Рішення № 141389646 у справі № 910/5443/26 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2026 Справа № 910/5443/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експіойл»

до акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 117684,00 грн,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Експіойл» до акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» акціонерного товариства «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Експіойл» № 8202468 шляхом відображення (тобто відновлення, збільшення) на ньому грошової суми 117684,00 грн, що була стягнута згідно з переліком від 31.07.2025 №20250731, за перевезення вантажу за накладними ЦИМ/ СМГС №526392 від 06.03.2025, №536771 від 21.03.2025.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

Сторони уклали договір № 8202468 від 19.03.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір).

Відповідач списав кошти за послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, зокрема за прибуття та здачу експортних вантажів за кордон, за митний огляд вантажів на сухопутних прикордонних переходах, а також за тарифне перевезення. За твердженням позивача, ці кошти списані неправомірно та підлягають поверненню, оскільки у відповідних накладних платником тарифу та додаткових зборів зазначено філію «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця».

Крім того, позивач не надавав відповідачу жодних заявок в передбаченому Договором порядку, тому не має зобов`язань перед відповідачем щодо сплати провізних платежів, що відображені у перевізному документі на подачу порожніх власних вагонів перевізника під навантаження.

Водночас заявки на подання власних вагонів перевізника під навантаження в інші країни були надані перевізнику компанією «Ukraianian Railways Cargo Poland», з яким у позивача відсутні договірні відносини.

Суд своєю ухвалою від 18.05.2026 відкрив провадження у справі № 910/5443/26, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Позивач звернувся до іноземних компаній (експедитори, вантажовідправники та інші) для замовлення порожніх вагонів власності АТ «Укрзалізниця» під навантаження дизельним паливом. Про існування договірних відносин ТОВ «Експіойл» з третіми особами відповідачу не відомо. Компанія «Ukrainian Railways Cargo Poland» на адресу відповідача направила замовлення, відповідно до яких порожні вагони необхідно направити в Румунію під навантаження на замовлення ТОВ «Експіойл» та відповідно, вказано код платника - 8206226, який присвоєно позивачу при укладенні Договору. Тому, на думку відповідача, порожні вагони слідували саме на замовлення позивача. Оскільки послуга у вигляді подачі порожнього власного вагону перевізника під навантаження за межі України є перевезенням, то відповідно права та обов`язки по її нарахуванню та оплаті регулюється умовами Договору.

Позивач у свою чергу зазначив, що не залучав до організації перевезення третіх осіб, а сам був залучений до перевезення вантажу (тобто не порожніх вагонів) - дизельне пальне у вагонах власності АТ «Укрзалізниця», що слідували із території Румунії на територію України на станцію Вадул-Сірет як вантажоодержувач та платник провізних платежів по території України. Позивач сплатив перевізнику АТ «Укрзалізниця» із свого коду платника № 8202468 по Договору належні провізні платежі та додаткові збори по території України за перевезення вантажу, який був завантажений у вагони власності перевізника АТ «Укрзалізниця» на території Румунії та був доставлений на територію України на станцію Вадул-Сірет.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

19.03.2020 товариство з обмеженою відповідальністю «Експіол» (замовник) та акціонерне товариство «Укрзалізниця» (перевізник) уклали договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8202468 (далі - Договір).

Укладення договору перевезення підтверджено повідомленням перевізника № 99-41151048/2020-001 від 19.03.2020 та присвоєно замовнику коди:

1. відправника / одержувача: 8352;

2. платника 8202468 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі також - послуг) і проведення розрахунків за ці послуги.

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п. 1.6 Договору).

АТ «Укрзалізниця» було оприлюднено нову редакцію договору, яку введено в дію з 01.03.2025.

Згідно з п. 1.4 договору (тут і надалі в редакції з 01.03.2025) надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями, іншими документами.

Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що перевізник зобов`язаний відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника / вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомлені про укладення договору в порядку визначеному в п. 1.9 договору.

На виконання вказаних положень позивачу відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 8202468.

Пунктом 2.3.4 Договору передбачено, що перевізник зобов`язаний вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця», що вказано у такому зверненні замовника. В разі, оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.

У пунктах 4.1, 4.2 Договору вказано, що розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання.

Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.

Замовник зобов`язаний сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1.13.4 Договору для забезпечення передачі порожніх власних вагонів перевізника в інші країни для навантаження замовник направляє заявки, в яких вказується кількість та рід рухомого складу, одержувач власних вагонів перевізника, станція навантаження, прикордонний перехід, платник.

Подача власних вагонів перевізника здійснюється з оплатою за рахунок замовника:

1) провізних платежів, що відображені в перевізному документі на подачу порожнього власного вагону перевізника під навантаження;

2) плати за використання власного вагону перевізника за межами України, в тому числі і у разі повернення на територію України власного вагону перевізника у порожньому стані, який не був використаний під навантаження з причин, що не залежать від перевізника.

У разі повернення на територію України власного вагону перевізника в порожньому стані, який не був навантажений за межами України замовник оформляє перевізний документ та повертає власний вагон перевізника на прикордонно-передавальну станцію України і сплачує провізні платежі, що відображені в перевізному документі.

Подача власних вагонів перевізника в інші країни здійснюється з вихідних прикордонних передавальних станцій України.

Згідно з п. 3.1 Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів.

За умовами пункту 3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника (крім випадків визначених у договорі про надання послуг перевезення вантажів залізничним транспортом з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, якщо такий договір укладений між сторонами): під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Відповідно до п. 4.4 Договору по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати:

- провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних;

- суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами;

- плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях;

- штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо;

- неустойки, нарахованої, згідно з додатками до договору та відображеної в інформаційному повідомленні;

- пені.

Згідно з п. 4.5 договору щодобово упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про залізничний транспорт» розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

За статтею 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» сформувало та направило позивачу перелік № 20250731 від 31.07.2025, відповідно до якого відповідач з посиланням на Договір здійснив коригування сум нарахованих платежів за березень 2025 року (за послуги, пов`язані з прибуттям та здачею за кордон експертних вантажів, витрати, пов`язані з митним оглядом експортних та імпортних вантажів, що перевозиться через сухопутні прикордонні переходи та тариф при відправленні) по накладних № 526392 та № 536771 на суму 117684,00 грн.

Оскільки перевезення за залізничними накладними № 526392 від 06.03.2025 та 536771 від 21.03.2025 здійснювалось із станції в Україні на станцію в Румунії (залізниці України і Румунії), тому до відносин перевезення вантажу підлягають застосуванню правила Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (із змінами та доповненнями) далі - СМГС).

Відповідно до п. 11.2 пункту 11 «Оплата витрат» розділу Б «Загальні положення по паперовій/електронній накладній» додатку 6 до СМГС «Посібник з накладної ЦИМ/СМГС»: Відправлення з держав, у яких застосовується СМГС оплата провізних платежів, пов`язаних із договором перевезення за СМГС, є обов`язком відправника. Якщо провізні платежі відправник оплачує через платників, то вони мають бути зазначені у накладній відправником.

Згідно з пунктом 7 «Зміст накладної» додатку 2 «Пояснення по заповненню накладної ЦИМ/СМГС» до додатку 6 до СМГС «Посібник з накладної ЦИМ/СМГС» - в графу 2 вносяться відомості: Відправник: найменування, поштова адреса, підпис і, якщо можливо, номер телефону або факсу (з міжнародним кодом) або адресу електронної пошти відправника. Також у пункт 10 цього посібника та у графу 3 вносяться відомості: код відправника.

Згідно з даними, внесеними до графи 2 та графи 3 до накладних ЦИМ/СМГС № 526392 та № 536771 відправником вказано філія «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця» та зазначено його код платника 8250000.

Згідно з додатком 2 «Пояснення по заповненню накладної ЦИМ/СМГС» до додатку 6 до СМГС «Посібник з накладної ЦИМ/СМГС» заповнення відомостей до графи з 1 по 29, за винятком графи 26 «Відмітки митниці» у накладних ЦИМ/СМГС заповнюються відправником, тобто в даному випадку філією «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця».

Згідно з пунктом 7 «Зміст накладної» додатку 2 «Пояснення по заповненню накладної ЦИМ/СМГС» до додатку 6 до СМГС «Посібник з накладної ЦИМ/СМГС» - в графу 15 вносяться відомості: «Позначки, необов`язкові для перевізника: повідомлення відправника одержувачу, пов`язані з цією відправкою. Ці відомості не покладають на перевізника жодних зобов`язань».

Згідно з даними, зазначеними в графі 15 накладних ЦИМ/СМГС № 526392 та № 536771 відправник інформує одержувача під яке саме перевезення відповідно до запиту компанії «Ukrainian Railways Cargo Poland» надсилаються порожні вагони колії 1435 мм власності АТ «Укрзалізниця» під навантаження.

Отже, згідно з інформацією, зазначеною у накладних ЦИМ/СМГС № 526392 та № 536771 платником тарифу та додаткових зборів по території України є філія «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до § 1 статті 16 СМГС «Відповідальність за відомості, внесені до накладної» відправник забезпечує правильність відомостей та заяв, зазначених їм у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильної, неточної або неповної вказівки цих відомостей та заяв, а також від їх внесення до невідповідної графи накладної.

Позивач не надавав заявок відповідачу (перевізнику) відповідно до пункту 2.1.13.4 Договору, а отже, не має зобов`язань перед відповідачем щодо сплати провізних платежів, що відображені в перевізному документі на подачу порожніх власних вагонів перевізника під навантаження.

Відповідні заявки на подавання власних вагонів перевізника під навантаження в інші країни були надані перевізнику компанією «Ukrainian Railways Cargo Poland» (заявка на надання вагонів УЗ під навантаження та користування вагонами за межами України № 525731987/2025ГЛ-0116 від 05.03.2025 (30 вагонів) та заявка на надання вагонів УЗ під навантаження та користування вагонами за межами України № 525731987/2025ГЛ-0139 від 21.03.2025 (30 вагонів)), отже порядок розрахунків за послуги, що надані згідно із вказаними заявками регулюється договірними відносинами між відповідачем (перевізником) та компанією «Ukrainian Railways Cargo Poland».

Так, у графі 7 та 8 накладних № 526392 та № 536771 відправником зазначено, що вагони прямують під навантаження та наведено договір між «UZ Cargo Poland sp. Z.o.o.» та відправником № 49ЦТЛ-2023 від 03.10.2023, дод. угода № 2 від 01.07.2024.

Таким чином, кошти в сумі 117684,00 грн були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача № 8202468 поза межами укладеного між сторонами договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів у спірній сумі хоча відбулося й з посиланням на договір, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача 2662,40 грн судового збору. Суд повертає позивачеві з Державного бюджету України 396,60 грн судового збору.

Позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл 24800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених ним витрат відповідач долучив до матеріалів справи:

- додаткову угоду № 4 від 04.05.2026 до договору про надання правової допомоги № 04-07/25 від 04.07.2025;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 3 від 16.06.2026;

- платіжна інструкція від 16.07.2025;

- ордер;

- свідоцтво.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 3 від 16.06.2026 вартість виконаних робіт складається з вартості таких послуг:

- попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів (рішення судів, первинних документів) (3200,00 грн);

- опрацювання законодавчої бази та практики Верховного Суду, що регулює спірні правовідносини (1600,00 грн);

- підготовка процесуальних документів по справі (позовної заяви) (8000,00 грн);

- подання позовної заяви (1600,00 грн);

- ознайомлення з відзивом відповідача (800,00 грн);

- опрацювання законодавчої бази та практики Верховного Суду, що регулює спірні правовідносини (1600,00 грн);

- підготовка відповіді на відзив відповідача (3200,00 грн)

- ознайомлення із запереченнями на відповідь на відзив та підготовка додаткових пояснень (3200,00 грн);

- підготовка заперечень на заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (1600,00 грн).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Суд вважає, що такі послуги як «попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів (рішення судів, первинних документів) (3200,00 грн); опрацювання законодавчої бази та практики Верховного Суду, що регулює спірні правовідносини (1600,00 грн); подання позовної заяви (1600,00 грн)» є складовою «підготовки процесуальних документів по справі (позовної заяви) (8000,00 грн)»; «ознайомлення з відзивом відповідача (800,00 грн), опрацювання законодавчої бази та практики Верховного Суду, що регулює спірні правовідносини (1600,00 грн)» є складовою «підготовка відповіді на відзив відповідача (3200,00 грн); «підготовка заперечень на заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (1600,00 грн)» є складовою «ознайомлення із запереченнями на відповідь на відзив та підготовка додаткових пояснень (3200,00 грн)», а тому вартість цих дій не підлягає окремому розподілу.

Отже, розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14400,00 грн («підготовка процесуальних документів по справі (позовної заяви) (8000,00 грн)», «підготовка відповіді на відзив відповідача (3200,00 грн), «ознайомлення із запереченнями на відповідь на відзив та підготовка додаткових пояснень (3200,00 грн)».

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Експіойл» до акціонерного товариства «Українська залізниця».

Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680, код 40075815) в особі філії «Центр транспортної логістики» (вул. Федорова, 32, м. Київ, 03038, код 401323465) внести зміни до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Експіойл» (вул. Є. Сверстюка, 21, офіс 804/Б, м. Київ, 02002, код 41151048) № 8202468 шляхом відображення (тобто відновлення, збільшення) на ньому грошової суми 117684,00 грн, що була стягнута згідно з переліком від 31.07.2025 №20250731, за перевезення вантажу за накладними ЦИМ/ СМГС №526392 від 06.03.2025, №536771 від 21.03.2025.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680, код 40075815) в особі філії «Центр транспортної логістики» (вул. Федорова, 32, м. Київ, 03038, код 401323465) на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Експіойл» (вул. Є. Сверстюка, 21, офіс 804/Б, м. Київ, 02002, код 41151048) 2662,40 грн судового збору, 14400,00 грн витрат на правничу допомогу.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Експіойл» (вул. Є.Сверстюка, 21, офіс 804/Б; м. Київ, 02002, код 41151048) з Державного бюджету України 396,60 грн судового збору

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун