Рішення № 141389966 у справі № 137/1182/25 від 06.11.2026

Справа № 137/1182/25

Провадження №2-о/149/32/26

Номер рядка звіту 7

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Робак М.В.,

присяжних Рябоконь Ю.Л., Ткачук Ю.П.

при секретарі Поліщук Л.А.

за участі заявника ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2

заінтересованих осіб ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4

цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області, військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України , про оголошення фізичної особи померлою

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про оголошення його батька ОСОБА_6 померлим. Заяву обгрунтовує тим, що його батько ОСОБА_6 призваний на військову службу по загальній мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_1 . У листопаді 2022 на його адресу від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло повідомлення про те, що його батько ІНФОРМАЦІЯ_3 пропав безвісти в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області. На даний час місце знаходження батька заявника не відоме, за місцем проживання він відсутній, а обставини при яких він пропав безвісти свідчать про його загибель під час виконання обов"язків військової служби. Отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_6 є неможливим , оскільки тіла не виявлено. Необхідність встановлення факту загибелі батька заявнику необхідно з метою реалізації особистих та майнових прав заявника як члена сім"ї загиблого військовослужбовця. Враховуючи наведене, просить заяву задоволити.

Ухвалою Літинського міськрайонного суду від 29.08.2025 відкрито провадження у справі.

21.10.2025 до Літинського районного суду Вінницької області від заінтересованої особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення в яких остання заперечує щодо оголошення її чоловіка померлим, оскільки недостатньо відомостей, які б свідчили про смерть особи, а крім того, на території ймовірної загибелі її чоловіка ведуться активні бойові дії, а тому встановлений ст. 46 ЦК України 6-ти місячний строк не закінчився, а тому заява подана передчасно.(а.с. 107-110)

17.11.2025 цивільну справу направлено до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області на підставі ч.4 ст. 31 ЦПК України.

26.11.2025 суддею Хмільницького міськрайонного суду Робак М.В. прийнято справу до провадження та призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали, посилаючись на обставини, що в ній зазначені.

Заінтересована особа ОСОБА_3 та її представник заперечили щодо задоволення заяви, посилаючись на її передчасність. Зокрема ОСОБА_3 повідомила, що вона являється дружиною ОСОБА_6 18.10.2022 року останній раз спілкувалась з чоловіком. Про його зникнення дізналась від дружини його брата, який також зник безвісти. Побратими її чоловіка повідомили, що він разом з братом не повернулись з позицій після бою. З метою пошуку чоловіка вона зверталась в різні організації, зокрема ООН, Червоних хрест та до координаційного штабу. Також постійно моніторить різні телеграм-канали. Проти задоволення заяви заперечує, оскільки тіла її чоловіка не має, він може перебувати в полоні без документів, що посвідчують його особу. В зв"язку з тим, що її чоловік зник безвісти вона отримує відповідні кошти. Заявнику вона щомісячно перераховує чотири тисячі гривень, як це робив його батько. Вподальшому вказала, що про помилковість тверджень заявника також свідчитьтой факт, що людину схожу на її чоловіка бачив ОСОБА_7 , якого вона просить допитати.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про допит свідка, який відбуває покарання у ДУ Літинська виправна колонія №23, оскільки ЦПК України не передбачає допит свідка в режимі відеоконференції поза межами суду, крім того, його свідчення, надані правоохоронним органам , грунтуються на припущеннях та цей факт перевірявся в ході досудового розслідування, про що отримано ОСОБА_3 відповідь.(Т.2 а.с. 138-148)

Заінтересована особа ОСОБА_5 до суду не з"явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник Головного управління НГУ подав заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначивши, що ОСОБА_6 19.10.2022 зник безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі н.п. Білогорівка Луганської області.

Представник військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з"явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду, вказавши, що місце знаходження майора ОСОБА_6 з 19.10.2022 невідоме.

Представник Літинської селищної ради в судове засідання не з"явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з"явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, у задоволенні заяви просить відмовити. 23.03.2026 ним подано суду пояснення в яких вказує про передчасність визнання ОСОБА_6 померлим, оскільки бойові дії в селищі Білогірка Луганської області не завершені та відсутні докази перевірки можливого перебування ОСОБА_6 в полоні.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що він являється рідним братом зниклого безвісти ОСОБА_9 . З 18.03.2022 він та двоє його братів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перебували в ЗСУ. 18.10.2022 надійшов наказ про виїзд в с. Білогорівку для підсилення позицій. Всього поїхало 18 чоловік. По приїзду всі розташувались в посадці. На наступний день 19.10.2022 Дикий ОСОБА_11 прийняв рішення атакувати ворожі позиції. З 06.00 год розпочався бій. Приблизно об 11.30 год ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пішли наперед лісосмуги оцінити ситуацію, але в цей час розпочався сильний обстріл . Тоді він намагався пробратись до братів, вийти з ними на зв"язок, однак йому повідомили, що брат 200. Потім з"явився ОСОБА_10 , який йому сказав, що ОСОБА_11 убив снайпер. ОСОБА_10 та ще один військовий намагались винести тіло ОСОБА_11 з під обстрілів, проте ОСОБА_10 був поранений. Він бачив тіло ОСОБА_11 , який лежав біля танка з пораненням голови, та в тридцяти метрах ОСОБА_10 без ознак життя.

В судовому засіданні встановлено наступні обставини.

Батьками заявника ОСОБА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_12 (а.с. 7), шлюб між якими розірвано 01.03.2018 року (а.с. 8)

04.06.2019 року укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 (а.с. 65,111), у яких ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_15 та ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_16 (а.с. 69,70,71, 112,113,114)

27.10.2022 ОСОБА_17 повідомлено про зникнення безвісти його батька ОСОБА_6 (а.с 9)

26.10.2022 року за фактом зникнення безвісти ОСОБА_6 внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст. 115 КК України (а.с. 10)

28.10.2022 згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №314 ОСОБА_6 вважається безвісно зниклим (а.с. 11)

Відповідно до відповідді т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 майор ОСОБА_6 зарахований до списку безвісно зниклих (ймовірно загиблих) з 26.10.2022 (а.с. 12)

По факту виявлення відсутності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 під час ведення бойових дій в н.п. Білогорівка Луганської області було проведено службове розслідування (а.с. 13)

Інформація щодо ОСОБА_6 внесена до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с. 14)

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відповідно до обставин цієї справи ймовірна загибель ОСОБА_6 з високим ступенем ймовірності підтверджується дослідженими в сукупності доказами, зокрема показами свідка ОСОБА_8 , який був очевидцем загибелі військовослужбовця та матеріалами службового розслідування по факту виявлення відсутності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 під час ведення бойових дій в н.п. Білогорівка Луганської області. Згідно Наказу № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" на території Лисичанської міської територіальної громади в тому числі с. Білогорівка Луганської області активні бойові дії велись в період з 24.02.2022 по 02.02.2026, а з 03.02.2026 р територія окупована, дата завершення тимчасової окупації відсутня, територія не деокупована. Тобто у Наказі № 376 встановлено, що з 03.02.2026 р. припинено ведення бойових дій, а територію Лисичанської міської територіальної громади Луганської області окуповано, тобто саме ця дата є днем закінчення активних бойових дій на цій місцевості. Отже, строк для оголошення особи померлою слід рахувати саме з цієї дати. Тобто, заявник до суду звернувся передчасно, однак станом на дату ухвалення рішення шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, сплив, нових відомостей щодо місця знаходження військовослужбовця не має, а отже є усі підстави для оголошення ОСОБА_6 померлим. Датою смерті ОСОБА_6 слід вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місцем смерті слід вважати населений пункт Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області. Причиною смерті, відповідно до проведеного службового розслідування, вважати загибель під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану та пов`язану із виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

Щодо заперечень ОСОБА_3 , то суд зазначає, що після спливу більш ніж чотирьох років, на тлі десятків обмінів, які не дали результату пошуку ОСОБА_6 , свідчить про можливу загибель особи.

Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, тому суд вважає, що окупація не блокує відлік строку визначений ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення військового померлим. Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу у справі № 759/22513/24

При цьому, суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 Цивільного кодексу України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто, особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.

Водночас частиною другою статті 20 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Відповідно до норм частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Оголошення померлим ОСОБА_6 для заявника має юридичне значення, оскільки необхідне йому для отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, яке згідно з чинним законодавством України потрібно для подальшого забезпечення його соціального захисту

Суд вважає, що факти, на які посилається заявник знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим, задовольняє заяву та оголошує ОСОБА_6 померлим.

Відповідно до частини сьомої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, при ухваленні судом рішення по справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судові витрати заявника не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 258,264,265,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області, військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України , про оголошення фізичної особи померлою - задоволити.

Оголосити померлим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, місце народження:Вінницька область, Літинський район, с. Городище, внаслідок виконання військового обов"язку по захисту держави Україна, в результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України. Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - смт. Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного тексту рішення - 10.11.2026

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Марина РОБАК

Присяжні Юлія ТКАЧУК

Юрій РЯБОКОНЬ