Рішення № 141389498 у справі № 910/6515/26 від 04.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 Справа № 910/6515/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» (20302, Черкаська обл., місто Умань, вул.Леваневського, будинок 56-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 40881624)

до про Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (04073, місто Київ, ПРОВУЛОК КУРЕНІВСЬКИЙ, будинок 19/5, Ідентифікаційний код юридичної особи 35591059) зобов`язання вчинити дії

Представники:

від Позивача: Кушнір А.С. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Верхогляд М.Л. (представник на підставі довіреності);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (надалі також - «Відповідач») про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зобов`язання Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» зупинити нарахування заборгованості за процентами за договором №606/ ЮКО-24 від 22 травня 2024 року укладеного з ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» про надання овердрафту; зобов`язання Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» відновити залишок коштів по рахунку НОМЕР_1 станом на 09.00 годину 10 квітня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» до Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» про зобов`язання вчинити дії залишено без руху.

05.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 року відкрито провадження у справі №910/6515/26, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2026 року.

15.06.2026 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІКУС ІНВЕСТ" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

29.06.2026 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу строк до 5 днів з 02.07.2026 року для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, витребувано з Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області інформацію по справі, відкладено підготовче судове засідання на 22.07.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року витребувано від Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області інформацію про стан кримінального провадження №1202525[телефон приховано] від 10.04.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

06.07.2026 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

06.07.2026 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив.

13.07.2026 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залишено без розгляду клопотання Позивача про витребування доказів, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 12.08.2026 року.

28.07.2026 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 року витребувано від Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області інформацію про стан кримінального провадження №1202525[телефон приховано] від 10.04.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 16.09.2026 року.

09.09.2026 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 04.11.2026 року

В судовому засіданні 04 листопада 2026 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04 листопада 2026 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

22.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» (Позичальник) та Акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (Банк) було укладено Договір про надання овердрафту за поточним рахунком №606/ЮКО-24, за умовами якого Банк надає Позичальнику овердрафт шляхом сплати протягом операційного дня з рахунку Позичальника ІBAN НОМЕР_1 (980), в АТ «КБ «ГЛОБУС», розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на Рахунку, в межах встановленого ліміту Овердрафту на наступних умовах:

2.1.1. Номер рахунку нарахованих процентів IBAN НОМЕР_2 , АТ «КБ «ГЛОБУС».

2.1.2. Ліміт Овердрафту - 2000 000,00 грн (Два мільйони гривень 00 копійок).

2.1.3. Строк дії Ліміту Овердрафту - з 22 травня 2024 р. по 21 травня 2025 р. включно.

2.1.4. Процентна слабка (в залежності від Строку безперервного користування Овердрафтом). (а.с.10-14)

10.04.2025 року з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «КБ «ГЛОБУС», було перераховано на рахунок Фізичної особи ОСОБА_1 , відкритий в ТОВ «НоваПей», грошові кошти у загальному розмірі 2 995 334 грн. 00 коп., а саме на підставі платіжних інструкцій №368 від 10.04.2025 року на суму 399 809 грн. 00 коп., №367 від 10.04.2025 року на суму 437 509 грн. 00 коп., №366 від 10.04.2025 року на суму 479 093 грн. 00 коп., №370 від 10.04.2025 року на суму 698 039 грн. 00 коп., №369 від 10.04.2025 року на суму 980 904 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежів «оплата за рахунками №№47, 45, 42, 52, 49 від 10.04.2025, за надані послуги», що підтверджується випискою по рахунку Позивача за 10.04.2025 року. (а.с.17)

Листом №40 від 21.04.2025 року Позивач просив Відповідача призупинити нарахування процентів за договором про надання овердрафту за поточним рахунком №606/ЮКО-24. У відповідь на який останній листом №1-2025 від 01.07.2025 року відмовив у призупиненні нарахуванні відсотків. (а.с.18-19)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що про ймовірний сторонній доступ до банківських рахунків керівництво ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» було повідомлено негайно банківську установу, проте службою безпеки банку не було вжито достатніх заходів для захисту банківських рахунків, в результаті чого кошти було викрадено. Використання коштів здійснено без відома та без згоди ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ». Позивач вважає, що саме невжиття заходів з боку банківської установи щодо попередження списання коштів, стало причиною можливих шахрайських дій. В порушення умов договору та умов використання системи «Клієнт - банк» про списання коштів з рахунку ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» не надійшли відповідні смс повідомлення. Відповідачем було надано інформацію про проведені платежі згідно виписки по рахунку. При цьому керівництво ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» не було ініціатором даних платіжних операцій, згода на перерахування коштів не надавалась. Таким чином, просить Суд зобов`язати Акціонерне Товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» зупинити нарахування заборгованості за процентами за договором №606/ЮКО-24 від 22 травня 2024 року укладеного з ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» про надання овердрафту, зобов`язати Акціонерне Товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» відновити залишок коштів по рахунку НОМЕР_1 станом на 09.00 годину 10 квітня 2025 року.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивач не надав доказів, що саме банк не вжив заходів щодо попередження списання коштів та що ним було допущено порушення положень законодавства. Відповідач зазначає, що Позивач не використовував USB-токени для зберігання ключів до 16.04.2025 р. Відповідно до проведеного службового розслідування Банком було встановлено: не встановлено фактів порушення службовими особами Банку процедури генерації та передачі ключів до системи «Клієнт-Банк» ТОВ «АМІКУС ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ»; не встановлено фактів несанкціонованого доступу сторонніми особами до банківської частини програмного комплексу системи «Клієнт-Банк». Доступ до рахунків ТОВ «АМІКУС ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» в системі «Клієнт-Банк» відбувся шляхом введення легітимних (діючих) логінів та паролів без здійснення підбору варіантів, що дає змогу зробити висновки щодо можливої свідомої передачі службовими особами ТОВ «АМІКУС ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» паролів і логінів до системи «Клієнт-Банк» стороннім особам або халатне відношення службових осіб ТОВ «АМІКУС ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» щодо збереження паролів і логінів до системи «Клієнт-Банк», внаслідок чого ця інформація стала відома третім особам, які використали її з метою несанкціонованого доступу до рахунків та крадіжки коштів вказаних підприємств. Встановлено факт нехтування ТОВ «АМІКУС ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» рекомендацією Банку щодо використання спеціального USB-токену для зберігання ключів до системи «Клієнт-Банк» та щоденною перевіркою Клієнтами залишку на рахунку. Всі спірні платежі були підписані за допомогою КЕП/УЕП (кваліфікований електронний підпис), що належать директору ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ». Таким чином, користувач кваліфікованого електронного підпису пройшов відповідну ідентифікацію та отримав кваліфіковані сертифікати відкритих ключів, як додатковий механізм, що пов?язує власника з його даними з державних реєстрів та, по суті, гарантує посвідчення особи. Саме особа, яка має кваліфікований електронний підпис несе відповідальність за його вказання в реквізитах електронного документа.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання овердрафту за поточним рахунком №606/ЮКО-24 від 22.05.2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій.

Частиною першою статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з частиною першою статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Положення статті 1092 ЦК України визначають, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" визначено такі терміни:

- безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;

- вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії;

- надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій;

- неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди;

- неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно);

- помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/ або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;

- суб`єкти платіжних операцій - користувачі (платники, отримувачі) та відповідні надавачі платіжних послуг;

- схема виконання платіжних операцій - єдиний набір правил, стандартів та/або процедур, що розроблені та використовуються для виконання платіжних операцій (у тому числі в платіжній системі) і визначають порядок ініціювання, виконання та завершення платіжних операцій, платіжні інструменти, що використовуються для виконання платіжних операцій, порядок їх емісії та еквайрингу;

- технологічний оператор платіжних послуг (далі - технологічний оператор) - юридична особа, що надає послуги процесингу, клірингу або виконує операційні, інформаційні та інші технологічні функції, пов`язані з наданням платіжних послуг, без залучення коштів за платіжними операціями на свій рахунок;

- унікальний ідентифікатор - комбінація цифр або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/ або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з пунктами 42-44 частини першої статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний отримувач-особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі; неналежний платник-особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, 10.04.2025 року о 13.48 год. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «КБ «ГЛОБУС», було перераховано на рахунок Фізичної особи ОСОБА_1 , відкритий в ТОВ «НоваПей», грошові кошти у загальному розмірі 2 995 334 грн. 00 коп., а саме на підставі платіжних інструкцій №368 від 10.04.2025 року на суму 399 809 грн. 00 коп., №367 від 10.04.2025 року на суму 437 509 грн. 00 коп., №366 від 10.04.2025 року на суму 479 093 грн. 00 коп., №370 від 10.04.2025 року на суму 698 039 грн. 00 коп., №369 від 10.04.2025 року на суму 980 904 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежів «оплата за рахунками №№47, 45, 42, 52, 49 від 10.04.2025, за надані послуги», що підтверджується випискою по рахунку Позивача за 10.04.2025 року, скрін-копіями з програмного комплексу АБС Б2 АТ «КБ «ГЛОБУС» (а.с.17,79-80)

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг зобов`язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність:

1) номера рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або

2) унікального ідентифікатора платника.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про платника, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, несе надавач платіжних послуг платника. Такі ж дії передбачені даним законом щодо порядку виконання платіжних операцій.

Частиною першою статті 51 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що надавачі платіжних послуг зобов`язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про платіжні послуги" платник протягом 60 календарних днів після списання коштів з його рахунку має право подати письмовий запит до надавача платіжних послуг платника з вимогою відшкодування суми платіжної операції згідно з положеннями цієї статті. Форма та порядок подання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції визначаються договором між платником та надавачем платіжних послуг. Надавач платіжних послуг повинен фіксувати дату і час отримання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції в операційно-обліковій системі. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту платника відшкодувати йому суму платіжної операції або надати обґрунтовану відмову у відшкодуванні. Платіжна операція відшкодовується в повному обсязі. Платник має право оскаржити відмову у відшкодуванні суми платіжної операції в судовому порядку. Надавач платіжних послуг платника має право на отримання від отримувача відшкодування суми сплаченої платнику оскарженої платіжної операції в судовому порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 67 Закону України "Про платіжні послуги" надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.

Крім цього частинами першою, третьою - п`ятою статті 68 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.

Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену ідентифікацію користувача під час:

- отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації;

- ініціювання дистанційної платіжної операції;

- будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої ідентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних ідентифікації.

Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену ідентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Статтею 86 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій, зокрема зазначено, що: надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином; надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання:

1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача;

2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника;

3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.

Надавач послуг з ініціювання платіжної операції у разі невиконання або неналежного виконання платіжної операції з його вини зобов`язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку на вимогу останнього всі понесені збитки та суми, відшкодовані користувачам. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку несе передбачену цим Законом відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій, ініційованих через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду.

Згідно з пунктом 140 Розділу VІІ Постанови Національного банку України від 29.07.2022 №164 "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів", користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до пунктів 16-17 Розділу І Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів власник рахунку здійснює контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів. Користувач здійснює контроль за використанням платіжного інструменту для проведення операцій.

Згідно з пунктами 143-144 Розділу VІІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.

Пунктом 150 Розділу VІІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного платіжного інструменту, а також про вилучення платіжного інструменту за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне його використання та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності користувача виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Таким чином, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта Банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.06.2023 у справі №922/4091/19.

Як вбачається з журналу активності користувачів системи iFOBS щодо клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ», 10.04.2025 з 08:51 по 10.04.2025 по 12:30 відбувся сеанс входу до системи з P/C DESKTOP-NBDA3BV (DESKTOP-NBDA3BV1), зовнішня IP адреса 172.17.17.254 (176.98.71.47), внутрішня IP адреса 192.168.0.106. В той же час 10.04.2025 з 13:01 по 10.04.2025 по 14:01 відбувся сеанс входу до системи з P/C DESKTOP-Q2477LN (DESKTOP-Q2477LN), зовнішня IP адреса 172.17.17.254 (45.155.54.158), внутрішня IP адреса 10.0.1.116. (а.с.76)

Суд звертає увагу, що вхід клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» до системи iFOBS 10.04.2025 у період з 08:51 по 10.04.2025 по 12:30 відповідав назві P/C, зовнішній та внутрішній IP адресам, які використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» у попередні періоди з 03.03.2025 року о 08:27 по 09.04.2025 року 15:40, що підтверджується журналом активності користувачів системи iFOBS. Проте, вхід до вказаної системи клієнтом - Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» 10.04.2025 з 13:01 по 10.04.2025 по 14:01 відбувся з іншого комп`ютера, а саме P/C DESKTOP-Q2477LN (DESKTOP-Q2477LN), та за іншими зовнішньою IP адресою 172.17.17.254 (45.155.54.158), внутрішньою IP адресою 10.0.1.116. Вказане також підтверджується висновком службового розслідування, затвердженого головою правління Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС». (а.с.73а-74а)

З огляду на викладене, Суд зазначає, що вхід до системи «Клієнт-банк» Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» з використанням іншого комп`ютера, інших зовнішньої та внутрішньої IP адреси може свідчити про те, що до вказаної системи отримав доступ ще один невідомий користувач, який здійснив перерахування грошових коштів з рахунку Позивача.

Крім того, у висновку службового розслідування, затвердженого головою правління Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС», зазначено, що 10 квітня 2025 року о 13 г. 52 хв. на телефон директора департаменту продажів банку Богданець Б.Б. надійшов дзвінок від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» Маляренко І.Ю. про виявлення фактів здійснення несанкціонованих платежів з рахунків товариства через систему "Клієнт-Банк" (iFOBS), а саме на рахунок Фізичної особи ОСОБА_1 .

Перерахування грошових коштів відбулось о 13:48 год., що підтверджується скан-копіями з програмного комплексу Б2 Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС», проте активний сеанс у відповідній банківській програмі завершено лише о 14:01. Тобто банк не вжив відповідних заходів щодо блокування несанкціонованого входу до системи iFOBS стороннього користувача після повідомлення директором Позивача уповноваженої особи банку про перерахування грошових коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ».

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2025 року о 17:03 внесено відомості про кримінальне провадження №1202525[телефон приховано] за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України. (а.с.21)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року витребувано від Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області інформацію про стан кримінального провадження №1202525[телефон приховано] від 10.04.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Листом №133191-2026 від 28.07.2026 року Уманське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області на виконання вимог ухвали суду повідомило про необхідність звернення до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області. (а.с.126)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 року витребувано від Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області інформацію про стан кримінального провадження №1202525[телефон приховано] від 10.04.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

На виконання вимог ухвали суду Головне управління Національної поліції в Черкаській області повідомило суд, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлено. (а.с.138-139)

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №751/6050/18 дійшов висновку, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

У постанові від 20.07.2022 у справі № 521/20764/20 Верховний Суд виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 та у численних постановах Верховного Суду, зокрема: від 23.01.2020 у справі № 179/1688/17, від 26.08.2020 у справі № 766/19614/18, від 02.09.2020 у справі № 311/634/18-ц, від 16.12.2020 у справі № 214/2867/18, від 27.01.2021 у справі № 210/1242/18, від 17.06.2021 у справі № 759/4025/19, тощо.

Крім того, у постанові від 21.06.2023 у справі № 922/4091/19 Верховний Суд висловив правову позицію, зокрема, що навіть за обставин коли клієнтом банку є не фізична, а юридична особа-суб`єкт господарської діяльності, наведене не впливає на визначення її як більш слабкої сторони у відносинах із банком, особливо у сфері кібербезпеки (інформаційної безпеки) щодо захисту клієнтів банку та коштів, які зберігаються на рахунках клієнтів у банку, від кіберзлочинів. Саме Банк є фінансовою установою, професійним учасником ринку фінансових послуг, на яку покладається організація та забезпечення безпеки платежів.

Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить Банку, з боку третіх осіб. Несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача є не просто помилковим платежем, а інцидентом кібербезпеки, який мав бути зафіксований та розслідуваний Банком відповідно до приписів Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".

Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, Суд зазначає, що у разі встановлення факту неналежного переказу грошових коштів з банківського рахунку банк зобов`язаний повернути клієнту відповідну суму. Водночас, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції банк зобов`язаний повернути клієнту відповідну суму.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. Так, Банк не довів існування обставин умисного або з необережності розголошення реквізитів банківського рахунку Позивача, інших дій або бездіяльності позивача, що призвели до несанкціонованого доступу невстановлених осіб до банківського рахунку позивача, та не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивач, як користувач банківського рахунку, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей до банківського рахунку, акаунту чи системи «Клієнт-банк», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції з перерахування грошових коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «КБ «ГЛОБУС», на рахунок Фізичної особи ОСОБА_1 , відкритий в ТОВ «НоваПей», у загальному розмірі 2 995 334 грн. 00 коп., а саме на підставі платіжних інструкцій №368 від 10.04.2025 року на суму 399 809 грн. 00 коп., №367 від 10.04.2025 року на суму 437 509 грн. 00 коп., №366 від 10.04.2025 року на суму 479 093 грн. 00 коп., №370 від 10.04.2025 року на суму 698 039 грн. 00 коп., №369 від 10.04.2025 року на суму 980 904 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежів «оплата за рахунками №№47, 45, 42, 52, 49 від 10.04.2025, за надані послуги».

Окрім того, не надано доказів того, що Позивач міг знати, або йому було достеменно відомо про перерахування грошових коштів 10.04.2025 о 13:48 з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «КБ «ГЛОБУС», на рахунок Фізичної особи ОСОБА_1 , відкритий в ТОВ «НоваПей», у загальному розмірі 2 995 334 грн. 00 коп., що здійснювалося з P/C DESKTOP-Q2477LN (DESKTOP-Q2477LN), зовнішня IP адреса 172.17.17.254 (45.155.54.158), внутрішня IP адреса 10.0.1.116, а також те, що вказана інформація відображалася на сторінці Позивача.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що всупереч положень статей 67, 68 Закону України "Про платіжні послуги", банк не запровадив систему захисту інформації, що мала забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання, а також не запровадив посилену ідентифікацію користувача (позивача), яка мала забезпечити виявлення несанкціонованого доступу до платіжної операції позивача.

При цьому Суд зазначає, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення такого користувача до цивільно-правової відповідальності - в усіх інших випадках відповідальність покладається на банк.

В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від № 176/1445/22 від 16.08.2023, а також від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц, від 18.04.2018 у справі № 190/926/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 320/1169/16-ц, від 22.11.2018 у справі № 712/2283/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 754/15020/15-ц, від 17.07.2019 у справі №571/841/16-ц, від 13.09.2019 у справі № 501/4443/14-ц, від 02.10.2019 у справі № 182/3171/16, від 16.10.2019 у справі № 676/2792/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 210/245/18-ц, від 05.12.2019 у справі № 168/613/16-ц, від 23.01.2020 у справі № 179/1688/17, від 07.10.2020 у справі № 748/1418/19.

Враховуючи зазначене, Суд приходить до висновку щодо допущення Відповідачем, як фінансовою установою, порушення положень законодавства та прав позивача, як споживача фінансової послуги, що полягало в протиправних діях банку, а саме: в не перевірці достовірності та формальної відповідності платіжного документа вимогам законодавства; в незабезпеченні посиленої ідентифікації користувача позивача; в незабезпеченні захисту конфіденційності даних ідентифікації позивача тощо.

Також Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №922/4091/19 стосовно того, що Закон "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" покладає на банки обов`язок з забезпечення кібербезпеки. Саме Банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить Банку, з боку третіх осіб. Несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача є не просто помилковим платежем, а інцидентом кібербезпеки, який мав бути зафіксований та розслідуваний Банком відповідно до приписів Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".

А тому Суд приходить до висновку, що всупереч положень статей 67, 68 Закону України "Про платіжні послуги", банк не запровадив систему захисту інформації, що мала забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання, а також не запровадив посилену ідентифікацію користувача (позивача), яка мала забезпечити виявлення несанкціонованого доступу до платіжної операції позивача.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 910/3176/24, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення такого користувача до цивільно-правової відповідальності - в усіх інших випадках відповідальність покладається на банк.

В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Враховуючи зазначене, Суд доходить висновку про допущення відповідачем, як фінансовою установою, порушення положень законодавства та прав позивача, як споживача фінансової послуги, що полягало в протиправних діях банку, а саме: в не перевірці достовірності та формальної відповідності платіжного документа вимогам законодавства; в незабезпеченні посиленої ідентифікації користувача позивача; в незабезпеченні захисту конфіденційності даних ідентифікації позивача тощо, що є підставою для захисту прав останнього шляхом задоволення заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» в частині зобов`язання Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» відновити залишок коштів по рахунку № НОМЕР_1 на суму в розмірі 2 995 334 грн. 00 коп.

Що стосується вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» в частині зобов`язання Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» зупинити нарахування заборгованості за процентами за договором №606/ЮКО-24 від 22 травня 2024 року укладеного з ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» про надання овердрафту, Суд зазначає.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Суб`єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні Верховного Суду висновки викладені в постановах від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

Способи захисту цивільних прав і законних інтересів осіб, прав та законних інтересів суб`єктів господарювання визначені у статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, визначений статті 16 Цивільного кодексу України перелік способів захисту порушених прав та інтересів не є вичерпними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Така правова позиція вже неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, а також, як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі, що розглядається, була врахована судами попередніх інстанцій.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки Верховного Суду сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, у постановах Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі № 910/11383/23, від 11 лютого 2025 року у справі № 922/985/24, від 13 травня 2026 року у справі № 903/689/25.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд, зокрема, зобов`язати Акціонерне Товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» зупинити нарахування заборгованості за процентами за договором №606ЮКО-24 від 22 травня 2024 року укладеного з ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» про надання овердрафту. Проте, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права в цій частині не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин. Також заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Суд зазначає, що у провадженні господарського суду Черкаської області перебувала справа №925/457/26 за позовом Акціонерного товариства "Комерційний Банк "Глобус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікус Інвест" про стягнення за Договором №606/ЮКО-24 про надання овердрафту за поточним рахунком від 22.05.2024 в розмірі 3 298 718,24 грн, яка включає в себе: прострочену заборгованість по кредиту - 2 895 973,15 грн; строкову заборгованість по процентам - 52 920,93 грн; прострочену заборгованість по процентам - 349 824,16 грн. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2026 у справі №925/457/26 у задоволенні позову відмовлено повністю, яке не набрало законної сили, у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження. Так, обставини наявності заборгованості по процентам за Договором №606/ЮКО-24 про надання овердрафту за поточним рахунком від 22.05.2024 року підлягають дослідженню в межах справи №925/457/26.

Крім того, останнім не конкретизовано за який період слід зобов`язати Відповідача зупинити нарахування процентів з урахуванням того, що обов`язок Позивача сплачувати проценти за користування кредитом передбачений умовами Договором про надання офердрафту за поточним рахунком №606/ЮКО-24 від 22.05.2024 року.

З огляду на викладене Суд зазначає, що обраний Позивачем спосіб захисту прав та інтересів в частині зобов`язання Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» зупинити нарахування заборгованості за процентами за договором №606/ЮКО-24 від 22 травня 2024 року укладеного з ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» про надання овердрафту у спірних правовідносинах є неефективним, оскільки не може поновити порушене право позивача.

При цьому, Суд зазначає про те, що положення частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачають лише право, а не обов`язок суду визначити у своєму рішенні, який спосіб захисту є ефективним.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Отже, дійшовши висновку про те, що обраний Позивачем у цій справі спосіб захисту у вигляді заявленої вимоги про зобов`язання Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» зупинити нарахування заборгованості за процентами за договором №606/ЮКО-24 від 22 травня 2024 року укладеного з ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» про надання овердрафту є неефективним, Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» до Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» про зобов`язання вчинити дії є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (04073, місто Київ, ПРОВУЛОК КУРЕНІВСЬКИЙ, будинок 19/5, Ідентифікаційний код юридичної особи 35591059) відновити залишок грошових коштів в розмірі 2 995 334 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 00 коп. на банківському рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» (20302, Черкаська обл., місто Умань, вул.Леваневського, будинок 56-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 40881624) в АТ КБ «ГЛОБУС».

3. Стягнути з Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (04073, місто Київ, ПРОВУЛОК КУРЕНІВСЬКИЙ, будинок 19/5, Ідентифікаційний код юридичної особи 35591059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» (20302, Черкаська обл., місто Умань, вул.Леваневського, будинок 56-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 40881624) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06 листопада 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин