Ухвала № 141390161 у справі № 154/3726/24 від 06.11.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 154/3726/24

провадження № 61-13600ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу Волинської обласної прокуратури,

в інтересах якої діє виконуючий обов`язки керівника обласної прокуратури Шаповалов Альберт, на постанову Волинського апеляційного суду

від 24 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органів досудового слідства,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням органів досудового слідства, завданої незаконним рішенням органів досудового слідства, у якому просила стягнути з Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди в сумі 3 502 035 грн, витрати, пов`язані з проведенням експертизи в сумі 18 235,44 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 137 500 грн.

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області

від 13 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди в сумі 3 502 035 гривень.

Стягнуто з Державного бюджету України 18 235,44 гривень витрат пов`язаних із проведенням експертизи та 137 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України в сумі 3 502 035 грн моральної шкоди є законною, обгрунтованою, доведеною, а тому підлягає задоволенню. Розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, а також встановлено, що позивач понесла витрати на проведення експертизи.

Постановою Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2026 рокуРішення Володимирського міського суду Волинської області від 13 липня 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Волинській області та Волинської обласної прокуратури 18 235,44 грн витрат пов`язаних з проведенням експертизи по 9 117, 72 грн з кожного.

В частині стягнення витрат у зв`язку з наданням юридичної допомоги в кримінальній справі ОСОБА_1. відмовлено.

28 жовтня 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга Волинської обласної прокуратури, в інтересах якої діє виконуючий обов`язки керівника обласної прокуратури Шаповалов Альберт, на постанову Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2026 року.

У касаційній скарзі представник заявника просить зупинити виконання оскаржуваної постанови, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 648 525,00 грн, а витрати на проведення судово-психологічної експертизи стягнути з Державного бюджету України, не передаючи справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди застосували статтю 23 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду

у подібних правовідносинах викладених у постановах

від 01 липня 2026 року у справі №554/410/25, від 15 грудня 2020 року

у справі №752/17832/14-ц, від 18 травня 2022 року у справі №522/2493/18, від 10 квітня 2019 року у справі 464/3789/17, від 27 березня 2019 року

у справі №337/3548/16-ц, від 23 червня 2019 року у справі №607/4341/20, від 14 квітня 2021 року у справі №520/144448/18, від 28 листопада 2018 року у справі №214/6982/13-ц, від 10 листопада 2021 року у справі №346/5429/17, від 22 грудня 2021 року у справі №202/1722/19,

від 03 березня 2021 року у справі №638/509/19, від 28 жовтня 2020 року

у справі №610/3221/19, від 12 лютого 2020 року у справі №295/692/17,

від 28 жовтня 2020 року у справі №303/3973/17, від 20 вересня 2018 року

у справі №686/23731/15-ц, від 04 червня 2018 року у справі №489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі №464/6863/16, від 21 червня 2018 року

у справі №205/119/17, від 25 липня 2018 року у справі №607/14493/16-ц,

від 19 вересня 2018 року у справі №534/955/17, від 13 грудня 2018 року

у справі №559/600/17, від 22 липня 2018 року у справі №158/2689/16-ц.

Окрім того, представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах викладених у постановахвід 04 жовтня 2024 року у справі №461/10369/21, від 30 серпня 2023 року у справі №461/4283/21, від 09 жовтня 2024 року у справі №554/654/22, від 15 лютого 2022 року у справі №712/41/19, від 16 листопада 2022 року у справі №756/10595/17.

Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суди встановили, що 04 вересня 2017 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області Безушком О.М. було затримано ОСОБА_1 у її службовому кабінеті голови Горохівської РДА, про що було складено відповідний протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину.

04 вересня 2017 року слідчим в слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області Безушком О.М. було проведено освідування ОСОБА_1

04 вересня 2017 року відразу після освідування ОСОБА_1 , слідчим в слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області Безушком О.М., було проведено огляд місця події, а саме кабінет голови Горохівської районної державної адміністрації ОСОБА_1.

Крім того, 04 вересня 2017 року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме в житловому будинку та надвірних спорудах за адресою: АДРЕСА_1 .

04 вересня 2017 року ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №4201703[телефон приховано] від 07 червня 2017 року було повідомлено про підозру за частиною третьою статті 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області 07 вересня 2017 задоволено клопотання слідчого в слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Волинської області Безушка О.М. про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_1 та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 02 листопада 2017 року. На підставі частини третьої статті 183 КПК України визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 505 200 гривень.

07 вересня 2017 року було внесено на депозитний рахунок №3731[телефон приховано] ТУ Державної судової адміністрації України в Волинській області Код ЄДРПОУ 26276277 грошові кошти у сумі 505 200 гривень, після чого ОСОБА_1 було звільнено з-під варти.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області 13 вересня 2017 року накладено арешт шляхом заборони розпоряджатися майном, належним на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 104,9 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва 01 листопада 2017 року продовжено строк дії обов`язків підозрюваної ОСОБА_1 , покладених на неї ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2017 року. Визначено строк дії ухвали до 27 грудня 2017 року.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №4201703[телефон приховано] від 07 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 проводились негласні слідчі (розшукові) дії.

Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Рівненської області 29 червня 2017 року надано дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_1 таких негласних слідчих (розшукових) дій: - аудіо, -відеоконтроль особи, - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - абонентського номера НОМЕР_1 , - обстеження публічно недоступного місця - службового приміщення (кабінету) голови Горохівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 , розташованого на другому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом таємного проникнення,

у тому числі, з використанням технічних засобів, з метою встановлення засобів аудіо-, відеоконтролю особи. - спостереження за особою,

з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження. Строк дії ухвали до 29 серпня 2017 року включно.

Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Рівненської області 30 серпня 2017 року надано дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_1 таких негласних слідчих (розшукових) дій: - аудіо, -відеоконтроль особи, - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - абонентського номера НОМЕР_1 , - обстеження публічно недоступного місця - службового приміщення (кабінету) голови Горохівської районної державної адміністрації ОСОБА_1., розташованого на другому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом таємного проникнення,

у тому числі, з використанням технічних засобів, з метою встановлення засобів аудіо-, відеоконтролю особи. - спостереження за особою,

з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження. Строк дії ухвали до 01 жовтня 2017 включно.

Окрім цього, у засобах масової інформації були здійснені публікації, які були доведені до загалу, про «протиправну поведінку» позивачки, як особи, яка отримала неправомірну вигоду - «хабар» «за вирішення земельних питань». У мережі інтернет було опубліковано чимало статей з заголовками «Голова Горохівської РДА попалася на хабарі», які супроводжувалися негативними та образливими коментарями, а також закликами до розправи над ОСОБА_1 .

Дані публікації набули неабиякого розголосу, а зважаючи на коментарі користувачів, позивач зазнала значного громадського осуду та цькування. Необмежена кількість читачів, як знайомих, так і не знайомих з ОСОБА_1 , отримала доступ до інформації, яка не відповідає дійсності, а саме ганебну інформацію про нібито вчинення нею злочину та її недоброчесність, що заподіяло їй значну моральну шкоду, в тому числі приниження честі, гідності, престижу та ділової репутації.

Внаслідок цього позивач уже на стадії судового розгляду справи зазнала серцевого нападу та була госпіталізована. Це сталося саме у зв`язку з постійним перенесенням значних моральних страждань, пов`язаних із судовими засіданнями та тиском, який зумовлений потенційним тяжким покаранням. ОСОБА_1 перенесла гострий інфаркт міокарда, що підтверджується випискою КП «Луцька міська клінічна лікарня» №0005422 від 04 квітня 2019 року у результаті чого їй було встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 048629.

Стійкий розлад функцій організму ОСОБА_1 продовжується і по цей час, що підтверджується медичними довідками.

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 21 серпня 2023 року у справі №155/523/18 ОСОБА_1 визнано невинуватою у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у зв`язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні даного злочину.

Виправдувальний вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 серпня 2023 року був оскаржений прокурором до Волинського апеляційного суду.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 серпня 2023 року без змін.

Починаючи з 05 вересня 2018 року, тобто з моменту повідомлення про підозру, розпочалось втручання в приватне та особисте життя

ОСОБА_1 , що є порушенням її особистого немайнового права та спричинення у зв`язку з цим моральної шкоди до прийняття кінцевого рішення у справі 06 грудня 2023 року.

Внаслідок незаконних рішень та дій органів досудового розслідування та прокуратури, ОСОБА_1 протягом 63 місяців була обмежена у правах і свободах, гарантованих статтями 29, 30, 31, 32, 33, 41 Конституції України, а саме у праві на свободу та особисту недоторканість, таємницю листування та телефонних розмов, невтручання у особисте і сімейне життя, недопущення збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, свободу пересування, вільного вибору місця проживання, у праві вільно залишати територію України, володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Незаконними рішеннями та діями, внаслідок незаконного затримання, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного затримання, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, незаконної провокації злочину, незаконного проведення огляду місця події та обшуку, незаконного вилучення та накладення арешту на майно, ОСОБА_1 була спричинена значна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у встановленому законом порядку. При цьому виправдувальний вирок суду першої інстанції, який залишений без змін апеляційним судом відносно позивача свідчать про безпідставність взагалі кримінального переслідування ОСОБА_1 з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній

особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення

до кримінальної відповідальності, незаконного застосування

запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (стаття 1 зазначеного Закону).

Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди передбачено тільки у випадках визнання особи невинуватою або якщо справу закрито з реабілітуючих підстав.

Отже, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Тобто, право на відшкодування виникає лише в разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41.

Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 14-195цс21).

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

З урахуванням засад розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц,

від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Конкретний розмір моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури та суду у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та на підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 грудня

2022 року у справі № 185/2979/20.

При цьому за наявності виправдувального вироку, який набрав законної сили, позивач не зобов`язаний доводити незаконність конкретної слідчої чи процесуальної дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Втручання в приватне життя та порушення конституційних прав ОСОБА_1 тривало в період з 05 вересня 2018 року (повідомлення про підозру) по 06 грудня 2023 року (набрання виправдувальним вироком законної сили). Інтервал між цими датами становить 5 років 3 місяці 2 дні, повні 63 місяці.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 квітня 2024 мінімальна заробітна плата в Україні становить 8000 гривень.

Отже, мінімальний передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди завданий ОСОБА_1 становить 504 000 гривень.

Врахувавши ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, принципи поміркованості, розумності і справедливості, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про визначення відшкодування моральної шкоди у розмірі

1 000 000,00 грн.

А тому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди повно та всебічно врахував фактичні обставини у справі, зокрема, ступінь та тривалість душевних страждань ОСОБА_1 від безпідставного обвинувачення у вчиненні злочину.

Оскільки суд апеляційної інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, то постанова суду апеляційної інстанції в частині розподілу витрат на експертизи в сумі 18 235,44 є обґрунтованою, а тому доводи представника заявника про необхідність змінити розмір відшкодування до 16 920,00 грн не заслуговують на увагу, адже такі витрати розподілені пропорційно розміру задоволених вимог.

Посилання касаційної скарги на неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 липня 2026 року у справі №554/410/25, від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц,

від 18 травня 2022 року у справі №522/2493/18, від 10 квітня 2019 року

у справі 464/3789/17, від 27 березня 2019 року у справі №337/3548/16-ц,

від 23 червня 2019 року у справі №607/4341/20, від 14 квітня 2021 року

у справі №520/144448/18, від 28 листопада 2018 року у справі №214/6982/13-ц, від 10 листопада 2021 року у справі №346/5429/17,

від 22 грудня 2021 року у справі №202/1722/19, від 03 березня 2021 року

у справі №638/509/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №610/3221/19,

від 12 лютого 2020 року у справі №295/692/17, від 28 жовтня 2020 року

у справі №303/3973/17, від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц, від 04 червня 2018 року у справі №489/2492/17, від 13 червня 2018 року

у справі №464/6863/16, від 21 червня 2018 року у справі №205/119/17,

від 25 липня 2018 року у справі №607/14493/16-ц, від 19 вересня 2018 року у справі №534/955/17, від 13 грудня 2018 року у справі №559/600/17,

від 22 липня 2018 року у справі №158/2689/16-ц, від 04 жовтня 2024 року

у справі №461/10369/21, від 30 серпня 2023 року у справі №461/4283/21,

від 09 жовтня 2024 року у справі №554/654/22, від 15 лютого 2022 року

у справі №712/41/19, від 16 листопада 2022 року у справі №756/10595/17

є безпідставним, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.Встановлені судом фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суд виходив з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі

№ 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Тому відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, питання про зупинення виконання постанови Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2026 року колегія суддів не розглядає.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Волинської обласної прокуратури, в інтересах якої діє виконуючий обов`язки керівника обласної прокуратури Шаповалов Альберт, на постанову Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органів досудового слідства.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська