Рішення № 141390050 у справі № 153/1946/26 від 11.11.2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р.

Справа153/1946/26

Провадження 2/153/986/26-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді - Дзерина М.М.

за участю секретаря судових засідань - Поліш Н.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку і земельну ділянку. В обґрунтування позову зазначив наступне: на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 24.06.2025 року він набув у власність у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - нежилого приміщення магазину «Автосвіт» за адресою АДРЕСА_1 . Інша частка магазину «Автосвіт» належить ОСОБА_2 . Так, Ямпільським районним судом Вінницької області в процесі розгляду цивільної справи №153/2068/24 в рішенні від 24 червня 2025 року та підтверджено постановою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2025 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2026 року: «Із копії договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 04.05.2012 року судом було встановлено, що Ямпільська міська рада в особі міського голови Кульбаби О.В. на підставі рішення №3516 46 сесії 5 скликання Ямпільської міської ради від 21.10.2010, рішення №181 4 сесії 6 скликання від 17.01.2011 та рішення №760 17 сесії 6 скликання від 21.03.2012 продала, а фізичні особи-підприємці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 купили земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0.1701 га., яка знаходиться на землях Ямпільської міської ради в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у визначених частках: ОСОБА_3 19/100 частин земельної ділянки вартістю 32975 гривень 64 копійки; ОСОБА_4 35/100 частини вартість 60744 гривні; ОСОБА_5 9/100 частин вартістю 15620 гривень 04 копійки; ОСОБА_9 11/100 частин вартістю 19091 гривня 16 копійок; ОСОБА_10 11/100 частин вартістю 19091 гривня 16 копійок; ОСОБА_7 3/100 частин вартістю 5206 гривень 68 копійок; ОСОБА_8 12/100 частин вартістю 20826 гривень 72 копійки. Кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:01:003:0154. Земельна ділянка виділена для комерційного використання. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташовані кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », магазини « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «Книги», «Техніка», « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » по АДРЕСА_2 розташований Магазин». Відсутність визнання права власності на частку земельної ділянки комерційного призначення, на якій розміщено, зокрема, магазин «Автосвіт», створює перешкоди для позивача у реалізації його прав власника. Так, реалізовуючи своє право власності він звернувся до державного реєстратора із заявою про внесення даних про реєстрацію його права власності на магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор відмовив у здійсненні реєстраційних дій у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 прав на земельну ділянку на якій розміщена його власність. З метою захисту своїх прав власності на магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та на земельну ділянку для будівництва і обслуговування об`єкту нерухомого майна подано даний позов.

Позивач вважає, що на підставі ст.ст, 120, 125 ЗК України, ст.377, ст.1225 ЦК України у нього одночасно із виникненням в поряду спадкування права власності на частку власності на магазин «Автосвіт», виникло право власності на відповідну частку земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:003:0154 за адресою АДРЕСА_1 в розмірі від тої частки, яка була у власності спадкодавця ОСОБА_3 . Вважаючи свої права невизнаними, позивач просить визнати за ним право власності на 19/200 частку земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:003:0154, загальною площею 0,1701 га, цільове призначення «для комерційного використання».

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Бардин М.Б. діючи на підставі ордеру серії АВ №1353240 надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги визнає та не заперечує щодо задоволення позову.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Заяви, клопотання: заяви представника позивач та відповідача про розгляд справи без їх участі.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання, про що постановлено ухвалу окремим документом.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

З досліджених судом письмових доказів встановлено, що рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області у справі №153/2068/24 було визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на нежилого приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7-12).

З копії постанови Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2025 року у справі №153/2068/24 встановлено, що рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2025 року залишено без змін (а.с.13-29).

З копії постанови Верховного суду у справі №153/2068/24 від 27 травня 2026 року встановлено, що рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2025 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про включення до складу спадкового майна, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ямпіль Ямпільського району Вінницької області, 47/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , та визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на 47/200 частки вказаного домоволодіння скасувано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2025 року залишено без змін (а.с.30-46).

Таким чином, рішення суду про визнання за позивачем права власності на 1/4 частку нежилого приміщення магазину «Автосвіт» набрало законної сили та є чинним.

Крім того, під час розгляду цивільної справи №153/2068/24 судом було досліджено договір купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 04 травня 2012 року, з якого встановлено, що Ямпільська міська рада на підставі відповідних рішень міської ради продала, а фізичні особи-підприємці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали у спільну часткову власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,1701 га, розташовану в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Зазначеним договором визначено частки кожного із покупців у праві власності на земельну ділянку, зокрема ОСОБА_3 належало 19/100 часток земельної ділянки, ОСОБА_4 - 35/100 часток, ОСОБА_5 - 9/100 часток, ОСОБА_9 - 11/100 часток, ОСОБА_10 - 11/100 часток, ОСОБА_7 - 3/100 частки, ОСОБА_8 - 12/100 часток. Кадастровий номер земельної ділянки - [номер приховано]:01:003:0154. Цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання.

На зазначеній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, зокрема нежиле приміщення магазину «Автосвіт», право власності на 1/4 частку якого в порядку спадкування за законом визнано за позивачем. Вказані обставини підтверджуються судовими рішеннями, ухваленими у справі №153/2068/24.

Також судом установлено, що у справі №153/2068/24 під час розгляду спору про спадкування після смерті ОСОБА_3 встановлено наявність двох спадкоємців, які спадкують після його смерті за законом, а також визначено право позивача на спадкування відповідної частки спадкового майна.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені судовими рішеннями у справі №153/2068/24 обставини щодо спадкування після смерті ОСОБА_3 двома спадкоємцями та набуття позивачем права власності на 1/4 частку нежилого приміщення магазину «Автосвіт» мають значення для вирішення цього спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності або неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою статті 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив між ними спадщину.

Згідно зі статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Отже, земельна ділянка, яка належала спадкодавцеві на праві власності на момент відкриття спадщини, входить до складу спадкового майна та переходить до спадкоємців у порядку, визначеному законом.

Крім того, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці, до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, установлених для попереднього власника.

Аналогічне правове регулювання міститься у статті 377 ЦК України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, переходить відповідне право на земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, установлених для попереднього власника.

Зазначені положення законодавства відображають принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого перехід права власності на об`єкт нерухомості зумовлює перехід відповідних прав на земельну ділянку, на якій такий об`єкт розташований.

У даній справу судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_3 належало 19/100 часток земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:003:0154, а позивач набув у порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частку нежилого приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого на цій земельній ділянці.

З огляду на те, що після смерті спадкодавця право на спадкування за законом мають двоє спадкоємців, а частки спадкоємців за законом є рівними, позивач має право на відповідну частку земельної ділянки, яка належала спадкодавцеві. Розмір такої частки визначається пропорційно частці спадкодавця у праві власності на земельну ділянку, а саме половина від належних йому 19/100 часток: 19/100 ? 1/2 = 19/200. Таким чином, частка позивача у праві власності на спірну земельну ділянку становить 19/200, що відповідає 9,5 відсотка від загальної площі земельної ділянки.

При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 надала суду заяву, у якій позовні вимоги визнала повністю та не заперечувала проти визнання за позивачем права власності на 19/200 часток земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд зазначає, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, оскільки заявлена позивачем частка відповідає частці спадкодавця у праві власності на земельну ділянку та частці, яка належить позивачу в порядку спадкування за законом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як убачається з доводів позову, позивач звертався до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації права власності на належну йому 1/4 частку нежилого приміщення магазину «Автосвіт», однак йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю відомостей про належність йому прав на земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомого майна.

За таких обставин суд вважає, що звернення позивача до суду з вимогою про визнання права власності на відповідну частку земельної ділянки є способом захисту його майнових прав та спрямоване на усунення перешкод у реалізації правомочностей власника.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи встановлені судовими рішеннями обставини щодо спадкування позивачем після смерті батька, належність спадкодавцеві 19/100 часток земельної ділянки, наявність двох спадкоємців, рівність їхніх часток у спадщині, а також визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , а тому відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач не належить до категорії осіб, звільнених від його сплати, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі, визначеному відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

При цьому суд враховує, що відповідач визнала позовні вимоги в повному обсязі. Однак, оскільки позивач судовий збір фактично не сплачував у зв`язку зі звільненням від його сплати, підстави для повернення йому частини судового збору відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України відсутні. Інших судових витрат, які підлягають розподілу, сторонами не заявлено.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 200, 206, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 377, 392, 1216, 1218, 1223, 1225, 1261, 1267 ЦК України, ст. 120 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку земельної ділянки- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - право власності на 19/200 часток земельної ділянки загальною площею 0,1701 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:0154, цільове призначення - для комерційного використання.

Стягнути з ОСОБА_2 , судовий збір в дохід держави у сумі 665 (шістсот шістдесяти п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований по АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована по АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2026 року.

Головуючий М.М. Дзерин