Рішення № 141389474 у справі № 910/6658/26 від 12.10.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2026 Справа № 910/6658/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙРОН-С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО БУД"

про стягнення коштів у розмірі 565335,79 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Юсупова Н.П., Онишко В.М.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО БУД" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙРОН-С" (далі - позивач) заборгованість за договором підряду № 02/05-2025 від 02.05.2025 в сумі 547577,70 грн, а також нараховані на суму боргу інфляційні втрати 14877,69 грн та 3% річних у сумі 2880,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 відкрито провадження у справі №910/6658/26 за вищевказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором на суму 5123111,70 грн. У свою чергу відповідачем було сплачено за виконані роботи лише 4575534 грн, при цьому було утримано з позивача 153693,35 грн (підрядні послуги п. 6.4 Договору), 128077,79 грн (на підставі п. 6.6 Договору) та 232660,30 грн (штраф згідно п. 12.10 Договору).

Позивач вважає безпідставним утримання відповідачем наведених вище сум, та вважає, що відповідач має сплатити решту вартості наданих за Договором робіт у заявленій вище сумі.

Розмір заборгованості за основним боргом складається з не оплачених виконаних робіт згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт №13 від 01.12.2025 на суму 75175,49 грн, №12 від 01.12.2025 на суму 174472,81 грн, №11 від 01.12.2025 - заборгованість становить 261028,67 грн (вказана сума є не оплаченим залишком за виконані роботи згідно акту № 11 від 01.12.2025), №10/1 від 01.12.2025 - заборгованість становить 36900,73 грн.

Також на суму боргу позивачем було нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 09.02.2026 до 13.04.2026.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що:

- частина документів по Договору не оформлені позивачем належним чином та/або не надані відповідачу взагалі;

- відповідач вважає, що він прамовірно утримує з позивача гарантійне утримання (п. 6.6 Договору) у сумі 128077,79 грн (2,5% від вартості всіх актів) як гарантію виконання зобов`язань; податкові штрафи у сумі 232660,30 грн (п. 12.10 Договору) через невірно та невчасно зареєстровані позивачем податкові накладні; плату за підрядні послуги у сумі 153693,35 грн (п. 6.4 Договору), оскільки позивачем вказану суму не сплачено;

- позивачем були виконані роботи з дефектами.

08.07.2026 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження і призначив розгляд справи по суті на 14.09.2026.

У судовому засіданні 14.09.2026 було оголошено перерву з розгляду справи по суті на 12.10.2026.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті представник позивача надав пояснення та просив суд позов задовольнити, представник відповідача проти вимог позову заперечив та просив суд відмовити у позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем як підрядником та відповідачем як замовником було укладено договір підряду від 02.05.2025 №02/05-2025 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується за завданням замовника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт згідно Додатку до Договору №1 (далі - Роботи) на Об`єкті: «Будівництво виробничо-складського комплексу (завод з виробництва продуктів харчування) в адміністративних межах Терезинської селищної ради Білоцерківського району Київської області» (1-й та 2-й пускові комплекси)» (далі - Об`єкт), відповідно до умов цього Договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі являються невід`ємною частиною Договору, ліквідувати недоробки та дефекти, що виявлені в ході виконання робіт, приймання робіт замовником або протягом гарантійного строку та передати закінчені роботи замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Згідно з п. 1.2 Договору перелік (об`єм та кількість) робіт зазначено у Додатку №1 до Договору - «Договірна ціна».

Загальна вартість виконання повного комплексу Робіт визначається, виходячи з договірної вартості окремих видів Робіт, узгодженої Сторонами, в установленому Договором порядку та вказується в «Договірній ціні» (Додаток № 1), що являється невід`ємною частиною даного Договору та складає 2909162,46 грн в тому числі ПДВ 20%. Договірна ціна є твердою (п. 2.1 Договору).

У той же час сторонами у Договорі було передбачена зміна Договірної ціни у разі зміни замовником обсягів робіт (п. 2.2 Договору).

У п. 2.3 Договору сторони визначили, що зміна договірної ціни оформляється Сторонами лише шляхом укладання додаткових угод. Додаткові угоди повинні бути оформлені у письмовому вигляді та укладені Сторонами до початку виконання додаткових робіт. Додаткові роботи, які виконані Підрядником без узгодження із Замовником та підписання відповідної додаткової угоди до Договору, не підлягають оплаті зі сторони Замовника.

Зважаючи на зміну обсягів робіт, позивач та відповідач, із дотриманням умов Договору, зокрема п. 2.3 Договору, уклали такі додаткові угоди: Додаткову угоду №1 від 13 червня 2025 року, сума якої складає 147348,61 грн з ПДВ; Додаткову угоду №3 від 8 липня 2025 року, сума якої складає 1647598,69 грн. з ПДВ; Додаткову угоду №4 від 30 липня 2025 року, сума якої складає 215422,54 грн. з ПДВ; Додаткову угоду №5 від 1 серпня 2025 року, сума якої складає 179250,09 грн з ПДВ; Додаткову угоду №6 від 22 серпня 2025 року, сума якої складає 1912515,43 грн з ПДВ; Додаткову угоду №7 від 23 серпня 2025 року, сума якої складає 760465,46 грн з ПДВ; Додаткову угоду №8 від 27 серпня 2025 року, сума якої складає 209860,04 грн з ПДВ; Додаткову угоду №9 від 03 жовтня 2025 року, сума якої складає 870536,85 грн з ПДВ.

Згідно п. 7.1 Договору роботи, виконані за цим Договором, приймаються Замовником за Актом приймання виконаних будівельних робіт, форма якого встановлена згідно Додатку №3 до даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було виконано будівельні роботи за Договором на суму 5123111,70 грн. Факт передачі позивачем та отримання відповідачем виконаних робіт підтверджується підписаними з боку обох сторін Актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та виставленими до них рахунків на оплату, а саме: від 31.07.2025 №1 на суму 853456,83 грн, №2 на суму 78264 грн, №3 на суму 69084,61 грн, від 31.08.2025 №4 на суму 585487,53 грн, №5 на суму 215422,54 грн, №6 на суму 179250,09 грн, 31.10.2025 №7 на суму 511 065,54 грн, №8 на суму 115940,83 грн, №9 на суму 1271477,83 грн, №10 на суму 172187,60 грн, 28.11.2025 №10/1 на суму 36900,73 грн, від 26.12.2025 №11 на суму 784925,27 грн, №12 на суму 174472,81 грн, №13 на суму 75175,49 грн.

У свою чергу відповідачем було сплачено за виконані роботи лише 4575534 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання на дату, зазначену на початку Договору та скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, а в частині вирішення спірних питань - до моменту їх вирішення або до моменту розірвання Договору, у випадках, встановлених даним Договором (п. 13.1 Договору).

Позивач зазначає, що оскільки загальна вартість належно виконаних та прийнятих відповідачем робіт становить 5123111,70 грн, а фактично сплачена ним сума дорівнює лише 4575534,00 грн, розмір непогашеної заборгованості за Договором, що підлягає стягненню, розраховується як різниця цих двох сум і складає 547577,70 грн.

Позивач вказує, що розмір заборгованості за основним боргом складається з не оплачених виконаних робіт згідно з: актом №13 приймання виконаних будівельних робіт від 01.12.2025 на суму 75175,49 грн; актом №12 приймання виконаних будівельних робіт від 01.12.2025 на суму 174472,81 грн; актом №11 приймання виконаних будівельних робіт від 01.12.2025 заборгованість становить 261028,67 грн (означена сума є не оплаченим залишком за виконані роботи згідно акту № 11 приймання виконаних будівельних робіт від 01.12.2025); актом №10/1 приймання виконаних будівельних робіт від 01.12.2025 заборгованість становить 36900,73 грн.

Згідно із п. 6.2 Договору оплата фактично виконаних підрядником робіт (етапів робіт) здійснюється через 30 (тридцять) робочих днів з моменту отримання від підрядника правильно оформлених оригіналів рахунка фактури та Акту приймання виконаних будівельних робіт підписаного обома сторонами. Кожен рахунок повинен містити посилання на дату й номер договору й акту приймання виконаних будівельних робіт. При цьому до сплати суми згідно з актів приймання виконаних будівельних робіт зменшується на суму:

- попередньо виплачених авансових платежів (якщо такі виплачувалися);

- штрафи та інші санкції, що були нараховані підряднику за умовами договору та чинного законодавства;

- вартість підрядних послуг на умовах викладених у п.6.4 Договору;

- сума утримання на умовах викладених в п. 6.6 Договору;

- сума сумнівного/невірно сплаченого/несплаченого податку на додану вартість згідно з п. 6.3 Договору.

Сторони визначили вівторок і четвер днями в яких здійснюватиметься оплата замовником за даним договором. У випадку, якщо останній день терміну оплати визначений договором припадає на святковий/неробочий день або на день, який не є платіжним днем, оплата здійснюватиметься в перший робочий платіжний день, наступний за таким святковим/неробочим днем чи днем, який не є платіжним днем, а штрафні санкції, передбачені договором за недотримання терміну оплати, у такому разі не застосовуються.

За умовами п. 7.2.2 Договору разом з Актами приймання виконаних будівельних робіт Підрядник передає затверджену Замовником виконавчу документацію згідно виду робіт в 4-х примірниках, а саме: сертифікати відповідності на використані матеріали, необхідні інвентаризаційні документи, зокрема інвентаризаційний план (план поточної ситуації), інструкції по обслуговуванню, приписи з технічного обслуговування, результати експертиз, рішення, креслення, виконавчі схеми та протоколи результатів випробувань, висновки СЕС, технічні паспорти, поліси, протоколи перевірок, що стосуються виконаних робіт та інші документи, необхідні для прийняття робіт. Всі копії поданих документів повинні бути, також, завірені підписом уповноваженої особи Підрядника та печаткою. Виконавча документація надається на паперовому носії та в одному примірнику на електронному носії (у форматах DWG, DОС і ХLS). Разом із кожним Актом приймання виконаних будівельних робіт Підрядник зобов`язується надати Замовнику для перевірки: кількість працівників на майданчику, щоденні протоколи з описом робіт, затверджені уповноваженою особою (керівником робіт) підрядника.

Без отримання вищевказаної документації, Акти приймання виконаних робіт вважаються оформленими підрядником неналежним чином та не приймаються до розгляду та підписанню Замовником.

У пункті 7.2.3 Договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний організувати та здійснити прийняття робіт протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання від Підрядника документів передбачених п.7.2.1 та п.7.2.2 даного Договору.

У випадку, якщо Підрядником були надані для розгляду Замовнику Акти приймання виконаних будівельних робіт без виконавчої документації (повного її комплекту), або якщо виконавча документація виконана з порушення умов даного Договору, та інших документів, вказаних в п.7.2.2 Договору, Акти приймання виконаних будівельних робіт, що були отримані Замовником, не підлягають підписанню та оплаті.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) від 31.07.2025 №1 на суму 853456,83 грн, №2 на суму 78264 грн, №3 на суму 69084,61 грн, від 31.08.2025 №4 на суму 585487,53 грн, №5 на суму 215422,54 грн, №6 на суму 179250,09 грн, 31.10.2025 №7 на суму 511 065,54 грн, №8 на суму 115940,83 грн, №9 на суму 1271477,83 грн, №10 на суму 172187,60 грн, 28.11.2025 №10/1 на суму 36900,73 грн, від 26.12.2025 №11 на суму 784925,27 грн, №12 на суму 174472,81 грн, №13 на суму 75175,49 грн були підписані позивачем та відповідачем шляхом накладення електронного підпису та електронної печатки, що підтверджується долученими до актів витягів електрон підписів.

Таким чином, факт підписання відповідачем актів приймання виконаних будівельних робіт свідчить про те, що вся необхідна документація щодо таких робіт, визначена п. 7.2.2 Договору, отримана відповідачем у повному обсязі, адже у протилежному випадку відповідач відповідно до п. 7.2.2 Договору не повинен був приймати їх до розгляду і підписання.

Судом також встановлено, що 11.02.2026 на адресу позивача від відповідача надійшли претензія № 11/02/2026-02 та повідомлення № 11/02/2026-04 про розірвання в односторонньому порядку Договору.

У вказаній претензії відповідач висунув до позивача низку вимог.

Зокрема, він вимагав сплатити 153693,35 грн за підрядні послуги на підставі п. 6.4 Договору, нарахував та утримав 232660,30 грн штрафу за порушення реєстрації податкових накладних, а також утримав 128077,79 грн гарантійного платежу на підставі п. 6.6 Договору.

Крім того, відповідач заявив про ненадання виконавчої документації та наявність дефектів робіт.

При цьому, відповідач у своїй претензії не заперечував проти наявності у нього обов`язку з оплати 33146,26 грн за Договором.

До своєї претензії відповідачем було долучено бухгалтерську довідку складену про невчасно зареєстровані податкові накладні позивачем. У вказаній довідці зазначено наступну інформацію: податкова накладна №5 від 30.07.2025 на суму 150000 - дата реєстрації 20.08.2025 та податкова накладна №6 від 01.12.2025 на суму 461028,54 грн - дата реєстрації 22.01.2026; за грудень 2025 року податкові накладні були виписані невірно, що призвело до викривлення у бухгалтерському обліку та реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної (податкова накладна №4 від 01.12.2024 на суму 784925,27 грн, сума ПДВ 130822,21 грн). Загальна сума штрафу складає 232660,30 грн.

Також відповідач до претензії долучив скріншот з двома фото, з яких неможливо зрозуміти, кому і від кого були направлені ці фото, та що за об`єкт зображений на них.

У повідомленні №11/02/2026-04 від 11.02.2026 відповідач повідомив позивача про одностороннє розірвання Договору на підставі п. 13.3 Договору.

За умовами п. 6.3 Договору оплата фактично виконаних робіт здійснюється замовником лише при умові належного складання підрядником податкової (их) накладної (их) розрахунку коригування до податкової (их) накладної (их) та реєстрації її (їх) в Єдиному реєстрі податкових накладних, що мають бути складені в рамках даного Договору.

Відповідно до п. 6.4 Договору підрядник протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Актів виконаних будівельних робіт (етапів робіт) зобов`язаний підписати відповідний акт приймання-передачі підрядних послуг та надати його замовнику або надати мотивовану відмову в його підписанні. У разі не отримання мотивованої відмови протягом 3 (трьох) календарних днів акт приймання-передачі підрядних послуг вважається підписаним зі сторони підрядника. Підрядник щомісячно на протязі 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт (етапів робіт) перераховує на розрахунковий рахунок Замовника вартість підрядних послуг у розмірі 3% (три відсотки) від загальної суми Актів приймання виконаних будівельних робіт (етапів робіт). У разі порушення підрядником термінів підписання Актів приймання-передачі підрядних послуг та/чи оплати підрядних послуг, замовник має право затримати оплату наступних платежів, що мають бути зроблені ним в порядку даного Договору, що не вважається порушенням умов оплати за Договором зі сторони замовника.

З наведеного вбачається, що сторони визначили строки та розмір плати позивачем як підрядником відповідачеві за підрядні послуги.

Як вже було встановлено вище судом обидві сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт, у зв`язку із чим у позивача виник обов`язок перерахувати відповідачу вартість підрядних робіт у розмірі 3% від загальної суми актів приймання виконаних будівельних робіт (етапів робіт).

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження перерахування позивачем відповідачу грошові кошти у сумі 153693,35 грн за підрядні послуги, то відповідач правомірно має право на утримання такої суми коштів.

За умовами п. 6.6 Договору замовник у вигляді гарантії виконання підрядником належним чином своїх зобов`язань за даним Договором утримує 5% (п`ять) відсотків від Актів приймання виконаних будівельних робіт протягом всього часу виконання робіт підрядником, рівними частинами з актів приймання виконаних будівельних робіт. Для уникнення сумнівів сторони цим підтверджують, що замовник матиме право задовольнити свої вимоги за рахунок суми утримання, зокрема, але не обмежуючись випадком, коли підрядник не усуне дефекти протягом встановленого строку. Виплата суми утримання здійснюється на наступних умовах: сума утримання, що залишилась після задоволення вимог замовника, підлягає зарахуванню на рахунок підрядника протягом 20-ти робочих днів по закінченню 2,5 (двох з половиною) років з дати підписання фінального акту.

Як було встановлено вище, відповідач в односторонньому порядку розірвав Договір, що свідчить про припинення правовідносин між сторонами, а отже в майбутньому не буде підписуватися фінальний акт.

Таким чином, правові підстави для утримання відповідачем гарантійної суми в розмірі 128077,79 грн у останнього відпали після розірвання Договору.

Згідно з п. 12.10 Договору у разі порушення Підрядником порядку складання та/або порядку реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), допущення Підрядником помилок у заповненні обов`язкових реквізитів в ПН/РК, визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ та не усунення Підрядником вказаних даним абзацом порушень протягом відповідного звітного місяця, сума ПДВ по такій ПН/РК вважається штрафом та знімається з оплати/недоплачується по даному Договору в односторонньому порядку зі сторони Замовника, про що останній направляє Підряднику відповідне повідомлення.

За умовами п. 12.11 Договору у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН згідно з п.201.16 ст. 201 ПКУ Замовник за своїм вибором утримує з оплати Підряднику, яка має бути здійснена за умовами Договору, суму ПДВ за такою ПН/РК про що направляє Підряднику відповідне повідомлення або Підрядник зобов`язаний компенсувати Замовнику повну суму податкового кредиту по такій ПК/РК, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Замовника на підставі вимоги Замовника у строк 5 (п`яти) банківських днів.

Якщо Замовником була_утримана з оплати суми ПДВ, а органом державної податкової служби було прийнято рішення про реєстрацію такбГПК/РК в ЄРГЇН (при умові, що таке рішення прийнято не пізніше ніж (через 365 календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань за такою ПК/РК) Замовник здійснює доплату утриманої раніше суми ПДВ за такою ПК/РК.

Якщо Підрядником було перерахована Замовнику суми ПДВ, а органом державної податкової служби було прийнято рішення про реєстрацію такої ПК/РК в ЄРПН (при умові, що таке рішення прийнято не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань за такою ПК/РК) Замовник повертає Підряднику сплаченого Підрядником суму ПДВ за такою ПК/РК на підставі вимоги Підрядника.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Так, позивачем до справи було долучено усі податкові накладні, що ним складались за операціями на підставі Договору (включно із податковими накладними вказаними у бухгалтерській довідці, що додавалася до претензії) були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не позбавило можливості відповідача отримати податковий кредит по всіх таких податкових накладних. Протилежного відповідачем не доведено.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 06.02.2026 у справі № 904/2953/24 зазначив наступне.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Податковий кодекс України не передбачає застосування до правовідносин у сфері справляння податків і зборів правила "дозволено все, що не заборонено", як і не надає можливості застосування до цих правовідносин цивільного законодавства, у тому числі законодавства, що регулює зобов`язальні правовідносини сторін. Ці норми є імперативними, тобто, такими, що не допускають ніяких відхилень, можливості їх зміни шляхом узгодження цих змін сторонами.

Обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, а включення до приватноправового договору обов`язків, що належать до публічно-правової сфери, до сфери регулювання податкового законодавства, не перетворює ці обов`язки на цивільні незалежно від волевиявлення сторін договору. У разі невідповідності договірного регулювання приписам імперативних норм застосуванню в будь-якому разі підлягають саме імперативні норми, відтак таке договірне регулювання не створює передбачених ним правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

У даному випадку, відповідач не має права на застосування до позивача такої санкції в умовах п.п. 12.10 та 12.11 Договору, оскільки такі положення Договору не спричиняють жодних прав та обов`язків та є неправомірним.

У зв`язку із чим з відповідача підлягає стягнення 232660,30 грн в рахунок погашення боргу перед позивачем за надані роботи по Договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Як було зазначено вище, за умовами п. 6.2 Договору оплата фактично виконаних підрядником робіт (етапів робіт) здійснюється через 30 (тридцять) робочих днів з моменту отримання від підрядника правильно оформлених оригіналів рахунка фактури та Акту приймання виконаних будівельних робіт підписаного обома сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що останні акти сторонами було підписано 26.12.2025, а отже, відповідач мав до 06.02.2026 включно здійснити оплату за надані роботи.

Позивачем на суму боргу 547577,70 грн було нараховано (у період з 09.02.2026 по 13.04.2026) 14877,69 грн інфляційних втрат та 2880,40 грн 3% річних.

Враховуючи, що суд не знайшов підстав для стягнення з відповідача 153693,35 грн (послуги підряду), то судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу - 393884,35 грн за період з 09.02.2026 по 13.04.2026.

За розрахунками суду, з відповідача підлягає стягнення 10701,84 грн інфляційних втрат та 2071,94 грн 3% річних, у решті вимог суд відмовляє.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача стягнення 393884,35 грн заборгованості, 10701,84 грн інфляційних втрат та 2071,94 грн 3% річних.

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються пропорційна розміру задоволених позовних вимог на обох сторін.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 76500 грн витрат понесених ним на послуги адвоката під час розгляду даної справи, на підтвердження своїх витрат надає такі копії доказів:

- копію Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 13.01.2020 №61-С;

- копію Додатку №2 від 17.03.2026 до вказаного Договору;

- копію акту №1 приймання-передачі правничої допомоги від 02.09.2026 з додаткм №1 до нього у якому наведено перелік наданих послуг та їх вартість;

- копію платіжної інструкції №4899 від 15.04.2026 на суму 8000 грн;

- копії сертифікатів адвоката про підвищення кваліфікації;

- ордер на надання правничої допомоги від 23.03.2026 Серія АА №1691433;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000012 від 10.04.2017;

Зі змісту акту №1 приймання-передачі правничої допомоги (послуг) до договору про надання правничої допомоги від 13.01.2020 №61-С вбачається, що станом на 02.09.2026 адвокатським об`єднанням було надано позивачу правничу допомогу у сумі 68000 грн, перелік якої зазначено у додатку №1 до акту. Крім того, погоджено розмір гонорару у сумі 8500 грн.

У додатку №1 до акту№1 від 02.09.2026 наведено звіт про витрачений час та надання правничої допомоги:

1) збір, аналіз та систематизація матеріалів, які можуть бути використані в якості доказів у справі - 20000 грн (17.03.2026-20.03.2026);

2) зустріч адвоката з замовником - 4000 грн (01.04.2026);

3) підготовка та направлення засобами зв`язку адвокатського запиту - 4000 грн (23.03.2026);

4) підготовка позовної заяви - 20000 грн (20.05.2026-03.06.2026);

5) підготовка відповіді на відзив - 8000 грн (06.07.2026);

6) підготовка клопотання щодо уточнення клопотання про витребування доказів - 4000 грн (06.07.2026);

7) участь у судовому засіданні - 4500 грн (08.07.2026);

8) підготовка проєкту клопотання про включення до судових витрат - 4000 грн (02.09.2026).

Відповідач заперечуючи проти заявленої до стягнення суми втрат на правничу допомогу понесених позивачем стверджує, що заявлена позивачем сума витрат на адвоката повністю суперечить принципам розумності та співмірності. При визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу варто взяти до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Окрім того, слід зазначити, що тим самим представником подано аналогічний позов в інтересах ТОВ «АДС БІЛД» до ТОВ «НВО БУД» у справі № 910/6674/26. Відповідач просив зменшити суму заявлену позивачем витрат на послуги адвоката.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідачем також було заявлено про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16000 грн. На підтвердження понесених відповідачем витрат, було надано копії наступних доказів:

- договір про надання правової допомоги №1679 від 06.11.2024;

- додаток №1 до договору;

- додаткова угода №1 до договору від 08.01.2025;

- акт про надану правову допомогу №14 від 29.06.2026;

- додаткова угода №3 від 05.06.2026;

- платіжна інструкція №5343 від 25.06.2026 на суму 16000 грн

ордер на надання правничої допомоги від 15.01.2026 Серія АІ №2018290;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №9449/10 від 18.09.2020.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо включення адвокатом позивача у додаток №1 до акту№1 від 02.09.2026 вартість наданих послуг за підготовку проєкту клопотання про включення до судових витрат - 4000 грн (02.09.2026), суд зазначає, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Враховуючи наведене, підстави для стягнення з відповідача 4000 грн, що є вартістю підготовки та подання заяви про відшкодування судових витрат відсутні.

Враховуючи фактичний об`єм наданих обома адвокатами послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність сум понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку про зменшення суми понесених позивачем витрат до 40000 грн, натомість, заявлену відповідачем до стягнення суму витрат у розмірі 16000 грн на правничу допомогу суд вважає обґрунтованою та співмірною з цим спором.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд присуджує до стягнення обом сторонам понесені ними витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволеним/відмовленим вимогам позову.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО БУД" (вул. Урлівська, 20, офіс 254, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 34896347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙРОН-С" (вул. Леоніда Первомайського, 5-А, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 42843905) 393884 (триста дев`яносто три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн 35 коп заборгованості, 10701 (десять тисяч сімсот одну) грн 84 коп. інфляційних втрат та 2071 (дві тисячі сімдесят одну) грн 94 коп. 3% річних, 4879 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) грн 89 коп. судового збору, а також 28772 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят дві) грн 85 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙРОН-С" (вул. Леоніда Первомайського, 5-А, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 42843905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО БУД" (вул. Урлівська, 20, офіс 254, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 34896347) 4490 (чотири тисячі чотириста дев`яносто) грн 86 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.11.2026.

Суддя Р.Б. Сташків