Ухвала № 141390293 у справі № 760/4997/26 від 10.11.2026

УХВАЛА

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 760/4997/26

провадження № 61-14121ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня

2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі -

АБ «Укргазбанк») про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

АБ «Укргазбанк» подало до суду клопотання про зупинення провадження

у справі № 760/4997/26 до набрання законної сили рішенням суду у справі

№ 910/9413/26 за позовом АБ «Укргазбанк» до товариста з обмеженою відповідльністю «Грін Енерджі Токмак», товариста з обмеженою відповідльністю «Грандпауер ЛЛС», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором № 2017/ГЕН/184-001 від 14 березня 2017 року та звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2026 року

у задоволенні клопотання АБ «Укргазбанк» про зупинення провадження

у справі № 760/4997/26 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року апеляційну скаргу АБ «Укргазбанк» на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва

від 10 серпня 2026 року повернуто заявнику з підстав передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, апеляційний суд зазначив, що ухвала суду першої інстанції щодо відмови у зупиненні провадження у справі, відсутня у переліку ухвал зазначених у частині першій статті 353 ЦПК України, а тому не підлягає окремому апеляційному оскарженню від рішення суду по суті спору.

04 листопада 2026 року через підсистему Електронний суд представник

АБ «Укргазбанк» - Мартинюк Є. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року у справі № 760/4997/26.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції недотримався норм матеріального права та порушив норми процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Водночас, положення частини другої статті 353 ЦПК України, передбачають право особи викласти заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, які включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Таким чином, положеннями частини другої статті 352 ЦПК України встановлено, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Так, в пункті 14 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції щодо відмови у зупиненні провадження у справі не входить до визначеного у частині першій статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

За змістом пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року

у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23) зазначено, що для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

У постанові від 29 травня 2019 року в справі № 219/10010/17 (провадження №14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «згідно

з пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем

і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого

1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України,

є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 346/5011/18 (провадження № 61-2235св19), Верховний Суд проаналізувавши системне тлумачення статті 353 ЦПК України, дійшов висновку про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжкових ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі. Предметом апеляційного оскарження, як встановлено судом апеляційної інстанції, є ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 353 ЦПК України. Разом з тим, згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду».

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Тому у разі, якщо учасник справи не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі, застосовується припис частини другої статті 353 ЦПК України про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але

й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ,

від 21 жовтня 2010 року).

Встановивши, що апеляційну скаргу подано на ухвалу про відмову в зупиненні провадження у справі, яка відсутня в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду та повернув апеляційну скаргу скаржниці на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який встановивши, що ухвала суду першої інстанції про відмову в зупиненні провадження у справі відсутня у переліку, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, тому оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 10 листопада

2022 року у справі № 142/271/22, від 06 грудня 2023 року у справі

№ 753/1798/22, від 01 липня 2024 року у справі № 2-2456/11, постановах

від 20 грудня 2019 року у справі № 355/1249/18 та від 04 червня 2020 року

у справі № 760/20931/16-ц.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ,

від 19 грудня 1997 року).

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 352, 353, 357, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк