Рішення № 141389662 у справі № 910/10891/26 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026 Справа № 910/10891/26

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «ЛІФТ-7» (03115, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА КОТЕЛЬНИКОВА, будинок 23, Ідентифікаційний код юридичної особи 43438925)

до про Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 07» (01103, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок 2 А, Ідентифікаційний код юридичної особи 40987497) стягнення заборгованості у розмірі 111 085 грн. 72 коп.

Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «ЛІФТ-7» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 111 085 грн. 72 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором № 40/20 на технічне обслуговування ліфтів від 01.10.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «ЛІФТ-7» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 07» про стягнення заборгованості у розмірі 111 085 грн. 72 коп. залишено без руху.

03.09.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 року відкрито провадження у справі № 910/10891/26, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.09.2026 року була направлена до електронного кабінету Сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Сторін.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління Ліфт-7» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС» (Замовник) було укладено Договір на технічне обслуговування ліфтів №40/20, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок по організації та виконанню робіт з технічного обслуговування ліфтів (далі ТО ліфтів), на об`єктах замовника відповідно до додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору. Замовник, в свою чергу, приймає та оплачує виконані виконавцем роботи. (а.с.11-13)

Згідно з п. 2.1 Договору щомісячна вартість робіт з ТО ліфтів за договором складає 10 542, 30 грн без ПДВ. Індивідуальний розрахунок вартості технічного обслуговування ліфтів наведено у додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до 2.3 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником щомісячно, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних в п. 2.1. даного договору, на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним після періоду, в якому виконано відповідні роботи.

Пунктом 2.7 Договору визначено, що зміна вартості робіт оформлюється сторонами додатковою угодою до цього договору з доданням додатку № 1 в новій редакції.

Згідно з п. 4.1 Договору в останній день поточного місяця виконавець надає замовнику акти здачі-прийняття виконаних робіт із зазначенням їх вартості.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що замовник підписує акти здачі-прийняття виконаних робіт, засвідчує підпис печаткою і, в разі відсутності зауважень щодо виконаних робіт, протягом 3 (трьох) робочих днів повертає примірник акту здачі-прийняття виконаних робіт виконавцю, або в цей же термін надає виконавцю мотивовану письмову відмову у прийнятті послуг. У випадку неповернення виконавцю підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт або письмової відмови, роботи вважаються виконаними якісно та у повному обсязі і підлягають оплаті замовником.

Відповідно до п. 5.6 Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасні розрахунки з виконавцем за виконані роботи на ліфтах і сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Згідно з п. 8.1 Договору договір набуває чинності з 01.10.2020 і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що якщо за два місяці до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, до тих пір, поки одна із сторін не повідомить іншу сторону про його розірвання.

Відповідно до п. 8.3 Договору дострокове розірвання договору можливе: за згодою сторін, але не менше двох місяців після письмового попередження; за бажанням замовника у визначену ним бажану дату, але при умові повної сплати вже існуючої заборгованості та додатково сплаченої щомісячної суми вартості ТО ліфтів, вказаної в п. 2.1. даного договору.

Усі зміни та доповнення до договору, а також його дострокове розірвання є чинним в разі підписання сторонами додаткових угод, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 9.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на технічне обслуговування ліфтів №40/20 від 01.10.2020 року Позивач надав послуги з технічного обслуговування ліфтів, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги на загальну суму в розмірі 129 380 грн. 10 коп., що підтверджується Актами здачі-приймання робіт №287 від 30.04.2025 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №348 від 31.05.2025 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №212 від 31.03.2026 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №294 від 30.06.2026 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №370 від 31.05.2026 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №448 від 30.06.2026 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №526 від 31.07.2026 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №669 від 29.09.2025 року на суму в розмірі 55 584 грн. 00 коп. (а.с.15-22) та здійснив часткову оплату за надані послуги у загальному розмірі 38 638 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №1016 від 04.09.2025 року на суму в розмірі 28000 грн. 00 коп., №1058 від 23.10.2025 року на суму в розмірі 8638 грн. 00 коп., №1146 від 22.01.2026 року на суму в розмірі 2000 грн. 00 коп. (а.с.23-25)

Листом №32/07/07 від 30.07.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС» повідомило Позивачу про розірвання Договору на технічне обслуговування ліфтів №40/20 від 01.10.2020 року. (а.с.14)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не була здійснена оплата за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС» перед Позивачем складає 90 742 грн. 10 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС» інфляційні у розмірі 3 141 грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 1 540 грн. 21 коп., пеню у розмірі 15 661 грн. 75 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «ЛІФТ-7» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на технічне обслуговування ліфтів №40/20 від 01.10.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на технічне обслуговування ліфтів №40/20 від 01.10.2020 року Позивач надав послуги з технічного обслуговування ліфтів, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги на загальну суму в розмірі 129 380 грн. 10 коп., що підтверджується Актами здачі-приймання робіт №287 від 30.04.2025 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №348 від 31.05.2025 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №212 від 31.03.2026 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №294 від 30.06.2026 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №370 від 31.05.2026 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №448 від 30.06.2026 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №526 від 31.07.2026 року на суму в розмірі 10 542 грн. 30 коп., №669 від 29.09.2025 року на суму в розмірі 55 584 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін електронними підписами і скріплені печатками підприємств Сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.15-22) та здійснив часткову оплату за надані послуги у загальному розмірі 38 638 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №1016 від 04.09.2025 року на суму в розмірі 28000 грн. 00 коп., №1058 від 23.10.2025 року на суму в розмірі 8638 грн. 00 коп., №1146 від 22.01.2026 року на суму в розмірі 2000 грн. 00 коп. (а.с.23-25)

Згідно з п. 2.1 Договору щомісячна вартість робіт з ТО ліфтів за договором складає 10 542, 30 грн без ПДВ. Індивідуальний розрахунок вартості технічного обслуговування ліфтів наведено у додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до 2.3 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником щомісячно, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних в п. 2.1. даного договору, на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним після періоду, в якому виконано відповідні роботи.

Згідно з п. 4.1 Договору в останній день поточного місяця виконавець надає замовнику акти здачі-прийняття виконаних робіт із зазначенням їх вартості.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що замовник підписує акти здачі-прийняття виконаних робіт, засвідчує підпис печаткою і, в разі відсутності зауважень щодо виконаних робіт, протягом 3 (трьох) робочих днів повертає примірник акту здачі-прийняття виконаних робіт виконавцю, або в цей же термін надає виконавцю мотивовану письмову відмову у прийнятті послуг. У випадку неповернення виконавцю підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт або письмової відмови, роботи вважаються виконаними якісно та у повному обсязі і підлягають оплаті замовником.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору на технічне обслуговування ліфтів №40/20 від 01.10.2020 року, обов`язок Відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг на загальну суму в розмірі 129 380 грн. 10 коп. на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 07» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «ЛІФТ-7» за Договором на технічне обслуговування ліфтів №40/20 від 01.10.2020 року становить 90 742 грн. 10 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «ЛІФТ-7» в розмірі 90 742 грн. 10 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 90 742 грн. 10 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 21.05.2025 р. по 26.08.2026 р. у розмірі 1 540 грн. 21 коп. та інфляційні у розмірі 3 141 грн. 66 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 21.05.2025 р. по 26.08.2026 р. у розмірі 1 540 грн. 21 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 21.05.2025 р. по 26.08.2026 р. у розмірі 3 141 грн. 66 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 21.05.2025 р. по 26.08.2026 р. у розмірі 15 661 грн. 75 коп.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин сторін) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до п. 5.6 Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасні розрахунки з виконавцем за виконані роботи на ліфтах і сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 21.05.2025 р. по 26.08.2026 р. у розмірі 15 661 грн. 75 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині незастосування приписів частини шостої статті 232 ГК України. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 21.05.2025 р. по 26.08.2026 р. у розмірі 8 844 грн. 03 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 07» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «ЛІФТ-7» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 90 742 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 1 540 грн. 21 коп., інфляційні у розмірі 3 141 грн. 66 коп. та пеня у розмірі 8 844 грн. 03 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «ЛІФТ-7» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 07» (01103, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок 2 А, Ідентифікаційний код юридичної особи 40987497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «ЛІФТ-7» (03115, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА КОТЕЛЬНИКОВА, будинок 23, Ідентифікаційний код юридичної особи 43438925) заборгованість у розмірі 90 742 (дев`яносто тисяч сімсот сорок дві) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 1 540 (одна тисяча п`ятсот сорок) грн. 21 коп., інфляційні у розмірі 3 141 (три тисячі сто сорок одна) грн. 66 коп., пеню у розмірі 8 844 (вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 2 499 (дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 00 коп.

3. В інші частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 листопада 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин