Постанова № 141390143 у справі № 201/6797/22 від 09.09.2026

Постанова

Іменем України

9 вересня 2026 року

м. Київ

Справа № 201/6797/22

Провадження № 61-6693св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Дніпро», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бігкомерц» (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Коростельов Станіслав Володимирович (далі - адвокат позивача),

відповідачі- ОСОБА_1 (далі - первісний набувач), Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепроградострой» (далі - ТОВ «Днепроградострой», наступний набувач), інтереси якого представляють адвокат Бартош-Стрєльников Андрій Володимирович (далі - адвокат ТОВ «Днепроградострой»), Калачевський Владислав Петрович (далі - представник ТОВ «Днепроградострой»),

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 (далі - боржник), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіслав Олександрович (далі - нотаріус), Товариство з обмеженою відповідальністю «Спарк-В»,

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання незаконним і скасування рішення, припинення права власності, поновлення запису про реєстрацію права власності,

за касаційною скаргою позивача на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивач є кредитором боржника. Квартиру останнього за мировою угодою отримав первісний набувач (фізична особа), який надалі відчужив це майно за договором купівлі-продажу наступному набувачеві (товариству). Позивач стверджував, що ці набувачі-відповідачі всупереч вимогам закону безпідставно уклали цей договір, бо квартира незаконно вибула з власності боржника (ухвалу про затвердження зазначеної мирової угоди скасував апеляційний суд, а провадження у тій справі надалі закрив суд першої інстанції). Через дії відповідачів позивач утратив можливість виконати рішенняпро стягнення з боржника коштів. Тому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, визнати незаконним і скасувати рішення реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру за товариством, припинити право власності останнього на це майно та поновити запис про реєстрацію права власності на квартиру за боржником.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки не було волевиявлення боржника на відчуження квартири. Апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову, оскільки той спрямований на відновлення права власності боржника, якого не залучили до участі у справі співвідповідачем. Крім того, зазначив, що квартиру вже продали на прилюдних торгах у виконавчому провадженні про стягнення боргу з боржника на користь позивача.

3. Позивач із висновками суду апеляційної інстанції не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що не допускаються дії, вчинені з наміром завдати шкоди іншій особі; позов заявлений не з метою відновлення права власності боржника на спірне майно, а для можливості реалізації прав кредитора на звернення стягнення на вказане майно у примусовому порядку.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи є належними й ефективними способами захисту інтересу кредитора, який прагне повернути майно у власність боржника, вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, який уклали її первісний і наступний набувачі, а також про поновлення запису про реєстрацію права власності на квартиру за боржником? (2) за правилами якого виду судочинства слід розглядати вимоги юридичної особи до товариства (наступного набувача) майна про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса) щодо державної реєстрації за цим набувачем права власності на квартиру та про припинення його права власності на цей об`єкт?

4.1. Вирішив, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який уклали первісний і наступний набувачі квартири, не є ефективним способом захисту інтересу кредитора, який прагне повернути майно у власність боржника. Мирову угоду, на підставі якої квартиру відчужено первісному набувачеві, суд в іншій справі скасував. Тому належною позовною вимогою для кредитора є вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення права чи інтересу, шляхом повернення квартири боржникові. Для такого повернення оспорення наступних правочинів, реєстраційних дій щодо цього майна не вимагається. А такого способу захисту порушених речових прав як поновлення запису про державну реєстрацію права власності ЦК України не передбачає. Тому ця вимога є неналежною. З огляду на вказане постанову апеляційного суду про відмову в задоволенні означених вимог Верховний Суд змінив у мотивувальній частині.

4.2. Вимоги юридичної особи до товариства - наступного набувача квартири про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію за останнім права власності та про припинення цього права слід розглядати за правилами господарського судочинства. Тому судові рішення в цій частині Верховний Суд скасував, а провадження у справі за вказаними вимогами закрив.

(2) Зміст позовної заяви

5. 21 вересня 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати недійсним посвідчений нотаріусом і зареєстрований в реєстрі за № 1723 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який її первісний набувач 8 вересня 2015 року уклав із ТОВ «Днепроградострой» (далі - договір купівлі-продажу);

- визнати незаконним і скасувати рішення нотаріуса за індексним № 24248188 від 8 вересня 2015 року про державну реєстрацію прав на квартиру та їх обтяжень за ТОВ «Днепроградострой» (далі - рішення реєстратора);

- припинити право власності ТОВ «Днепроградострой» на квартиру;

- поновити запис про реєстрацію права власності на квартиру за боржником, яку провели 10 травня 2006 року (реєстраційний номер майна 14625754).

6. Мотивував вимоги так:

6.1. Позивач є кредитором боржника, борг якого за виконавчим документом № 6-5656/11 становить 1 073 457,10 доларів США (у гривневому еквіваленті - 29 399 971,25 грн).

6.2. Позивач звернувся до приватного виконавця із заявою про прийняття до виконання вказаного дубліката виконавчого листа від 10 червня 2022 року № 6-5656/11, виданого Дніпровським районним судом м. Києва. Під час здійснення заходів із примусового виконання приватний виконавець встановив наявність у боржника іпотечного майна, а саме квартири АДРЕСА_2 (далі - предмет іпотеки).

6.3. Однак згідно з листом приватного виконавця він позбавлений можливості звернути стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із забороною такого звернення на період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Отже, у позивача немає підстав звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити свої грошові вимоги до боржника, зокрема через продаж на електронних торгах предмета іпотеки.

6.4. Ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження, позивач дізнався про існування іншого майна, зокрема спірної квартири. За рахунок цього майна ТОВ «Фінанс Дніпро» має право та фактичну можливість виконати судове рішення про стягнення боргу за кредитним договором. Проте та квартира незаконно вибула з власності боржника на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року № 200/6192/15-ц про затвердження мирової угоди, яку надалі скасував Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 15 жовтня 2015 року.

6.5. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у постанові від 29 лютого 2016 року у справі № 804/14347/15 задовольнив позов боржника до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарити Миколаївни: визнав протиправним і скасував рішення цього нотаріуса від 1 серпня 2015 року за індексним номером 23336847 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1 серпня 2015 року був внесений запис за номером 10644260 про реєстрацію за первісним набувачем права власності на квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 693759812101).

6.6. Вказані обставини підтверджують безпідставність і протиправність набуття, реєстрації права власності на квартиру за первісним набувачем і подальшого її відчуження на підставі договору купівлі-продажу наступному набувачеві.

6.7. Позивач є стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 і має намір задовольнити кредиторські вимоги за рахунок квартири. Тому слід визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, визнати незаконним і скасувати рішення реєстратора, припинити право власності ТОВ «Днепроградострой» на квартиру та поновити запис про реєстрацію права власності на цю квартиру за боржником.

6.8. Він є заінтересованою особою у визнанні договору купівлі-продажу недійсним, оскільки це впливає на його права як кредитора боржника, який є законним власником спірного майна. Повернення квартири, яка незаконно вибула з власності останнього, надасть можливість фактично виконати рішення про стягнення боргу та поновити права позивача.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції

7. 21 березня 2023 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов: визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири; визнав незаконним і скасував рішення реєстратора; припинив право власності ТОВ «Днепроградострой» на квартиру та поновив запис про реєстрацію права власності на неї за боржником; стягнув із первісного та наступного набувачів на користь позивача 9 924,00 грн сплаченого судового збору (з кожного по 4 962,00 грн). Мотивував рішення так:

7.1. Боржник не здійснював дії, які б підтверджували наявність його волевиявлення стосовно відчуження квартири. Ця обставина підтверджується тим, що боржник подавав позови, предметом яких було оскарження тих чи інших дій, правочинів, пов`язаних із відчуженням, державною реєстрацією квартири, оскаржував в апеляційному порядку відповідні рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. Крім того, представник боржника в судовому засіданні підтверджував відсутність волевиявлення боржника на відчуження квартири. Таку відсутність підтверджує те, що рішення, на підставі якого первісний набувач набув право власності, скасоване. Тому подальші правочини первісного набувача є недійсними, оскільки суперечать законодавству.

7.2. Договір купівлі-продажу є недійсним і не створює жодних юридичних наслідків з моменту його вчинення. Тому немає підстав для державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Днепроградострой». Оскільки таку реєстрацію здійснили за відсутності належних підстав, рішення реєстратора є незаконним, і його слід скасувати.

7.3. Рішення реєстратора «підлягає визнанню недійсним, а запис про державну реєстрацію здійснений державним реєстратором підлягає скасуванню», оскільки за недійсності підстави для проведення державної реєстрації права власності на квартиру він порушує права позивача як кредитора та боржника як власника квартири.

7.4. Для ефективного захисту прав позивача необхідно не тільки визнати недійсним оспорюваний договір, а й застосувати наслідки його недійсності шляхом припинення права власності ТОВ «Днепроградострой» на квартиру.

7.5. Із позовною заявою про визнання договору недійсним може звернутися як сторона оспорюваного договору, так і заінтересована особа. ТОВ «Фінанс Дніпро» є заінтересованою особою у визнанні договору купівлі-продажу недійсним, оскільки визнання його недійсним впливає на права позивача як кредитора боржника, який є законним власником квартири (вона незаконно вибула із власності останнього). Повернення йому незаконно відчуженого майна надасть можливість фактично виконати судове рішення, яке набрало законної сили, та поновить права позивача.

(4) Зміст постанови апеляційного суду

8. 26 березня 2024 року Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове: відмовив у задоволенні вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання незаконним і скасування рішення реєстратора, припинення права власності та поновлення запису про реєстрацію права власності; стягнув із позивача на користь ТОВ «Днепроградострой» 14 886,00 грн судових витрат. Мотивував постанову так:

8.1. Позов спрямований на відновлення права власності боржника на квартиру. Позивач не надав доказів наявності повноважень на представництво інтересів боржника. Останній не має статусу співпозивача у справі. Суд першої інстанції не залучив боржника до участі у справі співвідповідачем. Тому у задоволенні позову слід відмовити.

8.2. Необґрунтованим є твердження позивача про те, що реєстрація права власності на квартиру перешкоджає йому в реалізації цього майна в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Адже у лютому 2024 року Державне підприємство «Сетам» провело у цьому провадженні прилюдні торги з реалізації квартири, переможцем яких стало ТОВ «Спарк-В», яке зареєструвало за собою право власності на неї. У листі № 1945 від 3 серпня 2022 року приватний виконавець зазначив, що звернути стягнення на інше нерухоме майно - предмет іпотеки - неможливо.

(5) Провадження у суді касаційної інстанції

9. 3 травня 2024 року адвокат позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив поновити строк на касаційне оскарження, скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 21 березня 2023 року.

10. 31 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.

11. 18 червня 2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій додатково обґрунтував поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження.

12. 16 вересня 2024 року адвокат позивача подав додаткові пояснення, в яких просив касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

13. 19 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження за цією скаргою.

14. 23 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

15. 16 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Днепроградострой» про забезпечення позову.

16. 28 квітня 2026 року ТОВ «Спарк-В» подало заперечення на заяву ТОВ «Днепроградострой» про забезпечення позову.

17. 15 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув без розгляду заяву ТОВ «Днепроградострой» про викопіювання з матеріалів судової справи.

18. 2 вересня 2026 року ТОВ «Днепроградострой» подало клопотання про надсилання примірника заперечень ТОВ «Спарк-В».

19. 9 вересня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, а також відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Днепроградострой» про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін і про постановлення окремої ухвали.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Позивач мотивував касаційну скаргу так:

20.1. Апеляційний суд в оскарженій постанові застосував норми права без урахування таких висновків, викладених у постановах Верховного Суду:

володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Та особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). А право володіння, якщо воно є, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц);

не допускаються дії, вчинені з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (зокрема договір дарування) учасники цивільних відносин не можуть використовувати для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), щодо якого ухвалений вирок про стягнення коштів і відкрите виконавче провадження, та його сини (обдаровувані) діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, бо уклали договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора та спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. З огляду на це можна визнати недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц);

державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Для встановлення наявності в особи права власності необхідно насамперед встановити підставу, на якій вона набула це право, бо лише державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18);

договір можна кваліфікувати як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним юридичних наслідків. Встановлені обставини засвідчують умисел обох сторін приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності позивача без отримання оплати за це майно під час існування майнового спору за участю позивача як одного із солідарних боржників, з метою уникнути виконання відповідного грошового зобов`язання. Тому оспорюваний правочин можна визнати фіктивним відповідно до статті 234 ЦК України. Укладення договору, який за змістом суперечить вимогам закону, бо не спрямований на реальне настання обумовлених ним юридичних наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 7 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17);

у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору відповідачами треба залучати всіх сторін правочину. Інакше кажучи, належними відповідачами є сторони договору, а не одна із них (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі № 917/2041/20);

за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті вимог до належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц);

неправильна кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц);

відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Навіть якщо встановити, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримав норми законодавства, вносячи запис про державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність останнього порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17).

20.2. Суд не взяв до уваги встановлені Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у вироку від 13 квітня 2023 року у справі № 201/17636/16-к обставини заволодіння ТОВ «Днепроградострой» спірним нерухомим майном у шахрайський спосіб.

20.3. Позов заявило ТОВ «Фінанс Дніпро», правонаступником якого є позивач, не з приводу відновлення права власності боржника на квартиру, а для уможливлення реалізації права кредитора звернути стягнення на це майно у примусовому порядку в межах виконавчого провадження.

20.4. Підставу вибуття квартири з власності боржника та державну реєстрацію права власності на неї за первісним набувачем вже скасували суди у справах № 200/6192/15-ц і № 804/14347/15. Тому це не є предметом розгляду у справі № 201/6797/22. На час укладення договору купівлі-продажу первісний набувач уже не володів майном і не мав необхідного обсягу прав розпоряджатися ним і продавати наступному набувачеві.

20.5. Боржник і первісний набувач ніколи не мали відносин майнового характеру та будь-яких інших цивільно-правових відносин, що підтверджує відсутність волевиявлення боржника на відчуження квартири.

20.6. Згідно з обставинами, які встановив суд у рішенні від 25 грудня 2015 року у справі № 201/15204/15-ц, ТОВ «Днепроградострой» і первісний набувач є пов`язаними особами, їхні дії узгоджені, бо директор та засновник вказаного товариства (поточного власника квартири) діяв від імені та в інтересах первісного набувача й одночасно в інтересах наступного набувача під час укладення договору купівлі-продажу. Тому укладення цього договору не було спрямоване на реальне настання юридичних наслідків і перехід права власності на квартиру.

(2) Позиції інших учасників справи

21. 17 липня 2025 року та 2 квітня 2026 року представник ТОВ «Днепроградострой» подав письмові пояснення щодо суті спору.

22. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

23. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 19 вересня 2024 року постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

24. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

25. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

27. За змістом цього припису Верховний Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема тоді, коли виявить порушення судами норм щодо юрисдикції (частина друга статті 414 ЦПК України).

28. Додаткові пояснення позивача, які він подав 16 вересня 2024 року, а також додаткові пояснення ТОВ «Днепроградострой», подані 17 липня 2025 року, та його клопотання від 2 квітня 2026 року слід залишити без розгляду.

28.1. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 398 ЦПК України).

28.2. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).

28.3. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

28.4. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).

28.5. Строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду від 26 березня 2024 року станом на 16 вересня 2024 року минув. 19 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду надав учасникам справи десять днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття касаційного провадження для подання відзиву на касаційну скаргу. Строк на подання відзиву на касаційну скаргу станом на день, коли ТОВ «Днепроградострой» подало додаткові пояснення, теж минув. Верховний Суд не визнавав необхідним і не надавав дозволу позивачеві та ТОВ «Днепроградострой» подавати додаткові пояснення після спливу строків на подання касаційної скарги і відзиву на неї відповідно. Тому зазначені додаткові пояснення слід залишити без розгляду.

29. Верховний Суд повертає подані 28 квітня 2026 року заперечення ТОВ «Спарк-В» на заяву про забезпечення позову та, відповідно, клопотання ТОВ «Днепроградострой», подане 2 вересня 2026 року. Питання про забезпечення позову суд вирішив раніше - в ухвалі від 16 квітня 2026 року. Тому заперечення ТОВ «Спарк-В» на цю заяву, подане 28 квітня 2026 року, треба повернути заявнику. Відповідно, наступне клопотання ТОВ «Днепроградострой», подане 2 вересня 2026 року щодо цього заперечення, теж слід повернути.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи є належними й ефективними способами захисту інтересу кредитора, який прагне повернути майно у власність боржника, вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, який уклали її первісний і наступний набувачі, а також про поновлення запису про реєстрацію права власності на квартиру за боржником?

30. Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу з огляду на відсутність волевиявлення боржника на відчуження квартири та фіктивність цього правочину. Крім того, просив поновити запис про реєстрацію права власності на квартиру за боржником. Суд першої інстанції вважав ці вимоги обґрунтованими. Апеляційний суд виснував про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки позов спрямований на відновлення права власності боржника, який не залучений до участі у справі співвідповідачем. Відповідно, відмовив і в задоволенні вимоги про поновлення запису про реєстрацію права власності на квартиру за боржником. Позивач у касаційній скарзі просив скасувати постанову апеляційного суду повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

31. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що заявлені вимоги спрямовані на повернення у власність боржника квартири, яку її первісний набувач відчужив наступному набувачеві. Вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу та про поновлення запису про реєстрацію права власності на квартиру за боржником не є необхідними для захисту прав та інтересів позивача.

(2.1.1) Законодавство та судова практика

32. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

33. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

34. У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона самостійно визначає стратегію свого захисту, предмет та підстави позову, зміст вимог і заперечень. Тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених вимог і наданих доказів (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2022 року в справі № 602/1455/20). Проте це не зумовлює обов`язок суду за наявності порушення або оспорювання права чи інтересу позивача задовольняти будь-які його позовні вимоги.

35. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16 (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.47), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31) тощо).

36. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

37. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

38. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

39. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

40. Велика Палата Верховного Суду вказала, що необхідно розмежовувати конкурсне та позаконкурсне оспорення фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржникові задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився у тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. У такому разі належним способом захисту цивільних прав та інтересів кредитора є відновлення становища, яке існувало до їхнього порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорення наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24 (пункти 138 - 141), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20, від 12 квітня 2023 року в справі № 161/12564/21).

41. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandisпостанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86) тощо). За змістом частини другої статті 5 ЦПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, лише тоді, коли закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду.

42. Спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто зумовлювати у конкретному спорі той результат, на який спрямована мета позивача, - захист порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 69) тощо).

43. Спосіб захисту порушеного права має бути належним і таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24) тощо).

44. Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункти 22-23) тощо).

45. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) тощо).

46. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

47. Усталеним у судовій практиці незалежно від виду судочинства та категорії справи є підхід (принцип ієрархії висновків Верховного Суду), згідно з яким висновки щодо застосування норм судовою палатою касаційного суду мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати та колегії суддів касаційного суду (див., наприклад, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (пункт 8.12), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20, від 20 грудня 2023 року у справі № 752/4079/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 757/42452/20, від 5 січня 2024 року у справах № 149/184/21 і № 337/2398/20, від 24 січня 2024 року у справах № 761/22446/20 і № 757/51692/19-ц, від 14 лютого 2024 року у справі № 523/8263/20 (пункт 51.3), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 932/9029/23, Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2025 року у справі № 144/1440/22).

(2.1.2) Факти справи

48. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

48.1. 25 листопада 2011 року Дніпровський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою видав виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 вересня 2011 року у справі № 845/11 про стягнення з боржника на користь ПАТ «Ерсте Банк» 1 073 457,10 доларів США боргу та 25 000,00 грн витрат, пов`язаних із вирішенням спору третейським судом.

48.2. 16 липня 2014 року Дніпровський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою замінив сторону стягувача у виконавчому провадженні у справі № 6-5656/11 його правонаступником - ПАТ «Фідобанк».

48.3. 14 лютого 2015 року Дніпровський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою, зокрема, виправив помилку у виконавчому листі Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року у справі № 6-5656/11 щодо ПАТ «Ерсте Банк», замінивши у його змісті дату народження боржника, суму боргу до стягнення з боржника в гривневому еквіваленті з визначеним прописом як розшифровкою суми в арифметичному значенні витрат, пов`язаних із вирішенням спору Третейським судом при Асоціації українських банків, а саме із зазначенням валюти в гривні.

48.4. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 305566131 від 22 липня 2022 року право власності на квартиру 10 травня 2006 року зареєстроване за боржником на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 29 квітня 2006 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (т. 1, а. с. 17).

48.5. 21 травня 2015 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу, згідно з якою у справі № 200/6192/15-ц затвердив мирову угоду, відповідно до якої, зокрема: боржник зобов`язався визнати за первісним набувачем право власності на квартиру; не заперечувати проти оформлення первісним набувачем права власності на це майно; передати всю необхідну документацію для оформлення за первісним набувачем права власності на квартиру; усунути перешкоди у користуванні цим нерухомим майном; зняти з реєстраційного обліку всіх осіб, що зареєстровані у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Дніпропетровській області (т. 1, а. с. 21-22).

48.6. На підставі вказаної ухвали за первісним набувачем 1 серпня 2015 року було зареєстроване право власності на квартиру відповідно до рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. від 1 серпня 2015 року за індексним № 23336847 (номер запису про право власності - 10644260), що підтверджує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 305566131 від 22 липня 2022 року (т. 1, а. с. 13).

48.7. 8 вересня 2015 року первісний і наступний набувачі уклали договір купівлі-продажу (т. 1, а. с. 10-11). Того ж дня реєстратор прийняв рішення про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Днепроградострой» (т. 1, а. с. 12-13).

48.8. 15 жовтня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу у справі № 200/6192/15-ц, згідно з якою апеляційну скаргу Компанії «Хагворт Менеджмент Лімітед» задовольнив, апеляційні скарги ОСОБА_3 , боржника, ПАТ «Фідобанк» задовольнив частково: скасував ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року, справу повернув до того ж суду для повторного розгляду заяви щодо мирової угоди (т. 1, а. с. 23).

48.9. 18 лютого 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу у справі № 200/6192/15-ц, згідно з якою закрив провадження у справі за позовом первісного набувача до ОСОБА_3 про стягнення боргу (т. 1, а. с. 24). Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала набрала законної сили.

48.10. 29 лютого 2016 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 804/14347/15 про задоволення позову боржника до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М., треті особи - первісний набувач, ПАТ «Фідобанк», про визнання протиправними та скасування рішень. Зокрема, визнав протиправним і скасував рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. від 1 серпня 2015 року за індексним номером 23336847 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно того ж дня був внесений запис за номером 10644260 про реєстрацію за первісним набувачем права власності на квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 693759812101). Ця постанова набрала законної сили 24 травня 2016 року (т. 1, а. с. 25-29).

48.11. 19 квітня 2021 року Дніпровський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою замінив сторону виконавчого провадження - кредитора ПАТ «Фідобанк» з виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року у справі № 6-5656/11 за заявою ПАТ «Ерсте Банк» до боржника про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду його правонаступником - ТОВ «Спектрум Ессетс».

48.12. 10 травня 2022 року Дніпровський районний суд м. Києва постановив ухвалу, згідно з якою, зокрема, замінив сторону виконавчого провадження - ТОВ «Спектрум Ессетс» з виконання виконавчого листа, виданого 25 листопада 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 6-5656/11, його правонаступником - ТОВ «Фінанс Дніпро» та видав останньому дублікат виконавчого листа (т. 1, а. с. 34-37).

48.13. 1 липня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 6-5656/11, виданого 10 червня 2022 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з боржника на користь ПАТ «Ерсте Банк» 1 073 457,10 доларів США боргу за кредитним договором від 18 грудня 2007 року № 014/2636/2/08026 та 25 000,00 грн третейського збору (т. 1, а. с. 39-40).

48.14. Згідно з листом приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. № 1945 від 3 серпня 2022 року, зокрема, шляхом проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 приватний виконавець встановив:

- у боржника відсутні кошти, рухоме майно та нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення з метою погашення кредитної заборгованості боржника за виконавчим листом № 6-5656/11;

- предмет іпотеки належить на праві власності ТОВ «Днепроградострой» з 8 вересня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу квартири № 1722, посвідченого 8 вересня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О., тобто це нерухоме майно не є власністю боржника з 2015 року, і звернути на нього стягнення неможливо (т. 1, а. с. 42).

48.15. На підставі договору про відступлення прав вимоги № 29/09/23-ДВ від 29 вересня 2023 року, який уклали ТОВ «Фінанс Дніпро» та ТОВ «Бігкомерц», ТОВ «Фінанс Дніпро» відступило новому кредитору - ТОВ «Бігкомерц» права вимоги до боржника як позичальника за кредитним договором № 014/2636/2/08026 від 18 грудня 2007 року, заборгованість за яким стягнута з урахуванням ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року у справі № 6-5656/11 за заявою ПАТ «Ерсте Банк» до боржника про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду (т. 2, а. с. 140-141, 142, 143).

48.16. 27 листопада 2023 року Дніпровський районний суд м. Києва постановив ухвалу у справі № 6-5656/11, згідно з якою замінив стягувача - ТОВ «Фінанс Дніпро» його правонаступником - ТОВ «Бігкомерц» у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 6-5656/11 від 10 червня 2022 року.

48.17. Згідно з копією протоколу проведення електронного аукціону (торгів) від 1 лютого 2024 року № 605005 та копією акта про проведені електронні торги від 9 лютого 2024 року ДП «Сетам» провело прилюдні торги у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з реалізації квартири, а переможцем стало ТОВ «Спарк-В» (т. 2, а. с. 144, 145).

48.18. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 березня 2024 року № 369333828 право власності на квартиру 12 лютого 2024 року було зареєстроване за ТОВ «Спарк-В» на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 188, виданого 12 лютого 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А. В. (т. 2, а. с. 162-168).

48.19. Первісний набувач подав до місцевого суду посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О. 19 січня 2023 року за № 118 заяву про визнання позовних вимог (т. 1, а. с. 131).

49. 25 лютого 2026 року Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову у справі № 761/5217/24, згідно з якою залишив без змін рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 1 травня 2025 року. Тим рішенням суд першої інстанції залишив без задоволення позов ТОВ «Днепроградострой» до ТОВ «Спарк-В», приватного виконавця Сивокозова О. М., первісного набувача, ТОВ «Бігкомерц», треті особи - боржник, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Р. О., ДП «Сетам», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а також задовольнив позов приватного виконавця Сивокозова О. М., поданий в інтересах боржника, до ТОВ «Спарк-В», первісного набувача, треті особи - ТОВ «Бігкомерц», ДП «Сетам», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який щодо квартири уклали первісний набувач із ТОВ «Днепроградострой».

(2.1.3) Застосування норм до фактів справи

50. Позивач звернувся до суду саме з метою повернути квартиру боржнику, який втратив право власності на неї внаслідок затвердження судом мирової угоди на користь первісного набувача та наступного укладення останнім договору купівлі-продажу. Способами такого повернення позивач помилково вважав визнання цього договору недійсним і поновлення запису про державну реєстрацію права власності на квартиру за боржником.

51. Апеляційний суд Дніпропетровської області ще 15 жовтня 2015 року скасував ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року у справі № 200/6192/15-ц про затвердження мирової угоди та передав справу до суду першої інстанції для повторного розгляду заяви щодо такої угоди. Після цього 18 лютого 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановив у справі № 200/6192/15-ц ухвалу, згідно з якою закрив провадження у справі за позовом первісного набувача до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Тобто юридична підстава для вибуття квартири з власності боржника відпала.

52. Оскільки квартира вибула із власності боржника на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яку надалі суд скасував, належною позовною вимогою для кредитора є вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення права чи інтересу (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), шляхом повернення квартири боржникові. Для такого повернення оспорення наступних правочинів, реєстраційних дій, а також поновлення запису про державну реєстрацію права власності щодо цього майна не вимагається.

53. Отже, для вирішення спору заінтересованого кредитора щодо повернення майна боржникові вимога про визнання недійсним наступних правочинів не є необхідною. Вимога про поновлення запису про державну реєстрацію права власності на квартиру є неналежною. Апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні вказаних вимог, хоч і з інших мотивів, ніж наведені у цій постанові. Тому оскаржену постанову щодо зазначених вимог слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови суду касаційної інстанції.

(2.2) За правилами якого виду судочинства слід розглядати вимоги юридичної особи до товариства (наступного набувача) майна про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса) щодо державної реєстрації за цим набувачем права власності на квартиру та про припинення його права власності на цей об`єкт?

54. Позивач звернувся з позовом, зокрема, до ТОВ «Днепроградострой» як наступного набувача квартири. Просив визнати незаконним і скасувати рішення реєстратора про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт за цим відповідачем та припинити його право власності на квартиру. Суд першої інстанції задовольнив зазначені вимоги. Додатково вказав, що рішення реєстратора «підлягає визнанню недійсним, а запис про державну реєстрацію, … підлягає скасуванню», хоча позивач про це не просив. Апеляційний суд скасував рішення це рішення щодо зазначених вимог і відмовив у їхньому задоволенні.

55. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій порушили правила юрисдикції під час розгляду спору у частині вимог, які позивач заявив до ТОВ «Днепроградострой». Тому з урахуванням вимоги частини третьої статті 400 ЦПК України слід вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги для усунення порушення відповідних норм процесуального права.

(2.2.1) Законодавство та судова практика

56. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

57. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

58. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їхнє вирішення не віднесене до інших видів судочинства.

59. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).

60. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

(2.2.2) Факти справи

61. Позивач і ТОВ «Днепроградострой» є юридичними особами. Вимоги позивача про визнання незаконним і скасування рішення реєстратора та про припинення права власності цього товариства стосуються виключно наступного набувача, тобто не стосуються жодної фізичної особи.

(2.2.3) Застосування норм до фактів справи

62. Вимоги позивача про визнання незаконним і скасування рішення реєстратора та про припинення права власності на квартиру наступного набувача не є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, вирішення якої належить до юрисдикції загального суду. Отже, за суб`єктним критерієм вирішення вимог про визнання незаконним і скасування рішення реєстратора та про припинення права власності наступного набувача належить до юрисдикції господарського суду (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 травня 2025 року у справі № 199/9897/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 199/3148/23 (пункт 41)).

63. З огляду на вказане судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині зазначених вимог слід скасувати, а провадження у справі у цій частині - закрити. Позивачеві слід роз`яснити, що розгляд тих вимог належить до юрисдикції господарського суду (речення перше частини першої статті 256 ЦПК України).

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

64. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині (пункти 3 та 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

65. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя та четверта статті 412 ЦПК України).

66. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 414 ЦПК України).

67. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

68. З огляду на висновки цієї постанови щодо застосування норм матеріального та процесуального права:

- за вимогами позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу та про поновлення запису про державну реєстрацію права власності на квартиру постанову апеляційного суду слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції постанови суду касаційної інстанції;

- за вимогами позивача до ТОВ «Днепроградострой»про визнання незаконним і скасування рішення реєстратора та припинення права власності цього товариства на квартиру судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій слід скасувати, а провадження у справі за цими вимогами - закрити, оскільки їхній розгляд належить до юрисдикції господарського суду.

(3.2) Щодо судових витрат

69. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

70. Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина перша статті 256 ЦПК України).

71. У разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за її заявою слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету.

У разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією розгляд такої справи не закінчується, а може бути продовжений компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19 (пункти 126, 143-144)).

72. Оскільки Верховний Суд у частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення реєстратора та про припинення права власності ТОВ «Днепроградострой» на квартиру скасував судові рішення і закрив провадження у справі через належність цих вимог до юрисдикції господарського суду, слід скасувати судові рішення в частині судових витрат. Питання про їхній розподіл суд касаційної інстанції у цій постанові не вирішує. З огляду на те, що за наслідками перегляду судових рішень немає жодної вимоги, яку надалі належить розглянути за правилами цивільного судочинства, позивач на підставі частини першої статті 256 ЦПК України має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією (речення друге частини першої статті 256 ЦПК України).

Керуючись статтями 141, 255, 256, 400, 409, 411, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігкомерц» задовольнити частково.

2. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 рокускасувати:

- у частині вимог про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса за індексним № 24248188 від 8 вересня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру за Товариством з обмеженою відповідальністю «Днепроградострой» та про припинення права власності цього товариства на квартиру, а провадження у справі в частині цих вимог закрити, оскільки їх належитьрозглядати за правилами господарського судочинства у господарському суді;

- у частині розподілу судових витрат.

3. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року змінити у мотивувальній частині щодо відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири № 207 від 8 вересня 2015 року та про поновлення запису про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 , виклавши цю частину в редакції постанови суду касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко