Постанова № 141390209 у справі № 175/2336/23 від 09.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 175/2336/23

провадження № 61-14171св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області (раніше - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) від 19 лютого 2025 року у складі судді Дараган Л.В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у складі колегії суддів

Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О., орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста», про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро», банк), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р. О., орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста», про витребування майна із чужого незаконного володіння.

У липні 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити відповідачу та будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, реалізацію, передачу іншим особам та переоформленню документів щодо:

- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:02:051:0039,

- земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер [номер приховано]:02:051:0011, площею 0,1 га.

Також просила заборонити відповідачу та будь-яким особам вчиняти дії щодо передачі в оренду/суборенду житлового будинку, проникнення, займання або будь-яким іншим чином чинити перешкоди у використанні позивачами житлового будинку.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що малолітні діти

ОСОБА_1 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцями після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначене спірне нерухоме майно за життя ОСОБА_4 було передано в іпотеку у 2005-2006 роках АТ «Банк Кредит Дніпро» на забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання кредитної лінії

від 19 липня 2005 року № 190705.

У квітні 2006 року ОСОБА_1 сплатила у повному розмірі заборгованість за вказаним договором, проте банк незаконно повернув сплачені нею кошти посилаючись на перекласифікацію кредиту та зміну рахунку.

Отже, між сторонами існує спір щодо вказаної кредитної заборгованості.

Разом з тим заявник зазначала про те, що 26 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О. було винесено незаконне рішення про державну реєстрацію за АТ «Банк Кредит Дніпро» права власності на житловий будинок та земельні ділянки.

Банк не повідомив спадкоємців іпотекодержателя про вказані дії, чим допустив порушення їх прав на спірне майно, яке вибуло з їх власності незаконно.

Таким чином, відповідач може відчужити спірний житловий будинок та земельні ділянки, чи передати їх в оренду, користування іншим особам.

Незастосування заходу забезпечення позову може суттєво ускладнити, унеможливити подальше виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З метою уникнення можливості відчуження належного малолітнім дітям ОСОБА_1 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлового будинку та земельних ділянок наявні правові підстави для забезпечення позову.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області (раніше - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) від 19 лютого 2025 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задоволено.

Заборонено АТ «Банк Кредит Дніпро» та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток тощо), спрямовані на відчуження, реалізацію, передачу іншим особам та переоформленню документів щодо: житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:02:051:0039; земельної ділянки, що розташована за адресою:

АДРЕСА_2 , кадастровий номер [номер приховано]:02:051:0011, площею 0,1 га.

Заборонено АТ «Банк Кредит Дніпро» та будь-яким особам вчиняти такі дії: передавати в оренду/суборенду житловий будинок, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1857504712214; проникати, займати, входити у житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1857504712214, або будь-яким іншим чином чинити перешкоди у використанні позивачами цього житлового будинку.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що на переконання позивача, вжиття заходів забезпечення позову забезпечить захист прав малолітніх дітей щодо незаконного відчуження спірних житлового будинку та земельних ділянок.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Враховуючи те, що між сторонами дійсно існує спір, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суди дійшли висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про забезпечення позову.

Суди врахували, що з огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача, як власника майна, та не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2025 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області (раніше - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) від 19 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2025 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області (раніше - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) від 19 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня

2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

У грудні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18,

від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та постановах Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, від 14 червня 2023 року

у справі № 641/6173/21.

Касаційна скарга мотивована тим, що АТ «Банк Кредит Дніпро» є власником спірного нерухомого майна. Правомірність набуття банком у власність житлового будинку та земельних ділянок у встановленому законом порядку не спростовано.

У спірному житловому будинку ніхто не прописаний та не проживає, у тому числі малолітні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Судами першої та апеляційної інстанцій не обґрунтовано факт існування підстав для забезпечення позову.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро», а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача

від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать

або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси

не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку

із застосуванням відповідних заходів.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові

Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі

№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня

2021 року у справі № 910/4777/21.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Верховний Суд ураховує, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2025 року

у справі № 466/11625/24.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,навела відповідні доводи.

Судом установлено, що між сторонами існує спір щодо житлового будинку, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:02:051:0039; земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер [номер приховано]:02:051:0011, площею 0,1 га.

Отже, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , так як невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому істотно ускладнити виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, вони узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду.

Вирішуючи спірне питання, суди врахували предмет та підстави позову і зробили обґрунтований висновок про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборонити відповідачу та будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, реалізацію, передачу іншим особам, переоформленню документів на спірне нерухоме майно та передачу його в оренду/суборенду, спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Забезпечення позову у цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення і свідчить про дотримання судами справедливого балансу інтересів сторін спору.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом

у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/120/24.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновком судів про задоволення заяви про забезпечення позову, що не може бути правовою підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд ураховує, що підстави для забезпечення позову є оціночними

та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2025 року

у справі № 759/22148/24.

Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суди дійшли обґрунтованого висновку, що обраний вид забезпечення позову може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Такий захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам.

Верховний Суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів банку або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог заявника. Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Дійсна мета звернення заявника до суду із заявою про забезпечення позову також підтверджується тим, що судом не встановлено, а банком не доведено, що таке звернення заявника спрямоване на зловживання ним своїми правами.

Отже, зроблені судами висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Висновки судів у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених обставинах, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми права, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, що спростовує доводи касаційної скарги.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, зводяться до незгоди з висновками судів.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки судів є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області (раніше - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) від 19 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня

2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська