та відновлення порушених прав клієнта - 500 грн 00 коп.;

- оформлення процесуальних та інших документів (позовна заява, розрахунок заборгованості) - 2 500 грн 00 коп.

Загальна вартість фактично наданих послуг складала 4 000 грн 00 коп.

Згідно з довідкою №47 від 20.08.2026, 20.08.2026 ФОП Пленюком А.Д. здійснено оплату послуг у розмірі 4000 грн 00 коп. готівкою.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у договорі таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 у справі № 911/1779/21, від 16.01.2025 у справі № 921/112/24.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи зазначене, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22 та постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Як вбачається з умов договору, сторони не визначили вартість години роботи адвоката чи фіксованого розміру гонорару, а визначили, що за роботу виконану адвокатом клієнт сплачує суму у розмірі та строки, визначених розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу з врахуванням складності та кількості витраченого часу.

В розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу та акті прийому-передачі наданих послуг до договору №ФО/2007-26 сторони визначили, що сума гонорару та вартість наданих послуг склала 4 000 грн 00 коп.

Оцінивши вказані в акті від 20.08.2026 надані адвокатом послуги, суд вважає, що такі послуги як зустріч із клієнтом, вивчення документів клієнта, надання консультацій, вартістю 1000 грн 00 коп. та пошук і аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, розробка стратегії захисту інтересів та відновлення порушених прав клієнта вартістю 500 грн 00 коп. повністю поглинається такою послугою, як оформлення процесуальних та інших документів (позовна заява, розрахунок заборгованості) вартістю 2 500 грн 00 коп.

З огляду на викладене, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість і пропорційність, враховуючи критерій розумності розміру витрат на правову допомогу, виходячи з конкретних обставин цієї справи суд дійшов висновку про те, що доведеними та обґрунтованими є витрати позивача на правову допомогу у сумі 2 500 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу та судовий збір суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РедБокс сервіс" (76495, вул. Автоливмашівська, буд. 130, офіс 1, с. Хриплин, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 46158687) на користь Фізичної особи-підприємця Пленюка Андрія Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 33 988 (тридцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 85 коп. заборгованості, з яких 27 364 (двадцять сім тисяч триста шістдесят чотири) грн 00 коп. основного боргу, 2 001 (дві тисячі одну) грн 70 коп. пені, 2 736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн 40 коп. штрафу, 1 668 (одну тисячу шістсот шістдесят вісім) грн 08 коп. 25% річних, 218 (двісті вісімнадцять) грн 67 коп. інфляційних втрат, а також 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 11.11.2026.

Суддя О.В. Рочняк