Рішення № 141390379 у справі № 489/4816/19 від 09.10.2026

09.10.2026 Справа № 489/4816/19

2/469/13/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Душейко Олесі Михайлівни та Державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Мостецького Дмитра Олександровича про визнання правочинів недійсними та поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

23 жовтня 2019 року до Березанського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа №489/4816/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний", ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (у подальшому відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 змінила ім"я на ОСОБА_3 ), Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. та Державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Мостецького Д.О. про визнання правочинів недійсними та поділ спільного майна подружжя, відповідно до ухвали Ленінського районного суду м.Миколаєва від 10 вересня 2019 року, для розгляду за місцезнаходженням нерухомого майна за правилами виключної підсудності.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач з 28 липня 2000 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 вересня 2015 року розірвано. Під час перебування у шлюбі із позивачем ОСОБА_2 стала членом Виробничого кооперативу "КЕМПІНГ "СОНЯЧНИЙ" (далі - кооператив), за спільні сімейні кошти нею у повному обсязі був сплачений пайовий внесок у розмірі 105894,00 гривень та набуто прав на частку у майні кооперативу, визначену в установчих документах в межах її персоніфікованого паю, що дорівнює 13,32 %; частка ОСОБА_2 у пайовому фонді кооперативу є спільною сумісною власністю колишнього подружжя. За рахунок внеску ОСОБА_2 були побудовані будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

У серпні 2019 року позивач довідався, що ОСОБА_2 штучно перевела свій пай та вивела ліквідну нерухомість із кооперативу на користь пов"язаної особи - доньки ОСОБА_4 , з метою уникнення поділу вказаного майна з позивачем.

Правочини ОСОБА_2 щодо виходу із кооперативу та передачі доньці частки у пайовому фонді у розмірі 105894,00 грн. не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, а свідчать про умисел ОСОБА_2 та ОСОБА_4 приховати справжні наміри, а саме уникнути майнового спору за участю позивача як одного із співвласників спірного майна щодо поділу спільно набутого під час перебування у шлюбі майна.

Посилаючись на викладене, позивач просив:

1. Визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів членів виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний" від 16 червня 2019 року, оформлене пунктом 4 порядку денного протоколу загальних зборів, щодо введення до складу членів виробничого кооперативу ОСОБА_4 ; виведення зі складу членів виробничого кооперативу ОСОБА_2 ; передачі ОСОБА_4 частки у пайовому фонді виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний", яка належить ОСОБА_2 у сумі 105894,00 грн., що складає 13,32% пайового фонду;

2. Визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів членів виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний" від 29 червня 2019 року, оформлене пунктом 5 порядку денного протоколу загальних зборів, про затвердження списку членів кооперативу та надання дозволу члену кооперативу ОСОБА_4 вивести у приватну власність її частку у пайовому фонді Кооперативу в натурі: будинок загальною площею 97,4 кв.м. та земельну ділянку площею 416 кв.м., кадастровий номер 48209822200:09:000:0675, на якій він розташований, за адресою: АДРЕСА_3 ); будинок загальною площею 416,4 кв.м. та земельну ділянку площею 637 кв.м., кадастровий номер 48209822200:09:000:0682, на якій він розташований, за адресою: АДРЕСА_4 );

3.Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів від 26 червня 2019 року за №1522105[телефон приховано] про інші зміни, зміни складу або інформації про засновників виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний" (код ЄДРПОУ 32720440);

4.Скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на двоповерховий кам`яний котедж загальною площею 97,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 113[телефон приховано], номер запису про право власності 32749946;

5.Скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:09:000:0675; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1445224948209, номер запису про право власності 32751472;

6.Скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на двоповерховий кам`яний котедж загальною площею 416,4 кв.м. з прилеглими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 113[телефон приховано], номер запису про право власності 32749611;

7.Скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:09:000:0682; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1445273648209, номер запису про право власності 32750719;

8.Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частку у пайовому фонді виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний", яка належить ОСОБА_2 , у сумі 105894,00 грн., що складає 13,32% пайового фонду.

09 грудня 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 24 червня 2020 року суд задовольнив заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мотельчук Ю.І. про забезпечення позову та наклав арешт на нерухоме майно:

- двоповерховий кам`яний котедж літ.А загальною площею 97,4 кв.м., №І - цементоване замощення, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 113[телефон приховано], та земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:000:0675, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 ;

- двоповерховий кам`яний котедж за літ.А загальною площею 416,4 кв.м. з прилеглими будівлями та спорудами: літ.Б - цегляна тераса, літ.В - кам"яна господарча будівля, літ.Г - дерев"яна альтанка, літ.Д - металевий навіс, № 1, 2 - металева огорожа, № 3 - металева хвіртка, № І - цементоване замощення, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 113[телефон приховано], та земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:000:0682, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 . У порядку зустрічного забезпечення зобов`язано ОСОБА_5 протягом десяти днів з дня постановлення цієї ухвали внести на депозитний рахунок Березанського районного суду Миколаївської області 105894,00 грн..

14 грудня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, у якому ухвалено рішення у справі, учасники справи та їх представники не з`явились, про час та місце розгляду повідомлені.

Представник відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 адвокат Герцун В.С. надав відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити та стягнути на користь відповідачів здійснені ними судові витрати, посилаючись на те, що 6.66% частки статутного фонду (капіталу) ТОВ "Кемпінг "Сонячний", що становить 52947 грн., подаровано ОСОБА_2 . 26 лютого 2008 року ОСОБА_7 , а тому вказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , тобто у цій частині вимоги позивача є безпідставними. Крім того, ОСОБА_2 у період шлюбу 29 січня 2008 року придбано у ОСОБА_8 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу 6.66% частки статутного фонду (капіталу) ТОВ "Кемпінг "Сонячний", що становить 52947 грн., тобто ОСОБА_2 фактично внесла кошти до статутного капіталу товариства і вказані кошти є власністю товариства; у такому разі, відповідно до викладеної Верховним Судом правової позиції у постанові від 07 травня 2019 року у справі № 490/1408/15-ц, право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. ОСОБА_2 як член товариства (кооперативу), користуючись корпоративними правами, передала свою частку паю ОСОБА_6 , яка, у свою чергу, відповідно до законодавства вийшла з кооперативу, отримавши свою частку паю в натурі. Тому вважав, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають захисту у спосіб, обраний позивачем. Також зазначав, що відповідач ОСОБА_2 утримує п`ятьох дітей, відповідач сплачує аліменти, розмір яких є недостатнім для забезпечення їх нормального фізичного, духовного розвитку та лікування, у зв`язку з чим вважав, що суд може відійти від рівності часток при поділі майна подружжя з урахуванням інтересів дітей. Вважав недоведеними та необгрунтованими витрати позивача, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Відповідач ОСОБА_2 надала відзив, у якому просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення про вихід зі складу членів виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний" та передачу частки ОСОБА_6 прийнято нею на добровільних засадах, відповідно до вимог закону та Статуту і без злого умислу, з метою настання реальних наслідків, на момент виходу зі складу членів Кооперативу будь-які спори щодо поділу майна між подружжям були відсутні. Кооператив відповідно до законодавства є власником його майна, джерелами формування якого є членські внески та паї, між Кооперативом та його членами виникають зобов`язальні правовідносини, тобто члени кооперативу мають право на пай не в розумінні поняття права власності як речового права, а лише права вимоги як одного з видів зобов`язального права, тобто права отримати свій пай в натурі або компенсацію за нього в разі виходу зі складу юридичної особи чи при її ліквідації (ст.13, ч.3 ст.21 Закону України "Про кооперацію"). Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. Тому вважала, що розпорядження членом Кооперативу його часткою (паєм) є його суб`єктивним корпоративним правом та відчуження ним на власний розсуд своєї частки (паю) не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї; крім того, позовні вимоги не можуть бути задоволені з огляду на неналежне обрання позивачем способу захисту своїх нібито порушених прав. Крім того, звертала увагу на неналежне, на її думку, засвідчення позивачем копій письмових доказів, доданих до позовної заяви.

25 грудня 2025 року відповідач ОСОБА_2 надала письмові пояснення, у яких зазначала, що 29 січня 2008 року між нею та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу в Статуному фонді (капіталі) господарського товариства, за умовами якого ОСОБА_2 придбано частку в Статутному фонді (капіталі) ТОВ "Кемпінг "Сонячний", що складає 6,66% Статутного капіталу ТОВ та становить 52947,00 грн.; 26 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір дарування частки в Статутному фонді (капіталі) господарського товариства, за умовами якого ОСОБА_2 прийняла у дар частку в Статутному фонді (капіталі) ТОВ "Кемпінг "Сонячний", що складає 6,66% Статутного капіталу ТОВ та становить 52947,00 грн.; прийнята у дар частка в Статутному фонді (капіталі) ТОВ в розмірі 6,66% є особистою власністю відповідача ОСОБА_2 та не підлягає поділу. У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариствакоштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства; інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі відповідає розміру внеску. Право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстроване за ТОВ "Кемпінг "Сонячний" 23 грудня 2016 року, тобто після розірвання шлюбу між нею та позивачем, однак із позовом позивач звернувся лише у 2019 році, хоча під час розлучення сам зазначав, що фактично відносини між ними були припинені ще в березні 2015 року, тобто через чотири роки після розлучення, при цьому позивач вказав, що нібито про порушення його прав він дізнався лише у вересні 2019 року, однак при цьому не повідомляє суду про те, що після розірвання шлюбу він залишив своїх дітей напризволяще, не надавав своїм дітям жодної матеріальної підтримки та навіть взагалі з ними не спілкувався. Посилається на те, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Вважала, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Як вбачається з рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 вересня 2015 року у справі № 487/7474/15-ц, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 28 липня 2000 року та вказаним рішенням шлюб між ними розірвано (т.1,а.с.7).

У період шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20 грудня 2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище та власне ім`я на ОСОБА_3 , про що Центральним районним у м. Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено відповідний актовий запис за №41, що підтверджено свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 08 січня 2020 року (т.2, а.с.58).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа Виробничий кооператив "Кемпінг "Сонячний" (попередня назва ТОВ "Кемпінг "Сонячний"), код ЄДРПОУ 32720440, зареєстрована у жовтні 2003 року, розмір статутного фонду 795000 грн.; до складу засновників (учасників) станом на 29 червня 2019 року входила ОСОБА_4 з розміром внеску до статутного фонду 105894,00 грн., до вказаної дати до числа засновників (учасників) входила ОСОБА_2 з розміром внеску до статутного фонду 105894,00 грн., про що наявні відомості також у Статуті ВК "Кемпінг "Сонячний" (т.1, а.с.8-19, 23-28).

За договором купівлі-продажу частки в Статутному фонді (капіталі) господарського товариства від 29 січня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Захаренко І.В. за № 560, ОСОБА_2 купила належну продавцю ОСОБА_8 частку у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Кемпінг" Сонячний", яка складає 6,66%, що становить 52947,00 грн. (т.1, а.с.81).

За договором дарування частки в Статутному фонді (капіталі) господарського товариства від 26 лютого 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Захаренко І.В. за № 1038, ОСОБА_2 прийняла в дар належну дарителю ОСОБА_7 частку у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Кемпінг" Сонячний", яка складає 6,66%, що становить 52947,00 грн. (т.1, а.с.82).

Відповідно до протоколу зборів членів Виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний" від 25 грудня 2008 року, членами кооперативу прийнято рішення про створення Виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний" унаслідок реорганізації ТОВ "Кемпінг "Сонячний" (т.1, а.с.21-22).

Відповідно до протоколу загальних зборів членів Виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний" від 16 червня 2019 року, членами кооперативу прийнято рішення про введення до складу членів кооперативу ОСОБА_4 та виведення зі складу його членів ОСОБА_2 з передачею її частки у пайовому фонді кооперативу у розмірі 105894,00 грн., що становить 13.32% пайового фонду, ОСОБА_4 , що вбачається також з нової редакції Статуту ВК "Кемпінг "Сонячний", заяви ОСОБА_2 (т.1? а.с.29).

Відповідно до протоколу загальних зборів членів виробничого кооперативу Кемпінг "Сонячний" від 29 червня 2019 року членами кооперативу прийнято одноголосне рішення про виведення у приватну власність члена кооперативу ОСОБА_4 її частку у пайовому фонді кооперативу в натурі: будинок літера А., загальною площею 97,4 кв.м., та земельну ділянку площею 416 кв.м., кадастровий номер [номер приховано]:09:000:0675, на якій він розташований, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 ; будинок літера А., загальною площею 416,4 кв.м., та земельну ділянку площею 637 кв.м., кадастровий номер [номер приховано]:09:000:0682, на якій він розташований, що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 ) (т.1, а.с.39).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 26 червня 2019 року право власності на земельну ділянку площею 0,0637 га, кадастровий номер [номер приховано]:09:000:0682, розміщену за адресою АДРЕСА_6 , зареєстроване за Виробничим кооперативом "Кемпінг "Сонячний" 15 грудня 2017 року на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 102253, виданого 05 жовтня 2009 року, та рішення Коблівської сільської ради № 42 від 06 жовтня 2017 року; право власності на розміщений на вказаній земельній ділянці котедж зареєстроване 19 грудня 2016 року за Виробничим кооперативом "Кемпінг "Сонячний" на підставі рішення Коблівської сільської ради № 13 від 24 липня 2009 року та технічного паспорта від 03 листопада 2016 року (т.1, а.с.40-41); право власності на земельну ділянку площею 0,0416 га, кадастровий номер [номер приховано]:09:000:0675, розміщену за адресою АДРЕСА_5 , зареєстроване за Виробничим кооперативом "Кемпінг "Сонячний" 15 грудня 2017 року на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 100996, виданого 05 жовтня 2009 року, та рішення Коблівської сільської ради № 42 від 06 жовтня 2017 року; право власності на розміщений на вказаній земельній ділянці котедж зареєстроване 19 грудня 2016 року за Виробничим кооперативом "Кемпінг "Сонячний" на підставі рішення Коблівської сільської ради № 13 від 24 липня 2009 року та технічного паспорта від 03 листопада 2016 року (т.1, а.с.42-43).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 14 серпня 2019 року право власності на земельну ділянку площею 0,0416 га, кадастровий номер [номер приховано]:09:000:0675, розміщену за адресою АДРЕСА_5 , та розміщений на вказаній земельній ділянці котедж зареєстроване за ОСОБА_4 07 серпня 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 31 липня 2019 року та протоколу Загальних зборів членів виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний" від 29 червня 2019 року (т.1, а.с.44-45); право власності на земельну ділянку площею 0,0637 га, кадастровий номер [номер приховано]:09:000:0682, розміщену за адресою АДРЕСА_6 , та розміщений на вказаній земельній ділянці котедж зареєстроване за ОСОБА_4 07 серпня 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 31 липня 2019 року та протоколу Загальних зборів членів виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний" від 29 червня 2019 року (т.1, а.с.46-47).

Заочним рішенням Ленінського районого суду м. Миколаєва від 16 листопада 2023 року у справі №490/3580/21 частково задоволено позов ОСОБА_2 та позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.3, а.с.62-66).

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2023 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02 липня 2025 року, рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08 липня 2024 року скасоване, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено та позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Зазначеним рішенням апеляційного суду встановлено, що після розірвання шлюбу діти проживають та перебувають на утриманні ОСОБА_2 ; на підставі судових рішень з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей. Увесь період виконання вказаних рішень наявна заборгованість за аліментами, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2024 року (справа №490/3580/21) ОСОБА_5 оголошено в розшук у зв`язку з невиконанням судових рішень про сплату аліментів на утримання дітей; суд встановив, що ОСОБА_1 не піклується тривалий час (9 років) про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, взагалі не спілкується з дітьми, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за ВП №73232596 з примусового виконання виконавчого листа №2/490/595/2021 (490/5533/20), виданого 03 листопада 2023 року Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконаного Інгульським ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вбачається, що за період з вересня 2021 року по січень 2024 року включно заборгованість становить 522000,00 грн. (т.3, а.с.67-68).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за ВП №72396054 з примусового виконання виконавчого листа №2/490/784/2022 (490/7100/21), виданого 07 липня 2023 року Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання у твердій грошовій сумі, виконаного Інгульським ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вбачається, що за період з вересня 2021 року по січень 2024 року включно заборгованість становить 171200,00 грн. (т.3, а.с.69,70-71).

З постанови державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 14 листопада 2023 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №57969075 з примусового виконання судового наказу №2-н/490/1057/2018, виданого 11 грудня 2018 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів складає 166937,84 грн. (т.3, а.с.74-75).

З постанови державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 06 грудня 2023 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №60919470 з примусового виконання виконавчого листа №2/490/3051, виданого 10 грудня 2019 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів складає 224983,88 грн. (т.3, а.с.76-77-79).

Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 підтверджена також іншими розрахунками заборгованості.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2024 року у справі №489/8687/23, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за судовим наказом №2-н/490/1057/2018, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 11 грудня 2018 року, виконавче провадження №57969075, за період з серпня 2021 року по 13 вересня 2021 року в розмірі 133550,27 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за виконавчим листом №2/490/3051, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 10 грудня 2019 року, виконавче провадження №60919470, за період з серпня 2022 року по жовтень 2023 року включно, в розмірі 157488,72 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за виконавчим листом №2/490/959/2021, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 03 листопада 2023 року, виконавче провадження №73232596, за період з вересня 2021 року по листопад 2023 року включно, в розмірі 260400,00 грн. (т.4, а.с.22-24).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2024 року у справі №489/2/24 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за виконавчим листом №490/7100/21, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 07 липня 2023 року, за період з вересня 2021 року по листопад 2023 року в розмірі 154800,00 грн. (т.4, а.с.38 на зв.-40).

Згідно із частиною другою статті 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

За змістом статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 62 СК України майно, яке належало одному з подружжя на праві особистої приватної власності, може бути визнане об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо за час шлюбу його вартість істотно збільшилася внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (перше речення частини другої статті 65 СК України)..

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-486цс16.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як установлено судом, частка у Статутному фонді (капіталі) ТОВ "Кемпінг "Сонячний" в розмірі 6,66% Статутного капіталу Товариства, що становить 52947,00 грн., набута відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 26 лютого 2008 року.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що після набуття спірної частки за договором дарування її вартість істотно збільшилася внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя або затрат позивача, а також не доведено інших передбачених законом підстав для визнання цієї частки об`єктом права спільної сумісної власності.

Тому зазначена частка відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та підстави для визнання її спільною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позивачем не вказані і не доведені у судовому засіданні.

Щодо вимог, які стосуються захисту прав позивача на придбану відповідачем ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу частки в Статутному фонді (капіталі) господарського товариства від 29 січня 2008 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно із статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.3 ст.70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про господарські товариства", ч.2 ст.115 ЦК України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 50 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства», частина перша статті 115 ЦК України).

Відповідно до статті 10 вказаного Закону учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про кооперацію", для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Джерелами формування майна кооперативу є:

вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї;

майно, добровільно передане кооперативу його членами;

кошти, що надходять від провадження господарської діяльності;

кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій;

грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) зазначено, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами (частина перша статті 149 ЦК України у вказаній редакції).

Тому позивач може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі, визначену на дату пред`явлення позовних вимог.

Схожі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), у якій, зокрема, зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності... Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).

Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації.

При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового володільця частки. Зокрема, кількість голосів, яку має новий володілець частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частини прибутку товариства, яку він має право отримати у разі виплати дивідендів, частини майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, що пропорційні до розміру переданої йому частки.

Водночас з урахуванням положень статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону, за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на належне йому майно, у тому числі на внесені учасниками вклади.

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-61цс13.

У Постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 334/9558/15 зазначено, що інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц визначила, що один з подружжя може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, вартість частки відповідає розміру внеску, якщо не доведено зміну вартості.

Сам факт набуття відповідачем майнових прав, пов`язаних із членством у виробничому кооперативі, не є достатньою підставою для визнання за позивачем права спільної сумісної власності на частку у пайовому фонді кооперативу.

З огляду на характер спірних правовідносин захист майнових інтересів другого з подружжя має здійснюватися шляхом заявлення вимоги, яка відповідає правовій природі спірного майнового права та здатна забезпечити реальне поновлення порушеного права, зокрема, за наявності передбачених законом підстав, шляхом визначення та стягнення належної позивачу вартості відповідної частки (паю) або іншої належної грошової компенсації.

Виходячи зі змісту ст.ст.60-61 СК України, оскільки відповідачем ОСОБА_2 придбано частку у статутному капіталі товариства за спільні сумісні кошти, позивач може претендувати на виплату частки у статутному капіталі.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

У цій справі обраний позивачем спосіб захисту не враховує правової природи майнових прав члена кооперативу та не забезпечує належного поновлення майнових прав позивача як другого з подружжя.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя