Рішення № 141389749 у справі № 910/4959/26 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026 Справа № 910/4959/26

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 33 ЛІТЕРА Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 40630927)

до про Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) стягнення заборгованості у розмірі 367 529 грн. 26 коп.

Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича»(надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 367 529 грн. 26 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року, Договором №17/10 від 20.10.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвес Голд» до Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича про стягнення заборгованості у розмірі 367 529 грн. 26 коп. повернуто Заявникові.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 скасовано. Справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвес Голд» до Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича про стягнення заборгованості у розмірі 367 529 грн. 26 коп. залишено без руху.

19.08.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2026 року відкрито провадження у справі №910/4959/26, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.08.2026 року направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, та рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача, що підтверджується повідомленнями про доставку процесуального документа до електронного кабінету Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича є АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі №910/4959/26 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

08.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» (Генпідрядник) та Фізичною особою - підприємцем Андрющенком Сергієм Миколайовичем (Субпідрядник) було укладено Договір субпідряду №08/10, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов?язується на свій ризик виконати роботи, а саме виготовити залізобетонні конструкції (г-подібну монолітну стіну) на об?єкті: «Будівництво гідровузла, мікрорайон Бортничі, по вул. Дяченка в Дарницькому районі м. Києва», а Генпідрядник зобов?язується прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених цим Договором. (а.с.8-11)

Субпідрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає ДСТУ, технічним умовам та вимогам Генпідрядника. (п.2.1 Договору)

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього Договору становить: 300 000 грн. 00 коп. (Триста тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ.

Згідно з п.4.1 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та Акту приймання виконаних робіт за формою №КБ-2B підписаними уповноваженими представниками Сторін протягом 14 календарних див з дня їх отримання.

У п.5.1 Договору визначено, що термін виконання робіт з 08.10.2025 по 02.11.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року Позивач перерахував на користь Відповідача попередню оплату у загальному розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №67 від 09.10.2025 року на суму 60 000 грн. 00 коп., №83 від 14.10.2025 року на суму 140 000 грн. 00 коп. (а.с.12-13)

Крім того, як зазначає Позивач, 20.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» (Генпідрядник) та Фізичною особою - підприємцем Андрющенком Сергієм Миколайовичем (Субпідрядник) було укладено Договір субпідряду №17/10, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов?язується на свій ризик виконати роботи, а саме здійснити капітальний ремонт покрівель на об?єкті: «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вулиця Анатолія Солов?яненка, 15 у Дніпровському районі міста Києва та на об?єкті: «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вулиця Юності, 14 у Дніпровському районі міста Києва», а Генпідрядник зобов?язується прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених цим Договором. (а.с.21-24)

Субпідрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає ДСТУ, технічним умовам та вимогам Генпідрядника. (п.2.1 Договору)

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна вартість робіт за Договором становить: 800 000 грн. 00 коп.

Згідно з п.3.2 Договору Сторони погодились, що Генпідрядник може сплатити Субпідряднику авансовий платіж на загальну суму 160 000 грн. 00 коп.

Згідно з п.4.1 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та Акту приймання виконаних робіт за формою №КБ-2B підписаними уповноваженими представниками Сторін протягом 14 календарних див з дня їх отримання.

У п.5.1 Договору визначено, що термін виконання робіт з 20.10.2025 по 20.11.2025.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року Позивач перерахував на користь Відповідача попередню оплату у загальному розмірі 160 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №94 від 21.10.2025 року на суму 110 000 грн. 00 коп., №100 від 27.10.2025 року на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с.14-15)

09.04.2026 року Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію про повернення попередньої оплати за Договором субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року, що підтверджується копією фіскального чеку, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (а.с.16-17)

10.04.2026 року Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію про підписання Договору субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року та повернення попередньої оплати за Договором субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року, що підтверджується копіями фіскального чеку, опису вкладення у цінний лист, накладної, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (а.с.18-20)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив виконання робіт у строк, визначений умовами Договорів, та не повернув суму попередньої оплати. Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича перед Позивачем становить 360 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору №08/10 від 08.10.2025 Позивач просить Суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича 3% річних у розмірі 2 893 грн. 15 коп. та інфляційні у розмірі 4 636 грн. 11 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст.839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року Позивач перерахував на користь Відповідача попередню оплату у загальному розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №67 від 09.10.2025 року на суму 60 000 грн. 00 коп., №83 від 14.10.2025 року на суму 140 000 грн. 00 коп. (а.с.12-13)

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Субпідрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає ДСТУ, технічним умовам та вимогам Генпідрядника. (п.2.1 Договору)

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього Договору становить: 300 000 грн. 00 коп. (Триста тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ.

У п.5.1 Договору визначено, що термін виконання робіт з 08.10.2025 по 02.11.2025.

Таким чином, враховуючи умови Договору субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року, граничний строк виконання робіт на загальну суму в розмірі 300 000 грн. 00 коп. Фізичною особою - підприємцем Андрющенком Сергієм Миколайовичем - 02.11.2025 року.

Згідно з п.4.1 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та Акту приймання виконаних робіт за формою №КБ-2B підписаними уповноваженими представниками Сторін протягом 14 календарних див з дня їх отримання.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження підписання Сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та Акту приймання виконаних робіт за формою №КБ-2B за Договором субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження складання й підписання між сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та Акту приймання виконаних робіт за формою №КБ-2B на загальну суму в розмірі 300 000 грн. 00 коп. за Договором субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року.

Таким чином, в порушення умов Договору субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року, Відповідач не виконав роботи на загальну суму в розмірі 300 000 грн. 00 коп. у строк по 02.11.2025 року.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Що стосується наявності правових підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича перерахованої суми попередньої оплати за Договором субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року, Суд зазначає.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз положень статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення частин другої та четвертої статті 849 ЦК України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.

Так, у випадку відмови замовника від договору на підставі частини другої вказаної статті, у зв`язку з порушенням підрядником строків виконання робіт, замовник має право на відшкодування збитків. Тоді як, частина третя цієї статті надає можливість замовнику відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, у зв`язку з неналежними виконанням робіт за договором.

Разом з цим, частина 4 вказаної статті передбачає окрему (самостійну) підставу для відмови замовника від договору, з можливістю виплати замовником підряднику плати за виконану роботу з відшкодуванням збитків підряднику, у зв`язку з розірванням договору.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що спір у справі стосується саме повернення грошових коштів (попередньої оплати за договором підряду), у зв`язку з відмовою замовника від договору підряду, для правильного вирішення спору у справі пов`язаного з односторонньою відмовою замовника від договору підряду, необхідно достовірно з`ясовувати обставини, щодо підстав такої відмови, та з урахуванням положень статті 849 ЦК України, застосувати певні правові наслідки.

При цьому, при застосуванні положень вказаної статті слід також враховувати, що законність відмови замовника від договору підряду на підставі частин другої, третьої цієї статті у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватись" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини четвертої цієї статті.

Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі є бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Пунктом 6.2.1 Договору визначено, що Генпідрядник має право відмовитись в односторонньому порядку від Договору та вимагати відшкодування збитків, якщо Субпідрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх повільно (з порушенням терміну виконання робіт понад 5 днів), і закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим.

Пунктом 6.2.2 Договору визначено, що у випадку невиконання зобов`язань Генпідрядник має право достроково розірвати Договір, повідомивши про це Субпідрядника у письмовій формі не менше ніж за 20 календарних днів до розірвання Договору.

Згідно з п.11.1 Договору дія Договору може бути припинена: за згодою Сторін, повним виконанням Сторонами своїх зобов?язань за даним Договором, з інших підстав передбачених чинним законодавством України.

У п.11.2 Договору визначено, що Генпідрядник має право розірвати Договір, надіславши повідомлення Субпідряднику, у разі:

- якщо Субпідрядник за своєї вини: не розпочав виконання робіт протягом 5 днів з дня, кола повинен згідно з Договором розпочати їх виконання;

- допустив відставання темпів виконання робіт від передбачених графіком на 10 днів;

- виконав роботи з істотними недоліками не забезпечив їх усунення у визначений Генпідрядника строк;

допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання об?єкта для вказано Договорі мети та не можуть бути усунені Субпідрядником.

Згідно з п.11.3 Договору розірвання Договору за ініціативою Генпідрядника можливе при попередженні у письмовій формі іншої Сторони не менше ніж за 20 днів. Датою розірвання Договору буде вважатися дата, вказана в повідомленні Генпідрядника про розірвання Договору.

Відповідно до п.11.4 Договору договір припиняється в односторонньому порядку за ініціативою Генпідрядника у випадках, що передбачені умовами Договору. Субпідрядник бере на себе ризик неодержання повідомлення Генпідрядника про розірвання, припинення Договору, якщо повідомлення відправлено Субпідряднику Генпідрядником рекомендованим листом через засоби поштового зв?язку України за фактичною адресою, зазначеною у Договорі.

09.04.2026 року Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію про повернення попередньої оплати за Договором субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року, що підтверджується копією фіскального чеку, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (а.с.16-17)

У вказаній претензії Позивач лише посилається на ч.2 ст. 849 ЦК України, яка визначає право замовника відмовитись від договору, проте не заявляє про односторонню відмову від договору. А тому Суд не приймає до уваги претензію від 09.04.2026 року в якості належного та допустимого доказу на підтвердження відмови від Договору субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2).

Згідно зі статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У статті 844 ЦК визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статті 846 ЦК строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проєктної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проєктній документації та в кошторисі (проєктно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проєктно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію (частини 1, 2 статті 877 ЦК).

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Суд звертає увагу, що стаття 849 ЦК України не передбачає обов`язку підрядника повернути аванс замовнику, зокрема в межах строку дії договору (чинності договору), в разі наявності прострочення виконання робіт з боку підрядника. Замовник наділений правом відмовитись від договору у разі прострочення з боку підрядника та вимагати відшкодування збитків.

Лише у разі відмови замовника від договору підряду відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є підстави для повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до статті 1212 цього Кодексу.

Проте, матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відмови Позивача в односторонньому порядку від Договору субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року шляхом повідомлення Субпідрядника у письмовій формі не менш ніж за 20 календарних днів до розірвання договору відповідно до п.п.6.2.2, 11.3 Договору.

Статтею 252 ЦК України передбачено, зокрема, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Стаття 252 ЦК України є універсальною нормою для будь-яких договірних відносин, її застосування залежить від правового режиму договору, прав і обов`язків сторін, передбачених договором.

У ст.631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» відзначила таке:

« 29. Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

34. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання».

Тому, «строк дії договору» та «строк/термін виконання зобов`язання» за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

Згідно з ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У ст.653 ЦК визначені правові наслідки розірвання договору: зобов`язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п.1 ч.2 ст.11 та ст.509 ЦК. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 року по справі №913/703/20, постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18.

Відповідно, право замовника відмовитись від договору, передбачене ст.849 ЦК, зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (ч.2), якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (ч.3) або передбачене ч.4 цієї статті безумовне право відмовитись від договору до закінчення роботи виникають лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що він набирає чинності за дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2025 року, а в частині оплати Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що погоджена сторонами умова до «повного виконання сторонами своїх зобов`язань» у розумінні приписів статті 530 ЦК України є нічим іншим як строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього.

Ураховуючи вказане, з огляду на те, що сторонами було визначено строк дії договору до 31.12.2025 року, а вказівка на «повне виконання сторонами своїх зобов`язань» не є у розумінні статті 252 ЦК України строком договору, Суд зазначає, що строк дії Договору закінчився ще 31.12.2025, тобто до подання спірного позову. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження продовження сторонами строку дії Договору субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року.

Згідно з статтями 598, 599 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, зазначила: "6.4. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. 6.5. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".

Відповідно, зобов`язання сторін, передбачені спірним Договором, зокрема фінансові, не були припинені.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 року по справі №913/703/20 зазначено, що положення ст.1212 ЦК до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума авансу підлягає поверненню в силу положень ЦК, що регулюють відносини підряду, та самого Договору.

Подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 (п.6.9).

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

09.04.2026 року Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію про повернення попередньої оплати за Договором субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року, що підтверджується копією фіскального чеку, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (а.с.16-17) Вказане відправлення було повернуто на адресу Позивача, у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з п.1 глави ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Враховуючи те, що відправлення здійснено 09.04.2026 з міста Києва у місто Київ, у даному випадку нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції становлять 4 дні. Таким чином, Відповідач повинен був отримати претензію 15.04.2026, а тому обов`язок з повернення перерахованої суми попередньої оплати на підставі ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України виник 22.04.2026.

Таким чином, з урахуванням того, що строк дії Договору субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року закінчився 31.12.2025 року та Відповідачем не доведено виконання робіт по договору на сплачену Позивачем суму попередньої оплати у розмірі 200 000 грн. 00 коп., Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення Відповідачем отриманої ним від Замовника попередньої оплати у розмірі 200 000 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» в розмірі 200 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив виконання робіт за Договором та не повернув сплачені грошові кошти в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 200 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 03.11.2025 року по 27.04.2026 року у розмірі 2 893 грн. 15 коп. та інфляційні за загальний період прострочки з 03.11.2025 року по 28.02.2026 року у розмірі 4 636 грн. 11 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставкиу відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Суд звертає увагу, що за умовами Договору субпідряду №08/10 від 08.10.2025 року у Відповідача перед Позивачем був обов`язок виконати роботи, а саме виготовити залізобетонні конструкції (г-подібну монолітну стіну) на об?єкті: «Будівництво гідровузла, мікрорайон Бортничі, по вул. Дяченка в Дарницькому районі м. Києва», тобто негрошове зобов`язання. З моменту направлення на адресу Відповідача претензії з вимогою повернути суму попередньої оплати, у останнього виникло грошове зобов`язання перед Позивачем з повернення даної суми, а саме з 22.04.2026. Відповідно прострочення з повернення суми попередньої оплати розпочалось з 23.04.2026 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання за загальний період з 03.11.2025 року по 27.04.2026 року у розмірі 2 893 грн. 15 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача. А тому з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період з 23.04.2026 року по 27.04.2026 року у розмірі 82 грн. 19 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 03.11.2025 року по 28.02.2026 року у розмірі 4 636 грн. 11 коп. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача.

Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича суму перерахованої попередньої оплати у розмірі 160 000 грн. 00 коп. за Договором субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року.

Як зазначає Позивач, 20.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» (Генпідрядник) та Фізичною особою - підприємцем Андрющенком Сергієм Миколайовичем (Субпідрядник) було укладено Договір субпідряду №17/10, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов?язується на свій ризик виконати роботи, а саме здійснити капітальний ремонт покрівель на об?єкті: «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вулиця Анатолія Солов?яненка, 15 у Дніпровському районі міста Києва та на об?єкті: «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вулиця Юності, 14 у Дніпровському районі міста Києва», а Генпідрядник зобов?язується прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених цим Договором. (а.с.21-24)

Субпідрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає ДСТУ, технічним умовам та вимогам Генпідрядника. (п.2.1 Договору)

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна вартість робіт за Договором становить: 800 000 грн. 00 коп.

Згідно з п.3.2 Договору Сторони погодились, що Генпідрядник може сплатити Субпідряднику авансовий платіж на загальну суму 160 000 грн. 00 коп.

Згідно з п.4.1 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та Акту приймання виконаних робіт за формою №КБ-2B підписаними уповноваженими представниками Сторін протягом 14 календарних див з дня їх отримання.

У п.5.1 Договору визначено, що термін виконання робіт з 20.10.2025 по 20.11.2025.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Разом з цим, частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарським кодексом України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин сторін) у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами ч.1 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 4 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч.5 ст.180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 638 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Юридичний аналіз статей 207, 208, 626, 631, 638 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, у випадку непідписання договору однією з його сторін не можна вважати, що сторони дійшли згоди щодо всіх умов викладеного в письмовій формі договору та відповідно до статті 638 ЦК України констатувати його укладення.

Суд зазначає, що Договір субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року не підписаний Фізичною особою - підприємцем Андрющенком Сергієм Миколайовичем й не скріплений печатками підприємств Сторін, а лише міститься підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» М.Д. Сабат.

Поряд із наведеним, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Таким чином, за змістом законодавчого регулювання, наведеного у загальних положеннях про правочини, якщо договір хоча й має ознаки неукладеного, але є виконаним, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи визнаним в судовому порядку недійсним.

Порушення права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняття та використання іншою особою майна позивача).

Суд зазначає, що в даному випадку Сторонами були погоджені такі істотні умови Договору субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року, як предмет, ціну й строк його дії.

Крім того, на виконання умов Договору субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року Позивач перерахував на користь Відповідача попередню оплату у загальному розмірі 160 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №94 від 21.10.2025 року на суму 110 000 грн. 00 коп., №100 від 27.10.2025 року на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с.14-15)

З огляду на вище викладене, з урахуванням здійснення виконання Сторонами умов Договору субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року, Суд приходить до висновку, що вказаний правочин є укладеним між сторонами.

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що він набирає чинності за дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2025 року, а в частині оплати Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що погоджена сторона умова до «повного виконання сторонами своїх зобов`язань» у розумінні приписів статті 530 ЦК України є нічим іншим як строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього.

Ураховуючи вказане, з огляду на те, що сторонами було визначено строк дії договору до 31.12.2025 року, а вказівка на «повне виконання сторонами своїх зобов`язань» не є у розумінні статті 252 ЦК України строком договору, Суд зазначає, що строк дії Договору закінчився ще 31.12.2025, тобто до подання спірного позову. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження продовження сторонами строку дії Договору субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року.

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.04.2026 року Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію про підписання Договору субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року та повернення попередньої оплати за Договором субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року, що підтверджується копіями фіскального чеку, опису вкладення у цінний лист, накладної, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (а.с.18-20)

Згідно з п.1 глави ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Враховуючи те, що відправлення здійснено 10.04.2026 з міста Києва у місто Київ, у даному випадку нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції становлять 4 дні. Таким чином, Відповідач повинен був отримати претензію 16.04.2026, а тому обов`язок з повернення перерахованої суми попередньої оплати на підставі ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України виник 23.04.2026.

Таким чином, з урахуванням того, що строк дії Договору субпідряду №17/10 від 20.10.2025 року закінчився 31.12.2025 року та Відповідачем не доведено виконання робіт по договору на сплачену Позивачем суму попередньої оплати у розмірі 160 000 грн. 00 коп., Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення Відповідачем отриманої ним від Замовника попередньої оплати у розмірі 160 000 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» в розмірі 160 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив виконання робіт за Договором та не повернув сплачені грошові кошти в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 160 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 360 000 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 82 грн. 19 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Андрющенка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЕС ГОЛД» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 33 ЛІТЕРА Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 40630927) заборгованість у розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 82 (вісімдесят дві) грн. 19 коп. та судовий збір у розмірі 4 320 (чотири тисячі триста двадцять) грн. 99 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 листопада 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин