Рішення № 141389731 у справі № 910/9207/26 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2026 Справа № 910/9207/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Атмосфера»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Еквіті Інвестментс»

про стягнення 257 593,69 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Атмосфера» (далі - позивач, Компанія) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Еквіті Інвестментс» (далі - відповідач, Товариство) заборгованості за житлово-комунальними послугами у загальному розмірі 257 593,69 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог Компанія посилалася на те, що Товариство є власником об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 295 загальною площею 259,7 м2, нежитлового приміщення № 1011 загальною площею 5 м2, машино-місця в паркінгу № 17 загальною площею 12,5 м2, машино-місця в паркінгу № 25 загальною площею 12,5 м2, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 44. Однак, у порушення зобов`язань з утримання вказаного нерухомого майна Товариство не здійснило в повному обсязі оплату наданих Компанією послуг з утримання будинку та прибудинкової території та комунальних послуг, внаслідок чого за відповідачем у період з 01.02.2025 року по 30.06.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 257 593,69 грн., з яких: 235 313,93 грн. - заборгованість за нежитловим приміщенням № 295, 189,00 грн. - заборгованість за нежитловим приміщенням № 1011, 11 045,08 грн. - заборгованість за машино-місцем № 17, 11 045,08 грн. - заборгованість за машино-місцем № 25.

Ухвалою від 29.07.2026 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

30.07.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява Компанії від 30.07.2026 року № АТМ20260730 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 03.08.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9207/26 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

19.08.2026 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства від 19.08.2026 року на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що зареєстроване за ним право власності на об`єкти нерухомості не підтверджує виникнення грошового зобов`язання перед позивачем. Окремо Товариство зазначило про безпідставність вимог щодо стягнення заборгованості за нежитловим приміщенням № 1011 та машино-місцями № 17 і № 25, оскільки між сторонами відсутні будь-які договірні відносини щодо утримання цих об`єктів нерухомості. Також у поданому відзиві відповідач наголосив, що саме лише виставлення Компанією рахунків не підтверджує фактичного надання позивачем відповідних послуг та понесення ним витрат, які підлягають компенсації, тоді як вказані у рахунках суми не підтверджені належними й допустимими доказами. Крім того, Товариство вказало про безпідставність односторонньої зміни Компанією тарифів та заперечило проти нарахування плати за послуги теплопостачання за січень 2026 року в розмірі 1 251,44 грн., лютий 2026 року в розмірі 1 564,87 грн. та березень 2026 року в розмірі 1 564,87 грн., оскільки протягом наведених періодів належне теплопостачання місць загального користування фактично не здійснювалося.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач поставив позивачу запитання про обставини справи у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України та виклав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

24.08.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь Компанії від 24.08.2026 року № АТМ20260824 на відзив, в якій остання навела додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

01.09.2026 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява свідка - директора Компанії Олексія Ярчевського від 26.08.2026 року з відповідями на поставлені Товариством у відзиві питання.

Ухвалою від 01.09.2026 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання Товариства про розгляд справи № 910/9207/26 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

01.09.2026 року через систему «Електронний суд» надійшли заперечення відповідача, в яких останній навів додаткові аргументи на спростування пред`явлених Компанією позовних вимог.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна № 417095572, Товариство є власником об`єктів речового права, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 44, а саме: машино-місця № 17 загальною площею 12,5 м2, машино-місця № 25 загальною площею 12,5 м2, нежитлового приміщення № 295 загальною площею 259,7 м2, нежитлового приміщення № 1011 загальною площею 5 м2.

Управителем багатоквартирного будинку № 44 по вулиці Антоновича у місті Києві є Компанія.

З матеріалів справи вбачається, що з метою належного надання житлово-комунальних послуг споживачам будинку Компанія уклала, зокрема, з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЕС Ліфт» - підрядний договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів від 01.11.2019 року № ЧТОЛ-01/11/19; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Зброярня» - договір про надання послуг з фізичної охорони від 01.03.2026 року № ФО-01/03/202/СН; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Траума Медікал Солюшинс» - договір про надання послуг з фізичної охорони від 15.05.2021 року № ФО-15/05/2021-СН; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пож Буд Сервіс» - договір про надання послуг з підтримання експлуатаційної придатності від 01.05.2023 року № ПБС-10/ТО; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Дизайн» - договір про надання послуг від 01.11.2020 року № ПГП-01-11/2020; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санрайз Рециклінг» - договір про надання послуг з поводження відходів від 01.09.2020 року № 04/09-21ВО/тпв-RB44.

Факт надання позивачу вищевказаними контрагентами передбачених цими договорами послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних актів приймання-передачі наданих послуг.

Слід також зазначити, що 01.04.2019 року між Компанією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антоновича 44» був укладений договір комісії № КПЧ-01, за умовами якого Компанія зобов`язалась за дорученням та за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Антоновича 44» укласти правочини щодо компенсації витрат за спожиті комунальні послуги у строки, передбачені договором.

На підтвердження оплати відповідних компенсаційних витрат Компанія долучила до матеріалів справи платіжні інструкції від 27.01.2026 року № 75 на суму 247 168,70 грн., від 27.02.2026 року № 180 на суму 328 762,46 грн., від 30.04.2026 року № 326 на суму 169 403,62 грн., від 29.05.2026 року № 427 на суму 224 611,26 грн.

Крім того, 09.01.2024 року Компанія уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО БАЛАНС» договір про постачання електричної енергії споживачу № 090124-ЕС024, за умовами якого електроенергія постачається, у тому числі, до будинку № 44 на вулиці Антоновича в місті Києві.

На підтвердження оплати поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО БАЛАНС» електроенергії, у тому числі до будинку № 44 на вулиці Антоновича в місті Києві, Компанія долучила до матеріалів справи акт № 1459 купівлі-продажу електроенергії за серпень 2025 року на суму 1 268 974,31 грн., акт № 1617 купівлі-продажу електроенергії за вересень 2025 року на суму 781 189,12 грн., акт № 1772 купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2025 року на суму 1 309 529,51 грн., акт № 1962 купівлі-продажу електроенергії за листопад 2025 року на суму 1 220 294,66 грн., акт № 2126 купівлі-продажу електроенергії за грудень 2025 року на суму 1 209 612,85 грн., акт № 126 купівлі-продажу електроенергії за січень 2026 року на суму 1 850 898,53 грн. та платіжні інструкції щодо оплати по будинку № 44 в місті Києві на вулиці Антоновича від 12.08.2025 року № 259 (сума оплати - 626 111,50 грн.), від 12.09.2025 року № 350 (сума оплати - 621 506,18 грн.), від 15.10.2025 року № 445 (сума оплати - 421 795,76 грн.), від 10.11.2025 року № 537 (сума оплати - 670 923,41 грн.), від 09.12.2025 року № 608 (сума оплати - 646 532,61 грн.), від 13.01.2026 року № 12 (сума оплати - 692 978,83 грн.), від 12.02.2026 року № 121 (сума оплати - 908 964,20 грн.).

30.01.2026 року Компанія підписала з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО БАЛАНС» договір про постачання електричної енергії споживачу № 310126-Е, за умовами якого електроенергія постачається, у тому числі, до будинку № 44 на вулиці Антоновича в місті Києві. На підтвердження оплати електроенергії для наведеного будинку Компанія долучила до справи копії платіжних інструкцій від 12.03.2026 року № 201 на суму 1 058 211,69 грн., від 15.04.2026 року № 287 на суму 928 376,23 грн., від 11.05.2026 року № 372 на суму 790 406,73 грн., від 12.06.2026 року № 482 на суму 544 122,31 грн.

У той же час, 01.09.2020 року між Компанією (Сторона-1) та Товариством (Сторона-2) був укладений договір про компенсацію витрат на управління/утримання будинку та прибудинкової території, виконання інших додаткових робіт № К-СНК-295 (далі - Договір № К-СНК-295), за змістом якого Товариство вважається споживачем житлово-комунальних та експлуатаційних послуг, оскільки фактично отримало нежитлове приміщення № 295, що знаходиться у житловому будинку за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 44; Товариство з метою забезпечення для себе належних умов проживання (зокрема, користування електричною енергією тощо), обслуговування та зберігання цілісності будинку, об`єктів благоустрою, а також прибудинкової території, визначає Компанію особою, яка забезпечує управління/утримання будинку.

Вказаний правочин підписаний представниками сторін та скріплений печатками вказаних суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 1.1 Договору К-СНК-295 Сторона-1 забезпечує належні умови проживання Стороні-2, шляхом управління/утримання будинку і прибудинкової території, відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством та даним договором, організацію контрольно-пропускного режиму на прибудинковій території будинку, а Сторона-2 компенсує Стороні-1 понесені нею витрати, в тому числі на управління/утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення контрольно-пропускного режиму на прибудинковій території, обслуговування системи відеонагляду на прибудинковій території, домофону та шлагбаумів пропорційно до загальної площі приміщення у розмірі та у строки, встановлені Договором, а також витрати на електропостачання, холодне/гаряче водопостачання, опалення в тому числі місць загального користування та допоміжних приміщень, з урахуванням показань квартирних/будинкових засобів обліку у розмірі згідно із тарифами та затвердженими методиками, встановленими відповідно до законодавства у галузі житлово-комунального господарства та будівництва (зокрема, надання та споживання житлово-комунальних послуг), у строки та на умовах, що передбачені договором.

В силу пунктів 1.3, 1.4 Договору № К-СНК-295 шляхом укладення та підписання Товариством цього Договору, останнє здійснює своє право власника об`єкту нерухомості - співвласника будинку та уповноважує Сторону-1 на здійснення управління/утримання і обслуговування будинку і прибудинкової території. Перелік витрат щомісячно відображається в рахунку (квитанції), на підставі якої проводяться відповідні розрахунки.

У пункті 2.2.1 Договору № К-СНК-295 Товариство зобов`язалось своєчасно компенсувати Компанії витрати, понесені нею за цим договором.

Згідно з пунктом 2.3.7 Договору № К-СНК-295 Компанія має право змінювати розмір компенсації витрат в односторонньому порядку, після письмового повідомлення Сторони-2 з обґрунтуванням такої зміни.

За умовами пунктів 2.4.1-2.4.2 Договору № К-СНК-295 Компанія зобов`язана щомісячно повідомляти Сторону-2 про обсяг спожитих нею або залученими нею третіми особами житлово-комунальних та інших послуг, шляхом виставлення рахунків (квитанцій); надавати Стороні-2 інформацію про перелік виконуваних робіт та їх вартість (понесених на виконання Договору).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору № К-СНК-295 розмір компенсації витрат визначається з розрахунку за 1 м2 загальної площі приміщення на управління/утримання будинку та прибудинкової території згідно із Додатком № 1. Розмір компенсації витрат за спожиту електроенергію, холодне/гаряче водопостачання та водовідведення, опалення, вивезення побутових відходів розраховується згідно тарифів, затверджених для відповідних категорій споживачів організаціями-постачальниками, виробниками комунальних послуг.

Сторона-1 поточного місяця надає Стороні-2 рахунки для здійснення компенсації витрат Стороні-1 (рахунки (квитанції) надаються у паперовому, а також електронному вигляді та знаходяться у особистому кабінеті Сторони-2 в мобільному додатку SFERA). Сторона-2 оплачує рахунок (квитанцію) до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункти 3.3, 3.4 Договору № К-СНК-295).

Відповідно до пункту 3.9 Договору № К-СНК-295 рахунки (квитанції) на оплату послуг надаються Стороною-1 та сплачуються Стороною-2 до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Плата вноситься на розрахунковий рахунок, вказаний Стороною-1 у виставленому рахунку (квитанції).

Згідно з пунктом 5.1 Договору № К-СНК-295 останній набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє протягом п`яти років. У разі, коли за місяць до закінчення дії цього Договору жодною із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах. У всьому, що стосується розрахунків, договір діє до повного виконання взаємних зобов`язань

У додатку № 1 до Договору № К-СНК-295 його сторони погодили перелік та вартість послуг з управління багатоквартирним будинком № 44 по вулиці Антоновича в місті Києві (ЖК «Чикаго»).

Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Договору № К-СНК-295 (у редакції від 01.09.2020 року) загальна вартість послуги з управління багатоквартирним будинком складає 40,45 грн. (з ПДВ) за квадратний метр приміщення у багатоквартирному будинку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 3.3 Договору № К-СНК-295 Компанія щомісячно виставляла відповідачу рахунки на оплату житлово-комунальних та експлуатаційних послуг, а саме: від 28.02.2025 року № 388 на суму 99 844,01 грн., від 31.03.2025 року № 631 на суму 50 434,55 грн., від 30.04.2025 року № 925 на суму 35 403,19 грн., від 31.05.2025 року № 1080 на суму 25 969,89 грн., від 30.06.2025 року № 1327 на суму 28 448,36 грн., від 31.07.2025 року № 1559 на суму 29 721,58 грн., від 31.08.2025 року № 1837 на суму 29 258,79 грн., від 30.09.2025 року № 2075 на суму 28 826,13 грн., від 31.10.2025 року № 2283 на суму 32 654,50 грн., від 30.11.2025 року № 2532 на суму 32 523,33 грн., від 31.12.2025 року № 2779 на суму 2 251,48 грн., від 31.01.2026 року № 167 на суму 19 216,58 грн., від 28.02.2026 року № 366 на суму 19 619,69 грн., від 31.03.2026 року № 661 на суму 18 153,03 грн., від 30.04.2026 року № 899 на суму 16 690,06 грн., від 31.05.2026 року № 1132 на суму 16 702,65 грн., від 30.06.2026 року № 1362 на суму 16 671,15 грн.

Також, у матеріалах справи наявні докази часткової оплати Товариством наданих позивачем послуг: платіжні інструкції від 21.03.2025 року № 25 на суму 84 324,55 грн., від 21.03.2025 року № 38 на суму 87 686,73 грн., від 28.03.2025 року № 41 на суму 81 446,21 грн., від 28.03.2025 року № 40 на сумі 53 488,54 грн., від 28.03.2025 року № 40 на суму 53 488,54 грн., від 28.03.2025 року № 39 на суму 65 814,28 грн., а також інформаційні повідомлення про зарахування коштів від 17.06.2025 року № 95 на суму 14 984,58 грн., від 17.06.2025 року № 94 на суму 36 545,35 грн., від 17.06.2025 року № 93 на суму 23 998,24 грн., від 28.07.2025 року № 112 на суму 18 691,43 грн., від 20.08.2025 року № 127 на суму 20 289,28 грн., від 08.10.2025 року № 153 на суму 18 273,48 грн., від 22.10.2025 року № 164 на суму 17 773,30 грн., від 17.02.2026 року № 32 на суму 8 600,36 грн., від 19.03.2025 року № 58 на суму 8 690,04 грн., від 15.04.2025 року № 67 на суму 7 249,90 грн., від 18.05.2026 року № 110 на суму 7 325,28 грн., від 16.06.2026 року № 129 на суму 7 309,30 грн., від 15.07.2026 року № 151 на суму 7 306,37 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач вказував, що Товариство належним чином не виконало покладених на нього Договором № К-СНК-295 зобов`язань, надані Компанією послуги у встановленому порядку та строки не оплатило, заборгувавши таким чином позивачу за нежитловим приміщенням № 295 - 235 313,93 грн. На підтвердження означених обставин Компанія надала суду, зокрема, довідку від 21.07.2026 року № СН-295 2026-07-21 про стан заборгованості за житлово-комунальні послуги, з якої вбачається, що Товариство станом на 21.07.2026 року заборгувало Компанії оплату за житлово-комунальні послуги за нежитловим приміщенням № 295 за період з 01.02.2025 року по 30.06.2026 року в сумі 235 313,93 грн.

Крім того, Компанія вказувала на те, що відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку, не оплачував житлово-комунальні послуги за належні йому машино-місце № 17 загальною площею 12,5 м2, машино-місце № 25 загальною площею 12,5 м2, а також за нежитлове приміщення № 1011 загальною площею 5 м2.

Так, позивач стверджував, що Товариство не оплатило виставлений йому рахунок від 31.10.2025 року № 2284 на суму 189,60 грн. за жовтень 2025 року по нежитловому приміщенню № 1011. Крім того, Компанія вказувала на виникнення у відповідача заборгованості за машино-місцем № 17 на загальну суму 11 045,08 грн., що сформувалася через невиконання зобов`язань з оплати рахунків від 28.02.2025 року № 426 на суму 2 104,76 грн.; від 31.03.2025 року № 650 на суму 2 104,76 грн.; від 31.08.2025 року № 1886 на суму 2 278,52 грн.; від 30.09.2025 року № 2096 на суму 2 278,52 грн.; від 31.10.2025 року № 2430 на суму 2 278,52 грн., а також заборгованості за машино-місцем № 25 в загальній сумі 11 045,08 грн., що виникла внаслідок неоплати Товариством рахунків від 28.02.2025 року № 427 на суму 2 104,76 грн.; від 31.03.2025 року № 649 на суму 2 104,76 грн.; від 31.08.2025 року № 1887 на суму 2 278,52 грн.; від 30.09.2025 року № 2095 на суму 2 278,52 грн.; від 31.10.2025 року № 2431 на суму 2 278,52 грн.

З огляду на вищезазначене, Компанія для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів звернулася до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з Товариства заборгованості у загальному розмірі 257 593,69 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Як вбачається з положень пункту 3.9 Договору № К-СНК-295 Товариство взяло на себе зобов`язання оплатити виставлені Компанією рахунки (квитанції) на оплату послуг до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Плата вноситься на розрахунковий рахунок, вказаний позивачем у виставленому рахунку (квитанції).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Заперечуючи проти вимог Компанії про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних та інших послуг за нежитлове приміщення № 295 пропорційно площі приміщення (259,7 м2), Товариство вказувало на те, що відповідно до Додатку № 1 до Договору сторонами погоджено конкретний перелік послуг та їх вартість. Зокрема, вартість послуги «Утримання будинку, споруд та прибудинкової території (нежитлового приміщення)» визначена у розмірі 40,45 грн. за 1 м2 площі приміщення, тоді як позивач в односторонньому порядку збільшив тариф до 58,91 грн., а згодом - до 64,16 грн. за 1 м2.

Суд зазначає, що детальний розрахунок житлово-комунальних послуг наведений в рахунках, з яких вбачається, що на щомісячний розрахунок впливає площа приміщення, тариф та показники споживання. Розрахунок суми оплати здійснюється кожного місяця та розмір є різним (мінливим), тоді як законодавством України не передбачено погодження щомісячного тарифу на утримання будинку.

Судом враховано, що відповідно до пункту 2.3.7 Договору № К-СНК-295 Компанія мала право змінювати розмір компенсації витрат в односторонньому порядку після письмового повідомлення Товариства з обґрунтуванням такої зміни.

Враховуючи наведені положення Договору № К-СНК-295, Компанія змінювала тариф у період, за який стягується заборгованість. Так, з 01.06.2024 року загальна вартість послуги з управління багатоквартирним будинком складала 58,91 грн. (з ПДВ) за квадратний метр нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

На підтвердження повідомлення відповідача про зміну тарифу Компанія надала суду, зокрема, копію адресованого Товариству листа від 25.06.2024 року № СН-20240625-36 з детальним обґрунтуванням підвищення тарифу.

З 01.04.2025 року загальна вартість послуги з управління багатоквартирним будинком складала 64,16 грн. (з ПДВ) за квадратний метр нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у зв`язку з індексацією. Про індексацію тарифу Компанія повідомила Товариство листом від 12.03.2025 року № СН-20250312-1.

Також, у матеріалах справи наявні виставлені Компанією протягом спірного періоду рахунки-повідомлення по нежитловому приміщенню № 295, власником якого є Товариство. У даних рахунках-повідомленнях відображена інформація щодо показників лічильників, обсягів споживання за місяць, тариф і сума, яка підлягає сплаті, у тому числі за електричну енергію.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

В розрізі наведеного стандарту доказування, враховуючи часткову сплату відповідачем за тарифами після їх підвищення Компанією, а також беручи до уваги відсутність будь-яких звернень відповідача до позивача щодо необґрунтованості встановлених тарифів, суд вважає доведеним факт обізнаності відповідача про зміну Компанією тарифів, а відтак і правомірність застосування Компанією таких тарифів після їх підвищення.

Слід також зазначити, що у матеріалах справи наявні й рахунки від постачальника електроенергії - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО БАЛАНС» за спірний період, які судом приймаються як належні докази для визначення Компанією вартості електроенергії по нежитловому приміщенню № 295.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також беручи до уваги те, що загальна сума боргу Товариства за Договором з оплати житлово-комунальних та інших послуг за нежитлове приміщення № 295 пропорційно площі приміщення (259,7 м2) підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав належних доказів, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, строк оплати якої настав, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії до Товариства про стягнення 235 313,93 грн. боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо правомірності здійснення Компанією нарахувань за машино-місцем № 17 загальною площею 12,5 м2, машино-місцем № 25 загальною площею 12,5 м2 та нежитловим приміщенням № 1011 загальною площею 5 м2, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує, а стаття 322 Цивільного кодексу України визначає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статей 319 та 322 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Як було зазначено вище, згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно, відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року в справі № 6-2951цс15.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що Компанія дійсно надає послуги з утримання багатоквартирного будинку з паркінгом за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича, 44, тоді як Товариство є власником машино-місця № 17 загальною площею 12,5 м2, машино-місця № 25 загальною площею 12,5 м2 та нежитлового приміщення № 1011 загальною площею 5 м2.

З огляду на викладене, на підставі поданих сторонами доказів суд дійшов висновку про те, що незважаючи на відсутність письмового договору про надання послуг з утримання та обслуговування вищевказаного нерухомого майна між сторонами у справі фактично склалися саме такі договірні правовідносини, оскільки Компанія фактично надавала послуги з утримання та обслуговування нерухомого майна усіх співвласників, зокрема і відповідача, які не можуть бути відокремлені. Отже відповідач, як власник відповідного нерухомого майна, зобов`язаний оплачувати вартість таких послуг.

Доводи Товариства про те, що за відсутності укладеного між сторонами договору останнє не зобов`язане сплачувати на користь позивача будь-які кошти, суд не приймає з огляду на те, що позивач довів фактичне надання таких послуг, які не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку з специфікою їх надання (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання, прибирання здійснюється для власників усього майна в будинку одночасно).

Згідно з наданими Компанією довідками, заборгованість Товариства за житлово-комунальними послугами за приміщенням № 1011 складає 189,60 грн.; за машино-місцем № 17 - 11 045,08 грн., за машино-місцем № 25 - 11 045,08 грн. Крім того, матеріалами справи підтверджений факт виставлення позивачем Товариству рахунків на оплату відповідних послуг.

Належних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за машино-місцем № 17 загальною площею 12,5 м2, машино-місцем № 25 загальною площею 12,5 м2 та нежитловим приміщенням № 1011 загальною площею 5 м2 Товариством не надано, як і не надано доказів на підтвердження належного виконання грошових зобов`язань з оплати вартості наданих позивачем житлово-комунальних послуг.

Заперечення Товариства проти нарахування плати за послуги теплопостачання за січень 2026 року в розмірі 1 251,44 грн., лютий 2026 року в розмірі 1 564,87 грн. та березень 2026 року в розмірі 1 564,87 грн. з посиланням на фактичне нездійснення належного теплопостачання місць загального користування протягом зазначених вище періодів не знайшли свого доказового підтвердження під час розгляду справи, а відтак судом не приймаються.

Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, оскільки Товариство не надало належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, а матеріалами справи підтверджується факт несплати відповідачем наданих Компанією житлово-комунальних послуг в сумі 257 593,69 грн., з яких: 235 313,93 грн. - заборгованість за нежитловим приміщенням № 295, 189,00 грн. - заборгованість за нежитловим приміщенням № 1011, 11 045,08 грн. - заборгованість за машино-місцем № 17, 11 045,08 грн. - заборгованість за машино-місцем № 25, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в даній справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Еквіті Інвестментс» (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 44, офіс 295; код ЄДРПОУ 42509036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Атмосфера» (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 74-78; код ЄДРПОУ 41346932) 257 593 (двісті п`ятдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 69 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги, а також 3 863 (три тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.11.2026 року.

Суддя В.С. Ломака