Рішення № 141389661 у справі № 910/10577/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2026 Справа № 910/10577/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юарм Юей", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська броня" та ОСОБА_1 про стягнення 944 240,36 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2026 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юарм Юей" (далі - Товариство), Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська броня" (далі - Підприємство) та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2024 року № 722/ЮКО-24, а саме: 911 705,56 грн заборгованості по тілу кредиту, 16 206,83 грн заборгованості за процентами, 16 273,97 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством умов кредитного договору, а також умов укладених між Підприємством, ОСОБА_1 та Банком договорів поруки: від 21 серпня 2024 року № 722-1/ЮПОР-24, № 722-2/ЮПОР-24. Позивач також просив суд проводити розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

7 вересня 2026 року на адресу суду від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшла заява від 1 вересня 2026 року з доданими до неї документи для усунення недоліків позовної заяви. У цій же заяві позивач просив про солідарне стягнення з відповідачів 944 240,36 грн, з яких: 911 705,56 грн - заборгованість по тілу кредиту, 16 260,83 грн - заборгованість за процентами, 16 273,97 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 вересня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10577/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачам було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, а для подання заперечень (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

21 вересня 2026 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь від 17 вересня 2026 року № 2367 на відзив, отриманий Банком 15 вересня 2026 року. У цій заяві по суті спору позивач заперечував проти доводів відповідачів щодо зменшення розміру пені та витрат на професійну правничу допомогу. Зазначив, що нарахування пені здійснено відповідно до пункту 8.1. кредитного договору, умови якого є обов`язковими для сторін. Наголосив, що посилання відповідачів на проведення переговорів щодо врегулювання заборгованості не свідчить про належне виконання їх зобов`язань, оскільки спірна заборгованість залишається непогашеною. Також позивач вказував на те, що понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн підтверджені належними доказами, а витрати, пов`язані з усуненням недоліків позовної заяви, до їх складу не включалися.

24 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідачів надійшов відзив від 15 вересня 2026 року, у якому останні не заперечували факту укладення зазначеного кредитного договору та договорів поруки, отримання кредитних коштів, а також наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 911 705,56 грн і процентам у розмірі 16 206,83 грн. Водночас, відповідачі просили суд зменшити розмір нарахованої пені в сумі 16 273,97 грн, посилаючись на пошкодження виробничо-офісного комплексу внаслідок обстрілу 5 липня 2025 року, фактичне припинення господарської діяльності, зміну керівництва та відсутність умисного ухилення від виконання зобов`язань. Також відповідачі вважали неспівмірними заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн, з огляду на незначну складність справи, її розгляд без виклику сторін та недоліки первісно поданої позовної заяви. Крім того, відповідачі повідомили про проведення переговорів щодо погашення заборгованості та можливого укладення мирової угоди.

30 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли заперечення, у яких останнє не оспорювало наявності основної заборгованості за кредитним договором і нарахованих процентів. Водночас вказаний відповідач наполягав на зменшенні розміру пені на 90 % - до 1 627,40 грн. Також Підприємство просило зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу з 45 000,00 грн до 5 000,00 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того, було повідомлено про підготовку проекту мирової угоди на умовах погашення заборгованості протягом 24 місяців. У разі неукладення такої мирової угоди та задоволення позову, зазначений відповідач просив розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців рівними щомісячними платежами з правом дострокового погашення. У цих же запереченнях Підприємство просило поновити процесуальний строк на їх подання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 жовтня 2026 року в задоволенні вказаного клопотання Підприємства про поновлення процесуального строку на подання заперечень в справі № 910/10577/26 було відмовлено.

Також 30 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від Банку надійшли письмові пояснення по справі від цієї ж дати, у яких останній зазначив, що, ознайомившись із запереченнями Підприємства та доданим до них проектом мирової угоди, позивач не погодився на врегулювання спору на запропонованих умовах. У зв`язку з цим Банк просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін на адресу суду не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2024 року між Банком і Товариством було укладено договір № 722/ЮКО-24 про надання овердрафту за поточним рахунком (далі - кредитний договір), за умовами якого Банк зобов`язався надати Товариству короткостроковий кредит у формі овердрафту шляхом оплати розрахункових документів останнього на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку, у межах установленого ліміту, а Товариство - повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними, комісійну винагороду та інші передбачені цим договором платежі.

Цей правочин підписаний повноважними представниками вказаних сторін та скріплений їх печатками.

За умовами пункту 2.1. кредитного договору Банк надає Товариству овердрафт за поточним рахунком № НОМЕР_1 , шляхом оплати протягом операційного дня розрахункових документів Товариства на суму, що перевищує залишок коштів на цьому рахунку, у межах установленого ліміту овердрафту.

Згідно з підпунктами 2.1.2., 2.1.3. кредитного договору ліміт овердрафту встановлено в розмірі 3 000 000,00 грн, а строк його дії - з 21 серпня 2024 року по 20 серпня 2025 року включно.

Підпунктом 2.1.4. кредитного договору передбачено диференційовані процентні ставки за користування овердрафтом залежно від строку безперервного користування кредитними коштами. Зокрема, за користування овердрафтом протягом перших 10 календарних днів установлено процентну ставку в розмірі 19 % річних, починаючи з 31-го календарного дня - 29 % річних.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. кредитного договору овердрафт надається Банком шляхом оплати протягом операційного дня розрахункових документів Товариства на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку, у межах установленого ліміту. Строк безперервного користування овердрафтом становить не більше 30 календарних днів. Днем початку перебігу цього строку є перший день, у який Товариство безперервно мало заборгованість за овердрафтом, незалежно від її розміру. Днем закінчення - день повного погашення такої заборгованості.

За пунктом 3.4. кредитного договору проценти за користування кредитом та комісія за управління овердрафтом нараховуються на суму фактичної заборгованості за період з дня надання кредиту до дня повного виконання боргових зобов`язань. При цьому, день надання кредиту включається до розрахунку, а день повернення кредитних коштів - не включається. Нарахування процентів здійснюється щомісячно та в день остаточного повернення кредиту. Проценти за користування овердрафтом у національній валюті нараховуються на суму щоденного залишку фактичної заборгованості з урахуванням фактичної кількості днів у місяці та році.

Пунктом 3.4.1. кредитного договору встановлено, що сплата процентів за користування овердрафтом здійснюється Товариством щомісячно до 10-го числа включно місяця, наступного за місяцем їх нарахування.

Відповідно до пункту 3.5. кредитного договору комісійна винагорода за управління овердрафтом сплачується Товариством щомісячно до 10-го числа включно місяця, наступного за місяцем її нарахування.

Згідно з пунктом 3.6. кредитного договору, якщо день сплати процентів та комісійної винагороди припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, строк їх сплати переноситься на наступний робочий день.

Пунктом 3.7. кредитного договору передбачено, що в разі несвоєчасного погашення заборгованості за овердрафтом, зокрема, порушення строку безперервного користування овердрафтом, строку дії його ліміту або строку сплати комісійної винагороди, Товариство сплачує Банку проценти за підвищеною процентною ставкою, визначеною пунктом 2.1.4. цього договору, які нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати повного погашення. Банк припиняє подальше надання овердрафту до повного погашення простроченої заборгованості та інших належних платежів.

За пунктом 3.8. кредитного договору, у разі надходження від Товариства коштів на погашення заборгованості за овердрафтом за наявності простроченої заборгованості за процентами та/або комісійною винагородою, Банк першочергово зараховує такі кошти в рахунок сплати процентів і комісійної винагороди.

Крім того, згідно з пунктом 4.1. кредитного договору виконання зобов`язань Товариства щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів, комісійної винагороди, штрафних санкцій та інших передбачених договором платежів забезпечується, зокрема, порукою Підприємства та ОСОБА_1 .

За пунктом 4.7. кредитного договору Товариство надало Банку право здійснювати договірне списання коштів з його рахунків, відкритих у Банку, для погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, штрафними санкціями та іншими передбаченими договором платежами, зокрема, у разі невиконання чергових платіжних зобов`язань або вимоги Банку про дострокове повернення кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 5.2.4. кредитного договору Банк має право щомісячно переглядати розмір ліміту овердрафту, процентні ставки за користування ним та розмір комісії за управління овердрафтом. За визначених цим пунктом обставин Банк має право в односторонньому порядку зменшити ліміт овердрафту з повідомленням Товариства через програмно-технічний комплекс "Клієнт-Банк".

Згідно з пунктом 8.1. кредитного договору, у разі несвоєчасної сплати заборгованості за овердрафтом, порушення максимального строку безперервного користування овердрафтом чи строку дії його ліміту, а також несвоєчасної сплати процентів та/або комісійної винагороди, Товариство сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 9.2. кредитного договору передбачено право Банку зупинити подальше кредитування Товариства та/або вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати процентів, комісійної винагороди, штрафних санкцій та інших передбачених договором платежів у разі настання визначених цим пунктом обставин, зокрема, порушення Товариством строків здійснення платежів. У такому випадку Товариство зобов`язане протягом п`яти календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути залишок заборгованості за кредитом, сплатити проценти, комісії, інші платежі та штрафні санкції.

Відповідно до пункту 10.1. кредитного договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до повного виконання Товариством своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктом 10.3. кредитного договору всі зміни та доповнення до нього вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових договорів або надсилання Банком Товариству повідомлень у випадках, передбачених пунктами 2.7. та 9.2. цього договору.

19 серпня 2025 року між Банком і Товариством було укладено додатковий договір № 722/1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 21 серпня 2024 року № 722/ЮКО-24, за умовами якого сторони погодили зміну виду кредитування з овердрафту на невідновлювальну кредитну лінію, встановили ліміт кредитування в розмірі 1 736 705,56 грн, інший строк кредитної лінії: з 21 серпня 2024 року по 31 жовтня 2026 року, - а також процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 21 % річних. Копія зазначеного додаткового договору наявна в матеріалах справи.

Зі змісту додаткового договору від 19 серпня 2025 року № 722/1 вбачається, що сторони виклали розділи 1-11 кредитного договору в новій редакції, змінивши порядок надання та повернення кредитних коштів, нарахування і сплати процентів, а також інші умови кредитування.

Зокрема, пунктом 1.1. кредитного договору, у редакції зазначеного додаткового договору, встановлено, що ліміт кредитування в розмірі 1 736 705,56 грн змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного в додатку № 1 до цього договору. Метою використання кредитних коштів визначено поповнення обігових коштів Товариства.

Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору (у новій редакції) невідновлювальною кредитною лінією є кредитна лінія, за якою після отримання позичальником повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості протягом строку дії кредитного договору.

Згідно з пунктом 2.1. кредитного договору, у редакції додаткового договору, видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами) на підставі відповідних заяв Товариства, строк розгляду яких Банком не може перевищувати двох робочих днів.

Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору (у редакції додаткового договору) для обліку строкової заборгованості Товариства за кредитом Банк відкриває останньому кредитний рахунок № НОМЕР_2 .

Пунктом 4.4. кредитного договору в новій редакції встановлено обов`язок Товариства сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячно до 10-го числа включно місяця, наступного за місяцем їх нарахування, на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у Банку.

За пунктом 4.5. кредитного договору (у редакції додаткового договору), у разі надходження від Товариства, його поручителів або інших осіб коштів на погашення заборгованості за кредитом, Банк має право самостійно спрямовувати такі кошти на погашення заборгованості в черговості, установленій пунктом 6.1.4. цього договору.

Відповідно до пункту 4.6. кредитного договору, у редакції додаткового договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту в строки, передбачені пунктами 1.1. та 4.1. цього договору, Товариство сплачує проценти за ставкою, збільшеною на 5 процентних пунктів річних порівняно з діючою процентною ставкою, які нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати повного погашення.

У додатку № 1 до кредитного договору, у редакції додаткового договору від 19 серпня 2025 року № 722/1, сторони погодили графік зменшення ліміту кредитування, відповідно до якого Товариство зобов`язалося здійснювати часткове повернення кредитних коштів у такі строки та розмірах: до 30 грудня 2025 року - 165 000,00 грн; до 31 січня 2026 року - 165 000,00 грн; до 28 лютого 2026 року - 165 000,00 грн; до 31 березня 2026 року - 165 000,00 грн; до 30 квітня 2026 року - 165 000,00 грн; до 31 травня 2026 року - 165 000,00 грн; до 30 червня 2026 року - 165 000,00 грн; до 31 липня 2026 року - 165 000,00 грн; до 31 серпня 2026 року - 165 000,00 грн; до 30 вересня 2026 року - 165 000,00 грн; до 31 жовтня 2026 року - 86 705,56 грн. Загальна сума платежів за вказаним графіком становить 1 736 705,56 грн.

21 серпня 2024 року між Банком і Підприємством було укладено договір поруки № 722-1/ЮПОР-24, а між Банком і ОСОБА_1 - договір поруки № 722-2/ЮПОР-24, за умовами яких поручителі зобов`язалися відповідати перед Банком за неналежне виконання Товариством зобов`язань за кредитним договором від 21 серпня 2024 року № 722/ЮКО-24, зокрема щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ними, комісійної винагороди, штрафних санкцій та інших передбачених кредитним договором платежів.

Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. договорів поруки поручителі підтвердили, що їм відомі всі умови кредитного договору, а також надали згоду на збільшення в майбутньому розміру забезпеченого порукою зобов`язання Товариства внаслідок внесення змін до кредитного договору, зокрема, щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, продовження строку користування кредитними коштами та зміни розміру комісійної винагороди. У разі порушення Товариством зобов`язань, передбачених кредитним договором, відповідний поручитель і Товариство відповідають перед Банком як солідарні боржники.

При цьому, згідно з пунктами 1.6. зазначених договорів поруки кожен із поручителів відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що й Товариство.

Згідно з пунктами 5.1. договорів поруки від 21 серпня 2024 року № 722-1/ЮПОР-24 та № 722-2/ЮПОР-24 зазначені правочини набирають чинності з дати їх укладення сторонами та діють до 20 серпня 2028 року.

Пунктами 5.2. цих договорів передбачено, що порука припиняється в разі переведення боргу на іншу особу, якщо відповідний поручитель не поручався за нового боржника.

Відповідно до пунктів 5.3. договорів поруки остання припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання Банк відмовився прийняти належне виконання, запропоноване Товариством або відповідним поручителем.

За пунктами 6.1. договорів поруки зміни до них можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковими угодами, які є невід`ємними частинами відповідних договорів.

19 серпня 2025 року, у зв`язку зі зміною умов кредитування, між Банком і Підприємством було укладено додатковий договір № 722-1/1 до договору поруки від 21 серпня 2024 року № 722-1/ЮПОР-24, а між Банком і ОСОБА_1 , - додатковий договір № 722-2/1 до договору поруки від 21 серпня 2024 року № 722-2/ЮПОР-24. Копії зазначених додаткових договорів та протоколу створення і перевірки кваліфікованого й удосконаленого електронного підпису від 19 серпня 2025 року наявні в матеріалах справи.

Зазначеними додатковими договорами сторони погодили внесення змін до умов відповідних договорів поруки у зв`язку з укладенням між Банком і Товариством додаткового договору від 19 серпня 2025 року № 722/1, яким було змінено умови кредитування, зокрема розмір кредитної заборгованості, строк її повернення та процентну ставку.

На виконання умов кредитного договору від 21 серпня 2024 року № 722/ЮКО-24 Банк надав Товариству кредитні кошти у формі овердрафту шляхом оплати розрахункових документів останнього понад залишок коштів на його поточному рахунку в межах установленого договором ліміту кредитування. У подальшому, у зв`язку з укладенням між сторонами додаткового договору від 19 серпня 2025 року № 722/1, яким було змінено вид кредитування з овердрафту на невідновлювальну кредитну лінію, наявну заборгованість Товариства за кредитом було реструктуризовано в сумі 1 736 705,56 грн із визначенням нового порядку та строків її погашення відповідно до погодженого сторонами графіка зменшення ліміту кредитування.

На підтвердження факту надання Товариству кредитних коштів, проведення реструктуризації кредитної заборгованості, а також виконання Банком своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач до матеріалів справи долучив відповідні банківські виписки за рахунками Товариства, зокрема, виписку за кредитним рахунком № НОМЕР_2 за період з 1 січня 2026 року по 11 серпня 2026 року, яка відображає облік реструктуризованої кредитної заборгованості, та виписку за рахунком № НОМЕР_4 за цей же період, яка відображає перенесення заборгованості за кредитом до складу простроченої.

Крім того, Банком надано виписки по рахункам обліку нарахованих і прострочених процентів, які відображають здійснення відповідних нарахувань за користування кредитними коштами, їх облік та перенесення несплачених у встановлені договором строки сум до складу простроченої заборгованості.

Судом встановлено, що Товариство взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів виконувало неналежним чином, оскільки не здійснило в повному обсязі передбачених графіком платежів. Унаслідок цього частину заборгованості за кредитом було віднесено Банком до простроченої. Так, згідно з наданими Банком виписками та розрахунком заборгованості станом на 11 серпня 2026 року непогашена заборгованість Товариства за основною сумою кредиту становила 911 705,56 грн, з яких 416 705,56 грн - строкова заборгованість та 495 000,00 грн - прострочена заборгованість. Крім того, за Товариством обліковувалася прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в розмірі 16 206,83 грн. Наявність зазначеної заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами відповідачами під час розгляду цієї справи не заперечувалась.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством зобов`язань за кредитним договором Банк 7 липня 2026 року направив на адреси позичальника та поручителів письмові вимоги про повернення кредитних коштів, сплату процентів, комісійної винагороди та штрафних санкцій, а саме: Товариству - вимогу від 7 липня 2026 року вих. № 1707; Підприємству - вимогу від 7 липня 2026 року вих. № 1708; ОСОБА_1 - вимогу від 7 липня 2026 року вих. № 1709. Копії зазначених вимог з належними доказами їх направлення відповідачам містяться в матеріалах справи. Однак, ці вимоги були залишені відповідачами без відповіді та задоволення.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статей 526, 525 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Приписами частини 2 вищевказаної статті ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 березня 2020 року в справі № 906/310/19.

Порушення Товариством погодженого сторонами графіка повернення кредитних коштів надало Банку право вимагати дострокового повернення всієї непогашеної суми кредиту, яким останній скористався шляхом направлення відповідачам відповідних письмових вимог.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки факт надання Банком кредитних коштів і факт порушення Товариством своїх зобов`язань у частині їх повернення у встановленому кредитним договором порядку та строки підтверджений належними доказами, наявними в матеріалах справи, й не спростований відповідачами в установленому законом порядку, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Банку про стягнення з вказаного відповідача заборгованості за тілом кредиту в загальному розмірі 911 705,56 грн, з яких: 416 705,56 грн - строкова заборгованість за кредитом та 495 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом.

Крім того, Банк нарахував та заявив до стягнення проценти за користування кредитом на підставі умов кредитного договору від 21 серпня 2024 року № 722/ЮКО-24, у редакції додаткового договору від 19 серпня 2025 року № 722/1, у розмірі 16 206,83 грн.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства. За таких обставин, позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому Банк заявив позовні вимоги про стягнення вищевказаних сум з відповідачів солідарно, з огляду на умови укладених з Підприємством та ОСОБА_1 договорів поруки.

За частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з статтею 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Докази наявності підстав для звільнення Підприємства та ОСОБА_1 від відповідальності за порушення умов договорів поруки матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач, користуючись наданим йому за відповідними договорами поруки та статтями 543, 554 ЦК України правом, правомірно звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2024 року № 722/ЮКО-24.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що на час розгляду даної справи заборгованість Товариства за кредитним договором у загальному розмірі 927 912,39 грн, з яких: 416 705,56 грн - строкова заборгованість за кредитом, 495 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 16 206,83 грн - прострочена заборгованість за процентами, - підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документів, які свідчать про погашення спірної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів вказаних сум грошових коштів.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством своїх зобов`язань за кредитним договором від 21 серпня 2024 року № 722/ЮКО-24, у редакції додаткового договору від 19 серпня 2025 року № 722/1, Банк просив суд солідарно стягнути з відповідачів 16 273,97 грн пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту за період з 2 червня 2026 року по 10 серпня 2026 року включно на підставі пункту 8.1 зазначеного кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

У пункті 8.1. кредитного договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Разом із цим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та доповнено його пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань за договорами позики та кредитними договорами, які полягають у звільненні позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення протягом установленого законом періоду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 12 червня 2024 року в справі № 910/10901/23.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з кредитного договору, укладеного між Банком і Товариством, а заявлена до стягнення пеня нарахована за прострочення виконання позичальником грошових зобов`язань у період дії воєнного стану, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України.

Судом враховано, що встановлене зазначеною нормою звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки не залежить від причин порушення ним своїх грошових зобов`язань, наявності вини боржника чи доведеності впливу воєнного стану на можливість належного виконання кредитного договору.

Отже, у силу прямих і чітких приписів чинного законодавства нараховані позивачем суми штрафних санкцій (пені) підлягають списанню. У зв`язку з цим позовні вимоги Банку в частині солідарного стягнення з відповідачів зазначеної суми пені є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог Банку в частині солідарного стягнення з відповідачів 16 273,97 грн пені в повному обсязі, клопотання останніх про зменшення розміру зазначеної штрафної санкції задоволенню також не підлягає.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані й такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Банку підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши клопотання Підприємства про розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, з огляду на таке.

В обґрунтування вказаного клопотання Підприємство посилалося на складне фінансове становище, зумовлене військовою агресією російської федерації проти України, зокрема пошкодженням його виробничих потужностей, розташованих у місті Києві, внаслідок ракетного обстрілу 5 липня 2025 року. На думку вказаного відповідача, зазначені обставини істотно ускладнюють можливість одночасного погашення всієї суми заборгованості перед Банком, у зв`язку з чим останній просив розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У разі необхідності у резолютивній частині рішення суду вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (пункт 2 частини 6 статті 238 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочення або розстрочення виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Покладені в основу клопотання Підприємства про розстрочення виконання рішення суду твердження фактично зводяться до його скрутного фінансового становища, спричиненого наслідками військової агресії російської федерації проти України.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом враховано й те, що не тільки Підприємство здійснює свою господарську діяльність в умовах воєнного стану, а й Банк, на діяльність якого також впливають негативні наслідки військової агресії російської федерації проти України. При цьому надання розстрочення виконання рішення суду на тривалий строк призведе до подальшого відтермінування повернення Банку кредитних коштів, наданих Товариству, та порушення балансу майнових інтересів сторін.

Частиною 2 статті 617 ЦК України передбачено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У зв`язку з цим посилання Підприємства на складне фінансове становище та відсутність достатніх коштів для одночасного погашення заборгованості перед Банком самі по собі не свідчать про наявність виняткових обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Що стосується доводів Підприємства щодо пошкодження його виробничих потужностей унаслідок ракетного обстрілу 5 липня 2025 року, то зазначені обставини мали місце до укладення між Банком і Товариством додаткового договору від 19 серпня 2025 року № 722/1, яким було змінено умови кредитування, зокрема погоджено новий порядок і строки повернення кредитних коштів.

Підприємство, як поручитель, погодилося зі зміною умов основного зобов`язання шляхом укладення з Банком додаткового договору від 19 серпня 2025 року № 722-1/1 до договору поруки від 21 серпня 2024 року № 722-1/ЮПОР-24.

Отже, на момент погодження змінених умов кредитування та підтвердження своїх зобов`язань за договором поруки Підприємству вже були відомі обставини пошкодження його виробничих потужностей та можливі наслідки таких подій для здійснення господарської діяльності. Незважаючи на це, останнє погодилося на забезпечення виконання грошових зобов`язань Товариства на змінених умовах.

Крім того, сам факт пошкодження майна Підприємства внаслідок ракетного обстрілу, хоча й свідчить про наявність об`єктивних несприятливих обставин для здійснення ним господарської діяльності, але не доводить неможливості виконання рішення суду в установленому законом порядку та не є безумовною підставою для надання розстрочення його виконання.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду в повному обсязі протягом запропонованого Підприємством дванадцятимісячного строку, зокрема, документально підтверджених прогнозованих надходжень грошових коштів, достатніх для здійснення відповідних щомісячних платежів, вказаним відповідачем суду не надано.

Отже, Підприємством не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, а також реальної можливості виконання такого рішення за умови надання судом такого розстрочення.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступеня вини Підприємства у виникненні спору, відсутності належних доказів можливості виконання рішення суду протягом запропонованого строку, а також необхідності дотримання балансу інтересів стягувача та боржників, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Підприємства про розстрочення виконання рішення суду в даній справі строком на 12 місяців.

Щодо заявленої Банком вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 липня 2025 року між Банком і адвокатом Рибитвою Олександром Анатолійовичем (далі - Адвокат) було укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 010725.

Відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору за надання послуг Банк сплачує Адвокату гонорар, розмір якого визначається з урахуванням кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката, кількості годин, витрачених на надання послуг, складності справи, обсягу виконаних робіт, фінансового стану сторін, ціни позову, значення справи для клієнта та інших істотних обставин. Оплата послуг здійснюється на підставі погодженого сторонами акта приймання-передачі послуг у спосіб та строки, визначені таким актом.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що ставка гонорару Адвоката за одну годину роботи становить 1 500,00 грн. Крім того, сторони погодили сплату гонорару успіху в розмірі 3 000,00 грн за кожне судове рішення на користь Банку.

За пунктом 3.5. договору строки та порядок оплати гонорару успіху визначаються за окремою домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 4.1. договору за фактом надання послуг Адвокатом складаються акти приймання-передачі послуг у двох примірниках, які підписуються сторонами. У разі незгоди з актом, Банк зобов`язаний надати Адвокату мотивовану письмову відмову від його підписання протягом десяти календарних днів з дати складання відповідного акта.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що в разі неповернення Банком підписаного акта приймання-передачі послуг та ненадання мотивованої письмової відмови від його підписання у встановлений договором строк, послуги вважаються наданими належним чином, а відповідний акт - погодженим і підписаним Банком в останній день строку, визначеного пунктом 4.1. договору.

За умовами пункту 4.4. договору підписання Банком акта приймання-передачі послуг або його погодження в порядку, передбаченому пунктом 4.3. договору, підтверджує відсутність претензій до наданих Адвокатом послуг.

Відповідно до пункту 8.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30 червня 2026 року.

Водночас пунктом 8.2. договору передбачено: якщо жодна зі сторін не заявить у письмовій формі про бажання припинити дію договору за один календарний місяць до закінчення строку його дії, такий договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

11 серпня 2026 року між Банком та Адвокатом було підписано акт № 722/ЮКО-24 приймання-передачі послуг за вищезазначеним договором.

Відповідно до цього акта Адвокатом надано Банку такі послуги: проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими документами, консультації щодо вирішення спору, узгодження правової позиції, включаючи витрати на виїзну консультацію, транспортні витрати та витрати на зв`язок, - вартістю 6 000,00 грн за чотири години роботи; складання позовної заяви про стягнення заборгованості, формування пакета документів, подання позовної заяви з додатками до суду та направлення її копій відповідачам, копіювання і друк документів, включаючи гонорар успіху, - вартістю 39 000,00 грн за 26 годин роботи. Загальна вартість послуг за вказаним актом становить 45 000,00 грн.

На підтвердження понесення зазначених витрат Банком надано копію платіжної інструкції від 11 серпня 2026 року № 13674 на суму 45 000,00 грн.

На підтвердження того, що представник Банку Рибитва Олександр Анатолійович має статус адвоката та належні повноваження на представництво інтересів позивача в суді, до позовної заяви було долучено копії: довіреності від 1 липня 2025 року, виданої Банком на ім`я Рибитви О.А.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27 листопада 1998 року № 1500/10.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Заперечуючи проти відшкодування зазначених витрат у повному обсязі, відповідачі у відзиві просили зменшити їх розмір, посилаючись на незначну складність справи, типовий характер спору про стягнення кредитної заборгованості, відсутність необхідності дослідження складних правових питань та проведення судових засідань. Крім того, відповідачі зазначали, що позовну заяву було залишено без руху через недоліки, допущені при її складенні, зокрема розбіжності в ціні позову, а заявлена сума витрат є неспівмірною з обсягом виконаної адвокатом роботи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року в справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 24 січня 2022 року в справі № 911/2737/17.

Судом враховано, що до складу заявлених Банком витрат включено 6 000,00 грн за проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з документами, надання консультацій та узгодження правової позиції.

Водночас ознайомлення з документами, аналіз обставин справи та формування правової позиції є складовими підготовки позовної заяви, за яку Банком окремо заявлено до відшкодування суму витрат. При цьому, позивачем не доведено, що зазначені консультації та зустрічі мали самостійне значення для розгляду даної справи та потребували виконання окремого обсягу робіт, не охопленого послугою зі складання позовної заяви.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 534/14/20, у якій прямо зазначено про те, що: "…аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, Верховний Суд врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною".

Судом також ураховано правову позицію Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 27 червня 2024 року в справі № 906/465/21, відповідно до якої підготовка правової позиції, опрацювання процесуальних документів та подання відповідного документа до суду за своїм змістом можуть бути складовими однієї послуги.

Крім того, до складу зазначеної суми включено транспортні витрати та витрати на зв`язок. Однак, їх конкретний розмір та необхідність понесення у зв`язку з розглядом даної справи належними доказами не підтверджені. За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів цих витрат у розмірі 6 000,00 грн за вказані послуги.

Судом також установлено, що до складу заявлених витрат включено 39 000,00 грн за складання позовної заяви, формування пакета документів, їх подання до суду та направлення відповідачам, копіювання і друк документів, а також гонорар успіху.

Проте, формування пакета документів, необхідних для обґрунтування заявлених вимог, та їх долучення до позовної заяви, є невід`ємною складовою підготовки відповідного процесуального документа.

Копіювання та друк документів, оформлення поштових відправлень мають переважно технічний характер і самі по собі не становлять окремої правничої допомоги, яка потребує спеціальних професійних знань адвоката.

Включення до вартості зазначених послуг гонорару успіху не свідчить про безумовну необхідність його відшкодування відповідачами. Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 ЦК України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.

Отже, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 ГПК України, у зв`язку з чим відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статей 129, 130, 344 ГПК України.

Судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18 та в додатковій постанові від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19 дійшла висновку про можливість існування гонорару успіху як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як гонорар успіху. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаних постановах зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У той же час, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (пункт 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена додаткових постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 жовтня 2024 року в справі № 873/603/23, від 20 серпня 2024 року в справі № 870/4/24, у постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що додаткове стягнення з відповідачів гонорару успіху не відповідає критерію розумності, оскільки витрати не мають характеру необхідних, а їх відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме надмірний характер.

Більш того, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається можливості встановити конкретний розмір гонорару успіху, включеного до загальної вартості заявлених до відшкодування послуг у сумі 39 000,00 грн, оскільки позивачем не здійснено окремого визначення вартості такої винагороди та не наведено відповідного розрахунку.

Визначаючи складність даного спору та характер спірних правовідносин, судом враховано, спірні правовідносини врегульовані умовами укладених між сторонами договорів та положеннями цивільного законодавства. Крім того, відповідачами не заперечувався факт існування основної кредитної заборгованості та нарахованих процентів, а основні заперечення стосувалися правомірності нарахування пені, розміру судових витрат та порядку виконання судового рішення.

Будь-які інші дії процесуального характеру (витребування доказів, проведення судової експертизи, залучення свідків, експертів у галузі права тощо) під час розгляду цієї справи не вчинялися.

Судом також враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2026 року позовну заяву Банку було залишено без руху в зв`язку з недоліками її оформлення, зокрема, розбіжностями у визначенні ціни позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених Банком позовних вимог, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, ціни позову, реально витраченого адвокатом часу, наявності заперечень відповідачів щодо обґрунтованості заявленої суми компенсації, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 15 000,00 грн понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юарм Юей" (03151, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 94А; ідентифікаційний код 43440489), Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська броня" (03151, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 94А; ідентифікаційний код 39360764) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) 416 705 (чотириста шістнадцять тисяч сімсот п`ять) грн 56 коп. строкової заборгованості за кредитом, 495 000 (чотириста дев`яносто п`ять тисяч) грн 00 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 16 206 (шістнадцять тисяч двісті шість) грн 83 коп. простроченої заборгованості за процентами, 13 919 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 50 коп. судового збору та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 10 листопада 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко