Ухвала № 141390163 у справі № 686/28590/25 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 686/28590/25

провадження № 61-3674сво26

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2026 рокуу складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з держави Україна на його користь моральну шкоду в розмірі 55 000 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що моральної шкоди йому завдано порушенням його права на справедливий суд внаслідок тривалого невиконання постанови Верховного Суду у справі № 686/25511/20 в порядку статей 55, 56, частини дев`ятої статті 129, 129-1 Конституції України та частини першої статті 23, статей 1167 і 1173 ЦК України.

Зазначав, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, і буде справедливою сатисфакцією за порушене право та призведе до його реального відновлення.

У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 15 січня 2026 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що в апеляційній скарзі заявник зазначив представником держави Україна Державну казначейську службу України. Проте за змістом позовної заяви та рішення місцевого суду відомо, що позивач визначив представником відповідача - держави Україна Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. З огляду на це заявнику слід уточнити в апеляційній скарзі належного відповідача з зазначенням його повного найменування, місцезнаходження та подати належно оформлену апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 356 ЦПК України та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 03 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2026 року визнав неподаною та повернув.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що копію ухвали Хмельницького апеляційного суду від 16 лютого 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху заявник отримав 19 лютого 2026 року.

Станом на 03 березня 2026 року ОСОБА_1 не усунув недоліків, указаних в ухвалі від 16 лютого 2026 року, а тому відповідно до статті 357 ЦПК України є підстави для визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 неподаною та її повернення.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У березні 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2026 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2026 рокуйухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження указував абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Касаційна скарга мотивована тим, що постановлення апеляційний судом ухвали про повернення апеляційної скарги веде не тільки до підриву довіри до судової гілки влади, а й до анігіляції судової влади як такої, оскільки суд самостійно, за власною ініціативою став на захист відповідача шляхом вимагання від позивача судового збору, який не сплачується у всіх судових інстанціях за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Позивач звільняється у цій справі від сплати судового збору як особа, що подала позов про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.

Тобто позивач у спорі боровся не з відповідачем, а з судом, який став на захист відповідача шляхом вимагання від позивача сплати судового збору.

Суд порушене право не захистив і не забезпечив належного відшкодування, порушив принципи процесуальної економії, диспозитивності, рівності і змагальності сторін, верховенства права і правової визначеності, «pacta sunt servanda», офіційного з`ясування обставин справи, «jura novit curia» («суд знає закони») та остаточності рішення суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 03 квітня 2026 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2026 року.

Ухвалою від 03 квітня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2026 рокута витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2026 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла такого висновку.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 неодноразово брав участь у судових справах, розглянутих Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду. Зокрема, у справах, у яких ОСОБА_1 є стороною, у тому числі скаржником, за результатами розгляду прийнято понад шістсот судових рішень.

Водночас практика Верховного Суду щодо прийняття до розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 свідчить про застосування неоднакових підходів.

Так, в ухвалі Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2026 року у справі № 686/20004/25 (провадження № 61-3119ск26) зазначено: «Скаржник, подаючи касаційну скаргу, діяв не з метою виконання завдання цивільного судочинства, коли використав саркастичне зауваження про апеляційний суд. Він щонайменше не виконав обов`язок виявляти повагу до суду та суддів того суду. Формально вжив висловлювання, яке мало б виглядати як похвала («гордий і незалежний»), але далі уточнив, що апеляційний суд є незалежним «як від рішень ЄСПЛ, так і від норм національного законодавства та Законів Логіки і здорового глузду». Внаслідок цього створив контраст між позитивною формою та негативним змістом, що є ознакою сарказму. Наведене саркастичне висловлювання містить приховану негативну оцінку скаржником апеляційного суду як інституції, приписування останньому ігнорування норм права, законів логіки та здорового глузду, тобто свавілля й ірраціональності. Цим заперечується професійна спроможність суду. Таке узагальнення є дискредитуючим, а його використання у касаційній скарзі спрямоване не на виконання завдання цивільного судочинства, а на образу апеляційного суду та його суддів. З огляду на вказане дії скаржника з подання касаційної скарги із таким змістом є проявом недобросовісної реалізації відповідного процесуального права всупереч завданню цивільного судочинства, тобто з іншою метою, ніж для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення конкретної цивільної справи. Тому касаційну скаргу слід повернути. Вказане не перешкоджає повторному зверненню із такою скаргою, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення».

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 30 березня 2026 року у справі № 686/15648/25 (провадження № 61-3088ск26), від 13 лютого 2025 року у справі № 686/22130/24 (провадження № 61-1573ск25).

Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/25049/25 (провадження № 61-671св26) за аналогічних доводів та висловлювань ОСОБА_1 , наведених у касаційній скарзі, відкрив касаційне провадження та за результатами її розгляду постановою залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

За таких самих обставин касаційні скарги ОСОБА_1 були розглянуті по суті в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/12037/25 (провадження № 61-1252св26), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/12030/25 (провадження № 61-16191св25).

У зазначених справах Верховний Суд визнав за необхідне розглянути касаційні скарги по суті з урахуванням наведених у них доводів та не встановив, що висловлювання ОСОБА_1 , викладені у касаційних скаргах, свідчать про недобросовісне здійснення ним відповідного процесуального права чи містять прояв неповаги до суду.

Враховуючи викладене, сформувалася неоднакова практика щодо тлумачення висловлювань ОСОБА_1 , наведених ним у касаційних скаргах, що зумовлює ухвалення різних за змістом процесуальних рішень у справах за його участю.

Тому Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/25049/25 (провадження № 61-671св26).

При цьому колегія суддів вважала, що сам по собі вислів про нелогічність судового рішення в касаційних скаргах ОСОБА_1 не є образою суду. Але твердження, що саме суд «є вільним і незалежним від законів логіки і здорового глузду», створює контраст між позитивною формою і негативним змістом, що є ознакою сарказму. Наведене саркастичне висловлювання містить приховану негативну оцінку скаржником апеляційного суду як інституції, приписування останньому ігнорування норм права, законів логіки та здорового глузду, тобто свавілля й ірраціональності. Цим заперечується професійна спроможність суду. Таке узагальнення є дискредитуючим, а його використання у касаційній скарзі спрямоване не на виконання завдання цивільного судочинства, а на образу апеляційного суду та його суддів. З огляду на вказане дії скаржника з подання касаційної скарги із таким змістом є проявом недобросовісної реалізації відповідного процесуального права всупереч завданню цивільного судочинства, тобто мають іншу мету, ніж забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення конкретної цивільної справи.

За таких обставин колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла такого висновку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з пунктами 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.

У пункті 1 частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

За змістом статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, висловити до них і щодо їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від таких дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 20), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19, ухвалу Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 21 - 22).

Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести до суду певну думку, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 22)).

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Результат аналізу наведеної норми процесуального права дає підстави для висновку, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування тієї самої норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).

На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що немає підстав для розгляду справи № 686/28590/25 (провадження № 61-3674сво26) Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див., зокрема, пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 60 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилається суто на наявність різних підходів у практиці суду касаційної інстанції щодо тлумачення висловлювань ОСОБА_1 , наведених ним у касаційних скаргах, що у свою чергу, зумовлює ухвалення різних за змістом процесуальних рішень за його участю.

Проте у справі, в якій ухвалене судове рішення, від якого пропонується відступити, суд не приймав рішення про повернення касаційної скарги через зловживання процесуальними правами заявником та не робив висновків щодо цього, зокрема, в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Повернення об`єднаною палатою справи колегії суддів для її розгляду з підстав неподібних правовідносин, різних фактичних обставин справи є сталою практикою касаційних судів у складі Верховного Суду (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 29 лютого 2024 року у справі № 907/825/22, ухвалу Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 420/3179/22 та інші).

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки розгляд судом справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для об`єднаної палати, не відповідатиме критерію суду, встановленому законом.

Керуючись статтями 7, 260, 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Повернути справу № 274/6983/22 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2026 року на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Зайцев

Судді: А. І. Грушицький

В. І. Крат Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников І. М. Фаловська М. Є. Червинська