Рішення № 141389920 у справі № 144/1408/26 від 10.11.2026

Справа № 144/1408/26

Провадження № 2/144/991/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Теплик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

АТ «Універсал Банк», через представника Альховську І.Б., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором «Monobank» від 12.07.2023 у розмірі 16364,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг та, встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову картку і отримав кредит. АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з тим, що на теперішній час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у поданій до суду письмовій заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, вказує, що позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, однак така повернулась до суду з відміткою про невручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Тому судом здійснено оголошення про виклик ОСОБА_1 у судове засідання шляхом розміщення його на офіційному веб-сайті судової влади України.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ст.ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

12.07.2023 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило відповідачу поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 7).

На підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, позивачем надано до суду розрахунок заборгованості за договором № б/н від 12.07.2023, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 станом на 19.08.2026 (а.с. 11); копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, яка містить підпис відповідача (а.с. 7).

Зі змісту Анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 просив банк відкрити поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні на своє ім`я та встановити йому кредитний ліміт на суму, вказану у додатку.

При цьому анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність, проте вона не містить даних про розмір кредитних коштів та не містить відповідних істотних умов кредитного договору.

В анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що відповідач отримав платіжну картку, строк дії цієї картки.

Матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, яка картка йому була видана, а також доказів на підтвердження отримання відповідачем коштів, розмір яких відповідає кредитному ліміту у розмірі, що вказаний в позовній заяві.

При підписанні вказаної анкети-заяви відповідач погодився з тим, що дана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.

Однак, позивачем до позовної заяви не надані Умови, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту які містять підпис позичальника.

Суд не може розцінювати не підписані Умови та Правила надання банківських послуг як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Той факт, що відповідач висловив свою згоду вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в Банку та засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором не є доказом його ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг як частину кредитного договору, в редакції чинній на час підписання анкети заяви.

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Разом з тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування рахунків в АТ «Універсал Банк» (в редакції чинній на час підписання анкети заяви, Паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank та Витяг з тарифів картки monobank), у суду відсутні підстави вважати, що відповідача було ознайомлено з Умовами, Тарифами та Паспортом.

Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що підписуючи Анкету-заяву до Договору надання банківських послуг відповідач ознайомився та погодився з Умовами і правилами обслуговування рахунків в АТ «Універсал Банк», Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та Витягом з тарифів картки monobank.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Тому у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у Формулярах або інших стандартних Формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого Договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розмішені на офіційному сайті позивача fwww.monobank.ua) змінювалися АТ «Універсал Банк». А без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування надані банком не можуть розцінюватися як стандартна (типова) Форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного Договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є доказом розміру боргу, оскільки АТ «Універсал Банк» не доведено укладання кредитного договору на заявлених позивачем умовах.

Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися відповідачу кредитні кошти в зазначеному в позові розмірі, на який строк, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору Monobank від 12.07.2023 року, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Суд вважає, що доданий банком до позову документ, під назвою «розрахунок заборгованості за договором № б/н від 12.07.2023» не є належним доказом на підтвердження підстав позову щодо наявності кредитної заборгованості, оскільки він не відповідає вимогам п. 61 Положення № 75, так як не містить інформацію зокрема про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17 (провадження № 61-1211св19) та у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22).

Крім того, зазначений розрахунок не може бути прийнятий як доказ заборгованості за кредитом у сумі 16364,08 грн, оскільки він не відображає повного періоду кредитування (з 12 липня 2023 року по 19 червня 2026 року). Початком періоду визначено дату 11 грудня 2023 року, при цьому, жодного пояснення чому у такому «розрахунку» датою початку виникнення заборгованості зазначається саме 11 грудня 2023 року позивач не надав.

Зазначене позбавляє можливості перевірити, зокрема, з якого часу виникла заборгованість, а також й факт здійснення відповідачем платежів (якщо такі були), й їх розподіл позивачем за період з моменту укладення договору.

Суд зауважує, що доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед Банком та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд при розгляді цивільної справи № 200/5647/18 в постанові від 16 вересня 2020 року.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал банк» на підтвердження позовних вимог надало виписку про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 12.07.2023 - 19.08.2026, де не вбачається надання кредитних коштів в липні 2023 року, зазначено про підвищення/зменшення кредитного ліміту. Та банком не надано суду жодних підтверджуючих документів, де б зазначалося чи погоджується ОСОБА_1 на зміну кредитного ліміту.

Внаслідок викладеного, суд позбавлений можливості перевірити чи виникла (і коли саме) вказана позивачем заборгованість внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, також неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

З наведеного вбачається, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та розмір заборгованості, порядок нарахування якої відповідав би умовам кредитного договору, як наслідок, позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 16364,08 грн є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Теплицьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а за заявою учасника справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення за його письмовою заявою.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк»: ЄДРПОУ 21133352, вул. Оленівська, 23 м. Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 10.11.2026.

Суддя