Рішення № 141390035 у справі № 569/18030/26 від 11.11.2026

Справа569/18030/26

Провадження2/153/1030/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р. м.Ямпіль

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №569/18030/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2026 року за вхід.№8422 до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа №569/18030/26 за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі, з повідомленням (однак без виклику) сторін.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1567-6880 від 24.06.2025 в розмірі 21629 грн., а також сплачений судовий збір, розгляд справи проводити в спрощеному позовному провадженні (без повідомлення (виклику). На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 24.06.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1567-6880. Договір укладено у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А2535 для підписання кредитного договору №1567-6880 від 24.06.2025. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяло на себе зобов`язання надати відповідачеві кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 2100 гривень; строк кредитування - 365 днів; базовий період* - 28 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена відсоткова ставка - 1,00 % в день, промо-ставка - 0,40 % в день; стандартна відсоткова ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше). Також додатковою угодою №1 від 15.08.2025 до договору про відкриття кредитної лінії №1567-6880 від 24.06.2025 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у сумі 5000 грн. Також додатковою угодою №2 від 18.09.2025 до договору про відкриття кредитної лінії №1567-6880 від 24.06.2025 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у сумі 5000 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов`язання по договору не виконала, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У зв`язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 02.06.2026 становить 21629 гривень, що складається із заборгованості за кредитом - 5000 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 9829 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України 6050 грн.; заборгованість по комісії - 750 грн. Оскільки відповідач не погашає заборгованість, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту порушених прав, а саме повернення кредитних коштів.

Сторони у судове засідання не з`явилися, так як не викликалися, лише повідомлялися належним чином. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала, хоча про розгляд справи повідомлялася належним чином рекомендованими повідомленнями вих.№R067311020231, яке повернулося із відміткою «вручено 27.10.2026» (а.с.156).

06.11.2026 за вх..№9334 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вовк Е.П., яка діє на підставі ордеру серії АВ №1354609 від 05.11.2026 подала відзив. Зазначила, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Щодо недоведеності укладення електронного кредитного договору вказала: позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між сторонами було укладено електронний кредитний договір №1567-6880 від 24.06.2025 шляхом використання одноразового ідентифікатора. Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач вчиняла дії щодо реєстрації на вебсайті кредитодавця, отримувала будь-які смс-повідомлення (одноразові ідентифікатори) для підписання вказаного договору та перераховувала кошти на власні реквізити. Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, а моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до правової позиції Верховного Суду (зокрема у постановах від 07.10.2020 у справі №127/33824/19), під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за електронними договорами позивач повинен довести беззаперечний факт направлення та отримання боржником одноразового ідентифікатора, а також підписання договору саме тією особою, до якої пред`явлено позов. Матеріали позовної заяви не містять технічних логів та доказів генерації й доставки смс-повідомлення із секретним кодом на номер мобільного телефону відповідача безпосередньо в момент нібито укладення договору, а отже, факт укладення договору між сторонами є не доведеним. Щодо завищеного розміру штрафних санкцій та нарахувань зазначила, що навіть за умови перевірки розрахунку заборгованості, Позивачем нараховано значні суми процентів та процентів річних, які є явно неспівмірними та такими, що суперечать засадам добросовісності, розумності та справедливості (ст.3, 627 ЦК України). Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 ЦК України). Проте фінансові установи не мають права безпідставно завищувати боргове навантаження на споживача, застосовуючи непрозорі механізми нарахування. Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», умова договору є несправедливою, якщо в результаті її виконання баланс інтересів сторін істотно порушений. Нарахування надмірних процентів у споживчих кредитах суперечить вимогам законодавства України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг. Щодо нікчемності та несправедливості окремих умов Кредитного договору вказала: аналіз наданого позивачем кредитного договору №1567-6880 від 24.06.2025 свідчить про наявність у ньому умов, які суперечать імперативним нормам чинного законодавства України та є нікчемними (недійсними). Щодо незаконності комісії за видачу кредиту (п.4.11 Договору) зазначила, що: у пункті 4.11 Договору Позивач встановив обов`язок сплати «комісії за видачу кредиту» у розмірі 15,00 % від суми виданого кредиту. Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати обов`язок споживача сплачувати будь-які збори, відсотки або інші платежі за дії, що не є послугами у розумінні цього Закону (тобто за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь). Видача кредиту є безпосереднім обов`язком кредитодавця за договором (ст.1054 ЦК України), а не окремою послугою, наданою споживачу. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19), умови договору споживчого кредиту про встановлення комісії за дії, які не є послугами, є нікчемними на підставі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» як такі, що порушують принцип добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Щодо несправедливих умов та надмірного фінансового навантаження вказала, що: умови пунктів 4.3-4.5 договору щодо спрощеного механізму одностороннього збільшення суми кредиту та строку кредитування, а також пункт 4.12 щодо комісійних винагород на користь третіх осіб у сукупності з надмірною реальною річною процентною ставкою (3307,62 % річних, п.4.15) є несправедливими умовами у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення комісії за видачу кредиту та нарахованих на її основі сум підлягають безумовній відмові у задоволенні через нікчемність відповідних пунктів договору. Просила відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1567-6880 від 24.06.2025 у повному обсязі. Застосувати наслідки нікчемності пунктів 4.11 та 4.12 Кредитного договору №1567-6880 від 24.06.2025 як таких, що суперечать ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Заяви, клопотання: клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, без його участі, а також не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.122), заява про усунення недоліків (а.с.142-151), відзив (а.с.157-160).

Інші процесуальні дії у справі: направлення справи за підсудністю (а.с.185), залишення позову без руху (а.с.138-139), відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.152-154), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із копії договору про відкриття кредитної лінії №1567-6880 від 24.06.2025 (а.с.13-24), правил відкриття кредитної лінії та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а.с.31-40), паспорта споживчого кредиту та додатку до паспорта (а.с.64-115) судом встановлено, що ОСОБА_1 24.06.2025 електронним підписом підписала вказаний договір та додатки до нього, згідно умов договору відповідачеві надано кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 2100 гривень; строк кредитування - 365 днів; базовий період* - 28 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена відсоткова ставка - 1,00 % в день, промо-ставка - 0,40 % в день; стандартна відсоткова ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше), підписавши документи одноразовим паролем А2535.

Із довідки про перерахування кредиту №1567-6880 від 24.06.2025 (а.с.35) судом встановлено, що 15.08.2025 ОСОБА_1 здійснено видачу кредиту у сумі 5000 грн. на картку № НОМЕР_1 .

Із копі підтвердження успішної оплати №540421-1628792747-03062026 від 03.06.2026 (а.с.35 зворотній бік) судом встановлено, що 24.06.2025 о 08:30 год. здійснено перерахунок коштів у сумі 2100 грн. на картку № НОМЕР_2 .

Із копії підтвердження успішної оплати №540892-1676975691-03062026 від 03.06.2026 (а.с.36) судом встановлено, що 18.09.2025 о 16:24 год. здійснено перерахунок коштів у сумі 5000 грн. на картку № НОМЕР_2 .

Із копії додаткової угоди від 18.09.2025 до договору про відкриття кредитної лінії №1567-6880 від 24.06.2025 (а.с.27 зворотній бік-30) кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у сумі 5000 грн.

Із копії додаткової угоди від 15.08.2025 до договору про відкриття кредитної лінії №1567-6880 від 24.06.2025 (а.с.41 зворотній бік-44) кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у сумі 5000 грн.

Із довідки про перерахування кредиту №1567-6880 від 24.06.2025 (а.с.45) судом встановлено, що 24.06.2025, 15.08.2025, 18.09.2025 ОСОБА_1 здійснено видачу кредиту у загальній сумі 12100 грн. на картку № НОМЕР_1 .

Із копії розрахунку заборгованості за договором №1567-6880 від 24.06.2025 (а.с.46-50) судом встановлено, що станом на 02.06.2026 основний борг складає 21629 гривень, що складається із заборгованості за кредитом - 5000 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 9829 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України 6050 грн.; заборгованість по комісії - 750 грн.

05.06.2026 за вих..№1567-6880 на адресу ОСОБА_1 представником ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надіслано вимогу про дострокове повернення кредиту у сумі 21629 грн. (а.с.37).

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими позивач зобов`язався надати та надав грошові кошти (кредити) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов`язалася повернути кредити та проценти за користування кредитами, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконала.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що договір про надання кредиту укладався між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІУ від 22.05.2003, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Порядок укладення електронного договору визначений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що після підписання договору про надання кредиту та додаткової угоди за допомогою одноразового пароля, відповідач взяла на себе зобов`язання оплачувати послуги, що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно тарифів, а також сплатити нараховані відсотки та тіло кредиту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами в установленому законом порядку був укладений договір про надання кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України, то суд приходить до наступного:

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки ОСОБА_1 уклала договір про надання кредиту №1567-6880 з ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" 24.06.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України відсотки нараховані по ст.625 ЦК України у сумі 6050 грн. не підлягають стягненню з відповідача.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач вчиняла дії щодо реєстрації на вебсайті кредитодавця, отримувала будь-які смс-повідомлення (одноразові ідентифікатори) для підписання вказаного договору та перераховувала кошти на власні реквізити не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А2535, для підписання кредитного договору №1567-6880 від 24.06.2025, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Крім того, процес надання кредиту визначений р.4, 5 кредитного договору №1567-6880 від 24.06.2025.

Щодо посилання представника відповідача щодо незаконності нарахування комісії за видачу кредиту, суд виходить із наступного.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію.

П.п.6.4, 6.5, 6.6 р.6 кредитного договору №1567-6880 від 24.06.2025 визначено правила нарахування процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту та погашення заборгованості.

Отже, сума заборгованості за комісією за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту = 750 грн. позивачем правомірно нараховано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме - стягненню з відповідача на користь ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованості у сумі 15579 грн., яка складається із заборгованості: 5000 грн. - заборгованість за кредитом; 9829 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 750 грн. - заборгованість по комісії.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №57280 від 14.07.2026.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1917,68 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2662,40 х 15579/21629 =1917,68).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальність «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місце знаходження: 01133, місто Київ бульвар Лесі Українки,26 офіс 407; код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за Кредитним договором №1567-6880 від 24.06.2025 у сумі 15579 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1917,68 грн., а всього 17496 (сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто шість) гривень 68 копійок.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк