Ухвала № 141389891 у справі № 930/1659/26 від 03.11.2026

Справа № 930/1659/26

Провадження № 2/930/1311/26

У Х В А Л А

03.11.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання Андрущак Л.П.

розглянувши в відкритому підготовчому засіданні в м. Немирів, спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Немирівського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна, відповідно до якої, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті за недійсним правочином кошти в розмірі 133 000 грн.

03.11.2026 до суду надійшла спільна заява ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди.

Відповідно до якої сторони зазначили, що в процесі розгляду справи позивач та відповідач дійшли згоди щодо укладення мирової угоди на наступних умовах: відповідач визнає свій обов?язок щодо повернення безпідставно набутого майна, однак в зв?язку з відсутністю коштів погоджується, в рахунок погашення боргу, в розмірі 133 000 грн., передати належний їй на праві власності громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями на спорубами за адреса: АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 . Позивач погоджується прийняти у власність громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адреса: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу відповідачем, в розмірі 133 000 грн.

В підготовче засідання позивач та відповідач не з`явилися, просили розгляд справи та мирової угоди здійснювати без їх участі про що вказали у спільній заяві про затвердження мирової угоди.

Оскільки учасник справи до суду не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та мирову угоду, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Також, виходячи з положень ст.ст. 11,13, 202 ЦК України затверджена судом мирова угода має відповідати загальними принципами цивільного законодавства та підлягає виконанню.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Так, відповідно до умов мирової угоди відповідач погоджується передати у власність позивача громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач погоджується прийняти зазначене майно в рахунок погашення боргу в розмірі 133 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, належним доказом права власності на нерухоме майно є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим, до матеріалів справи не долучено жодних доказів на підтвердження права власності відповідача на вказаний громадський будинок, зокрема правовстановлюючих документів або відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які б підтверджували належність цього майна відповідачу.

Відповідно до положень статті 319 ЦК України лише власник наділений правом володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відтак, за відсутності доказів належності спірного нерухомого майна відповідачу суд позбавлений можливості перевірити, чи має останній право передати його у власність позивачу на умовах мирової угоди.

Крім того, умови мирової угоди передбачають не лише врегулювання спору щодо повернення грошових коштів, а й передачу права власності на нерухоме майно, що потребує належного підтвердження правового статусу такого майна та права особи на його відчуження.

За таких обставин суд позбавлений можливості дійти висновку про те, що умови мирової угоди відповідають вимогам закону та не порушують прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 207 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, є не виконуваними, або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Отже, враховуючи, що сторонами не надано доказів на підтвердження права власності відповідача на нерухоме майно, яке відповідно до умов мирової угоди має бути передане позивачу в рахунок погашення заборгованості, суд доходить висновку про відсутність підстав для затвердження мирової угоди.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, відмовити у затвердженні мирової угоди укладеної між позивачем та відповідачем від 03.08.2026 та продовжити судовий розгляду у цій справі.

Керуючись ст.ст. 207, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у затвердженні мирової угоди між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 від 03.08.2026 та продовжити судовий розгляду у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://nm.vn.court.gov.ua/sud0217/.

Суддя: С.М. Науменко