Рішення № 141389581 у справі № 910/21682/15 від 19.10.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2026 Справа № 910/21682/15 (910/2311/26)

За позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011)

до Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код 37404165)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11А; код ЄДРПОУ 37993783);

Міністерства фінансів України (01008, м. Київ , вул. Грушевського, буд.12/2; код ЄДРПОУ 00013480)

Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (93405, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, м. Сіверськодонецьк, пр. Центральний, буд. 59; код ЄДРПОУ 37991110)

про стягнення простроченої заборгованості у розмірі 30 890,92 грн.

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін : згідно з протоколом судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

04.03.2026 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення простроченої заборгованості у розмірі 30 890,92 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2026 прийнято позов Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення простроченої заборгованості у розмірі 30 890,92 грн. до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Міністерство фінансів України; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 01.06.2026.

09.04.2026 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

25.05.2026 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог.

29.05.2026 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення та клопотання Міністерства фінансів України про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2026 задоволено клопотання Міністерства фінансів України, залучено до участі у справі №910/21682/15 (910/2311/26) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, відкладено судове засідання на 03.08.2026.

У судовому засіданні 03.08.2026 оголошено перерву до 19.10.2026.

У судовому засіданні 19.10.2026 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та підтримав їх в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (позивач) ґрунтуються на тому, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу України, пунктів 10, 15 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості», затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2011 №174 було надіслано на адресу Державного підприємства "Конярство України" (відповідач) подання від 22.12.2025 № 96 та від 26.01.2026 № 8 оформлені на прострочену заборгованість, а саме:

від 22.12.2025 №96 щодо стягнення простроченої заборгованості (фінансова допомога надана на зворотній основі 1997-2000 роках з резервного фонду Кабінету Міністрів України (постанова КМУ від 26.02.1998 № 220, постанова КМУ від 11.09.1997 № 1003, постанова КМУ від 10.12.1998 № 1953), станом на 01.12.2025 у сумі 15 445,46 грн.;

від 26.01.2026 №8 щодо стягнення простроченої заборгованості (фінансова допомога надана на зворотній основі 1997-2000 роках з резервного фонду Кабінету Міністрів України (постанова КМУ від 26.02.1998 № 220, постанова КМУ від 11.09.1997 № 1003, постанова КМУ від 10.12.1998 № 1953), станом на 01.01.2026 у сумі 15 445,46 грн.

Тому позивач вважає, що відповідач має прострочену заборгованість з повернення фінансової допомоги, наданої на зворотній основі у 1997-2000 роках з резервного фонду Кабінету Міністрів України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 26.02.1998 № 220, від 11.09.1997 №1003, від 10.12.1998 № 1953 у загальному розмірі 30 890,92 грн.

В подальшому, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить зменшити позові вимоги до відповідача та стягнути з останнього 15 445,46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до частин другої-третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача простроченої заборгованості (фінансова допомога надана на зворотній основі 1997-2000 роках з резервного фонду Кабінету Міністрів України (постанова КМУ від 26.02.1998 № 220, постанова КМУ від 11.09.1997 №1003, постанова КМУ від 10.12.1998 № 1953) позивачем не подано до суду доказів надання відповідачу фінансової допомоги, наданої на зворотній основі у 1997-2000 роках з резервного фонду Кабінету Міністрів України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 26.02.1998 № 220, від 11.09.1997 №1003, від 10.12.1998 № 1953.

Додані до позовної заяви копії подань Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області № 96 від 22.12.2025 та № 8 від 26.01.2026 безперечно не є доказами надання відповідачу фінансової допомоги, наданої на зворотній основі у 1997-2000 роках з резервного фонду Кабінету Міністрів України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 26.02.1998 № 220, від 11.09.1997 №1003, від 10.12.1998 № 1953.

Окрім того, у відзиві на позов відповідач звертає увагу, що Державне підприємство "Конярство України", як юридична особа, було створено 09.12.2010, а позивачем заявлено про стягнення заборгованість з фінансової допомоги, наданої у 1997-2000 роках, тобто більш як за 10 років до створення Державного підприємства "Конярство України".

У відповідності до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Неподання позивачем доказів в обґрунтування своїх позовних вимог унеможливлює безпосереднє дослідження та оцінку доказів судом.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів надання відповідачу фінансової допомоги, наданої на зворотній основі у 1997-2000 роках з резервного фонду Кабінету Міністрів України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 26.02.1998 № 220, від 11.09.1997 №1003, від 10.12.1998 № 1953 і відсутні докази наявності у відповідача відповідної заборгованості, суд дійшов висновку щодо недоведеності позивачем заявлених позовних вимог.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити учасникам провадження у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя П.П. Чеберяк