Рішення № 141389739 у справі № 910/14961/25 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2026 Справа № 910/14961/25 (753/4921/26)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

(ідентифікаційний код: 37356833)

до ОСОБА_1

(ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості

у межах справи № 910/14961/25

за заявою ОСОБА_1

(ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність боржника фізичної особи

Суддя Омельченко Л.В.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність.

13.07.2026 з Дарницького районного суду міста Києва надійшли матеріали справи № 753/4921/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ідентифікаційний код: 37356833) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості разом з відповідною ухвалою про передачу справи за підсудністю.

У результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 910/14961/25 (753/4921/26) передано судді Омельченку Л.В. для розгляду в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.07.2026 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу № 910/14961/25 (753/4921/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ідентифікаційний код: 37356833) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості у межах справи № 910/14961/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ); копію ухвали направлено учасникам справи.

05.08.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

06.08.2026 від ТОВ «Споживчий центр» надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 на позовну заяву.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ідентифікаційний код: 37356833) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) (позичальник) було укладено Кредитний договір (кредитної лінії) (оферти) (Заявка № 23.03.2025-100000656). Правила надання коштів у кредит ТОВ «Споживчий центр» є публічною пропозицією (офертою) умови кредитування наявні у загальному доступі на сайті товариства. Відповідно до умов вказаного Кредитним договору та Заявки до нього кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі - 20 000 грн, на 140 днів (до 09.08.2025). Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Кредитним договором передбачена процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 3000, 00 грн, а також неустойка: 200 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2.

Кредитодавець ідентифікував позичальника за допомогою системи BankID НБУ - отримавши від «АТ «АКЦЕНТ БАНК» за згодою ОСОБА_1 його персональні дані, в тому числі номер телефону, на який в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори.

Кредитний договір (кредитної лінії)(оферти)(Заявка № 23.03.2025-100000656) був підписаний та укладений в електронному вигляді у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання одноразового ідентифікатора А479, Е 479 на фінансовий номер позичальника - [телефон приховано], який був ним зазначений у Договорі та підтверджений ідентифікацією за допомогою системи BankID НБУ.

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором (кредитної лінії)(оферти)(Заявка № 23.03.2025-100000656) - грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн були надані позичальнику шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 , який було вказано позичальником, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення»,(ідентифікаційний код: 37973023), що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків та внесено в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво ФК № 342 від 02.10.2012, Ліцензія НБУ № 3 від 11.11.2013), номер транзакції в системі iPay.ua - 688972203. Платіж здійснено ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за Кредитним договором № 23.03.2025-100000656 на підставі Договору про переказ коштів, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр» № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за Кредитним договором № 23.03.2025-100000656 від 23.03.2025 не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість відповідно до розрахунку позивача у розмірі 61 000 грн, що складається з тіла кредиту - 20 000 грн, процентів - 28 000 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 3 000 грн, неустойки - 10 000 грн.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду:

- копію Кредитного договору (кредитної лінії)(оферти)(Заявка № 23.03.2025-100000656) від 23.03.2025;

- копію довідки про ідентифікацію позичальника;

- копію Договору про переказ коштів№ ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024;

- копію довідки про здійснення переказу;

- розрахунок заборгованості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору.

Згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом відповідача, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідач та позивачем не було б укладено.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Враховуючи, що кредит видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів».

Відповідно до пункту 159 розділу VIII зазначеної вище Постанови НБУ № 164 від 29.07.2022. документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відтак, наявні у справі документи від платіжної системи про перерахування коштів на картковий рахунок мають статус первинного документа, що підтверджує перерахування коштів.

Згідно приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити повністю, вважаючи недоведеним факт укладання Кредитного договору № 23.03.2025-100000656) від 23.03.2025 та отримання коштів за цим договором. При цьому, відповідач не надав суду виписки по його рахунках у банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в Кредитному договорі (кредитної лінії)(оферти)(Заявка № 23.03.2025-100000656) від 23.03.2025, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Також з відзиву відповідача випливає, що дані ідентифікації, наявні у матеріалах справи, відповідач не спростовує, також відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому (фінансовий номер позичальника - [телефон приховано]). Суд звертає увагу, що дані, які повністю відповідають даним ідентифікації, використаними при укладені Кредитного договору, вказані ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 05.08.2026.

Відтак, твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, не підтверджуються належними доказами та не можуть бути прийняті судом.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що між ТОВ «Споживчий центр» (ідентифікаційний код: 37356833) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) було укладено Договір № 23.03.2025-100000656) від 23.03.2025 у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором та належним чином виконано ТОВ «Споживчий центр» в частині надання кредитних коштів.

Розрахунок заборгованості перевірено судом та визнано арифметично вірним, проте судом зазначається наступне.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховним Судом викладено висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, зазначено, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61- 15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відтак, спираючись на норми Закону та сталу судову практику, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відтак, з наявних у матеріалах справи доказів, досліджених судом, вбачається, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань і він вважається таким, що прострочив його виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ідентифікаційний код: 37356833) про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) заборгованості у розмірі 51 000,00 грн, яка складається із заборгованості за Кредитним договором (кредитної лінії)(оферти)(Заявка № 23.03.2025-100000656) від 23.03.2025 у розмірі 51 000,00 грн, яка складається із тіла кредиту - 20 000 грн, процентів - 28 000 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 3 000 грн.

Також відповідно до приписів статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судом задовольняється вимога позивача про відшкодування судових витрат- судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст. ст. 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ідентифікаційний код: 37356833) - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ідентифікаційний код: 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість у розмірі 51 000,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ідентифікаційний код: 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

4. У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 11.11.2026.

Суддя Л.В. Омельченко