Рішення № 141390454 у справі № 947/31018/26 від 11.11.2026

Справа № 947/31018/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"11" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої - судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

28 липня 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 27 червня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі кредитний договір № 927639731.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 300 грн зі строком користування протягом 19 днів, а відповідачка зобов`язалася щомісячно частинами повертати кредит відповідно до узгодженого графіку, повернувши її в повному обсязі, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 3,65 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (дисконтна ставка, яка застосовується за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору).

09 грудня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №МВ-ТП/75 за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №927639731 від 27 червня 2025 року.

27 травня 2026 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №27/0526-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №927639731 від 27 червня 2025 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 14 433,59 грн, в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 4 298,18 грн;

- заборгованість за процентами - 8 803,08 грн;

- заборгованість за комісією - 258 грн;

- неустойка- 1 074,33 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача не з`явилася, проте у позові клопотала про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в позові не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 27 червня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 300 грн зі строком користування протягом 19 днів, що може бути продовжено на 30 днів в подальшому, а відповідачка зобов`язалася щомісячно частинами повертати кредит відповідно до узгодженого графіку, повернувши її в повному обсязі, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 3,65 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (дисконтна ставка, яка застосовується за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору).

09 грудня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №МВ-ТП/75 за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №927639731 від 27 червня 2025 року.

27 травня 2026 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №27/0526-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №927639731 від 27 червня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що учасники кредитних правовідносин з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця погодилася з умовами та підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

За встановленого, права та обов`язки первісного кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №927639731 від 27 червня 2025 року, перейшли до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Таким чином, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором.

Натомість, позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором становить 14 433,59 грн, в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 4 298,18 грн;

- заборгованість за процентами - 8 803,08 грн;

- заборгованість за комісією - 258 грн;

- неустойка- 1 074,33 грн.

Проте, суд не з таким розрахунком, а саме у частині щодо нарахування процентів, оскільки їх нарахування здійснене поза межах узгодженого в кредитному договорі строку кредитування.

Відповідно до договору п. 3.3. строк дії договору починається з моменті укладення ( 27 червня 2025 року) та становить 19 днів.

Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 27.06.2025 року строк кредиту 19 днів.

Відповідно до договору п. 1.2. нарахування відсотків за 19 днів користуванням кредитом

Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснювала часткові платежі, останній з яких було проведено 07 жовтня 2025 року. З огляду на те, що відповідачка частково виконувала свої зобов`язання, останнім днем нарахування відсотків слід вважати 06 листопада 2025 року, тобто 30-й календарний день після здійснення останнього платежу 07 жовтня 2025 року.

Тобто, за період з 06 листопада 2025 року відсотки є такими, що фактично нараховані за порушення позичальником виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсотки за користування кредитом - відсотки, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі відсотки розуміються, як відсотки за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

В той же час, відсотки за неправомірне користування чужими коштами - відсотки, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вказане правило застосовується не тільки відносно кредитних договорів, а також до договорів позики.

Водночас, позивач не заявляв окремих вимог про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання.

Отже відповідно до графіку заборгованості на 06 листопада 2025 рік, сума заборгованості становить 5 819,78 грн. в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 4 298,18 грн;

- заборгованість за процентами - 1 263,60 грн;

- заборгованість за комісією - 258 грн;

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за неустойки в сумі 1 074,33 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За встановленого, нарахована неустойка не підлягає стягненню.

Суд також зазначає, що 01 вересня 2025 року відповідачка сплатила первісному кредитору кошти в загальному розмірі 1 853,72 грн, з яких 1 074,76 грн було зараховано в рахунок погашення неустойки. Оскільки, як зазначено вище, нарахована неустойка не підлягає стягненню, відповідна сума не може враховуватися як належне погашення заборгованості. Таким чином, із заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 5 819,78 грн суд вважає за необхідне відняти 1 074,76 грн, у зв`язку з чим розмір заборгованості за кредитом, що підлягає стягненню, становить 4 745,02 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було сплачено 2 662 грн. 40 коп. судового збору.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 857 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики № 927639731 від 27 червня 2025 року, у загальному розмірі 4 745 гривень 02 копійок, а також судовий збір у розмірі 857 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат