Рішення № 141389668 у справі № 910/9302/26 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2026 Справа № 910/9302/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська транспортна логістична компанія", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Неруд Трейд", м. Київ

про стягнення 883 648,80 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська транспортна логістична компанія" (позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Неруд Трейд" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 883 648,80 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору транспортно-експедиторського обслуговування №27/08-2025 від 27.08.2025 року в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою від 12.08.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених судом недоліків.

19.08.2026 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у ній матеріалами та встановлено строк сторонам для подання відповідних заяв по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 11.09.2026 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 11.09.2026 року міститься в матеріалах справи).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 28.09.2026 року (включно).

Відповідач правом на подачу до суду відзиву на позовну на заяву не скористався.

14.10.2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту звіряння взаєморозрахунків сторін.

20.10.2026 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких ним зазначено, що обсяги наданих послуг є підтвердженими. Також відповідачем зазначено, що 02.09.2026 здійснено оплату на суму 20 000,00 грн, 18.09.2026 року здійснено оплату на суму в розмірі 20 000,00 грн., тому сума боргу на час звернення до суду становить 843 548,80 грн, а не та, яку зазначено позивачем.

26.10.2026 року позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, у зв`язку із частковою оплатою, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 813 548,80 грн.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2025 року між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) був укладений Договір транспортно-експедиторського обслуговування №27/08-2025 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого експедитор приймає на себе зобов`язання за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги відповідно до вимог чинного законодавства України і держав, по території яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, вказаних у правилах здійснення транспортно-експедиторській діяльності і цьому Договорі.

Для належного виконання експедитором умов цього Договору, клієнт здійснює авансові платежі у розмірі 100% вартості витрат, пов`язаних з організацією перевезень, інших витрат експедитора, а також винагороди (плати) експедитора і проводяться клієнтом не пізніше ніж за 3 банківських дня до початку перевезення, якщо інше не передбачено ДУ. (п. 3.3. Договору).

Після надання клієнту послуг, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, експедитор надає клієнту підписаний зі свого боку (два) примірник акту наданих послуг, в якому зазначається перелік та вартість наданих клієнту послуг. (п. 4.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє по 31.12.2026 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. (п. 10.1. Договору).

Додатками до Договору (заявками) сторонами було погоджено станції відправлення/призначення, вартість винагороди перевізнику.

Надалі, сторонами підписані акти виконаних робіт на загальну суму в розмірі 3 013 548,80 грн, а саме:

- від 30.09.2025 на суму 164 939,20 грн;

- від 30.09.2025 на суму 18 000,00 грн;

- від 30.09.2025 на суму 18 774,40 грн;

- від 31.10.2025 на суму 151 521,60 грн;

- від 31.10.2025 на суму 18 450,00 грн;

- від 31.01.2026 на суму 2 750,00 грн;

- від 31.01.2026 на суму 92 460,00 грн;

- від 28.02.2026 на суму 540 751,20 грн;

- від 28.02.2026 на суму 91 650,00 грн;

- від 31.03.2026 на суму 114 000,00 грн;

- від 31.03.2026 на суму 210 254,00 грн;

- від 20.04.2026 на суму 306 421,20 грн;

- від 30.04.2026 на суму 158 046,80 грн;

- від 30.04.2026 на суму 7 650,00 грн;

- від 15.05.2026 на суму 463 584,80 грн;

- від 31.05.2026 на суму 593 295,60 грн;

- від 31.05.2026 на суму 53 000,00 грн;

- від 30.06.2026 на суму 8 000,00 грн.

Позивачем, в подальшому було виставлено відповідачу рахунки на оплату.

Відповідачем здійснено частковий розрахунок з позивачем на суму в розмірі 2 130 000,00 грн (банківські виписки по рахунку позивача містяться в матеріалах справи) (вказана сума врахована позивачем у позовній заяві).

Отже, за твердженнями позивача сума боргу відповідача становить 883 648,80 грн.

Надалі, відповідачем здійснено часткове погашення суми боргу в розмірі 120 000,00 грн, які сплачені відповідачем після звернення позивача до суду, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №1384 від 31.07.2026 на суму 50 000,00 грн, №1411 від 02.09.2026 на суму 20 000,00 грн, №1442 від 18.09.2026 на суму 20 000,00 грн, №1481 від 20.10.2026 на суму 30 000,00 грн.

Так, згідно наявного в справі акту звірки взаємних розрахунків, сума боргу відповідача становить 843 548,80 грн.

Втім, зазначеним актом звірки не враховано платіж відповідача на суму 30 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1481 від 20.10.2026.

У зв`язку з чим позивачем подано до суду заяву про зменшення суми позовних вимог, яку прийнято судом, та пред`явлено до стягнення з відповідача суму заборгованості в розмірі 813 548,80 грн.

Відповідач не заперечував проти позовних вимог, пред`явлених позивачем, проте просив врахувати здійснені ним платежі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір, укладений між сторонами, належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, яка узгоджується із положеннями статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни (ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) (надалі - Правила).

Приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. (ст. 1. Правил).

Здавання вантажу - подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу. (ст. 1. Правил).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. (ст. 1. Правил).

При перевезеннях вантажів контроль за своєчасним прибуттям транспорту протягом дня, регулювання його розстановки, подачі під завантаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку, облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується Перевізником або Замовником залежно від прийнятої ними схеми перевезень. (п. 8.3. Правил).

Як встановлено вище, на підставі Договору відповідачу було надано послуги на загальну суму в розмірі 3 013 548,80 грн, що підтверджується зазначеними вище первинними доказами.

Відповідачем, в свою чергу, оплату вказаних послуг здійснено на суму в розмірі 2 200 000,00 грн.

Як передбачено ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, пунктом 3.3. Договору сторонами встановлено, що для належного виконання експедитором умов цього Договору, клієнт здійснює авансові платежі у розмірі 100% вартості витрат, пов`язаних з організацією перевезень, інших витрат експедитора, а також винагороди (плати) експедитора і проводяться клієнтом не пізніше ніж за 3 банківських дня до початку перевезення, якщо інше не передбачено ДУ.

Враховуючи наявність в матеріалах справи підписаних сторонами актів надання послуг, строк оплати настав.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати вартості перевезення, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 813 548,80 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 813 548,80 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основної заборгованості в розмірі 813 548,80 грн.

Судовий збір, у розмірі 9 762,58 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв`язку із поданням до суду позовної заяви в електронній формі, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Неруд Трейд» (код ЄДРПОУ 45717441, місцезнаходження: 01033, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 67) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська транспортна логістична компанія» (код ЄДРПОУ 39175143, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, буд. 18, офіс 320) суму боргу в розмірі 813 548,80 грн (вісімсот тринадцять тисяч п`ятсот сорок вісім гривень 80 копійок) та суму судового збору в розмірі 9 762,58 грн (дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві гривни 58 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ