Постанова № 141390115 у справі № 367/2184/17 від 28.10.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 367/2184/17

провадження № 61-1384св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», яка підписана представником Васюком Миколою Миколайовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі - ТОВ «Аверс-Сіті») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 листопада 2011 року житловий будинок АДРЕСА_1 введений в експлуатацію. 22 вересня 2011 року рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області присвоєно поштову адресу житловому будинку № 1 та доручено КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на квартири закінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

20 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Аверс-сіті» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 367/1605/13-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року, визнано право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 . Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02 квітня 2014 року касаційну скаргу ТОВ «Аверс-сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року задоволено частково, судові рішення скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

29 березня 2017 року представник ТОВ «Аверс-сіті» отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та дізнався, що спірна квартира на праві власності належить ОСОБА_1 , оскільки 04 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Льовушкіним О. Є. зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач ТОВ «Аверс-сіті» просив витребувати у ОСОБА_1 на свою користь об`єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 126027632109, загальною площею 128,3 кв. м.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2024 року у складі судді Кравчук Ю. В., позов ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» об`єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 126027632109, загальною площею: 128,3 кв. м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ «Аверс-Сіті» був власником квартири АДРЕСА_5 , оскільки є замовником об`єкта будівництва, а саме спірного будинку. Отже, квартира вибула з власності ТОВ «Аверс-сіті» не з його волі, а шляхом реєстрації права власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 367/1605/13-ц, яке в подальшому було скасоване, що є підставою для застосування способу захисту, передбаченого статтею 388 ЦК України. ОСОБА_1 є особою, яка є останнім набувачем вказаного нерухомого майна. При цьому встановлено, що він є добросовісним набувачем та спірну квартиру отримала за відплатним договором. За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування квартири з чужого незаконного володіння. Крім того, суд погодився з позицією позивача щодо позовної давності, оскільки момент набуття права на звернення до суду з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння - є датою оприлюднення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних і цивільних справ від 02 квітня 2014 року, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09 квітня 2014 року.

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 лютого 2024 року у складі судді Кравчук Ю. В., постановлено у цивільній справі за позовом ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, додаткове рішення наступного змісту. Заяву представника позивача ТОВ «Аверс-Сіті» - Васюка М. М. про компенсацію судових витрат у цивільній справі за позовом ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-сіті» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Суд виходив з того, що в додаткових поясненнях від 10 квітня 2023 року представник ТОВ «Аверс-сіті» - Васюк М. М. навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді, у розмірі 20 000 грн, до додаткових пояснень долучено копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 07 квітня 2023 року серії АІ № 1318085; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 9191/10, видане 31 липня 2020 року адвокату Васюку М. М. До заяви поданої адвокатом Васюком М. М. в інтересах ТОВ «Аверс-сіті» про ухвалення додаткового рішення були долучені, зокрема: копія договору про надання правової допомоги № 138 від 01 березня 2022 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «ВР Партнерс» та ТОВ «Аверс-Сіті»; копія додатку № 15 від 01 вересня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 138 від 01 березня 2022 року; копія акта наданих послуг 29 січня 2024 року згідно з договором про надання правової допомоги № 138 від 01 березня 2022 року, у якому вказано, що вартість наданих адвокатом послуг (проведення правового аналізу документів, які надані клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування клієнта у справі, участь у судовому засідання 19 вересня 2022 року, 18 січня 2023 року; підготовка та подання додаткових пояснень від 07 квітня 2023 року; участь у судовому засіданні 19 вересня 2023 року; підготовка додаткових пояснень від 23 січня 2024 року; участь у судовому засіданні 24 січня 2021 року) складає 20 000 грн.

При розгляді даної заяви суд враховує те, що судом при винесенні рішення від 24 січня 2024 року по даній справі питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідно статті 141 ЦПК України не вирішувалось, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги № 138 від 01 березня 2022 року, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс- сіті», витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_4 , задоволено частково. Апеляційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті», яка подана представником Васюком М. М., залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2024 року та додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення: у задоволенні позову ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2400 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що частково погоджується з висновками суду першої інстанції. Враховуючи, що спірна квартира вибула з власності ТОВ «Аверс-Сіті» не з його волі, а шляхом реєстрації права власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року справа № 367/1605/13-ц, яке в подальшому було скасоване, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування квартири з чужого незаконного володіння.

Разом з цим, відповідач у суді першої інстанції заявляв про застосування позовної давності до спірних правовідносин. Судом у цій справі встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 367/1605/13-ц, визнано за ОСОБА_2 право власності на спірний об`єкт нерухомості та зобов`язано ТОВ «Аверс-сіті» передати ОСОБА_2 технічну документацію. На вказане рішення суду ТОВ «Аверс-Сіті» подало апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а ухвалою від 06 серпня 2013 року - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Аверс-Сіті». Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 - залишено без змін. Таким чином, з липня 2013 року ТОВ «Аверс-Сіті» дізналося про набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, яка у жовтні 2013 року була відчужена ним добросовісному набувачу - відповідачу ОСОБА_1 . Звернувшись з позовом до ОСОБА_1 про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння у квітні 2017 року, ТОВ «Аверс-Сіті» пропустило трирічний строк позовної давності. За таких обставин помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач не пропустив позовну давність, оскільки момент набуття права на звернення до суду з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння - є датою оприлюднення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09 квітня 2014 року. Враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача у спірних правовідносинах, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву відповідачем, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, тому відсутні підстави для компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу. Отже, додаткове рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2400 грн, що підтверджується квитанцією від 22 березня 2024 року. Отже, позивач повинен компенсувати відповідачу витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2400 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2026 року через підсистему «Електронний Суд» ТОВ «Аверс-Сіті» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника Васюка М. М., у якій просили скасувати постанову Київського апеляційного суду, а рішення Ірпінського міського суду від 24 січня 2024 року та додаткове рішення Ірпінського міського суду від 07 лютого 2024 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що з урахуванням того, що ТОВ «Аверс-Сіті» є замовником будівництва та власником земельної ділянки, стаття 876 ЦК України визначає його як власника нерухомого майна, що знаходиться на відведеній йому земельній ділянці.

Суд не врахував правову позицію Верховного Суду у справі № 910/7966/21 у постанові від 27 липня 2022 року, з огляду на яку ТОВ «Аверс Сіті» як власник земельної ділянки, як замовник будівництва на підставі правовстановлюючих документів, як замовник будівництва щодо якого прийнято рішення органу місцевого самоврядування про видачу свідоцтв, є власником всіх квартир, які знаходяться в об`єкті нерухомого майна (це право є безумовним, випливає з норм чинного законодавства).

З огляду на те, що квартира вибула з володіння позивача на підставі рішення суду, яке не було скасовано, а тому ТОВ «Аверс-Сіті» має право витребувати майно з чужого незаконного володіння. У даному випадку суд має врахувати підставу для вибуття майна. Підставою для вибуття стало рішення суду;

Апеляційний суд не надав належної оцінки постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 367/3799/17, де однією зі сторін є ТОВ «Аверс-Сіті»та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18); Від 28 січня 2021 року у справі 367/8910/17 (провадження № 61-9629св19).

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, яким чином спірне майно вибуло з володіння позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 367/8910/17, від 01 березня 2023 року у справі № 367/3799/17, від 11 березня 2023 року у справі № 367/4267/18, від 20 травня 2024 року у справі № 367/7674/17 вже досліджував питання вибуття квартири з володіння власника ТОВ «Аверс-Сіті» на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 10 березня 2016 року, ухваленого щодо цього майна, яке в подальшому було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року.

Апеляційний суд помилково вважав, що строк на звернення до суду пропущений, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а саме з моменту набуття права на звернення до суду з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння - це дата оприлюднення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року - 09 квітня 2014 року, якою було надано таке право ТОВ «Аверс-Сіті». Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення ухвали ВССУ від 02 квітня 2024 року раніше, а тому ТОВ «Аверс-Сіті» об`єктивно не могло раніше дізнатись, ніж дата опублікування - 09 квітня 2014 року.

Оскаржуване рішення не містить посилань на правову позицію Верховного Суду щодо застосування певних норм права у подібних правовідносинах.

Суди не дослідили докази, які мають значення для справи, а саме: Інформаційну довідку № 83723581 від 29 березня 2017 року; Додатки до апеляційної скарги ТОВ «Аверс-Сіті». Вищевказані докази, підтверджують дату, коли ТОВ «Аверс-Сіті» дізналось про порушення своїх прав.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині застосування наслідків спливу позовної давності, тому в іншій частині касаційним судом не перевіряється.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У травні 2026 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_4 , подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що апеляційний суд правильно встановив, що позивачу було відомо про порушення його права, а саме про набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, яка у жовтні 2013 року була відчужена на користь добросовісного набувача - відповідача ОСОБА_1 , ще з липня 2013 року, що підтверджується ухвалами Апеляційного суду Київської області: від 15 липня 2013 року, якою апеляційну скаргу позивача ТОВ «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 367/1605/13-ц, яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на спірну квартиру, залишено без руху; від 06 серпня 2013 року, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - ТОВ «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 367/1605/13-ц; від 16 жовтня 2013 року, якою апеляційну скаргу позивача - ТОВ «Аверс-Сіті» залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 - залишено без змін.

Доводи позивача в цій частині незаконні, необґрунтовані та такі, що суперечать правовим висновкам Верховного Суду, сформованим у подібних правовідносинах, які були обґрунтовано враховані судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови.

Вимога ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 про витребування спірної квартири не узгоджується з принципами добросовісності та справедливості, оскільки скасування рішення, яким визнано право власності інвестора на квартиру, саме по собі не є підставою для задоволення позову ТОВ «Аерс-Сіті» про витребування квартири, з огляду на те, що ТОВ «Аверс-Сіті» продало майнові права, а дії вказаного товариства щодо ненадання інвестору документів для реєстрації права власності та подальше звернення з позовом про витребування майна є недобросовісними. Аналогічний висновок також викладений Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 367/6205/19.

З огляду на те, що на дату придбання квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні будь-які обмеження щодо відчуження спірної квартири, ОСОБА_1 не знав і не міг знати про наявність прав третіх осіб на квартиру, а тому у розумінні викладеного є добросовісним набувачем спірної квартири.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2026 року продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року поновлено ТОВ «Аверс-Сіті» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року, відкрито касаційне провадження у справі № 367/2184/17 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У травні 2026 року матеріали справи № 367/2184/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2026 року справу № 367/2184/17 призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2026 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 43/83, від 27 липня 2022 року у справі № 910/7966/21, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18, від 01 березня 2023 року у справі № 367/3799/17, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 05 грудня 2018 року у провадженнях № 14- 247цс18 та № 14-179цс18, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 28 січня 2021 року у справі № 367/8910/17, від 01 березня 2023 року у справі № 367/3799/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 367/4267/18, від 20 травня 2024 року у справі № 367/7674/17, від 04 грудня 2018 року по справі № 910/18560/16, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 03 лютого 2021 року у справі № 910/18125/19, від 15 січня 2025 року у справі № 753/2323/23 та у постановах Верховного суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16, від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, від 16 вересня 2015 року в справі № 6-1193цс15, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що ТОВ «Аверс-Сіті» є замовником будівництва ЖК «Коцюбинський» за адресою: АДРЕСА_6 .

16 вересня 2011 року житловий будинок АДРЕСА_1 введений в експлуатацію, що підтверджується Сертифікатом відповідності КС № 16411043016, який засвідчує відповідність закінченого будівництва багатоповерхового житлового будинку з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерхового паркінгу.

22 вересня 2011 року рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області № 270 присвоєно поштову адресу житловому будинку АДРЕСА_7 , та доручено КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити й видати свідоцтво про право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на квартири закінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з додатком до вказаного рішення квартира АДРЕСА_5 має загальну площу - 128,30 кв. м, житлову - 24,70 кв. м.

За інформацією з реєстру прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2012 року № 37856260 ТОВ «Аверс-Сіті» було власником квартири АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 11 жовтня 2012 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 22 вересня 2011 року № 270.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 367/1605/13-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_4 . Зобов`язано ТОВ «Аверс-Сіті» передати ОСОБА_2 технічну документацію на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_4 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року касаційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті» задоволено частково, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Аверс-сіті» про визнання права власності - залишено без розгляду.

23 липня 2013 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на житлове приміщення - спірну квартиру на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 367/1605/13-ц, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2014270.

04 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 ,загальною площею 128,3 кв. м, житловою площа 24,7 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Льовушкіним О. Є.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 10306475 від 04 жовтня 2013 року, власником об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером № 2730801 за адресою: АДРЕСА_8 , є ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Відповідач у суді першої інстанції заявляв про застосування позовної давності до спірних правовідносин (т. 3 а. с. 32, 33).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19) зазначено, що «суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що оскільки право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з володіння держави у володіння іншої особи, а не в момент укладення цією особою наступного правочину з відчуження земельної ділянки та набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено факт неправомірності вибуття спірної земельної ділянки та порушення права власності держави, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, оскільки державі в особі її органів стало відомо про порушення її прав щонайменше з моменту звернення прокурора у вересні 2011 року з позовом про визнання недійсними і скасування рішень Сільради в адміністративній справі № К/9991/54537/12, позовна давність за вимогою про витребування державного майна із чужого незаконного володіння сплинула до звернення прокурора 08 грудня 2017 року з позовом у цій господарській справі № 911/3681/17 до суду. До того ж прокурор не довів суду того факту, що він не міг дізнатися про порушення права власності держави на спірну земельну ділянку в межах позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України. Така ж правова позиція щодо початку перебігу позовної давності у схожих правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19) зазначено, що «оскільки право власності територіальної громади м. Львова на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб».

У справі, що переглядається:

звертаючись з цим позовом ТОВ «Аверс-Сіті» посилалось на те, що є власником квартир закінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . 20 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Аверс-сіті» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 367/1605/13-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року, визнано право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 . Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02 квітня 2014 року касаційну скаргу ТОВ «Аверс-сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року задоволено частково, судові рішення скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. 29 березня 2017 року вони дізналися, що спірна квартира на праві власності належить ОСОБА_1 , тому просили витребувати її на свою користь;

задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Аверс-Сіті» було власником квартири АДРЕСА_5 , оскільки є замовником об`єкта будівництва, а саме спірного будинку. Отже, квартира вибула з власності ТОВ «Аверс-сіті» не з його волі, а шляхом реєстрації права власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 367/1605/13-ц, яке в подальшому було скасоване, що є підставою для застосування способу захисту, передбаченого статтею 388 ЦК України. ОСОБА_1 є особою, яка є останнім набувачем вказаного нерухомого майна;

скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що спірна квартира вибула з власності ТОВ «Аверс-Сіті» не з його волі, а шляхом реєстрації права власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року справа № 367/1605/13-ц, яке в подальшому було скасоване, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування квартири з чужого незаконного володіння, але відповідач заявляв про застосування позовної давності до спірних правовідносин, з липня 2013 року ТОВ «Аверс-Сіті» дізналося про набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, яка у жовтні 2013 року була відчужена ним добросовісному набувачу - відповідачу ОСОБА_1 . Звернувшись з позовом до ОСОБА_1 про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння у квітні 2017 року, ТОВ «Аверс-Сіті» пропустило трирічний строк позовної давності, тому суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності;

оскільки право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на спірну квартиру було порушено в момент її вибуття у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли ТОВ «Аверс-Сіті» довідалося або могло довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття квартири у володіння іншої особи;

порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням;

апеляційний суд встановив, що рішення Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/1605/13-ц, яким право власності на спірну квартиру було визнано за ОСОБА_2 ухвалено 19 червня 2013 року, за змістом рішення представник відповідача - ТОВ «Аверс-Сіті» приймав участь в судовому засіданні, заперечував щодо позову;

отже, апеляційний суд зробив вірний висновок, що про порушення свого права ТОВ «Аверс-Сіті» дізналось щонайменше з липня 2013 року, з цим позовом вони звернулись засобами поштового зв`язку 04 квітня 2017 року, тобто з пропуском трирічної позовної давності;

за таких обставин апеляційний суд зробив вірний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку з пропуском позовної давності.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Аверс-Сіті» дізналось про порушення свого права з моменту набуття права на звернення до суду з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме з дати оприлюднення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року - 09 квітня 2014 року, суперечать наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Інших доводів касаційна скарга ТОВ «Аверс-Сіті» не містить, відповідач ОСОБА_1 касаційну скаргу не подавав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», яка підписана представником Васюком Миколою Миколайовичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко