Ухвала № 141389582 у справі № 910/9742/26 від 04.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. [телефон приховано] e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

04.11.2026 Справа № 910/9742/26

За заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний номер 30019801)

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 26-В, ідентифікаційний номер 03361046)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники учасників:

від заявника - Кравченко С.В.,

від боржника - Шевчук В.М. (поза межами приміщення суду),

розпорядник майна - Григор`єв В.В. (поза межами приміщення суду),

приватний виконавець - Жаботинський І.В.,

вільний слухач - ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026, зазначену заяву з додатками передано на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2026 задоволено самовідвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/9742/26 за заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз". Матеріали справи №910/9742/26 за заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" з додатками передано уповноваженій особі апарату суду для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи № 910/9742/26.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 справу № 910/9742/26 за заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" залишено без руху. Встановлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Встановлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" спосіб усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство шляхом надання суду:- доказів сплати судового збору у розмірі 33 280,00 грн.;- доказів авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень у розмірі 77 823,00 грн.

10.09.2026 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ініціюючого кредитора про усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 08.09.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2026 заяву АТ "Укртрансгаз" прийнято, підготовче засідання призначено на 14.10.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2026 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 26-В, ідентифікаційний номер 03361046). Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний номер 30019801) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 26-В, ідентифікаційний номер 03361046) у розмірі 263 853 866,97 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 26-В, ідентифікаційний номер 03361046). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 26-В, ідентифікаційний номер 03361046) за номером 80720 від 16.10.2026р. Призначено розпорядником майна Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 26-В, ідентифікаційний номер 03361046) арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 310 від 12.03.2013). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 16.12.2026р.

16.10.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява розпорядника майна Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 26-В, ідентифікаційний номер 03361046) арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича про скасування арештів з рахунків боржника.

22.10.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича про надання дозволу на звернення стягнення у виконавчому провадженні №81778017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2026 призначено розгляд заяви розпорядника майна Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича про скасування арештів з рахунків боржника, заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича про надання дозволу на звернення стягнення у виконавчому провадженні №81778017 у судовому засіданні на 04.11.2026.

29.10.2026 до суду надійшли заперечення Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. про надання дозволу на звернення стягнення на кошти боржника.

02.11.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення розпорядника майна арбітражного керуючого Григор`єва В.В. на заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. про надання дозволу на звернення стягнення на кошти боржника.

У судове засідання, призначене на 04.11.2026, з`явилися представники сторін, розпорядник майна та приватний виконавець.

Дослідивши заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. про надання дозволу на звернення стягнення у виконавчому провадженні № 81778017, судом встановлено наступне.

У провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І. В. перебуває виконавче провадження № 81778017, відкрите 19.08.2026 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 909/1354/25 від 12.08.2026 (рішення набрало законної сили 29.07.2026) про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано- Франківськгаз» (код ЄДРПОУ 03361046) на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі копії наказу про звільнення за період з 30.07.2024 по 26.08.2025 у розмірі 5 292 828 грн 89 коп.

Постановою від 20.08.2026 виконавче провадження № 81778017 об`єднано у зведене виконавче провадження № 81789162 разом з виконавчим провадженням № 81778327 (стягнення з того ж боржника на користь того ж стягувача моральної шкоди в розмірі 36 225 грн 75 коп.). При цьому, вказана заява стосується виключно вимоги про стягнення середнього заробітку (ВП № 81778017).

На виконання наказу приватний виконавець вчинив такі дії: 19.08.2026 виніс постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця (10 % від суми стягнення - 529 282 грн 88 коп.); направив запити до Державної податкової служби України, Міністерства внутрішніх справ України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 20.08.2026 виніс постанову про арешт коштів боржника, яку направив до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Як зазначає приватний виконавець, з 24.08.2026 по 06.10.2026 вчинення виконавчих дій було зупинено на підставі пункту 6 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.08.2026 у справі № 909/1354/25 про відстрочку виконання рішення; після скасування цієї ухвали постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 виконавче провадження поновлено.

Після поновлення виконавчого провадження з рахунків боржника на депозитний рахунок приватного виконавця надійшло 644 692 грн 52 коп. за платіжними інструкціями банку від 06.10.2026, 09.10.2026 та 13.10.2026, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство. Ці кошти розподілено в порядку статті 45 Закону України «Про виконавче провадження»: стягувачу за ВП № 81778017 перераховано 580 647 грн 58 коп. Крім того, 05.10.2026 боржник самостійно сплатив стягувачу 891 635 грн 72 коп., що за заявою представника стягувача від 06.10.2026 обліковано у виконавчому провадженні як кошти, сплачені боржником безпосередньо стягувачу.

Приватний виконавець вказує, що станом на день подання цієї заяви залишок заборгованості боржника перед стягувачем за наказом № 909/1354/25 у ВП № 81778017 становить 3 820 545 грн 59 коп. (5 292 828,89 - 891 635,72 - 580 647,58); залишок основної винагороди приватного виконавця - 382 054 грн 56 коп.

За відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження та відповіддю банку боржник має поточні рахунки в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (копія відповіді банку додається).

Боржник є діючим підприємством - оператором газорозподільної системи, і кошти на його поточних рахунках надходять регулярно, що підтверджується списаннями у жовтні 2026 року на загальну суму 644 692 грн 52 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2026 у справі № 910/9742/26 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Григор`єва В. В. Листом від 21.10.2026 № 01-12/1395 розпорядник майна повідомив приватного виконавця про введення мораторію, а запитом від 21.10.2026 № 01-12/1402 просив зупинити вчинення виконавчих дій (копії додаються). У зв`язку з вимогою абзацу п`ятого частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства приватний виконавець утримується від подальшого звернення стягнення на кошти боржника до вирішення цього питання господарським судом.

Листом від 15.10.2026 № 76001-Сл-242-26 боржник повідомив приватного виконавця про здійснені платежі за наказом № 909/1354/25 і додав платіжну інструкцію від 09.10.2026 про перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із призначенням платежу «ПДФО із зароб. за вим. прогул». Тобто сам боржник як податковий агент утримав і сплатив податок із присудженої суми як із заробітної плати.

Як зазначає приватний виконавець, присуджена стягувачу сума є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, стягнутим на підставі статті 235 Кодексу законів про працю України у зв`язку із затримкою видачі боржником копії наказу про звільнення.

При цьому, заявник посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21), згідно з яким середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин; спір про його стягнення є трудовим спором, пов`язаним з порушенням законодавства про оплату праці. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежного висновку об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 369/10046/18 і розмежувала цю виплату із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні (стаття 117 КЗпП України), який заробітною платою не є.

Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом: у постановах Касаційного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 640/4699/20 та від 10.08.2023 у справі № 380/19504/21 зазначено, що стягнуті на користь працівника суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу мають правову природу заробітної плати. Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013 роз`яснив, що під належною працівникові заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій.

На думку приватного виконавця, такій кваліфікації відповідає і Кодекс України з процедур банкрутства, який відносить вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам боржника до першої черги задоволення вимог кредиторів (пункт 1 частини 1 статті 64 КУзПБ). Нарешті, сам боржник, виконуючи функції податкового агента, утримав із присудженої суми податок на доходи фізичних осіб саме як із заробітної плати.

Отже, вимога стягувача за наказом № 909/1354/25 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на переконання приватного виконавця, є вимогою щодо виплати заробітної плати, на яку відповідно до абзацу першого частини 5 статті 41 КУзПБ дія мораторію не поширюється. Відтак, підстава для зупинення вчинення виконавчих дій, передбачена пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію), у виконавчому провадженні № 81778017 відсутня.

Заявник просить дозволу на звернення стягнення виключно на кошти боржника на рахунках у банках - найменш обтяжливий для боржника спосіб виконання, який не зачіпає його основних засобів, не перешкоджає господарській діяльності оператора газорозподільної системи та інвентаризації майна розпорядником, і прямо передбачений частиною 7 статті 41 КУзПБ. Стягнення на кошти зі спеціальним режимом використання (стаття 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», стаття 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування») не звертатиметься.

З огляду на викладене, заявник просить суд надати приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському Івану Володимировичу дозвіл на звернення стягнення у виконавчому провадженні № 81778017 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 909/1354/25 від 12.08.2026 на кошти Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» (код ЄДРПОУ 03361046), що знаходяться на рахунках боржника в банках і небанківських надавачах платіжних послуг, у тому числі відкритих після постановлення ухвали (крім рахунків зі спеціальним режимом використання, звернення стягнення на кошти на яких заборонено законом), - у межах 3 820 545 грн 59 коп. заборгованості перед стягувачем ОСОБА_2 з урахуванням основної винагороди приватного виконавця в сумі 382 054 грн 56 коп. та витрат виконавчого провадження.

Надання такого дозволу, на думку заявника, відповідає і інтересам кредиторів у справі про банкрутство: вимога стягувача в будь-якому разі підлягає задоволенню в першу чергу (стаття 64 КУзПБ), а її погашення з поточних надходжень боржника під контролем розпорядника майна (частина 7 статті 41 КУзПБ) не зменшує конкурсну масу на шкоду іншим кредиторам, оскільки боржник сам зобов`язаний і має право задовольняти такі вимоги у процедурі розпорядження майном (частина 6 статті 41 КУзПБ).

Ініціюючий кредитор Акціонерне товариство «Укртрансгаз» та розпорядник майна арбітражний керуючий Григор`єв В.В. подали до суду заперечення щодо вказаної заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В., зазначивши, що вимоги за наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2026 № 909/1354/25 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 , а також основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження № 81778017 не є вимогами, на які згідно з ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, відтак, указана заява задоволенню не підлягає.

Провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є, зокрема, почергове, пропорційне у межах черги і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Унаслідок конкуренції прав кредиторів за умови недостатності майна боржника виникає необхідність у спеціальному правовому регулюванні.

Для належного забезпечення погашення різних категорій вимог у конкурсному процесі визначальним є саме принцип конкурсного імунітету, за якого після порушення справи про неплатоспроможність майнові активи боржника підпадають під захист закону від стягнень основної маси його кредиторів. За цим принципом забороняється задоволення вимог з майна боржника поза межами конкурсного процесу, а вимоги виявлених кредиторів задовольняються на колективній основі за правилами, що визначають пропорційний розподіл майнових активів боржника на користь усієї сукупності кредиторів з урахуванням черговості цих вимог.

Отже зміст конкурсного імунітету полягає в забезпеченні виключно колективного задоволення вимог сукупності усіх виявлених кредиторів та унеможливленні задоволення індивідуальних вимог окремих конкурсних кредиторів до неплатоспроможного боржника. Цей принцип закріплює усю конструкцію провадження у справі про банкрутство і спрямований на попередження або усунення будь-яких переваг або преференцій одних кредиторів на шкоду іншим. Колективний характер задоволення вимог сукупності кредиторів реалізується в межах та за правилами провадження у справі про банкрутство.

Тож принцип конкурсного імунітету полягає у недопущенні задоволення вимог одних кредиторів за рахунок майнових активів боржника на шкоду іншим кредиторам та поширюється на майно, що належить саме боржнику.

Забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство, покликано нівелювати негативний вплив на зміну розміру або складу ліквідаційної маси боржника задля задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

А тому принцип конкурсного імунітету кредиторів означає, що кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше як у межах відкритого провадження у справі про банкрутство, кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури, що здійснюється під судовим контролем суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідного боржника.

Згідно з ч.ч. 1 - 4 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли внаслідок відмови боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об`єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов`язкового звернення стягнення на об`єкт довірчої власності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку, небанківському надавачу платіжних послуг або з електронного гаманця боржника в емітенті електронних грошей. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів шляхом звернення стягнення на предмет обтяження, що забезпечує виконання зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - сторони генеральної угоди відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів на період дії процедури погашення заборгованості щодо сум заборгованості учасників розрахунків, що підлягають погашенню на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії". Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті та статтею 94 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Правовий аналіз вказаних положень Кодексу України з процедур банкрутства у своєму взаємозв`язку із принципом конкурсного імунітету у справі про банкрутство, що полягає у недопущенні задоволення вимог одних кредиторів за рахунок майнових активів боржника на шкоду іншим кредиторам та поширюється на майно, що належить боржнику, дозволяє дійти висновку про необхідність у детальному дослідженні та безпосередньому встановленні господарським судом правової природи вимог, під час вирішення питання про їх віднесення до вимог, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Важливість указаного процесу зумовлена тим, що суд, здійснюючи судовий контроль у справі про банкрутство, повинен забезпечити дотримання прав та законних інтересів як учасників провадження у справі про банкрутство (кредиторів, боржника тощо), так і інших осіб, на права та обов`язки яких тим чи іншим чином впливає факт відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.

У даному випадку суду необхідно встановити чи розповсюджуються положення ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства на:

1. вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» у розмірі 3 820 545,59 грн., що визначені наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2026 у справі № 909/1354/25, та стягуються у виконавчому провадженні № 81778017;

2. вимоги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» у виконавчому провадженні № 81778017, що складаються із основної винагороди приватного виконавця в сумі 382 054,56 грн. та витрат виконавчого провадження.

Щодо вимог ОСОБА_2 до боржника

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статті 12 Закону України «Про оплату праці» закріплено перелік норм і гарантій в оплаті праці, який не є вичерпним. Указано, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону України «Про оплату праці», зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Зазначене, на переконання Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 КЗпП України і статті 1 Закону України «Про оплату праці», та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону України «Про оплату праці».

У постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Враховуючи наведений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.07.2026 у справі № 990/156/23 зауважила, що середній заробіток за час вимушеного прогулу як різновид (еквівалент) заробітної плати (винагороди), стягується за період, у якому працівник міг або мав працювати, проте з незалежних від нього причин був позбавлений такої можливості, тобто за період, під час якого працевлаштована особа мала реальну можливість працювати та отримувати заробітну плату за виконану роботу.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 12.08.2026 Господарський суд Івано-Франківської області видав наказ на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2026 у справі № 909/1354/25 про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі копії наказу про звільнення за період з 30.07.2024 по 26.08.2025 у розмірі 5 292 828,89 грн.

Як зазначає приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський І.В., у виконавчому провадженні № 81778017 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2026 у справі № 909/1354/25 заборгованість Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» перед ОСОБА_2 була частково погашена боржником та її залишок складає 3 820 545,59 грн.

Для визначення правової природи вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» суд надає оцінку обставинам, встановленим судами у справі № 909/1354/25.

По-перше, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі № 344/2445/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2025, задоволено частково позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" про визнання припиненими трудових відносин та стягнення компенсації за невикористані відпустки та вихідну допомогу в сумі 13 667 810,93 грн. Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_2 та АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" з 11.08.2023 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані відпустки та вихідну допомогу в сумі 2 809 795,79 грн. та 3 028,04 грн. судового збору. У частині заявленої вимоги про стягнення компенсації за невикористані відпустки та вихідну допомогу в сумі 10 858 015,01 грн. відмовлено.

Таким чином, ОСОБА_2 з 11.08.2023 не перебуває у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз».

По-друге, предметом спору у справі № 909/1354/25 є вимоги ОСОБА_2 до АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» про стягнення нарахованих за період з 11.08.2023 по 12.11.2025 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 539 436,00 грн., компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 603 506,56 грн., моральної шкоди у розмірі 82 500,00 грн.

Тобто, заявлена позивачем у справі № 909/1354/25 вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні стосується періоду після припинення трудових відносин між ОСОБА_2 та АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз».

По-третє, суд апеляційної інстанції у постанові від 30.07.2026 у справі № 909/1354/25 встановив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення Відповідачем обов`язку щодо видачі у день звільнення Позивачу копії наказу (розпорядження) про його звільнення та проведення з ним розрахунку, що є підставою для стягнення з роботодавця середнього заробітку як на підставі ст. 117 КЗпП України, так і з визначених ч. 5 ст. 235 КЗпП України підстав.

При цьому, Західний апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливо одночасно застосувати стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 цього Кодексу, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. У правилах статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування, тому застосовуються правила тієї норми, яка регулює більш тривале порушення трудових прав позивача (див. постанови від 18.01.2017 у справі №6-2912цс16, 31.01.2025 у справі №699/687/23, від 24.09.2025 у справі №640/8373/21).

Ураховуючи наведені висновки, правові та фактичні підстави позову, вимога Позивача про стягнення середнього заробітку оцінювалася судом апеляційної інстанції через застосування ч. 5 ст. 235 КЗпП України, якою передбачено виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця.

По-четверте, Західний апеляційний господарський суд у постанові від 30.07.2026 у справі № 909/1354/25 зазначив, що оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою такої відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем трудових обов`язків, унаслідок чого завдана майнова шкода працівникові (див. постанову Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 708/447/23). Отже, для застосування ч. 5 ст. 235 КЗпП України підлягають встановленню: 1) вина роботодавця у затримці видачі працівнику копії наказу (розпорядження) про звільнення; 2) позбавлення працівника можливості реалізувати своє право на працю внаслідок таких дій/бездіяльності роботодавця. Як зазначалось вище, трудові відносини між сторонами припинились 11.08.2023, однак у встановлений ч. 1 ст. 47 КЗпП України строк копія наказу про звільнення не була вручена Позивачу. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на видачу Позивачу копії наказу про звільнення. Натомість з матеріалів справи вбачається тривале заперечення Відповідачем факту припинення трудових відносин з ОСОБА_2 , що і слугувало підставою звернення останнього до суду з позовом у справі №344/2445/24 про визнання припиненими трудових відносин з АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» з 11.08.2023, який було задоволено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025. Вказані обставини, на переконання Суду, безумовно підтверджують наявність вини Відповідача у затримці видачі Позивачу копії наказу про звільнення, що апелянтом не спростовано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у постанові від 30.07.2026 у справі № 909/1354/25 виходив з того, що виплата роботодавцем середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі ОСОБА_2 копії наказу (розпорядження) про звільнення за встановлених обставин є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю та формою компенсації за порушення трудових прав.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлені судами обставини у справі № 909/1354/25, суд дійшов висновку, що стягнутий постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2026 у справі № 909/1354/25 з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі копії наказу про звільнення за період з 30.07.2024 по 26.08.2025 у розмірі 5 292 828,89 грн. не є заробітною платою, а є мірою матеріальної відповідальності роботодавця (АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз») за порушення права працівника ( ОСОБА_2 ) на працю та формою компенсації за порушення трудових прав.

Такий висновок суду грунтується на тому, що трудові відносини між ОСОБА_2 та АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» були припинені з 11.08.2023 рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі № 344/2445/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2025, та у повній мірі відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 та від 09.07.2026 у справі № 990/156/23.

При цьому, аргументи приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. стосовно того, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз», виконуючи функції податкового агента, утримало із присудженої судом до стягнення суми (наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2026 у справі № 909/1354/25) податок на доходи фізичних осіб саме як із заробітної плати, судом не беруться до уваги, оскільки здійснення боржником як платником податків тих чи інших обов`язкових та безумовних платежів до бюджету жодним чином не впливає на правову природу грошового зобов`язання, визначеного наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2026 у справі № 909/1354/25.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вимоги ОСОБА_2 до боржника за наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2026 у справі № 909/1354/25 не відносяться до переліку, визначеного ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відтак, на такі вимоги поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз», введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2026 у справі № 910/9742/26.

Щодо вимог приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. до боржника

Так, приватний виконавець у поданій заяві просить суд надати дозвіл на звернення стягнення у виконавчому провадженні № 81778017 на кошти Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» у тому числі у межах суми 382 054,56 грн. (основна винагорода приватного виконавця) та суми витрат виконавчого провадження.

Частина 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства не відносить ані винагороду державного/приватного виконавця, ані витрати виконавчого провадження до вимог, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

З огляду на викладене, на зазначені приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жаботинським І.В. вимоги до боржника розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2026 у справі № 910/9742/26.

Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку відмовити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському Івану Володимировичу у задоволенні заяви про надання дозволу на звернення стягнення на кошти Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз".

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу приватного виконавця та ОСОБА_2. (стягувача за наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2026 у справі № 909/1354/25) на те, що вони задля належного захисту свої прав та законних інтересів не позбавлені права звернутися до Господарського суду міста Києва у справі № 910/9742/26 із заявою з кредиторськими вимогами до боржника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» у порядку, встановленому ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському Івану Володимировичу у задоволенні заяви про надання дозволу на звернення стягнення на кошти Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Оператор газорозподільної системи Івано-Франківськгаз" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 26-В, ідентифікаційний номер 03361046).

2. Копію ухвали направити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському І.В.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Повний текст ухвали складено 10.11.2026

Суддя Д.В. Мандичев