Рішення № 141389815 у справі № 131/1074/26 від 10.11.2026

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1074/26

Провадження № 2/131/617/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Марчук В.І.,

за участю секретаря судового засідання Яременко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

01.07.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (надалі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») через систему «Електронний суд» звернулося до Іллінецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 5892573 від 30.07.2021 року, укладеним між «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 , у розмірі 32651,18 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.07.2021 року між ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №5892573, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит в сумі 20000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами 1.1. Кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору нарахування Кредитором процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування, з дати надання кредиту до його повного повернення на залишок фактичної заборгованості від наданої суми кредиту.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.

Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

29.11.2021 було укладено договір № 29/11-1 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5892573.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5892573.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5892573.

Так, зважаючи на викладене, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідачки, заборгованість якої за Кредитним договором становить 32651,18 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 18230,29 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 13645,50 грн., інфляційні збитки 645,04 грн., нараховані 3% річних 130,35 грн.

Таким чином, позивач зазначає що відповідачка має непогашену заборгованість перед ним та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором №5892573 від 30 липня 2021 року в розмірі 32651,18 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Копію позовної заяви з додатками відповідачці направлено стороною позивача.

Представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Крім того, в позовній заяві просив розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, позов задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі суду про відкриття провадження від 02 липня 2026 року строк, про причини своєї неявки не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання не подавала. Тому, відповідно до ст.280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, проводить заочний розгляд справи.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, п.4 ч.8 ст.128, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись із матеріалами справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 30 липня 2021 року ОСОБА_1 підписала заявку на отримання кредитів та встановлення ділових відносин з ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС».

30 липня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №5892573, який був власноруч підписаний відповідачкою, відповідно до умов якого відповідачці надані кредитні кошти в сумі 20000,00 грн. (п.1.3. Договору), строком користування на 15 днів, з кінцевою датою повернення до 14 серпня 2021 року (п.п 1.4. -1.5. п.1 Договору).

Пунктом 1.6 договору передбачено, що з 1-го по 30-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,9900%.

Зі змісту п. 1.7 договору вбачається, що сторони домовились, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно з п. 1.6 та повернення кредиту у визначений в п. 1.5. термін. У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів, а визначена в п. 1.5. договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2.00 % від суми кредиту за кожен день пролонгованого строку.

Згідно з п. 1.9. договору умови п. 1.7 та 1.8 договору є домовленістю сторін про зміну умов договору на умовах відкладальної обставини відповідно до ст. 212 ЦК України.

Відповідно до п. 1.12. договору строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 календарного року.

Пунктом 1.13 договору визначено, що на дату укладення кредитного договору орієнтована реальна річна процентна ставка складає 28,05 %, орієнтована загальна вартість кредиту складає 22970,00 грн. У випадку настання умов, передбачених у п. 1.7 договору, орієнтована ефективна річна процентна ставка складатиме 607,13%, орієнтовна загальна вартість кредиту складатиме 34970,00 грн.

Відповідно до п.2.3. Договору для перерахування кредитних коштів визначено реквізити банківської карти Позичальника відсутня .

Кредитний договір від 30.07.2021 року, паспорт споживчого кредиту та Додаток №1 до нього, є невід`ємною частиною договору та встановлює графік платежів, підписані власноручно відповідачкою.

Відповідно до видаткового чеку Atlas за договором № 5892573 було проведено 30.07.2026 року видачу кредиту в сумі 20000,00 грн, чим підтверджується факт видачі кредитних коштів згідно з договором №5892573 від 30.07.2021 року.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідачка здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №5892573 від 31.07.2021 року шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до позовної заяви. Сплачуючи кредит, відповідачка визнала надання їй кредитних коштів, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на станом на 29.11.2021 року, у відповідачки обліковується прострочена заборгованість в розмірі 31875,29 грн, з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 18230,29 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 13645,50 грн.

29 листопада 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір відступлення прав вимоги № 29/11-1, відповідно до умов якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» передало (відступило) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги до відповідача, що підтверджується змістом самого договору та Витягу з Реєстру боржників до цього Договору.

З реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №29/11-1 від 29 листопада 2021 року вбачається, що ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» відступило право вимоги за кредитним договором № 5892573 від 30 липня 2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , в сумі 31845,79 грн, з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 18230,29 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 13645,50 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату належні йому права вимоги до відповідача, що підтверджується змістом самого договору та Витягу з Реєстру боржників до цього Договору.

Як вбачається з акту прийому-передачі реєстру боржників від 10 січня 2023 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передало, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняло реєстр боржників, після чого, з урахуванням умов договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» переходять права вимоги заборгованості до боржників і ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» останнє набуло права грошової вимоги до відповідачки по Кредитному договору № 5892573 від 30 липня 2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , в сумі 32651,18 грн, з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 18230,29 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 13645,50грн; відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст.625 ЦК України в розмірі 775,39грн.

Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений відповідачкою не надано.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

Щодо стягнення відсотків за кредитним договором суд зазначає наступне.

За умовами цього договору відповідачці надано кредит у розмірі 20000,00 грн строком на 15 днів, а дата повернення кредиту визначена 14 серпня 2021 року.

Як видно з розрахунку заборгованості первинного кредитора з 31.07.2021 по 14.08.2021 кредитодавець нарахував проценти у розмірі 198,50 грн за кожен день користування кредитом, що відповідає погодженій сторонами ставці 0,99 % від суми кредиту.

У договорі № 5892573 сторони безпосередньо в тексті договору погодили умову про автоматичне продовження строку кредитування. Зміст п. 1.7 договору чітко визначає підставу автоматичної пролонгації, строк продовження - 30 календарних днів, а також розмір процентної ставки під час пролонгованого строку - 2,00 % від суми кредиту за кожний день.

Пунктом 1.9 договору сторони визначили, що умови п. 1.7 та п. 1.8 договору є домовленістю про зміну умов договору на умовах відкладальної обставини відповідно до ст. 212 ЦК України.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що після спливу первісного 15-денного строку кредитодавець нарахував проценти з 15.08.2021 року по 20.08.2021 2,00 % у розмірі 400,00 грн за кожен день, що відповідає 2,00 % від суми кредиту.

21.08.2021 року відповідачка сплатила борг на суму 5770,00 грн. чим продовжила строк договору, та з 21.08.2021 року по 05.09.2021 кредитодавець нарахував проценти у розмірі 198,50 грн за кожен день користування кредитом, що відповідає погодженій сторонами ставці 0,99 % від суми кредиту, після спливу пролонгованого період з 06 вересня 2021 року по 07.09.2021 року кредитодавець нараховував 2,00 % у розмірі 400 грн за кожен день, від суми кредиту.

08.09.2021 року відповідачка частково погасила заборгованість в розмірі 4170, 00 грн продовживши строк дії договору, та з 08.09.2021 року по 23.09.2021 кредитодавець нарахував проценти у розмірі 195,37 грн за кожен день користування кредитом, що відповідає погодженій сторонами ставці 0,99 % від суми кредиту.

22.09.2021 року відповідачка знову частково погасила заборгованість в розмірі, 2930,55 грн продовживши строк дії договору та з 22.09.2021 року по 07.10.2021 кредитодавець нарахував проценти у розмірі 195,37 грн за кожен день користування кредитом, що відповідає погодженій сторонами ставці 0,99 % від суми кредиту.

З 07.10.2021 року по 29.11.2021 року позичальниця жодного разу не погашала заборгованість за договором, тому кредитодавець за даний період після спливу пролонгованого період нараховував проценти у розмірі 364,61 грн за кожен день, що відповідає 2,00 % від суми кредиту.

Жодних доказів на спростування факту наявності заборгованості чи її розміру відповідачем не надано. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про споживчий кредит №5892573 від 30 липня 2021 року.

Отже, розрахунок процентів за договором № 5892573 відповідає умовам п. 1.6 та п. 1.7 договору, а заявлена до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18230,18 грн і процентами у розмірі 13645,50 грн. є доведеними та підлягають стягненню.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних збитків суд зазначає наступне.

Позивач заявив, що до стягнення за договором № 5892573 підлягають: 3 % річних в сумі 130,35 та 645042 грн інфляційних збитків.

У реєстрах боржників ці суми зазначені як відповідальність за порушення грошового зобов`язання за ст. 625 ЦК України.

З урахуванням положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які звільняють позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, у період дії воєнного стану, суд не встановив підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних збитків.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на усій території України встановлено з 12 березня 2020 року карантин. Постановою від 25 квітня 2023 року № 383 карантин продовжено до 30 червня 2023 року.

Законом України від 16 червня 2020 року № 691-IX «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України» щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо не нарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/7895/21, де зазначено про те, що, незважаючи на приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені, що підлягає стягненню із позичальника у зв`язку із порушенням ним боргового зобов`язання (за умови встановлення судом існування такого зобов`язання) в період карантину, в задоволенні позовних вимог про стягнення пені потрібно відмовити, оскільки період нарахування пені за прострочення грошового зобов`язання з 11 жовтня 2021 року (в межах позовної давності) збігається із періодом карантину, запровадженого на території України.

Позивач не подав окремого належного розрахунку цих сум із чітким зазначенням періодів нарахування, бази нарахування та формули розрахунку, що також позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість відповідних сум.

Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних збитків задоволенню не підлягають.

Щодо витрат, пов`язаних із розглядом справи на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення ч. 5 ст. 137 ЦПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Від відповідачки клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із судовим розглядом справи, не надходило.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що інтереси позивача у даній справі представляло АО «Лігал Ассістанс» на підставі договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 4 договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору. Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги у строк до 60 банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати.

01 травня 2026 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» підписано заявку на надання юридичної допомоги №2553, якою погоджено надання наступних правових (юридичних) послуг Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - годин, 9000,00 грн.

29 травня 2026 року ТОВ « КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» підписано акт №22 про надання юридичної допомоги, яким погоджено надання правових послуг адвокатським об`єднанням товариству відповідно до заявки на надання юридичної допомоги за списком, щодо відповідачки.

У позові ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зазначено суму понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Відповідачем заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не подавались.

Суд зауважує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом враховано те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

Відтак, із урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи адвоката, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, дотримуючись принципів розумності та співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи слід зменшити, встановивши такий у сумі 7000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 97,62%), тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2599,03 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273-279, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ вул. Мечнікова3 офіс. 306) заборгованість за кредитним договором № 5892573, укладеним 30 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 , у розмірі 31875,79 грн. /тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять гривень сімдесят дев`ять копійок/.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2599,03 грн. /дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень три копійки/ та 7000,00 грн /сім тисяч гривень/ витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10 листопада 2026 року.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ вул. Мечнікова, буд.3, офіс. 306;

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК