Постанова № 141390129 у справі № 753/5742/23 від 04.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 753/5742/23

провадження № 61-11977св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»,

розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Сушко Л. П.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

07 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (далі - ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.

Позов мотивований тим, що з 16 грудня 2015 року по 20 березня 2023 року він працював на посаді начальника режимно-секретного органу ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» згідно з наказом № 347-к від 15 грудня 2015 року про прийняття на посаду начальника режимно-секретного органу та наказу № 143-к від 20 березня 2023 року про його звільнення.

Був членом первинної профспілкової організації профспілки працівників оборонної промисловості України, створеної на підприємстві.

Посада, яку він обіймав включена до номенклатури посад, перебування на яких потребує оформлення допуску до державної таємниці згідно з Законом України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ (далі - Закон № 3855- XII) та Порядком організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939.

У зв`язку з закінченням терміну допуску до державної таємниці, 02 лютого 2023 року ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» спрямувало на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 вмотивований запит про надання йому доступу до державної таємниці.

20 березня 2023 року отримали лист вх. № 17дск (вих. 51/6-61490дск) від 07 березня 2023 року) про відмову в надані допуску до державної таємниці ОСОБА_1 , у зв`язку з зазначенням недостовірних відомостей щодо себе, а саме: не зазначив, що його дружина ОСОБА_3 є громадянкою рф. Про означений факт приналежності дружини до громадянства рф станом на день заповнення «Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці» йому відомо не було та стало відомо лише з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про відмову в наданні допуску».

З дружиною він не спілкується, перебуває в процесі розлучення. У період спільного подружнього життя ОСОБА_3 працювала та проживала за паспортом громадянки України.

З урахуванням статті 24 Закону України «Про державну таємницю», відмова у наданні допуску до державної таємниці не виключає повторного звернення з цього приводу у разі зміни обставин, за яких у наданні допуску було відмовлено, відповідно позивач мав можливість повторно заповнити «Перелік питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці» із зазначенням нововиявленої для нього інформації і повторно спрямувати матеріали до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання допуску, який раніше вже був йому наданий, строк дії якого закінчився.

Відмова в наданні допуску до державної таємниці здійснена на підставі пункту 1 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю», а саме «повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей щодо себе», є неправомірною та оскаржується наразі в судовому порядку, адже відомості щодо громадянства дружини, які не були відомі позивачу, не є відомостями щодо себе, які можуть бути підставою для відмови в наданні допуску.

20 березня 2023 року, ознайомившись з листом вх. № 17дск про відмову в надані допуску до державної таємниці, він, відповідною службовою запискою, звернувся до керівника товариства щодо необхідності повторного заповнення переліку питань та спрямування документів на отримання доступу до державної таємниці у зв`язку з тим, що не зазначення відомостей про громадянство рф дружини було пов`язано виключно з відсутністю такої інформації у позивача.

Зазначена службова записка керівником не розглянута, натомість, в той же день був виданий оспорюваний наказ № 143-к про звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою в наданні допуску до державної таємниці згідно пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив:

визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» від № 143-к про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою в наданні допуску до державної таємниці згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України;

поновити ОСОБА_1 на займаній посаді начальника режимно - секретного органу ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння»;

стягнути з ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день постановлення рішення;

стягнути з ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 40 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду від 29 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» від 20 березня 2023 року №143-к «Про звільнення ОСОБА_1 » Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника режимно - секретного органу ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» з 21 березня 2022 року. Стягнуто з ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 774 620,65 грн за вирахуванням визначених законом податків та зборів. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу в розмірі 44 731,62 грн за вирахуванням визначених законом податків та зборів піддано негайному виконанню. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивачу було запропоновано вакантні посади на підприємстві для переведення, натомість у відзиві відповідач однозначно зазначає, що позивачем не вказано, які саме посади йому повинні були бути запропоновані та зазначено, що такі особи як позивач просто не можуть працювати на підприємстві без посилань на норму закону, яка б зобов`язала б працівника надати перелік посад. Натомість, законом передбачений обов`язок наймача здійснити імперативний перелік дій.

Суд вважав, що порушено процедуру звільнення, яка в диспозиції статті передбачає розгляд керівництвом питання переведення працівника на іншу роботу. І тільки у випадку відмови працівника від переведення на іншу посаду допускається його звільнення. При чому відмова від переведення повинна бути письмово зафіксована підписом працівника на наказі про переведення, або актом про відмову від підпису на наказі. Такі ж самі умови містить частина четверта статті 23 Закону «Про державну таємницю».

На підставі наведених норм, проаналізувавши наявні у справі матеріали, які підтверджують, що одночасно з повідомленням про можливе звільнення у зв`язку із відмовою СБУ у наданні допуску до державної таємниці позивачу не надали до відома перелік посад, які були вакантними на підприємстві, а також відсутність в матеріалах справи належних доказів того, що позивач надав свою згоду на переведення на іншу посаду або відмовився від переведення, суд дійшов висновку про те, що при звільнені позивача порушені вимоги діючого законодавства. Тобто, має місце порушення визначеного законодавством механізму звільнення у порядку пункту 2 статті 40 КЗпП.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» Голубкова Д. Б. задоволено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року скасовано. Постановлено нове, яким позов ОСОБА_1 до ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі залишено без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції вірно вважав, що відмова у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці працівнику, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, унеможливлює перебування такого працівника на відповідній посаді та виконання ним своїх трудових функцій.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Роботодавець може вжити заходи в разі отримання відмови у допуску до державної таємниці, якщо переміщення працівника на іншу посаду неможливе:

- переведення на іншу роботу або службу не пов`язану з державною таємницею;

- звільнення.

Вказані заходи вживаються на розсуд роботодавця, а умова про звільнення не містить вказівки на те, що звільнення здійснюється виключно в разі неможливості переведення.

Проте, висновок суду про порушення визначеного законодавством механізму звільнення в порядку пункту 2 статті40 КЗПП України є помилковим, з огляду на те, що конструкція норми Закону України «Про державну таємницю» встановлює альтернативні варіанти для роботодавця, який останній обрав на власний розсуд, а саме роботодавець при обранні варіанту визначеного спеціальним законом (який має перевагу над загальним законом обрав варіант - звільнення позивача.

За відомостями відповідача, жодних вільних вакантних посад, на які міг би претендувати позивач не було, з урахуванням його професії, кваліфікації, освіти та досвіду роботи. Матеріали справи не містять згоди позивача на переведення на іншу посаду.

Суд першої інстанції не врахував вимоги частин шостої та сьомої статті 21 Закону України «Про державну таємницю», де зазначено, зокрема: призначення осіб на посади заступників керівників з питань режиму, начальників РСО та їх заступників, а також видання наказу про покладення на окремого працівника обов`язків щодо забезпечення режиму секретності здійснюється за погодженням з органами Служби безпеки України та РСО вищестоящих державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

РСО комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці зі ступенем секретності "цілком таємно", якщо характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної таємниці зі ступенем секретності «особливої важливості». Якщо державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа або організація не провадить діяльність із секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «особливої важливості», РСО такого органу, підприємства, установи або організації комплектується спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці зі ступенем секретності «таємно».

Таким чином, призначення особи на посаду начальника РСО може здійснюватися виключно при наявності, діючого доступу до державної таємниці. Допуск працівника до роботи на вказаній посаді, у якого відсутній допуск до державної таємниці, у тому числі при поновлені працівника за рішенням органу, що розглядає трудовий спір, є неможливим.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 вересня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника ОСОБА_2 , у якій просив постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять будь- яких доказів того, що позивачу було запропоновано вакантні посади на підприємстві для переведення, натомість у відзиві відповідач однозначно зазначає та стверджує, що позивачем не вказано, які саме посади йому повинні були бути запропоновані та зазначено, що такі особи як позивач просто не можуть працювати на підприємстві без посилань на норму закону, яка б зобов`язала б працівника надати перелік посад, натомість практика Верховного Суду в трудових спорах визначає, що законом передбачений саме обов`язок наймача здійснити імперативний перелік дій при звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Апеляційний суд неправомірно скасував рішення суду, оскільки відповідачем порушено процедуру та порядок звільнення, відповідачем не надано доказів того, що ним пропонувались взагалі будь-які вільні посади позивачу, більш того відповідач переклав у відзиві такий обов`язок на позивача зазначивши, що позивачем не вказано, які саме посади йому повинні були бути запропоновані та зазначено, що такі особи як позивач просто не можуть працювати на підприємстві без посилань на норму закону.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2025 року ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння», через представника Купельську С. Д., надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що застосований позивачем у касаційній скарзі підхід нормативно не обґрунтований і є таким, що не відповідає імперативним нормам Закону України «Про державну таємницю».

Доводи як позивача, так і його представника про можливість поновлення на посаді начальника РСО не відповідають імперативним вимогам спеціального Закону України «Про державну таємницю» та офіційній позиції Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.

В ході розгляду апеляційної скарги, позивач підтвердив, що не мав та не має наміру працювати на іншій посаді, окрім посади начальника РСО, та не подавав письмової згоди на переведення в березні 2023 року.

Буквальне тлумачення положень частини третьої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» закріплюють право роботодавця варіативно використати наявні права: перший варіант - «переведення працівника» або ж другий варіант - «звільнення працівника».

Натомість, стаття 40 КЗпП дозволяє роботодавцю в односторонньому порядку припинити трудові правовідносини з працівником (якому відмовлено у допуску до державної таємниці), однак, за умови неможливості його переведення на іншу роботу зумовлену відсутністю згоди останнього.

До правовідносин у цій справі, у будь-якому випадку, підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну таємницю», який спеціально прийнято парламентом для належного забезпечення охорони державної таємниці з метою забезпечення національної безпеки України. При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Зважаючи на наявну колізію між загальним законом- КЗпП України та спеціальним Законом України «Про державну таємницю» застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Закон України «Про державну таємницю».

Цитування представником позивача окремих судових рішень є нерелевантним до обставин цієї справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/5742/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У листопаді 2025 року матеріали справи № 753/5742/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2026 року справу 753/5742/23 призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 756/8833/18, від 09 квітня 2025 року у справі № 463/5736/23, від 21 лютого 2024 року у справі № 209/2226/22, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 13 березня 2024 року у справі № 127/15018/23, від 21 лютого 2024 року у справі № 209/2226/22, від 29 червня 2023 року № 360/2427/21, від 30 березня 2021 року у справі № 360/2775/20 та у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника режимно - секретного органу ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» відповідно до наказу № 347-к від 15 грудня 2015 року та був членом первинної профспілкової організації профспілки працівників оборонної промисловості України, створеної на підприємстві.

02 лютого 2023 року ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння», у зв`язку з закінченням терміну допуску до державної таємниці, оформленої позивачу, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено запит про надання ОСОБА_1 доступу до державної таємниці.

20 березня 2023 року ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» отримано лист вх. № 17дск (вих. 51/6-61490дск від 07 березня 2023 року) про відмову у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 , підстава: не зазначив, що його дружина ОСОБА_3 є громадянкою РФ.

20 березня 2023 року був звільнений із займаної посади на підставі наказу № 143-к у зв`язку з відмовою у наданні допуску до державної таємниці згідно пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно з листом голови профспілки Карпенко О. А. від 20 березня 2023 року щодо подання начальника відділу адміністративно - господарського забезпечення та транспорту Оніщенко С. Д. на звільнення начальника режимно-секретного органу ОСОБА_1 на підставі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 березня 2023 року № 51/6-6190дск «Про відмову в наданні допуску до державної таємниці» в зв`язку з повідомленням недостовірних відомостей Первинна Профспілкова організація ППОПУДП «КБАО» не заперечує щодо звільнення ОСОБА_1 .

Розділом 2 «Завдання та обов`язки» Посадової інструкції начальника режимно-секретного органу, затвердженої т. в. о. директора Олександром Данченком

від 06 жовтня 2022 року, визначені обов`язки начальника режимно-секретного органу.

Позиція Верховного Суду

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці (пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України).

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Порядок переведення працівників регулюється статтею 32 КЗпП України, в якій визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

З аналізу вказаної норми вбачається, що переведення відбувається виключно за згоди працівника. Кодекс законів про працю України не встановлює вимог до форми повідомлення про переведення чи повідомлення про незгоду з таким переведенням.

З аналізу частини першої статті 32 КЗпП України випливає, що наказ про переведення видається лише за наявності згоди працівника на таке переведення.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України, врегульовані Законом України «Про державну таємницю».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці - це оформлення права громадянина на допуск до секретної інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про державну таємницю» спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України в разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 3 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Наведені положення Закону України «Про державну таємницю» кореспондуються із пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, згідно з яким трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відповідно до зазначених вище норм матеріального права надання допуску до державної таємниці передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, як і перебування особи на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці, а також умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 листопада 2022 року, у справі № 756/8833/18 (провадження № 61-8230св22), на яку міститься посилання у касаційній скарзі, зазначив: «апеляційний суд, установивши, що працівник обіймав посаду першого заступника генерального директора, перебування на якій потребує надання допуску до державної таємниці, позивачу СБУ відмовило у наданні допуску до державної таємниці, він відмовився від переведення на запропоновані вакантні посади, зробив обґрунтований висновок, що звільнення на підставі пункту 2 частини першої ст. 40 КЗпП України проведено з дотриманням вимог закону.

Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився із висновками суду першої інстанції про те, що порушено процедуру звільнення, передбачену пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки керівництвом Концерну не вирішувалось, питання переведення позивача на іншу роботу.

Спростовуючи такий висновок першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивовано вказав на те, що порядок переведення працівників регулюється статтею 32 КЗпП України, в якій визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі організації допускається тільки за згодою працівника. КЗпП України встановлює вимог до форми повідомлення про переведення чи повідомлення про незгоду з таким переведенням.

На підставі наведених норм, проаналізувавши наявні у справі матеріали які підтверджують, що одночасно з повідомлення про можливе звільнення у зв`язку з відмовою СБУ у наданні допуску до державної таємниці позивачу надали до відома перелік посад, які були вакантними на підприємстві, а також відсутність в матеріалах справи належних доказів того, що позивач надав свою згоду на переведення на іншу посаду, апеляційний суд дійшов законного обґрунтованого висновку про те, що при звільнені позивача процедура звільнення не порушена».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «КБ «Артилерійське озброєння» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, посилаючись на те, що йому не надали можливість ще раз заповнити форми для отримання доступу, роботодавець не запропонував йому інші посади;

задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі матеріали підтверджують, що одночасно з повідомленням про можливе звільнення у зв`язку із відмовою СБУ у наданні допуску до державної таємниці позивачу не надали до відома перелік посад, які були вакантними на підприємстві, а також відсутність в матеріалах справи належних доказів того, що позивач надав свою згоду на переведення на іншу посаду або відмовився від переведення, суд дійшов висновку про те, що при звільнені позивача порушені вимоги діючого законодавства. Тобто, має місце порушення визначеного законодавством механізму звільнення у порядку пункту 2 статті 40 КЗпП;

скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що висновок суду про порушення визначеного законодавством механізму звільнення в порядку пункту 2 статті40 КЗПП України є помилковим, з огляду на те, що конструкція норми Закону України «Про державну таємницю» встановлює альтернативні варіанти для роботодавця, який останній обрав на власний розсуд, а саме роботодавець при обранні варіанту визначеного спеціальним законом (який має перевагу над загальним законом) обрав варіант - звільнення позивача. Матеріали справи не містять згоди позивача на переведення на іншу посаду. Призначення особи на посаду начальника РСО може здійснюватися виключно при наявності, діючого доступу до державної таємниці. Допуск працівника до роботи на вказаній посаді, у якого відсутній допуск до державної таємниці, у тому числі при поновлені працівника за рішенням органу, що розглядає трудовий спір, є неможливим;

суди встановили, що 20 березня 2023 року позивач був звільнений із займаної посади на підставі наказу № 143-к у зв`язку з відмовою у наданні допуску до державної таємниці згідно пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України;

колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що положення Закону України «Про державну таємницю» надають роботодавцю право на власний розсуд обирати між передбаченими законом варіантами дій, зокрема звільненням працівника, є помилковими, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції не врахував, що норми Закону України «Про державну таємницю» мають застосовуватися у системному взаємозв`язку з положеннями КЗпП України, які регулюють порядок припинення трудового договору та гарантії працівника у разі звільнення, зокрема пунктом 2 частини першої статті 40, частиною другою статті 40 та частиною третьою статті 49-2 КЗпП України;

за наявності правових підстав для звільнення роботодавець зобов`язаний з`ясувати можливість переведення працівника за його згодою на іншу роботу, яку він може виконувати з огляду на освіту, кваліфікацію, досвід роботи та інші відповідні обставини, і запропонувати всі наявні на підприємстві вакантні посади та роботи, що відповідають цим критеріям;

за таких обставин висновок апеляційного суду про те, що роботодавець вправі на власний розсуд обрати звільнення працівника як один із передбачених спеціальним законом альтернативних варіантів, без належної перевірки дотримання гарантій, установлених КЗпП України, є помилковим;

суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 756/8833/18 (провадження № 61-8230св22), але зробив висновки без урахування фактичних обставин, які зумовили його формування;

так, у зазначеній справі Верховний Суд, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції про дотримання роботодавцем процедури звільнення працівника у зв`язку з відмовою в наданні допуску до державної таємниці, виходив, зокрема, з того, що одночасно з повідомленням про можливе звільнення працівникові було надано для ознайомлення перелік вакантних посад, на які він міг бути переведений, однак належних доказів надання ним згоди на переведення матеріали справи не містили;

натомість у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, посилаючись на зазначену постанову Верховного Суду, не дав належної оцінки доводам позивача чи вчинив роботодавець усі передбачені трудовим законодавством дії, спрямовані на працевлаштування позивача, чи були йому запропоновані всі наявні вакантні посади, які він міг обіймати з урахуванням своєї освіти, кваліфікації та досвіду роботи, а також чи було дотримано встановленого законом порядку переведення працівника на іншу роботу.

враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко